Які соцвиплати роботодавець здійснює за власний кошт?

Які соцвиплати роботодавець здійснює за власний кошт?

Кабінет Міністрів України 26 червня 2015 року ухвалив постанову №440 «Про затвердження Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» (далі — Порядок № 440), який набув чинності 17 липня 2015 року.

З часу набрання чинності Порядком №440 перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються за рахунок коштів роботодавця залежно від страхового стажу найманого працівника в розмірах, визначених частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі — Закон №1105), а саме:

— 50% середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж до трьох років;

— 60% середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж від трьох до п'яти років;

— 70% середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

— 100% середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж понад вісім років;

— 100% середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які належать до:

— 1 — 3 категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— комусь із батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;

— ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі — Закон №3551);

— особам, які належать до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України від 23 березня 2000 року №1584-III «Про жертви нацистських переслідувань» (далі — Закон №1584);

— донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України від 23 червня 1995 року №239/95-ВР «Про донорство крові та її компонентів» (далі — Закон №239).

Решта виплат, передбачених Законом №1105, виплачуються за рахунок ФСС. Серед виплат, які виплачуються за місцем роботи, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам і допомога на поховання.

Втім, роботодавці мають право призначити (зокрема, колективним договором) інші види допомог працівникам в разі настання страхового випадку. Наприклад, виплачувати допомогу на поховання працівника не лише у розмірі, встановленому державою, та за рахунок ФСС, а і у розмірі, зазначеному в колективному договорі, за рахунок власних коштів роботодавця.

Що треба знати перед початком здійснення виплат працівникам за рахунок ФСС?

26 липня 2018 року в «Урядовому кур'єрі» №138 опубліковано постанову ФСС від 19.07.2018 р. №12, якою затверджено новий Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів ФСС.

Ця постанова набрала чинності з 1 жовтня 2018 року. Відповідно тоді ж втратив чинність старий Порядок, затверджений постановою ФСС з ТВП від 22.12.2010 р. №26.

Новий Порядок визначає механізм та умови фінансування страхувальників за рахунок коштів ФСС. Він поширюється на матеріальне забезпечення застрахованих осіб за такими видами:

— допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

— допомога по вагітності та пологах;

— допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

Виплати потерпілим на виробництві, передбачені абзацом четвертим частини третьої статті 42 Закону, визначаються за такими видами:

— допомога по тимчасовій непрацездатності, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу, нижче оплачувану роботу;

— відшкодування вартості поховання потерпілого та пов'язаних з цим ритуальних послуг.

Нині, щоб бути готовим у майбутньому надавати працівникам усі види виплат, що фінансуються за рахунок ФСС, треба спочатку:

— Відкрити окремий рахунок в банку, на який будуть зараховуватися кошти від ФСС (ч. 2 ст. 34 Закону № 1105)

— Створити комісію або призначити уповноваженого з соцстрахування, які будуть приймати рішення щодо призначення виплат (ст. 30 Закону № 1105).

Докладніше про те, як використовується цей окремий рахунок та призначаються виплати, читайте далі.

Чому потрібен окремий рахунок в банку для отримання коштів від ФСС?

Наявність такого рахунку — це вимога закону, встановлена для роботодавців. Відповідно до абз. 1 част. 2 ст. 34 Закону №1105 страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Нацбанком.

Нацбанк листом від 14.12.2010 р. № 25-111/2972-22535 повідомив, що порядок відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків клієнтам у національній та іноземних валютах, регулюються Інструкцією №492 (далі — Інструкція).

Згідно з п. 1.8 глави 1 Інструкції до поточних рахунків належать рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Особливості правового режиму використання окремого рахунку, визначені Законом, передбачаються у договорі банківського рахунку. Порядок відкриття поточного рахунку юридичній особі або фізичній особі — підприємцю встановлено главами 3 і 4 Інструкції.

Отже, відповідно до Закону банк відкриває страхувальнику-роботодавцю окремий рахунок у порядку, встановленому вищевказаними главами Інструкції.

Банк відкриває окремий рахунок юридичній особі, в тому числі небанківській фінансовій установі, та фізичній особі — підприємцю за балансовим рахунком 2604 «Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання», а окремий рахунок приватному нотаріусу або адвокату, який відповідно до Закону є роботодавцем, — за балансовим рахунком 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб».

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 34 Закону №1105 страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

При цьому Державне казначейство України в листі від 30.12.2010 р. №17-04/3353-24549 повідомило, що страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, для зарахування страхових коштів відкриває у відповідному органі Державного казначейства України за місцем обслуговування окремий рахунок за балансовим рахунком 3711 «Інші рахунки клієнтів Державного казначейства» Плану рахунків бухгалтерського обліку з виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 poкy №119.

Звертаємо увагу, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Як комісія із соцстрахування розглядає призначення лікарняних та оформляє це?

З дати оприлюднення (27 липня 2018 року) запрацювало оновлене Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затверджене постановою ФСС від 19.07.2018 р. №13 (далі — Положення №13). Тобто раніше роботу таких комісій (уповноважених) регулювала постанова ФСС з ТВП від 23.06.2008 р. №25. Але з 27 липня 2018 року їх роботу регулює вже інше Положення №13.

