Стаття 25-1 Закону України про інформацію1 під податковою інформацією розуміє сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій.
ПКУ визначив джерела отримання такої інформації, одним із яких є проведення зустрічних звірок даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Оскільки такі звірки, згідно зі ст. 75 ПКУ, не є перевірками і проводяться вони в порядку, визначеному КМУ, то нині маємо постанову КМУ, якою визначено механізм проведення подібних звірок податковими органами.
Відповідно до п. 1 Порядку №12322 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу та якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними.
1 Закон України від 02.10.92 р. №2657-ХII «Про інформацію» (а з 10.05.2011 р. — ст. 16 Закону у редакції від 13.01.2011 р. №2938-VI).
2 Порядок №1232, який визначає механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок. Діє з 06.01.2011 р.
Як бачимо, це дуже нагадує зустрічні перевірки, які проводились податковими органами за ланцюгом постачальників (в обов'язковому порядку — при проведенні перевірок заявлених до відшкодування сум ПДВ).
Якщо такі перевірки прямо не були передбачені законом, а випливали з інших перевірочних повноважень податкових органів, які проводили такі зустрічні перевірки переважно шляхом надсилання запитів в будь-який час, то тепер проведення зустрічних звірок має здійснюватися лише під час проведення перевірок платників податків, а також у разі, коли не збігаються задекларовані суми ПК і ПЗ з ПДВ, у такому порядку:
1) запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних надсилається податковим органом (ініціатором), на обліку в якому перебуває госпсуб'єкт, до податкового органу (виконавця), на обліку в якому перебуває платник податків — контрагент. Податковий орган — виконавець здійснює звірку з платником та складає відповідну довідку. Податковий орган — ініціатор має право самостійно надсилати запит і проводити звірку лише в разі, якщо контрагент перебуває на обліку в цьому самому податковому органі або звірка проводиться в межах одного населеного пункту;
2) запитувана інформація може бути надана й податковим органом (виконавцем), якщо вона в нього є, без надсилання безпосереднього запиту платнику податків — контрагенту;
3) за результатами зустрічної звірки складається довідка, яка підписується фізособою-підприємцем, керівником юрособи чи уповноваженим представником платника податків — контрагента та посадовою особою податкового органу. Довідка вручається особі, що підписує її від імені госпсуб'єкта (платника податків — контрагента), чи надсилається поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням, податковою адресою платника податку — контрагента;
4) матеріали зустрічної звірки надсилаються до податкового органу (ініціатора).
Звертаємо увагу, що тепер податкова інформація, отримана за результатами зустрічної звірки, є підставою для висновків під час проведення перевірок платників податків (пп. 83.1.2 ПКУ), а довідка про результати зустрічної звірки є інформативним додатком до акта перевірки.
Залишається відкритим запитання: що робити, якщо платник податків — контрагент немає інформації, що запитується, чи не хоче її надавати? Адже такі запити не мають нічого спільного із запитами, ненадання відповіді на які призводить до позапланової перевірки (підпункти 78.1.1, 78.1.4 ПКУ).
Відповіді на це запитання ПКУ не надає, але в кожному разі платник податків при прийнятті рішення про надання податкової інформації та копій документів на її підтвердження має керуватися не лише ПКУ, а й іншими нормативно-правовими актами, у т. ч. й Законом про інформацію.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»