Чи має право ПФУ проводити перевірки осіб, які сплачують ЄСВ (страхувальників), у 2015 році? І якщо так, то чим це встановлено?
Хоча на сьогодні (з 01.10.2013 р.) адміністрування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), у складі якого сплачуються внески на державне пенсійне страхування, здійснює ДФСУ, ПФУ, як і раніше, має право здійснювати перевірки страхувальників. Як тих, які раніше (до 01.10.2013 р.) сплачували внески в ПФУ (у тому числі і у вигляді ЄСВ), так і тих, хто робить це зараз (у такому разі перевірка робиться з метою аналізу відповідності даних, поданих страхувальником про застрахованих осіб в звітності по ЄСВ, сумі фактично нарахованого і сплаченого до бюджету ЄСВ). Крім того, фахівці ПФУ можуть використовуватися під час перевірок від органів ДФСУ як запрошені особи — вони не можуть самостійно проводити перевірки страхувальників з метою адміністрування ЄСВ, але можуть брати участь у таких перевірках.
Порядок здійснення перевірок для органів ПФУ в 2015 році визначений (дані про наведені тут і далі нормативні акти є в розділі «Нормативна база»):
Перевірки цільового використання засобів, призначених для виплати пенсій, УДППЗ «Укрпошта» і банками, які здійснюють виплату пенсій і допомоги через рахунки одержувачів, здійснюються на підставах, передбачених укладеними в установленому порядку договорами про виплату пенсій.
Планові перевірки за дотриманням страхувальниками вимог пенсійного законодавства і встановлення періодичності таких перевірок органами ПФУ здійснюються згідно з Постановою №528.
Проте і в частині планових перевірок, і в частині позапланових перевірок слід враховувати, що на 2015-2015 рр. встановлено обмеження проведення перевірок суб'єктів господарювання, річний обсяг доходів (за минулий календарний рік) яких не перевищує 20 млн грн (п. 3 р. II Закону №71). Також у першому півріччі 2015 р. діяв мораторій на перевірки контролюючими органами будь-яких суб'єктів господарювання, незалежно від розмірів їх доходів. Такий мораторій поширюється і на ПФУ (п. 8 р. ІІІ Закону №76).
А тому на сьогодні перевірки страхувальників, чий річний дохід не перевищує 20 млн грн, від ПФУ можуть здійснюватися виключно з дозволу КМУ або за заявою страхувальника, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України. Для решти страхувальників перевірки від ПФУ проводяться, починаючи з 01.07.2015 р., у звичайному режимі. Далі ми розглянемо докладніше, як такі перевірки проводяться і які наслідки вони мають для страхувальників.
На яких підставах суб'єкт господарювання має право не допустити фахівців ПФУ на перевірку?
Відомо, що за необгрунтовану відмову в допуску до проведення перевірки і перешкоджання здійсненню зазначених дій представниками органу ПФУ передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. 188-23 КУпАП. Таке порушення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136 грн — 255 грн). Ті самі дії, здійснені особою, яка протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке правопорушення, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн — 340 грн).
А в яких випадках відмова в допуску до проведення перевірки вважається обгрунтованою?
По-перше, як було зазначено вище, в 2015-2016 рр. діє мораторій на перевірки від ПФУ для тих суб'єктів господарювання, обсяг доходів яких за минулий календарний рік не перевищував 20 млн грн. Таким чином, навіть якщо фахівці ПФУ прийдуть на перевірку з усіма документами, серед таких документів для перевірки зазначених суб'єктів господарювання повинні бути або рішення КМУ, або рішення суду, або документ про те, що така перевірка проводиться у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи.
Далі, що стосується випадків, коли фахівці ПФУ мають право приходити з перевірками, а суб'єкти господарювання зобов'язані їх приймати. В цьому випадку фахівці ПФУ зобов'язані перш за все позначити свій статус — пред'явити службові посвідчення. Адже допускати до перевірки суб'єкти господарювання зобов'язані саме фахівців з ПФУ, і не будь-яких, а тих, яким було оформлено направлення на перевірку.
Нагадаємо, що, згідно зі ст. 7 Закону №877, для здійснення планової або позапланової перевірки орган ПФУ зобов'язаний видати наказ, який повинен містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, і предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, імені і по батькові перевіряльників) і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу обов'язково мають бути зазначені:
— найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;
— найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких проводиться перевірка, місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, номер і дата наказу, на виконання якого проводиться перевірка;
— перелік посадових осіб, що беруть участь у здійсненні перевірки, із зазначенням їхніх посад, прізвища, імені і по батькові;
— дата початку і дата закінчення перевірки;
— тип перевірки (планова або позапланова) та власне вид заходу (у цьому випадку — перевірка);
— підстави для здійснення перевірки;
— предмет здійснення перевірки;
— інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і термін його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним тільки протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Пам'ятайте: відсутність або невідповідність дійсності будь-якого із зазначених реквізитів може бути законною підставою для відмови в допуску до перевірки. Перед початком здійснення перевірки посадові особи органу ПФУ зобов'язані пред'явити керівникові суб'єкта господарювання або уповноваженому ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу ПФУ, і надати суб'єктові господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу і службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) підприємства.
Як ПФУ проводить планові перевірки? Яка тривалість таких перевірок?
До 05.08.2015 р. порядок проведення перевірок платників ЄСВ був регламентований Порядком №233. Цей Порядок втратив чинність згідно з Постановою №528, при цьому документа, який би його замінив, досі немає. Поки немає нового документа, що визначає порядок таких перевірок, орієнтуємося на старий порядок.
Тривалість планової перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва — 5 робочих днів. Періодичність таких перевірок залежить від ступеню ризику страхувальника.
