Лист ДПАУ від 29.07.2011 р. №13818/6/15-1415
Проблема обліку форми, яка надається працедавцем працівникам, не нова, і коментоване роз'яснення ДПАУ є цікавим лише тому, що надане в умовах нового податкового законодавства. Однак точка зору ДПАУ на цю проблему лишилася старою.
На практиці часто трапляється, що для виконання трудових обов'язків працівникам надається одяг, взуття та навіть аксесуари до них. Iнколи це продиктовано вимогами законодавства з охорони праці. У такому разі одяг і взуття мають назву «спецодяг» і «спецвзуття», також працівникам надаються засоби індивідуального захисту. Таке надання здійснюється згідно із ст. 8 Закону України від 14.10.92 р. №2694-XII «Про охорону праці».
Спецодяг і спецвзуття надаються згідно із Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держкомохоронпраці від 24.03.2008 р. №53.
Перелік спецодягу, спецвзуття і засобів індивідуального захисту, які обов'язково слід надавати працівникам, що займають певні посади і виконують певні роботи, встановлено постановою КМУ від 27.06.2003 р. №994 (далі — Постанова №994). Цією ж постановою встановлено вимоги щодо матеріалів, з яких мають бути виготовлені спецодяг, спецвзуття та засоби індивідуального захисту, норми надання цих речей та термін їх використання. Крім того, перелік речей, які треба видавати працівникам як спецодяг, спецвзуття та засоби індивідуального захисту, може встановлюватися типовими галузевими нормами або галузевими нормами, які було створено на підставі типових.
Так, відповідними наказами затверджено норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам у різних галузях виробництва:
1) харчової промисловості (олійно-жирове, спиртове, лікеро-горілчане, пиво-безалкогольне, кондитерське, тютюнове та тютюново-ферментаційне, парфумерно-косметичне та ефіроолійне виробництво) (наказ Комітету з нагляду за охороною праці України від 10.06.98 р. №115);
2) м'ясної і молочної промисловості (наказ Комітету з нагляду за охороною праці України та Мінпраці від 10.06.98 р. №116);
3) сільського та водного господарства (наказ Комітету з нагляду за охороною праці України від 10.06.98 р. №117);
4) елеваторної, борошномельно-круп'яної та комбікормової промисловості (наказ Комітету з нагляду за охороною праці України від 10.06.98 р. №118);
5) зв'язку (наказ Комітету з нагляду за охороною праці України від 08.07.98 р. №139);
6) автомобільного транспорту (наказ Комітету з нагляду за охороною праці України від 20.10.98 р. №207);
7) целюлозно-паперової промисловості (наказ Мінпраці від 28.12.2000 р. №359);
8) залізничного транспорту України (наказ Держкомохоронпраці від 21.01.2004 р. №12).
Зверніть увагу на те, що, як і раніше, роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту. Щодо їх вартості законодавство обмежень не встановлює, отже, працедавець, який справді дбає про безпеку та зовнішній вигляд своїх працівників, може щодо таких витрат не економити.
У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором. Також згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
Щодо одягу, взуття та аксесуарів, які не згадуються у Постанові №994 або в галузевих нормах, то надавати їх необов'язково з точки зору чинного законодавства, а отже, довести право на податкові витрати при їх видачі працівникам працедавцям буде досить важко. У коментованому листі ДПАУ говорить про те, що врахувати при визначенні об'єкта оподаткування витрати на придбання одягу та взуття платник податку може, тільки якщо ці речі внесено до Постанови №994 або до галузевих норм. Самостійно розробити для себе норми використання цих речей підприємство згідно з чинним законодавством не має права. Отже, з точки зору ДПАУ, такі речі працівникові можуть надаватися тільки за рахунок власного прибутку підприємства.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»