Нещодавно введений у дію Кодекс України з процедур банкрутства запровадив новий механізм визнання неплатоспроможності фізособи або визнання її банкрутом. I позаяк ми вже маємо перше рішення про банкрутство фізособи1, спробуймо на його прикладі з'ясувати всі нюанси справи.
У березні 2020 року було прийнято перше судове рішення, яким фізособа визнана банкрутом. Причому таке судове рішення прийнято за результатами розгляду справи в порядку Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію 21.10.2019 р.
1 Постанова Господарського суду Запорізької області від 26.03.2020 р., у справі №908/3329/19.
Нагадаємо, що з 21.10.2019 р., коли йдеться про фізосіб та ФОПів, звернутися до господарського суду із заявою про неплатоспроможність боржника може лише сам боржник (фізособа чи ФОП). Справи про неплатоспроможність фізособи (чи ФОПа) розглядають лише господарські суди за місцем перебування боржника (фізособи чи ФОПа).
Раніше подібні заяви могли подати кредитори щодо визнання підприємця банкрутом. Про фізосіб взагалі не йшлося. Такими кредиторами могли бути як суб'єкти господарювання, так і ДПС. До речі, останні мають право звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство (пп. 20.1.39 ПКУ). Проте на сьогодні такі заяви не можна подавати щодо фізосіб та ФОПів.
Отже, новим Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено порядок визнання фізособи банкрутом. Проте все ж така фізособа (або ФОП) може звернутися до суду із заявою про її неплатоспроможність. I лише за результатами розгляду справи суд може визнати таку особу банкрутом. Або через процедуру санації реструктуризувати її борги та надати можливість погасити їх, зупинивши нарахування штрафів та інших фінансових санкцій.
Процедура банкрутства за Кодексом передбачає два етапи:
— етап 1 — реструктуризація боргів;
— етап 2 — визнання банкрутом та проведення погашення боргів.
На сьогодні ми вже маємо перше судове рішення господарського суду, яким фізособу визнано банкрутом. Розглянемо його докладніше у світлі зазначених вище двох етапів.
Коли звертатися до суду?
Умови, з настанням яких фізособа чи ФОП може звернутися до суду із заявою про свою неплатоспроможність, такі:
1. Розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
2. Боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше ніж 50% місячних платежів за кожним із кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Майно, за рахунок якого погашають борги
Нагадаємо, що другий етап, у якому фізособу (зокрема, і підприємця) оголошують банкрутом, все ж таки передбачає погашення боргів. Звісно, в межах економічних можливостей такого боржника.
Кодекс з процедур банкрутства каже, що до складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, за рахунок якого можна погасити його борги, а саме: майно, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника (ч. 2 ст. 132 Кодексу).
Важливо! На нашу думку, загальна сума таких прострочених платежів не прив'язана до суми у розмірі 141690 грн. Йдеться про несплату сум за кредитами протягом двох місяців у сумі, що перевищує 50% місячних платежів за кожним із кредитів/позик. Відповідно враховуються як банківські кредити, так і інші зобов'язання, у т. ч. перед фінансовими та нефінансовими установами, які надають невеликі суми коштів у позику.
Проте ця умова спрямована радше на реструктуризацію боргів фізособи (можливо, це спричинено гучними скандалами з колекторами, які вимагають погасити борги за миттєвими позиками, що надаються небанківськими структурами).
До речі, наявність заборгованості за іпотекою може врятувати фізособу-боржника через процедуру реструктуризації боргу в судовому порядку (за його заявою про неплатоспроможність). I повертати таку заборгованість можна буде як мінімум протягом 5 років після реструктуризації. При цьому сума боргу визначатиметься за курсом НБУ на дату відкриття провадження судом у справі та без урахування штрафних санкцій і пені та з повторною оцінкою житла боржника (п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу з процедур банкрутства).
3. Ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізособи майна, на яке може бути звернено стягнення. ОКЛИК
Важливо! Як правило, ця вимога може бути застосована щодо різних видів зобов'язань, за якими фізособа програла суди та кредитори звернулися до державного чи приватного виконавця. Але це також стосується і податкового боргу фізособи, щодо якого не минув строк давності, проте органи ДПС вже звернулися до суду за стягненням.
4. Є інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Увага! До складу грошових вимог, у т. ч. щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (ч. 3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Ще однією умовою подання заяви до суду про неплатоспроможність є подання боржником декларації про його майновий стан за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
З чого борги не можуть стягуватися:
1) житло, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів);
2) кошти, що перебувають на рахунках боржника у пенсійних фондах та фондах соціального страхування;
3) інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення;
4) може бути вилучено судом з ліквідаційної маси майно (на загальну суму не більше ніж 30 мінімальних заробітних плат), зокрема:
— майнові об'єкти вартістю не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати, які є неліквідними чи дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів;
— майно, на яке згідно із законодавством може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім'ї.
Який вигляд це має на практиці?
У коментованій судовій справі 28.11.2019 р. фізособа звернулася до суду із заявою про її неплатоспроможність.
Згідно з трудовою книжкою (серія 12.06.2016) фізособу звільнено за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП. З 06.04.2017 р. припинено виплату допомоги по безробіттю.
Протягом 2020-2011 років фізособа була зареєстрована як ФОП та перебувала на обліку в ДПI.
У 2008 році уклала договір кредиту з банком на суму 88993,56 доларів США для придбання акцій для їх обміну на житлову нерухомість. Але житла особа так і не отримала, що підтверджується витягом з Реєстру нерухомого майна.
