• Посилання скопійовано

Хто може зареєструватися платником ПДВ?

01.

Хто може зареєструватися платником ПДВ?

Перелік осіб, які є платниками ПДВ, визначений у п. 180.1 ПКУ. Він складається з дев'яти пунктів, але ми зараз розглянемо два, які стосуються суб'єктів господарювання (ФОП та юросіб):

  • будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ у порядку, визначеному ст. 183 ПКУ;
  • будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник ПДВ.

Добровільна реєстрація платником ПДВ актуальна лише для тих СГ, чия річна сума операцій з постачання товарів, робіт, послуг не перевищує 1 млн грн. Якщо цю суму перевищено, особа підлягає обов'язковій реєстрації. Про те, як розраховувати цю суму, докладніше поговоримо далі.

Слова «підлягає реєстрації» означають, що якщо особа повинна була зареєструватись платником ПДВ і не зробила цього, вона повинна сплатити ПДВ з оподатковуваних операцій, проведених з першого дня після граничної дати строку, коли вона була зобов'язана зареєструватись, — див. п. 183.10 ПКУ.

Платники єдиного податку 1-ї, 2-ї груп не можуть бути платниками ПДВ. Адже їхня ставка єдиного податку не передбачає сплату ПДВ.

Платники єдиного податку 3-ї групи мають вибір. Якщо вони бажають стати платниками ПДВ, вони мають обрати ставку єдиного податку 3%. Якщо ж вони сплачують єдиний податок за ставкою 5%, то не можуть реєструватися платниками ПДВ.

І такі спеціальні правила для «єдинників» тривають доти, доки вони знаходяться на спрощеній системі оподаткування. Досягнення обороту в 1 млн грн не зобов'язує таких платників ЄП реєструватися ще й платниками ПДВ.

Платники єдиного податку 3-ї групи зобов'язані зареєструватися платниками ПДВ одночасно з вибором ставки єдиного податку 3%. Додатково про зміну ставки ЄП з 5% на 3% та про те, чи можна одразу обрати ставку 3% під час держреєстрації СГ, читайте у наших матеріалах:

Платники єдиного податку 4-ї групи від ПДВ не звільняються, тому що ЄП 4-ї групи справляється з площі сільськогосподарських угідь, а не від доходу. Такі СГ реєструються платниками ПДВ на загальних підставах — добровільно або при досягненні обсягу операцій 1 млн грн.

02.

З яких показників рахується річна сума операцій для обов'язкової реєстрації платником ПДВ?

Вимоги для обов'язкової реєстрації платником ПДВ наведені у ст. 181 ПКУ.

У 2022 році вона виглядатиме так:

«У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої — третьої групи».

Отже, для «загальників», як і раніше, головна умова для обов'язкової реєстрації платником ПДВ — це досягнення обсягу операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, протягом останніх 12 календарних місяців 1 млн грн без ПДВ.

Як визначати період, протягом якого слід розраховувати досягнення обсягу 1 млн грн? Потенційним платникам ПДВ потрібно кожного місяця слідкувати за досягненням цього обсягу — тобто кожного разу береться період з 12 попередніх місяців (а не календарний рік)! Наприклад, у грудні 2021 слід взяти дані про операції за грудень 2020 — листопад 2021, у січні 2022 — за місяці з січня по грудень 2021, і т.д.

Якщо СГ перейшов з єдиного податку 1-ї — 3-ї групи без ПДВ на загальну систему оподаткування, він розраховує обсяг 1 млн грн так само — за 12 попередніх місяців. Саме такий підхід стабільно застосовують податківці. Так, ДФС у м. Києві ще в ІПК від 30.11.2018 р. №5056/ІПК/26-15-12-01-18 щодо реєстрації особи як платника ПДВ у разі переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему зазначила, що якщо в такої особи на дату переходу загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1 000 000 грн (у тому числі включаючи період перебування на спрощеній системі оподаткування), така особа повинна не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, подати до контролюючого органу реєстраційну заяву платника ПДВ за формою №1-ПДВ та відповідно зареєструватись як платник ПДВ.

Таку саму точку зору податківці мають і зараз — див., наприклад, тут. Податківці пишуть: якщо платник єдиного податку переходить на загальну систему оподаткування і на дату такого переходу загальний обсяг операцій від реалізації товарів, послуг протягом 12 календарних місяців, в тому числі з урахуванням періоду перебування на спрощеній системи оподаткування, перевищує 1 млн. грн, то у такому випадку така особа має зареєструватися платником ПДВ.

Які операції включаються до розрахунку обсягу 1 млн грн?

У тексті п. 181.1 ПКУ говориться про «операції з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню» ПДВ згідно з розділом V ПКУ.

На думку податківців, до цього обсягу включаються:

  • оподатковувані операції за ставками 20%, 14%, 7%, 0% відповідно до розділів V та ХХ ПКУ;
  • операції, звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до розділів V та ХХ ПКУ.

Що ж це за операції, які «підлягають оподаткуванню»? Логічно було б припустити, що це лише ті операції, за якими справляється ПДВ відповідно до розділу V ПКУ за основною ставкою 20% (ст. 194 ПКУ), за ставкою 14% (пп. «г» в 193.1 ПКУ), за ставкою 7% (пп. «в» п. 193.1 ПКУ) та за нульовою ставкою (ст. 195 ПКУ). Тобто по цих операціях ми маємо загальну схему оподаткування ПДВ: є податкові зобов'язання, є податковий кредит, сума ПДВ до сплати в бюджет визначається як різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом. Якщо ця сума додатна — вона сплачується до бюджету, якщо від'ємна — відшкодовується платнику (безпосередньо з бюджету — грошима на рахунок, або зараховується у сплату минулих боргів з ПДВ чи зобов'язань наступних звітних періодів).

Операції, звільнені від ПДВ (ст. 197 ПКУ), у цю схему не вкладаються, адже за ними не виникають податкові зобов'язання, а податковий кредит «сторнується» шляхом нарахування ПЗ за приписами п. 198.5 та ст. 199 ПКУ. Зокрема, такої точки зору ще у 2012 році дотримувався Тернопільський окружний адмінсуд у постанові від 26.12.2012 р. у справі №2-а/1970/4041/12.

Але податківці мають іншу думку. У своїх повідомленнях (наприклад, тут та тут) та у ЗIР, підкатегорія 101.02, запитання «Які операції з постачання товарів/послуг вважаються оподатковуваними операціями для цілей реєстрації платником ПДВ?», вони стверджують, що до оподатковуваних операцій з метою реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за ставками 20%, 14%, 7%, нульовою ставкою та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

При цьому у цих джерелах податківці згадують про те, що слід враховувати оподатковувані та звільнені операції, що наведені у розділі V та розділі ХХ ПКУ, хоча у п. 181.1 ПКУ мова йде лише про операції, що підлягають оподаткуванню лише згідно з розділом V ПКУ.