Згідно з Постановою №528 виділяються 3 групи ризику і частота планових перевірок від ПФУ:
високий ступінь ризику — не частіше ніж 1 раз на рік;
середній ступінь ризику — не частіше ніж 1 раз на 3 роки;
незначний ступінь ризику — не частіше ніж 1 раз на 5 років.
І якщо перевірка таких суб'єктів не виявляє порушень, контроль такого суб'єкта проводиться не раніше, ніж встановлений для його групи строк, збільшений в 1,5 разу.
До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб'єкти, які:
1) зменшують у звітності суму нарахованих страхових внесків за періоди до 1 січня 2011 р. на 20 або більше відсотків загальної суми нарахованих страхових внесків за відповідний місяць;
2) подають документи, на підставі яких скасовуються документи, що містять недостовірні відомості про застраховану особу, за чотири і більше звітних місяці;
3) подають протягом року додаткові звіти за попередні періоди із зазначенням відомостей про спеціальний стаж, на який мають право окремі категорії застрахованих осіб, за п'ять і більше звітних місяців;
4) не подають протягом двох звітних періодів поспіль органам Пенсійного фонду України звіт про нарахування та сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, якщо таке подання звітності передбачене законодавством;
5) допустили протягом останніх трьох років, що передують плановій перевірці, порушення вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, які виявлено за результатами двох останніх перевірок.
До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать суб'єкти, які:
1) зменшують у звітності суму нарахованих страхових внесків за періоди до 1 січня 2011 р. не менше ніж на 5, але не більш як на 20 відсотків загальної суми нарахованих страхових внесків за відповідний місяць;
2) самостійно збільшують або зменшують у звітності суму нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), за попередні шість і більше звітних періодів із застосуванням кодів типу нарахувань 2, 3, 6 і 7;
3) самостійно донараховують або зменшують у звітності суму нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб, на яку нараховується єдиний внесок, за попередні шість і більше звітних періодів без застосування кодів типу нарахувань протягом року.
До суб'єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб'єкти, не віднесені до суб'єктів господарювання з високим та/або середнім ступенем ризику. Але зверніть увагу: у разі коли суб'єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох або більше ступенів ризику, такий суб'єкт відноситься до вищого ступеня ризику.
У яких випадках ПФУ проводить позапланові перевірки? Яка тривалість таких перевірок?
Позапланова перевірка повинна тривати не довше ніж 10 робочих днів, а для суб'єкта малого підприємництва — 2 робочі дні. Періодичність позапланових перевірок не обмежується, тобто вони можуть проводиться так часто, як цього вимагають обставини, і незалежно від проведення планових перевірок, проведених або не проведених у суб'єкта господарювання. При цьому обов'язково мають бути наявні відповідні підстави і з'ясовуються тільки питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її проведення.
Критерії і підстави для проведення позапланових перевірок були передбачені в п. 8 Порядку №233. Хоч цей порядок і втратив чинність, але заміни йому наразі немає. А тому в багатьох питаннях страхувальникам варто орієнтуватися на цей Порядок.
Підставою для позапланових перевірок може служити, наприклад:
1) неподання у встановлений термін платниками ЄСВ (внеску, збору в ПФУ) звітності без поважних причин, письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню такої звітності, — для підприємств з високим ступенем ризику, якщо звіти не подаються; для підприємств із середнім ступенем ризику — якщо вони порушують встановлені терміни подання звітів і відомостей;
2) виявлення, підтвердження невірогідності інформації, зазначеної в наданих платником ЄСВ (внеску або збору в ПФУ) звітах, якщо допускаються помилки, неузгодженості у звітах і відомостях, які подають до органів Пенсійного фонду підприємства із середнім ступенем ризику. Наприклад, під недостовірними відомостями, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, слід розуміти невідповідність даних про розмір заробітної плати, страхових внесків, підстав пільгового обчислення страхового стажу, періодів, за які нараховано внески, вказаних страхувальником в індивідуальних відомостях про застраховану особу, даним, які містяться в документах первинного обліку страхувальника та інших документах, які підтверджують підставу для обліку страхового стажу, невірно зазначені суми лікарняних та суми нарахувань за час відпусток, невідповідність, ідентифікаційного номера в індивідуальній відомості про застраховану особу ідентифікаційному номеру згідно з довідкою Державної податкової адміністрації України тощо (лист ПФУ від 25.08.2010 р. №14806/03-20);
3) звернення фізичних і юридичних осіб про порушення платниками вимог законодавства з питань, що належать до компетенції ПФУ. Проте у такому разі позапланова перевірка проводиться органом ПФУ тільки за його згодою (якщо такий орган визнає таку перевірку необхідною).
Як проводяться перевірки від ПФУ приватних підприємців? І чи проводяться вони в 2015 році?
ПФУ має право проводити перевірки, у тому числі й у фізичних осіб — підприємців. Така перевірка може стосуватися бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату ЄСВ (внесків і зборів до ПФУ), достовірності відомостей, поданих до ПФУ. І перевіряльники мають право отримувати необхідні пояснення, довідки та відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.
До 05.08.2015 р. порядок проведення перевірок платників ЄСВ, зокрема приватних підприємців, був регламентований Порядком №233. Він втратив чинність згідно з Постановою №528, при цьому документа, який би його замінив, наразі немає. Чи означає це, що перевірки ПФУ припинено через відсутність документа, що регламентує їх проведення? Ясна річ, ні, адже норми Закону №1058 і Закону про ЄСВ продовжують діяти.
І поки немає нового документа, що визначає порядок таких перевірок, — орієнтуємося на старий порядок. Пунктом 2 нечинного Порядку №233 визначалося, що під час проведення перевірок ПФУ перевіряється також правильність нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період до 1 січня 2011 р.