24.02.2014 р. суд виніс рішення про стягнення на користь банку 116 тис. доларів США, відкрито виконавче провадження. Проте 06.07.2017 р. державний виконавець повернув виконавчий документ у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення.
Отже, станом на дату звернення до суду (28.11.2019 р.) виконавчих проваджень уже не здійснюється.
Відомості з декларацій про майновий стан боржника за 2016, 2017, 2018 роки та декларацій сім'ї свідчать про відсутність доходів та іншого придбаного (отриманого іншим шляхом) майна.
Як ми зауважили вище, перший етап банкрутства фізособи — це реструктуризація боргів.
Тому, перш ніж продати все, що є, і попрощатися з непогашеними боргами, фізособа має спробувати домовитися з кредиторами.
Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проєкт плану реструктуризації боргів) (ч. 4 ст. 116 Кодексу з процедур банкрутства).
Остаточно процедуру реструктуризації боргів вводить суд, а кредитори приймають рішення про схвалення проєкту плану, поданого фізособою, вносять до нього зміни або відмовляються від реструктуризації.
Якщо кредитори погоджуються на пропозиції боржника або вносять до них зміни, справа про неплатоспроможність закривається і боржник згідно зі своїм планом погашає борги. Тоді вся процедура завершується на етапі 1.
Якщо кредитори відмовляються від пропозицій боржника або пропонують зміни до них, на які боржник не погоджується, то суд переходить до етапу 2 — визнає боржника банкрутом.
Зокрема, саме так сталось у коментованій нами справі. Адже, з урахуванням змін, внесених банком до плану реструктуризації, сума боргу «зросла» більше ніж утричі і була надто значна для фізичної особи.
Суд визнав фізособу банкрутом: що далі?
Постанова суду про визнання фізособи банкрутом має такі наслідки:
1) запроваджується процедура погашення боргів фізособи-банкрута. Рішення про визнання фізособи банкрутом і запровадження процедури погашення боргів оприлюднюється на офіційному вебпорталі судової влади України протягом трьох днів з прийняття відповідної постанови суду;
2) не пізніше 30 днів з дня запровадження процедури погашення боргів проводиться інвентаризація майна боржника та визначається його вартість;
3) після інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор продає майно банкрута на аукціоні. При цьому початковою вартістю продажу є його вартість, визначена ліквідатором. Але в деяких випадках може застосовуватись і так звана розумна ціна (див. ст. 63 Кодексу з процедур банкрутства);
4) кошти від продажу майна йдуть на погашення боргів. Черговість задоволення вимог кредиторів визначена ст. 64 Кодексу з процедур банкрутства. Вимоги, які не можуть бути задоволені за рахунок проданого майна, вважаються погашеними. Але списуються таким чином не всі борги!
Зобов'язання, які залишаються після банкрутства
Навіть після оголошення банкрутом за фізособою залишаються зобов'язання зі:
— сплати аліментів;
— відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю або смертю фізособи;
— страхових внесків на пенсійне забезпечення та іншого соцстрахування;
— інших вимог особистого характеру.
Які обмеження та негативні наслідки чекають на банкрута?
Крім втрати значної частини власного майна (крім того, яке не відчужується), на фізособу чекають й інші негативні наслідки:
1. Суд за певних обставин може заборонити виїзд за кордон на час розгляду справи про неплатоспроможність.
2. Протягом п'яти років після визнання фізособи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою. Винятком є ситуація, за якої фізособа-боржник погасив усі борги в повному обсязі.
Тобто, якщо за рахунок цієї процедури фізособі вже вдалося списати з себе певну кількість боргів без їх сплати, щоб скористатися такою можливістю ще раз, доведеться почекати 5 років!
3. Протягом п'яти років після визнання фізособи банкрутом така фізособа зобов'язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
А якщо не повідомити про неплатоспроможність?
Конкретної відповідальності за неповідомлення наразі не визначено. Не впливатиме це й на визнання таких договорів неукладеними чи визнання їх недійсними, не є підставою й для достроково розірвання договору (якщо відповідне застереження не буде прямо зазначено у договорі).
Проте зіпсувати фінансову репутацію фізособи зможе Реєстр кредитних історій, куди банк неодмінно внесе всю інформацію про «неблагонадійного» платника. А це може вплинути і на ставку у новому кредитному договорі, і на умови страхування заставного майна (і вартість такої застави), і на строки погашення кредиту. Зрозуміло: що більший ризик неповернення кредиту передбачатимуть кредитори, то жорсткіші умови вони встановлюватимуть для позичальника. Деякі з них, можливо, і взагалі відмовлять фізособі у наданні кредиту.
4. Фізособа, визнана судом банкрутом, не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
5. Якщо суд визнає банкрутом ФОПа або закриває провадження про неплатоспроможність на етапі реструктуризації боргів, то відповідні записи обов'язково вносяться до ЄДР. I тут знову ж таки — штрафів за це не буде. Проте кожен бажаючий із контрагентів такого ФОП дізнається, що він уже мав проблеми з погашенням боргів. А це може вплинути як на умови платежів, що їх такі контрагенти встановлюватимуть за договорами, так і на їх бажання працювати з таким ФОПом узагалі.
Підсумовуючи наведене, наголосимо, що, з одного боку, процедури банкрутства для фізосіб вітчизняне законодавство потребувало вже давно. Адже ситуації, коли борги є, а погасити їх нині чи взагалі фізособа не може, на жаль, трапляються досить часто. З іншого боку, зрозуміло і те, що процедурою банкрутства спробують скористатися для списання боргів і ті, хто просто не бажає платити їх. Чи варте воно того, кожен вирішуватиме для себе самостійно. Сподіваємося, стаття допоможе вам у цьому.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»