Порядок обрання
спрощеної системи оподаткування
Якими нормативно-правовими актами слід керуватись підприємцям, що планують сплачувати єдиний податок?
А що на практиці?
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими».
Крім того, Закон про ЄСВ зобов'язує підприємців сплачувати єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) «за себе» на загальних підставах.
Отже, саме цими нормативно-правовими актами слід керуватись тим суб'єктам господарювання, які хочуть сплачувати єдиний податок.
Здійснення яких видів діяльності не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування?
Що каже закон?
Не можуть бути платниками єдиного податку:
суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), які здійснюють:
1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;
2) обмін іноземної валюти;
3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу;
7) діяльність з управління підприємствами;
8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.
Пп. 291.5.1 ПКУ
Хто з підприємців не може обрати спрощену систему оподаткування?
А що на практиці?
Пунктом 291.5 ПКУ передбачено перелік суб'єктів господарювання — фізичних осіб, які не можуть бути платниками ЄП:
1) фізичні особи — підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005 та група 71.20 КВЕД ДК 009:2010 ) (пп. 291.5.2 ПКУ);
2) діяльність у сфері аудиту (пп. 291.5.2 ПКУ);
3) фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (пп. 291.5.3 ПКУ);
4) фізичні особи — нерезиденти (пп. 291.5.7 ПКУ);
5) суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 291.5.8 ПКУ).
6) страхові брокери (брокерами, згідно із Законом про страхування1, можуть бути фізособи).
1 Закон України від 07.03.96 р. №85/96-ВР «Про страхування».
Чи може підприємець, який надає виключно бухгалтерські послуги, перебувати на спрощеній системі оподаткування?
А що на практиці?
Відповідно до пп. 291.5.2 ПКУ, не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи — підприємці, які здійснюють діяльність у сфері аудиту. Згідно зі ст. 3 Закону України від 22.04.93 р. №3125-XII «Про аудиторську діяльність», аудит — це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Водночас аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема з ведення та відновлення бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання.
А відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Враховуючи те, що діяльність у сфері бухгалтерського обліку та діяльність у сфері аудиту за своєю сутністю є різними видами діяльності, то фізичні особи — підприємці, які надають виключно бухгалтерські послуги (що підтверджується у первинних документах), мають право перебувати на спрощеній системі оподаткування та бути платниками єдиного податку.
Чи може фізособа — платник ЄП здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, у тому числі за межами території України?
Офіційна думка
Фізична особа — підприємець — платник єдиного податку може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як на території України, так і за її межами, за умови, що ним не здійснюються види діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Податковий інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.minrd.gov.ua/)
Які обмеження встановлено щодо площі приміщень, які передаються в оренду платником ЄП?
А що на практиці?
Як було зазначено вище, відповідно до пп. 291.5.3 ПКУ, підприємці взагалі не можуть бути платниками ЄП будь-якої групи у разі надання в оренду:
— житлових приміщень та/або їх частини2, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів;
— нежитлових приміщень (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
2 Оренда житлових приміщень — операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату (пп. 14.1.97 ПКУ).
Отже, об'єкти нерухомого майна поділяються на житлові та нежитлові. Житлова нерухомість — це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. Перелік житлового фонду наводиться у ст. 4 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.83 р. №5464-X. Нежитлові приміщення — це приміщення, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Як сказано у ст. 1 Закону України від 29.11.2001 р. №2866-III «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», нежитловим приміщенням може бути приміщення, що належить до житлового комплексу, але не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Тож для визначення обмежувального критерію площі слід звернути увагу на технічну документацію нерухомості та акт введення об'єкта в експлуатацію.
Чи має право платник ЄП надавати в оренду кілька об'єктів нерухомості, якщо площа окремого з них не перевищує встановлене обмеження, але загальна площа всіх об'єктів сягнула такого обмеження?
А що на практиці?
На жаль, ні, адже у пп. 291.5.3 ПКУ немає уточнень щодо площі окремих приміщень, там сказано: «...загальна площа яких перевищує...». Та якщо підприємець дотримав критеріїв окремо за житловими та окремо за нежитловими приміщеннями, він має право одночасно надавати в оренду такі приміщення, адже обмеження встановлено окремо для житлових та нежитлових приміщень.
Наприклад, фізособа — платник ЄП другої групи надає орендарю — платнику ЄП в оренду квартиру, площа якої 65 кв. м, та складські приміщення, площа яких 270 кв. м.
Якщо загальна площа об'єкта нерухомості перевищує встановлений пп. 291.5.3 ПКУ обсяг, чи може особа укласти окремі договори оренди такого приміщення як орендодавець-підприємець у частині встановленого обмеження до загальної площі та як орендодавець-фізособа?