Таким чином, ПФУ має право перевіряти сплату підприємцем ЄСВ, а також, ясна річ, своєчасність і правильність подачі звітності із зазначених внесків. Зверніть увагу: оскільки саме ПФУ веде Реєстр застрахованих осіб, фахівці ПФУ мають право самостійно перевіряти достовірність відомостей про осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню для призначення пенсій, а також можуть запрошуватися органами ДФСУ на перевірку ЄСВ, і за періоди після 01.10.2015 р. Взаємодію податківців і ПФУ під час організації та проведення планових перевірок регулює чинний Порядок №38.
Відзначимо, що з прийняттям Закону про ЄСВ з 01.01.2011 р. були визначені окремо платники ЄСВ і платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. До першої категорії відповідно до ст. 4 Закону про ЄСВ належать, зокрема, фізичні особи — підприємці, зокрема ті, що обрали спрощену систему оподаткування. А до другої — особи (зокрема, і підприємці), що здійснюють операції, зазначені в Законі №400. ПФУ має право перевіряти і тих, і інших, і робить це (якщо мова йде про планову перевірку), як правило, одночасно.
Чи існують терміни давності, після закінчення яких перевіряльники з ПФУ не перевіряють «старі» періоди або не мають права донараховувати за ними суми внесків, штрафи та пеню?
Оскільки внески в ПФУ не мають статусу податкових зобов'язань (є внеском, а не податком чи збором), дія ст. 102.1 ПКУ на них не поширюється. Не поширюються на такі внески і загальні строки давності, встановлені цивільним законодавством (ст. 257 ЦКУ). Частина 15 ст. 106 Закону №1058 прямо говорить про те, що строк давності до стягнення недоплати пені та штрафів зі сплати внеску в ПФУ не застосовується, а отже, ПФУ може перевіряти дані за будь-який період, за який суб'єкт господарювання був зобов'язаний сплачувати внески ПФУ, і, відповідно, застосовувати фінансові санкції за ці періоди. Згідно з абз. 6 п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, зокрема нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження з контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи це, за порушення, вчинені до 01.01.2011 р., органи ПФУ застосовують фінансові санкції, передбачені законами, чинними на момент вчинення порушення, зокрема фінансові санкції, що діяли на той момент, встановлені ст. 106 Закону №1058.
Які документи може вимагати ПФУ під час перевірки?
На власника або уповноважений орган (посадову особу), який здійснює керівництво підприємством згідно із законодавством і засновницькими документами, покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, зберігання оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого строку, але не менше ніж три роки (ст. 8 Закону про бухоблік). Строки зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів в архіві підприємства, установи визначено наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. №578/5. Цей нормативно-правовий акт призначений для використання всіма установами, підприємствами й організаціями (незалежно від форми власності) та фізичними особами — підприємцями при визначенні строків зберігання документів, їх відбору на постійне і тривале (більше 10 р.) зберігання або знищення.
Перевірці підлягають документи за весь період від моменту попередньої перевірки платника. Якщо ви вже встигли передати документи в архів підприємства, їх треба буде знайти і надати для перевірки.
ПФУ має право отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб — підприємців відомості, необхідні для виконання покладених на нього функцій (підпункт 1 п. 1 ст. 13-1 Закону про ЄСВ).
ПФУ має право перевіряти достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, проводити перевірки бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів страхувальників щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час таких перевірок (підпункт 2 п. 1 ст. 13-1 Закону про ЄСВ).
Також органи Пенсійного фонду для ведення обліку сум платежів отримують документи від органів Державного казначейства України, платників, банків і інших органів відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, ПФУ може вимагати під час перевірки (а суб'єкт господарювання зобов'язаний надати на вимогу), зокрема:
- відомості розрахунку заробітної плати всіх працівників підприємства за кожен місяць періоду, що перевіряється; у відомості обов'язково мають бути відображені суми пенсійних внесків (ЄСВ), які утримуються і нараховуються;
- документи, що підтверджують проведення виплат працівникам в грошовій формі (чекова книжка, видаткові касові ордери, відомість на виплату заробітної плати, відомість на зарахування коштів на платіжні картки тощо);
- документи, що підтверджують проведення виплат працівникам у натуральній формі (накладні на видачу працівникам товарно-матеріальних цінностей);
- документи, що підтверджують перерахування нарахованих та утриманих внесків на рахунки ПФУ (платіжні дорученні, банківські виписки);
- документи, що підтверджують правомірність застосування пільгових ставок внесків, наприклад довідки про інвалідність найнятих працівників;
- документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою збору з окремих видів господарських операцій;
- надану в ПФУ звітність з відмітками (квитанціями) про прийняття;
- регістри бухгалтерського обліку, у яких зазначені операції були відображені (оборотно-сальдові відомості, головна книга).
Які документи може вимагати перевіряльник з ПФУ від фізособи-підприємця?
У тому, що стосується документів, які можуть вимагати під час такої перевірки фахівці ПФУ, покажемо їх на прикладі сплати ЄСВ (тобто найближчого за часом до нас періоду), зазначивши, що документи за раніший період перевіряльники можуть вимагати приблизно ті самі (або аналогічні).
Відомо, що підприємці не зобов'язані вести бухгалтерський облік господарських операцій і складати на всі їх види первинні документи. Проте це не означає, що фізособа-підприємець може легковажно ставитися до документів, які підтверджують сплату пенсійного внеску або ЄСВ. При зверненні в ПФУ для нарахування йому пенсії йому може знадобитися підтвердити своєчасну сплату збору. Та сама проблема може виникнути і при призначенні пенсії його працівникам, у тому числі колишнім.