Беззаперечним є тільки один момент: «необ'єктні» операції — ті, що не є об'єктом оподаткування ПДВ (ст. 196 ПКУ) — до цього розрахунку не включаються — див. ІПК ДФС від 21.01.2019 р. №221/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Отже, за такого підходу під обов'язкову реєстрацію платниками ПДВ підпадають також й такі суб'єкти, як неприбуткові організації (зокрема, які надають благодійну допомогу, передбачену пп. 197.1.15 ПКУ), постачальники товарів для дітей (пп. 197.1.1 ПКУ), постачальники освітніх послуг — дитячі садки, школи тощо (пп. 197.1.2 ПКУ), а також інші СГ, основна діяльність яких — звільнені операції. Ми про це писали тут і тут.

Звертаємо увагу, що з 17 березня 2020 та закінчуючи останнім числом місяця, в якому завершується дія карантину, операції, передбачені п. 71 підрозділу 2 розділу XX та/або пп. 197.1.15 ПКУ (постачання товарів, призначених для боротьби з COVID-19 та благодійність), що здійснені громадськими об'єднаннями та/або благодійними організаціями, не включаються при обрахунку загальної суми доходу для реєстрації платником ПДВ таких суб'єктів. Ми зазначали про це тут.

Якщо протягом 12 календарних місяців, за які визначається обсяг операцій для цілей реєстрації, продавцю було повернуто раніше поставлені ним товари/послуги, або у разі повернення продавцем суми попередньої оплати за такі товари/послуги, то обсяги повернення вираховуються із загального обсягу постачання товарів/послуг, що встановлений для реєстрації (консультація у ЗІР, підкатегорія 101.02).

Якщо СГ працює за договором комісії, то передача товарів у межах договору комісії вважається постачанням (пп. «е» пп. 14.1.191 ПКУ), і тому до розрахунку обсягу оподатковуваних операцій комісіонера включається не тільки сума комісійної винагороди, але й сума постачань товарів (послуг) у межах договору комісії.

Експедитори включають до розрахунку обсягу оподатковуваних операцій лише суму їхньої винагороди, яка включає вартість транспортно-експедиторських послуг, наданих замовникові-резиденту, і вартість послуг перевезення, якщо ці послуги надає сам експедитор. Про це згадується в узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування ПДВ транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом ДПСУ від 06.07.2012 р. №610.

При постачанні туристичних продуктів туроператорами і турагентами до розрахунку обсягів оподатковуваних операцій включається лише сума їх винагороди (п. 207.2 — 207.5 ПКУ).

Відокремлені підрозділи (філії) юридичних осіб, зареєстрованих згідно із Законом про держреєстрацію, не є юридичними особами згідно з ч. 3 ст. 95 ЦКУ. У пп. 14.1.139 ПКУ наведено визначення особи з метою розділу V ПКУ — такою особою може бути тільки юрособа. Тож відокремлені підрозділи (філії) юросіб не можуть реєструватися платниками ПДВ, але їхні обороти приймають участь у розрахунку загального обсягу операцій для цілей реєстрації самої юридичної особи як платника ПДВ.

03.

Як відбувається реєстрація платником ПДВ?

Порядок реєстрації платником ПДВ визначений ст. 183 ПКУ.

Перш за все, для того щоб розпочати процедуру реєстрації платником ПДВ, СГ повинен вже перебувати на обліку в ДПС за основним місцем обліку — див. п. 3.2 Положення №1130.

Щоб зареєструватися платником ПДВ, потрібно подати заяву

У разі добровільної реєстрації платником ПДВ реєстраційна заява подається згідно з п. 183.7 ПКУ не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і складання податкових накладних.

Податковим періодом щодо ПДВ наразі є календарний місяць. Отже, добровільно стати платником ПДВ з 1 січня 2022 року вже запізно. Але щоб добровільно стати платником ПДВ з 1 лютого, ще час є.

Обов'язкова реєстрація у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним п. 181.1 ПКУ, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ.

У разі зміни ставки єдиного податку з 5% на 3% реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату ПДВ (п. 183.4 ПКУ). Але на практиці, як правило, обидві заяви (про зміну ставки і про реєстрацію платником ПДВ) подаються одночасно.

Новостворені суб'єкти господарювання можуть заявити про своє бажання добровільно зареєструватися як платник ПДВ під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи — підприємця. Причому перебіг триденного строку розгляду таких заяв контролюючими органами розпочинається з дати їх надходження до контролюючого органу, а правила, порядок та строки розгляду є такими самими, як і для реєстраційних заяв, поданих діючими суб'єктами господарювання.

У разі перетворення юридичної особи — платника податку або зміни даних про платника податку, які стосуються податкового номера та/або найменування (прізвища, імені та по батькові) платника податку і не пов'язані з ліквідацією або реорганізацією платника податку, а також встановлення розбіжностей чи помилок у записах реєстру платників податку проводиться перереєстрація платника податку.

Для перереєстрації платник податку подає заяву протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли змінилися дані про платника податку або виникли інші підстави для перереєстрації.

При цьому перереєстрація у зв'язку зі зміною найменування (крім перетворення) (прізвища, імені та по батькові) платника податку, який включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, здійснюється контролюючим органом без подання заяви платником податку на підставі відомостей з цього Єдиного державного реєстру.

Якщо особа, утворена шляхом перетворення, не подала у встановлений строк заяви для перереєстрації, її реєстрація платником податку анулюється.

Увага! У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

Наразі реєстраційна заява подається за формою №1-ПДВ, затвердженою у додатку 1 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість від 14.11.2014 №1130. Заява подається виключно в електронній формі, код форми F/J1310109.

Для проведення реєстрації у податківців є строк у 3 робочі дні. Перебіг цього строку розпочинається з першого календарного дня, що настає за днем отримання контролюючим органом заяви про реєстрацію платника ПДВ — пп. 3 п. 3.5 Положення №1130.

Підстави для відмови у реєстрації платником ПДВ перераховані у п. 3.8, п. 3.9 та п. 3.10 Положення №1130. Якщо реєстраційна заява подана до контролюючого органу в електронній формі, відмова в реєстрації або пропозиція надати нову заяву про реєстрацію викладається контролюючим органом в електронній формі та надсилається на адресу електронної пошти, з якої надійшла така заява.

Відповідно до п. 3.1 Положення №1130 реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація платників ПДВ проводяться шляхом внесення записів до Реєстру платників ПДВ. Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до цього Реєстру. Перевірити факт реєстрації платником ПДВ та дату реєстрації можна за даними Реєстр тут.

04.

А які санкції за неподання заяви щодо обов'язкової реєстрації платником ПДВ?

