Суттєво. ДПСУ на 22 сторінках відповіла на різноманітні питання платників податків. Частину з них – щодо неправильного оформлення податкових накладних – ми прокоментували в цьому номері «ДК».
! ФОП та ЮО
Державна податкова служба України розглянула лист Комiтету Верховної Ради України з питань фiнансiв, податкової та митної полiтики вiд 22.05.2026 №04-32/10-2026/119829 щодо застосування окремих норм податкового законодавства України та надає в додатку відповіді на запитання платникiв податкiв.
Водночас повiдомляємо, що iнiцiйовано питання щодо розмiщення зазначених вiдповiдей на Загальнодоступному iнформацiйно-довiдковому pecypci ДПС.
Додаток: на 22 арк. в 1 прим.
Заступник Голови С. ЛИСЕЮК
Додаток до листа ДПС від 11.06.2026 №691/2199-00-24-01-02-02
Ситуацiя: Громадянин України звернувся до контролюючого органу iз запитом щодо отримання довiдки про пiдтвердження статусу податкового резидента України за 2015 — 2020 роки. У зазначений перiод фiзична особа бyлa зареєстрована як ФОП в Українi. На момент звернення особа не має зареєстрованого мiсця проживання в Українi. Контролюючий орган вiдмовив у видачi довiдки, посилаючись на вiдсутнiсть адреси реєстрацiї в Українi на даний час. При цьому усно було рекомендовано зареєструвати мiсце проживання («прописатися») для отримання такої довiдки.
Питання: Чи є правомiрною вiдмова у видачi довiдки про пiдтвердження статусу податкового резидента України за минулi податковi перiоди виключно з пiдстав вiдсутностi у фiзичної особи зареєстрованого мiсця проживання в Українi на дату звернення?
Уточнення: Який спосiб захисту прав у такiй ситуацiї є належним: повторне звернення iз письмовим запитом чи оскарження вiдмови контролюючого органу як безпiдставної?
Вiдповiдь:
Порядок визначення податкової резиденцiї встановлено пiдпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статтi 14 Податкового кодексу України (далi — Кодекс).
Форма довiдки-пiдтвердження та Порядок пiдтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвiйного оподаткування вiдповiдно до норм мiжнародних договорiв затверджено наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 19.08.2022 №248, зi змiнами, яким зазначено, що цей наказ розроблено та затверджено вiдповiдно до пункту 3.2 статтi 3 Кодексу, статтi 16 Закону Украiни «Про мiжнароднi договори України» та з метою застосування мiжнародних договорiв України про уникнення подвiйного оподаткування.
Пунктом 1 Порядку пiдтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвiйного оподаткування вiдповiдно до норм мiжнародних договорiв затверджено наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 19.08.2022 №248, зi змiнами, (далi — Порядок) встановлено, що Порядок визначає процедуру видачi довiдки-пiдтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвiйного оподаткування вiдповiдно до норм мiжнародних договорiв (далi — Довiдка) платнику податкiв — особi (юридичнiй або фiзичнiй), яка є резидентом України у розумiннi Кодексу та мiжнародних договорiв України про уникнення подвiйного оподаткування.
Вiдповiдно до пункту 5 Порядку пiдставою для вiдмови у видачi Довiдки може бути таке:
1) особа не може бути визнана резидентом України відповідно до критеріїв, зазначених у пiдпункту 14.1.213 пункту 14.1 статтi 14 Кодексу;
2) вiдсутнi данi щодо реєстрацiї в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб, фiзичних осiб — пiдприємцiв та громадських формувань для юридичних осiб або фiзичних осiб — пiдприємцiв;
3) вiдсутнi дані щодо реєстрації в Державному реєстрi фiзичних осiб — платникiв податкiв для фiзичних осiб;
4) невiдповiднiсть вiдомостей, зазначених у Заявi, зокрема реєстрацiйних даних юридичної або фiзичної особи, даним, наявним в iнформацiйних системах·контролюючого органу;
5) документи подано особою, яка не має на це повноважень;
6) iноземна компанiя, що має мiсце ефективного управлiння на територiї України, не набула або вiдмовилась вiд статусу податкового резидента України вiдповiдно до пiдпункту 133.1.5 пункту 133.1 статтi 133 Кодексу.
Отже, вiдмова у видачi Довiдки може бути надана за наявностi пiдстав, встановлених п. 5 Порядку. При цьому перевiрка критерiєвi вiдповiдностi податковому резиденту України здiйснюється за вiдповiдний звiтний перiод, про що зазначається у Довiдцi.
Водночас слiд зазначити, що згiдно з пунктом 56.1 статтi 56 Кодексу рiшення, прийнятi контролюючим органом, можуть бути оскарженi в адмiнiстративному або судовому порядку.
З урахуванням строкiв давностi, визначених статтею 102 Кодексу, платник податкiв має право оскаржити в судi податкове повiдомлення-рiшення або iнше рiшення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рiшення (пункт 56.18 статтi 56 Кодексу).
Ситуація: Працiвнику пiдприємства встановлено iнвалiднiсть, що пiдтверджується витягом з рiшення експертної команди вiд 02.04.2025. Повторне оцiнювання призначене на 02.04.2026, за результатами якого статус особи з iнвалiднiстю не продовжено. Вiдповiдно до абз. 17 п. 40 Порядку проведення оцiнювання повсякденного функцiонування особи, затвердженого постановою КМУ вiд 15.11.2024 №1338, датою, до якої встановлено iнвалiднiсть, вважається перше число мiсяця, наступного за мiсяцем, у якому має бути проведене повторне оцiнювання. Водночас згiдно з абз. 8 пп. 5 п. 2 розд. III Iнструкцiї №449 нарахування ЄСВ за ставкою 8,41% здiйснюється протягом строку, встановленого Порядком №1338.
Питання: До якої саме дати роботодавець має право застосовувати ставку ЄСВ 8,41% щодо такого працiвника?
Уточнення: Чи правомірним є застосування ставки ЄСВ 8,41% до кінця квітня 2026 року з урахуванням положень абз. 17 п. 40 Порядку №1338?
Вiдповiдь: Виключно Законом України вiд 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збiр та облiк єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування» (далi — Закон №2464) визначаються принципи збору та ведення облiку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмiр єдиного внеску (частина друга статтi 2 Закону №2464).
Дiя iнших нормативно-правових актiв може поширюватися на зазначенi вiдносини лише у випадках, передбачених Законом №2464, або в частинi, що не суперечить Закону №2464 (пункт 1 статтi 2 Закону №2464).
Платниками єдиного внеску є роботодавцi, зокрема пiдприємства, установи, органiзацiї, iншi юридичнi особи, якi використовують найману працю фiзичних осiб на умовах трудового договору (контракту) або на iнших умовах, передбачених законодавством, чи за цивiльно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статтi 4 Закону №2464).
Пунктом 1 частини першої статтi 7 Закону №2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавцiв є сума нарахованої кожнiй застрахованiй особi заробiтної плати за видами виплат, якi включають основну· та додаткову заробiтну плату, iншi заохочувальнi та компенсацiйнi виплати, у тому числi в натуральнiй формi, що визначаються вiдповiдно до Закону України вiд 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату працi» (далi — Закон №108), та сума винагороди фiзичним особам за виконання робiт (надання послуг) за цивiльно-правовими договорами.
