Суттєво. Жінка-ФОП перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років та отримує допомогу при народженні цієї дитини (оформлену до 01.01.2026, тобто, отримуватиме її протягом 3 років, а не 1 рік, як зараз). Чи завадить це отримати допомогу по вагітності та пологах на наступну дитину?
! ФОП
Державна податкова служба України вiдповiдно до звернення Комiтету Верховної Ради України з питань фiнансiв, податкової та митної полiтики вiд 09.01.2026 №20д9/7-2026/5124 (далi — звернення вiд 09.01.2026) про розгляд та надання позицiї з актуальних питань платників податків щодо застосування окремих норм податкового законодавства України повiдомляє у межах компетенцiї таке.
Щодо реалiзацiї фiзичною особою — пiдприємцем права на допомогу по вагiтностi та пологах у перiод отримання державної допомоги при народженнi дитини
Питання 1: яким чином жiнка, фiзична особа — пiдприємець, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та отримує державну допомогу при народженнi дитини, з якої вiдповiдно до законодавства сплачується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування (далi — єдиний внесок), може реалiзувати право на отримання допомоги по вагiтностi та пологах у разi настання наступної вагітностi (народження другої дитини)?
Питання 2: чи можливе законодавче запровадження механізму добровiльної сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування для фiзичних осiб — пiдприємцiв, якi отримують державну допомогу при народженнi дитини?
Вiдповiдно до пункту I Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 06 березня 2019 року №227 (далi — Положення про ДПС), Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, дiяльнiсть якого спрямовується i координується Кабiнетом Мiнiстрiв України через Мiнiстра фiнансiв i який реалiзує державну податкову полiтику, державну полiтику з адміністрування єдиного внеску.
Водночас вiдповiдно до пункту 1 Положення про Мiнiстерство соцiальної полiтики, ciм’ї та єдностi України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 липня 2025 року №904 (далi — Положення про Мiнсоцполiтики), Мiнiстерство соцiальної полiтики, ciм’ї та єдностi України (Мiнсоцполiтики) є центральним органом виконавчої влади, дiяльнiсть якого спрямовується i координується Кабiнетом Мiнiстрiв України i який забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики, зокрема, у сферi соцiальної полiтики, загальнообов’язкового державного соцiального та пенсiйного страхування, соцiального захисту населення, з питань ciм’ї та дiтей.
Вiдповiдно до покладених завдань Мiнсоцполiтики, зокрема, розробляє та вносить в установленому порядку пропозицiї стосовно удосконалення державної полiтики щодо демографiчного розвитку, в тому числi пiдвищення рiвня народжуваностi та розвитку ciм’ї; полiпшення здоров’я населення; розробляє та вносить в установленому порядку пропозицiї щодо надання державної соцiальної допомоги сiм’ям з дiтьми (пiдпункти 12 та 16 пункту 4 Положення про Мiнсоцполiтики).
Разом iз цим вiдповiдно до частини першої статтi 4 Закону України вiд 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування» (далi — Закон №1105) уповноваженим органом управлiння в системi загальнообов’язкового державного соцiального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi та вiд нещасного випадку (далi — уповноважений орган) є Пенсiйний фонд України.
У частинi повноважень зазначене також кореспондується iз статтею 5 Закону України вiд 21 листопада 1992 року №2811-ХII «Про державну допомогу сiм’ям з дiтьми» (далi — Закон №2811), вiдповiдно до якої допомога, зокрема, у зв’язку з вагiтнiстю та пологами (крiм допомоги у зв’язку з вагiтнiстю та пологами жiнкам, зазначеним у частинi другiй статтi 4 Закону №2811) призначається i виплачується центральним органом виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику з питань пенсiйного забезпечення та ведення облiку осiб, якi пiдлягають загальнообов’язковому державному соцiальному страхуванню (Пенсiйний фонд України).
Отже, зазначенi питання не належать до компетенцiї ДПС. Вiдповiдно до чинного законодавства вони належать до компетенцiї Мiнсоцполiтики та Пенсiйного фонду України.
Щодо сплати .єдиного внеску фiзичною особою — пiдприємцем у перiод лікарняного по вагітності та пологах
Питання: чи зобов’язана фiзична особа пiдприємець, яка оформила лiкарняний по вагiтностi та пологах (30.09.2025 — 02.02.2026), сплачувати єдиний внесок за себе за перiод iз жовтня 2025 року по лютий 2026 року?