Офіційна думка
У цьому випадку фізична особа — підприємець не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування. Така фізична особа може надавати нерухомість в оренду як фізична особа — підприємець за загальною системою оподаткування або як фізична особа — не суб'єкт господарювання.
УПК №136
А що на практиці?
Вважаємо, це не зовсім так. Адже обмеження загальної площі нерухомості, яка може надаватися в оренду підприємцями, встановлено тільки для платників ЄП. Для фізосіб таких обмежень немає. Правовий статус фізособи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізособи-підприємця. Як сказано у роз'ясненні Мін'юсту від 14.01.2011 р., статус фізособи-підприємця — це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, але при цьому така особа не втрачає і не змінює статусу фізособи. За нормами ст. 319 та 320 ЦКУ, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. I має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом. У роз'ясненні Мін'юсту повідомляється: «Чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа — підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи — підприємця ... правовий статус фізичної особи — підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності».
Отже, нерухоме майно, зареєстроване за фізособою, про що зазначається у документах на право власності, може надаватися в оренду орендодавцем як фізособою, а решта (враховуючи обмеження пп. 291.5.3 ПКУ) як фізособою — підприємцем. Зрозуміло, за двома договорами слід застосовувати різні норми ПКУ для оподаткування. Доходи за договором оренди нерухомості від орендодавця — платника ЄП визнаються у порядку ст. 292 ПКУ, а дохід за договором оренди нерухомості від орендодавця-фізособи оподатковується за нормами пп. 170.1.2 ПКУ.
Але враховуючи роз'яснення контролюючого органу, швидше за все, таку позицію підприємцю доведеться відстоювати у суді.
Фізична особа має у власності житлове приміщення загальною площею 150 кв. метрів. Чи має право така фізична особа надавати в оренду частину цього приміщення (кімнату) площею 30 кв. метрів як фізична особа — підприємець на ЄП?
Офіційна думка
Фізична особа — підприємець може перебувати на спрощеній системі оподаткування та здавати частину житлового приміщення в оренду (30 кв. метрів), за умови якщо решта житлового приміщення (120 кв. метрів) не перебуває в оренді.
УПК №136
Чи може фізична особа — іноземець бути платником єдиного податку?
Офіційна думка
Згідно з пп. 213 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі — ПКУ) визначено, що резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні. Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Крім того, відповідно до п. 177.12 ст. 177 Кодексу — іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані підприємцями згідно із законодавством України, є резидентами.
Враховуючи вищезазначене та відповідно до Закону України від 4 листопада 2011 року №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» фізичні особи, які зареєстровані суб'єктами господарської діяльності, можуть обрати спрощену систему оподаткування, якщо вони відповідають сукупності критеріїв, що передбачені цим Законом.
У зв'язку з вищенаведеним, пропонуємо при виникненні питань щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності фізичними особами — суб'єктами господарської діяльності, зокрема іноземними громадянами, керуватись прямою нормою законодавства.
Лист ДПСУ від 11.01.2012 р. №718/7/17-1217
Які критерії обсягу доходу та кількості працівників для фізосіб — платників ЄП?
Що каже закон?
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група — фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню3 і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;
3 Перелік побутових послуг, які надаються населенню першою та другою групами платників ЄП, для цілей застосування спрощеної системи оподаткування наводиться у п. 291.7 ПКУ.
2) друга група — фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб — підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи — підприємці належать виключно до третьої або п'ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп;
3) третя група — фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;
обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень;
4) п'ята група — фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;
обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.
П. 291.4 ПКУ
Як розраховується загальна кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником ЄП?
Що каже закон?
При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку — фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.
При розрахунку середньооблікової кількості працівників застосовується визначення, встановлене цим Кодексом.
Пп. 291.4.1 ПКУ
Який порядок реєстрації особи платником ЄП?
Що каже закон?
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;
4) державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця з урахуванням вимог пункту 291.5 статті 291 цього Кодексу. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Пп. 298.1.1 ПКУ
А що на практиці?
Для обрання спрощеної системи оподаткування суб'єкт господарювання — фізична особа подає заяву встановленої форми. Форма та порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджений наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. №1675. Заява подається до органу ДПС за місцем податкової адреси4 підприємцем особисто або поштою.
4 Податковою адресою платника податків — фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків — фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (п. 45.1 ПКУ).
Пам'ятайте: фізособа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам ст. 291 ПКУ.
Якщо фізична особа, що здійснила держреєстрацію, як суб'єкт господарювання — підприємець і до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подала заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, може бути платником ЄП з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася держреєстрація.
Якщо новостворений підприємець протягом 10 днів з дня державної реєстрації подав заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої або п'ятої групи, вважається платником ЄП з дня держреєстрації.
