Суттєво. Порушників правил оподаткування очікують скасуванння податкових пільг та спеціальних податкових статусів, а також оподаткування неправомірно отриманого доходу від несплати податків.
! Фізособам та юрособам
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13 – 17, ст. 112) такі зміни:
1. Пункт 14.1 статті 14:
доповнити підпунктом 14.1.18-1 такого змісту:
«14.1.18-1. боргові зобов’язання за запозиченнями – зобов’язання, які виникають у платника податків перед третіми особами за наслідками здійснення операцій запозичення, в яких платник податків виступає позичальником коштів (майна) або одержувачем товарів (робіт, послуг).»;
доповнити підпунктом 14.1.28-2 такого змісту:
«14.1.28-2. витрати, пов’язані із залученням фінансування альтернативними способами – витрати, які по своїй економічній суті, є економічно еквівалентними процентам, але не були в явній формі визначені як проценти у відповідних договорах або бухгалтерському обліку, зокрема, через застосування при укладанні договорів норм права іншої держави або законів шаріату, або через застосування при складанні фінансової звітності концептуальної основи, відмінної від національних положень (стандартів) фінансової звітності або міжнародних стандартів фінансової звітності.»;
підпункт 14.1.49 викласти у такій редакції:
«14.1.49. дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою, інститутом спільного інвестування чи іноземним утворенням без статусу юридичної особи на користь засновника/акціонера та/або учасника у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Дивіденди, включають, зокрема, але не виключно, платежі, що здійснюються емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, що підтверджують право власника цінних паперів на одержання частини прибутку такого емітента та/або на частку (пай) у майні (активах) емітента.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також:
платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою, інститутом спільного інвестування чи іноземним утворенням без статусу юридичної особи, на користь її засновника, акціонера та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини);
сума коригування фінансового результату до оподаткування, що здійснюється відповідно до підпункту 140.5.2 та 140.5.2-1 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. Це правило застосовується також у випадку, коли до однієї тієї саме операції водночас застосовуються положення пункту 140.5.2 або 140.5.2-1 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу і інше положення розділу ІІІ, на підставі якого збільшується фінансовий результат до оподаткування, і платник податку відповідно до пункту 140.7 статті 140 ПКУ, збільшив фінансовий результат на підставі іншого згаданого положення;
виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою, інститутом спільного інвестування або іноземним утворенням без статусу юридичної особи, у зв’язку із зменшенням статутного, пайового чи додаткового капітал або іншої аналогічної операції, внаслідок якої зменшується розмір нерозподіленого прибутку, статутного, пайового чи додаткового капіталу такої юридичної особи чи іноземного утворення без статусу юридичної особи. В разі зменшення статутного, пайового чи додаткового капіталу, дивідендами не вважається сума виплати в грошовій або негрошовій формі, яка не перевищує суму коштів або вартість майна, попередньо переданого відповідним акціонером, засновником чи учасником як внесок до статутного, пайового чи додаткового капіталу;
сума збільшення активів або зменшення зобов’язань пов’язаної особи юридичної особи або іноземного утворення без статусу юридичної особи, яка відбулась внаслідок здійснення операцій (домовленостей, дії), комбінованої операції або низки операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, якщо такі операції (домовленості. Дії), є податковим зловживанням або внаслідок здійснення операції, яка не має ділової мети.»;
у підпункті 14.1.54:
абзац перший замінити абзацом такого змісту:
«14.1.54. дохід з джерелом походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, який відповідає одній з таких ознак:
доповнити новими абзацами другим – восьмим такого змісту:
1) пов’язаний з веденням діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні;
2) пов’язаний із застосуванням найманої праці (роботи), яка виконується на території України;
3) безпосередньо або опосередковано пов’язаний з майном, яке знаходиться на території України або яким володіють резиденти України;
4) безпосередньо або опосередковано пов’язаний з акціями (корпоративними правами) та/або іншими цінними паперами, емітованими резидентом України;
5) враховується у складі витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, при розрахунку фінансового результату до оподаткування юридичної особи, яку створено за законодавством України, або особи, яка є платником податку на прибуток резидентом України чи веде діяльність в Україні через постійне представництво;
6) виплачується (в тому числі в натуральній формі або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) особою, яку створено за законодавством України, або особою, яка є платником податку на прибуток – резидентом України чи веде діяльність в Україні через постійне представництво.
До доходу з джерелом походження з України відноситься, зокрема, але не виключно, дохід у вигляді:».
у зв’язку з цим абзаци другий – шістнадцятий вважати відповідно абзацами десятим – двадцять третім.
Підпункт «и» викласти в такій редакції:
«и) прибутку від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів:
цінних паперів, корпоративних прав та деривативів;
акцій, корпоративних прав, часток в іноземних юридичних особах / іноземних утвореннях без статусу юридичної особи, (незалежно від того, чи є так особи (утворення) резидентами або нерезидентами України), якщо понад 50 відсотків вартості таких акцій, корпоративних прав, часток у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню безпосередньо або опосередковано утворюється за рахунок вартості нерухомого майна та/або прав користування нерухомим майном, яке розташоване в Україні, та/або правами на видобуток корисних копалин на території України, якими безпосередньо або опосередковано володіє особа (утворення), акції, корпоративні права, частки якої продаються (відчужуються).
