Розділ 2. Фінансовий лізинг

Розділ 2. Фінансовий лізинг

Якими основними нормативно-правовими актами слід керуватись в операціях фінансового лізингу?

А що на практиці?

Операції з лізингу — як оперативного, так і фінансового — мають певні особливості.

У ЦКУ ці операції регулюються окремо та різними статтями. Так, визначення найму (оренди) закріплено в ст. 759, а визначення лізингу — у ст. 806.

Поділ лізингу на оперативний та фінансовий закріплено, зокрема, в ст. 292 ГКУ. Власне, і в ГКУ поняття лізингу та оренди також відокремлено (див. параграф 5 глави 30 ГКУ).

Що стосується власне фінансового лізингу, то він додатково регулюється окремим Законом про фінлізинг. Відмінною рисою договору фінлізингу є те, що відносини, які виникають за ним, регулюються, зокрема, і положеннями ЦКУ про купівлю-продаж або поставку (ч. 1 ст. 2 Закону про фінлізинг).

Відповідно до пп. 14.1.97 ПКУ, лізинг також поділяється, зокрема, на фінансовий та оперативний.

Що таке фінансовий лізинг?

Що каже Закон?

За договором фінансового лізингу (далі — договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Ст. 1 Закону про фінлізинг

Фінансовий лізинг (оренда) — господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном «строк фінансового лізингу» слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Пп. «б» пп. 14.1.97 ПКУ

А що на практиці?

Суттю фінлізингу є надання лізингодавцем об'єктів лізингу лізингоотримувачу для використання у госпдіяльності з правом подальшого викупу. Унаслідок повного виконання умов договору фінлізингу право власності на об'єкт фінлізингу може перейти до лізингоотримувача, щоправда, за окремою угодою. Виходячи зі змісту Закону про фінлізинг, у договорі фінлізингу не передбачається перехід права власності на предмет, лише користування.

Фінансовий лізинг належить до фінансових послуг, це зазначено у п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону про фінансові послуги.

Чи можуть юрособи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, здійснювати операції фінлізингу?

Що каже Закон?

Юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності:

1) внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно з установчими документами;

2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;

3) довідки про взяття на облік юридичної особи (далі — Довідка), виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг (додаток 1);

4) керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;

5) документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

П. 2.1 Положення №21

Які основні вимоги до договору фінлізингу?

А що на практиці?

Хоча ПКУ відносить до лізингодавців також фізосіб, спеціальним нормативним документом є Закон про фінлізинг, у ст. 4 якого сказано, що лізингодавцем може бути лише юридична особа. Щодо лізингоодержувача заборони немає — ним може бути фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу.

Договір фінансового лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотні умови договору фінлізингу передбачено у ч. 2 ст. 6 Закону про фінлізинг, це:

1) предмет лізингу;

2) строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

3) розмір лізингових платежів;

4) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону про фінлізинг сказано: «Предметом договору лізингу <...> може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів». Відповідно до ст. 12 Закону, предмет лізингу підлягає реєстрації у випадках та в порядку, передбачених законом, — це стосується нерухомості, транспортних засобів.

Наголосимо: відповідно до ч. 2 ст. 3 зазначеного закону, предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їхні відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). З метою оподаткування лізинг (оренда) вважається фінансовим (відповідно до пп. 14.1.97 ПКУ), якщо метою придбання є використання такого майна у госпдіяльності лізингоодержувача з нарахуванням амортизації.

Що входить до складової лізингових платежів?

Що каже Закон?

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати¹⁴:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

¹⁴ Сума лізингових платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її (це одна з умов пп. 14.1.97 ПКУ, щоб лізинг вважався фінансовим у податковому обліку).

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Ст. 16 Закону про фінлізинг

Чи можна у договорі грошові зобов'язання передбачити в іноземній валюті?

Офіційна думка

<...> За змістом статей 524, 533, 627, 628 ЦК, ст. 16 Закону від 16 грудня 1997 р. №723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у разі зміни Національним банком України (далі — НБУ) курсу національної валюти України щодо іноземної валюти (постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі №3-62гс11; постанова Верховного Суду України від 26 грудня 2011 р. у справі №3-141гс11).

Лист ВСУ від 01.04.2012 р.

Коли переходить право власності на предмет фінансового лізингу?

А що на практиці?

У межах договору фінлізингу передається право на користування та володіння об'єктом договору, право власності залишається за лізингодавцем. Якщо лізингоодержувач бажає придбати у власність предмет фінансового лізингу, то для цього слід укласти з лізингодавцем окремий договір купівлі-продажу. Право власності на предмет фінансового лізингу в такому разі переходить до лізингоодержувача з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено іншого (ч. 2 ст. 8 Закону про фінлізинг).