Відповідальність за неподання заяви щодо обов'язкової реєстрації передбачена п. 183.10 ПКУ. Якщо особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, то вона несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника, але без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Виникає питання — з якої дати починає рахуватися сума податку в цьому випадку? На нашу думку, цю дату слід розраховувати так само, як і останній день строку розгляду заяви №1-ПДВ у випадку її подання. Наприклад, якщо підприємство досягло обсягу оподатковуваних операцій 1 млн грн 08 грудня 2021, воно повинно подати заяву на обов'язкову реєстрацію не пізніше 10 січня 2022. Отже, з наступного дня — 11 січня 2022 р. — і будуть нараховуватись суми ПДВ та штрафні санкції, якщо не подати заяву вчасно.

Таку ж думку висловлювали податківці в УПК від 06.07.2012 р. №588, відповідь на запитання 1. Хоча ця УПК досить давня, суть розглянутого питання залишається такою самою. Проте, зараз вони можуть мати вже іншу точку зору. Тому всім, кого цікавить це питання, радимо отримати власну ІПК.

Крім цього, сплатити ПДВ без реєстрації платником ПДВ не вдасться, оскільки в особи не буде рахунку в СЕА ПДВ. Про це пишуть і податківці у підкатегорії 101.01 ЗІР — особа, яка не подала своєчасно заяву на реєстрацію платником ПДВ, але при цьому підлягала обов'язковій реєстрації, не має змоги самостійно сплатити до бюджету суму ПДВ, нараховану до моменту її реєстрації як платника ПДВ. Отже, будуть нараховані і штрафні санкції за несвоєчасну сплату ПДВ згідно зі ст. 126 ПКУ.

Тому важливо не пропускати строк обов'язкової реєстрації платником ПДВ, а якщо пропустили, то потрібно якомога швидше зареєструватися, щоб зменшити суму штрафних санкцій. Втім, якщо після останнього дня строку для подання реєстраційної заяви СГ не буде здійснювати оподатковуваних операцій за ненульовими ставками ПДВ, підстав для нарахування ПДВ та штрафних санкцій не буде — адже не буде бази для нарахування ПДВ.

Цей висновок сприятливий для тих суб'єктів (зокрема, неприбуткових організацій, лікувальних, освітніх закладів і т.п.), які здійснюють здебільшого звільнені від ПДВ операції, і при досягненні їх обсягу 1 млн грн змушені реєструватись платниками ПДВ. Навіть якщо вони цього не зроблять, і потім не будуть здійснювати операції, що оподатковуються за ставками 20%, 14%, 7% ПДВ, їм неможливо буде донарахувати ПДВ та штрафні санкції до сплати.

05.

А як відкрити рахунок в СЕА ПДВ?

Важливим етапом реєстрації платником ПДВ є відкриття електронного рахунку в СЕА ПДВ. Відповідно до п. 200-1.2 ПКУ платникам ПДВ автоматично відкриваються рахунки в СЕА ПДВ.

Строки відкриття рахунку встановлені у п. 5 Порядку №569 — електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників ПДВ, який ДПС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником ПДВ. Таким чином, після надходження заяви про реєстрацію платником ПДВ податківці спочатку повинні подати до Казначейства реєстр майбутніх платників ПДВ для відкриття їм електронних рахунків, а вже наступного дня включити цих платників до Реєстру платників ПДВ.

Таким чином, за встановленим порядком реєстрація платником ПДВ неможлива без відкриття електронного рахунку, і на дату реєстрації платником ПДВ суб'єкт господарювання вже повинен мати відкритий електронний рахунок, що дасть йому змогу реєструвати податкові накладні вже з дати своєї реєстрації. Датою початку здійснення платником податку операцій з використанням електронного рахунка є дата реєстрації його платником податку.

Про факт відкриття та реквізити електронного рахунку можна дізнатися в Кабінеті платника податків в розділі «Облікові дані платника», підрозділ «Дані про банківські рахунки».

06.

Яким є перший звітний період для нових платників ПДВ?

Звітний період для всіх платників ПДВ визначений у ст. 202 ПКУ — це календарний місяць.

Так, якщо СГ реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. Тобто за період менше місяця декларація з ПДВ не складається.

Наприклад, якщо СГ зареєстрований платником ПДВ з 11 січня 2022, то першим звітним періодом буде період з 11 січня 2022 по 28 лютого 2022. При цьому у декларації з ПДВ за перший звітний період у реквізиті 02 зазначається перший повний календарний місяць — пп. 1 п. 1 розділу ІІ Порядку №21. Але пам'ятайте, що до цієї декларації потрібно включити ще й операції попереднього неповного календарного місяця з дати реєстрації платником ПДВ. Будь-яких додаткових позначок у першій декларації не передбачено.

07.

Як сплачується ПДВ у разі, якщо у підприємства є філії?

Коло осіб, які можуть бути платниками ПДВ, окреслено у ст. 180 ПКУ. Платником може зареєструватися будь-яка особа, зазначена у ст. 180 ПКУ та яка відповідає вимогам, установленим у ст. 181 та 182 ПКУ для обов'язкової та добровільної реєстрації. Як зазначено у п. «а» пп. 14.1.139 ПКУ, такою особою може бути тільки юридична особа в цілому, а не її філії чи підрозділи. Тому філії чи структурні підрозділи юросіб не можуть самостійно зареєструватися як платники ПДВ.

Проте якщо філія або структурний підрозділ провадить самостійну господарську діяльність та від свого імені здійснює оподатковувані ПДВ операції, головне підприємство має право делегувати їм ведення податкового обліку в частині ПДВ та право складання податкових накладних.

Філія з погляду господарського та цивільного законодавства не є окремим суб'єктом господарювання, про що свідчать статті 64 ГКУ та 95 ЦКУ. Відповідно до ст. 95 ЦКУ, філії не є юридичними особами — вони лише здійснюють усі або частину функцій головного підприємства. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Право на нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ (п. 201.8 ПКУ), а такою особою може бути лише головне підприємство — юридична особа. Тому ПДВ-рахунок відкривається саме для головного підприємства, ліміт реєстрації податкових накладних визначається також один для головного підприємства, і поповнювати ПДВ-рахунок може тільки головне підприємство.

Як зазначено в п. 1 Порядку №1307, головне підприємство на власний розсуд має право делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних за умови, що вони провадять самостійну господарську діяльність:

  • здійснюють постачання товарів (послуг);
  • проводять розрахунки з постачальниками (споживачами).

Зважаючи на це, філія чи відокремлений підрозділ повинні мати окремий рахунок у банку. Така можливість передбачена ч. 4 ст. 64 ГКУ. Про це також слід зазначити у положенні про філію.

Головне підприємство — платник ПДВ повинно кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника ПДВ. Форму такого повідомлення наведено у додатку 1 до Порядку №21 (код електронної форми J0215623, див. у реєстрі тут).