Як і раніше, кількість уповноважених осіб, які вирішують питання з соцстрахування працівників, залежить від розміру підприємства, його організаційної структури та кількості його працівників.

Наприклад, якщо на вашому підприємстві працює до 15 осіб, то створювати комісію вам не потрібно — достатньо призначити одну особу як уповноваженого із соцстрахування. Якщо ж працівників більше, то створюється комісія (кількість членів якої теж напряму залежить від кількості працівників, але не є фіксованою). А якщо на підприємстві існують структурні підрозділи, які призначають соцвиплати самостійно, то такі комісії утворюються у кожному такому підрозділі.

Як і раніше, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення, а саме:

• допомоги з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною),
• допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами,
• допомоги на поховання.

Опісля передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо.

Також комісія (уповноважений) із соцстрахування розглядає підстави та правильність видачі листка непрацездатності, перевіряє наявність необхідних реквізитів (підписів лікарів, печатки закладу охорони здоров'я тощо).

Рішення про призначення (часткове призначення) чи відмову в наданні допомоги оформлюють у вигляді протоколу (п. 3.1 та 4.3 Положення №13).

Зразок 1. Протокол засідання комісії із соціального страхування/рішення уповноваженого >>>

За п. 4.1 Положення № 13 основною формою роботи комісії є засідання, які проводяться відповідно до затвердженого нею плану, але не рідше двох разів на місяць. Члени комісії беруть участь у її засіданнях особисто без права передання своїх повноважень іншим посадовим особам.

Комісія правомочна приймати рішення за наявності на засіданні більше половини її членів за наявності представника кожної сторони. Засідання комісії протоколюється. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови є вирішальним.

Якщо на підприємстві чи у підприємця-роботодавця замість комісії призначено уповноваженого із соцстрахування, то він за п. 4.2 Положення № 13 має розглядати питання надання матеріального забезпечення застрахованим особам у міру надходження відповідних звернень, подання необхідних для їх вирішення документів і приймає відповідні рішення.

Та в будь-якому разі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства оформлюються протоколом в день їх прийняття згідно з додатком до Положення №13.

У якій формі нині видаються листки непрацездатності?

Наразі листки непрацездатності видаються у паперовій формі. Хоча в планах Мінсоцполітики з 1 січня 2019 року запровадити електронні лікарняні листки та єдиний електронний реєстр щодо їх видачі. Про це ми зазначали тут та тут.

Паперовий листок непрацездатності є бланком суворої звітності. Його форма затверджена наказом від 03.11.2004 р. №532/274/136-ос/1406.

Пунктом 1.9. Інструкції № 455 визначено, що листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи (під час відрядження, відпустки тощо), при стаціонарному лікуванні поза постійним місцем проживання, у тому числі й з інших адміністративних районів міста, листок непрацездатності (довідка) видається за місцем їх тимчасового перебування з дозволу головного лікаря закладу, засвідчується його підписом і печаткою лікувально-профілактичного закладу на кількість днів, необхідних для лікування.

Пунктом 3.8. Інструкції №532 передбачено, що особам, у яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи, листок непрацездатності видається за підписом головного лікаря, що засвідчується круглою печаткою закладу охорони здоров'я. Запис здійснюється у графі «Видачу листка непрацездатності дозволяю» із обов'язковим записом у медичних картах амбулаторного чи стаціонарного хворого.

А як видаватимуть (за планами ФСС) листки непрацездатності в електронній формі? Як передбачається, замість наявної нині системи видачі лікарняних листків на бланках суворої звітності буде запроваджено електронний реєстр. Він надаватиме доступ лікарям, роботодавцям, застрахованим особам та представникам Фонду доступ у межах повноважень до інформації про лікарняні листки.

Відповідно до проекту концепції нової системи лікар буде мати можливість здійснити видачу електронного листка непрацездатності з будь-якого засобу інформатизації (комп'ютер, планшет, смартфон). Ідентифікація і доступ користувача до особистого кабінету в системі реєстру буде проходити за аналогом до роботи системи «Приват24».

Відкриття листка непрацездатності відбуватиметься у режимі реального часу, саме за фактом встановлення лікарем тимчасової непрацездатності застрахованої особи.

У реєстрі відображатимуться час видачі листка непрацездатності, заклад охорони здоров'я та вид захворювання. Далі лікар ставить свій електронний підпис і лікарняний лист відразу фіксується в реєстрі. З цього моменту його може бачити і роботодавець, і відповідний спеціаліст ФСС.

Усі дані листка непрацездатності автоматично перевірятимуться системою на відповідність реєстру страхувальників. І в разі невідповідності даних просто не зареєструє документ. Це унеможливить видачу листка непрацездатності неіснуючим працівникам неіснуючих підприємств, обіг фальсифікованих та підроблених листків, а також відкриття листка непрацездатності одночасно в декількох закладах охорони здоров'я. Про це ми писали тут.

Як видають листки непрацездатності для догляду за хворими дітьми?

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №1105 допомога з тимчасової непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Порядок видачі листків непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворим членом сім'ї або хворою дитиною врегульовано розділом 3 Інструкції №455.

Для догляду за хворою дитиною листок непрацездатності видається лікуючим лікарем одному із працюючих членів сім'ї або іншій працюючій особі, що фактично здійснює догляд (п. 3.1 Інструкції №455).