Наголошуємо: у податковому обліку фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг належить до постачання товарів (пп. 14.1.191 ПКУ) і тягне за собою відповідні податкові наслідки.

Який договір краще укласти: оперативного лізингу чи фінансового?

А що на практиці?

Важливо визначити, який вид лізингу для підприємства вигідніший:

1) якщо предмет лізингу є необхідним лише на певний період часу і надалі він підприємством не використовуватиметься, то договір фінансового лізингу є недоречним. У такому разі варто укладати договір оперативного лізингу;

2) за договором оперативного лізингу лізингоодержувач матиме витрати в сумі орендних платежів. За договором фінансового лізингу лізингоодержувач матиме витрати в сумі амортизації, розмір якої він визначає самостійно, із урахуванням мінімального строку корисного використання, і процентів та комісій, сплачених лізингодавцю;

3) право на податкові витрати з ремонту (поліпшення) об'єкта, взятого в оперативний лізинг, виникає у лізингоодержувача, лише якщо договором лізингу передбачається право на його проведення безпосередньо лізингоодержувачем. Щодо об'єкта фінлізингу в податковому обліку таких обмежень немає, оскільки він вважається придбаним лізингоодержувачем;

4) отримуючи об'єкт у фінансовий лізинг, лізингоодержувач, як правило, отримує і право на ПК з ПДВ з усієї суми вартості такого об'єкта (хоча і сплачує за такий об'єкт поступово протягом дії договору), але не має такого права за процентами і комісіями, що сплачуються лізингодавцю. За договором оперативного лізингу лізингоодержувач матиме право на ПК з ПДВ тільки із сум орендної плати.

Укладаючи лізинговий договір, необхідно зважати на такі моменти, як: доцільність використання предмета договору в подальшій перспективі, строк, розмір та періодичність сплати лізингових платежів, а також інші істотні умови договору.

З метою порівняння умов, а також податкових наслідків оперативного та фінансового лізингу додатково див. таблицю 5.

Таблиця 5

Відмінності оперативного лізингу від фінансового

Оперативний лізинг	Фінансовий лізинг
Передача ОЗ в лізинг не є об'єктом оподаткування ПДВ	Передача ОЗ в лізинг є об'єктом оподаткування ПДВ
Передача ОЗ в лізинг не змінює податкових зобов'язань з податку на прибуток орендодавця та орендаря	Передача ОЗ у лізинг для цілей оподаткування податком на прибуток прирівнюється до його продажу (для лізингоодержувача — до придбання)
100% лізингових платежів можна відносити до складу податкових витрат, а ПДВ за ними — до ПК	Платіж складається з компенсації частини вартості ОЗ, процентів та комісії. ПДВ з повної вартості в момент передачі потрапляє до ПК. Проценти та комісії не є об'єктом оподаткування ПДВ
Після закінчення строку договору ОЗ повертається лізингодавцю	Право власності на ОЗ може перейти до лізингоодержувача одночасно зі сплатою останнього лізингового платежу (якщо це передбачено договором)

 

Передача майна у фінансовий лізинг — це продаж?

Що каже Закон?

Передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, — прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

П. 153.7 ПКУ

До продажу або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів прирівнюються:

<...>

передача основних засобів у фінансовий лізинг (оренду);

Пп. 146.17.1 ПКУ

До придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі:

<...>

отримання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з подальшим їх включенням до відповідних груп, якщо придбані таким чином основні засоби відповідають вимогам, визначеним у розділі I цього Кодексу;

Пп. 146.17.2 ПКУ

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

П. 185.1 ПКУ

Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

П. 187.6 ПКУ

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

<...>

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

П. 198.2 ПКУ

А що на практиці?

Фінансовий лізинг — це оренда, за якою майно передається з відстроченою оплатою за нього та з правом користування. Право власності на актив передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

Предметом договору лізингу є матеріальний актив, що відповідає критеріям основних засобів. Це може бути актив, придбаний у стороннього постачальника (або виготовлений на замовлення), вартість якого більша за 2500,00 грн. Вартість об'єкта, який передається у фінансову оренду, розглядається без урахування процентів (комісій), нарахованих або таких, що будуть нараховані згідно з договором. А метою придбання у лізингоодержувача є використання такого майна у госпдіяльності з нарахуванням амортизації.

Як лізингодавцю визначити суму доходу в податковому обліку?

А що на практиці?