Згідно зі ст. 11 Закону №1058, загальнообов'язковому пенсійному страхуванню, зокрема, підлягають: наймані працівники, особи, з якими укладено договори цивільно-правового характеру, за яких підприємець сплачує внески (на сьогодні — ЄСВ). Відповідно, за наявності відносин з такою категорією осіб перевірка ПФУ є цілком імовірною. Підлягає пенсійному страхуванню і сам підприємець (причому незалежно від системи оподаткування), а тому він зобов'язаний сплачувати внески і за себе (на даний момент також у складі ЄСВ).
Якщо предметом перевірки є сплата внесків у ПФУ підприємцем «за себе», то перевіряльники вимагають звітність, яка подавалася ним про сплату внесків у ПФУ (ЄСВ), а також документи, які використовувалися для складання такої звітності, і документи, які підтверджують факт сплати внесків у ПФУ. Так, якщо базою для нарахування внесків був дохід підприємця, отриманий ним у звітному періоді, то перевіряльників, можливо, зацікавлять документи щодо обліку такого доходу (щоб визначити його розмір). Але напевне їх зацікавлять декларації про доходи, подані підприємцем за такий звітний період (зі сплати податку з доходів фізосіб або зі сплати єдиного податку).
У разі укладення трудових договорів з працівниками такі підприємці повинні виконувати всі обов'язки працедавця. А саме: мати укладений договір, трудову книжку працівника (якщо для нього така робота є основною), документи про нарахування та виплату зарплати, сплату внесків у ПФУ.
При цьому окремо слід зупинитися на розрахунково-платіжній відомості і платіжній відомості — це документи, форма яких встановлена для обов'язкового використання в бухгалтерському обліку підприємства. Оскільки фізособи-підприємці вести бухоблік не зобов'язані, вони мають повне право розрахунково-платіжну відомість не складати. Проте підтвердити документально факт виплати зарплати потрібно.
Для цього немає сенсу вигадувати якийсь спеціальний документ, а зручно скористатися вже існуючою формою розрахунково-платіжної відомості. Водночас підприємець може спростити цю форму на свій розсуд. Проте у будь-якому разі вона повинна містити основні реквізити зарплатної відомості: дані підприємця, назву документа (форми), дату складання, графи з нарахованими і розрахованими до виплати сумами зарплати, внесків, податку з доходів, графи для підпису працівників і так далі.
Виплата зарплати готівкою може здійснюватися працівникам під розпис у такій відомості або ж з оформленням окремої відомості на виплату зарплати. Якщо зарплата виплачується на картки працівників, то у підприємця повинні бути документи про перерахування коштів на такі картки.
Окрім зазначених первинних документів, у працедавця має зберігатися і звітність, раніше подана до ПФУ про суми внесків, нарахованих і сплачених з доходів найманих працівників (за трудовими та цивільно-правовими договорами). Усі зазначені документи мають право вимагати перевіряльники з ПФУ від підприємця.
Чи має право ПФУ вилучати оригінали документів під час перевірки?
Представники органу ПФУ мають право у встановленому законодавством порядку вилучати у страхувальників документи, що підтверджують порушення порядку використання коштів Фонду (пп. 4 п. 1 ст. 64 Закону №1058).
На жаль, у Законі маються на увазі не копії, а оригінали документів. Для порівняння — ст. 20 ПКУ надає право податківцям при перевірках і на підставі запитів отримувати лише копії необхідних документів (ясна річ, під час документальних перевірок фахівці ДФСУ мають доступ до оригіналів документів платника податків, а ось вилучати їх не мають права).
Але документи, якщо й вилучаються органом ПФУ, то не назавжди. Та сама норма, яка дозволяє фахівцям ПФУ вилучати документи, що свідчать про порушення, обмежує їх право строком до трьох днів (зверніть увагу: у Законі не зазначено, що це мають бути робочі дні, а отже, йдеться про три календарні дні).
Вилучення документів повинне бути оформлене протоколом, в якому указуються дата його складання, прізвище і посада особи, яка провела вилучення, перелік вилучених документів і день, коли такі документи повинні повернутися.
Чи можуть донараховуватися суми страхових внесків за минулі періоди органами ПФУ?
Згідно із Законом №1058, працедавець нараховує страхові внески за застрахованих осіб самостійно на підставі первинних бухгалтерських та інших документів.
Але є випадки, коли це може зробити ПФУ на підставі актів перевірки, — якщо:
- страхувальник ухиляється від подання звітності або надання інших документів, що підтверджують сплату страхових внесків;
- у страхувальника не ведеться бухоблік або відсутні первинні документи;
- сума страхових внесків не підтверджується документами.
Суми страхових внесків, своєчасно не нарахованих та/або не сплачених страхувальниками в терміни, зокрема обчислені ПФУ, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч. 2 ст. 106 Закону №1058).
Суми страхових внесків за минулі періоди нараховуються виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (абз. 6 п. 3 ст. 20 Закону №1058).
Крім того, фінансові санкції (штраф, пеня) й адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. (ч.15 ст. 106 Закону №1058).
Суми зазначених фінансових санкцій, нараховані органами ПФУ, але не сплачені фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню. Відзначимо: ця норма стосується тільки санкцій за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і не стосується санкцій за несплату ЄСВ.
Чи може ПФУ застосовувати адміністративні штрафи, зокрема, під час перевірок?
