Постанова КМУ від 27.05.2013 р. №437
Дозвіл на застосування праці іноземців
Постановою №4371 затверджено новий порядок, що визначає процедуру видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі — Порядок №437). Розгляньмо, з якими новаціями зіткнуться роботодавці, які працевлаштовують у себе іноземців.
Загальні положення
Підприємства, установи й організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України, як правило, на підставі дозволу, що видається терміном до одного року. Дія такого дозволу може бути продовжена на той самий термін2. Обов'язковість наявності дозволу встановлено ч. 2 ст. 42 Закону про зайнятість3 та п. 2 коментованого Порядку №437. До речі, ч. 6 ст. 42 Закону про зайнятість встановлено окремі випадки працевлаштування іноземців без наявності такого дозволу.
Коли надається дозвіл на працевлаштування іноземця (особи без громадянства):
— якщо в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи;
— якщо є достатнє обґрунтування доцільності застосування праці такого працівника;
— якщо застосовується праця іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів, укладених між вітчизняним та іноземним суб'єктом господарювання, за умови, що відсоток кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках договору, не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договору;
— якщо застосовується праця іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов'язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ (стаття II Генеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії»;
— якщо застосовується праця осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Згідно зі статтею 42 Закону про зайнятість
Iноземець може працювати в Україні без дозволу, якщо він:
— постійно проживає в Україні;
— має статус біженця відповідно до законодавства України або одержав дозвіл на імміграцію в Україну;
— має статус особи, що потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист в Україні;
— представник іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, який обслуговує такі компанії на території України;
— працівник закордонних засобів масової інформації, акредитований для роботи в Україні;
— спортсмен, що набув професійного статусу, артист та працівник мистецтва і працює в Україні за фахом;
— працівник аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
— працівник іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
— священнослужитель і тимчасово перебуває в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
— прибув в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
— прибув в Україну для провадження викладацької діяльності за фахом у державних вищих навчальних закладах на їх запрошення;
— відповідає іншим умовам, передбаченим законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 6 статті 42 Закону про зайнятість
На відміну від попереднього Порядку №3224, у новому Порядку №437 більш конкретизовано окремі випадки працевлаштування іноземця. Зокрема, у деяких випадках дозвіл на працевлаштування іноземця чи осіб без громадянства видається за умови достатнього обґрунтування доцільності застосування їхньої праці. Новим Порядком конкретизовано, що застосування праці іноземців та осіб без громадянства є доцільним та достатньо обґрунтованим у разі, якщо іноземець або особа без громадянства:
— претендує на зайняття посади керівника, заступника керівника або іншої керівної посади, за умови що такий іноземець чи особа без громадянства є засновником або співзасновником підприємства, установи, організації;
— є суб'єктом авторського права і суміжних прав та запрошується на роботу в Україну для здійснення таких прав (п. 5 Порядку №437).
1 Постанова КМУ від 27.05.2013 р. №437 «Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства», чинна з 05.07.2013 р. (дата опублікування в «Офіційному віснику України» №48/2013), див. «ДК» №28/2013.
2 Iноземці, які відповідно до графіка специфічних зобов'язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до СОТ належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії», отримують дозвіл не більш як на три роки (п. 19 Порядку №437). Дія такого дозволу може бути продовжена на два роки.
3 Закон України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення».
4 Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою КМУ від 08.04.2009 р. №322, який втратив чинність з дати набрання чинності Порядком №437.
Застосування праці іноземців, які скеровані закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між вітчизняним та іноземним СГ, є можливим за умови, що чисельність кваліфікованих іноземців, які залучаються у рамках таких договорів (контрактів), не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договорів (контрактів) (п. 2 Порядку №437). Але ця умова спричинює запитання. Наприклад, на яку дату потрібно визначати чисельність працюючих осіб у вітчизняного СГ, а також чи входять до розрахунку інші іноземці чи лише громадяни України? Отже, чекатимемо на подальші роз'яснення Державної служби зайнятості щодо практичного застосування цієї умови.
Якщо причиною працевлаштування іноземця є відсутність в Україні (регіоні) кваліфікованих працівників, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, і роботодавець має бажання працевлаштувати іноземного спеціаліста, він не пізніше ніж за 15 к. д. до звернення за дозволом подає територіальному органу Державної служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії). На підставі зазначеної інформації служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні громадян України. У разі наявності кваліфікованих працівників в Україні (регіоні), які можуть бути працевлаштовані на заявлену роботодавцем вакансію та відповідають вимогам, зазначеним роботодавцем в інформації про попит на робочу силу, територіальні органи для працевлаштування скеровують громадян України (п. 4 та 24 Порядку №437). I тільки якщо служба зайнятості справді не зможе знайти працівника — громадянина України на заявлену вакансію, працедавцю надається право отримати дозвіл на працевлаштування за такою вакансією іноземця.
