Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1238
Згідно з п. 200.11 НКУ за наявності достатніх підстав, що свідчать про те, що розрахунок бюджетного відшкодування з ПДВ платником податків здійснено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право протягом 30 календарних днів, наступних за граничним терміном проведення камеральної перевірки, провести документальну позапланову виїзну перевірку такого платника.
Визначення цих видів перевірок дано розділом II ПКУ. Камеральною вважається перевірка, що проводиться у приміщенні органу ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп. 75.1.1 ПКУ).
Згідно з пп. 75.1.2 документальною перевіркою вважається, зокрема, перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених ПКУ податків і зборів і яка проводиться на підставі:
1) податкових декларацій (розрахунків);
2) фінансової, статистичної та іншої звітності;
2) регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом;
3) первинних документів, що використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням та сплатою податків і зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС;
4) отриманих у встановленому законодавством порядку органом ДПС документів і податкової інформації, у т. ч. за наслідками перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу ДПС і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених ПКУ, за місцем перебування платника податків або за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого її проводять.
Коментованою постановою №1238 затверджено перелік підстав, що дають право органам ДПС проводити документальну позапланову виїзну перевірку платника ПДВ для з'ясування достовірності зазначеного ним бюджетного відшкодування з цього податку. Кабмін передбачив сім груп підстав для перевірки, після аналізу яких стає зрозуміло, що деякі з них виникають у більшості платників ПДВ, наприклад:
1. Наявність у реєстрі запису про відсутність платника податків за місцем перебування (пп. 2 п. 2 Постанови №1238). Нагадаємо, що Закон №27561 (п. 1.1) вніс зміни до ст. 93 ЦКУ, і тепер «місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку».
1 Закон України від 02.12.2010 р. №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України».
2. Невідповідність платника податків жодному з критеріїв, перерахованих у п. 5 Постанови №1238, а саме:
1) за останній рік чисельність найманих працівників, середня заробітна плата яких у два з половиною рази перевищує мінімально встановлений рівень, має бути не меншою ніж 20;
2) залишкова вартість основних фондів, що використовуються для проведення задекларованої діяльності, у податковому обліку на звітну дату перевищує суму ПДВ, заявлену для відшкодування за попередні 12 календарних місяців;
3) рівень податкового навантаження з податку на прибуток за останні чотири податкові квартали вищий від середнього, встановленого по галузі.
3. Непроведення у платника податків протягом останніх двох років документальних планових перевірок (п. 6 Постанови №1238).
4. Наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником податків податкового законодавства відповідно до п. 78.1 ПКУ (п. 7 Постанови №1238). У п. 78.1 ПКУ є тринадцять підпунктів, серед яких, наприклад, такі:
а) за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного й іншого законодавства (пп. 78.1.1 ПКУ);
б) платник податків не подав у встановлений законом термін податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом (пп. 78.1.2 ПКУ), тощо.
Рішення про проведення документальної позапланової перевірки приймається керівником органу ДПС та оформляється наказом. Право на проведення такої перевірки надається лише у випадку, якщо платникові податків до початку зазначеної перевірки вручено під підпис копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ПКУ). Посадові особи органу ДПС мають право розпочати документальну виїзну перевірку за умови пред'явлення направлення на таку перевірку, в якому зазначаються дата видачі; найменування органу ДПС; реквізити наказу про проведення відповідної перевірки; найменування і реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізособи — платника податків, що перевіряється); мета; вид (планова чи позапланова); підстави; дата початку і тривалість перевірки; посада і прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Напрвлення на перевірку у такому разі є чинним за наявності підпису керівника органу ДПС або його заступника, скріпленого печаткою органу ДПС (п. 81.1 ПКУ).
Тривалість таких перевірок1 не повинна перевищувати:
1) 15 робочих днів для великих платників податків;
2) 5 робочих днів — для суб'єктів малого підприємництва;
3) 10 робочих днів — для інших платників податків.
1 Крім перевірок, які проводяться, якщо платник подав декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ більш ніж на 100 тис. грн.
Продовження термінів їх проведення можливе за рішенням керівника органу ДПС не більш ніж на 10 робочих днів для великих платників податків, для суб'єктів малого підприємництва — не більш ніж на 2 робочих дні, інших платників податків — не більш ніж на 5 робочих днів (п. 82.2 ПКУ).
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всі документи, що стосуються предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ПКУ).
Марина ТАРАСОВА, «Дебет-Кредит»