Для цілей визначення того, чи стосується абзац третій підпункту «и» цього підпункту відповідних акцій, корпоративних прав, часток, сукупна вартість нерухомого майна та/або прав користування нерухомим майном та/або прав на видобуток корисних копалин, якими безпосередньо або опосередковано володіє відповідна особа (утворення), порівнюється з вартістю акцій, корпоративних прав, часток, які продаються (відчужуються), незалежного від того, чи відображаються відповідне майно та/або майнові права в бухгалтерському обліку особи (утворення), яка ними безпосередньо володіє. При цьому вартість відповідного майна, майнових прав, акцій, часток, корпоративних прав визначається відповідно до принципу «витягнутої руки».
Вважається, що особа, акції, корпоративні права, частки якої продаються (відчужуються), опосередковано володіє будь-яким майном, зазначеним в абзаці четвертому цього підпункту, якщо така особа прямо або опосередковано володіє 25 або більше відсотками акцій, корпоративних прав, часток в особі, яка безпосередньо володіє відповідним майном;»;
підпункт «і» та абзац двадцять третій виключити;
доповнити підпунктом 14.1.83-1 такого змісту:
«14.1.83-1. іноземна юридична особа – юридична особа, яка зареєстрована відповідно до законодавства іноземної держави (території).»;
доповнити підпунктом 14.1.83-2 такого змісту:
«14.1.83-2. іноземне утворення без статусу юридичної особи – будь-яке утворення, яке створене і проводить свою діяльність на підставі правочину, установчих документів або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, яке відповідно до такого законодавства та/або документів, що регулюють його діяльність (особистого закону), має право:
а) володіти, користуватися та/або розпоряджатися активами в інтересах своїх учасників, партнерів, засновників, довірителів, бенефіціарів, контролерів або інших вигодоотримувачів; та/або
б) здійснювати діяльність в інтересах своїх учасників, партнерів, засновників, довірителів, бенефіціарів, контролерів або інших вигодоотримувачів, спрямовану на отримання доходу (прибутку) чи збереження активів таких осіб.
Утворення без статусу юридичної особи можуть включати, зокрема, але не виключно, партнерства, трасти, фонди, інші установи та організації, створені на підставі правочину або закону відповідної держави (території), які відповідно до законодавства України не вважаються юридичними особами, утвореними відповідно до законодавства іноземних держав.»;
доповнити підпункт 14.1.88 підпунктом 14.1.88-2 такого змісту:
«14.1.88-2. комбінована операція – сукупність операцій (домовленостей, дій), яка з метою застосування підпункту 14.1.174 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу вважається єдиною операцією.
Дві і більше операції (домовленості, дії) вважаються сукупністю операцій (домовленостей, дій), зокрема, але не виключно у випадках, коли:
а) протягом будь-якого періоду часу здійснено декілька операцій (домовленостей, дій), які, незалежно від моменту чи послідовності їх здійснення, спрямовані на досягнення єдиного (спільного) результату;
б) окремі операції (домовленості, дії) мають розумну економічну причину (ділову мету) тільки якщо їх розглядати в сукупності з іншими операціями (домовленостями, діями);
в) одна операція (домовленість дія) або сукупність операцій (домовленостей, дій) не була б можливою без іншої операції (домовленості, дії);
г) при здійсненні окремої операції (досягнення домовленості, вчинення дії), у платника виникає обов’язок здійснити іншу операцію (досягти домовленості, вчинити дію) або створюються умови, при яких відмова від здійснення іншої операції (досягнення домовленості, вчинення дії) матиме наслідком погіршення майнового стану платника податків;
д) протягом будь-якого періоду часу здійснено декілька операцій (домовленостей або дій) (незалежно від моменту чи послідовності їх здійснення), в якій одна особа продає товари (роботи, послуги), а друга особа, пов’язана з першою особою придбаває товари (набуває результат робіт, послуг), і при цьому третя особа, яка не є пов’язаною з двома попередніми особами залучена до передачі такого товару (результатів робіт, послуг) як посередник (незалежно від того, чи набуває така особа право власності на відповідні товари (роботи, послуги).
Термін «комбінована операція» може застосовуватись до операцій (домовленостей, дій) декількох осіб. Також термін «комбінована операція» може включати операції (домовленості, дії), пов’язані із створенням, придбанням, утриманням чи припиненням юридичних осіб, отриманням, підтриманням чи втратою такими особами статусу платника того чи іншого податку, а також з отриманням, підтриманням чи втратою такими особами статусу резидента тієї чи іншої країни.»;
підпункт «а» підпункту 14.1.122 викласти у такій редакції:
«а) іноземні юридичні особи, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також іноземні утворення без статусу юридичної особи, які не є резидентами України, відповідно до положень цього Кодексу;»;
доповнити підпунктом 14.1.129-2 такого змісту:
«14.1.129-2. зміна податкової резиденції – повна або часткова зміна податкової резиденції.
Повна зміна податкової резиденції – дії або події, які ведуть до того, що особа, яка на кінець передостаннього календарного дня попереднього календарного року та станом на будь-який день поточного календарного року, вважалась резидентом України в розумінні підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, але станом на останню дату поточного року не вважається резидентом України в розумінні підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Часткова зміна податкової резиденції – дії або події, які ведуть до того, що особа, яка на кінець передостаннього календарного дня попереднього календарного року та станом на будь-який день поточного календарного року, вважалась резидентом України в розумінні підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, а також в розумінні будь-якого чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, але станом на останню дату поточного року вважається резидентом іншої держави в розумінні чинного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, укладеного Україною.