Зазначене питання не мiстить iнформацiї, яка є ключовою для визначення наявностi / вiдсутностi обов’язку сплачувати за себе єдиний внесок у зазначений перiод — наявнiсть / вiдсутнiсть у такої фiзичної особи — пiдприємця трудових вiдносин.
Якщо у такої фiзичної особи — пiдприємця вiдсутнi трудовi вiдносини, то вона сплачує єдиний внесок на загальних пiдставах, вiдповiдно до бази нарахування єдиного внеску для такої категорiї платникiв, встановленої Законом України вiд 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збiр та облiк єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування». Детальне роз’яснення щодо бази нарахування єдиного внеску при отриманнi фiзичними особами — пiдприємцями допомоги по вагiтностi та пологах розмiщено на Загальнодоступному iнформацiйно-довiдковому pecypci за посиланням.
Якщо у такої фiзичної особи — пiдприємця наявнi трудовi вiдносини, то вона звiльняється вiд сплати за себе єдиного внеску за вказаний перiод (за умови сплати роботодавцем єдиного внеску у розмiрi не менше мiнiмального страхового внеску) з огляду на таке.
Вiдповiдно до статтi 2 Закону України вiд 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про вiдпустки» (зi змiнами) (далi — Закон №504) право на вiдпустки мають громадяни України, якi перебувають у трудових вiдносинах iз пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та галузевої належностi, а також працюють за трудовими договором у фiзичної особи.
У перелiку видiв вiдпусток, визначеному згiдно зi статтею 4 Закону №504, передбаченi соцiальнi вiдпустки, до яких належить, зокрема, вiдпустка у зв’язку з вагiтнiстю та пологами.
Строк та порядок надання оплачуваної вiдпустки у зв’язку з вагiтнiстю та пологами визначенi вiдповiдно до статтi 17 Закону №504.
Працiвникам, якi мають право на соцiальнi вiдпустки, передбаченi статтями 17 та 18 Закону №504, виплачується державна допомога на умовах, передбачених згiдно iз Законом України вiд 21 листопада 1992 року №2811-XII «Про державну допомогу сiм’ям з дiтьми» (зi змiнами), та iншими нормативно-правовими актами України (частина третя статтi 21 Закону №504). Водночас вiдповiдно до пункту 10 статтi 11 Закону України вiд 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов’язковедержавне пенсiйне страхування» загальнообов’язковому державному пенсiйному страхуванню пiдлягають, зокрема, особи, якi перебувають у вiдпустцi у зв’язку з вагiтнiстю та пологами i отримують допомогу у зв’язку з вагiтнiстю та пологами.
Згiдно зi статтею 9 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соцiальне страхування страховий стаж — це перiод (строк), протягом якого особа пiдлягає загальнообов’язковому державному соцiальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо iнше не передбачено законодавством. Особливостi обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соцiального страхування визначаються законом.
Разом iз цим вiдповiдно до пункту 1 частини другої статтi 8 Закону №1105 роботодавець як страхувальник зобов’язаний здiйснювати застрахованим особам у разi настання страхового випадку вiдповiдний вид страхових виплат та надання соцiальних послуг згiдно iз Законом №1105.
Страховий випадок (за соцiальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi) — обставина, внаслiдок якої застрахована особа або члени її ciм’ї можуть тимчасово втратити засоби до iснування та потребувати страхових виплат згiдно iз Законом №1105 (пункт 10 частини першої статтi 1 Закону №1105).
Вiдповiдно до статтi 13 Закону №1105 до числа страхових виплат за страхуванням у. зв’яз.ку з тимчасовою втратою працездатностi належить допомога по вагітності та пологах.
Отже, можна дiйти висновку, що вiдпустка у зв’язку з вагiтнiстю та пологами є частиною трудових вiдносин мiж роботодавцем та працюючої у нього жiнки, яка має право на вiдповiдну вiдпустку. Також роботодавець як страхувальник зобов’язаний здiйснювати застрахованим особам у разi настання страхового випадку вiдповiдний вид страхових виплат та надання соцiальних послуг. При цьому особи, якi перебувають у вiдпустцi у зв’язку з вагiтнiстю та пологами i отримують допомогу у зв’язку з вагiтнiстю та пологами, пiдлягають загальнообов’язковому державному пенсiйному страхуванню.
Вказанi норми законiв кореспондуються iз Законом України вiд 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збiр та облiк єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування» (далi — Закон №2464).
