Уряд вніс зміни1 до своєї постанови від 27.06.2003 р. №994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат». Метою змін було приведення переліку у відповідність до чинного законодавства.
Змінилася назва Переліку
Зверніть увагу , що застосовувати Постанову №994 можуть як юрособи, так і ФОП, які відповідно до законодавства використовують найману працю. Відповідно, і Перелік витрат на охорону праці встановлювався для тих і тих.
Але насправді вплинути на визнання витрат як у бухгалтерському, так і в податковому обліку КМУ не має права: це не його прерогатива. Порядок визнання витрат встановлюють стандарти бухобліку, облікова політика юросіб та ПКУ.
Отже, цей перелік застосовується вже лише для класифікації витрат — визнання їх такими, що пов'язані з охороною праці. Тому з п. 1 та з самої назви Постанови №994 вилучено слова після коми: «витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат». Тепер це просто «Перелік заходів та засобів з охорони праці».
Зникнення податкових витрат для платників податку на прибуток спричинилося до змін і в порядку застосування Переліку, визначеному в п. 2 Постанови №994. З нього зникло посилання на колишній пп. 138.8.5 ПКУ. Та й взагалі цей пункт постанови викладено в новій, сучасній редакції, за якою:
— витрати на охорону праці формуються за правилами П(С)БО, МСФЗ та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухобліку та складення фінзвітності;
— обсяг і джерела фінансування витрат на охорону праці визначаються в колективному договорі або угоді.
Тобто якщо на підприємстві є потреба в заходах та засобах охорони праці, про це слід зазначити у колдоговорі. З цього також можна зробити висновок: якщо немає колдоговору або у колдоговорі не зазначено переліку, обсягу та джерел фінансування таких витрат, то й визнавати їх не можна.
Звісно, якщо витрати понесені, не відобразити їх у бухобліку буде помилкою. На сьогодні основними документами, що регламентують визнання бухгалтерських витрат, є Закон про бухоблік2 та П(С)БО. Тому колдоговору може й не бути, але якщо витрати понесені, їх має бути відображено в бухобліку й у фінзвітності. Ось тільки довести належність таких витрат до охорони праці буде дуже важко. Тож їх доведеться визнавати за дебетом субрахунку 949 «Iнші витрати».
Якщо ж колективний договір є, слід пам'ятати, що на сьогодні основними документами, що регламентують заходи з охорони праці, є КЗпП та Закон про охорону праці3.
1 Постанова КМУ від 28.02.2018 р. №134, чинна з 13.03.2018 р. (дата офіційного опублікування в «УК» №48/2018).
2 Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
3 Закон України від 14.10.92 р. №2694-XII «Про охорону праці».
При прийнятті рішень щодо обсягу й джерел фінансування витрат на охорону праці слід звернути увагу на ст. 19 Закону про охорону праці, а саме: для підприємств, незалежно від форм власності, або фізосіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від фонду оплати праці за попередній рік.
На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, розмір витрат на охорону праці встановлюється у колективному договорі з урахуванням фінансових можливостей підприємства, установи, організації.
Тож якщо підприємство не бюджетне, витрати на охорону праці мають бути не меншими за 0,5% від фонду оплати праці за попередній рік. На деяких підприємствах ця цифра може бути досить-таки вагомою. А от бюджетники на охорону праці можуть витрачати залежно від власних фінансових можливостей.
Чи Постанова №994 і далі стосується підприємців?
Ось тут повної ясності ще немає, тому слід дочекатися роз'яснень від ДФС. Адже, з одного боку, згадка про ФОП повністю зникла з тексту Постанови №994. З іншого — в п. 177.4 ПКУ серед витрат, що їх можуть визнавати підприємці-«загальносистемники», немає витрат на охорону праці. Хоча вимога забезпечувати охорону праці для підприємців установлена (як і для всіх роботодавців).
Звісно, витрати у таких ФОП з охорони праці можуть бути (зокрема, з надання працівникам спецодягу та інших засобів індивідуального захисту). Та чи дозволять податківці застосовувати оновлений Перелік і відносити витрати з охорони праці до податкових витрат підприємців, наразі невідомо.
Замість установлених державою норм — норми, встановлені роботодавцем
Раніше витрати із забезпечення працівників спецодягом, взуттям та засобами індивідуального захисту дозволялося визнавати за встановленими нормами. Під ними, на думку контролерів, малися на увазі норми, встановлені державою.
Але тепер ці норми встановлюватимуться не лише чинним законодавством, а й колективним договором або угодою! Тож значення колективного договору для тих, кого державні норми не влаштовують (або для кого вони взагалі не встановлені), стає важко переоцінити.
На виконання цієї норми слід застосовувати частину третю ст. 7 Закону про оплату праці1, в якій йдеться про те, що роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Тобто якщо роботодавець вважає за потрібне забезпечувати своїх працівників іншими засобами або понад норми, встановлені державою на охорону праці, про це слід зазначити у колдоговорі.
1 Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
Витрати на медогляди залишаються у складі охорони праці
Пункт 7 Переліку також зазнав змін. Тепер до витрат з охорони праці належать витрати на проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Тобто цей пункт повністю приведено у відповідність до ст. 17 Закону про охорону праці.
Зверніть увагу!
Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
Також роботодавець зобов'язаний забезпечити за власний кошт позачерговий медичний огляд працівників:
— за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;
— за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.
ПДФО та військовий збір
За пп. 165.1.9 ПКУ, не включаються до доходу працівника вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, мийних і знешкоджувальних засобів, а також спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону про охорону праці, спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Відповідно, не утримується із вищезазначених витрат і ВЗ.
Звісно, слід дочекатися роз'яснень ДФС, але, на нашу думку, зміни, внесені до Постанови №994, означатимуть, що норми видачі зазначених у пп. 165.1.9 ПКУ засобів захисту та харчування роботодавець може затвердити й у власному колективному договорі. I в разі дотримання цих самостійно встановлених норм їх вартість не буде оподатковуватися ані ПДФО, ані ВЗ.
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»