У разі неможливості встановити точну дату, на яку відбулась повна або часткова зміна податкової резиденції, вважається, що така повна або часткова зміна податкової резиденції відбулась в останній календарний день календарного року.»;
доповнити підпунктом 14.1.134-1 такого змісту:
«14.1.134-1. операції запозичення – операції, незалежно від їх юридичного оформлення, наслідком яких є:
залучення позичальником на визначений або невизначений строк на платній чи безоплатній основі коштів або майна від кредитора (групи кредиторів) на умовах кредиту, позики чи запозичення таких коштів або майна у інший спосіб, в тому числі – операції із залучення фінансування;
передача (продаж) одній особі – одержувачу товарів (виконання робіт, надання послуг) від іншої особи – надавача на умовах розстрочки чи відстрочки платежу.»;
доповнити підпунктом 14.1.159-1 такого змісту:
«14.1.159-1. асоційована особа (для цілей статті 39-4 цього Кодексу) – це:
а) юридична особа, в якій платник податків безпосередньо або опосередковано володіє часткою у формі права голосу (зокрема, корпоративними правами) чи часткою в капіталі у розмірі 25 і більше відсотків, або має право отримувати 25 або більше відсотків від прибутку такої юридичної особи;
б) фізична або юридична особа, яка безпосередньо або опосередковано володіє часткою у формі права голосу (зокрема корпоративними правами) чи часткою в капіталі платника податків у розмірі 25 і більше відсотків, або має право отримувати 25 або більше відсотків від прибутку такого платника податку.
Якщо фізична або юридична особа безпосередньо або опосередковано володіє часткою у формі права голосу (зокрема корпоративними правами) чи часткою в капіталі платника податків у розмірі 25 і більше відсотків та іншій юридичній особі або у декількох інших юридичних особах, всі відповідні юридичні особи, включаючи платника податків, також вважаються асоційованими особами;
в) для цілей, коли розбіжності у результатах виникають відповідно до підпунктів «б» – «ґ», «е» пункту 39-4.3, або коригування необхідно здійснити коригування відповідно до підпункту 39-4.5.3 пункту 39-4.5 або пункту 39-4.6 статті 39-4 цього Кодексу) юридична особа, в якій платник податків безпосередньо або опосередковано володіє часткою у формі права голосу (зокрема корпоративними правами) чи часткою в капіталі у розмірі 50 і більше відсотків, або має право отримувати 50 або більше відсотків від прибутку такої юридичної особи;
г) особа, яка діє разом з іншою особою щодо володіння часткою у формі права голосу (зокрема корпоративними правами) чи часткою в капіталі платника податків, розглядається як така, що володіє всіма корпоративними правами чи часткою в капіталі цього платника податків, що належать такій іншій особі;
ґ ) юридична особа, яка одночасно з платником податків є частиною однієї консолідованої групи для цілей фінансової звітності;
д) юридична особа, в якій платник податків має суттєвий вплив в управлінні; або
е) юридична особа, яка має суттєвий вплив на управління платником податків.
Пункти «в» – «е» не застосовуються до пункту 39-4.6 статті 39-4 цього Кодексу.».;
доповнити підпунктом 14.1.174 такого змісту:
«14.1.174. податкове зловживання – окрема операція (домовленість, дія), комбінована операція або низка операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, основною ціллю або однією з основних цілей якої (яких) з огляду на всі відповідні факти та обставини є отримання платником податків податкової вигоди у вигляді несплати (неповної сплати) суми податків та/або звільнення від сплати податків або оподаткування, зменшення суми податкових зобов’язань, перенесення (зміну в бік збільшення) строків виникнення та/або сплати податкових зобов’язань або отримання відшкодування або повернення податку, а сама операція (домовленість, дія), комбінована операція або низка операцій (домовленостей, дій) при цьому є штучною (штучними).
Операція (домовленість, дія), комбінована операція або низка операцій (домовленостей, дій) вважаються штучними, якщо така операція (домовленість, дія) або низка операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, не має обґрунтованих комерційних причин, які відображають економічну реальність.»;
у підпункті 14.1.193:
абзац перший викласти у такій редакції:
«14.1.193. постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, або інше місце розвідки чи видобутку природних ресурсів, включаючи установку чи споруду, що використовується для розвідки чи видобутку природних ресурсів, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.»;
підпункти «а» і «б» викласти у такій редакції:
«а) будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об’єкт чи пов’язану з ними наглядову діяльність, якщо загальна тривалість робіт, пов’язана з таким майданчиком, об’єктом чи діяльністю (в рамках одного або декількох проєктів), що виконуються нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, перевищує 6 місяців;
б) надання послуг нерезидентом, у тому числі консультаційних, через співробітників, найнятих ним для таких цілей, якщо така діяльність провадиться (в рамках одного або декількох проектів), в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як 183 дні у будь-якому дванадцятимісячному періоді;»;
абзац сьомий викласти у такій редакції:
«Для цілей застосування підпунктів «а» і «б» цього підпункту при розрахунку загального періоду, протягом якого нерезидент здійснює діяльність в Україні, до повних послідовних або непослідовних календарних місяців тривалості одного або декількох проєктів, виконання робіт або надання послуг нерезидентом в Україні додаються:»;
абзаци шістнадцятий – двадцять третій виключити;
абзац двадцять четвертий викласти у такій редакції:
«Постійне представництво нерезидента в Україні визнається також у разі, якщо діяльність в Україні здійснюють декілька нерезидентів - пов’язаних осіб. У такому разі постійне представництво визнається для кожного такого нерезидента - пов’язаної особи. Даний абзац застосовується лише у випадку, коли діяльність таких нерезидентів - пов’язаних осіб в Україні становить у сукупності взаємодоповнюючі функції тісно пов’язаного бізнес-процесу.»;
абзац двадцять п’ятий виключити;
доповнити підпунктами 14.1.193-1, 14.1.193-2 і 14.1.193-3 – такого змісту:
«14.1.193-1. постійне представництво резидента за кордоном – господарська діяльність резидента України в іноземній країні, яка відповідно до положень чинного міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування, призводить до утворення постійного представництва резидента України в такій іншій іноземній країні, з якою укладено відповідний договір, в значенні, яке цьому терміну надається цим договором.
