П'ять — сім тисяч гривень — орієнтовна ціна питання при придбанні одного реєстратора розрахункових операцій (далі — РРО). Над цією цифрою замислилося чимало СГ, які наразі не є щасливими власниками РРО. Якщо розрахунки у СГ за послуги повністю або частково здійснюються із застосуванням готівкових платежів або безготівкових, але з використанням електронних платіжних засобів, постає запитання: чи треба застосовувати РРО? Чи є винятки з цього правила? Спробуємо з'ясувати, відповідаючи на запитання читачів.
Запитання 1. СГ періодично надає інформаційно-консультаційні послуги, при цьому консультації відбуваються дистанційно (у телефонному режимі або з використанням електронної пошти). Бувають випадки, коли клієнт оплачує такі послуги безготівковим шляхом із застосуванням платіжної картки через Інтернет. Чи треба проводити таку операцію через зареєстрований РРО, опломбований в установленому порядку та переведений у фіскальний режим?
Вимоги Закону про РРО поширюються на всіх без винятку СГ, за умови що їхня господарська діяльність відповідає певним характеристикам (абз. 1 ст. 3 Закону про РРО):
— проведення розрахункових операцій (далі — РО) при продажу товарів (наданні послуг) у готівковій формі;
— проведення РО при продажу товарів (наданні послуг) у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо);
— операції з приймання готівки для подальшого її переказу.
Під час проведення вищезгаданих операцій СГ повинен дотримати деяких перерахованих у ст. 3 Закону про РРО вимог, які, зокрема, диктують:
1) проводити РО на повну суму купівлі (надання послуги) через РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання РО;
2) в обов'язковому порядку видати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи випадки, коли замовлення або оплата послуг здійснюється з використанням Інтернету, при отриманні таких послуг або при відмові від них, розрахунковий документ встановленої форми1, на повну суму проведеної операції (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо).
У Законі про РРО немає окремого визначення для РО у готівковій та РО у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток. Абзац 4 статті 2 Закону про РРО наводить загальне визначення, згідно з яким РО — це приймання від покупця готівки, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), а в разі застосування банківської платіжної картки РО — це оформлення відповідного розрахункового документа з оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця2. При розрахунках картками видаються сліп та касовий чек, товарний чек, проїзний документ тощо. До речі, у разі застосування карток сліп (такий документ роздруковується платіжним терміналом) не є розрахунковим документом у розумінні Закону про РРО. Зверніть увагу, що абз. 1 ст. 3 Закону про РРО прив'язує сферу застосування РРО до конкретних видів РО: готівкові розрахунки, безготівкові із застосуванням банківських карток та приймання готівки для подальших переказів.
1 Встановлена Положенням про форму і зміст розрахункових документів, затвердженим наказом ДПА від 01.12.2000 р. №614.
2 Визначення також включає оформлення операцій у разі повернення товарів (послуг).
Але немає правил без винятків. Випадки, коли РРО не треба застосовувати, зазначено в ст. 9 Закону про РРО. Серед інших винятків, згідно з п. 12 ст. 9 Закону про РРО, знаходимо таку умову незастосування РРО: «Якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо)».
Виходячи з умов запитання: у місці отримання інформаційно-консультаційної послуги готівковий розрахунок справді не здійснювався, адже послуга була надана віддалено й оплата, відповідно, проведена також віддалено від місця надання послуги. Отже, можна стверджувати, що виняток, установлений п. 12 ст. 9 Закону про РРО, буде актуальним для зазначеної ситуації.
Такий висновок підтверджується і в оглядовому листі ДПА від 06.07.2009 р. №14083/7/23-7017/572 у відповіді на запитання №2.2.16. У цій самій відповіді податківці наголошують: у разі якщо на місці отримання товарів (послуг) розрахунки в готівковій формі не здійснюються, проте такий готівковий розрахунок здійснюється в іншому місці, відмінному від місця отримання товарів (послуг), то в такому місці отримання готівки СГ зобов'язаний застосувати РРО. У наведеному прикладі РО в готівковій формі в місці отримання послуги не проводилася, як і РО в готівковій формі у відмінному від отримання послуг місці. Мало того, приймання від покупця платіжної картки в місці надання послуги також немає.
З умов запитання випливає, що за надані послуги СГ справді отримує безготівкові кошти. Але слід звернути увагу на особливість такої безготівкової оплати. Кошти списуються з рахунку фізособи в банку шляхом використання платіжної системи в Інтернеті. Виникає запитання: застосування платіжних карток зумовлює зміну характеру платежу? Такий платіж вважається готівковим?
Приймання до оплати платіжних карток як засобів оплати товарів чи послуг є доступним для підприємств завдяки спеціальній банківській послузі — еквайрингу. Спеціально розроблена технологія дозволяє банкам здійснювати транзакції з переказу коштів з одного карткового поточного рахунку на інший рахунок фізичної або юридичної особи. Такі оплати не мають готівкової форми незалежно від того, чи використовувалося для такої транзакції спеціальне обладнання (платіжний термінал), чи тільки спеціальний веб-інтерфейс та програмний продукт.