Вiдповiдно до частини тринадцятої статтi 8 Закону №2464 єдиний внесок для пiдприємств, установ i органiзацiй, фiзичних осiб — пiдприємцiв, у тому числi тих, якi обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з iнвалiднiстю, встановлюється у розмiрi 8,41 вiдс. визначеної пунктом 1 частини першої статтi 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з iнвалiднiстю.
Iнструкцiя №449 Iнструкцiя врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування i сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464 та визначає процедуру нарахування i сплати фiнансових санкцiй та стягнення заборгованостi зi сплати страхових коштiв податковими органами (пункт 1 роздiлу I Iнструкцiї №449).
Згiдно з абзацом третiм пiдпункту 5 пункту 2 роздiлу III Iнструкцiї №449 єдиний внесок для пiдприємств, установ i органiзацiй, у яких працюють iнвалiди, встановлюється, вiдповiдно до Закону №2464, у розмiрi 8,41 вiдс. суми нарахованої заробiтної плати за видами виплат, якi включають основну та додаткову заробiтну плату, iншi заохочувальнi та компенсацiйнi виплати, у тому числi в натуральнiй формi, що визначаються згiдно iз Законом №108, та суми оплати перших п’яти днiв тимчасової непрацездатності, що здiйснюється за рахунок коштiв роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатностi, допомоги у зв’язку з вагiтнiстю та пологами для працюючих iнвалiдiв.
Нарахування єдиного внеску, зокрема, в розмiрi 8,41 вiдс. здiйснюється роботодавцем iз дати отримання вiд працiвника документiв щодо встановлення iнвалiдностi та проводиться протягом строку, встановленого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15 листопада 2024 року №1338 «Деякi питання запровадження оцiнювання повсякденного функцiонування особи».
При цьому з питання щодо перiоду протягом якого працiвник вважається таким, що має статус особи з iнвалiднiстю, доцiльно звернутися до Мiнiстерства охорони здоров’я України.
Ситуацiя: Член фермерського господарства є платником ЄСВ вiдповiдно до п. 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону вiд 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збiр та облiк єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування» (далi — Закон №2464). Вiдповiдно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 базою нарахування ЄСВ для члена фермерського господарства є сума доходу (прибутку), отриманого у звiтному перiодi, що пiдлягає оподаткуванню ПДФО. Член фермерського господарства може отримувати дохiд вiд трудової участі у дiяльностi фермерського господарства; дохiд у виглядi дивiдендiв (пропорцiйно внеску до складеного капiталу).
При цьому для ФОП на загальнiй системi оподаткування пасивнi доходи, зокрема дивiденди, не включаються до бази нарахування ЄСВ.
Питання: Чи включаються дивiденди, отриманi членом фермерського господарства, до бази нарахування ЄСВ?
Уточнення: Чи можуть у цьому випадку застосовуватись аналогiчнi пiдходи, якi використовуються для визначення бази нарахування ЄСВ у ФОП на загальнiй системi оподаткування щодо пасивних доходiв?
Вiдповiдь: Виключно Законом №2464 визначаються принципи збору та ведення облiку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмiр єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону №2464).
Дiя iнших нормативно-правових актiв може поширюватися на зазначенi вiдносини лише у випадках, передбачених Законом №2464, або в частинi, що не суперечить Закону №2464 (пункт 1 статтi 2 Закону №2464).
Члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осiб, якi пiдлягають страхуванню на iнших пiдставах, вiдповiдно до пункту 5-1 частини першоi статтi 4 Закону №2464 визначено платниками единого внеску.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема, у пунктi 5-1 частини першої статтi 4 Закону №2464 є сума доходу (прибутку), отриманого вiд їх дiяльностi, що пiдлягає обкладенню податком на доходи фiзичних осiб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмiр мiнiмального страхового внеску за мiсяць, у якому отримано дохiд (прибуток).
У разi якщо таким платником не отримано дохiд (прибуток) у звітному перiодi або окремому мiсяцi звiтного перiоду, такий платник має право самостiйно визначити базу нарахування, але не бiльше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмiр мiнiмального страхового внеску·(пункт 2 частини першої статтi 7 Закону №2464).
Водночас, нормами пiдпункту 3 пункт 2 роздiлу III Iнструкцii №449 деталiзовано, що для платникiв, зазначених у пунктi 5-1 частини першої статтi 4 Закону №2464, єдиний внесок встановлюється в розмiрi 22 вiдсотка на суму розподiленого доходу (прибутку), що пiдлягає обкладенню податком на доходи фiзичних осiб, отриманого таким платником вiд чистого оподаткованого прибутку фермерського господарства, але не бiльше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмiр мiнiмального страхового внеску.
Базою нарахування єдиного внеску є розподiлений дохiд (прибуток), отриманий такими платниками вiд чистого прибутку фермерського господарства у звiтному роцi, що пiдлягає обкладенню податком на доходи фізичних осiб. При визначеннi доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховуються календарнi мiсяцi, в яких отримано такий дохiд (прибуток).
У разi якщо таким платником не отримано дохiд (прибуток) у звiтному перiодi або окремому мiсяцi звiтного перiоду, такий платник має право самостiйно визначити базу нарахування, але не бiльше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмiр мiнiмального страхового внеску.
Законом, який визначає правовi, економiчнi та соцiальнi засади створення та дiяльностi фермерських господарств як прогресивної форми пiдприємницької дiяльностi громадян у галузi сiльського господарства України, є Закон України вiд 19 червня 2003 року №973 «Про фермерське господарство» (далi — Закон №973).
Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їx батьки, дiти, якi досягли 14-рiчного вiку, iншi члени ciм’ї, родичi, якi об’єдналися для спiльного ведення фермерського господарства, визнають i дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, якi працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) (частина 1 статтi 3 Закону №973).
При цьому, порядок розподiлу доходiв та витрат фермерського господарства мiж його членами визначається Статутом такого господарства. Положення Закону №2464 та Iнструкцiї №449 регулюють питання нарахування єдиного внеску на суми розподiленого доходу (прибутку) члена фермерського господарства.
Виплата дивiдендiв у фермерському господарствi є формою розподiлу чистого доходу (прибутку) мiж його членами (пропорцiйно трудовiй участi або пропорцiйно майновому внеску залежно вiд Статуту такого господарства).
Зважаючи на зазначене вище, розподiлений дохiд (прибуток), отриманий членом фермерського господарства вiд чистого прибутку фермерського господарства є базою нарахування єдиного внеску.
Ситуацiя: Фiзична особа має заборгованiсть перед банком за кредитним договором у сумi 1 млн грн (не iпотечний кредит).
Банк вiдступив право вимоги за таким боргом iншiй особi. Надалi фiзична особа планує викупити власний борг у нового кредитора за 300 000 грн.
Питання 1: Якi податковi наслiдки з ПДФО та вiйськового збору виникають у фiзичноi особи?
Питання 2: Чи зобов’язана фiзична особа подавати рiчну декларацiю про майновий стан i доходи та вiдображати у нiй таку операцiю?
Вiдповiдь:
Вiдповiдно до пiдпункту 16.1.4 пункту 16.1 статтi 16 Податкового кодексу України (далi — Кодекс) платник податкiв зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмiрах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Оподаткування доходiв фiзичних осiб регулюється роздiлом IV Кодексу, вiдповiдно до пункту 163.1 статтi 163 якого об’єктом оподаткування фiзичноi особи — резидента є, зокрема загальний мiсячний (рiчний) оподатковуваний дохiд (пiдпункт 163.1.1 пункту 163.1 статтi 163 Кодексу);
Перелiк доходiв, якi не включаються до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податкiв, визначено ст. 165 Кодексу.