14.1.193-2. майно постійного представництва нерезидента в Україні – майно, яке незалежно від його фактичного місця перебування та відображення у бухгалтерському обліку використовується для цілей постійного представництва нерезидента в Україні або контролюється особами, які виконують для нерезидента функції таким чином, що ці функції стосуються постійного представництва нерезидента в Україні.
14.1.193-3. майно постійного представництва резидента за кордоном – майно, яке незалежно від його фактичного місця перебування та відображення у бухгалтерському обліку використовується у спосіб, який відповідно до положень чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, вважається майном (комерційним майном) постійного представництва, яку резидент України має в державі, з якою укладено відповідний міжнародний договір.»;
у підпункті 14.1.206:
у абзаці першому слова «за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна» замінити словами «за борговими зобов’язаннями за запозиченнями».
підпункт «а» викласти в такій редакції:
«а) платежі за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит або позику, в тому числі платежі за борговими цінними паперами, та інші платежі за залученим фінансуванням;»
абзаци восьмий та дев’ятий замінити новими абзацами восьмим – тринадцятим такого змісту:
«д) будь-яка частина доходу кредитора чи витрат позичальника, яка незалежно від юридичного оформлення або відображення відповідної операції (комбінованої операції) в бухгалтерському обліку позичальника / кредитора, є економічно еквівалентною процентам.
Вважається, що певна частина доходів або витрат, незалежно від юридичного оформлення або відображення відповідної операції (комбінованої операції) в бухгалтерському обліку є економічно еквівалентною процентам, якщо такі доходи або витрати по своїй економічній суті є еквівалентом плати за борговими зобов’язаннями за запозиченнями.
Проценти, а також доходи або витрати, економічно еквівалентні процентам, можуть, зокрема, але не виключно бути вираженими (визначатися):
у відсотковому вираженні від основної суми заборгованості чи вартості майна (нараховуватися на таку суму),
у вигляді фіксованої суми, яка надається або сплачується у зв’язку з виникненням зобов’язання за операціями запозичення або у зв’язку із зміною умов погашення зобов’язання за операціями запозичення або;
у вигляді частини доходу або прибутку, яку позичальник сплачує кредитору у зв’язку з виникненням або існуванням зобов’язання операціями запозичення;
у вигляді різниці між ціною розміщення та ціною погашення (номіналом) такого цінного паперу;
у вигляді різниці між ціною купівлі (продажу) цінних паперів та ціною їх зворотного продажу (купівлі) в операціях РЕПО.»;
підпункт 14.1.213 викласти в такій редакції:
«14.1.213. резиденти – це:
1) юридичні особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України;
2) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;
3) іноземні компанії (юридичні особи та утворення (організації) без статусу юридичної особи), які утворені відповідно до законодавства інших держав (територій) в тому випадку, якщо місце їх ефективного управління (місце розташування/розміщення фактичного керівного органу) знаходиться на території України.
Особи, які відповідають цьому підпункту, вважаються резидентами – платниками податку на прибуток для цілей розділу ІІІ цього Кодексу, а також є податковими агентами щодо податку на доходи фізичних осіб стосовно доходу, визначеного пунктом 170.5 статті 170 цього Кодексу.
4) фізичні особи, які відповідають хоча б одній з наведених нижче умов:
a) особа має постійне місце проживання в Україні та/або інформацію про місце проживання (перебування) такої особи, внесено до реєстру хоча б однієї з територіальних громад на території України;
б) особа фактично перебуває на території України 183 та більше календарних днів у будь-якому періоді, який становить 365 днів;
в) особа має центр економічних інтересів в Україні, у тому числі особу зареєстровано як самозайняту особу (крім фізичної особи, яка набула статус електронного резидента (е-резидента));
г) особа має центр особистих інтересів в Україні, у тому числі, але не виключно:
особа має у власності будь-який об’єкт власності, зареєстрований згідно із законодавством як житло (об’єкт житлової нерухомості), який не використовується такою особою для надання в оренду або для ведення господарської діяльності;
особа, чоловік або дружина якої або принаймні одна малолітня або неповнолітня дитина якої відповідає підпункту «а» та/або підпункту «б» цього підпункту.
З метою встановлення центру економічних інтересів та/або центру особистих інтересів особи проводиться порівняння фактів, які стосуються зв’язків такої особи з Україною та фактів, які стосуються зв’язків такої особи з іншою державою, з якою така особа має відповідні зв’язки.
У разі якщо у розділі IV цього Кодексу використовується термін «резидент» у відповідних відмінках, під цим терміном розуміється «фізична особа – резидент».