Сума доходу визначається на підставі первинних документів: акта приймання-передачі, накладної, договору тощо. Розмір доходу залежатиме від природи виникнення активу. Якщо передається актив:

1) який спеціально придбавався для такої операції, доходом буде договірна вартість активу, встановлена договором, відповідно до п. 135.4 ПКУ. Але зверніть увагу: «У разі якщо вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, контролюючий орган має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни» (абз. 5 п. 153.7 ПКУ).

Одночасно з визнанням доходу, суму якого буде відображено у рядку 02 декларації з прибутку, виникає право на витрати, що також має підтверджуватися первинними документами — накладною, договором тощо. Сума витрат відображається у рядку 05.1 декларації. Пам'ятайте: собівартість формується відповідно до ціни придбання активу з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу, п. 138.6 ПКУ.

Якщо предмет фінлізингу придбавався з метою передачі лізингоодержувачу, проблем із визначенням витрат не буде. Зауважимо, що пп. 135.5.2 ПКУ відносить до інших доходів доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п. 153.7 ПКУ. Але, на нашу думку, в межах цього підпункту потрібно розуміти оперативний лізинг, а в разі операцій фінлізингу — це доходи саме операційної діяльності;

2) у разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі ОЗ орендодавця, балансова вартість основного засобу прирівнюється до нуля. Передача ОЗ у фінансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до продажу. Тож за нормами п. 146.13 ПКУ визнається дохід у сумі перевищення доходу (вартості, встановленої договором) від постачання предмета фінлізингу над балансовою вартістю ОЗ (балансова вартість ОЗ визначається відповідно до пп. 14.1.9 ПКУ). Дохід відображається у рядку 03 декларації з обов'язковим поданням додатка IД, у якому така сума відображатиметься у рядку 03.17. Суми амортизації до моменту передачі ОЗ у фінлізинг відносяться до складу витрат (що залежить від напряму використання ОЗ). Пам'ятайте, що згідно з п. 146.14 ПКУ дохід від продажу об'єкта ОЗ з метою застосування ст. 146 ПКУ визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів, але не нижче за звичайну ціну такого об'єкта (активу).

Виходячи з того, що п. 153.7 ПКУ, яким регулюється порядок обкладення податком на прибуток операцій фінлізингу, посилається на правила продажу ОЗ за нормами ст. 146, вважаємо, що якщо балансова вартість предмета лізингу перевищує вартість за договором, різниця відноситься до витрат лізингодавця (незважаючи на межу визнання доходу, не нижчу за рівень звичайних цін, такий випадок можливий. Приміром, на ринку звичайна ціна на окремий предмет фінлізингу є меншою від балансової вартості основного засобу, що передається).

Як лізингодавцю визначити дохід у вигляді лізингових платежів?

А що на практиці?

Доходи від операції фінлізингу у вигляді лізингових платежів, за мінусом вартості об'єкта фінлізингу, відносяться до інших доходів (пп. 135.5.2 ПКУ). Датою визнання є дата нарахування таких доходів відповідно до договору (пункти 137.11, 153.7 ПКУ). Якщо, приміром, орендодавець отримав оплату у вигляді авансу за півріччя, але договором встановлено період нарахування лізингових платежів, що дорівнює кварталу, до складу доходу відноситиметься квартальна сума за датою нарахування, встановленою договором, без урахування авансу. Такі інші доходи — комісії, відсотки тощо — відображають у рядку 03 декларації з обов'язковим поданням додатка IД, в якому таку суму буде відображено у рядку 03.7.

На наш погляд, інші витрати орендодавця з укладання угоди про фінансову оренду, наприклад на юридичні послуги, можуть визнаватися іншими витратами (пп. «г» пп. 138.10.2 ПКУ) того звітного періоду, у якому вони мали місце, лише за умови, що такі витрати не відносяться до складової лізингових платежів (не будуть компенсовані лізингоодержувачем). За виконання таких умов такі суми мають право на визнання у періоді понесення у рядку 06.1 декларації з прибутку.

Як у податковому обліку лізингодавця відображаються витрати на страхування майна, що надане в фінансовий лізинг?

Офіційна думка

Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором. Якщо відповідно до умов договору фінансового лізингу платник податку — лізингодавець несе витрати на страхування предмету лізингу та/або пов'язаних із виконанням лізингового договору ризиків, то такі витрати враховуються платником у складі інших витрат.

Інформаційно-довідковий департамент Міндоходів

Як передача предмета фінлізингу оподатковується ПДВ?

А що на практиці?

Фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг відповідно до пп. «а» пп. 14.1.191 ПКУ є постачанням товарів. Згідно п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу, у тому числі операції з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.6 ПКУ, датою виникнення ПЗ з ПДВ в орендодавця буде дата фактичної передачі, що підтверджується первинними документами. Базою для нарахування ПДВ відповідно до п. 188.1 ПКУ є договірна (контрактна) вартість. У разі здійснення контрольованих операцій (ознаки таких операцій наведено у п. 39.2 ПКУ) — не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ (Законом України від 31.07.2014 р. №1621-VII з 01.01.2015 р. до п. 188.1 ПКУ будуть внесені зміни).

Нарахування та сплата процентів або комісій у складі орендного платежу у межах договору фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування ПДВ (пп. 196.1.2 ПКУ). У цьому випадку ПН виписувати не треба.

Який бухоблік операції фінлізингу в лізингодавця?

А що на практиці?

Операції фінансової оренди у бухобліку відображають за нормами П(С)БО 14 «Оренда».

Орендодавець визначає результати двох операцій:

1) фінансовий дохід орендодавця (пункти 10 — 15 П(С)БО 14). Особа відображає наданий у фінансову оренду об'єкт як дебіторську заборгованість орендаря у сумі:

— мінімальних орендних платежів;

— негарантованої ліквідаційної вартості¹⁵ за мінусом фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів).

¹⁵ Визначення термінів «мінімальні орендні платежі» та «негарантована ліквідаційна вартість» наводиться у п. 4 П(С)БО 14.

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансової оренди та теперішньою вартістю зазначеної суми, що визначена за орендною ставкою відсотка, є фінансовим доходом орендодавця. Приклад розрахунку фінансового доходу та розподілу між відповідними звітними періодами наведено у додатку 2 до П(С)БО 14.

Якщо орендодавцем є виробник об'єкта фінансової оренди, то дебіторська заборгованість орендаря відображається за п. 13, 14 П(С)БО 14;

2) інший дохід — реалізація необоротного активу (п. 19 П(С)БО 14). Одночасно з наданням активу в фіноренду залишкова вартість об'єкта вилучається з балансу орендодавця з відображенням у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів).

Актив фінансової оренди, визнаний утримуваним для продажу, відображається орендодавцем відповідно до П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», на субрахунку 286. Але на нашу думку, якщо актив спеціально придбавався для лізингоодержувача, то він обліковується на субрахунку 281.

Як відображається в податковому обліку лізингоодержувача отримання предмета фінлізингу?

А що на практиці?

У лізингоодержувача вартість об'єкта фінлізингу прирівнюється до придбання (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) основних засобів з метою амортизації. Лізингоодержувачу потрібно визначити та зазначити у первинних документах: до якої окремої групи ОЗ належить придбаний актив, який строк корисного використання, який метод амортизації застосовуватиметься.

Згідно з п. 146.2 ПКУ, амортизація нараховується щомісяця починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта ОЗ в експлуатацію. Дата визнання суми амортизації у складі витрат залежить від напряму використання самого об'єкта.

Якщо ОЗ використовується для виготовлення продукції (товарів), датою визнання витрат буде дата отримання доходу. Такі амортизаційні відрахування формують собівартість виготовлених товарів.

Використання основного засобу з адміністративною метою (наприклад, об'єктом фінансової оренди є комп'ютери для офісу) або для витрат на збут (об'єктом фінансової оренди є вантажний автомобіль) дає право на амортизаційні витрати за датою нарахування амортизації.

Витрати від операції фінлізингу у вигляді лізингових платежів, за мінусом вартості об'єкта фінлізингу, відносяться до інших витрат (пп. 138.12.1 ПКУ). Датою визнання згідно п. 153.7 ПКУ буде податковий період, в якому здійснено нарахування. Пам'ятайте: авансова сплата лізингового платежу , наприклад за кілька періодів, не має права враховуватися у складі витрат.

Чи має право лізингоодержувач на податковий кредит?

А що на практиці?

Відповідно до п. 198.2 ПКУ, «датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем». Право на ПК у лізингоотримувача зберігається, якщо придбаний об'єкт фіноренди використовуватиметься в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Потрібно пам'ятати, що відповідно до п. 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості предмета фінлізингу, але у разі здійснення контрольованих операцій — не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ.

Як було зазначено вище, сплата лізингових платежів, у вигляді процентів або комісій, крім компенсації вартості об'єкта оренди, не оподатковується ПДВ. Отже, податковий кредит виникає при отриманні об'єкта у фінлізинг на вартість предмета. Тож у майбутньому при нарахуванні/сплаті лізингових платежів жодних податкових наслідків з ПДВ не буде.

Підставою для відображення ПК буде отримана від лізингодавця ПН. Така накладна відображається у Реєстрі виданих та отриманих ПН.