Пiдпунктом «е» пiдпункту 164.2.17 пункту 164.2 стапi 164 Кодексу передбачено, що до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохiд, отриманий платником податку як додаткове благо (крiм випадкiв, передбачених статтею 165 Кодексу) у виглядi суми знижки звичайної цiни (вартостi) товарiв (робiт, послуг), iндивiдуально призначеної для такого платника податку, крiм сум, зазначених у пiдпунктi 165.1.53 пункту 165.1 статтi 165 Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної цiни (вартостi) при продажу (вiдчуженнi) на користь платника податкiв житлової нерухомостi, набутої у власнiсть внаслiдок звернення стягнення на таке майно за договорами iпотеки, що забезпечує кредит, наданий в iноземнiй валютi.
Вiдповiдно до пiдпункту 14.1.71 пункту 14.1 статтi 14 Кодексу звичайна цiна — це цiна товарiв (робiт, послуг), визначена сторонами договору, якщо iнше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна цiна вiдповiдає рiвню ринкових цiн.
Отже, придбавання власного боргу у кредитора зi знижкою є операцiєю, що вiдповiдно до пiдпункту «е» пiдпункту 164.2.17 пункту 164.2 статтi 164 Кодексу підлягає оподаткуванню.
При цьому вiдповiдно до пiдпункту 168.1.1 пункту 168.1 статтi 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохiд на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок iз суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статтi 167 Кодексу.
Платник податку, що отримує доходи вiд особи, яка не є податковим агентом, та iноземнi доходи, зобов’язаний включити суму таких доходiв до загального рiчного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацiю за наслiдками звiтного податкового року, а також сплатити податок з таких доходiв (пiдпункт 168.2.1 пункту 168.2 статтi 168 Кодексу).
Об’єктом оподаткування вiйськовим збором для платникiв, зазначених у пiдпунктi 1 пiдпункту 1.1 пункту 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу, є доходи, визначенi статтею 163 Кодексу (пiдпункт 1 пiдпункту 1.2 пункту 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу).
Ставка вiйськового збору становить для платникiв, зазначених у пiдпунктi 1 пiдпункту 1.1 пункту 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу 5 вiдсоткiв об’єкта оподаткування, визначеного пiдпунктом 1 пiдпункту 1.2 пункту 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу, крiм, доходiв, якi оподатковуються за ставкою, визначеною пiдпунктом 4 пiдпунктом 1.3 пунктом 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу (пiдпункт 1 пiдпункт 1.3 пункт 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу).
Таким чином, в залежностi вiд статусу нового кредитора (юридична особа або фiзична особа) обов’язок щодо сплати податку та вiйськового збору виникає у податкового агента або у фiзичної особи.
Ситуацiя: Платник ПДВ iмпортував товар. При подальшому продажу такого товару на митнiй територiї України у податковiй накладнiй: код УКТ ЗЕД був зазначений на рiвнi перших 4 знакiв; не була проставлена позначка в rpaфi 3.2.1 щодо імпортованого товару.
Питання 1: Якi податковi наслiдки можуть виникнути для продавця у такiй ситуацiї?
Питання 2: Якi податковi наслiдки можуть виникнути для покупця платника ПДВ у такiй ситуацiї?
Вiдповiдь на питання 1 та 2:
Вiдповiдно до пункту 201.1 статтi 201 Податкового кодексу України (далi — Кодекс) на дату виникнення податкових зобов’язаньплатник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електроннiй формi з використанням квалiфiкованого електронного пiдпису або удосконаленого електронного пiдпису, що базується на квалiфiкованому сертифiкатi електронного пiдпису, уповноваженої платником особи вiдповiдно до вимог Закону України «Про електронну iдентифiкацiю та електроннi довiрчi послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрi податкових накладних (далi — ЄРПН) у встановлений Кодексом термiн.
У податковiй накладнiй в окремих рядках зазначаються обов’язковi реквiзити, зокрема, код товару згiдно з УКТ ЗЕД, для послуг — код послуги згiдно з Державним класифiкатором продукції та послуг (далi — ДКПП); платники податкiв, крiм випадкiв постачання пiдакцизних товарiв та товарiв, ввезених на митну територiю України, мають право зазначати код товару згiдно з УКТ ЗЕД або код послуги згiдно з ДКПП неповнiстю, але не менше нiж чотири перших цифри вiдповiдного коду. ·
Помилки в реквiзитах, визначених пунктом 201.1 статтi 201 Кодексу (крiм коду товару згiдно з УКТ ЗЕД), якi не заважають iдентифiкувати здiйснену операцiю, її змiст (товар/послугу, що постачаються), перiод, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному виглядi (пункт 201.10 статтi 201 Кодексу).
Згідно з пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 31.12.2015 №1307, зареєстрованим у Мiнiстерствi юстицiї України 26.01.2016 за №137/28267 (далi — Порядок №1307), до роздiлу Б податкової накладної вносяться данi у розрiзi опису (номенклатури) постачання товарiв/послуг, зокрема до граф 3.1, 3.3 — код товару згiдно з УКТ ЗЕД або код послуги згiдно з ДКПП.
Графи 3.1, 3.3 заповнюються на всiх етапах постачання товарiв/послуг. У разi постачання товару заповнюється графа 3.1, в якiй зазначається код товару згiдно з УКТ ЗЕД.
При цьому код згiдно з УКТ ЗЕД зазначається на рiвнi позицiї, пiдпозицiї, категорiї, пiдкатегорiї вiдповiдно до Закону України «Про Митний тариф України».
У разi постачання товару, ввезеного на митну територiю України, у графi 3.2 податкової накладної проставляється позначка «Х». Графа 3.2 заповнюється на всіх етапах постачання товару.
Отже, при складаннi податкової накладної у випадку постачання товару, ввезеного на митну територiю України, на всiх етапах постачання товару вiд iмпортера до кiнцевого споживача:
у графi 3.1 табличної частини податкової накладної код товару згiдно з УКТ ЗЕД зазначається на рiвнi позицiї, пiдпозицiї, категорiї, пiдкатегорiї, визначених вiдповiдно до Закону України «Про Митний тариф України» (10 знакiв);
у графi 3.2.1 податкової накладної проставляється позначка «Х».
Податкова накладна, складена з порушенням зазначених вище норм, не дає змоги iдентифiкувати здiйснену операцiю, її змiст (товар, що nостачається), та не надає права покупцю на формування податкового кредиту.
Правильнiсть складання податкових накладних та їx реєстрацiї в ЄРПН, а також правомiрнiсть формування податкового кредиту платниками податку може бути дослiджена пiд час проведення вiдповiдних перевiрок.
Ситуацiя: ПрАТ у II кварталi 2026 року реорганiзується в ТОВ шляхом перетворення (змiни органiзацiйно-правової форми). ПрАТ не належить до великих платникiв податкiв вiдповiдно до пп. 14.1.24 Кодексу. Станом на 31.12.2025 власний капiтал ПрАТ має вiд’ємне значення.
Питання 1: Чи зобов’язане ПрАТ подати лiквiдацiйну (останню) декларацiю з податку на прибуток за перiод з 01.01.2026 до дати складання передавального акта, та у якi строки така декларацiя подається?
Питання 2: За який звiтний перiод ТОВ, створене шляхом перетворення,вперше подає декларацiю з податку на прибуток?
