Постанова Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №280/275/24.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суд від 11.06.2025 у справі №280/275/24.
Стаття 22 Закону про рекламу забороняє рекламу алкогольних напоїв «засобами внутрішньої реклами» незалежно від того, чи є місце продажу спеціалізованим. Винятки стосуються виключно спеціальних виставкових заходів.
Будь-які матеріали, що за формою чи змістом просувають алкогольні напої або стимулюють попит у торговому залі (особливо з використанням слів «акція», «подарунок», «виграй» тощо), є порушенням ч. 2 ст. 22 Закону про рекламу.
Рекламою алкогольних напоїв у торговому залі магазину є будь-які промоційні матеріали чи дії, що відповідають критеріям «внутрішньої реклами», зокрема це:
1. Плакати, банери, екрани чи інші носії інформації всередині приміщення, які містять заклики до купівлі або просування товару, наприклад «акція», «спробуйте», «купуйте», «візьміть», «зустрічайте», «спеціальна пропозиція» тощо; такі матеріали мають бути спрямовані на формування чи підтримку інтересу споживачів до алкогольних напоїв.
2. Продакт-плейсмент або спонсорські елементи всередині магазину, якщо вони активно просувають алкогольний бренд чи продукт із наміром стимулювати попит.
3. Будь-які прямі чи непрямі заклики до придбання алкогольних напоїв, які виходять за межі простого інформування про товар.
Що загрожує порушникові цих правил? Покажемо на прикладі згаданої нами вище судової справи.
Хто може оштрафувати за неправильну рекламу алкоголю?
Контроль за дотриманням законодавства про рекламу, зокрема, щодо захисту прав споживачів реклами покладається на органи Держпродспоживслужби (ч. 1 ст. 26 Закону про рекламу та пп. 9 п. 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затверджене постановою КМУ від 02.09.2015 №667).
Його фахівці прийшли з перевіркою до магазину і склали низку протоколів про порушення законодавства про рекламу, а саме:
1) розміщена реклама «АКЦІЯ» на вітрині поруч із вином у торговельній залі магазину. При цьому у рекламі не було інформації про строки та місце проведення «акції» та не зазначено інформаційне джерело, з якого можна дізнатися про умови проведення акції, чим порушено ще й ч. 3 ст. 8 Закону про рекламу;
2) розміщена реклама такого змісту: «Отримай подарунок. Купуй 6 пляшок вина та отримай 7-му в подарунок». Ця реклама заохочує до вживання алкогольних напоїв, чим порушено абз. 9 ч. 3 ст. 22 Закону про рекламу, та не супроводжується текстом попередження такого змісту: «Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров’я», чим порушено ч. 7 ст. 22 Закону про рекламу.
Аналогічна реклама з «акцією» була і щодо пива.
Проте, вважаючи рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу протиправними, ТОВ звернулося до суду.
Позиція ТОВ:
- директор (або уповноважена особа) ТОВ не ознайомлювався з направленням на проведення заходу контролю та підставами здійснення перевірки, а також не отримував вимоги щодо надання інформації про розповсюдження реклами;
- плакати, розміщені у торговельній залі й на вітрині магазину, та листівки, що розповсюджувалися на місці реалізації товару, не є рекламою.
Позиція Держпродспоживслужби:
- за адресою магазина було вручено листа, який також було надіслано на місце реєстрації юрособи, в якому пропонувалося надати Держпродспоживслужбі копії договору оренди або свідоцтво про право власності на приміщення, свідоцтва про державну реєстрацію або витягу з ЄДРПОУ, макет замовлення та документ на підтвердження вартості виготовлення та розповсюдження реклами і письмові пояснення;
- такий самий запит надати документи потім надсилався ТОВ повторно (і теж залишився без відповіді). Зазначене давало органу Держпродспоживслужби підстави вважати, що директор ТОВ був обізнаний про необхідність надання інформації.
Що ж до того, чи є рекламою розміщення оголошень про «акції» в магазині, то спір сторін вирішив уже Верховний Суд.