Статтею 165-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, що накладається на посадових осіб платників ЄСВ і внесків в ПФУ, а також на самозайнятих фізосіб за такі порушення:
1) порушення порядку нарахування ЄСВ, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності з ЄСВ, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених Законом про ЄСВ та Законом №1058, порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій із коштами ПФУ, — тягнуть за собою накладення штрафу від 30 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн — 680 грн). Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з перелічених правопорушень, тягнуть за собою накладення штрафу від 40 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн — 850 грн);
2) несплата або несвоєчасна сплата ЄСВ, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема авансових платежів, в сумі, що не перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн), — тягне за собою накладення штрафу від 40 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн — 1360 грн). Якщо ж сума недоплати більша, то штраф буде від 80 до 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1360 грн до 2040 грн). Якщо ж порушник протягом року вже притягувався до відповідальності за зазначені порушення, то повторне порушення тягне за собою накладення штрафу від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2550 грн — 5100 грн);
3) порушення встановленого порядку використання і здійснення операцій із коштами накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 300 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн — 17000 грн). Якщо ж порушник протягом року вже притягувався до відповідальності за зазначені порушення, то повторне порушення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн — 51000 грн).
Проте слід враховувати, що в адміністративних штрафів, на відміну від фінансових санкцій, встановлених Законом №1058, є строки давності — період, після закінчення якого вони застосовуватися до порушника вже не можуть.
Так, згідно зі ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше чим через два місяці з дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше ніж через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді). Але стаття 165-1 КУпАП — не той випадок, органи ПФУ самостійно розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушеннями законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, подання недостовірних відомостей, які використовуються в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ст. 244-2 КУпАП). Отже, притягати до адміністративної відповідальності фахівці органів ПФУ можуть тільки з урахуванням строків давності, встановлених ст. 38 КУпАП.
Підприємство сплачує збір в ПФУ в 2015 р. (згідно із Законом №400). Чи перевіряють сплату таких зборів фахівці з ПФУ?
Так, безумовно. На проведення перевірок сплати таких зборів поширюються загальні правила проведення перевірок від ПФУ. Мало того, перевірка сплати зборів на підставах, передбачених Законом №400, входить до переліку обов'язкових питань, на які перевіряльники з ПФУ повинні знайти відповідь під час планової перевірки (див. Постанову №9-1).
Нагадаємо, що згідно із Законом №400, ті особи, які здійснюють деякі операції, зазначені в цьому Законі, зобов'язані сплачувати збір ПФУ, по ставках, також встановлених цим Законом. До випадків сплати збору в ПФУ, наприклад, належать:
— купівля-продаж легкового автомобіля, або, як це є зараз, — перша реєстрація такого легкового автомобіля як транспортного засобу в Україні;
— купівля-продаж іноземної валюти (тут збір може як сплачуватися, так і не сплачуватися, залежно від того, як встановлено законодавством на конкретний період часу);
— купівля-продаж ювелірних і побутових виробів з дорогоцінних металів, або, як це є зараз, — надання таких виробів на таврування державним пробірним клеймом;
— купівля-продаж нерухомості;
— купівля-продаж послуг супутникового зв'язку.
Слід відзначити, що перевірки дотримання норм Закону №400 загрожують не тільки особам, які були зобов'язані платити збори в ПФУ при здійсненні оподатковуваних ними операцій. Так, у листі від 04.12.2013 р. №33070/03-30 ПФУ прямо говорить про можливість здійснення перевірок правильності обчислення і сплати збору в ПФУ при посвідченні нотаріусами правових операцій, пов'язаних з придбанням об'єктів нерухомого майна. Адже відповідно до пункту 15.3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ від 03.11.98 р. №1740, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється тільки за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. А дані про кількість операцій і суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як зазначає ПФУ в цьому листі, не є нотаріальною таємницею.
Підприємство не подало звіту до ПФ за грудень 2010 року. Проте внески в ПФ були своєчасно сплачені, незважаючи на неподану звітність. Які санкції передбачені за таке порушення?
До 1 січня 2011 року відповідальність у вигляді штрафу за порушення термінів подання звітності наставала згідно з п. 5. ч. 9 ст. 106 Закону №1058. Штраф стягувався у розмірі 10% суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожен повний або неповний місяць затримки представлення відомостей, звітності, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн), а в разі повторного протягом року такого порушення — у розмірі 20% зазначених сум і не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн).
Проте з 1 січня 2011 року ця норма втратила чинність у зв'язку з набранням чинності Законом про ЄСВ. І тепер пунктом 7 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності органом ДФС накладається штраф у розмірі 10 н. м. д. г. (170 грн) за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Якщо платник вчинив повторно порушення (протягом року вже був застосований штраф за таке порушення) — штраф становитиме 60 н. м. д. г. (1020 грн) за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Тож чи відповідатиме підприємство за своє порушення, і якщо так, то як саме?
Відповідь знаходимо в нормах п. 6 і п. 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону про ЄСВ. Органи ПФУ має право стягувати штрафні санкції, нараховані до 1 січня 2011 року, за правилами, що діяли до 1 січня 2011 року: «На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом».
Таким чином, у разі якщо платник збору не подав звітність ще в 2010 році, то ПФУ мав право застосувати до нього штрафні санкції, передбачені Законом №1058, що діяли на той момент. Право стягувати не сплачені своєчасно штрафні санкції ПФУ зберігається до цих пір (до повного погашення заборгованості страхувальника).
Підприємство у звіті до ПФУ за березень 2009 року занизило суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, і, як з'ясувалося, не перерахувало внески за березень 2009 р. до ПФУ (у розмірі, відображеному у звітності). Не сплачена в ПФУ сума внесків — 500 грн. Які санкції передбачені за таке порушення, якщо воно буде виявлено під час перевірки в 2015 році?
Оскільки порушення стосуються періоду до 1 січня 2011 року, то за несплату внесків застосовується відповідальність згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 — у вигляді штрафу за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, у розмірі 50% своєчасно не сплачених сум, у разі затримки їх сплати більше 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня у розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожен день прострочення платежу (з першого календарного дня, наступного за днем настання терміну сплати платежу, до дня його фактичної сплати включно).