Підприємець, який перебуває на загальній системі, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 к. д. до початку наступного календарного кварталу. У цьому разі до заяви про застосування спрощеної системи додається розрахунок доходу за попередній календарний рік (форма розрахунку затверджена також наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. №1675). Адже перехід на спрощену систему оподаткування може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги граничного обсягу доходу.
Пам'ятайте: суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Яким чином у заяві щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування зазначати місце провадження господарської діяльності, якщо така діяльність здійснюється у кількох місцях?
Офіційна думка
Відповідно до пп. 4 п. 298.3 ПКУ у заяві зазначається місце провадження господарської діяльності.
Якщо фізична особа — підприємець — платник спрощеної системи оподаткування має декілька місць здійснення господарської діяльності, то відповідно у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування платник зазначає всі місця провадження господарської діяльності.
У разі здійснення платниками єдиного податку першої та другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку.
Податковий інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.minrd.gov.ua/)
А що на практиці?
Підприємцям слід пам'ятати, що у разі зміни податкової адреси суб'єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п. 298.5 ПКУ).
У разі зміни податкової адреси суб'єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої та п'ятої групи разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни (п. 298.6 ПКУ).
Як зазначити у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування місце здійснення діяльності, якщо фізособа-підприємець здійснює перевезення пасажирів або вантажів по території Україні (міжнародні перевезення)?
Офіційна думка
У заяві зазначаються обов'язкові відомості, зокрема, місце провадження господарської діяльності (п. 298.3 ст. 298 ПКУ).
Отже, фізична особа — підприємець, яка самостійно виявила бажання здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування, повинна дотримуватись вимог ст. 298 ПКУ та зазначати в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування обов'язкові відомості, у тому числі «Місце провадження господарської діяльності».
У разі здійснення діяльності з перевезення пасажирів або вантажів, у тому числі за межами митної території України, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку у рядку 7 «Місце провадження господарської діяльності» заяви про застосування спрощеної системи оподаткування зазначає: «Перевезення по Україні» та/або «Міжнародні перевезення».
Податковий інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.minrd.gov.ua/)
Як здійснюється визначення доходу для надання права СГ зареєструватися платником єдиного податку?
Що каже закон?
Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Пп. 292.14 ПКУ
При визначенні обсягу доходу, що дає право суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.
П. 292.15 ПКУ
Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.
П. 292.16 ПКУ
Що свідчить про здійснення факту реєстрації особи платником ЄП?
А що на практиці?
Згідно з п. 299.10 ПКУ, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою. Крім того, відповідно до п. 299.13 ПКУ, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією контролюючий орган, яким є ДФСУ5, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (http://www.drsu.gov.ua) та власному офіційному веб-сайті (http://minrd.gov.ua) такі дані з реєстру платників єдиного податку:
— прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи;
— дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;
— ставку єдиного податку;
— групу платника податку;
— види господарської діяльності першої та другої груп;
— дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
5 Державна фіскальна служба України, створена шляхом перетворення з Міністерства доходів і зборів України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 21.05.2014 р. №160 «Про утворення Державної фіскальної служби»).
Що таке витяг з реєстру платників єдиного податку?
Що каже закон?
За бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно отримати витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру.
Форма запиту про отримання витягу та витягу з реєстру платників єдиного податку затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
П. 299.9 ПКУ
Офіційна думка
<...> отримання витягів з реєстру не є обов'язковим для платників єдиного податку, оскільки з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією щоденно оприлюднюватимуться на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців та власному офіційному веб-сайті Міндоходів дані з реєстру платників єдиного податку та інформація про осіб, реєстрацію яких як платників єдиного податку анульовано.
Водночас отримані свідоцтва платників єдиного податку фізичними особами — підприємцями до 31 грудня 2013 року підтверджують перебування платника на спрощеній системі оподаткування до отримання витягу із реєстру або внесення змін до реєстру. Бланк свідоцтва платника єдиного податку, який є документом суворого обліку, підлягає обов'язковому поверненню контролюючому органу, який видавав таке свідоцтво, у разі отримання витягу з реєстру платників єдиного податку та/або при відмові від спрощеної системи оподаткування.
Лист Міндоходів від 23.01.2014 р. №1538/7/99-99-17-02-02-17
За якою формою платник ЄП надає запит про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку?
Офіційна думка
До затвердження відповідних форм запиту про отримання витягу та витягу з реєстру платників єдиного податку подається заява на отримання витягу в довільній формі, на підставі якої видається тимчасовий витяг з реєстру платників єдиного податку.
Податковий інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.minrd.gov.ua/)
До якого контролюючого органу повинен звертатися платник ЄП для отримання витягу з реєстру платників ЄП?
Офіційна думка
Фізична особа — підприємець — платник єдиного податку, яка виявила бажання отримати витяг з реєстру платників єдиного податку, повинна звернутися із запитом про отримання такого витягу до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси.