Згiдно з преамбулою Закону №2464 вiн визначає правовi та органiзацiйнi засади забезпечення збору та облiку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування i сплати, а також повноваження органу, що здiйснює його збiр та ведення облiку.
Єдиний внесок — консолiдований страховий внесок, збiр якого здiйснюється до системи загальнообов’язкового державного соцiального страхування в обов’язковому порядку та на регулярнiй основi з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осiб на отримання страхових виплат (послуг) за дiючими видами загальнообов’язкового державного соцiального страхування (пункт 2 частини першої статтi 1 Закону №2464).
Платниками єдиного внеску є роботодавцi, зокрема:
пiдприємства, установи та органiзацiї, iншi юридичнi особи, утворенi вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та господарювання, якi використовують працю фiзичних осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством, чи за цивiльно-правовими договорами (крiм цивiльноправового договору, укладеного з фiзичною особою — пiдприємцем, якщо виконуванi роботи (надаванi послуги) вiдповiдають видам дiяльностi вiдповiдно до вiдомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб — пiдприємцiв та громадських формувань), у тому числi фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли зазначених пiдприємств, установ i органiзацiй, iнших юридичних осiб, якi мають окремий баланс i самостiйно ведуть розрахунки iз застрахованими особами (абзац другий пункту 1 частини першої статтi 4 Закону №2464);
фiзичнi особи — пiдприємцi, зокрема тi, якi використовують працю iнших осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивiльно-правовим договором (крiм цивiльно-правового договору, укладеного з фiзичною особою — пiдприємцем, якщо виконуванi роботи (надаванi послуги) вiдповiдають видам дiяльностi вiдповiдно до вiдомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фiзичних осiб — пiдприємцiв та громадських формувань) (абзац третiй пункту 1 частини першої статтi 4 Закону №2464);
пiдприємства, установи, органiзацiї, фiзичнi особи, якi використовують найману працю, вiйськовi частини та органи, якi виплачують, зокрема, допомогу у зв’язку з вагiтнiстю та пологами (абзац сьомий пункту 1 частини першої статтi 4 Закону №2464).
Вiдповiдно до абзацу другого пункту 1 частини першої статтi 7 Закону №2464 для платникiв, зазначених в абзацi сьомому пункту 1 частини першої статтi 4 Закону №2464, єдиний внесок нараховується, зокрема, на суму допомоги у зв’язку з вагiтнiстю та пологами.
Платниками єдиного внеску визначенi фiзичнi особи — пiдприємцi, у тому числi тi, якi обрали спрощену систему оподаткування (крiм електронних резидентiв (е-резидентiв) (пункт 4 частини першої статтi 4 Закону №2464).
Для платникiв, зазначених у пунктi 4 частини першої статтi 4 Закону №2464, базу нарахування єдиного внеску визначено вiдповiдно до пунктiв 2 та 3 частини першої статтi 7 Закону №2464 (залежно вiд обраної системи оподаткування).
При цьому особи, зазначенi, зокрема, у пунктi 4 частини першої статтi 4 Закону №2464, звiльняються вiд сплати за себе єдиного внеску за мiсяцi звiтного перiоду, за якi роботодавцем, зокрема резидентом Дiя Ciтi, сплачено страховий внесок за таких осiб у розмiрi не менше мiнiмального страхового внеску. Такi особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостiйного визначення ними бази нарахування за мiсяцi звiтного перiоду, за якi роботодавцем, зокрема резидентом Дiя Ciтi, сплачено страховий внесок за таких осiб у розмiрi менше мiнiмального страхового внеску. Самостiйно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмiр мiнiмального страхового внеску (частина шоста статтi 4 Закону №2464).
Враховуючи викладене, за мiсяцi звiтного перiоду, за якi роботодавцем сплачено єдиний внесок, зокрема нарахований на суму допомоги у зв’язку з вагiтнiстю та пологами при оформленнi вiдпустки у зв’язку з вагiтнiстю та пологами, у розмiрi не менше мiнiмального страхового внеску, фiзична особа — пiдприємець звiльняється вiд сплати за себе єдиного внеску. Водночас якщо за окремi перiоди, на якi припадає вiдпустка у зв’язку з вагiтнiстю та пологами, роботодавцем сплачено єдиний внесок у розмiрi менше мiнiмального страхового внеску, то за такi перiоди фiзична особа — пiдприємець здiйснює сплату єдиного внеску самостiйно на загальних пiдставах.