Оскільки підприємство своєчасно не сплатило суму внесків у ПФУ у розмірі 500 грн, штраф становитиме згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058: 500 х 50% = 250 грн і пеня у розмірі 0,1%, розрахована із суми 500 грн за кожен день прострочення платежу (з першого календарного дня, наступного за днем настання терміну сплати платежу, до дня його фактичної сплати включно).
Якщо припустити, що кількість днів затримки сплати — 1900, то пеня буде 500 х 0,1% х 1900 = 950 грн.
Що ж до заниження суми зарплати, на яку нараховуються внески в ПФУ, то сам собою факт її заниження не спричиняє фінансових санкцій. Проте там, де виявляється заниження бази нарахування і утримання внесків, як правило, відбувається й заниження самих внесків в ПФУ. А це означає, що або сам страхувальник виправить виявлену помилку, або вона буде виявлена під час перевірки фахівцями ПФУ, і донарахування внесків в ПФУ вони зроблять самі. Відповідальність за таке порушення однакова.
Донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених і не сплачених страхових внесків передбачає штраф у розмірі 5% зазначених сум за кожен повний або неповний місяць, за який донараховані ці суми (п. 4 ч. 9 ст. 106, п. 2 ч. 16 ст. 106 Закону №1058).
На підприємстві пройшла перевірка від ПФУ і було складено акт про порушення. Підприємство не погоджується з висновками перевіряльників. Як можна оскаржити ці висновки в акті?
Порядок оскарження дій перевіряльників від ПФУ прописаний у статті 105 Закону №1058. А саме: страхувальники мають право на оскарження дій (бездіяльності) виконавчих органів ПФУ та їх посадових осіб у порядку підлеглості до вищого органу або посадової особи, а також у судовому порядку.
Оскарження дій виконавчих органів ПФУ здійснюється в разі, якщо посадовими особами виконавчих органів ПФУ порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок дій чи бездіяльності посадових осіб виконавчих органів ПФУ чи прийнятого виконавчими органами ПФУ рішення. Тобто можна оскаржити дії фахівців ПФУ при перевірці, наприклад, якщо вони були здійснені порушуючи встановлену законодавством процедуру. Але якщо акт був складений правильно, а підприємство не згодне лише з висновками, які він містить, оспорити такий акт не можна. Але можна оспорити рішення органу ПФУ, прийняте на підставі такого акта.
Слід, однак, відзначити, що в разі незгоди з проведенням перевірки від ПФУ або складанням акта на підставі такої перевірки підприємство-страхувальник має право навести в самому акті перевірки відповідні заперечення. Це передбачено самою формою акта перевірки, затвердженою Постановою №9-1. Зокрема, в частині V такого акта, яка підлягає заповненню тільки посадовими особами перевіреного підприємства-страхувальника, є таблиця, в якій можна навести зауваження та заперечення щодо такої перевірки й акта.
Підприємство визначило в акті перевірки від ПФУ свої зауваження щодо висновків перевіряльників і заперечення щодо порушень, які відзначили в акті перевіряльники. Проте ці заперечення не були взяті до уваги, і на підставі цього акта було складено рішення про утримання з підприємства внесків до ПФУ і штрафів та пені. Чи можна оскаржити таке рішення в адміністративному порядку, не звертаючись до суду?
Як зазначено в ст. 105 Закону №1058, оскаржити рішення посадових осіб ПФУ можна або звернувшись у вищий орган ПФУ (адміністративне оскарження), або до суду (судове оскарження).
Якщо ви обрали процедуру адміністративного оскарження, то слід врахувати таке. Постановою ПФУ від 19.12.2003 р. №21-2 було затверджено Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, якщо страхувальник незадоволений тим, що за результатами перевірки йому нарахували недоїмку, штраф і пеню, він має право подати скаргу вищому органу у письмовій формі, до якої слід долучити документи, що свідчать про неправильність рішення територіального органу ПФУ.
Рішення за наслідками розгляду скарги страхувальника в рамках процедури оскарження рішення приймають:
у ПФУ — голова правління ПФУ або його заступники відповідно до розподілу функціональних повноважень;
у головних управліннях ПФУ в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі — начальники головних управлінь або їх заступники;
в управліннях ПФУ в районах, містах і районах в містах — начальники управлінь або їх заступники.
Отже, скарга на рішення територіальних органів ПФУ подається відповідно в головні управління ПФУ в АР Крим, в областях, в містах Києві і Севастополі, і супроводжується документами, що свідчать про неправильність рішення.
Зверніть увагу: про подання скарги страхувальник зобов'язаний одночасно повідомити територіальний орган ПФУ, рішення якого оскаржується.
Скарга подається протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником оскаржуваного рішення.
У скарзі мають бути зазначені:
1) прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання фізичної особи, а для юридичної особи — її найменування, адреса;
2) найменування органу ПФУ, яким видано вимогу про сплату недоїмки або оскаржуване рішення, дата та номер;
3) суть порушеного питання, прохання або вимоги;
4) інформація про оскарження вимоги про сплату недоїмки або рішення органу ПФУ в суді.
Скарга підписується фізичною особою або уповноваженою ним на те особою, а для юридичної особи — керівником або представником юридичної особи, уповноваженим відповідно до законодавства, і має бути скріплена печаткою юридичної особи (за наявності).
До документів, які свідчать про неправильність оскаржуваного рішення, належать:
— акт перевірки, рішення про нарахування пені та накладення штрафу та інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено суму страхових внесків, що належить до сплати, або застосовано штраф, нараховано пеню;
— вимога про сплату недоїмки;
— заява про узгодження вимоги про сплату недоїмки.