Якщо після первинного подання цього повідомлення у підприємства з'являються нові філії, яким делегується право складання податкових накладних, про них теж потрібно повідомити ДПС. Як це зробити, Порядок №21 не уточнює. На нашу думку, у новому повідомленні краще навести актуальний перелік всіх філій, яким делеговано право складання ПН/РК — з урахуванням старих і нових філій. Це робиться для того, щоб не склалося враження, що старі філії вже не мають права складання ПН/РК, адже вони у новому повідомленні не зазначені.

Головне підприємство видає наказ (положення) по підприємству, в якому зазначаються:

  • присвоєний окремий цифровий номер філії;
  • уповноважені особи на складання та реєстрацію в ЄРПН податкових накладних від імені філій;
  • порядок відшкодування коштів за сплачений ПДВ головним підприємством.

Зауважимо, що якщо філіям делегується право складання ПН/РК, то на філії має бути уповноважена особа для підписання та реєстрації ПН/РК. Про те, як призначити уповноважену особу для підписання ПН, ми писали тут.

Також звертаємо увагу на те, що якщо уповноважена особа звільняється, потрібно зареєструвати всі ПН, що складені такою особою до дати її звільнення, або заздалегідь потурбуватися про те, щоб уповноважити нову особу для підпису та реєстрації ПН до звільнення попередньої. Докладніше про цю проблему див. тут та тут.

Головне підприємство має права, обов'язки та несе всю відповідальність за нарахування та сплату ПДВ за себе і за всі свої філії. Юридична особа буде відповідальною за сплату ПДВ до бюджету не лише за себе, але й за свої філії.

Щоб головне підприємство не витрачало своїх оборотних коштів, філія може відшкодовувати сплачену за неї суму податку. Для цього у бухобліку використовується субрахунок 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки». Переказ коштів головному підприємству відображається записом Д-т 683 К-т 311. У платіжному дорученні філії реквізит «Призначення платежу» може містити вираз: «переказ коштів для сплати ПДВ головним підприємством за філію, без ПДВ». Нагадаємо, що перерахування коштів відбувається у межах однієї юрособи.

За рахунок власних коштів або за рахунок коштів, перерахованих філією, головне підприємство поповнює ПДВ-рахунок для збільшення ліміту для реєстрації податкових накладних або для погашення задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ. Філія в жодному разі не повинна сама поповнювати ПДВ-рахунок головного підприємства, оскільки це не збільшить ліміт реєстрації ПН/РК. Показник УПопРах (див. формулу ліміту у п. 200-1.3 ПКУ) збільшується тільки при поповненні ПДВ- рахунку з поточного рахунку платника ПДВ, тобто з рахунку головного підприємства.

Отже, головне підприємство «відповідальне» за те, щоб на ПДВ-рахунку був наявний ліміт реєстрації для реєстрації ПН/РК всіх філій та сума коштів, достатня для сплати ПДВ до бюджету.

Увага: передавання активів в рамках однієї юрособи, від однієї філії до іншої чи до головного підприємства, або від головного підприємства до філії, не є постачанням товарів чи послуг у розумінні ПКУ (власник не змінюється), а тому не оподатковуються ПДВ.

Виняток — передача товарів, придбаних для виробничих потреб, іншому структурному підрозділу (філії) в межах однієї юрособи для невиробничого використання. У такому разі головному підприємству слід нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пп. «в» п. 198.5 ПКУ і скласти податкову накладну з типом причини «04».

08.

Як філії мають складати податкові накладні?

Порядковий номер ПН присвоюється за загальними правилами. Власне, правило лише одне — номер ПН не повинен повторюватися в межах однієї дати. Відповідно можна вести нумерацію ПН з будь-якою періодичністю, тобто починати нумерацію з початку кожного дня, кожного тижня, місяця чи року. Можна встановити, що кожна філія може нумерувати свої ПН незалежно від головного підприємства та інших філій, а можна ввести загальні правила нумерації ПН для головного підприємства та всіх філій.

Реквізит «Постачальник (продавець)» філія-постачальник заповнює так: спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник ПДВ, що визначене статутними документами, та через кому — найменування такої філії (структурного підрозділу) (п. 1 Порядку №1307).

Реквізит «Отримувач (покупець)» у разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) покупця — платника ПДВ заповнюється так: спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник ПДВ, та через кому — найменування такої філії (структурного підрозділу), яка (який) фактично є від імені головного підприємства (покупця) стороною договору.

У реквізиті «Індивідуальний податковий номер» у лівій частині ПН/РК наводиться ІПН головного підприємства — платника ПДВ, філія якого складає ПН/РК.

У реквізиті «Номер філії» зазначається цифровий номер філії у разі постачання/придбання товарів/послуг філією (структурним підрозділом). Якщо податкова накладна на операції філії складається головним підприємством, то номер філії не проставляється (пп. «г» п. 201.1 ПКУ, п. 7 Порядку №1307). При цьому нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.

Якщо платник ПДВ при делегуванні філії права складання податкової накладної присвоїв їй окремий числовий номер, який містить менше чотирьох знаків, то філія під час складання податкової накладної повинна зазначати такий числовий номер без додавання нулів, літер чи інших символів.

У реквізиті «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» зазначається код за ЄДРПОУ головного підприємства.

У рядку «код» податкової накладної зазначається ознака джерела податкового номера відповідно до реєстру, якому належить податковий номер особи. В даному випадку це буде 1 — Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Аналогічно заповнюються такі ж показники у правій частині ПН/РК, якщо вони складаються на операції з покупцем-філією.

Розрахунок коригування до податкової накладної, виданої філією, також складає ця філія.

Якщо на момент складання розрахунку коригування філія, яка видала відповідну податкову накладну, вже ліквідована або іншим чином припинила діяльність, головне підприємство має право складати розрахунок коригування до відповідної податкової накладної. Причому в розрахунку коригування номер філії зазначати не потрібно.

Якщо ж підприємство має кілька торгівельних точок, які є філіями з правом складання ПН та на яких розрахункові операції проводяться через РРО, головне підприємство — платник ПДВ може самостійно прийняти рішення щодо складання щоденних податкових накладних:

  • скласти окремі податкові накладні за показниками Z-звітів кожного РРО із зазначенням номера і найменування філії. Такі ПН підписуються особою, що уповноважена підписувати ПН/РК філії;
  • скласти одну податкову накладну за підсумками дня на суму показників усіх РРО від імені головного підприємства без зазначення номерів і найменувань філій. Такі ПН підписуються уповноваженою особою головного підприємства.

На практиці трапляються ситуації, коли підприємство-постачальник укладає договір на постачання продукції з покупцем — філією підприємства. При цьому оплачувати продукцію буде головне підприємство, а отримувати її — філія. У договорі зазначається, що податкова накладна складається на філію. Чи коректний такий договір?

