Постанова ВС від 05.05.2025 у справі №199/9897/22.
Як бути у випадку, якщо на руках у власника земельної ділянки паперові документи, які стверджують одне, а документи, що надаються йому в електронній формі, містять іншу інформацію? Чому вірити, а головне — чому повірить суд? Подивимося на прикладі справи.
Зміст справи — чому виникла розбіжність
Розбіжність виникла щодо встановлення, хто ж є власником земельної ділянки.
16.07.2019 особа звернулася до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га ріллі у власність для ведення особистого селянського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру від 19.07.2019 було надано запитуваний нею дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
11.09.2019 відділ у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру в Донецькій області здійснив державну реєстрацію цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі на підставі паперового проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. І цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.
Відтак 02.10.2019 особа звернулася до ГУ Держгеокадастру з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. І 10.12.2019 приватний нотаріус здійснено державну реєстрацію права власності на зазначену спірну земельну ділянку за особою. Підставою зафіксовано наказ ГУ Держгеокадастру від 02.10.2019.
І вже після того, як усі документи були оформлені, виявилося, що на цю земельну ділянку претендує інша особа!
Пізніше, на запит прокуратури, від ГУ Держгеокадастру було отримано електронні копії наказів ГУ Держгеокадастру:
- від 02.10.2019, зміст якого (крім реквізитів — дати, номера, назви, підписувача) істотно відрізняється, а саме зазначеним наказом вирішено цю земельну ділянку надати у власність зовсім іншій громадянці;
- від 21.10.2019 особі було відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо спірної земельної ділянки з підстав невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та ухвалених відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.
Паперових оригіналів цих наказів ГУ Держгеокадастру не надано. І дещо «списала війна».
У період з 31.10.2019 до 08.11.2019 Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру провела перевірку деяких питань діяльності ГУ Держгеокадастру області, за наслідками чого склала акт. Згідно з цим актом під час перевірки виявлено, що 04.11.2019 в Головному управлінні немає оригіналів наказів із розпорядження землями сільгосппризначення, які видано Головним управлінням до 04.10.2019 включно.
Надалі стало відомо, що офіс ГУ Держгеокадастру внаслідок бойових дій зруйновано (будівля вигоріла у березні 2022 р.).
Тож виникає запитання: хто є власником цієї земельної ділянки? Адже в один і той самий період ГУ Держгеокадастр області склало аналогічні документи на різних власників. Тільки один із них має на руках паперові документи (і провів їх нотаріальне засвідчення та державну реєстрацію). А другий — лише електронну копію.
Що вирішив Верховний Суд
Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а позбавлення фізособи права власності на спірну земельну ділянку через помилку та суперечливу поведінку державного органу суперечить державному чи суспільному інтересу та має ознаки непропорційного втручання держави у право на мирне володіння майном.
Водночас щодо цієї земельної ділянки суду були надані дві копії наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019, які істотно відрізняються за своїм змістом. Причому одна з копій виготовлена з паперового носія, який був підставою для здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, інша — паперова копія електронного документа зі системи «ДОК ПРОФ». Паперового оригіналу зазначеного документа немає через його втрату.
Суд вирішив вважати достовірним той документ, який є у паперовій формі.
Установивши в суді, що розроблення проєктно-технічної документації, державна реєстрація земельної ділянки у Держземкадастрі здійснювалися з ініціативи особи з поданням нею паперових документів, у т. ч. наказу ГУ Держгеокадастру області від 02.10.2019, цілком логічно припустити, що саме ця копія наказу і є належним та допустимим доказом вчинення законних дії кадастровим реєстратором та прийняття Держземкадастром паперових документів, на підставі яких фізособі передано у власність земельну ділянку.
При цьому був зроблений і такий висновок: наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений із дотриманням вимог законодавства, має таку саму юридичну силу, як і документ на паперовому носії. Але у разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет для суду мають відомості на паперових носіях.
132. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
133. Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.