Відповідно до п. 3.3 Інструкції №455 для догляду за хворою дитиною віком до 14 років листок непрацездатності видається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше 14 календарних днів, а для догляду за дитиною, постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, на весь період її хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною. Після виписування дитини зі стаціонару в гострому періоді захворювання листок непрацездатності видається або продовжується до одужання дитини, але в межах установленого терміну з урахуванням днів листка непрацездатності, що був виданий для догляду за дитиною до стаціонарного лікування (п. 3.8 Інструкції №455).

Якщо дитина продовжує хворіти, то особі, яка здійснює догляд за нею, після закінчення максимального терміну листка непрацездатності, передбаченого законодавством України, видається довідка за формою, встановленою МОЗ України (ф. №138/0). Довідка оплаті не підлягає.

У разі якщо в сім'ї хворіють двоє або більше дітей одночасно, то для догляду за ними видається один листок непрацездатності. У разі виникнення захворювання у дітей в різний час листок непрацездатності видається в кожному конкретному випадку окремо.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, у разі хвороби дитини віком до 14-ти років допомога по тимчасовій непрацездатності призначається і виплачується не більше як за 75 календарних днів протягом календарного року.

Згідно з ч. 6 ст. 22 Закону №1105 допомога з тимчасової непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку із навчанням або творчій відпустці.

Листок непрацездатності видається працюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною віком до 3 років, дитиною-інвалідом віком до 18 років, у випадку пологів або хвороби матері (опікуна, іншого члена сім'ї, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною віком до 3 років, виховує дитину-інваліда віком до 18 років) на період, коли вона за медичними висновками лікаря не може здійснювати догляд за дитиною, а також у випадку необхідності догляду за другою хворою дитиною (п. 3.13 Інструкції №455). Допомога з тимчасової непрацездатності в pазі захворювання матері або iншої особи, якa фактично здiйснює догляд зa дитиною вiком до трьох pоків, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною (батьку, діду, бабусі), з пeршого дня за вeсь період захворювання відповідно до ч. 5 ст. 22 3акону №1105.

Разом з цим, п. 3.15 Інструкції №455 визначено, що листок непрацездатності не видається для догляду за хворою дитиною в період щорічної (основної та додаткової) відпусток, відпустки без збереження заробітної плати, частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до 3 років.

Право на отримання допомоги по догляду за хворою дитиною до трьох років настає у застрахованої особи тільки у разі припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Які помилки у листках непрацездатності не дають права на виплату лікарняних?

Відповідно до ст. 31 Закону №1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Обов'язковими  при оформленні листків непрацездатності є:

• кутовий штамп і печатка закладу охорони здоров'я;
• підкреслене слово «первинний» або «продовження»;
• печатки лікаря при відкритті листків непрацездатності;
• зазначена причина непрацездатності;
• зазначений режим лікування;
• після стаціонарного лікування — прізвище лікаря, прізвище завідувача відділення, а також їхні підписи;
• у разі продовження листка непрацездатності понад 10 днів вказується прізвище завідувача відділення;
• у листках непрацездатності, виданих на термін понад 30 днів, — прізвища голови і членів лікувально-консультаційної комісії (далі — ЛКК) закладу охорони здоров'я;
• вік хворої дитини, за якою здійснювався догляд;
• прізвище лікаря при закритті листка непрацездатності.

Тому у разі виявлення листків непрацездатності, заповнених із порушеннями  (наприклад: не зазначено адресу підприємства; помилка в найменуванні підприємства, нерозбірливо зазначені дати графи «стати до роботи»), комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства має прийняти рішення про повернення таких листків непрацездатності застрахованій особі для внесення закладами охорони здоров'я, якими вони були видані, відповідних доповнень та виправлень.

Тільки після усунення всіх порушень комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства має прийняти рішення щодо призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності по таких листках непрацездатності.

Відповідно до п. 4.5 Інструкції №1406 виправлення тексту підтверджується записом «Виправленому вірити», підписом лікаря та печаткою лікувального закладу «Для листків непрацездатності». Але при наявності більше двох виправлень в бланку листка непрацездатності видається його дублікат.

Як правильно розрахувати страховий стаж для нарахування лікарняних?

Згідно із ст. 21 Закону №1105 страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:

ТП = Св : В,

де ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;

Св — сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;

В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом №2240, а також періоди починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено ЄСВ відповідно до Закону про ЄСВ.

Отже, для зарахування фізособі страхового стажу за загальнообов'язковим держсоцстрахуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, обчисленого за загальними правилами, необхідно виконання двох умов:

1) підлягати страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;

2) щомісяця сплачувати (фізособою або роботодавцем) страхові внески, нараховані на суму зарплати.

Тобто у період починаючи з 01.01.2011 р. і до сьогодні страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Держреєстру загальнообов'язкового держсоцстрахування.

Так, періоди, коли особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і відповідно до даних зазначеного реєстру за неї були сплачені страхові внески, зараховуються до стажу так:

• місяці, в яких страхові внески до Фонду були сплачені із суми, що перевищує розмір мінімальної зарплати, визначений для цього місяця відповідно до законодавства, враховуються, як один місяць (1,0);
• за місяці, в яких страхові внески до Фонду були сплачені із суми, меншої за розмір мінімальної зарплати, страховий стаж обчислюється за формулою, зазначеною вище, і до страхового стажу зараховується лише відповідна частина місяця (0,99 — 0,01). Після визначення частин місяців, що зараховуються до страхового стажу, вони підсумовуються.