Крім цього, необхідно подати зауваження та пояснення, якщо вони були подані скаржником під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки та прийняття рішення, висновки органу ПФУ щодо поданих зауважень і пояснень. У висновку необхідно також зазначити про подання чи неподання особою позовної заяви до суду про визнання недійсною вимоги про сплату недоїмки або рішення органу ПФУ, наявність постанови про порушення кримінальної справи.
Зазначені документи, за винятком висновків, подаються в копії.
Скарга повинна бути викладена в письмовій формі (те саме стосується документів, які подаються разом із нею) і направлена в орган ПФУ поштою (листом з повідомленням про вручення з описом вкладеного) або передана фізичною чи юридичною особою через представника.
Якщо скарга на користь фізичної або юридичної особи подається її представником, то до скарги додається копія довіреності (або договору), оформленої відповідно до вимог чинного законодавства. Якщо не йдеться про працівника підприємства, то таку довіреність краще засвідчити нотаріально.
Якщо при складанні скарги було порушено вищенаведені вимог, то вона повертається страхувальникові протягом 5 календарних днів з дати її отримання відповідним органом ПФУ. Якщо страхувальник не долучить до скарги документи, що свідчать про неправильність оскаржуваного рішення, орган ПФУ, уповноважений розглядати скаргу, витребує від територіального органу ПФУ, рішення якого оскаржується, зазначені документи.
Зверніть увагу: не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом ПФУ від однієї й тієї самої особи з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті. Тобто не можна подавати до одного і того самого органу ПФУ кілька скарг з одного питання, якщо ним один раз уже було прийнято рішення за неюна користь страхувальника або перевіряльників. Разом з тим, якщо регіональний орган ПФУ направляє страхувальникові рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник має право звернутися протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою безпосередньо до центрального органу — до Пенсійного фонду України. Але: рішення Пенсійного фонду України, прийняте по розгляду скарги страхувальника, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню і може бути оскаржене тільки в судовому порядку.
Оформлюється така повторна скарга так само, як і попередня, і до неї долучаються ті самі документи (або їх копії).
Подати таку повторну скаргу можна двома способами: через регіональний орган ПФУ, який проводив розгляд первинної скарги, або безпосередньо до Пенсійного фонду України.
Про подання повторної скарги безпосередньо до Пенсійного фонду України страхувальник зобов'язаний одночасно повідомити регіональний орган ПФУ, який розглядав первинну скаргу, і відповідний територіальний орган ПФУ, який проводив перевірку.
Незалежно від рівня, на якому відбувається адміністративне оскарження рішення перевіряльників, орган ПФУ зобов'язаний прийняти мотивоване рішення і направити його протягом двадцяти календарних днів з дня отримання скарги або протягом терміну, продовженого за рішенням органу ПФУ, на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Орган ПФУ може прийняти рішення про продовження термінів розгляду скарги страхувальника, але не більше шістдесяти календарних днів, про що зобов'язаний письмово повідомити страхувальника до закінчення десятиденного строку.
Слід сказати, що на час розгляду скарги нарахування пені за недоїмкою страхувальника припиняється. У разі скасування раніше прийнятого рішення органу ПФУ про нарахування пені, накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення вищого органу ПФУ про повне або часткове задоволення скарги страхувальника, про що зазначається у рішенні відповідного органу ПФУ.
Але можлива і зворотна ситуація. Рішення, прийняте по розгляду скарги, може бути менш сприятливим для страхувальника, ніж оскаржуване рішення. У разі збільшення вищим органом ПФУ суми страхових внесків, пені та штрафних санкцій, що підлягають сплаті, або недоїмки раніше направлені вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу, нарахування пені не відкликаються, а на суму такого збільшення органом ПФУ направляється окрема вимога про сплату недоїмки (рішення про нарахування пені, накладення штрафу).
Страхувальник зобов'язаний самостійно сплатити узгоджену суму недоїмки (пені, штрафів) протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги (відповідного рішення).
Сплата сум штрафів і пені, зазначених у рішеннях, які були оскаржені страхувальником, здійснюється в строки, визначені відповідно до абзацу третього частини 13 статті 106 Закону №1058. Ця норма говорить, що оскарження рішення органу ПФУ про нарахування пені і накладення штрафів зупиняє терміни їх сплати до винесення вищим органом ПФУ або судом рішення у справі. Терміни сплати фінансових санкцій також припиняються до винесення судом рішення у разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язане з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
Підприємству органом ПФУ на підставі акта перевірки було складено рішення про утримання внесків до ПФУ та штрафів, пені. Чи існує процедура перегляду такого рішення або заперечень до нього без звернення до вищого органу ПФУ або суду?
Є варіант так званого узгодження вимоги про сплату недоїмки. Він передбачений Порядком №21-2.
У разі коли страхувальник вважає, що орган ПФУ неправильно визначив суму недоїмки, такий страхувальник має право звернутися до такого територіального органу ПФУ з заявою про узгодження вимоги, яка подається у письмовій формі та супроводжується документами (розрахунками, копіями платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
Зверніть увагу: заява повинна бути подана до територіального органу ПФУ протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником вимоги про сплату недоїмки.
Заява про узгодження вимоги про сплату недоїмки розглядається територіальним органом ПФУ протягом трьох робочих днів від дня її отримання.
За результатами розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки територіальний орган ПФУ зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву. А рішення може бути:
— про повне або часткове задоволення заяви страхувальника про узгодження вимоги про сплату недоїмки, скасування оскарженої вимоги про сплату недоїмки та надсилання страхувальнику нової вимоги;
— про залишення вимоги про сплату недоїмки без змін, а заяви страхувальника без задоволення.