Якщо об'єкт фіноренди придбано у неплатника ПДВ, розділ II Реєстру відповідно до Порядку №708 заповнюється з такими особливостями: у графі 5 розділу II зазначається вид документа «НП — документ, що засвідчує придбання товарів/послуг на митній території України в осіб, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість» (на підставі документів, що засвідчують постачання таких товарів), у графі 7 — умовний IПН «400000000000».

Який бухоблік операції фінлізингу в лізингоодержувача?

А що на практиці?

Лізингоодержувач відображає в обліку (пункти 5, 6 П(С)БО 14):

1) одержаний у фінансову оренду об'єкт одночасно як придбаний актив та зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів. Справедлива вартість активу визначається у договорі фіноренди. Визначення терміна «мінімальні орендні платежі» наводиться у П(С)БО 14.

Якщо в угоді про фінансову оренду не зазначено орендну ставку відсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів та розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря. Розрахунок теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів наводиться у прикладі 2 додатка 1 до П(С)БО 14;

2) різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об'єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухобліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухобліку та звітності лише у сумі, що стосується звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов'язань на початок звітного періоду.

Амортизацію об'єкта фінансової оренди орендар нараховує протягом періоду очікуваного використання активу. Таким строком є строк корисного використання (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря) або менший із двох періодів — строк оренди або строк корисного використання об'єкта фінансової оренди (якщо переходу права власності на об'єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено).

Приклад 8.

Предметом договору фінансової оренди є виробниче обладнання, вартість якого становить 168000,00 грн. з ПДВ. Розмір лізингових платежів (у складі відсотків та комісій) зазначено у договорі і становить 120000,00 грн. Датою нарахування лізингових платежів є останній день місяця. Термін, на який надається право користування об'єктом фіноренди, становить 5 років — 20 кварталів. Для виконання умов договору лізингодавець придбаває обладнання окремо.

Бухгалтерський та податковий облік див. у таблицях 6 та 7.

Таблиця 6

Облік у лізингодавця

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Перераховано продавцю передоплату за обладнання	371	311	120000,00	—	—
2.	Відображено ПК з ПДВ	641/ПДВ	644	20000,00	—	—
3.	Отримано обладнання	281	631	100000,00	—	—
		644	631	20000,00	—	—
4.	Зарахування заборгованостей	631	371	120000,00	—	—
5.	Передано обладнання у фінлізинг	181	702	168000,00	140000	—
6.	Нараховано ПЗ з ПДВ	702	641/ПДВ	28000,00	—	—
7.	Списано собівартість обладнання	902	281	100000,00	—	100000
8.	Нараховано частину компенсації вартості обладнання 168000,00 : 20 = 8400,00	377	181	8400,00	—	—
9.	Нараховано лізинговий платіж без урахування частини компенсації вартості обладнання	377	733	6000,00	6000	—
10.	Отримано лізинговий платіж (частину компенсації вартості обладнання, відсотки та комісію) 8400,00 + 6000,00 = 14400,00	311	377	14400,00	—	—

Таблиця 7

Облік у лізингоодержувача

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Отримано обладнання у фінансову оренду	152	531	140000,00	—	—
2.	Нараховано ПК з ПДВ	641/ПДВ	531	28000,00	—	—
3.	Введено обладнання в експлуатацію	104	152	140000,00	—	—
4.	Списано заборгованість за обладнання 168000,00 : 20 = 8400,00	531	685	8400,00	—	—
5.	Нараховано лізинговий платіж без урахування частини компенсації вартості обладнання	952	685	6000,00	—	6000
6.	Сплачено лізинговий платіж (частину компенсації вартості обладнання, відсотки та комісію) 8400,00 + 6000,00 = 14400,00	685	311	14400,00	—	—

 

Чи виникають повторно податкові зобов'язання з ПДВ при відступленні права вимоги за договором фінансового лізингу?

Офіційна думка

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачанням товарів також вважаються операції з фактичної передачі матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.

Відповідно до пункту 187.6 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу). А нормами пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) визначено дату фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. В той же час відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 Кодексу нарахування та сплата процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Правові аспекти заміни кредитора встановлено нормами Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), зокрема статтями 512 — 519. Так, згідно з статтею 512 ЦКУ кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому відповідно до статті 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями.

На підставі викладених норм Кодексу, ЦКУ та з метою недопущення подвійного оподаткування, якщо первісним лізингодавцем (первісним кредитором) при передачі об'єкта фінансового лізингу були нараховані та відображені в податковому обліку та звітності податкові зобов'язання з податку на додану вартість, при відступленні права вимоги за договором фінансового лізингу повторно податкові зобов'язання з податку на додану вартість як за об'єктом фінансового лізингу у первісного лізингодавця (первісного кредитора), так і за лізинговими платежами у нового лізингодавця (нового кредитора) не виникатимуть.