Ситуацiя: громадянин Литовської Республiки одночасно є фiзичною особою, зареєстрованою як суб’єкт пiдприємницької дiяльностi (ФОП).
Питання: яким чином оподатковуються доходи такої фiзичної особи в Українi у наведених нижче випадках:
грошовi кошти або фiнансовi активи, отриманi в дарунок вiд матерi громадянки та податкового резидента Литовської Республiки;
грошовi кошти або активи, отриманi у спадщину вiд матерi — громадянки та податкового резидента Литовської Республiки;
дохiд вiд продажу нерухомого майна, розташованого на територiї Литовської Республiки (перший продаж протягом календарного року; майно отримане у спадщину);
дохiд вiд продажу нерухомого майна, розташованого на територiї Литовської Республiки (перший продаж; майно перебувало у власностi менше трьох рокiв).
Уточнення 1: Яку ставку податку на доходи фiзичних осiб (а також вiйськового збору за наявностi обов’язку слiд застосовувати у кожному з наведених випадкiв?
Уточнення 2: якi саме норми Податкового кодексу України (далi — Кодекс) пiдлягають застосуванню: загальнi — щодо оподаткування iноземних доходiв (зокрема, пункт 170.11 ПКУ) чи спецiальнi, а саме стаття 174 ПКУ (оподаткування спадщини та дарункiв) та стаття 172 ПКУ (оподаткування операцiй з продажу об’єктiв нерухомого майна)?
Вiдповiдь:
порядок оподаткування доходiв фiзичних осiб регламентується роздiлом IV Кодексу, вiдповiдно до пункту 162.1 статтi 162 якого платниками податку на доходи фiзичних осiб (далi — податок) є, зокрема:
фiзична особа — резидент, яка отримує доходи якi з джерела ix походження в Українi, так i iноземнi доходи;
фiзична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їx походження в Українi.
Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу податкового резидента України визначено пiдпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статтi 14 Кодексу, вiдповiдно до якого:
фiзична особа — резидент — фiзична особа, яка має мiсце проживання в Українi.
У разi, якщо фiзична особа має мiсце проживання також в iноземнiй державi, вона вважається резидентом, якщо така особа має мiсце постiйного проживання в Українi; якщо особа має мiсце постiйного проживання також в iноземнiй державi, вона вважається резидентом, якщо має бiльш тiснi особистi чи економiчнi зв’язки (центр життєвих iнтересiв) в Українi. У разi, якщо державу, в якiй фiзична особа має центр життєвих iнтересiв, не можна визначити або якщо фiзична особа не має мiсця постiйного проживання у жоднiй iз держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Українi не менше 183 днiв (включно з днем приїзду та вiд’їзду) протягом перiоду або період в податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення мiсця знаходження центру життєвих iнтересiв фiзичної особи є мiсце постiйного проживання членiв її ciм’ї або її реєстрацiї як суб’єкта пiдприємницької дiяльностi.
Отже, реєстрацiя особи суб’єктом пiдприємницької дiяльностi є достатньою умовою для визначення такої особи резидентом України.
Дохiд iз джерел за межами України — це будь-який дохiд, отриманий резидентами, у тому числi вiд будь-яких видiв дiяльностi за межами митної територiї України, у тому числi проценти, дивiденди, роялтi та будь-якi iншi види пасивних доходів, спадщина, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робiт (надання послуг) за цивiльно-правовими та трудовими договорами, вiд надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, у тому числi рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портiв, доходи вiд продажу майна, розташованого за межами України, дохiд вiд вiдчуження iнвестицiйних активiв, у тому числi корпоративних прав, цiнних паперiв тощо; iншi доходи вiд будь-яких видiв дiяльностi за межами митної територiї України або територiй, непiдконтрольних контролюючим органам (пiдпункт 14.1.55 пункту 14.1 статтi 14 Кодексу).
Отже, доходи, отриманi з джерел за межами України, зокрема грошовi кошти або фiнансовi активи, отриманi в дарунок вiд матерi; грошовi кошти або активи, отриманi у спадщину вiд матерi; вiд продажу нерухомого майна, розташованого за межами територiї України — є для цiлей оподаткування іноземним доходом.
