Лист Мінприроди від 30.09.2011 р. №18922/07/10-11
Щодо обліку побутових відходів
Хоча з 1 січня 2011 року, дати введення екологічного податку, минуло досить багато часу, проте на сьогодні далеко не всі питання його обліку та сплати врегульовано. У своєму листі від 30.09.2011 р. №18922/07/10-11 (див. у «ДК» №49/2011) Мінприроди, зі свого боку, торкнулось деяких аспектів обліку побутових відходів, які стосуються платників екоподатку. Про це — далі.
Мінприроди роз'яснює, що організації, які експлуатують полігони для розміщення твердих побутових відходів, повинні виокремлювати небезпечні відходи з побутових відходів. Загалом це ні у кого не викликає заперечень, але розгляньмо висвітлені у коментованому листі проблеми у контексті обкладення екологічним податком.
Основні поняття
Поняття побутових відходів визначено ст. 1 Закону про відходи1: побутовими є відходи, що «утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних із виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення». Аналогічне за змістом визначення міститься у Правилах №10702.
А от небезпечні відходи ця ст. 1 Закону визначає як такі, що мають фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які «створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними». До речі, Правилами №1070 зазначено, що небезпечні відходи у складі побутових — це відходи, що утворюються в процесі життєдіяльності людини в житлових та нежитлових будинках і мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для довкілля та здоров'я людини. Зазначені відходи потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.
Розміщення побутових відходів
Побутові відходи розміщуються на полігонах. Такі полігони твердих побутових відходів (далі — полігони ТПВ) повинні запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам. Відповідно до п. 1.4 Правил №4353 на ці полігони дозволяється приймати побутові відходи (крім рідких побутових відходів та небезпечних відходів у складі побутових відходів):
— з житлових будинків;
1 Закон України від 05.03.98 р. №187/98-ВР «Про відходи».
2 Правила надання послуг з вивезення побутових відходів (затверджені постановою Кабміну від 10.12.2008 р. №1070).
3 Правила експлуатації полігонів побутових відходів, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 р. №435.
— з адміністративних і громадських установ та організацій;
— з підприємств торгівлі та громадського харчування;
— з закладів культури і мистецтва;
— з навчальних та лікувально-профілактичних закладів;
— з інших підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності;
— вуличний та садово-парковий змет і листя, а також подрібнені будівельні відходи і промислові відходи III та IV класів небезпеки відповідно до санітарних правил та норм, шлак і золу від сміттєспалювальних заводів. При цьому тверді відходи IV класу небезпеки використовують на полігоні як ізолювальний матеріал у середній та верхній частинах полігона, а тверді відходи III класу небезпеки можуть складуватися разом з побутовими відходами з дотриманням особливих умов відповідно до санітарних правил та норм.
Правилами №435 передбачено окреме складування на полігонах ТПВ певних видів прийнятих відходів, які обліковуються при надходженні на контрольно-пропускний пункт методом зважування на автомобільних вагах. На кожному полігоні ТПВ затверджується перелік дозволених та заборонених для прийняття відходів. Порядок прийняття відходів на полігон встановлено розділом II Правил №435. Приймальники обліковують прийняті відходи, застосовуючи для перерахунку з об'ємних одиниць в одиниці маси відповідні методики, встановлені Правилами №1070 та наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 22.03.2010 р. №75. Зазвичай бухгалтерія не здійснює таких розрахунків, проте відповідає за правильність обліку різних видів прийнятих відходів та, зокрема, визначення суми екологічного податку (у розрізі видів відходів), який слід сплатити до бюджету.
Платникам екоподатку
Коментований лист Мінприроди адресовано не тільки організаціям, які експлуатують полігони ТПВ, а й тим платникам екоподатку, які розміщують ці відходи. Звичайно, Мінприроди не надає роз'яснень стосовно обкладення екоподатком, проте його точка зору щодо окремого розміщення (а відповідно й обліку) різних видів відходів є актуальною, зокрема, і для визначення класів небезпечності відходів. Наприклад, зауваження у коментованому листі щодо окремого зберігання різних за класами небезпечності відходів поширюється і на тих платників екоподатку за розміщення відходів, які не займаються таким розміщенням професійно. Якщо його ігнорувати, є ризик, що податківці при перевірці заперечуватимуть правильність визначеної платниками бази обкладення екоподатком. Малонебезпечним відходам, які зберігаються в одному контейнері або на одній території і змішані з небезпечними відходами, може бути присвоєно внаслідок такої перевірки інший клас небезпеки. Також застосувати на практиці можна і роз'яснення щодо перерахунку відходів з одиниць обсягу (м3) в одиниці ваги (тонни). Оскільки ставки екоподатку за розміщення відходів залежно від класу небезпеки встановлені ст. 246 ПКУ в гривнях за тонну, перед багатьма платниками податку, і не тільки з числа полігонів, які зберігають відходи у контейнерах, постає питання, як визначити їх кількість у тоннах. Мінприроди, як було зазначено вище, рекомендує користуватися Правилами №1070 і Наказом №75 (але, на жаль, ці накази стосуються тільки побутових відходів). Наприклад, готелі можуть при цьому використовувати щільність 182,0 — 121,0 кг/м3, лікарні 159,7 — 127,75 кг/м3, продовольчі магазини 198,9 — 183,0 кг/м3 тощо.
Нагадаємо, що підприємства, які експлуатують полігони ТПВ, є платниками екоподатку на підставі пп. 240.1.3 ПКУ. При цьому ставки екоподатку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях (об'єктах) установлені ст. 246 ПКУ і залежать від видів відходів, а також від класу їх небезпеки, місцезнаходження полігонів тощо. У зв'язку з цим слід також зважати на ст. 35-1 Закону про відходи та відділяти небезпечні відходи, які містяться у побутових відходах. При цьому насамперед слід дотримуватися усіх санітарних вимог ДСанПіН 2.2.7.029-991, обліковувати різні види відходів, визначати їх клас небезпеки і вже на підставі такого відокремлення визначати об'єкти обкладення екоподатком.
1 Державні санітарні правила та норми ДСанПіН 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення», затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 р. №29.
Крім того, з метою встановлення єдиних підходів до роздільного збирання побутових відходів Мінрегіонбуд своїм наказом від 01.08.2011 р. №133 затвердив Методику роздільного збирання побутових відходів. Ця Методика поширюється на госпсуб'єктів незалежно від форм власності, які здійснюють діяльність, пов'язану з вивезенням побутових відходів. Саме цією Методикою встановлено технологічні схеми роздільного збирання ТПВ, які застосовуються на полігонах.
Технологічні схеми роздільного збирання побутових відходів визначаються органами місцевого самоврядування з урахуванням річної норми надання послуг з вивезення побутових відходів.
Наталія КУЦМІДА, «Дебет-Кредит»