З цієї умови договору видно, що головне підприємство делегувало філії право складання ПН/РК та відповідно така філія може отримувати від постачальників ПН/РК із зазначенням її цифрового номера. Відповідно постачальнику слід складати податкову накладну так, як вона складається на філію — у графі «Отримувач (покупець)» спочатку зазначається найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник ПДВ, та через кому — найменування філії, яка фактично є від імені головного підприємства (покупця) стороною договору. При цьому факт, що оплата здійснюється не філією, а головним підприємством, не впливає на порядок складання податкової накладної в даному випадку, оскільки стороною договору є саме філія.

09.

Коли виникає право на податковий кредит з ПДВ на підставі податкової накладної?

Підставою для нарахування покупцем сум ПДВ, що належать до податкового кредиту, є складена постачальником податкова накладна, яка зареєстрована в ЄРПН (п. 201.1 ПКУ).

Перевірити наявність реєстрації (або взагалі отримати) ПН покупець може, надіславши в електронному вигляді запит щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних.

За відсутності факту реєстрації продавцем товарів або послуг ПН в ЄРПН права на включення сум ПДВ, зазначених у таких ПН, до податкового кредиту у покупця не виникає.

Таким чином, на те, у якому періоді у покупця виникає право на ПК, прямо впливає дата реєстрації такої ПН.

Зверніть увагу! З 01.01.2022 р. строк використання старих ПН втричі скоротили — він був 1095 днів, а став 365 днів:

  • у разі своєчасної реєстрації — у періоді складання такої ПН або у будь-якому наступному протягом 365 (!) календарних днів з дати складання такої ПН;
  • у випадку порушення встановлених термінів реєстрації — у періоді такої реєстрації або у будь-якому наступному періоді в межах 365 (!) календарних днів з дати складання такої ПН.

Нагадаємо, що своєчасно зареєстрованими згідно з п. 201.10 ПКУ вважаються ПН або РК, які зареєстровано у такі терміни:

  • ПН/РК, складені з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, — до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
  • ПН/РК з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, — до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
  • зведені ПН/РК, складені за операціями, визначеними п. 198.5 та п. 199.1 ПКУ, — протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
  • РК, складені постачальником товарів або послуг до ПН, що складена на отримувача — платника ПДВ, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів або послуг їх постачальнику, — протягом 15 календарних днів з дня отримання такого РК отримувачем (покупцем).

 

10.

А що відбувається, якщо ПН заблокували?

Проте реєстрація ПН може бути і зупинена. Фактично це означає не повну відмову у реєстрації такої ПН, а право постачальника надати податківцям пояснення і копії документів, які підтвердять, що господарська операція, на яку складалась ця ПН, справді була.

На період такого зупинення (або блокування, як його часто називають) перебіг граничного строку для реєстрації ПН переривається. Тобто якщо ПН подано на реєстрацію вчасно, проте було заблоковано і розблоковано пізніше, то вона все одно буде вважатися своєчасно зареєстрованою.

Про те, як розблокувати ПН/РК, ми зараз говорити не будемо, адже ми про це писали, і неодноразово:

При цьому податківці в ІПК ДПСУ від 31.08.2021 р. №3189/ІПК/99-00-21-03-02-06 наголошують, що у разі набрання законної сили рішенням суду, згідно з яким ДПС зобов'язано зареєструвати ПН (в реєстрації якої платнику було відмовлено), покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у такій податковій накладній, лише після її реєстрації в ЄРПН.

А згідно з п. 19 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію ПН або РК (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

Датою внесення відомостей до ЄРПН вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням (п. 20 Порядку №1246). Таким чином, право на ПК з ПДВ за заблокованою ПН виникне у покупця лише з дати набрання законної сили рішенням суду про розблокування такої ПН.

11.

Чи штрафуватимуть у 2022 році за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних?

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не будуть застосовуватися санкції за не реєстрацію (несвоєчасну) реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. А зараз такий карантин подовжено до 31 березня 2022 року!

Нагадаємо, відповідно до Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

  • порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
  • відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
  • порушення вимог законодавства в частині:
  • обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
  • цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
  • обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками;
  • здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
  • здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку;
  • порушення нарахування, декларування та сплати ПДВ, акцизного податку, рентної плати.

Тобто за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування до них, вчинену протягом карантину, платників ПДВ не штрафуватимуть.

12.

А які штрафи застосовуватимуться у 2022 році за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з ПДВ, несплату (несвоєчасну) сплату податкових зобов'язань з ПДВ?

А ось тут мораторію немає.

Відповідно до п. 120.1 ПКУ у випадку неподання або несвоєчасного подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Окрім штрафу за несвоєчасне подання декларацій платник податків також буде змушений сплатити штраф у випадку прострочення сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у наступних розмірах (п. 124.1 ст. 124 ПКУ):

  • при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
  • при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо діяння платника податків щодо прострочення сплати узгодженої суми грошового зобов'язання вчинені умисно, вони тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання (п. 124.2 ПКУ).

Діяння, вчинені умисно повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання (п. 124.3 ПКУ).

Після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (п. 129.1 ст. 129 ПКУ):

  • якщо таке нарахування здійснював контролюючий орган, то пеня нараховується від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні;
  • якщо відповідне зобов'язання було нараховане платником самостійно, то нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного ПКУ.

 

13.

Як складається декларація з ПДВ?

Нагадаємо, що з 1 березня 2021 року почала діяти нова форма декларації з ПДВ у редакції Наказу №734. Про це ми писали тут. А з 12 березня набрав чинності Наказ №131, яким ще раз оновлено форму декларації з ПДВ та уточнюючого розрахунку до неї в зв'язку із запровадженням ставки 14% для сільгосптоварів (докладніше про це див. тут).

Однак у вищенаведених статтях ми розглядали лише зміни, а наразі пропонуємо пройти актуальну версію декларації рядок за рядком і для когось нагадати, а для когось і вивчити порядок її заповнення.

Почнімо з основних загальних правил заповнення Декларації з ПДВ:

  • усі показники у податковій звітності проставляють у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами (до 49 коп. — у менший бік, 50 + - у більший);
  • у колонці А в усіх необхідних випадках показують обсяги постачання (придбання) без урахування ПДВ, суму податку — у колонці Б. Крім того, у колонці А може відображатися договірна ціна, зазначена у митній декларації при експорті чи імпорті, а в колонці Б — сума ПДВ, нарахована і сплачена за розмитнення таких товарів;
  • у рядках податкової звітності, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляють;
  • визначаючи обсяг постачання товарів/послуг за звітний (податковий) період, платник зобов'язаний враховувати значення терміна «постачання товарів» (пп. 14.1.191 ПКУ) та значення терміна «постачання послуг» (пп. 14.1.185 ПКУ);
  • інформація, зазначена у податковій накладній, не підтвердженій первинними документами (помилкова зайва ПН), і розрахунку коригування до неї, не підлягає відображенню в податковій Декларації з ПДВ;
  • в обов'язковому порядку Декларацію подають за звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ (тобто за відсутності підстав для декларування будь-яких показників, у тому числі і від'ємного значення попереднього періоду, Декларацію можна не подавати, але особа, яка протягом 12 послідовних податкових місяців не подає декларації або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг (відсутність нарахування ПЗ або ПК), підлягає вилученню з реєстру платників ПДВ).