Якщо у подальшому здійснюється повернення об'єкта фінансового лізингу, то лізингоотримувач (боржник) — платник податку на додану вартість зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків на вартість такого об'єкта та видати належним чином оформлену податкову накладну новому лізингодавцю (новому кредитору), а новий лізингодавець при отриманні зворотно такого об'єкта лізингу та податкової накладної матиме право на податковий кредит.

Лист Міндоходів від 27.05.2013 р. №3645/6/99-99-19-16

Чи має право лізингоодержувач на ремонти, поліпшення?

А що на практиці?

Умови ремонту і технічного обслуговування можуть визначатися як у самому договорі фінлізингу, так і в окремому договорі (ч. 3 ст. 11 Закону про фінлізинг). Щодо поліпшення таке право виникає лише за погодженням з лізингодавцем. Своєю чергою, лізингодавець зобов'язаний відшкодувати лізингоодержувачу понесені витрати на ремонт, поліпшення, на його утримання, якщо це передбачено законом або договором (п. 4 ч. 2 ст. 10 Закону про фінлізинг). Якщо поліпшення речі проведено за згодою лізингодавця, лізингоодержувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів (ст. 15 Закону про фінлізинг).

У податковому обліку відносити ремонтні суми (суми поліпшень) до витрат дозволяється не завжди. Потрібно враховувати норми пунктів 146.11 та 146.12 ПКУ.

Отримане у фінансову оренду майно належить до окремої групи ОЗ у лізингоодержувача (тобто підлягає амортизації в такої особи). Отже, лізингоодержувач під час здійснення витрат на ремонт або поліпшення (такі витрати мають бути підтверджені документально) керується п. 146.11 ПКУ:

1) первісна вартість основного засобу збільшується на суму ремонтних витрат та поліпшень (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання, у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року (на збільшення вартості відноситься не вся сума капітального ремонту (поліпшень), а лише та, що фактично перевищує цей ліміт);

2) сума ремонтних витрат (поліпшень), що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ на початок звітного року¹⁶, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт (поліпшення) був здійснений.

¹⁶ Відповідно до пп. 145.1.7 ПКУ, на ОЗ груп 1 та 13 амортизація не нараховується, тож для правильного визначення ліміту із загальної балансової вартості ОЗ земельні ділянки та природні ресурси вилучаються.

У податковому обліку нарахування амортизації ОЗ зупиняється на період його виведення з експлуатації внаслідок реконструкції, модернізації, дообладнання, поліпшення та з інших причин (пп. 145.1.2 та п. 146.2 ПКУ). Тому, на нашу думку, на час ремонтів ОЗ податкова амортизація також не нараховується. Але мають бути документи, які свідчать про виведення ОЗ з експлуатації. Мінімальний строк, на який амортизація не нараховуватиметься, становить один місяць, оскільки в обох обліках таке нарахування здійснюється помісячно.

Нарахування амортизації у бухобліку зупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації ОЗ (п. 23 П(С)БО 7). Будь-яких застережень щодо ремонтів немає. Але якщо на час ремонтів ОЗ не використовується, логічно на добровільних засадах зупинити нарахування амортизації, адже строк використання ОЗ зупиняється. Виведення ОЗ з експлуатації здійснюється на підставі документів, які свідчать про таке виведення (№ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів»).

Приклад 9.

Сплачено платникові ЄП — юрособі за капітальний ремонт автомобіля, отриманого у фінансовий лізинг, 12000,00 грн. без ПДВ. Договором фіноренди передбачено, що ремонт предмета оренди здійснюється за рахунок лізингоодержувача. БВ основних засобів, що підлягають амортизації у лізингоодержувача, на 01.01.2014 р. становить 200000,00 грн. Відповідно 10-відсотковий ліміт становитиме 20000,00 грн., з яких 15000,00 грн. протягом 2014 року використано. Автомобіль здійснює доставку товарів до покупців. Амортизація на час капремонту підприємством не нараховується. Бухгалтерський та податковий облік див. у таблиці 8.

Таблиця 8

Облік ремонту у лізингоодержувача

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Сплачено СТО за капремонт	371	311	12000,00	—	—
2.	Здійснено ремонтні роботи (підтверджено актом приймання-здачі від СТО)	152 105	631 152	12000,00	—	5000*
3.	Зарахування заборгованості	631	371	12000,00	—	—
* Різниця між вартістю ремонту і залишком ліміту податкових витрат на ремонт (12000,00 - (20000,00 - 15000,00) = 7000,00 грн.) у податковому обліку збільшить балансову вартість автомобіля.

