Фізособа — не СПД, засновник товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТзОВ) виходить зі складу засновників. Проте зроблений ним внесок і частку прибутку, що належить йому, забирати відмовляється. Якими будуть податкові наслідки для підприємства, якщо не виплачувати засновникові його частку при виході?
Оподаткування цієї операції залежить від того, на яких саме умовах засновник виходить зі складу засновників і як ця операція оформлена. Якщо йдеться про зміну засновників, тобто засновник передає свою частку іншій особі (за договором купівлі-продажу, дарування тощо), до податкового обліку підприємства ця операція не має жодного стосунку. А якщо йдеться про те, що засновник відмовляється від своєї частки прибутку, що йому належиться, на користь самого підприємства, тобто, по суті, дарує підприємству зроблений ним внесок і належну йому частку прибутку, то мова йтиме про безоплатно отримані активи. А отже, і про оподатковуваний дохід підприємства.
Суму такого доходу визначити доволі легко. По-перше, це буде вартість внеску до статутного фонду підприємства згідно з первинними документами про внесення такого внеску (прибутковими касовими ордерами, випискою банку, накладними, актами виконаних робіт, наданих послуг тощо). По-друге, це буде вартість частки прибутку підприємства, яку засновник має право отримати при виході. Порядок визначення цієї частки повинен бути встановлений установчими документами (ст. 4 Закону про госптовариства1).
Звертаємо вашу увагу на те, що частка прибутку, яка належиться кожному з власників корпоративних прав залежно від частки їх участі у статутному капіталі ТзОВ, є дивідендами. Це встановлено і п. «б» ст. 10 Закону про госптовариства, і відповідає визначенню дивідендів, установленому п. 4 П(С)БО 152 і пп. 14.1.49 ПКУ.
1 Закон України від 19.09.91 р. №1576-ХII «Про господарські товариства».
2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. №290.
Для того щоб підприємство могло виконати свій обов'язок виплатити дивіденди засновникові та визнати дохід у сумі таких дивідендів, треба, щоб:
а) була визначена належна засновникові сума прибутку. З погляду автора, така сума повинна бути зазначена у протоколі зборів засновників ТзОВ, на яких розглядається питання про вихід такого засновника зі складу засновників;
б) була оформлена письмова відмова засновника від таких дивідендів і свого внеску до статутного фонду (анулювання заборгованості).
Якщо зазначені операції будуть оформлені таким чином, то, з погляду автора, інших податкових наслідків у ТзОВ, крім сплати податку з отриманого ним доходу, не виникне. Але якщо відмова засновника від належної йому виплати буде оформлена, наприклад, договором дарування на користь ТзОВ, на думку автора, у засновника виникне оподатковуваний дохід. Оскільки таку відмову можна тлумачити як виплату таких дивідендів — тільки не самому засновникові, а іншій особі за його розпорядженням. Оскільки засновник — фізособа і не СПД, то ТзОВ доведеться утримати ПДФО за рахунок такого доходу і в день переходу права власності на дивіденди від засновника до підприємства перерахувати такий ПДФО до бюджету. Таким чином, оподатковуваний дохід, що отримується підприємством, зменшиться на суму утриманого з дивідендів ПДФО. А в податковому розрахунку за формою №1ДФ1 за квартал, в якому відбудеться така виплата дивідендів, — відобразити їх суму з ознакою доходу «109».
Якщо підприємство перебуває на загальній системі оподаткування, то такий дохід оподатковується податком на прибуток на підставі пп. 135.5.4 ПКУ. Такий дохід відноситься до інших доходів підприємства у періоді виникнення (за датою переходу права власності). Він повинен бути відображений в декларації з податку на прибуток2 у рядку 03, а також у рядку 03.9 (у разі якщо внесок був зроблений товарами, роботами, послугами, а також якщо засновниками було встановлено в установчих документах, що належна їм частка прибутку надається їм у негрошовій формі) або в рядку 03.10 (якщо внесок було зроблено грошима або засновниками було встановлено, що належна їм частка прибутку надається їм у грошовій формі).
Якщо підприємство є платником єдиного податку, то, з погляду автора, такий дохід включається до бази оподаткування єдиним податком відповідно до ч. 2 п. 292.1 ПКУ і п. 292.3 ПКУ.
Утім, сміливі платники податків можуть відмовитися визнавати такий дохід у сумі анульованої заборгованості, оскільки в п. 292.3 ПКУ зазначена лише кредиторська заборгованість, за якою закінчився строк позовної давності. А судячи з глави 19 ЦКУ, це різні поняття. Проте, хоч юрособа — платник єдиного податку і не отримує цього доходу, наприклад, у вигляді надходжень на поточний рахунок або до каси, є ризик того, що під час податкових перевірок він буде визнаний як оподатковуваний.
Тому обережним платникам податків виходячи з наведених вище міркувань треба буде спочатку визнати кредиторську заборгованість, а потім визнати дохід у сумі її анулювання. Такий дохід повинен бути відображений у податковій декларації платника єдиного податку — юрособи3 в рядку 1, у якому відображається загальна сума оподатковуваного доходу, а також в рядках 2 або 3 залежно від обраної ставки оподаткування.
1 Форма і порядок заповнення та подання затверджені наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. №1020.
2 Форму затверджено наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. №1213.
3 Форму затверджено наказом Мінфіну України від 21.12.2011 р. №1688.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»