Вiдповiдь на питання 1 та 2:
У ст. 108 Цивiльного кодексу України (далi — ЦКУ) зазначено, що перетворення юридичної особи є змiна її органiзацiйно-правової форми. У разi,перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, yci права та обов’ язки попередньої юридичної особи.
Крiм того, у разi перетворення юридичних осiб здiйснюється державна реєстрацiя припинення юридичної особи, що припиняється у результатi перетворення, та державна реєстрацiя новоутвореної юридичної особи (частина шоста ст. 4 Закону України вiд 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацiю юридичних осiб, фiзичних осiб — пiдприємцiв та громадських формувань»).
Згiдно з пiдпунктом 16.1.10 пункту 16.1 статтi 16 Кодексу платник податкiв зобов’язанийповiдомляти контролюючим органам за мiсцем облiку такого платника про його лiквiдацiю або реорганiзацiю протягом трьох рабочих днiв з дня прийняття вiдповiдного рiшення (крiм випадкiв, коли обов’язок здiйснювати таке повiдомлення покладено законом на орган державної реєстрацii).
Згiдно з частиною сьомою статтi 111 ЦКУ для проведення перевiрок та визначення наявностi або вiдсутностi заборгованостi iз сплати податкiв, зборiв, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соцiальне страхування, страхових коштiв до Пенсiйного фонду України, фондiв соцiального страхування лiквiдацiйна комiсiя (лiквiдатор) забезпечує своєчасне надання податковим органам та Пенсiйного фонду України, фондiв соцiального страхування документiв юридичної особи (її фiлiй, представництв), у тому числi первинних документiв, регiстрiв бухгалтерського та податкового облiку.
До моменту затвердження лiквiдацiйного балансу лiквiдацiйна комiсiя (лiквiдатор) складає та подає податковим органам, Пенсiйного фонду України та фондiв соцiального страхування звiтнiсть за останнiй звiтний перiод.
Вiдповiдно до пункту 137.4 статтi 137 Кодексу податковими (звiтними) перiодами для податку на прибуток пiдприємств, крiм випадкiв, передбачених пунктом 137.5 статтi 137 Кодексу, є календарнi: квартал, пiврiччя, три квартали, рiк. При цьому податкова декларацiя розраховується наростаючим пiдсумком. Податковий (звiтний) перiод починається з першого календарного дня, податкового (звiтного) перiоду i закiнчується останнiм календарним днем податкового (звiтного) перiоду, крiм особливостей, визначених пiдпунктами 137.4.1 — 137.4.3 пункту 137.4 статтi 137 Кодексу.
Якщо платник податку лiквiдується (у тому числi до закiнчення першого податкового (звiтного) перiоду), останнiм податковим (звiтним) перiодом вважається перiод, на який припадає дата лiквiдацiї (пiдпункт 137.4.3 пункту 137.4 статтi 137 Кодексу).
Частиною третьою ст. 13 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi» (зi змiнами) визначено, що звiтним перiодом пiдприємства, що лiквiдується, є перiод з початку звiтного року до дати прийняття рiшення про його лiквiдацiю.
Наказом Мiнiстерством фiнансiв України вiд 20.10.2015 №897 (зi змiнами) затверджена форма Податкової декларацiї з податку на прибуток пiдприємств (далi — Декларацiя).
Отже, платник податку на прибуток пiдприємств, який прийняв рiшення про реорганiзацiю шляхом перетворення, подає останню Декларацiю до дати перетворення. ‘
У полi 10 «Особливi вiдмiтки» Декларацiї платник податку, який подає останню (лiквiдацiйну) Декларацiю, проставляє позначку «платника податку, що подає декларацiю за останнiй податковий (звiтний) рiк у пepioдi, на який припадає дата його лiквiдацiї».
Разом з Декларацiєю платник податку подає фiнансову звiтнiсть або звiт про фiнансовий стан (баланс) та звiт про прибутки та збитки та iнший сукупний дохiд (звiт про фiнансовi результати), яка є додатком до Декларацiї та її невiд’ємною частиною (пункт 46.2 статтi 46 Кодексу).
Для платникiв податку, якi зареєстрованi протягом звiтного (податкового) року (новостворенi) встановлено рiчний податковий (звiтний) перiод (пiдпункт «а» пункту 137.5 статтi 137 Кодексу).
Для новоствореного пiдприємства першим звiтним (податковим) періодом є рiк з дати взяття його на облiк, як платника податку на прибуток пiдприємств, до 31 грудня вiдповiдноrо звiтного (податкового) року.
Питання 3: Чи має право ТОВ врахувати у порядку пп. 140.4.5 Кодексу вiд’ємне значення об’єкта оподаткування, задеклароване ПрАТ у рядку 04 декларацiї з податку на прибуток за останнiй звiтний перiод?
Вiдповiдь на питання 3:
Згiдно з пiдпунктом 140.4.4 пункту 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України (далi — Кодекс) фiнансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму вiд’ємного значення об’єкта оподаткування платника (крiм великих платникiв податкiв) минулих податкових (звiтних) рокiв.
Положення пiдпункту 140.4.4 пункту 140.4 статтi 140 Кодексу застосовуються з урахуванням пунктiв 3 та 4-2 пiдроздiлу 4 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу.
Для цiлей пiдпункту 140.4.4 пункту 140.4 статтi 140 Кодексу погашеними вважаються суми вiд’ємного значення об’єкта оподаткування минулих·податкових (звiтних) рокiв, для яких одночасно виконуються двi такi умови:
а) цi суми були включенi до розрахунку об’єкта оподаткування майбутнiх податкових (звiтних) перiодiв;
б) за рахунок цих сум було зменшено позитивне значення об’єкта оподаткування (прибуток) вiдповiдних податкових (звiтних) рокiв, обраховане вiдповiдно до пiдпункту 134.1.1 пункту 134.1 статтi 134 Кодексу без урахування непогашеного вiд’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звiтних) рокiв.
Вiдповiдно до пiдпункту 140.4.5 пункту 140.4 статтi 140 Кодексу фiнансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, платником податку — правонаступником на суму вiд’ємного значення об’єкта оподаткування платника податку, що реорганiзується, зокрема, шляхом приєднання, злиття, перетворення — у період затвердження передавального акта.
При проведеннi реорганiзацiї вiд’ємнезначення об’єктаоподаткування податкового (звiтного) перiоду, що облiковувалося у платника податку, що припиняється, на дату затвердження передавального акта або розподільчого балансу, зменшує фiнансовий результат до оподаткування платника податку — правонаступника в сумi, що не перевищує суму власного капiталу платника податку, що припиняється, станом на кiнець попереднього податкового (звiтного) року та за умови, що платник податку, що припиняеться, та платник податку — правонаступник були пов’язаними особами бiльше нiж вiсiмнадцять послiдовних мiсяцiв до дати завершення приєднання (злиття).
Наказом Мiнiстерством фiнансiв України вiд 20.10.2015 №897 (зi змiнами) затверджена форма Податкової декларацiї з податку на прибуток підприємств (далi — Декларацiя).
Платник податку на прибуток — правонаступник має право включити у рядок 3.2.4.1 додатка PI до рядка 03 PI своєї Декларацiї показник вiд’ємного значення об’єкта оподаткування податкового (звiтного) перiоду, який облiковувався у платника податку, що припиняється, у Декларацiї на дату затвердження передавального акта.
