Частиною 2 ст. 21 КЗпП працівникові надається право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Під час укладення трудового договору громадянин має подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи (ч. 2 ст. 24 КЗпП).
Законодавством не передбачено перевірку роботодавцем трудової книжки на наявність записів, які мав унести попередній роботодавець. Проте надати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, під час працевлаштування працівник зобов’язаний (п. 1.3 Інструкції №58).
Відсутність запису про звільнення з попереднього місця роботи унеможливлює внесення запису до трудової книжки про прийняття на основне місце роботи на новому підприємстві (розділ 2 Інструкції №58). Тож відсутність запису про звільнення може означати, що працівник досі перебуває у трудових відносинах із попереднім роботодавцем. Це може також означати, що до трудової книжки помилково не внесли запис про звільнення, хоча працівник насправді звільнений з попереднього місця роботи.
З огляду на вищезазначене прийняти на основне місце роботи працівника (який є внутрішньо переміщеною особою) без запису про звільнення в трудовій книжці в принципі можна, але за умови що працівник надасть письмове пояснення, в якому напише, що він усе-таки справді звільнений, а до трудової книжки помилково не внесли запис через такі-то і такі-то причини.
Але робити так небезпечно, адже працівник може в цьому питанні помилятися.
Тому, щоб уникнути непорозумінь, такого працівника краще прийняти на роботу за сумісництвом. Тоді не треба буде перейматися, якщо виявиться, що працівник не був звільнений з попереднього місця роботи, а на цьому підприємстві працював повний робочий день. Адже за сумісництвом працівник може бути оформлений на повний робочий день, тобто на 8 годин п’ять днів на тиждень — і навіть більше, і це не буде порушенням. Позаяк сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи за трудовим договором у вільний від основної роботи час у того самого чи іншого роботодавця (п. 1 Положення №43). А працівник, про якого йдеться і який влаштовується за сумісництвом, наразі повністю вільний від основної роботи.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- Інструкція №58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58.
- Положення №43 — Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. №43.