За період з 28.02.2001 до 31.12.2010 рр. страховий стаж обчислюється у відповідності до даних, зазначених у трудовій книжці, зараховуються періоди перебування особи в трудових відносинах.

Визначають загальний трудовий стаж, набутий особою до набрання чинності Законом №2240, відповідно до Правил №1658, а до набрання чинності Правил №1658 — відповідно до Правил №252.

Також при обчисленні страхового стажу за загальнообов'язковим держсоцстрахуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності необхідно враховувати періоди, які зараховуються до страхового стажу без сплати страхових внесків до Фонду, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 21 Закону №1105 та абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2240, а саме:

• період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• період отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів;
• період отримання пенсії по інвалідності з 2011 року.

Як отримати інформацію про страховий стаж працівників від ПФУ?

З 12.06.2018 р. набрала чинності постанова від 27.03.2018 р. №8-1, якою затверджено в новій редакції Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Нагадаємо, що цей реєстр ведеться з двома основними функціями:

• накопичення інформації зі сплати ЄСВ, наявності страхового стажу зі сплатою ЄСВ і без, набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат тощо. Зберігатиметься в ньому й інформація про сплату страхових внесків, крім ЄСВ, зокрема, сплачених в бюджет до введення ЄСВ. А також інформація щодо виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
• видачі такої інформації на запит страхувальникам і застрахованим особам та обміну такою інформацією з іншими державними органами (фондами соцстрахування, ДФС тощо).

Отже, якщо у вас є наймані працівники, які працюють досить давно, ви можете порахувати наявний в них страховий стаж для призначення соцвиплат самостійно. Як це зробити, ми розглядали вище. Але якщо наявної у вас інформації недостатньо (зокрема, щодо страхового стажу, який працівник заробив, працюючи на інших роботодавців або як самозайнята особа) чи ви маєте сумнів у власних розрахунках, ви маєте право отримати інформацію як про загальний страховий стаж працівника, так і про його стаж за останні 12 місяців безпосередньо від ПФУ.

При цьому інформацію від ПФУ можна отримати як в паперовому, так і в електронному вигляді. Інформація з Реєстру застрахованих осіб надається за такими формами:

• індивідуальні відомості про застраховану особу — згідно з додатками 3 — 5 до цього Положення;
• дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) — згідно з додатком 6 до цього Положення;
• дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) в межах максимальної величини, яка враховується для розрахунку всіх соціальних виплат, — згідно з додатком 7 до цього Положення;
• витяг з Реєстру застрахованих осіб — згідно з додатком 8 до цього Положення;
• дані про трудовий та страховий стаж — згідно з додатком 9 до цього Положення;
• дані про особливі умови праці — згідно з додатком 10 до цього Положення;
• довідка про розмір пенсії пенсіонера — згідно з додатками 11 (для паперової форми), 12 (для електронної форми) до цього Положення;
• довідка для призначення субсидій — згідно з додатками 13 (для паперової форми), 14 (для електронної форми) до цього Положення.

У разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до цього Положення.

Зверніть увагу: нині права на отримання інформації від ПФУ страхувальниками (тобто роботодавцями) розширені! Тепер вони зможуть отримувати дані не лише про період роботи в них застрахованих осіб, а й загальні відомості про страховий стаж цих застрахованих осіб, необхідні для призначення соціальних виплат. Отже, відправляти працівників за довідкою до ПФУ на підтвердження страхового стажу вже не обов'язково! Можна отримати необхідні дані на сайті ПФУ з реєстру застрахованих осіб, прямо на робочому місці. Про те, як це зробити, ми писали тут.

Як оплачувати дні хвороби залежно від причин непрацездатності? 

Відповідно до ст. 22 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1. тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
2. необхідності догляду за хворою дитиною;
3. необхідності догляду за хворим членом сім'ї;
4. догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
5. карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
6. тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу;
7. протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;
8. перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Оплачують перші п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за кошти роботодавця. Решта днів тимчасової непрацездатності оплачується за рахунок коштів ФСС. Докладніше про це — в таблиці.

Періоди тимчасової непрацездатності, що підлягають оплаті

Страховий випадок	Період тимчасової непрацездатності, що підлягає оплаті
Тимчасова непрацездатність унаслідок захворювання чи травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві	Увесь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності чи до встановлення МСЕК групи інвалідності: перші 5 днів оплачуються за рахунок коштів роботодавця, із 6-го дня — за рахунок коштів Фонду
Тимчасова непрацездатність унаслідок захворювання чи травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві застрахованих інвалідів, які працюють на підприємствах в організаціях товариств УТОГ і УТОС	Виплачується Фондом із першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності
Тимчасова непрацездатність унаслідок захворювання чи травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах	Надається не більш ніж на 75 календарних днів протягом календарного року: перші 5 днів оплачуються за рахунок коштів роботодавця, із 6-го дня — за рахунок коштів Фонду
Тимчасова непрацездатність по догляду за хворою дитиною віком до 14 років застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах	Надається не більш ніж на 75 календарних днів протягом календарного року: із першого дня за рахунок коштів Фонду, але не більше 14 календарних днів
Тимчасова непрацездатність по догляду за хворою дитиною віком до 14 років	Оплачується з першого дня за рахунок коштів Фонду: період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше 14 календарних днів;
	увесь час перебування в стаціонарі разом із хворою дитиною віком до 6 років (до 14 років — у разі лікування важкохворої дитини, на підставі висновку ЛКК);
	увесь період хвороби, включаючи санаторно-курортне лікування, дитини, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС;
	увесь час стаціонарного лікування дітей віком до 14 років, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (СНІД) або хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання та потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС
Тимчасова непрацездатність по догляду за хворим членом сім'ї (окрім догляду за хворою дитиною віком до 14 років)	Оплачується з першого дня за рахунок коштів Фонду, але не більше 3 днів (залежно від тяжкості перебігу захворювання та побутових умов строк може бути подовжений за рішенням ЛКК або головного лікаря, але не більше ніж за 7 календарних днів)
Тимчасова непрацездатність у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично доглядає дитину віком до трьох* років або дитиною-інвалідом віком до 18 років	Допомога надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, із першого дня за кошти Фонду — за період захворювання, коли мати за медвисновкам не може здійснювати догляд за дитиною
Тимчасова непрацездатність викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби	Допомога надається з першого дня за рахунок Фонду - за весь час відсутності на роботі із цієї причини за рахунок Фонду
У разі тимчасового переведення відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу	Допомога надається з першого дня за час такої роботи за рахунок Фонду, але не більше ніж на 2 місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається в розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до переведення
Протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства	Допомога надається з першого дня за кошти Фонду за весь період перебування на цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприємства й назад
Тимчасова непрацездатність у разі здійснення санаторно-курортного лікування	Допомога за рахунок коштів Фонду надається: у разі здійснення санаторно-курортного лікування, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу й назад; за весь час перебування в санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу й у зворотному напрямку), якщо застрахована особа направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо зі стаціонару лікувального закладу; особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років, за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу й назад) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею.

 

Як розрахувати середній заробіток для оплати листка непрацездатності?

Сума виплат у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (оплата за лікарняними) та допомоги по вагітності та пологах обчислюється виходячи зі середньоденної заробітної плати застрахованої особи.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання матеріального забезпечення від Фонду соціального страхування України затверджено постановою КМУ від 26.09.2001 р. №1266.

Відповідно до цього Порядку, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин. До поважних причин належать:

• тимчасова непрацездатність;
• відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком;
• відпустка без збереження заробітної плати.

При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Загальний приклад розрахунку середньоденної заробітної плати:

(Х1 +Х2 + Х3 + Х4 + Х5 + Х6 + Х7 + Х8 + Х9 + Х10 + Х11 + Х12) : 365*,

де Х1, Х2, … — заробітна плата застрахованої особи за кожен з 12 місяців розрахункового періоду, що передував місяцю, в якому настав страховий випадок.

* Календарні дні за 12 місяців розрахункового періоду (не відпрацьовані з поважних причин дні (за наявності), необхідно виключити з розрахунку). Також із розрахунку виключаються місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин. Святкові та вихідні дні не виключаються з розрахункового періоду.

Приклад розрахунку середньоденної заробітної плати, якщо у розрахунковому періоді (12 календарних місяців) перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи:

Х : 30,44,

де Х — тарифна ставка (посадовий оклад) або її частина, встановлена на день настання страхового випадку.

Мінімальна гарантія розміру допомоги по вагітності та пологах. Якщо сума допомоги по вагітності та пологах з розрахунку на місяць є меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, застрахованій особі нараховується допомога по вагітності та пологах виходячи зі встановленої мінімальної заробітної плати: (Х : 30,44) x У, де Х — мінімальна заробітна плата, встановлена на час настання страхового випадку, У — тривалість листка непрацездатності по вагітності та пологах у днях.

Максимальна величина. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності й допомоги по вагітності та пологах з розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувались страхові внески до Фонду.

Обмеження розміру матеріального забезпечення. Якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців:

• допомога по тимчасовій непрацездатності обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але з розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку;
• допомога по вагітності та пологах обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але з розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом у місяці настання страхового випадку.

Нагадаємо: допомога по вагітності та пологах становить 100% середньоденної заробітної плати за весь період відпустки по вагітності та пологах і не залежить від страхового стажу.

Допомога з тимчасової втрати працездатності виплачується Фондом починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності й до моменту одужання або встановлення МСЕК інвалідності. Розмір зазначеної допомоги залежить від тривалості страхового стажу та становить 50% середньоденної заробітної плати (якщо стаж не перевищує 3 років), 60% (при стажі від 3 до 5 років), 70% (від 5 до 8 років) і 100% (якщо стаж — понад 8 років або за наявності пільг відповідно до законодавства).

Також докладно про те, як розрахувати лікарняні та допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, ми розповідали тут і тут.

Як розрахувати середньоденний заробіток, якщо працівник захворів у перший робочий день?

Відповідно до  п. 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

А от згідно з п. 28 Порядку №1266 якщо страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку.