До речі, і податківці в листі від 30.03.2015 р. №6556/6/99-99-22-07-03-15 говорять: «Якщо не визначено місце розрахунків, проведених на підставі рахунку в безготівковій формі за допомогою платіжних карток Visa і MasterCard при наданні інформаційно-консультаційних послуг, отриманні комп'ютерних і інших програм за допомогою мережі Інтернет, РРО не використовується». Таке роз'яснення дає підставу вважати, що за певних обставин контролери справді розглядатимуть РО із застосуванням платіжних карток в Інтернеті як безготівкову оплату, до якої можна застосувати п. 12 ст. 9 Закону про РРО. Водночас критерії такого визначення не цілком зрозумілі. На думку контролерів, сфера цього винятку стосується лише інформаційно-консультаційних послуг і отримання комп'ютерних та інших програм. Можливо, податківці мають на увазі, що оплату в Інтернеті можна вважати безготівковою, якщо вона здійснена за товар або послугу, що не має матеріальної складової і не потребує фізичного контакту з клієнтом для передачі або надання? Можливо, цим пояснюється застосований податківцями критерій «місце розрахунків» — якщо воно визначене, то ми, на думку податківців, позбуваємося права стверджувати, що оплата здійснена безготівковим шляхом.
Варто звернути увагу, що з 01.01.2015 р. згідно із Законом №71 із Закону про РРО вилучено п. 13 статті 9, який зазначав, що при продажу товарів через системи електронної торгівлі (комерції) застосовувати РРО немає потреби. Цей факт ускладнює наше завдання щодо визначення характеру платежу та можливості застосування до нього винятку, описаного в п. 12 ст. 9 Закону про РРО.
Але зверніть увагу: виняток, зазначений у п. 12 ст. 9 Закону про РРО, стосується лише безпосереднього непроведення операції через РРО. Щодо видачі одержувачу послуги розрахункового документа (п. 2 ст. 3 Закону про РРО), то ця норма є обов'язковою — покупцю слід надати розрахунковий документ, наприклад товарний чек, розрахункову квитанцію. Отже, незважаючи на можливість не застосовувати РРО, обов'язок видати клієнтові розрахунковий документ залишається.
У листі від 30.03.2015 р. №6556/6/99-99-22-07-03-15 (див. «ДК» №17-18/2015) податківці говорять, що при проведенні операцій із використанням електронних платіжних засобів у системах електронної комерції та інших системах дистанційного обслуговування дозволяється формування документа за такою операцією в електронній формі за умови доставки документа споживачеві.
Отже, підіб'ємо підсумок. Якщо СГ дистанційно надає інформаційно-консультаційні послуги, при цьому не використовує готівкові способи оплати, а також не приймає в місці надання послуги платіжні картки, а має місце виключно безготівковий розрахунок (у тому числі використання таких електронних засобів платежу, як банківські картки), то, заручившись підтримкою податківців у листі від 30.03.2015 р. №6556/6/99-99-22-07-03-15, РРО можна не застосовувати. Водночас, враховуючи неоднозначність наведених роз'яснень, до появи чіткішої позиції контролерів з цього питання обережні платники податків можуть обмежитися отриманням безготівкових платежів тільки через банківські установи за виставленими покупцю рахунками.
Запитання 2. Періодично замовники можуть відвідувати офіс СГ та отримувати усні консультації. Чи можна обмежитися в цьому разі платіжним терміналом без встановлення касового апарата, якщо готівкові розрахунки не здійснюватимуться (розрахунок тільки із застосуванням платіжних карток у нас в офісі)?
POS-термінал — це електронний пристрій, що зчитує дані платіжної картки з магнітної смуги або чипа такої карти. Таке обладнання встановлюється безпосередньо на місці, де здійснюється приймання платежів, воно пов'язане з банківською системою та працює з нею в онлайн-режимі. Готівка в такій технології приймання коштів також не використовується, платіж здійснюється за допомогою банківської картки.
Проте податківці в питанні оплати через платіжний термінал завжди прирівнювали такі оплати до готівкових. Зокрема, на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (підкатегорія 109.10) у відповіді на запитання: «Чи необхідно застосовувати РРО при здійсненні розрахунків через платіжний термінал (із застосуванням платіжних карток) та які обов'язкові реквізити при цьому повинен містити фіскальний касовий чек і чи вважається сліп (квитанція) розрахунковим документом?» — контролери вказують на необхідність використовувати РРО при оплатах через платіжний термінал.
Таким чином, проводити розрахунки через платіжний термінал без застосування РРО для підприємства вкрай ризиковано.1
1 Див. також статтю Ю. Єгорової «POS-термінал без РРО: чи можливо?» у «ДК» №20/2015.
Запитання 3. Чи можна неприбутковій організації приймати до каси не виручку, а добровільні членські внески без використання РРО?
На цю ситуацію норми Закону про РРО не поширюються, бо перерахування добровільних членських внесків не є розрахунковою операцією за товари (послуги).
Закон про РРО у принципі визначає правові основи застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Готівка приймається також не для подальшого її переказу, а для подальшого її використання такою неприбутковою організацією.
Отже операції з приймання добровільних внесків можна здійснювати в касі підприємства без застосування РРО.
Згідно з п. 3.3 розділу 3 Положення №637, приймання готівки до кас здійснюється за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. При прийманні коштів до каси за прибутковими касовими ордерами платникам видається відривна частина прибуткового касового ордера (квитанція). Вона і буде підтвердним документом сплати добровільних членських внесків.
Нормативна база
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Закон №71 — Закон України від 28.12.2014 р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
- Положення №637 — Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене постановою НБУ від 15.12.2004 р. №637.
Олександра ОЛЕФІРЕНКО, «Дебет-Кредит»