Вiдповiдно до пiдпункту 170.11.1 пункту 170.11 статтi 170 Кодексу у разi якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходiв є iноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов’язаний подати рiчну податкову декларацiю, та оподатковується податком на доходи фiзичних осiб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статтi 167 Кодексу (18 вiдсоткiв), крiм окремих видiв доходiв, встановлених пiдпунктами 170.11.1 пункту 170.11 статтi 170 Кодексу.
Крiм того, згiдно з пiдпунктами 1, 1.2 пункту 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ Кодексу для платникiв, зазначених у пiдпунктах 1, 1.1 цього пункту (тобто платникiв податку — фiзичних осiб), об’єктом оподаткування вiйськовим збором є доходи, передбаченi статтею 163 Кодексу, зокрема загальний мiсячний (рiчний) оподатковуваний дохiд.
Вiдповiдно до пiдпунктiв 1, 1.3 пункту 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ Кодексу ставка збору становить 5 вiдсоткiв вiд об’єкта оподаткування, визначеного пiдпунктом 1.2 пункту 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ Кодексу.
Ситуацiя: пiдприємство здiйснює пiдготовку до подання стандартного аудиторського файла SAF-T та проводить його формування i подання у текстовому середовищi електронного кабiнету платникiв податкiв.
Питання 1: чи передбачається можливiсть видалення або очищення з електронного кабiнету платника податкiв файлiв SAF-Т, якi були поданi виключно у межах тестування (у текстовому середовищi) та за якими отримано квитанцiю №2 з помилками?
Питання 2: чи пiдлягають повторнi подання виправлених файлiв SAF-T за звiтнi перiоди, за якими ранiше було отримано квитанцiю №2 з помилками, обов’язковому додатковому маркуванню?
Вiдповiдь:
Iнформацiйно-комунiкацiйну систему електронного аудиту «Е-аудит» (далi — IKC «Е-аудит»), яка забезпечує обробку SAF-T файлiв, введено у промислову експлуатацiю 31.12.2025.
Вiдповiдно до пункту 85.2 статтi 85 Кодексу великi платники податків зобов’язанi подавати SAF-Т файли на запит контролюючого органу протягом двох робочих днiв iз моменту отримання запиту пiд час перевiрки.
Наразi платникам податкiв надано можливiсть через Електронний кабiнет подавати тестовi SAF-T файли без запиту. Результатом перевiрки тестового SAF-T файла буде повiдомлення про неприйняття файла у зв’язку з вiдсутнiстю вiдповiдного запиту та перелiк помилок у разi ix наявностi.
Щодо кожного поданого платниками податкiв SAF-T файла доступнi результати його обробки. Видалення зазначеної iнформацiї з Електронного кабiнету не передбачено.
Повторно поданi SAF-T файли за звiтнi перiоди, за якими ранiше вже було отримано квитанцiю №2 з помилками, не пiдлягаютъ додатковому маркуванню. Вимоги до формування назви SAF-T файла наведено в Детальному технiчному описi елементiв SAF-Т UA v2.0, розробленому вiдповiдно до Порядку надання документiв великого платника податкiв в електроннiй формi, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 07.11.2011 №1393 (зi змiнами).
Ситуацiя: щодо застосування критерiю дотримання середньої заробiтної плати у розмiрi не менше 1,5 мiнiмальної заробiтної плати протягом трьох мiсяцiв поспiль як умови для провадження дiяльностi з реалiзацiї пiдакцизних товарiв та збереження чинностi вiдповiдної лiцензiї.
Питання 1: чи вважатиметься порушенням зазначеного тримiсячного критерiю та чи створює ризик анулювання лiцензiї у разi проведення фактичної перевiрки, починаючи з сiчня 2026 року, будь-який iз наведених нижче варiантiв рiвня середньої заробiтної плати за жовтень — грудень 2025 року:
жовтень — 10 000 грн, листопад — 10 000 грн, грудень — 16 000 грн; жовтень — 16 000 грн, листопад — 10 000 грн, грудень — 10 000 грн; жовтень — 10 000 грн, листопад — 16 000 грн, грудень — 10 000 грн.
Уточнення: чи вважаєтъся хоча б один iз зазначених варiантiв недотриманням вимоги щодо рiвня середньої заробiтної плати у розмiрi не менше 1,5 мiнiмальної заробiтної плати протягом трьох мiсяцiв поспiль, що може бути пiдставою для анулювання лiцензiї на право реалiзацiї пiдакцизних товарiв?