Особа вважається резидентом України для цілей цього Кодексу і при цьому має право на отримання переваг, передбачених таким міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування для резидентів відповідної іноземної країни в порядку, передбаченому статтею 103 цього Кодексу, у тому випадку, коли така особа водночас є:
1) резидентом України відповідно до вимог цього пункту, та
2) резидентом іншої держави (особою, що зобов’язана сплачувати податки у відношенні всіх своїх доходів незалежно від джерел їх виникнення) відповідно до законодавства такої іншої держави, та
3) резидентом такої іншої держави в тому розумінні, яке терміну «резидент» надається відповідним чинним міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування між Україною і такою іншою державою,
Особа, визначена абзацами чотирнадцятим–сімнадцятим цього підпункту продовжує виконувати податкові обов’язки, пов’язані зі сплатою податкових зобов’язань, поданням податкової звітності, визначеної цим Кодексом, протягом строку, визначеного статтею 102 цього Кодексу.»;
доповнити підпунктом 14.1.213-2 такого змісту:
«14.1.213-2. місцем ефективного управління (місцем розташування/розміщення фактичного керівного органу) іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, (для цілей розділу III цього Кодексу), вважається Україна, якщо дотримується хоча б одна з таких умов щодо її діяльності:
а) проведення зборів виконавчого органу іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, переважно здійснюється частіше в Україні, ніж у будь-якій іншій державі (території);
б) прийняття управлінських рішень та/або і здійснення іншої поточної (операційної) діяльності іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, її посадовими особами переважно здійснюється в Україні;
в) фактичне управління діяльністю іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, переважно здійснюється в Україні, незалежно від наявності в осіб, які здійснюють таке управління, формальних юридичних повноважень для такого управління;
г) управління банківськими рахунками іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, здійснюється в Україні;
ґ) ведення бухгалтерського обліку іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, здійснюється в Україні (крім випадку, коли бухгалтерський облік в Україні для такої особи (утворення) веде непов’язана особа на підставі договору про надання бухгалтерських послуг на замовлення, а фінансова звітність (у разі її складання в межах зазначених послуг) затверджується і підписується уповноваженими фізичними особами цієї особи (утворення) не в Україні);
д) ведення управлінського обліку іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, здійснюється в Україні;
е) управління персоналом іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, здійснюється в Україні;
є) доходи іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, визначені за правилами бухгалтерського обліку, які вона отримує від резидентів України, перевищують доходи, які така особа (утворення), отримує від осіб, які не є резидентами України;
ж) вартість придбаних іноземною юридичною особою / іноземним утворенням без статусу юридичної особи, товарів (робіт, послуг) у резидентів України, визначена за правилами бухгалтерського обліку, перевищує вартість товарів (робіт, послуг) придбаних такою особою (утворенням) у осіб, які не є резидентами України;
з) суми винагород за виконання робіт (надання послуг), які іноземна юридична особа / іноземне утворення без статусу юридичної особи, сплачує найманим працівникам та самозайнятим особам, які вважаються резидентами України згідно з вимогами цього Кодексу, перевищують відповідні суми, які така особа (утворення) сплачує фізичним особам, які вважаються нерезидентами;
и) у володінні іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, перебувають активи, права володіння або права користування якими підлягають державній реєстрації в Україні (в тому числі, якщо інформація про такі активи чи операції з ними підлягає реєстрації чи іншому посвідченню суб’єктами владних повноважень в Україні), і вартість таких активів перевищує вартість інших активів, які перебувають у володінні такої особи (утворення);
і) у користуванні іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, перебувають активи, права володіння якими належить Україні або активи, права володіння або права користування якими підлягають державній реєстрації в Україні (в тому числі, якщо інформація про такі активи чи операції з ними підлягає реєстрації чи іншому посвідченню суб’єктами владних повноважень в Україні), і вартість таких активів та активів, вказаних в підпункті «и» перевищує вартість інших активів, які перебувають у володінні або користуванні такої особи (утворення);
ї) обсяг продажу або обсяг придбання іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, цінних паперів, випущених (емітованих, виданих) юридичними особами, які є резидентами України або державою чи органами державної влади або місцевого самоврядування України, або корпоративних прав юридичних осіб, які є резидентами України, перевищує обсяг продажу або обсяг придбання будь-яких інших цінних паперів такою особою (утворенням);
й) вартість цінних паперів, власником яких є іноземна юридична особа / іноземне утворення без статусу юридичної особи, і які випущені (емітовані, видані) юридичними особами, які є резидентами України або державою чи органами державної влади або місцевого самоврядування України, на початок або на кінець звітного року, перевищують вартість інших цінних паперів або корпоративних прав, власником яких є така особи (утворення).
Вважається, що місце ефективного управління іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, знаходиться в Україні починаючи з 1 січня календарного року, в якому вперше виконується хоча б один з критеріїв, визначених цим підпунктом, і закінчуючи датою подання відповідною особою (утворенням) до контролюючого органу заяви, визначеної абзацом третім підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.»;
підпункт 14.1.219 доповнити абзацом другим такого змісту:
«У випадках, передбачених цим Кодексом, ринкова ціна визначається відповідно до принципу «витягнутої руки».;
підпункт 14.1.231 викласти в такій редакції:
«14.1.231. розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна в операціях (домовленостях, діях) або в сукупності операцій (домовленостей, дій) платника податку лише за умови, що платник податків одержує вигоду у вигляді економічного ефекту (безпосереднього або відкладеного) від відповідних операцій (домовленостей, дій) або від сукупності операцій (домовленостей, дій), або якщо з урахуванням обґрунтованих комерційних причин, які відображають економічну реальність, платник міг би одержати таку вигоду, а також за умови, що непов’язані особи у зіставних умовах були б готові сплачувати за результат відповідних операцій (домовленостей, дій) та/або досягати домовленостей та/або виконувати відповідні дії або операції самостійно.
Операції (домовленості, дії) або сукупність операцій (домовленостей, дій), які не мають розумної економічної причини (ділової мети), вважаються такими, що не пов’язані з господарською діяльністю.