Порядок отримання дозволу
Дозвіл на працевлаштування іноземців та осіб без громадянства видається територіальним органом Державної служби зайнятості за юридичною адресою СГ-роботодавця. Перелік документів для отримання дозволу встановлено пунктами 6, 7 та 8 (для кожного випадку свої вимоги). Зверніть увагу: коментованим Порядком №437 затверджено форму заяви на отримання дозволу (додаток до Порядку №437).
Фактично пакет документів не змінено. Але серед переліку з'явився новий документ — документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про те, що особа не хвора на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інші інфекційні захворювання, перелік яких визначено МОЗ. Для отримання дозволу для іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зазначений документ не подається. Для цієї категорії осіб п. 8 коментованого Порядку затверджено свій перелік документів.
Раніше при поданні документів для отримання дозволу потрібно було заздалегідь вносити кошти та подавати квитанцію про внесення плати за розгляд заяви. Тепер оплата за дозвіл здійснюється після прийняття рішення про його видачу, отже, цей документ подається пізніше (див. нижче). У разі невнесення роботодавцем плати протягом встановленого терміну з дня прийняття рішення про видачу дозволу таке рішення скасовується.
Крім того, скасовано вимогу подавати у пакеті документів на отримання дозволу:
— довідку органу ДПС про сплату роботодавцем податків та зборів (обов'язкових платежів);
— довідку центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед Фондом безробіття;
— документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установленому порядку, який посвідчує право певної особи представляти інтереси роботодавця у центрі зайнятості.
Тепер територіальний орган приймає документи за описом, копія якого видається роботодавцю або уповноваженій ним особі з відміткою про дату та номер реєстрації таких документів.
Встановлено нові строки оформлення дозволу:
— рішення про видачу (продовження) або відмову1 у наданні дозволу приймається Державною службою зайнятості протягом 15 к. д. з дня реєстрації документів (п. 13 Порядку №437);
1 Підстави відмови у видачі (продовженні) дозволу встановлені п. 24 Порядку №437.
— рішення щодо дозволу надсилається роботодавцю не пізніше ніж протягом 3 р. д. з дня прийняття і розміщується на сайті територіального органу Державної служби зайнятості (п. 14 Порядку №437);
— сплатити за дозвіл потрібно протягом 30 к. д. з дня прийняття рішення про його видачу (подовження) (п. 15 Порядку №437);
— дозвіл видається протягом 10 р. д. з дня зарахування коштів за його видачу на рахунок Фонду безробіття (п. 16 Порядку №437).
Зверніть увагу: роботодавець повинен подати територіальному органу після одержання дозволу копію трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, на якого отримано дозвіл. Така копія подається протягом 3 р. д. з моменту укладення трудового договору (контракту) (п. 27 Порядку №437). Ненадання копії такого договору є підставою для анулювання1 дозволу.
1 Підстави для анулювання дозволу встановлені п. 25 Порядку №437.
Якщо іноземець чи особа без громадянства без поважних причин не став до роботи у передбачений трудовим договором строк, роботодавець повинен протягом 5 р. д. письмово повідомити про це територіальний орган або підрозділ ДМС за місцем видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства і територіальний орган Державної служби зайнятості, який видав дозвіл (п. 28 Порядку №437).
У разі дострокового розірвання або припинення трудового договору (контракту) роботодавець повідомляє про це письмово протягом 3 р. д. територіальний орган, який видав дозвіл (п. 29 Порядку №437). Жодних особливих форм повідомлень коментованим Порядком не встановлено, що дозволяє зробити висновок про подання таких повідомлень у довільній формі.
У разі втрати дозволу дублікат втраченого дозволу видається за умови подання роботодавцем територіальному органу Державної служби зайнятості заяви у довільній формі щодо видачі дубліката дозволу та копій документів, які підтверджують факт звернення роботодавця для отримання такого дозволу до цього органу раніше. Плата за видачу дубліката дозволу не справляється. Рішення про видачу дубліката дозволу приймається протягом 5 р. д. з дня звернення.
I останнє: хоча у коментованому порядку (на відміну від попереднього) не визначено штрафів, роботодавці не звільнені від відповідальності. Адже на них поширюються штрафні санкції, передбачені ч. 5 ст. 53 Закону про зайнятість населення. Зокрема, у разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця:
— на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;
— на інших умовах, ніж ті, що передбачені дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»