Вiдповiдно до частини тринадцятої статтi 42 Закону України вiд 18 червня 2024 року №3817-IX «Про державне регулювання виробництва i обiгу спирту етилового, спиртових дистилятiв, бiоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробiв, тютюнової сировини, рiдин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зi змiнами) (далi — Закон №3817) розмiр середньої щомiсячної заробiтної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав лiцензiю на право роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями або на право роздрiбної торгiвлi сидром та перрi (без додавання спирту), або на право роздрiбної торгiвлi тютюновими виробами, або на право роздрiбної торгiвлi рiдинами, що використовуютъся в електронних сигаретах, або на право роздрiбної торгiвлi пальним, має становити не менше 2 розмiрiв мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на 01 сiчня звiтного (податкового) року.
Розмiр середньої щомiсячної заробiтної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав лiцензiю на право роздрiбної торгiвлi алкоrольними напоями або на право роздрiбної торгiвлi сидром та перрi (без додавання спирту), або на право роздрiбної торгiвлi тютюновими виробами, або на право роздрiбної торriвлi рiдинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрiбної торгiвлi пальним (далi — пiдакцизнi товари) та всi мiсця роздрiбної торгiвлi (мiсця роздрiбної торгiвлi пальним) якого розташованi за межами населених пунктiв — адмiнiстративних центрiв областей i мiст Києва та Севастополя на вiдстанi вiд 50 кiлометрiв та якi мають торrовельнi зали площею до 500 метрiв квадратних, має становити не менше 1,5 розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на 01 сiчня звiтного (податковоrо) року.
Розрахунок розмiру середньої щомiсячної заробiтної плати, нарахованої суб’єктом rосподарювання, здiйснюється вiдповiдно до даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податкiв — фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованоrо єдиного внеску, шляхом дiлення сумарно нарахованої заробiтної плати, оплати перших п’яти днiв тимчасової непрацездатностi, що здiйснюється за рахунок коштів платника податків, та допомоги по тимчасової непрацездатностi, яка виплачується за рахунок коштiв Пенсiйного фонду України, на кiлькiсть застрахованих осiб у звiтному перiодi, яким нараховано заробiтну плату (крiм осiб, яким у звiтному перiодi нараховано грошове забезпечення).
У цьому випадку описано ситуацiю щодо дотримання суб’єктом господарювання, який отримав лiцензiю на право роздрiбної торгiвлi пiдакцизними товарами, критерiю розмiру середньої щомiсячної заробiтної плати, яка має становити не менше 1,5 розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на 01 сiчня звiтноrо (податковоrо) року, — пiдпадає пiд дiю вимог частини тринадцятої статтi 42 Закону Закон №3817, яка передбачає одночасне обов’язкове дотримання вимог, що всi мiсця роздрiбної торгiвлi суб’єкта господарювання розташованi за межами населених пунктiв — адмiнiстративних центрiв областей i мiст Києва та Севастополя на вiдстанi вiд 50 кiлометрiв та мають торговельнi зали площею до 500 метрiв квадратних.
Лише в цьому випадку розмiр середньої щомiсячної заробiтної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав лiцензiю на право роздрiбної торгiвлi пiдакцизними товари, має становити не менше 1,5 розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом на 01 сiчня звiтного (податкового) року.
Вiдповiдно до статтi 8 Закону України вiд 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рiк» (зi змiнами) (далi — Закон №4059) з 01 січня 2025 року мінімальна заробiтна плата становить 8 000 гривень.
У 2025 роцi 1,5 розмiру мiнiмальної заробiтної плати, встановленої Законом №4059 на 01 сiчня звiтного (податкового) року, становила 12 000 грн (1,5 х 8 000 гривень).
Вiдповiдно до пункту 49 частини другої статтi 46 Закону №3817 пiдставою для прийняття органом лiцензування рiшення про припинення дiї лiцензiї на право провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi є факт невiдповiдностi розмiру середньої щомiсячної заробiтної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, розмiру, визначеному частиною тринадцятою статтi 42 Закону №3817, протягом трьох повних календарних мiсяцiв поспiль у перiод дiї лiцензiї, встановлений контролюючим органом пiд час проведення перевiрки з питань дотримання вимог Закону №3817 та зафiксований в актi такої перевiрки.