Платник не вважається таким, що одержує вигоду (економічний безпосередній або відкладений ефект) від певних операцій (домовленостей, дій) або від сукупності операцій (домовленостей, дій), якщо:
а) результат відповідних операцій (домовленостей, дій), комбінованої операції, або сукупності операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, дублює результат інших операцій (домовленостей, дій), здійснених (досягнутих, вчинених) з іншими особами, якщо платник податку не може обґрунтувати, що відповідне дублювання створює додатковий безпосередній або відкладений економічний ефект для платника податку; або
б) відповідні операції (домовленості, дії), комбінована операція, або сукупність операцій (домовленості, дії), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, в результаті яких платник не отримує безпосереднього або відкладеного економічного ефекту, а отримує лише побічну вигоду або якщо платник податку, незалежно від виконання відповідних операцій (домовленостей, дій) отримує таку побічну вигоду внаслідок участі платника податку в міжнародній групі компаній; або
в) платник не отримує безпосереднього економічного ефекту від відповідних операцій (домовленостей, дій), комбінованої операції або від сукупності операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, але безпосередній економічний ефект від таких операцій (домовленостей, дій) отримують лише пов’язані особи платника податків.»;
доповнити підпунктами 14.1.231-1, 14.1.231-2 і 14.1.231-3 такого змісту:
«14.1.231-1. безпосередній економічний ефект – збільшення активів або зменшення зобов’язань платника податку, яке є прямим наслідком здійснення окремої операції (домовленості, дії), комбінованої операції, або сукупності операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції.
14.1.231-2. відкладений економічний ефект – покращення або збереження фінансового (майнового) стану платника податку, яке не є прямим наслідком окремої операції (домовленості, дії) або сукупності операцій (домовленостей, дій), а є результатами господарської діяльності платника в цілому за умови здійснення відповідних операцій (досягнення домовленостей, вчинення відповідних дій).
14.1.231-3. побічна вигода– непрямий економічний ефект, який виникає не внаслідок операцій (домовленостей, дій) платника податку, а внаслідок того, що платник податку входить до тієї чи іншої міжнародної групи компаній або внаслідок операцій (домовленостей, дій) пов’язаних осіб.»;
доповнити підпунктами 14.1.251-1 і 14.1.251-2 такого змісту:
«14.1.251-1. трансфер майна або діяльності за межі податкової юрисдикції України – дії або події, які ведуть до настання однієї або декількох з вказаних податкових наслідків:
а) відбувається повна або часткова зміна податкової резиденції особи;
б) особа розпоряджається майном або починає використовувати майно (з його фізичним переміщенням або без його фізичного переміщення, а також незалежно від відображення відповідної операції в бухгалтерському обліку) таким чином, що на будь-яку дату протягом податкового (звітного) року, таке майно вважається майном, що відноситься до постійного представництва резидента за кордоном, за умови, що на попередню дату воно таким не вважалось;
в) особа розпоряджається майном або починає використовувати майно (з його фізичним переміщенням або без його фізичного переміщення, а також незалежно від відображення відповідної операції в бухгалтерському обліку) таким чином, на будь-яку дату протягом податкового (звітного) року, таке майно не вважається майном, що відноситься до постійного представництва нерезидента в Україні за умови, що на попередню дату воно вважалось майном, що відноситься до постійного представництва нерезидента в Україні;
г) нерезидент на будь-яку дату протягом податкового (звітного) року вважається таким, що не здійснює діяльність через постійне представництво в Україні за умови, що на попередню дату він вважався таким, що здійснює діяльність через постійне представництво в Україні, крім випадків, коли на будь-яку дату протягом наступних 12 календарних місяців він вважається таким, що здійснює діяльність через постійне представництво в Україні.
Не вважається трансфером майна або діяльності за межі податкової юрисдикції України дії, зазначені в підпунктах «а»-«г» цього пункту, якщо протягом 12 календарних місяців відбулись дії, внаслідок яких вимоги підпунктів «а»-«г» цього підпункту у відношенні певного майна або діяльності більше не виконуються, і відповідні дії здійснювались:
в межах операцій РЕПО або при наданні цінних паперів в позику та/або
у зв’язку з передачею відповідних активів в заставу та/або
з метою забезпечити пруденційні вимоги до капіталу або в цілях управління ліквідністю.
14.1.251-2. Трансфер майна або діяльності до податкової юрисдикції України – дії або події, які для нерезидента України, який є резидентом Європейського Союзу, має наслідки, аналогічні наслідкам, які зазначені в підпункті 14.1.251-1 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, якщо при цьому такий нерезидент стає резидентом України або починає вважатись нерезидентом, що здійснює діяльність через постійне представництво.
Для цілей цього Кодексу вважається, що такий нерезидент придбав майно за ціною, з якої таким нерезидентом сплачено податок, еквівалентний податку, що сплачується в Україні при трансфері майна або бізнеса за межі митної території України. Зазначена вимога не застосовується в тому випадку, якщо така ціна не відповідає ринковій ціні, визначеній відповідно до принципу «витягнутої руки».»;
підпункт 14.1.267. викласти у такій редакції:
«14.1.267. позика – грошові кошти або інші позика – грошові кошти або інші фінансові активи, надані будь-яким кредитором будь-якому позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення у визначений термін з процентами або без процентів;».
2. Пункт 15.1 статті 15 викласти у такій редакції:
«15.1. Платниками податків визнаються наступні особи (утворення) (резиденти і нерезиденти України), якщо вони мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування та/або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом:
а) фізичні особи;
б) юридичні особи, які утворені відповідно до законодавства України, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, зареєстровані відповідно до законодавства України;
в) іноземні юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, зареєстровані відповідно до законодавства України, іноземні утворення без статусу юридичної особи.