Важливим правилом, установленим пунктом 6 Розділу III Порядку №21, є відповідність даних, наведених у податковій звітності, даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Тобто всілякі заниження від'ємного значення попереднього періоду або викривлення інших показників є порушенням цього порядку.

Декларація з ПДВ складається зі вступної частини, службових полів, трьох розділів та обов'язкових додатків. Коротко розглянемо перші дві складові і перейдемо до найцікавішого — розділів.

Угорі, у спеціальному полі для позначок про тип декларації (рядки 011, 012) у другій колонці проставляють «х» у рядку спеціального поля, яке відповідає типу декларації: звітній або звітній новій. Звітну позначають у випадку першого подання декларації за відповідний місяць, а звітну нову — у разі повторного (наприклад, з уточненими показниками) подання Декларації за відповідний місяць у межах строку звітування.

Як видно, позначки щодо подання уточнюючої не передбачено, а все тому, що у випадку ПДВ для цього Наказом №21 передбачено окрему форму Декларації «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» (все через те, що уточнення показників Декларації з ПДВ має свої особливості, які ми розглянемо окремо).

Далі йдуть поля з даними платника податку, який подає Декларацію, та його контактами для зв'язку. Поле «Платник» залежно від форми платника може містити:

  • повне найменування згідно з реєстраційними документами (наприклад: Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс-сервіс»);
  • прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) згідно з реєстраційними документами. Наприклад: Тищенко Тимофій Тимофійович (без додавання «ФОП» або «фізична особа-підприємець»);
  • «Договір про спільну діяльність від ____________ №______» та зазначають назву договору;
  • «Договір про управління майном від ____________ №______» та зазначають назву договору;
  • «Угода про розподіл продукції від ____________ №______» та зазначають назву угоди.

У другій колонці рядка 06, за потреби, проставляють цифру:

  • «1» — у разі подання декларації платником податку — сільськогосподарським товаровиробником, який здійснює види діяльності, передбачені пунктом 16-1.3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та який внесений до Реєстру отримувачів бюджетної дотації;
  • «2» — у разі подання декларації платником податку — сільськогосподарським товаровиробником, який здійснює види діяльності, передбачені пунктом 16-1.3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та який претендує на внесення до Реєстру отримувачів бюджетної дотації.

Якщо у вищезазначеному полі є відповідна цифра, то разом із Декларацією обов'язково подають додаток 8.

І останньою інформацією в цій частині є назва контролюючого органу, до якого подають Декларацію (за місцем обліку платника податку).

А тепер перейдімо до розгляду основної частини Декларації і почнімо з Розділу I «Податкові зобов'язання».

Першим рядком розділу I Декларації іде рядок «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставками 7% і 14%, крім ввезення товарів на митну територію України:». Безпосередньо сам рядок не заповнюють (а лише його підрядки), проте з його формулювання можна зробити висновок, що суми ПДВ, сплачені при імпорті товару, до цих підрядків не потрапляють (як і взагалі до розділу I), незважаючи на те, за якою ставкою ПДВ відбувалося розмитнення (для відображення таких сум передбачено рядок у II розділі Декларації). Крім цього, підрядки рядка 1 об'єднують ще два важливі правила: у них відображають лише обсяги операцій з постачання товарів/послуг (усе, що під це не потрапляє, у них не відображають) та вказівка на те, що місце постачання таких товарів/послуг знаходиться на митній території України відповідно до ст. 186 ПКУ. Тепер розгляньмо його підрядки:

  • рядок 1.1 — тут наводять обсяги операцій, що оподатковуються за основною ставкою (20%), крім ввезення товарів на митну територію України (п. 194.1 ПКУ);
  • рядок 1.2 — призначений для відображення обсягів операцій за ставкою 7%. Перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за цією ставкою, наведено у пп. «в» п. 193.1 ПКУ;
  • рядок 1.3 — до нього включаються оподатковувані за ставкою 14% обсяги операцій з постачання на митній території України сільгосппродукції, що класифікується за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 1001, 1003, 1005, 1201, 1205, 1206 00 (пп. «г» п. 193.1 ПКУ).

Забігаючи трохи наперед, наголосимо, що необхідність подання додатка 1 (таблиці 1.1) у разі заповнення вищезазначених рядків виникає лише при формуванні суми податкових зобов'язань на підставі податкових накладних, не зареєстрованих в ЄРПН на дату подання декларації.

Далі йде рядок 2 «Операції з вивезення товарів за межі митної території України». Як і в попередньому, у цьому рядку сумарне значення його підрядків не заповнюють. Як випливає з назви цього рядка, у підрядках знайдуть своє відображення суми операцій з вивезення товарів за межі митної території України, тобто експорт (зауважте: наданих за кордон послуг тут не відображають — лише товари). Інформацію щодо таких операцій наводять у двох підрядках:

  • рядок 2.1 — обсяги операцій з експорту товарів, що оподатковуються за ставкою відповідно до пп. 195.1.1 ПКУ (0%, а також вивезення культурних цінностей у митному режимі експорту);
  • рядок 2.2 — обсяги операцій з експорту товарів, звільнених від оподаткування ПДВ відповідно до ПКУ та міжнародних договорів (угод).

Тобто окремо наводимо «звичайні» експортні операції, а окремо — експортні операції товарів, звільнених від ПДВ. Для визначення обсягу таких операцій використовують договірну (контрактну) вартість товарів, зазначену в митній декларації.

Але до рядків 2.1 та 2.2 не потраплять обсяги операції з вивезення за межі митної території України незалежно від обраного митного режиму товарів, митна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро. Обсяг такого вивезення не є об'єктом оподаткування ПДВ (пп. 196.1.16 ПКУ) і знайде своє відображення у рядку 5.

У рядку 3 мають бути зазначені обсяги постачання товарів/послуг, що оподатковуються за нульовою ставкою (пп. 195.1.2 та 195.1.3, п. 211.1 розділу V, пп. 8 та 75 підрозділу 2 розділу XX ПКУ).

Рядки 4.1, 4.2, 4.3 передбачені для відображення суми нарахованих зобов'язань згідно з п. 198.5 та п. 199.1 ПКУ за операціями, що оподатковуються за ставками 20%, 7%, 14% відповідно. Разом з цим у підрядках 4.1.1, 4.2.1, 4.3.1 відображають коригування нарахованих за п. 198.5 та п. 199.1 ПКУ ПЗ з ПДВ за відповідними ставками податку. Зокрема, йдеться про операції з річного перерахунку ПДВ при розрахунку частки (докладніше про це ми писали тут), а також початку знову використання активів в оподатковуваних операціях.

Увага!

