До наказу Мінфіну від 02.06.2015 р. №524
Хто наступний?
На 2015 — 2016 роки запроваджено мораторій на перевірки бізнесу. Але ж бюджет наповнювати треба. А головними «наповнювачами», певна річ, були і залишаються податкові органи. Наразі маємо затверджений наказом Мінфіну від 02.06.2015 р. №524 та погоджений із ДФСУ та регуляторною службою порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі — Порядок №524, див. «ДК» №31/2015). Розгляньмо, на кого падатиме око регуляторів.
Фактором проведення документальної планової перевірки суб'єкта господарювання є включення його до плану-графіка проведення таких перевірок. Для того щоб потрапити до такого плану-графіка, треба мати певний ступінь ризику в очах податкового органу. Відповідно до п. 77.2 ПКУ ризик буває високим, середнім та незначним. Саме податковий орган уповноважений класифікувати підприємства і залежно від присвоєного ступеня ризику включати до плану-графіка проведення документальних планових перевірок. Сам опис ризиків та їх класифікація є відкритою інформацією, а от як саме податківці визначають клас ризику (ніхто не забороняє конкретному податківцю включити підприємство до плану-графіка просто на власний розсуд, адже контролю за цим немає жодного) і які саме підприємства в розрізі якого кварталу потрапили до плану-графіка, — ця інформація є службовою й у вільному доступі її не знайти. Відбір конкретних платників податків та включення їх до плану-графіка, розрахунок періоду перевірки, термінів проведення перевірки — все це покладається на територіальний податковий орган. Зверніть увагу: податківцям дозволено коригувати плани-графіки буквально під час проведення планових заходів, якщо будуть виявлені «цікаві», але не включені до поточного плану перевірок контрагенти.
Попередній порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків був затверджений наказом ДПСУ від 27.06.2012 р. №553 (далі — Порядок №553). Порядок №524 почав діяти з дня його офіційного опублікування1.
Ступені ризику та періодичність перевірок
Як і раніше, порядком формування плану-графіка проведення перевірок передбачено три ступені ризику: високий, середній та незначний. Віднесення платника податків до суб'єктів з незначним ступенем ризику передбачає включення до плану-графіка перевірок не частіше ніж раз на три календарні роки, до середнього — не частіше ніж раз на два календарні роки, високого — не частіше одного разу на календарний рік.
Типи платників податків
Раніше платники податків класифікувалися таким чином:
— юридичні особи (платники податків, які мають ризики несплати податків та плануються до перевірок за дорученням ДПСУ, і платники податків, які мають ризики несплати податків та відбираються на регіональному рівні за результатами аналізу основних показників діяльності);
— фінансові установи, постійні представництва та представництва нерезидентів;
— фізичні особи.
Порядком №524 класифікацію дещо змінено. Тепер пропонується виділяти чотири групи платників податків, для кожної з них — свої критерії відбору та встановлення ступеня ризику:
— юридичні особи (основні підприємства та їх найбільші контрагенти);
— фінансові установи, постійні представництва та представництва нерезидентів;
— фізособи-підприємці та самозайняті особи;
— юридичні особи — платники ПДФО та ЄСВ.
Усередині кожної категорії платники податків поділяються залежно від видів операцій, що їх вони здійснюють.
Критерії відбору
Якщо раніше показники ризику розраховувалися за певними показниками податкової звітності (навіть не беручи до уваги, що формули орієнтовані на старі форми звітності, які вже не діють), то сьогодні ризикованість пропонується визначати за описами операцій та пропорціями їх обсягів, які в сукупності або самі по собі дають підстави віднести конкретний суб'єкт господарювання до певного ступеня ризику. Наприклад, відтепер наявність інформації про непідтвердження реального здійснення операції з придбання зі сумою ПДВ понад 5% загального обсягу ПК або ж наявність розбіжностей у платника податків згідно зі системою автоматизованого зіставлення ПЗ та ПК у розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) у сумі понад 5% загального обсягу ПК за відсутності заяви платника податків щодо порушення платником ПДВ (контрагентом) порядку реєстрації ПН у ЄРПН дасть підстави віднести таке підприємство до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику. Як і раніше, при плануванні враховуються показники за результатами діяльності підприємств за попередній рік.
