До листа Міністерства юстиції України від 10.06.2016 р. №20353/973-0-3-16/11
Міліція (поліція) — без повноважень
Нагадаємо, що Закон про міліцію втратив чинність 07.11.2015 р. згідно із Законом про поліцію. Водночас СГД і далі отримують запити від правоохоронних органів на надання документів та проведення перевірок фінансово-господарської діяльності СГ. Утім, Мін'юст та Нацполіція все-таки обмежують права оперативних підрозділів нормами КПКУ.
Права поліції (міліції) — визначені законом
Склад Нацполіції визначено у ч. 3 ст. 13 Закону про поліцію, а основні повноваження — у статті 23. Але у цій статті не наведено права на проведення перевірок чи надсилання запитів посадовим особам органів державної влади, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності та фізособам-підприємцям. Натомість, серед наведених, поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
— здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
— здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.
Виконання інших (додаткових) повноважень (крім наведених у ст. 23) може бути покладене на поліцію виключно законом (ст. 24 Закону про поліцію).
Щодо оперативних підрозділів, то згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про ОРД оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами, зокрема, Нацполіції, СБУ та органів доходів і зборів.
Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності, серед іншого, є наявність достатньої інформації про злочини, що готуються, осіб, які готують вчинення злочину (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону про ОРД).
З огляду на вищенаведене виникають запитання: чи мають право такі оперативні підрозділи здійснювати перевірки та надсилати запити юрособам та фізособам-підприємцям? Чи є такі запити обов'язковими та чи є наслідки їх невиконання?
Письмові запити — право без обов'язку
Мін'юст у листі від 10.06.2016 р. №20353/973-0-3-16/11 (див. «ДК» №48/2016) зазначає: підпунктами 3, 4 ч. 1 ст. 8 Закону про ОРД передбачається, що оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених ст. 6 цього Закону підстав надається право порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок, а з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому КПКУ, — витребовувати документи та дані. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених КПКУ.
Крім того, чинними законами визначено1 право відповідних органів, підрозділів та співробітників СБУ витребовувати й одержувати від державних органів, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи.
1 Зокрема, йдеться про п. 3 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 25 Закону «Про Службу безпеки України», п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону «Про контррозвідувальну діяльність», пп. «д» ч. 2 ст. 12 Закону «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».
Щодо Нацполіції, то у листах від 22.06.2016 р. №6601/01/26-2016 та від 03.06.2016 р. №5211/39/03-2016 (див. «ДК» №48/2016) вона звертає увагу на те, що відповідно до ст. 41 КПКУ під час досудового розслідування кримінальних правопорушень за письмовим дорученням слідчого поліцейські оперативних підрозділів Національної поліції України користуються повноваженнями слідчого, проте не мають права здійснювати процесуальні дії за власною ініціативою.
Що це означає? Річ у тім, що жодним законом не передбачено права оперативних підрозділів Нацполіції чи СБУ здійснювати самостійно слідчі дії. За вимогами чинного КПКУ, такі органи залучаються слідчими в кримінальному провадженні на виконання вимог саме КПКУ.
Тому запити, які надсилаються посадовим особам юросіб або фізособам-підприємцям, мають містити відомості про наявність письмового доручення слідчого в кримінальному провадженні на виконання процесуальних дій. Принаймні саме такого висновку доходить Нацполіція в одному з вищенаведених листів.
Проте, незважаючи на такі доручення, на нашу думку, такі запити не є обов'язковими для виконання і приймати рішення щодо надання тих чи інших документів — це право посадових осіб підприємств, установ та організацій, фізосіб-підприєців, а не їх обов'язок. Адже оскільки ми говоримо про вчинення слідчих дій у порядку, передбаченому лише КПКУ, то в контексті сказаного слід звернути увагу на те, що у разі якщо слідчому в межах розслідування кримінального провадження потрібно отримати документи чи доступ до інших речей, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, то для цього передбачена відповідна процесуальна дія — тимчасовий доступ до речей та документів, який здійснюється за клопотанням слідчого та за умови прийняття слідчим суддею відповідної ухвали. I ось уже цей документ є обов'язковим для виконання всіма підприємствами й організаціями, фізособами-підприємцями, відомості про яких зазначені у цій ухвалі із наведенням переліку документів, які треба надати слідчому.
Увага! Національна поліція належить до правоохоронних, а не контролюючих органів, її працівники перевірок суб'єктів господарювання не проводять (лист Нацполіції від 03.06.2016 р. №5211/39/03-2016).
Податкова міліція — наразі без повноважень
Вище ми згадали про те, що правами оперативно-розшукової діяльності наділені також оперативні підрозділи податкової міліції. Водночас, згідно зі ст. 351 ПКУ, податкова міліція наділяється правами, передбаченими відповідними статтями Закону про міліцію, який ще минулого року втратив чинність. До речі, Закон про поліцію теж не відносить її до складу Нацполіції.
Отже, на нашу думку, все вищенаведене безпосередньо стосується й оперативних підрозділів податкової міліції, яка не має права з власної ініціативи надсилати запити та витребовувати документи фінансово-господарської діяльності інакше як за дорученням слідчого і лише в межах кримінальних проваджень, розслідування яких покладено саме на податкову міліцію (зокрема, йдеться про ухилення від сплати податків, зборів, ЄСВ тощо).
Також наголосимо, що за п. 351.1 ПКУ податкова міліція має право складати запити (пп. 20.1.2 ПКУ) — проте податкова міліція не має функцій контролюючого органу, тож її повноваження визначаються не ПКУ, а нормами КПКУ.
Отже, замість запитів до СГ, під час розслідування кримінальних справ, що належать до повноважень податкової міліції, її слідчі мають право звертатись до суду за ухвалою про тимчасовий доступ до речей та документів у порядку КПКУ.
Щодо перевірок, то право посадових осіб податкової міліції на проведення перевірок передбачено у п. 351.1 ПКУ, проте із вказівкою — «у встановленому цим Кодексом порядку».
Але такого порядку ПКУ не встановлено. Натомість у п. 78.3 ПКУ працівникам податкової міліції прямо забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових перевірок інакше як у порядку, передбаченому Законом про ОРД, КПКУ та іншими законами.
Таким чином, фактично податкова міліція обмежена виконанням доручень слідчого (аналогічно до наведеного вище), який може доручати проведення перевірок спеціалістам, тобто ДПI за місцем обліку платника податків. Самостійно податкова міліція не може ні призначати, ні проводити перевірки фінансово-господарської діяльності юросіб та фізосіб-підприємців.
Нормативна база
- КПКУ — Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. №4651-VI.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про міліцію — Закон України від 20.12.90 р. №565-XII «Про міліцію» (втратив чинність 07.11.2015 р.).
- Закон про поліцію — Закон України від 02.07.2015 р. №580-VIII «Про Національну поліцію».
- Закон про ОРД — Закон України від 18.02.92 р. №2135-XII «Про оперативно-розшукову діяльність».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»