Результати діяльності учасників, партнерів, засновників іноземного утворення без статусу юридичної особи, яка здійснюється через таке утворення, оподатковуються за правилами визначеними цим Кодексом на рівні такого утворення, яке вважається одним платником податків, незалежно від кількості та юридичного складу його учасників, партнерів, засновників.».
3. Статтю 18 доповнити пунктом 18.3 такого змісту:
«18.3. Резидент – платник податку на прибуток підприємств, визначений підпунктом 3 підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, є податковим агентом при виплаті дивідендів, а також при виплаті нерезидентам доходів з джерелом походження з України в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, та щодо податку на доходи фізичних осіб стосовно доходу визначеного пунктом 170.5 статті 170 цього Кодексу.».
4. Пункт 30.3 статті 30 доповнити абзацами другим - четвертим такого змісту:
«Платник податків не вправі використовувати податкові пільгу, якщо:
платник податку отримав право на податкове вирахування (знижку), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору або право на зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору, якщо відповідне право виникло внаслідок здійснення операції (домовленості, дії), комбінованої операції, або низки операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, якщо такі операції (домовленості, дії), є податковим зловживанням, і відповідне право було б відсутнє у платника податків за відсутності такої операції (домовленості, дії), комбінованої операції, комбінованої операції або низки операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції;
платник податку отримав право на встановлення зниженої ставки податку та збору або на звільнення від сплати податку та збору, якщо відповідне право виникло внаслідок здійснення операції (домовленості, дії), комбінованої операції, або низки операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, якщо такі операції (домовленості, дії) є податковим зловживанням, і відповідне право було б відсутнє у платника податків за відсутності такої операції (домовленості, дії), комбінованої операції, або низки операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції.».
5. У статті 39:
підпункти 39.1.1 і 39.1.2 пункту 39.1 викласти в такій редакції:
«39.1.1. Положення цієї статті мають застосовуватись в таких випадках:
а) для визначення обсягу оподатковуваного прибутку (об’єкта оподаткування) платника податків в контрольованих операціях;
б) для визначення обсягу оподатковуваного прибутку (об’єкта оподаткування) платника податків – нерезидента, який провадить свою діяльність на території України через постійне представництво;
в) для інших випадків визначення оподатковуваного прибутку (об’єкта оподаткування) платників податків (в тому числі об’єкта оподаткування податком на доходи нерезидента), для яких застосування принципу «витягнутої руки» передбачено цим Кодексом та міжнародними договорами.
Якщо відповідно до підпунктів «б» та/або «в» цього підпункту, принцип «витягнутої руки» застосовується до операцій, які не визначаються як контрольовані операції відповідно до пункту 39.2 цієї статті, положення пунктів 39.1 - 39.3 і підпункту 39.5.3 пункту 39.5 цієї статті застосовуються до таких операцій так само, як би вони застосовувались до контрольованих операцій.
39.1.2. Для цілей цієї статті, застосування принципу «витягнутої руки» передбачає визначення того, чи умови контрольованої операції не відрізняються від умов, які застосовувались би між непов’язаними особами в зіставних неконтрольованих операціях за зіставних обставин.»;
у пункті 39.2:
підпункт 39.2.1.8 підпункту 39.2.1 доповнити абзацом шостим такого змісту:
«Положення абзаців третього – п’ятого цього пункту не застосовуються, якщо контрольована операція є операцією (частиною комбінованої операції), яка є податковим зловживанням.»;
підпункт 39.2.2.12 підпункту 39.2.2 викласти в такій редакції:
«39.2.2.12. Якщо комерційні та/або фінансові характеристики контрольованої операції для цілей трансфертного ціноутворення, визначені згідно з фактичними діями сторін операції та фактичними умовами її проведення, відрізняються від умов, що застосовуються між непов’язаними особами у зіставних обставинах, та буде встановлено, що непов’язані особи, які діють у зіставних умовах та ведуть себе комерційно раціонально з урахуванням альтернативних варіантів, реально доступних для кожної із сторін угоди, не вступали б у таку контрольовану операцію, при розрахунку фінансового результату платника податку до оподаткування така контрольована операція не враховується (не визнається) таку контрольовану операцію або операція може бути замінена альтернативним варіантом з метою визначення умов договору (контракту), які були б узгоджені непов’язаними особами, що діють комерційно раціонально у зіставних умовах.
При визначенні альтернативних варіантів для операції, реально доступних для кожної із сторін угоди, необхідно враховувати, чи були інші реалістичні варіанти, доступні для будь-якої із сторін, що привели б до вигіднішого економічного ефекту, якби така сторона укладала угоду з непов’язаними особами замість укладання угоди з пов’язаними особами.
За наявності спору між платником податку і контролюючим органом щодо застосування абзацу першого та другого цього підпункту, обов’язок доведення обставин, передбачених цим підпунктом, покладається на контролюючий орган.»;
абзац другий підпункту «д» підпункту 39.4.6 пункту 39.4 викласти у такій редакції:
«Опис операцій має містити обґрунтування комерційної раціональності (економічної вигоди, що отримується в результаті здійснення контрольованої операції у порівнянні із неконтрольованими операціями, які є реально доступними альтернативними варіантами такої контрольованої операції);»;
у пункті 39.5:
підпункт 39.5.2.1 підпункту 39.5.2 доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
«Під час перевірки з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» також може перевірятися дотримання платником податків інших вимог Розділу ІІІ цього Кодексу в тих випадках, коли такі вимоги відносяться до контрольованих операцій, що охоплені перевіркою.»;
абзац перший підпункту 39.5.4.1 підпункту 39.5.4 викласти у такій редакції:
«39.5.4.1. У разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій умов, що не відповідають принципу «витягнутої руки», в тому числі з урахуванням підпункту 39.2.2.12 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті, платник податків має право самостійно провести коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань за умови, що це не призведе до зменшення суми оподатковуваного прибутку (об’єкта оподаткування):».