 

Як у бухобліку лізингоодержувача відображається операція повернення предмета фінлізингу?

Що каже Закон?

Актив фінансової оренди, визнаний утримуваним для продажу, відображається орендодавцем відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2003 №617, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2003 за №1054/8375.

П. 11 П(С)БО 14 «Оренда»

А що на практиці?

У лізингоодержувача, згідно з п. 4 та п. 5 П(С)БО 14, предмет фінлізингу обліковується одночасно як ОЗ та зобов'язання.

Активи, зокрема ОЗ, — це ресурси, контрольовані підприємством унаслідок минулих подій, використання яких, як очікується, спричиниться до отримання економічних вигід у майбутньому. Згідно з п. 40 Методрекомендацій №561, об'єкт ОЗ перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття, зокрема внаслідок інших причин невідповідності критеріям визнання активом. Іншими причинами невідповідності критеріям визнання активом можуть бути втрата контролю за об'єктом необоротних активів. Тож операція повернення предмета фінлізингу у бухобліку відображається за аналогією до П(С)БО 27.

Відповідно до п. 11 П(С)БО 14, якщо предмет фінлізингу визнається утримуваним для продажу, він відображається орендодавцем відповідно до П(С)БО 27, і здійснюється запис Д-т 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» К-т 10.

Суму зворотного продажу буде відображено у лізингоодержувача на підставі документів: акта приймання-передачі, податкової накладної, договору тощо у сумі фактично несплаченої компенсації.

Як визначається ціна при поверненні предмета фінлізингу?

А що на практиці?

Ціна визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення (абз. 5 п. 153.7 ПКУ). Це класична ситуація. Але не виключено варіант, що з боку орендаря на дату повернення маємо факт прострочення лізингових платежів, як наслідок — несплата частини компенсації вартості самого об'єкта. На практиці постає запитання: як визначати ціну — за фактом сплачених сум чи з урахуванням заборгованості? (див. запитання 61).

Чи можна визначити ціну предмета фінлізингу з урахуванням заборгованості?

Офіційна думка

Відповідно до п. 153.7 ст. 153 Кодексу встановлено, що передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому, у разі, якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату його повернення.

У разі якщо вартість об'єкта лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, орган ДПС має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни.

Статтею 16 Закону України від 16.12.97 р. №723/ 97-ВР «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, ціною операції зі зворотного продажу буде ціна, яка визначається на рівні суми лізингових платежів (включаючи прострочені платежі з компенсації вартості предмета лізингу) у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченим за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Лист ДПАУ від 29.04.2011 р. №12261/7/16-1517-26

Якщо повернення предмета фінлізингу — це продаж, як визначити доходи в податковому обліку продавця?

А що на практиці?

У разі якщо у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю (орендодавцю), така передача прирівнюється з метою оподаткування до зворотного продажу, фактично до продажу основного засобу.

За такої ситуації продавець, яким виступає лізингоодержувач, застосовує п. 146.13 ПКУ, але з урахуванням абз. 5 п. 153.7 ПКУ. Адже за п. 146.13 ПКУ визначаються доходи або витрати у разі продажу ОЗ. Для визначення доходу або витрат слід використовувати такі показники, як сума доходу від продажу (фактично ціна, за якою повертається предмет лізингу) та балансова вартість об'єкта основних засобів. І якщо балансова вартість — це залишкова вартість ОЗ, то до визначення ціни (сума доходу від продажу у розумінні п. 146.13 ПКУ) встановлено свої вимоги (абз. 5 п. 153.7 ПКУ).

Отже, ціна визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення (з урахуванням роз'яснення у листі ДПАУ від 29.04.2011 р. №12261/7/16-1517-26, включаючи прострочені платежі з компенсації вартості предмета лізингу).

Різниця між балансовою вартістю та сумою зворотного продажу є податковими витратами (у більшості випадків за такою операцією не виникатимуть доходи) орендаря (див. приклад 10). Зрозуміло, що з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації об'єкта лізингу, нарахування амортизації припиняється.

Тим часом отриманий лізингодавцем об'єкт фінлізингу обліковується залежно від напряму подальшого використання: або як об'єкт ОЗ, вартість якого амортизується, або як придбаний для подальшого продажу товар, вартість якого може бути врахована у собівартості придбаного та реалізованого товару в майбутньому.

Чи оподатковується ПДВ операція повернення предмета фінлізингу?

А що на практиці?