Фахівці ФСС у листі від 31.07.2017 р. №5.2-28-1353 наводили два варіанта розрахунку лікарняних щодо хвороби новоприйнятого працівника. А саме:

1) якщо першим днем роботи працівника буде день, коли він повинен був відповідно до свого графіка роботи фактично приступити до роботи, середню заробітну плату обчислюють з розміру окладу, поділеного на 30,44;

2) Якщо ж страховий випадок настав на другий день роботи працівника, розрахунковим періодом будуть календарні дні перебування у трудових відносинах перед настанням страхового випадку. Це передбачено п. 27 Порядку №1266.

Як нараховувати лікарняні у разі недостатності страхового стажу за розрахунковий період?

Частиною 1 та 2 статті 21 Закону №1105 визначено, що страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім періодів:

• відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), які включаються до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що було чинне раніше.

Згідно з п. 4 частини 1 статті 24 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років, у розмірі 100% середньої заробітної плати.

Але за пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону №1105 застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачується ЄСВ, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної зарплати, встановленої на час настання страхового випадку.

Тому якщо працівник не має за останні 12 місяців страхового стажу шість і більше місяців, розрахунок лікарняних потрібно здійснювати з застосуванням обмеження (тобто середньоденний розмір допомоги не може бути більший ніж 122,31 грн (3723 : 30,44)).

Звертаємо увагу, що наразі ПФУ вже реалізував можливість отримання довідок про страховий стаж працівників у електронному вигляді. При цьому їх може отримувати саме роботодавці. Алгоритм отримання дивіться тут.

Працівниця перебуває у відпустці для догляду за дитиною та йде у декрет: як нарахувати лікарняні?

Відповідно до вимог ст. 26 Закону №1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому КМУ, і не залежить від страхового стажу.

Згідно з п. 3 Порядку №1266, середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі — поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Пунктом 28 Порядку №1266 визначено: якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку.

Згідно з п. 5 Порядку №1266 у разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до п. 28 цього Порядку, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу) або її частини (у разі коли особа працює у режимі неповного робочого дня чи тижня) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Враховуючи вище викладене, у разі коли застрахована особа протягом 12 місяців, які передували місяцю настання страхового випадку (видачі листка непрацездатності у зв'язку із вагітністю та пологами), не мала заробітку з причини знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, середня заробітна плата обчислюється шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленої на день настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Також слід врахувати те, що у разі якщо застрахована особа у зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком, не набула шестимісячного страхового стажу протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, то відповідно до положення ч. 4 ст. 19 Закону №1105 зазначена допомога не може бути більшим за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, а також для працівників, які працюють у страхувальника за основним місцем роботи, не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Працівник ще й надає послуги за договором ЦПХ: як нараховувати лікарняні?

У разі коли застрахована особа одночасно здійснює декілька видів діяльності (працює на умовах трудового договору, цивільно-правового договору, є фізособою-підприємцем тощо), розрахунок допомоги має здійснюватися окремо за кожним місцем діяльності.

При цьому обчислюватися страховий стаж для розрахунку страхових виплат повинен за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На думку Мінсоцполітики (лист від 17.12.2017 р. №571/0/86-17/218), розрахунок допомоги має здійснюватися окремо за кожним місцем діяльності (аналогічно, як це визначено пунктом 30 Порядку №1266 для осіб, які працюють за сумісництвом).

Середній дохід для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється страхувальниками на підставі відомостей, що включаються до Звіту з ЄСВ, що подається до ДФС (пункт 32 Порядку №1266).

Тому розрахунок матеріального забезпечення для осіб, які працюють на умовах цивільно-правового договору, має здійснюватися після подання звітності з ЄСВ за місяці розрахункового періоду.

При цьому з метою контролю за використанням коштів Фонду до заяви-розрахунку Мінсоцполітики пропонувало додавати копію таблиці 5 Звіту з ЄСВ до ДФС, щодо ЦПД, під час дії якого настав страховий випадок. А от як бути з 1 жовтня при поданні нової заяви-розрахунку в електронному вигляді, невідомо. Тож у разі нарахування лікарняних за договором ЦПХ краще подавати заяви-розрахунку у паперовій формі чи звертатися за детальною інформацією до ФСС.

Чи має право на лікарняні особа, яка в день звільнення стала непрацездатною?

ФСС у листі від 06.06.2017р. №5.1-27-1038 ґрунтувався на п. 2.1 Інструкції №455. За ним у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності МСЕК видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.

До того ж допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Це передбачено ч. 2 ст. 22 Закону №1105.

Тому застрахована особа, яка в день звільнення стала непрацездатною внаслідок захворювання або травми, що підтверджується виданим в установленому порядку лікарняним листком, має право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності.

Чи можна звільнити працівника через тривалу непрацездатність?

Відповідно до ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлено тривалішого строку збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

У разі довготривалої непрацездатності працівника (більше чотирьох місяців) на нього не поширюються гарантії, визначені ч. 3 ст. 40 КЗпП щодо недопущення звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно зі ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з таких підстав може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної організації (профспілкового представника) допускається, якщо первинна профспілкова організація відсутня.

Рішення про звільнення приймається на підставі запису у табелі обліку робочого часу, листків непрацездатності та службової записки начальника відділу.

Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотиримісячного строку. Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов'язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде п. 4 ст. 40 КЗпП за прогул.

Звертаємо увагу: звільнення працівника у зв'язку з нез'явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності — право роботодавця, а не обов'язок.

Який алгоритм складання нової заяви-розрахунку?

Заповнення лицьового боку заяви-розрахунку. «Найменування страхувальника» повинно відповідати даним, що містяться у ЄДР.

Скорочене найменування може використовуватися юридичною особою нарівні з повним у разі його затвердження установчими документами та внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру.

«Місцезнаходження» заповнюється відповідно до вимог даних ЄДР.

«Код за ЄДРПОУ» (реєстраційний номер облікової картки платника податків — для фізосіб або серія та номер паспорта (для фізосіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) заповнюється відповідно до вимог наказу Мінфіну від 24.11.2014 р. №1162 «Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників», в тому числі і щодо відокремлених структурних підрозділів страхувальника.

«Окремий поточний рахунок у банку або окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України» — рахунок відкритий відповідно до ст. 34 Закону №1105.

Заповнення зворотного боку заяви-розрахунку. Рядок 1 колонки 3 та 4 — заповнюється загальна кількість календарних днів тимчасової непрацездатності, у тому числі догляду за хворою дитиною або хворим членом сім'ї (за винятком днів тимчасової непрацездатності, оплачених за рахунок коштів страхувальника), та загальна сума нарахованої допомоги за рахунок коштів Фонду.

Рядок 1.1 колонки 3 та 4 — заповнюється кількість днів тимчасової непрацездатності тих застрахованих осіб, які скористалися пільгами потерпілим унаслідок ЧАЕС, та відповідно сума, на яку збільшено розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Допомога, яка виплачується на пільгових умовах, передбачена частиною першою статті 24 та частиною першою статті 26 Закону №1105, пунктом 16 частини першої статті 20 та пунктом 2 частини першої статті 30 Закону №796.

Потерпілі внаслідок ЧАЕС, які мають право на 100% компенсації втраченого заробітку у зв'язку із наявністю стажу більше 8 років, не вважаються такими, що скористалися пільгою, крім випадків санаторно-курортного лікування та здійснення догляду за хворою дитиною більше 14 днів.

У разі якщо потерпілі внаслідок ЧАЕС мають право на 100% компенсації втраченого заробітку відповідно до Закону №796, проте є підстави для застосування частини четвертої статті 19 Закону №1105, то слід виплачувати допомогу без урахування обмеження, передбаченого зазначеною статтею, та враховувати, що така особа скористалась пільгою як потерпіла внаслідок ЧАЕС.

Рядок 2 колонки 3 та 4 — заповнюється кількість календарних днів відпустки по вагітності та пологах та сума нарахованої допомоги по вагітності та пологах, що надається за рахунок коштів Фонду.

Слід врахувати, що сума допомоги по вагітності та пологах за основним місцем роботи не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений з мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку відповідно до Закону №1105 та Закону про ЄСВ.

Рядок 2.1. колонки 3 та 4 — заповнюється кількість днів, на яку збільшено загальну тривалість відпустки по вагітності та пологах та відповідно сума, на яку збільшено розмір допомоги по вагітності та пологах жінкам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1-3 категорії.

Рядок 7 «Всього» підсумовує лише колонку 4 «Сума (в гривнях з копійками)» і лише по рядках 1, 2, 3, 4, 5, 6.

Заповнення додатка 1.1. Колонка 2-5 — заповнюються дані щодо застрахованої особи, якій надається матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду.

Колонка 6 — Основне місце роботи — 1; сумісництво — 2; ФОП — 3; ЦПХ — 4.

Необхідно обирати лише один із кодів видів зайнятості. Поняття основного місця роботи та сумісництва використовуються у розумінні Кодексу законів про працю України.

ФОП — 3, зазначаються фізичні особи-підприємці (особисто) та фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Колонки 7 — 12 — заповнюються дані, зазначені на лицьовому боці листка непрацездатності.

Колонки 13 та 15 — заповнюється загальна кількість днів та сума, які підлягають оплаті.

Колонки 14 та 16 — заповнюється кількість днів та сума, які підлягають оплаті за рахунок коштів Фонду.

Колонки 17 — 19 заповнюються у разі замовлення коштів на матеріальне забезпечення осіб, постраждалих внаслідок ЧАЕС. Колонки заповнюються за принципом, описаним для зворотного боку заяви-розрахунку, залежно від виду матеріального забезпечення (тимчасова непрацездатність, вагітність і пологи).

У разі заповнення колонок 17 — 18 обов'язково заповнюється колонка 19, де зазначається серія та номер (або номер) посвідчення.

Колонка 20 заповнюється за наявності відповідного запису у листку непрацездатності з метою запобігання необґрунтованим витратам Фонду у випадках несвоєчасного направлення застрахованих осіб на МСЕК (відповідно до норм Інструкції №455).

Колонка 21 заповнюється з метою контролю відповідності нарахованого матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності розміру допомоги, що визначається у відсотках в залежності від страхового стажу, відповідно до статті 24 Закону №1105.