Отже, пiдприємство, що є правонаступником в результатi реорганiзації шляхом перетворення, має право у першому податковому (звiтному) перiодi зменшити фiнансовий результат·до оподаткування на суму вiд’ємного значення об’єкта оподаткування податкового (звiтного) перiоду, що облiковувалося за даними Декларацiї платника податку, що припиняється, на дату затвердження передавального акта, але у розмiрi, що не перевищує суму власного капiталу платника податку, що припиняється, станом на кiнець попереднього податкового (звiтного) року. При цьому для зменшення фiнансового результату до оподаткування на суму вiд’ємного значення об’єкта оподаткування у наступних податкових (звiтних) перiодах слiд враховувати вимоги пiдпункту 140.4.4 пункту 140.4 статттi 140 Кодексу.
При цьому, пiдприємством — правонаступником iншi показники дiяльностi реорганiзованого пiдприємства, що припиняється, за перiод з початку року i до дати перетворення не враховуватимуться у Декларацiї пiдприємства — правонаступника.
Водночас зазначаємо, шо кожен конкретний випадок реорганiзацiї може мiстити суттєвi особливостi та вiдмiнностi один вiд одного, виходячи з норм чинного законодавства, та пiдлягає окремому аналiзу.
Ситуацiя: Благодiйний фонд у 2025 роцi ввiз як гуманiтарну допомогу автомобiль та передав його вiйськовослужбовцю. Операцiя була вiдображена: у додатку ГД до Звiту про використання доходiв (прибуткiв) неприбуткової органiзацiї; у додатку 4ДФ об’єднаної звiтностi з ЄСВ, ПДФО та військового збору. У 2026 роцi вiйськовослужбовець повернув автомобiль благодiйному фонду, пiсля чого фонд передав цей автомобiль iншому військовослужбовцю.
Питання 1: Чи пiдлягає така операцiя вiдображенню у додатку ГД до Звiту про використання доходiв (прибуткiв) неприбуткової органiзацiї за 2026 рiк?
Уточнення: Якщо так, то яким чином?
Вiдповiдь на питання 1:
Правовi, органiзацiйнi, соцiальнi засади отримання, надання, оформлення, розподiлу i контролю за цiльовим використанням гуманiтарної допомоги визначаються в Законi України вiд 22 жовтня 1999 року №1192-XIV «Про гуманiтарну допомогу» (зi змiнами) (далi — Закон №1192).
Згiдно з пунктом 2 статтi 1 Закону №1192 гуманiтарна допомога — цiльова адресна безоплатна допомога у грошовiй або натуральнiй формi, у виглядi безповоротної фiнансової допомоги або добровiльних пожертвувань, або допомога у виглядi виконання робiт, надання послуг, що надається iноземними та вiтчизняними донорами з мотивiв гуманностi отримувачам гуманiтарної допомоги в Українi або за кордоном, якi потребують допомоги у зв’язку iз соцiальною незахищенiстю, матерiальною незабезпеченiстю, скрутним фiнансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуацiї або тяжкою хворобою конкретної фiзичної особи, а також для пiдготовки до збройного захисту держави та її захисту у разi збройної aгpeciї або збройного конфлiкту. --
Законодавство України про гуманiтарну допомогу, як встановлено у статтi 2 Закону №1192, складається з Закону України вiд 05 липня 2012 року №5073-VI «Про благодiйну дiяльнiсть та благодiйнi органiзацiї» (зi змiнами) (далi — Закон №5073), Закону №1192, iнших нормативно-правових актiв, мiжнародних договорiв, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України.
Набувачами гуманiтарної допомоги виступають фiзичнi та юридичнi особи, якi потребують допомоги i яким вона безпосередньо надається. Набувачi гуманiтарної допомоги iз статусом юридичної особи визначаються вiдповiдно до пiдпунктiв «а», «б», «в», «г», «r», «д», «е», «є», «i» пункту 5 статтi 1 Закону №1192 (пункт 6 статтi 1 Закону №1192).
Облiк i контроль за отриманням та цiльовим використанням гуманiтарної допомоги реrулюються в статтi 11 Закону №1192.
Порядок пропуску та облiку гуманiтарної допомоги в умовах воєнного стану, затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 05 вересня 2023 року №953 «Деякi питання пропуску та облiку гуманiтарної допомоги в умовах воєнного стану» (зi змiнами) (далi — Порядок №953).
До спецiально уповноважених державних органiв iз питань гуманітарної допомоги згiдно зi статтею 4 Закону №1192 належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалiзацiю державної полiтики у сферi гуманiтарної допомоги.
Мiнiстерство соцiальної полiтики, сiм’ї та єдностi України вiдповiдно до абзацу першого пункту 1 Положення про Мiнiстерство соцiальної полiтики, ciм’ї та єдностi України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 липня 2025 року №904 «Деякi питання оптимiзацiї системи центральних органiв виконавчої влади», є центральним органом виконавчої влади, дiяльнiсть якого спрямовується i координується Кабiнетом Мiнiстрiв України i який забезпечує формування та реалiзує державну полiтику, зокрема, у сферi гуманiтарної допомоги.
Зазначаємо, що бухгалтерський облiк гуманiтарної допомоги та вiдповiдна звiтнiсть, як встановлено в частинi четвертiй статтi 11 Закону №1192, здiйснюються отримувачами гуманiтарної допомоги та набувачами гуманiтарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фінансову полiтику. У разi вiдсутностi облiку щодо отримання та цiльового використання гуманiтарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.
Для цiлей оподаткування згiдно з пунктом 44.1 статтi 44 Податкового кодексу України (далi — Кодекс) платники податкiв зобов’язанi вести облiк доходiв, витрат та iнших показникiв, пов’язаних з визначенням об’єктiв оподаткування та/або податкових зобов’язань,на пiдставi первинних документiв, peгicтpiв бухгалтерського облiку, фiнансової звiтностi, iнших документiв, iнформацiї, пов’язаних з обчисленням i сплатою податкiв i зборiв, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податкiв забороняється формування показникiв податкової звiтностi, митних декларацiй на пiдставi даних, не пiдтверджених документами, що визначенi абзацом першим пункту 44.1 статтi 44 Кодексу.
Правовi засади реrулювання, органiзацiї, ведення бухгалтерського облiку та складання фiнансової звiтностi в Українi визначено Законом України вiд 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi» зi змiнами (далi — Закон №996).
Бухгалтерський облiк є обов’язковим видом облiку, який ведеться пiдприємством. Фiнансова, податкова, статистична та iншi види звiтностi, що використовують грошовий вимiрник, rрунтуються на даних бухгалтерського облiку (частина друга статтi 3 Закону №996).
Згiдно зi статтею 9 Закону №996 пiдставою для бухгалтерського облiку господарських операцiй є первиннi документи.
Вiдповiдно до пункту 3-2 постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 травня 2022 року №584 «Про навчання водiїв та державну реєстрацiю транспортних засобiв у перiод воєнного стану в Українi» (зi змiнами) (далi — постанова КМУ №584) установлено, що на перiод воєнного стану транспортнi засоби, визнанi гуманiтарною допомогою, кiнцевими набувачами яких є вiйськовослужбовцi, призначенi для використання пiд час здiйснення заходiв, необхiдних для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту iнтересiв держави у зв’язку з вiйськовою агресiєю росiйської федерацiї проти України, пiдлягають тимчасовому державному облiку у сервiсних центрах.