Важливо: суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків, хоча й стали на бік ТОВ:
1. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що контролери не дотрималися вимог Закону №877 щодо порядку проведення перевірки. Не було належним чином пред’явлено наказ на перевірку, направлення на перевірку та службові посвідчення перед початком заходу. Не було надано копії посвідчення (направлення) суб’єкту господарювання та не складено акт за результатами перевірки з відповідними відомостями. Тому результати перевірки у вигляді накладення штрафів слід визнати протиправними.
2. Апеляційна інстанція вважала, що штраф треба скасувати з інших підстав. Інформація про алкогольні напої, розміщена на вітрині та у торговельній залі магазину, не є рекламою відповідно до ч. 7 статті 22 Закону про рекламу, тому штраф є незаконним та підлягає скасуванню.
А що вирішив Верховний Суд?
Верховний Суд наголосив, що Закон про рекламу є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері реклами, включаючи контроль за її дотриманням.
Водночас Закон про рекламу не містить детального опису процедури перевірок, як це передбачено Законом №877 (видача наказу чи оформлення направлення). Натомість він зосереджений на матеріальних аспектах: виявленні порушень і застосуванні санкцій.
Важливо!
ВС вважає, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу алкогольних напоїв не є заходом державного нагляду (контролю) у розумінні Закону №877.
Проте, якщо орган контролю вимагає документів, що виходять за межі рекламного матеріалу, така перевірка набуває ознак заходу державного нагляду в розумінні Закону №877 і має супроводжуватися дотриманням його процедур.
Реклама чи оголошення в магазині — у чому різниця?
Верховний Суд зазначає, що реклама характеризується такими критеріями:
- має на меті сформувати чи підтримати обізнаність споживачів та їхній інтерес до особи, ідеї та/або товару;
- поширюється за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами, тобто має комерційний або промоційний характер;
- може бути представлена у формі прямої реклами, телепродажу, спонсорства, продакт-плейсмента;
- розміщується на відкритих територіях, на спеціальних конструкціях, зовнішніх поверхнях будівель, елементах вуличного обладнання чи над проїжджою частиною (зовнішня реклама) або всередині приміщень (будинків, споруд, кінотеатрів, театрів, під час спортивних заходів у закритих приміщеннях).
Реклама про зниження ціни на товар, про розпродаж має містити відомості про місце, дату початку і закінчення дії знижки на товар, розпродаж, а також про співвідношення розміру нової ціни до попередньої ціни реалізації товару або про розмір знижки. В аудіальних медіа така реклама має містити зазначення джерела інформації, з якого можна дізнатися про умови надання знижок або проведення розпродажу (ч. 3 ст. 8 Закону про рекламу).
Увага!
Конкурси, лотереї, розіграші призів, інформація про знижки або розпродажі за визначенням є рекламою, яка має на меті привернути увагу покупців.
А от інформація про виробника товару та/або товар у місцях їх реалізації (на обладнанні, оформленні торговельних точок, самому товарі чи пакованні) не вважається рекламою.
Також не вважається рекламою брендування полиць, холодильників і торгового обладнання місць реалізації алкогольних напоїв, за умови що не містить рекламних слоганів.
Проте ст. 22 Закону про рекламу забороняє рекламу алкогольних напоїв «засобами внутрішньої реклами» незалежно від того, чи є місце продажу спеціалізованим. Винятки стосуються виключно спеціальних виставкових заходів. Будь-які матеріали, що за формою чи змістом просувають алкогольні напої або стимулюють попит у торговельній залі (особливо з використанням слів «акція», «подарунок», «виграй» тощо), є порушенням ч. 2 ст. 22 Закону про рекламу.
Тобто, при здійснення контролю за рекламою органом держнагляду (контролю) та при вирішенні спорів у судах слід ураховувати не лише формальне місце розміщення, а й зміст, візуальну форму та цільове сприйняття, особливо з боку вразливих груп (молодь, залежні особи).