Тобто наслідком такої процедури не може бути повне скасування суми недоїмки, штрафів і пені, зазначених у рішенні територіального органу ПФУ, а тільки, в кращому разі, зменшення її розміру.
У разі незгоди страхувальника з рішенням територіального органу ПФУ, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги про сплату недоїмки, подальше його оскарження здійснюється в адміністративному (шляхом подання скарги у вищий орган ПФУ) або в судовому порядку.
Особа, яка подала скаргу на рішення (заяву про узгодження вимоги про сплату недоїмки) органу Пенсійного фонду, має право (п. 7.3 Порядку №21-2):
— особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу та/або заяву, та брати участь у перевірці поданої скарги та/або заяви;
— ознайомитися з матеріалами перевірки;
— подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом ПФУ, який розглядає скаргу та/або заяву;
— бути присутньою при розгляді скарги та/або заяви;
— користуватися послугами адвоката або уповноваженого представника, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
— одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги та/або заяви;
— висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги та/або заяви;
— вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом неправомірних рішень;
— відкликати або анулювати подану скаргу та/або заяву в будь-який час до прийняття рішення за наслідками розгляду скарги та/або заяви.
Відкликання або анулювання скарги та/або заяви проводиться за письмовою заявою особи, яка подала скаргу та/або заяву.
Підприємство подало скаргу у вищий орган ПФУ на рішення, прийняте за результатами перевірки територіального органу ПФУ, але так і не отримало відповіді (вже минули два місяці). Що робити в такій ситуації?
Нічого страшного не сталося. Варто лише переконатися, що рішення за скаргою або про продовження термінів її розгляду справді направлено на адресу підприємства.
Адже, згідно з п. 6.8 Порядку №21-2, якщо вмотивоване рішення за скаргою страхувальника не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та/або заяви, або протягом строку, продовженого за рішенням органу ПФУ, така скарга та/або заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь страхувальника, якщо рішення органу ПФУ про продовження строків її розгляду не було надіслано скаржнику до закінчення двадцятиденного строку.
Протягом якого строку страхувальник може звернутися до суду для оскарження рішення органу ПФУ про стягнення недоїмки, штрафу і пені за результатами його перевірки?
Оскаржити в суді вимоги органу ПФУ про сплату недоїмки, рішення про нарахування пені та накладення штрафу страхувальник може у будь-який момент, з урахуванням строків позовної давності, після отримання відповідної вимоги або рішення.
Загальний строк позовної давності встановлено ЦКУ у розмірі трьох років. Проте оскільки законодавством передбачено ще й досудовий порядок оскарження таких рішень (адміністративна процедура оскарження, узгодження суми вимоги), то слід враховувати норми статті 99 Кодексу про адміністративне судочинство, згідно з якими страхувальник зможе скористатися своїм правом подати позов тільки протягом одного місяця з дати отримання рішення від органу ПФУ. В остаточному підсумку, який термін позовної давності застосовувати в конкретному випадку, вирішує суд, до якого подається позов. Але якщо страхувальник, перш ніж подати позов до суду, скористався процедурою адміністративного оскарження, то, швидше за все, суд врахує цей факт і встановить строк позовної давності в межах одного місяця з дати закінчення такої процедури.
Які наслідки матиме звернення до суду з позовом на оскарження рішення органу ПФУ, якщо рішення суду буде не на користь страхувальника? Чи буде він платити більше недоїмки, штрафів і пені?
Сума недоїмки і штрафів, пені при цьому не зміниться.
У разі оскарження страхувальником вимоги про сплату боргу строки сплати недоїмки, фінансових санкцій і пені (якщо накладення штрафу пов'язане з виникненням недоїмки або несвоєчасною її сплатою) зупиняються до винесення відповідним органом ПФУ або судом рішення.
Зупиняються, але не припиняються. І після винесення остаточної постанови ПФУ (територіального чи регіонального органу ПФУ або Пенсійного фонду України) або суду не на користь страхувальника строк сплати боргу продовжується, а не починається наново, і сумарно становить 10 робочих днів з дня узгодження вимоги про сплату боргу або винесення першої постанови про застосування штрафів і пені. І виходить, що після отримання рішення за його скаргою, прийнятого не на його користь, страхувальникові потрібно буде сплатити такі вимоги в строк ще коротший, ніж з дати отримання вимоги про їх сплату від ПФУ.
Тому, щоб не наражатися на нові штрафи та нову пеню, варто оскаржити зазначені рішення органів ПФУ чимшвидше, і не зволікати з їх оплатою, якщо оспорити такі рішення не вдалося. А якщо термін оплати таких санкцій і недоїмки закінчується до подання відповідного позову до суду, то потрібно здійснити таку оплату до подання позову.
При цьому не слід непокоїтися про те, що у разі якщо суд винесе рішення на користь страхувальника, ці кошти пропадуть. Адже згідно з ч. 3 ст. 107 Закону №1058, суми коштів, безпідставно стягнуті органами ПФУ з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний термін з дня прийняття рішення виконавчим органом ПФУ або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, яка визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ.
Що відбувається у разі, якщо страхувальник не виконує рішення вищого органу ПФУ або суду за рішенням, яке він оспорював, якщо таке рішення його не задовольняє?
Рішення органу ПФУ про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом. Тому в разі якщо страхувальник отримав рішення про нарахування пені і накладенні штрафу і не сплатив зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржив це рішення або не повідомив у цей строк відповідний виконавчий орган ПФУ про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі. Тобто борг стягується зі страхувальника в примусовому порядку, відповідно до Закону України від 21.04.99 р. №606-XIV «Про виконавче провадження».