Тимчасовий державний облiк транспортного засобу, визнаного гуманiтарною допомогою, здiйснюється на пiдставi заяви вiйськовослужбовця — набувача такого транспортного засобу, документа, що посвiдчує особу вiйськовослужбовця, документа, що пiдтверджує проходження вiйськової служби набувачем, а також акта приймання-передачi транспортного засобу, що є гуманiтарною допомогою, за формою згiдно з додатком до постанови КМУ №584 та роздрукованої електронної декларацiї про перелiк товарiв, що визнаються гуманітарною допомогою, оформленої згiдно з додатком 1 до Порядку №953, на пiдставi якої-’ такий транспортний засiб ввезено на митну територiю України.
Отже, первиннi документи для цiлей податкового облiку складаються вiдповiдно до правил бухгалтерського облiку з урахуванням певних особливостей їx складання в залежностi вiд здiйснюваних операцiй. При цьому, зокрема, за операцiями iз гуманiтарною допомогою форма акта приймання-передачi транспортного засобу, що є гуманiтарною допомогою, встановлена постановою КМУ №584.
Щодо оподаткування благодiйної органiзацiї у cтaтyci неприбуткової органiзацiї
Загальнi засади благодiйної дiяльностi в Українi визначаються Законом №5073, що забезпечує правове регулювання вiдносин у суспiльствi, спрямованих на розвиток благодiйної дiяльностi, утвердження гуманiзму i милосердя, забезпечує сприятливi умови для утворення i дiяльностi благодiйних органiзацiй.
Вiдповiдно до пiдпункту 133.4.6 пункту 133.4 статтi 133 Кодексу до неприбуткових органiзацiй, що вiдповiдають вимогам пункту 133.4 статтi 133 Кодексу i не є платниками податку на прибуток пiдприємств, зокрема, можутъ бути вiднесенi благодiйнi органiзацiї.
Пунктом 133.4 статri 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток пiдприємств неприбутковi пiдприємства, установи та органiзацiї у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Неприбутковим пiдприємством, установою та органiзацiєю для цiлей оподаткування податком на прибуток пiдприємств є пiдприємство, установа та організація (далі — неприбуткова організація), що одночасно відповідає вимогам, визначеним пiдпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статтi 133 Кодексу. Доходи (прибутки) неприбуткової органiзацiї використовуються виключно для фiнансування видаткiв на утримання такої неприбуткової органiзацiї, реалiзацiї мети (цiлей, завдань) та напрямiв дiяльностi, визначених її установчими документами (абзац перший пiдпункту 133.4.2 пункту 133.4 статтi 133 Кодексу).
При цьому, на перiод дiї правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог пункту 133.4 статтi 133 Кодексу здiйснення неприбутковою органiзацiєю передачi майна, надання послуг, благодiйної допомоги, використання доходiв для фiнансування видаткiв, не пов’язаних iз реалiзацiєю мети та напрямi дiяльностi, передбачених її установчими документами, на цiлi та на користь отримувачiв, що визначенi пунктом 63 пiдроздiлу 4 роздiлу ХХ Кодексу.
У разi недотримання неприбутковою органiзацiєю вимог, встановлених пунктом 133.4 статтi 133 Кодексу (з урахуванням положень пункту 63 пiдроздiлу 4 роздiлу ХХ Кодексу), така неприбуткова органiзацiя пiдлягає виключенню з Реєстру неприбуткових установ та органiзацiй з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток пiдприємств вiдповiдно до пiдпунктiв 133.4.3 та 133.4.4 пункту 133.4 статтi 133 Кодексу.
Форма Звiту про використання доходiв (прибуткiв) неприбуткової організації затверджена наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 17.06.2016 №553, зареєстрованим у Мiнiстерствi юстицiї України 07.07.2016 за №932/29062 (у редакцiї наказу Мiнiстерства фiнансiв України вiд 28.04.2017 №469) (далi — Звiт).
Для цiлей податкового облiку доходи, одержанi неприбутковими органiзацiями, вiдображаються в рядках 1.1 — 1.11 частини I Звiту, а суми видаткiв (витрат) — у рядках 2.1 — 2.6 частини I Звiту. Форма Звiту передбачає заповнення лише тих показникiв, якi вiдображають особливостi дiяльностi неприбуткової органiзацiї залежно вiд закону, що реrулює дiяльнiсть вiдповiдної неприбуткової органiзацiї.
3окрема, надходження у виглядi безповоротної фiнансової допомоги, добровiльних пожертвувань, милосердя тощо, у тому числi благодiйної та гуманiтарної допомоги, вiдображаються вiдповiдно в рядках 1.6, 1.6.1, 1.6.2 ГД частини I Звiту.
Видатки (витрати) неприбуткової органiзацiї у виглядi безповоротної фiнансової допомоги, добровiльних пожертвувань, милосердя тощо, у тому числi благодiйної та rуманiтарної допомоги, вiдображаються вiдповiдно в рядках 2.4, 2.4.1, 2.4.2 ГД частини I Звiту.
Iнформацiя щодо операцiй iз гуманiтарною допомогою вiдображається в додатку ГД до рядкiв 1.6.2 ГД, 2.4.2 ГД та 3.1 ГД Звiту (далi — додаток ГД до Звiту). Додаток ГД до Звiту подаютъ неприбутковi органiзацiї, що є отримувачами та набувачами гуманiтарної допомоги.
Формування доходiв та видаткiв, що вiдображаютъся у Звiті, здiйснюється за правилами бухгалтерського облiку на пiдставi належним чином складених первинних документiв.
Формою Звiту не передбачено особливостей його заповнення за операцiями з повернення гуманiтарної допомоги.
Водночас вiдповiдно до пункту 46.4 статтi 46 Кодексу, якщо платник податкiв вважає, що форма податкової декларацiї, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову полiтику, збiльшує або зменшує його податковi зобов’язання, всупереч нормам Кодексу з такого податку чи збору, вiн має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.
У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.
При цьому вбачається, що з метою визначення правомiрностi та порядку проведення операцiй із повернення гуманiтарної допомоги у вигляді транспортних засобiв для вiйськовослужбовцiв доцiльно звернутися до Мiнiстерства соцiальної полiтики, ciм’ї та єдностi України.
Питання 2: Як вiдобразити зазначенi операцiї у додатку 4ДФ: щодо вiйськовослужбовця, який повернув автомобiль; щодо вiйськовослужбовця, який отримав автомобiль у 2026 роцi?
Вiдповiдь:
З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частинi оподаткування доходiв у виглядi благодiйної допомоги вiйськовослужбовцю (передача автомобiля), кожний конкретний випадок виникнення податкових вiдносин слiд розглядати з урахуванням документiв i матерiалiв, що стосуютъся окремої справи та iдентифiкацiї запитуваних осiб. Пропонуємо платнику звернутись безпосередньо до ДПС для вирiшення зазначеного питання.
Ситуацiя: Громадська органiзацiя у межах статутної дiяльностi проводить тренiнги для бенефiцiарiв (цiльової аудиторiї). Для проведення таких заходiв органiзацiя орендує примiщення та оплачує послуги лектора — ФОП iз видом дiяльностi «iншi види освiти». Участь у тренiнгах·є добровiльною, а перелiк учасникiв не є фiксованим або iдентифiкованим.
Питання 1: Чивиникає у громадської органiзацiї обов’язок вiдображати в податковiй звiтностi благодiйну допомогу, надану учасникам таких тренiнгiв?