Отже, суб’єкт господарювання, який отримав лiцензiю на право роздрiбної торгiвлi пiдакцизними товарами, зобов’язаний у перiод дiї лiцензiї починаючи з 01 жовтня 2025 року (а у випадку отримання лiцензiї пiсля 01 жовтня 2025 року — з дня її отримання) забезпечити дотримання розмiрiв середньої щомiсячної заробiтної плати, визначеної частиною тринадцятою статтi 42 Закону №3817. У разi, якщо суб’єктом господарювання не буде дотримано визначених розмiрiв середньої щомiсячної заробiтної плати в цiлому стосовно всiх працiвникiв суб’єкта господарювання протягом трьох повних календарних мiсяцiв поспiль у перiод дiї лiцензiї, то таке порушення є пiдставою для прийняття податковим органом рiшення про припинення дiї лiцензiї такого суб’єкта господарювання на право здiйснення роздрiбної торгiвлi пiдакцизними товарами.
Питання 2: у разi якщо середня заробiтна плата за жовтень, листопад та грудень 2025 року становила по 10 000 грн (тобто критерiй не було дотримано протягом трьох мiсяцiв поспiль), але фактична перевiрка у сiчнi 2026 року не проводилася, чи має контролюючий орган право пiд час проведення фактичної перевiрки, наприклад, у червнi 2026 року анулювати лiцензiю iз сiчня 2026 року заднім числом.
Питання 3: чи вважатиметься перiод iз сiчня 2026 року до дати проведення фактичної перевiрки у такому випадку перiодом здiйснення реалiзацiї пiдакцизних товарiв без чинної лiцензiї?
Припинення дiї лiцензiї — позбавлення суб’єкта господарювання права на провадження вiдповiдного виду (видiв) господарської дiяльностi, на який (якi) йому надано лiцензiю, у порядку, визначеному Законом №3817 (пункт 74 частини першої статтi 1 Закону №3817), здiйснюється у порядку, визначеному роздiлом VII Закону №3817.
У разі припинення дiї лiцензiї за результатами перевірки податкового органу рiшення про припинення дiї лiцензiї на право провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi приймається не ранiше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб’єкту господарювання акта такої перевiрки (пункт 2 частини четвертої статтi 46 Закону №3817).
Рiшення про припинення дiї лiцензiї на право провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi набирає чинностi на другий робочий день за днем направлення вiдповiдного рiшення платнику податкiв (частина п’ята статтi 46 Закону №3817).
При цьому вiдповiдно до частини шостої статтi 46 Закону №3817 орган лiцензування не пiзнiше наступного робочого дня за днем прийняття рiшення про припинення дiї лiцензiї на право провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi:
1) вносить вiдомостi про припинення дiї лiцензiї на право провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi до Єдиного реєстру лiцензiатiв та мiсць обiгу пального або Єдиного реєстру лiцензiатiв з виробництва та обiгу спирту етилового, спиртових дистилятiв, алкогольних напоїв, тютюнових виробiв, тютюнової сировини та рiдин, що використовуються в електронних сигаретах;
2) оприлюднює рiшення про припинення дiї лiцензiї на право провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi на своєму офiцiйному вебпорталi / субсайтах вебпорталу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
3) направляє суб’єкту господарювання рiшення про припинення дiї лiцензiї на право провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi в електроннiй формi у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Датою припинення дiї лiцензiї є день набрання чинностi рiшенням про припинення дiї лiцензiї на право провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi (частина десята статтi 46 Закону №3817).
Враховуючи викладене, у випадку проведення фактичної перевiрки у червнi 2026 року, у разi встановлення факту недотриманням суб’єктом господарювання визначених розмiрiв середньої щомiсячної заробiтної плати в цiлому стосовно всiх працiвникiв суб’єкта господарювання протягом трьох повних календарних мiсяцiв поспiль у перiод дiї лiцензiї за жовтень — грудень 2025 року рiшення про припинення дiї лiцензiї вiдповiдно до статтi 46 Закону №3817 не може бути прийнято ранiше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб’єкту господарювання акта такої перевiрки (пункт 2 частини четвертої статтi 46 Закону №3817).
При цьому перiод iз сiчня 2026 року до дати припинення дiї лiцензiї (день набрання чинностi рiшенням про припинення дiї лiцензiї на право провадження вiдповiдного виду господарської дiяльностi) не вважатиметься перiодом здiйснення реалiзацiї пiдакцизних товарiв суб’єктом господарювання без чинної лiцензiї.
Заступник Голови С. ЛИСЕЮК