Суттєво. Мінекономіки наполягає на тому, що при зміні основного місця роботи на сумісництво та навпаки (в межах одного роботодавця) треба звільнити працівника, а на наступний день прийняти його на роботу наново. Причина – відсутність механізму переведення в трудовому законодавстві.
! Роботодавцям
Міністерство економіки та довкілля України розглянуло [...] електронне звернення [...] та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Зазначена норма КЗпП дає право працівникам укладати трудові договори як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Згідно з частиною першою статті 102-1 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи.
Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.
Застрахована особа зобов'язана повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання) (пункт 3-1 частини другої статті 16 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Водночас, зважаючи на вимогу частини четвертої статті 24 КЗпП про те, що працівник не може бути допущений до роботи, у тому числі без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інформацію щодо основного місця роботи може бути зазначено у заяві про прийняття на роботу.
Законодавством про працю не передбачено обмежень у праві працівника змінювати основне місце роботи.
З огляду на викладене, якщо працівник, який працює у роботодавця за сумісництвом, бажає працювати у цього роботодавця за основним місцем роботи, то таку процедуру слід реалізувати через механізм звільнення працівника з місця роботи за сумісництвом та прийняття його на основне місце роботи. Це пов'язано з тим, що законодавство про працю не містить механізму переведення працівників з основного місця роботи на роботу за сумісництвом та навпаки.
Разом з тим звертаємо увагу, що передумовою для укладання трудового договору за основним місцем роботи є розірвання такого трудового договору, який був укладений раніше. Також, працівник не може працювати за сумісництвом, не маючи при цьому основного місця роботи.
Водночас зазначаємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, мають інформаційно-рекомендаційний характер та не встановлюють правових норм.
Заступник Міністра економіки та довкілля України Дарія МАРЧАК