Уточнення: Яким чином виконати такий обов’язок,якщо конкретні бенефiцiари не iдентифiкуються?
Вiдповiдь на питання 1 (в частинi оподаткування неприбуткових органiзацiй податком на прибуток пiдприємств).
Загальнi засади благодiйної дiяльностi в Українi визначаються Законом України вiд 05 липня 2012 року №5073-VI «Про благодiйну дiяльнiсть та благодiйнi органiзацiї» зi змiнами (далi — Закон №5073), що забезпечує правове регулювання вiдносин у суспiльствi, спрямованих на розвиток благодiйної дiяльностi, утвердження гуманiзму i милосердя, забезпечує сприятливi умови для утворення i дiяльностi благодiйних органiзацiй.
Так, вiдповiдно до пiдпунктiв 1, 2 та 5 частини першої статтi 1 Закону №5073 бенефiцiар — набувач благодiйної допомоги (фiзична особа, неприбуткова органiзацiя або територiальна громада), що одержує допомогу вiд одного чи кiлькох благодiйникiв для досягнення цiлей, визначених цим Законом; благодiйна дiяльнiсть — це добровiльна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цiлей, що не передбачає одержання благодiйником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсацiї благодiйнику вiд iменi або за дорученням бенефiцiара; благодiйником є дiєздатна фiзична особа або юридична особа приватного права (у тому числi благодiйна органiзацiя), яка добровiльно здiйснює один чи декiлька видiв благодiйної дiяльностi.
Благодiйники спiльно чи iндивiдуально можуть здiйснювати благодiйну дiяльнiсть на пiдставi добровiльного вибору одного або кiлькох її видiв, визначених статтею 5 Закону №5073.
Благодiйною пожертвою визнається безоплатна передача благодiйником коштiв, iншого майна, майнових прав у власнiсть бенефiцiарiв для досягнення певних, наперед обумовлених цiлей благодiйної дiяльностi, вiдповiдно до Закону №5073 (частина перша статтi 6 Закону №5073).
Також зазначимо, якщо основною метою громадської органiзацiї є благодiйна дiяльнiсть, то дiяльнiсть такої органiзацiї має здiйснюватися в статусi благодiйної органiзацiї вiдповiдно до вимог Закону №5073.
Правовi та органiзацiйнi засади реалiзацiї права на свободу об’єднання, гарантованого Конституцiєю України та мiжнародними договорами України, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрацiї дiяльностi та припинення громадських об’єднань визначає Закон України вiд 22 березня 2012 року №4572-VI «Про громадськi об’єднання» зi змiнами (далi — Закон №4572).
Громадська органiзацiя — це rромадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фiзичнi особи (частина третя статтi 1 Закону №4572).
Частиною п’ятою статтi 1 Закону №4572 передбачено, що громадське об’єднання зi статусом юридичної особи є непiдприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Громадськi об’єднанняутворюються i дiють вiдповiдно до принципiв, визначених статтею 3 Закону №4572, один з яких полягає у вiдсутностi майнового iнтересу їx членiв (учасникiв) щодо права на частку майна громадського об’єднанняi такi члени (учасники) не вiдповiдають за зобов’язаннями такого громадського об’єднання. Доходи або майно (активи), громадського об’єднання не пiдлягають розподiлу мiж його членами (учасниками) i не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання,його посадових осiб (крiм оплати ix працi та вiдрахувань на соцiальнi заходи).
Статтею 11 Закону №4572 визначено вiдомостi, якi має містити статут громадського об’єднання,зокрема: вiдомостi про мету (цiлi) та напрями дiяльностi такого об’єднання; джерела надходження i порядок використання коштiв та iншого майна громадського об’єднання.
Громадське об’єднання зi статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цiлей) має право володiти, користуватися i розпоряджатися коштами та iншим майном, яке вiдповiдно до закону передане такому громадському об’єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членськi внески, пожертвуване громадянами, пiдприємствами, установами та органiзацiями, набуте в результатi пiдприємницької дiяльностi такого об’єднання, пiдприємницької дiяльностi створених ним юридичних осiб (товариств, пiдприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштiв, тимчасово наданим у користування (крiм розпорядження) чи на iнших пiдставах, не заборонених законом (частина перша статтi 24 Закону №4572).
Суспiльнi вiдносини, що виникають у процесi реалiзацiї конституцiйного права людини на освiту, прав та обов’язкiв фiзичних i юридичних осiб, якi беруть участь у реалiзацiї цього права, регулює Закон України вiд 05 вересня 2017 року №2145-VIII «Про освiту» (зi змiнами) (далi — Закон №2145), який також визначає компетенцiю державних органiв та органiв мiсцевого самоврядування у сферi освіти.
Суб’єкт освiтньої дiяльностi на пiдставi п. 27 частини першої статтi 1 Закону №2145 визначається як фiзична або юридична особа (заклад освiти, пiдприємство, установа, органiзацiя, громадське об’єднання), що провадить освiтню дiяльнiсть.
Освiтня дiяльнiсть провадиться на пiдставi лiцензiї, що видається органом лiцензування вiдповiдно до законодавства (частина друга статтi 43 Закону №2145).
Пунктом 133.4 статтi 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток пiдприємств неприбутковi пiдприємства, установи та органiзацiї у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Неприбутковим пiдприємством, установою та органiзацiєю для цiлей оподаткування податком на прибуток пiдприємств є пiдприємство, установа та органiзацiя (далi — неприбуткова органiзацiя), що одночасно вiдповiдає вимогам, визначеним пiдпунктом 133.4.1 пунктом 133.4 статтi 133 Кодексу.
Як встановлено пiдпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статтi 133 Кодексу, доходи (прибутки) неприбуткової органiзацiї використовуються виключно для фiнансування видаткiв на утримання такої неприбуткової органiзацiї, реалiзацiї мети (цiлей, завдань) та напрямiв дiяльностi, визначених її установчими документами.
При цьому, на перiод дiї правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог пункту 133.4 статтi 133 Кодексу здiйснення неприбутковою органiзацiєю передачi майна, надання послуг, благодiйної допомоги, використання доходiв для фiнансування видаткiв, не пов’язаних із реалiзацiєю мети та напрямiв дiяльностi, передбачених її установчими документами, на цiлi та на користь отримувачiв, що визначенi пунктом 63 пiдроздiлу 4 роздiлу ХХ Кодексу.
Вiдповiдно до пiдпункту 133.4.6 пункту 133.4 статтi 133 Кодексу до неприбуткових органiзацiй, що вiдповiдають вимогам пункту 133.4 статтi 133 Кодексу i не є платниками податку на прибуток пiдприємств, зокрема, можуть бути вiднесенi громадськi об’єднання.
Форма Звiту про використання доходiв (прибуткiв) неприбуткової органiзацiї затверджена наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 17.06.2016 №553, зареєстрованим у Міністерстіі юстицiї України 07.07.2016 за №932729062 (у редакцiї наказу Мiнiстерства фiнансiв України вiд 28.04.2017 №469) (далi — Звiт).
Для цiлей податкового облiку доходи, одержанi неприбутковими органiзацiями, вiдображаються в рядках 1.1 — 1.11 частини I Звiту, а суми видаткiв (витрат) — у рядках 2.1 — 2.6 частини I Звiту. Форма Звiту передбачає заповнення лише тих показникiв, якi вiдображають особливостi дiяльностi неприбуткової органiзацiї залежно вiд закону, що регулює дiяльнiсть вiдповiдної неприбуткової органiзацiї.