Відомості, що використовуються для заповнення цієї колонки, передбачені Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою ПФУ від 18.06.2014 р. №10-1 (у редакції постанови ПФУ від 27.03.2018 р. № 8-1):

• додаток 4 «Форма ОК-5»;
• додаток 5 «Форма ОК-7»;
• додаток 9 «Дані про трудовий та страховий стаж».

Колонка 21 заповнюється у повних місяцях, без округлення.

Крім того, якщо загальний страховий стаж застрахованої особи становить 8 повних років і більше, то до колонки 21 вноситься запис «96».

Якщо загальний страховий стаж становить менше, наприклад, 3 роки 2 місяці та 15 днів, то вноситься запис «38».

Колонка 22 заповнюється з метою контролю за виконанням норм пункту 29 Порядку №1266, а також частини четвертої статті 19 Закону №1105.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою:

ТП = Св : В

Після розрахунку коефіцієнт становить значення від 0.01 до 0.99 та зараховується як неповний місяць страхового стажу. Якщо декілька таких місяців в 12 місяцях, то необхідно підсумувати визначені коефіцієнти страхового стажу.

В які строки подавати заяву-розрахунок до ФСС?

З 1 жовтня 2018 року передбачено подачу страхувальником (роботодавцем) заяви-розрахунку упродовж 5 робочих днів від дати затвердження протоколу засідання комісії із соціального страхування підприємства (рішення уповноваженого) щодо призначення матеріального забезпечення. Відповідне положення затверджено постановою ФСС від 19.07.2018 р. №12.

В які строки виплачувати лікарняні та декретні чи допомогу на поховання?

Відповідно до вимог ст. 32 Закону №1105 допомога з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах від ФСС виплачується:

1) застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, — у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати зарплати;

2) добровільно застрахованим особам, застрахованим особам, які працюють на умовах ЦПД, провадять підприємницьку чи іншу діяльність — протягом 10 днів після призначення допомоги.

Допомога на поховання виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від ФСС.

Роботодавець не виплачує лікарняні та декретні: що робити працівнику?

На жаль, ситуація, коли роботодавець не бажає приймати від працівника листок непрацездатності на практиці все ще трапляється. Звісно, це незаконно, але що може вдіяти сам працівник? До кого йому звертатися, якщо його права порушені? Про це йдеться у листі ФСС від 20.03.2018 р. №5.2-28-922.

Перш за все, зазначимо, що листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, а не просто підстава для виплати лікарняних та декретних. Він є документом, що підтверджує поважну причину відсутності на роботі, а також підтвердженням самої непрацездатності, яка, якщо має тривалий характер, може призвести до встановлення працівникові інвалідності. Отже, просто так роботодавцю відмахнутися від цього документа не можна, вже не кажучи про те, що це протизаконно. 

Причини, чому роботодавець відмовляється від отримання листка непрацездатності є різними. Хтось не бажає витрачатися на оплату перших п'яти днів тимчасової втрати працездатності. Інші — оформлювати заявку-розрахунок та відкривати додатковий рахунок для отримання фінансування (а ще й звітувати до ФСС про отримані та використані кошти та проходити відповідні перевірки). Для таких роботодавців листок непрацездатності — зайвий «головний біль», якого вони намагаються уникнути.  

Шляхи уникнення різні. Хтось замість лікарняних нараховує працівнику за період непрацездатності звичайну зарплату або оформлює на цей період відпустку без отримання зарплати. Хтось звільняє працівниць, які повідомляють про свою вагітність. 

ФСС у листі від 20.03.2018 р. №5.2-28-922 говорить, що порядку, як змусити роботодавця прийняти від працівника листок непрацездатності, в чинному законодавстві не існує. Але покарання за порушення трудового і соціального законодавства є. Тому Фонд порадив працівнику, чиї права порушено, одразу звертатися до територіального відділення Держпраці. Контакти саме вашого відділення ви можете знайти за посиланням на сайті Держпраці >>>

Порада слушна, адже для лікарняних і декретних, на відміну від зарплати, є строк давності щодо призначення (нарахування).  За ч. 5 ст. 32 Закону №1105, матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім'ї, який перебував на її утриманні. А у випадку із працівниками, які мають отримувати лікарняні і декретні за місцем роботи, зверненням є надання листка непрацездатності роботодавцю. Тож, якщо роботодавець відмовився прийняти такий листок, довести, що звернення відбулося, буде важко. 

Ще один момент, який роботодавцю (та й працівнику) варто врахувати, — нині листки непрацездатності оформлюють у паперовій формі. Але МОЗ, Мінсоцполітики та ФСС працюють над тим, щоб в Україні запрацював Єдиний електронний реєстр таких листків (про що ми писали тут) Концепція реєстру передбачає, що лікар зможе оформити електронний листок непрацездатності з будь-якого засобу інформатизації (комп'ютер, планшет, смартфон), відповідно, так само зможе отримати цей лист сам хворий. У реєстрі відображатимуться час видачі листка непрацездатності, заклад охорони здоров'я та лікар. 

Звісно, що певний час паперові та електронні листки непрацездатності існуватимуть паралельно. Але вже з введення їх Єдиного реєстру проконтролювати їх видачу та рух зможе будь-який з тих, хто матиме до нього доступ. Тож, із запровадженням таких інформаційних технологій, невдовзі ФСС контролюватиме не лише те, кому видали листок непрацездатності, а й те, чи був він проведений роботодавцем.