Частку використання товарів/послуг або необоротних активів у неоподатковуваних операціях, згідно з якою нараховуються ПЗ з ПДВ за п. 199.1 ПКУ, визначають у таблиці 1 «Розрахунок частки використання товарів/послуг та/або необоротних активів в оподатковуваних операціях» додатка 6 (Д6). Визначену частку застосовують протягом поточного календарного року.

А от перерахунок цієї частки здійснюють у порядку та за формою згідно з таблицею 2 «Перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях» додатка 6 (Д6).

Наступним іде рядок 5, який ми вже згадували вище, — у ньому наводять обсяги операцій з:

  • постачання товарів/послуг, які відповідно до статті 196 ПКУ включені до переліку операцій, що не є об'єктом оподаткування. Ще раз звертаємо увагу: йдеться лише про ті необ'єктні операції, що передбачені ст. 196 ПКУ;
  • постачання послуг за межами митної території України та послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до пп. 186.2, 186.3 ПКУ;
  • постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197 ПКУ, тимчасово звільнених від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX ПКУ та звільнених відповідно до міжнародних договорів (угод) та коригування за такими операціями.

У разі наявності вищенаведених операцій і заповнення рядка 5 (а також підприємствами осіб з інвалідністю) платник податків зобов'язаний подати разом із Декларацією і додаток 5 до неї. Цей додаток заповнюють у розрізі таких операцій: операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, операцій з постачання послуг, що здійснюються за межами митної території України (ст. 186 ПКУ).

Окремо у рядку 5.1 (з рядка 5) фіксують обсяги операцій (з урахуванням коригування), звільнених від оподаткування (розділ V та підрозділ 2 розділу XX ПКУ, міжнародні договори (угоди)). Також окремо відображають коригування обсягів за такими операціями — у рядку 5.1.1.

Обсяг послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, а також коригування податкових зобов'язань, нарахованих за такими операціями, наводять у рядках відповідно до ставки, за якою вони оподатковуються:

  • у рядку 6.1 — за основною ставкою;
  • у рядку 6.2 — за ставкою 7%.

Чому це у резидента від отриманих від нерезидента послуг можуть виникнути зобов'язання з ПДВ? Річ у тім, що згідно з п. 180.2 ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету в разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, тобто резидент. І при нарахуванні таких ПЗ резидент отримує одночасно і право на ПК за ними, але про це далі.

І знову ж таки додаток 1, у разі заповнення цих рядків, подають лише у тому разі, якщо показники суми зобов'язань формуються на підставі ПН, не зареєстрованих в ЄРПН.

Наступні два рядки передбачено для відображення суми коригування податкових зобов'язань:

  • у рядку 7 — коригування податкових зобов'язань, крім випадків, передбачених в інших рядках Декларації. Незважаючи на скромний опис, це, напевно, найпоширеніший рядок для відображення коригування зобов'язань. Саме в ньому постачальник відображає РК на збільшення та зменшення суми податкових зобов'язань з ПДВ, зокрема складені на повернення ним раніше отриманих авансів або повернення покупцем товару (за умови повернення і коштів) чи з інших причин. І на відміну від коригування ПЗ, нарахованих за п. 198.5 та 199.1 ПКУ, тут розподілу за ставками ПДВ не передбачено — РК за всіма ставками відображають в одному рядку сумарно. Значення у цьому рядку може бути як додатне (+), так і від'ємне (-);
  • у рядку 8 — коригування податкових зобов'язань у зв'язку з нецільовим використанням товарів, ввезених із застосуванням звільнення від податку на додану вартість (стаття 197 ПКУ, підрозділ 2 розділу XX ПКУ, міжнародні договори (угоди)). У цьому рядку коригування може бути зроблено лише у більшу сторону (+).

У рядку 9 підбиваємо підсумок лише суми податку на додану вартість (колонка Б) без підбиття загального підсумку обсягу операцій. На цьому Розділ I закінчується, а ми переходимо до розгляду Розділу II «Податковий кредит».

Насамперед варто звернути увагу на назву колонки Б Розділу II — «Дозволений податковий кредит». Це означає, що не всі суми ПДВ з обсягу придбання товарів та послуг можуть потрапити до Декларації у цю колонку, а лише дозволені. А дозволеними є такі суми ПДВ, що підтверджені:

  • зареєстрованими в ЄРПН ПН/РК;
  • митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України);
  • іншими документами, передбаченими п. 201.11 ПКУ.

I в цьому полягає різниця між формуванням показників розділів I та II: зобов'язання відображається незалежно від реєстрації ПН, а от до податкового кредиту сума ПДВ потрапить лише за умови реєстрації ПН. Аналогічна ситуація і з розрахунками коригування: сума РК на зменшення податкових зобов'язань або збільшення податкового кредиту має право бути відображена за умови реєстрації такого РК, а от на збільшення зобов'язань чи зменшення податкового кредиту — без обов'язкової наявності реєстрації такого РК.

Першими у розділі II відображають обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з ПДВ:

  • рядок 10.1 — за основною ставкою (20%);
  • рядок 10.2 — за ставкою 7%;
  • рядок 10.3 — за ставкою 14%;
  • рядок 10.4 — за нульовою ставкою або без податку на додану вартість.

Тобто до цих рядків потраплять суми ПК з ПДВ у складі вартості придбання товарів або послуг чи виготовлення, будівництва, спорудження, створення (за наявності зареєстрованої в ЄРПН ПН або іншого передбаченого документа).

Зверніть увагу!

На відміну від зобов'язань, при заповненні рядків 10.1, 10.2 та 10.3 завжди обов'язково подають додаток 1 (Д1), що заповнюється в розрізі контрагентів (бо ПДВ за не зареєстрованими в ЄРПН ПН у складі податкового кредиту взагалі не відображають).

До наступних трьох рядків мають потрапити митна вартість та суми ПДВ, нараховані і сплачені під час ввезення на митну територію України товарів або необоротних активів:

  • рядок 11.1 — за основною ставкою;
  • рядок 11.2 — за ставкою 7%;
  • рядок 11.3 – за ставкою 14%.

Заповнюватиме рядок 12 не так багато платників податку. У ньому показують обсяг ввезення на митну територію України товарів, при митному оформленні яких сплату ПДВ було відстрочено шляхом видачі податкового векселя відповідно до підрозділу 3 розділу XX ПКУ. Це ситуації ввезення на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, платниками податку — підприємствами суднобудівної промисловості та суб'єктами господарювання, які реалізують інвестиційні проекти, схвалені відповідно до Закону України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць». І цей рядок заповнюють у звітному (податковому) періоді, в якому податкові векселі погашено.

Після цього йдуть два рядки — супутники рядків 6.1 та 6.2: послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, але вже у складі податкового кредиту (за умови реєстрації ПН), а також коригування податкового кредиту за такими операціями:

  • рядок 13.1 — за основною ставкою;
  • рядок 13.2 — за ставкою 7%.