Зокрема, надходження у виглядi безповоротної фінансової допомоги, добровiльних пожертвувань, милосердя тощо, у тому числi благодiйної та гуманiтарної допомоги, вiдображаються вiдповiдно в рядках 1.6, 1.6.1, 1.6.2 ГД частини I Звiту.
Видатки (витрати) неприбуткової органiзацiї у виглядi безповоротної фiнансової допомоги, добровiльних пожертвувань, милосердя тощо, у тому числi благодійної та гуманiтарної допомоги, вiдображаються вiдповiдно в рядках 2.4, 2.4.1, 2.4.2 ГД частини I Звiту.
Формування доходiв та видаткiв, що вiдображаються у Звiтi, здiйснюється за правилами бухгалтерського облiку на пiдставi належним чином складених первинних документiв.
Отже, в загальному порядку, якщо громадська органiзацiя у статусi неприбуткової органiзацiї здiйснюватиме операцiї з органiзацiї навчальних заходiв на безоплатнiй основi, що пов’язанi з реалiзацiєю мети (цiлей, завдань) та напрямiв дiяльностi, визначених установчими документами такої неприбуткової органiзацiї, на користь отримувачiв, якi не є засновниками (учасниками), членами такої органiзацiї, працiвниками, членами органiв управлiння та іншими пов’язаними з ними особами, то проведення таких операцiй не призводитиме до порушення вимог пункту 133.4 статтi 133 Кодексу.
Водночас повiдомляємо, що оскiльки наданої заявником інформації недостатньо щодо квалiфiкацiї операцiй громадської органiзацiї iз проведення безоплатних навчальних тренiнгiв неiдентифiкованому та нефiксованому перелiку учасникiв саме як благодiйної допомоги, тому формування висновку щодо дотримання громадською органiзацiєю вимог пункту 133.4 статтi 133 Кодексу та її складання Звiту при наданнi нею безоплатних освiтнiх послуг не є можливим. Розгляду пiдлягають вiдповiднi положення установчих документiв громадської органiзацiї, договорiв, iнших документiв щодо умов надання освiтнiх послуг тощо.
У разi недотримання неприбутковою органiзацiєю вимог, встановлених пункту 133.4 статтi 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 пiдроздiлу 4 роздiлу ХХ Кодексу), така неприбуткова органiзацiя пiдлягає виключенню з Реєстру неприбуткових уставов та органiзацiй з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток пiдприємств вiдповiдно до пiдпунктiв 133.4.3 та 133.4.4 пункту 133.4 статтi 133 Кодексу.
Щодо оподаткування фiзичних осiб.
Податковий агент, визначення якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далi — Кодекс), який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохiд на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок (вiйськовий збiр) iз суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку вiйськового збору, встановлену пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу XX «Перехiднi положення» Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Згiдно з пп. 70.12.1 п. 70.12 ст. 70 Кодексу реєстрацiйний номер облiкової картки платника податкiв (далi — РНОКПП) або серiя (за наявностi) та номер паспорта (для фiзичних осiб, якi через свої релiгiйнi переконання вiдмовляються вiд прийняття РНОКПП та офiцiйно повiдомили про це вiдповiдний контролюючий орган i мають вiдмiтку у паспортi) використовуються органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування, юридичними особами незалежно вiд органiзацiйно-правових форм, включаючи Національний банк України, банки, iншi фiнансовi установи, небанкiвських надавачiв платiжних послуг, емiтентiв електронних грошей, бiржi, особами, якi провадять незалежну професiйну дiяльнiсть, фiзичними особами — пiдприємцями, а також фiзичними особами в ycix документах, якi мiстять iнформацiю про об’єкти оподаткування фiзичних осiб або про сплату податкiв, зокрема у разi виплати доходiв, з яких утримуються податки згiдно iз законодавством України. Фiзичнi особи зобов’язанi подавати iнформацiю про РНОКПП юридичним та фiзичним особам, що виплачують їм доходи.
Документи, пов’язанi з проведенням операцiй, передбачених п. 70.12 ст. 70 Кодексу, якi не мають РНОКПП або cepiї та номера паспорта, вважаються оформленими з порушенням вимог законодавства України (п. 70.13 ст. 70 Кодексу).
Отже, неможливiсть, на думку юридичної особи, персонiфiкувати отриманий дохiд не може слугувати пiдставою для звiльнення платника податкiв вiд сплати вiдповiдних податкiв i зборiв.
Питання 2: Як визначати суму доходу, отриманого кожним учасником тренiнгу?
Питання 3: За якою нормою ПКУ оподатковується така допомога та з якою ознакою доходу вона пiдлягає вiдображенню у додатку 4ДФ?
Вiдповiдь на питання 2 та 3.
Оподаткування фiзичних осiб регулюється роздiлом IV Кодексу, згiдно з п. 62.1 ст. 162 якого платником податку є, зокрема, фiзична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їx походження в Українi.
Вiдповiдно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний мiсячний (рiчний) оподатковуваний дохiд.
Статтею 165 Кодексу визначено перелiк доходiв, якi не включаються до розрахунку мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку.
Крiм того, пп. 1.7 п. 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу передбачено, що звiльняються вiд оподаткування вiйськовим збором доходи, якi згiдно з роздiлом IV Кодексу та пiдроздiлом 1 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фiзичних осiб (не пiдлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крiм доходiв, зазначених у пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 i 4 п. 170.13-1 ст. 170 Кодексу та п. 14 пiдроздiлу 1 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу.
Водночас перелiк доходiв, якi включаються до загального мiсячного (рiчного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу зокрема, дохiд, отриманий платником податку як додаткове благо (крiм випадкiв, передбачених ст. 165 Кодексу) у виглядi, зокрема:
вартостi безоплатно отриманих товарiв (робiт, послуг), визначеної за правилами звичайної цiни, а також суми знижки звичайної цiни (вартостi) товарiв (робiт, послуг), iндивiдуально призначеної для такого платника податку, крiм сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної цiни (вартостi) при продажу (вiдчуженнi) на користь платника податкiв житлової нерухомостi, набутої у власнiсть внаслiдок звернення стягнення на таке майна за договорами iпотеки, що забезпечує кредит, наданий в iноземнiй валютi (пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Якщо додатковi блага надаються у негрошовiй формi, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу. Вiдповiдно до пп. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 вiдсоткiв бази оподаткування щодо доходiв, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крiм випадкiв, визначених у пунктах 167.2 — 167.5 ст. 167 Кодексу).
Також вказаний дохiд є об’єктом оподаткувания вiйськовим збором для платникiв, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу (пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу).
Ставка вiйськового збору для платникiв, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу,становить 5 вiдсоткiв об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу (пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фiзичних осiб та вiйськового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16-1 пiдроздiлу 10 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу. Враховуючи вище викладене, сума доходу отриманого платником податкiв у виглядi безоплатно отриманих товарiв (робiт, послуг) обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фiзичних осiб та вiйськовим збором на загальних пiдставах.
Вiдповiдно до Довiдника ознак доходiв фiзичних осiб, наведених у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв — фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 13.01.2015 №4 iз змiнами та.доповненнями, сума доходу отриманого платником податкiв у виглядi безоплатно отриманих товарiв (робiт, послуг) вiдображаються ним у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв — фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу «126» — дохiд, отриманий платником податку як додаткове благо.