Розглянемо основні нововведення щодо критеріїв відбору. Наприклад, якщо у звітності платника ПДВ має місце формування ПК у сумі понад 5% загального обсягу ПК за рахунок податкових накладних, не зареєстрованих у ЄРПН, такому підприємству буде присвоєно середній ступінь ризику.
Показники адміністративних та збутових витрат також слід уважно контролювати: якщо сума таких витрат перевищує межу 80% задекларованого валового прибутку (зверніть увагу: не доходу, а саме прибутку!), в очах податківців це явна ознака «безтоварних» послуг (консалтингові, маркетингові дослідження, дослідження ринків збуту, супроводження товару) і, як наслідок, присвоєння суб'єкту господарювання середнього ступеня ризику та проведення перевірок що два роки.
Досить дивним атавізмом виглядає такий критерій, як роздроблення ПК або ПЗ з ПДВ за окрему звітну дату з одним контрагентом на кілька накладних зі сумою ПДВ менше 10 тис. грн за відсутності реєстрації в ЄРПН. Одразу впадає в очі, що цей нормативний акт досить тривалий час «ходив кабінетами» на узгодженні. І як наслідок, трохи застарів: нині всі ПН незалежно від обсягу ПДВ реєструються в ЄРПН, тому цей критерій неможливо застосовувати.
Зверніть увагу і на такий момент. Помилка у класифікації видів доходу, відображених у ф. №1ДФ, може дорого коштувати підприємству: податківці чітко відстежуватимуть факт виплати доходу за кодами 101 та/або 102 без утримання, перерахування до бюджету ПДФО та ЄСВ із відповідним присвоєнням такому підприємству середнього ступеня ризику. А от якщо йдеться про фізосіб-підприємців та самозайнятих осіб, то для них така ознака свідчитиме про високий ступінь ризику.
Увага, юрособи! Під пильним контролем будуть і відносини основних підприємств та їх найбільших контрагентів із платниками ЄП, які перехресно виконують обов'язки керівників, засновників та є працівниками цих підприємств. Якщо обсяг таких операцій перевищить 5% загального обсягу постачання, така обставина дасть змогу податківцям перевіряти підприємство що два роки як підприємство зі середнім ступенем ризику.
Підприємства, що з метою податкового обліку об'єкта оподаткування податком на прибуток відображатимуть податкові різниці, мають уважно стежити за різницями між значеннями основних показників фінансової та податкової звітності. У разі коли значення відхилень сягнуть понад 10%, підприємству буде присвоєно середній ступінь ризику.
Що є основними показниками звітності? Очевидно, це вирішуватиметься виключно на око, адже для різних підприємств основними є різні показники. Крім того, на нашу думку, про реальну дію такого критерію можна буде судити лише у 2016 році, коли підприємства подадуть звітність за 2015 рік, а доти (за підсумками звітності за 2014 рік) мало в яких підприємств основні показники податкового та фінансового обліку хоч якось корелюють.
Нововведеннями є критерії для відбору «мінімізаторів» ЄСВ та ПДФО. Наприклад, якщо підприємство за попередній звітний період має обсяг доходу 1 млн грн і більше і при цьому нараховує зарплату, меншу від законодавчо встановленого мінімуму, таке підприємство набуде статусу високоризикового. До аналогічних наслідків призведе і порушення більш ніж на 30 к. д. строків подання звітності з єдиного внеску за шість або більше звітних періодів протягом календарного року (порушення строку за три і більше звітних періодів означає для підприємства статус із незначним ступенем ризику).
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор