Якщо звернутися до розділу II Податкового кодексу, то відповідно до ст. 41 митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, ПДВ та податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі експорту/імпорту товарів.
Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням ДПАУ і ДМСУ.
Згідно з п. 40.1 Податкового кодексу розділ II визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі I цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на контролюючі органи. У разі якщо іншими розділами цього Кодексу або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.
Нині діє спільний Наказ ДПАУ, ДМСУ від 16.03.2001 р. №109/188, яким визначено порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків ПДВ та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України.
Поряд із цим, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і ТЗ, митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (ст. 69 Митного кодексу України).
На виконання цієї статті КМУ розробив механізм проведення митними органами на підприємствах планових та позапланових перевірок системи звітності та обліку товарів і ТЗ, що переміщуються через митний кордон України, як у процесі митного оформлення товарів і ТЗ, так і після його закінчення (Постанова КМУ від 23.12.2004 р. №1730)1.
1 Постанова КМУ від 23.12.2004 р. №1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».
А наразі коментованим документом Кабмін визначив порядок здійснення митними органами невиїзних документальних перевірок, предметом яких є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено законом на митні органи. Причому такі перевірки проводитимуть після пропуску товарів і ТЗ через митний кордон України згідно зі ст. 69 Митного кодексу України.
Отже, після здійснення митного оформлення товарів та ТЗ митні органи на сьогодні можуть проводити такі види перевірок:
1) планові — у порядку, визначеному Постановою КМУ №1730;
2) позапланові — за підставами, вказаними у п. 4 Постанови КМУ №1730;
3) невиїзні — згідно з Постановою КМУ №71.
Щодо останніх варто звернути увагу на таке: підставою для такої перевірки є, зокрема, виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу інформації про товари, митне оформлення яких завершено, яку отримано від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Iнтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.
Присутність суб'єкта ЗЕД під час проведення таких перевірок не є обов'язковою, хоча відповідні повідомлення про початок перевірки митні органи зобов'язані надсилати платникові податків поштою з повідомленням про вручення. Крім того, акт, що складається за результатами перевірки (порядок оформлення результатів перевірки встановлюватиметься Держмитслужбою), підписується посадовими особами митного органу та платником податків. Платник матиме право підписати акт із застереженнями, подавати заперечення та оскаржувати рішення, прийняті за результатами перевірки.
Цікавим є й те, що суб'єкти ЗЕД, щодо яких проводиться перевірка, мають право надавати будь-які документи та пояснення на доказ правомірності митного оформлення ввезених товарів, а митні органи, своєю чергою, не можуть вимагати жодних додаткових документів, крім тих, які було подано під час митного оформлення імпорту.
А враховуючи те, що термін перевірки хоча й встановлюється наперед, проте продовжується залежно від виявлених обставин, суб'єкти ЗЕД фактично самі продовжуватимуть такі перевірки.
Тому суб'єкту ЗЕД слід у кожному конкретному випадку приймати рішення про надання будь-яких документів, адже вони хоча й мають бути зазначені в акті перевірки, проте чи стануть вирішальними у разі прийняття рішень за результатами таких перевірок, — невідомо. Можливо, варто їх додавати як докази вже під час оскарження рішень, прийнятих за результатами таких перевірок.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»