Податковий інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.minrd.gov.ua/)
Чи може ФОП, яка здійснює роздрібний продаж товарів у магазині, що розташований на території ринку, бути платником ЄП першої групи?
Офіційна думка
Згідно з п. 291.4 ПКУ до першої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.
Згідно з п. 1.8 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №12-торг «Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 26 липня 2005 р. №209, торгове місце — площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. До торгових місць на ринках не належать магазини та об'єкти ресторанного господарства.
Отже, фізична особа — підприємець, яка здійснює роздрібний продаж товарів в магазині, що розташований на території ринку, не може бути платником єдиного податку першої групи.
Податковий інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.minrd.gov.ua/)
Чи може платник ЄП другої групи надавати послуги з проживання в готелі іноземцям, що мешкають в Україні нетривалий час?
Офіційна думка
Відповідно до пп. 291.4.1 НКУ фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, зокрема побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, що перебувають із ними в трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, обсяг доходу не перевищує 1000000 грн., мають право обрати другу групу.
При цьому поняття «населення» в розумінні пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ не є специфічним, а використовується в загальному значенні.
Населення — сукупність людей, що знаходяться в межах даної держави та підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни цієї держави, іноземні громадяни, які проживають у цій державі тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством.
Обмежень щодо можливості платникові єдиного податку — фізичній особі — підприємцеві, що перебуває на 2 групі, надавати послуги з проживання в готелі іноземцям, які проживають в Україні нетривалий час, Кодексом не встановлено.
Лист Міндоходів від 14.01.2014 р. №464/5/99-99-19-01-01-10
Чи може платник ЄП другої групи надавати в оренду майно, якщо орендарем буде юрособа чи підприємець на загальній системі оподаткування?
А що на практиці?
Підпунктом 2 пункту 291.4 ПКУ конкретизовано контрагентів — покупців послуг. Обрати другу групу можуть підприємці, які здійснюють госпдіяльність з надання послуг (у т. ч. побутових) платникам ЄП та/або населенню. Поняття «послуги» та «оренда» у світлі ПКУ сприймаються як тотожні. Справді, платникам ЄП другої групи заборонено надавати нерухомість в оренду СГ на загальній системі. «Єдиноподатник», який надає нерухомість в оренду неплатникам ЄП, може обрати третю або п'яту групу спрощеної системи оподаткування. Як варіант, підприємець — платник ЄП другої групи має можливість надати нерухомість в оренду платнику ЄП на іншій групі (у т. ч. юрособі)6, який, своєю чергою, за згодою орендодавця (про це слід зазначити у договорі оренди) надасть приміщення в суборенду СГ на загальній системі.
6 Варіант із фізособою є невигідним, адже суборендар виконуватиме роль податкового агента з відповідним оподаткуванням ПДФО нарахованих фізособі доходів.
Чи має право ФОП-турагент на обрання другої групи платника ЄП в разі здійснення діяльності на підставі агентських договорів, укладених з туроператорами — неплатниками ЄП?
Офіційна думка
Фізична особа — підприємець — турагент, який здійснює посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів, не є комерційним агентом, тобто не має повноважень укладати агентські договори відповідно до вимог ст. 295 Господарського кодексу України та не має права при наданні посередницьких послуг туроператорам — не платникам єдиного податку обирати другу групу платників єдиного податку.
Податковий інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.minrd.gov.ua/)
Чи може підприємець, що торгує ювелірними виробами, обирати спрощену систему оподаткування?
А що на практиці?
Так, може, але є особливості. На відміну від юридичних осіб — платників єдиного податку, фізичні особи — підприємці, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, згідно із п. 291.4 ПКУ належать виключно до третьої або п'ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої та п'ятої груп. При цьому такі підприємці можуть обрати лише ставку єдиного податку у розмірі 5% для третьої групи або 7 % для п'ятої групи (п. 293.3 Кодексу), які передбачають включення ПДВ до складу єдиного податку. Відповідно, такі суб'єкти не реєструються платниками податку на додану вартість.
Чи має право фізособа — платник ЄП здійснювати роздрібну торгівлю пивом і при цьому не застосовувати РРО?
А що на практиці?
Підпунктом 3 пп. 291.5.1 ПКУ визначено, що не можуть бути платниками ЄП суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізособи-підприємці), які здійснюють, зокрема, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу ПММ в ємностях до 20 л та діяльності фізосіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин). Водночас, згідно з п. 296.10 ПКУ, підприємці-фізособи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, не застосовують реєстратори розрахункових операцій (РРО). Аналогічна норма міститься також у Законі про РРО (п. 6 ст. 9).
Таким чином, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу пива фізичними особами — підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Крім того, пунктом 297.1 ПКУ визначено перелік податків і зборів, щодо яких платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності. Зокрема, до такого переліку віднесено збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.