У рядку 14 (як і у рядку 7) відображають суму коригування, але вже податкового кредиту, — ту, що не ввійшла до інших рядків розділу II Декларації, зокрема за винятком:

  • коригування ПК при отриманні послуг від нерезидента, місце постачання яких визначено на території України;
  • коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання необоротних активів, придбаних до 1 липня 2015 року, в оподатковуваних операціях (це коригування потрапить до рядка 15 виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій).

Якщо заповнено рядок 14, обов'язково подають додаток 1, в якому наводять розшифрування за контрагентами, а якщо заповнено рядок 15, то обов'язково подають додаток 6 (Д6), у таблиці 3 якого і проводиться перерахунок.

Значення рядка 16 визначає суму від'ємного значення попереднього періоду, що збільшить загальний підсумок Розділу II (рядок 17), який є загальною сумою податкового кредиту звітного періоду. Значення рядка 16 (лише колонка Б) розраховують шляхом підбиття значень рядків:

  • рядок 16.1 є пов'язаний із рядком 21 Декларації за попередній звітній період (так само як і рядок 21 поточної Декларації буде пов'язаний із рядком 16 Декларації за наступний період). У цьому рядку відображають від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (тобто яке переноситься з попереднього періоду);
  • рядок 16.2, в якому зазначають суми збільшення/зменшення залишку від'ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного періоду;
  • рядок 16.3, в якому зазначають суму збільшення/зменшення від'ємного значення, узгоджену за результатами перевірки контролюючим органом. Крім того, у цьому рядку показують узгоджену за результатами документальної перевірки контролюючим органом суму від'ємного значення реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника (за умови подання таким правонаступником заяви (таблиця 3 додатка 2 (Д2)).

Заповнивши рядки 16.2 та/або 16.3, обов'язково треба заповнити таблицю «Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку».

Як і у випадку з податковими зобов'язаннями, в останньому рядку розділу (рядок 17) підбивають підсумок суми ПДВ, дозволеної для включення до податкового кредиту звітного періоду.

Упоравшись із розрахунком загальної суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, переходимо до третього розділу, де підбиваємо фінальний підсумок.

Першими у цьому розділі заповнюють рядок 18 або 19 — залежно від результату різниці між загальними підсумками за I та II розділами. Якщо сума зобов'язань за розділом I (рядок 9) перевищує суму податкового кредиту (рядок 17), то їх різницю проставляють у рядок 18. Якщо навпаки — то у рядок 19.

Якщо заповнили рядок 18, то всі наступні рядки заповненню не підлягають. Сума, зазначена у рядку 18, підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету автоматично (за наявності коштів) з рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.

А от при заповненні рядка 19 історія продовжується. Зокрема, платник податку повинен встановити суму, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН (∑ Накл) на дату подання декларації (зверніть увагу, що не останнє число звітного місяця!) і зазначити її у службовому полі рядка 19.1. А різницю між нею і від'ємним значенням проставляє вже безпосередньо у самому рядку 19.1. А з рядка 19.1 сума потрапляє тільки до рядка 21 — іншого шляху для неї немає. Тобто сума перевищення від'ємного значення над реєстраційним лімітом може бути лише включена платником податку до податкового кредиту наступного звітного періоду.

З огляду на порядок розрахунку рядка 19.1, якщо сума від'ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі реєстраційного ліміту (∑ Накл), зазначеній у службовому віконці, то рядок 19.1 не заповнюють.

А от суму від'ємного значення в межах реєстраційного ліміту зазначають у рядку 20 (як різницю між рядками 19 та 19.1) і надалі, на вибір платника податків, вона може бути:

рядок 20.1 — зарахована на зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ);

рядок 20.2 — підлягає бюджетному відшкодуванню:

  • або на рахунок платника у банку (заповнюється у рядку 20.2.1);
  • та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань чи погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (заповнюється у рядку 20.2.2);

Зверніть увагу!

При заповненні рядка 20.2 виникає необхідність розрахувати бюджетне відшкодування шляхом подання разом з Декларацією додатка 3 (Д3) та додатка 4 (Д4). Зокрема, з рядка 3 таблиці 1 додатка 3 (Д3) переносять значення до цього рядка. І сума такого відшкодування не може перевищувати розміру реєстраційного ліміту на момент подання декларації, зменшеного на від'ємне значення поточного періоду на зменшення суми податкового боргу з ПДВ (йдеться про суму, яка може бути зазначена платником у попередньому рядку 20.1).

рядок 20.3 — зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Крім того, незалежно від бажання платника податку, до цього рядка має потрапити залишок від'ємного значення після вирахування суми податкового боргу з ПДВ та бюджетного відшкодування. Подальша доля такого від'ємного значення аналогічна до тієї, що спіткала рядок 19.1 — включення до складу рядка 21.

На завершення розрахунків слід узяти суму від'ємного значення, що перевищує реєстраційний ліміт (рядок 19.1), додати суму, що у межах цього ліміту і була спрямована на зарахування до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 20.3), та проставити загальне значення у рядок 21. А в Декларації за наступний місяць це значення потрапить до рядка 16.1 і збільшить загальний підсумок за розділом II такого періоду.

Наявність значення у рядку 21 призводить до обов'язку подання разом із Декларацією і додатка 2.

Закінчивши з розрахунками, платник податків, за потреби, проставляє позначки про:

  • подання за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платником податку;
  • застосування касового методу податкового обліку (за датою розрахунків).

Також проставляють позначку про подання до декларації відповідних додатків. Окрім «звичайних» додатків до Декларації, які ми тут не розглядаємо, тут також проставляють позначки про подання:

  • повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права складання податкових накладних та розрахунків коригування (додаток 1 до Порядку №21);
  • оригіналів митних декларацій (у разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося не з використанням електронної митної декларації);
  • доповнення (за довільною формою) відповідно до п. 46.4 ПКУ.

Якщо платник податків не має показників для відображення у додатку, то проставляти позначку про його подання та подавати порожній додаток не потрібно.

Таблицю «Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку», що розміщена після позначок, заповнюють у разі наявності даних у:

  • рядку 16.2 — дата приймання та реєстраційний номер уточнюючих розрахунків, визначених у другій квитанції;
  • рядку 16.3 — дата складання податкового повідомлення-рішення та присвоєний контролюючим органом номер податкового повідомлення-рішення.

І вже у самому кінці Декларація традиційно має містити дату подання, а також П. І. Б., ІПН та підписи залежно від суб'єкта подання:

  • керівника платника податку або уповноваженої особи, а також особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку і подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку таку податкову декларацію підписує такий керівник (юрособа);
  • фізичної особи — платника податку або його законного представника (ФОПа);
  • особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно з договором про спільну діяльність або з договором про управління майном;
  • особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації інвестора (оператора), який веде окремий податковий облік, пов'язаний із виконанням угоди про розподіл продукції.
До змісту номеру