Згідно з пп. 14.1.191 ПКУ, постачання товарів — це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, зокрема повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг. Тож якщо лізингоодержувач-орендар є платником ПДВ, операція з повернення предмета лізингу є об'єктом оподаткування. Отже, на дату повернення об'єкта фінлізингу у лізингоодержувача виникає обов'язок визнати податкове зобов'язання з ПДВ та оформити ПН.

Що є базою для ПДВ при поверненні об'єкта фінлізингу?

Офіційна думка

При визначенні бази оподаткування ПДВ для операцій з повернення лізингоотримувачем лізингодавцю об'єкта фінансового лізингу слід звернути увагу на вимоги пп. «а» пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, де фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг вважається постачанням товарів.

Саме тому для лізингоотримувача — платника ПДВ, який повертає об'єкт фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке повернення прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу лізингодавцю. При цьому ціна продажу може визначатися на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, не сплачених за такий об'єкт лізингу на дату його повернення. Крім того, саме ця ціна визначатиметься як звичайна при формуванні лізингодавцем податкового кредиту щодо об'єкта фінансового лізингу, який повертає лізингоотримувач.

Поряд із цим розгляд питань щодо оподаткування операцій за договорами фінансового лізингу у разі їх невиконання (зокрема з причини одностороннього розірвання) необхідно проводити окремо за кожним випадком.

Лист ДПСУ від 11.02.2013 р. №96/2/22-3210

А що на практиці?

Окремої норми для визначення бази оподаткування у разі повернення об'єкта фінлізингу у ПКУ немає. Лише в абз. 3 п. 189.5 ПКУ наголошується, що ціна продажу (розуміємо — вартість повернення матеріальних активів за договором про фінансовий лізинг, яка буде базою для нарахування ПДВ) визначається відповідно до п. 188.1 ПКУ.

До речі, за п.188.1 Кодексу визначається база оподаткування з постачання товарів у загальних випадках. У таких випадках базою є договірна (контрактна) вартість, що актуально при купівлі-продажу товару, але не працює при поверненні об'єкта фінлізингу орендарем. Адже у ситуації повернення немає договірної ціни — є заборгованість за предметом фіноренди.

На нашу думку, за аналогією з п. 153.7 і п. 189.5 ПКУ, база оподаткування ПДВ у такому випадку буде на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення (без урахування сум ПДВ). Якщо є факт прострочення лізингових платежів як наслідок несплати частини компенсації вартості самого об'єкта, це враховується для оподаткування ПДВ.

Також зауважимо, що підстав для коригування ПДВ (навіть на несплачену суму вартості предмета лізингу), суми якого відображалися у складі ПК при отриманні об'єкта у фінансову оренду, немає. Адже фактично при поверненні об'єкта фінлізингу таку операцію прирівняли до продажу з нарахуванням ПЗ з ПДВ.

Приклад 10.

У зв'язку зі скрутним фінансовим становищем лізингоодержувача прийнято рішення про розірвання угоди та повернення предмета лізингу. Загальна вартість об'єкта фінлізингу за договором становила 240000,00 грн. (з ПДВ).

Частина сплаченої компенсації вартості ОЗ на дату повернення становить 84000,00 грн. з ПДВ. Відповідно, заборгованість (з урахуванням простроченого платежу) з компенсації вартості предмета фінлізингу — 156000,00 грн. з ПДВ. Вихідні дані (як у бухгалтерському, так і в податковому обліку):

— первісна вартість предмета лізингу (ОЗ) — 200000,00 грн. (без ПДВ);

— сума амортизації за 10 місяців (умовно) — 33000,00 грн.;

— БВ основного засобу на дату повернення — 167000,00 грн.;

— ціна реалізації визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінлізингу, не сплачених за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення, — 130000,00 грн. (без ПДВ): 240000,00 - 84000,00 = 156000,00 з ПДВ. Бухгалтерський та податковий облік див. у таблиці 8.

Таблиця 8

Облік повернення ОЗ у лізингоодержувача

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухоблік		Сума, грн.	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Переведено предмет фінлізингу до групи вибуття	286	10	130000,00	—	—
2.	Списано суму амортизації	131	10	33000,00	—	—
3.	Сума перевищення залишкової вартості об'єкта над його справедливою вартістю (ціною продажу)	946	10	37000,00	—	—
4.	Повернення предмета фінлізингу	531	746	156000,00	—	37000*
5.	Відображено ПЗ з ПДВ	746	641	26000,00	—	—
6.	Списано собівартість предмета фінлізингу	943	286	130000,00	—	—
* Пункти 146.13 та 153.7 ПКУ: 167000,00 - 130000,00.