6. Доповнити статтею 39-4 такого змісту:
«Стаття 39-4. Гібридні розбіжності
39-4.1 Загальні положення
Положення цієї статті поширюються на всіх платників податку на прибуток підприємств в Україні, включаючи нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність в Україні через постійні представництва.
Положення пункту 39-4.6 цієї статті також застосовуються до іноземних юридичних осіб та іноземних утворень без статусу юридичної особи, які розглядаються як прозорі для цілей оподаткування.
39-4.2. Для цілей цієї статті застосовуються такі терміни:
39-4.2.1. юридична особа чи утворення без статусу юридичної особи, які розглядаються як прозорі для цілей оподаткування (для цілей статті 39-4) – іноземна юридична особа або іноземне утворення без статусу юридичної особи, які не є податковими резидентами країни, в якій вони зареєстровані та/або створені, та/або за законодавством такої країни дохід такої іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи вважається для цілей оподаткування доходом безпосередньо власника частки (корпоративних прав) чи вигодонабувача (незалежно від того, чи такий дохід розподіляється чи не розподіляється);
39-4.2.2. суб’єкт – юридична особа або утворення без статусу юридичної особи (в тому числі іноземна юридична особа (утворення));
39-4.2.3 розбіжність у результатах – це подвійне врахування витрат або врахування витрат без визнання доходів (прибутків);
39-4.2.4. подвійне віднесення на зменшення об’єкту оподаткування (подвійне врахування витрат) – віднесення на зменшення об’єкту оподаткування одного й того самого платежу, витрат чи збитків у юрисдикції, з якої походить платіж та/або де понесені витрати або збитки (юрисдикція платника) та у іншій юрисдикції (юрисдикція інвестора).
У разі здійснення платежу гібридним суб’єктом або постійним представництвом, юрисдикцією платника є юрисдикція, в якій гібридний суб’єкт або постійне представництво створено або розташовано;
39-4.2.5. віднесення на зменшення об’єкту оподаткування без включення (врахування витрат без визнання доходів (прибутків)) – зменшення об’єкту оподаткування на суму платежу або умовного платежу між головним офісом нерезидента – іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, та його постійним представництвом, або між двома або більше постійними представництвами в будь-якій юрисдикції, в якій цей платіж або умовний платіж розглядається як здійснений (юрисдикція платника) без відповідного визнання доходів (прибутків) для цілей оподаткування цього платежу або умовного платежу у юрисдикції отримувача;
юрисдикція отримувача – це будь-яка юрисдикція, де цей платіж або умовний платіж був отриманий або розглядається як такий, що був отриманий відповідно до законодавства будь-якої іншої юрисдикції;
умовний платіж – це платіж, що розглядається як такий, що був отриманий за законодавством юрисдикції платника та/або отримувача;
39-4.2.6. віднесення на зменшення об’єкту оподаткування (врахування витрат) – сума, яка розглядається як така, що зменшує об’єкт оподаткування на суму витрат відповідно до законодавства юрисдикції платника або інвестора;
39-4.2.7. включення в обʼєкт оподаткування (визнання доходів (прибутку)) – сума, яка враховується у складі оподатковуваних доходів для цілей визначення об'єкту оподаткування відповідно до законодавства юрисдикції отримувача.
Платіж за фінансовим інструментом не повинен розглядатися як такий, що підлягає включенню в тому обсязі, в якому такий платіж відповідає умовам для будь-якого звільнення від оподаткування виключно на підставі характеристики платежу відповідно до законодавства юрисдикції його отримувача;
39-4.2.8. дохід з подвійним включенням до обʼєкту оподаткування (подвійне визнання доходів (прибутку)) – будь-який вид доходу, який включається в об’єкт оподаткування відповідно до законодавства обох юрисдикцій, де виникла розбіжність у результатах;
39-4.2.9. особа – фізична або юридична особа;
39-4.2.10. організаційно-правовий механізм (ОПМ) – сукупність домовленостей, організаційних заходів, дій та правочинів які існують для забезпечення одного або декількох видів діяльності для одного або декількох суб’єктів;
39-4.2.11. гібридний суб’єкт – будь-який окремий суб’єкт або ОПМ, які розглядаються як платник податку відповідно до законодавства однієї юрисдикції і чиї доходи або витрати розглядаються як доходи або витрати одного або декількох інших суб’єктів відповідно до законодавства іншої юрисдикції;
39-4.2.12. фінансовий інструмент – будь-який договір (контракт) або інший правочин, згідно з яким одночасно виникає фінансовий актив в одного суб’єкта і фінансове зобов’язання або інструмент власного капіталу в іншого суб’єкта, в тому обсязі, в якому такий договір (контракт, правочин) призводить до отримання доходу від фінансування або доходу від капіталу, і який оподатковується згідно з правилами оподаткування боргу, капіталу або деривативів відповідно до законодавства юрисдикції отримувача платежу або платника, і включає гібридне переміщення;
39-4.2.13. фінансовий трейдер – фізична або юридична особа, що здійснює діяльність з регулярної купівлі-продажу фінансових інструментів за власний рахунок з метою отримання прибутку;
39-4.2.14. гібридне переміщення – будь-який ОПМ за допомогою якого здійснюється передача фінансового інструменту, де базовий дохід за переданим фінансовим інструментом розглядається для цілей оподаткування, як отриманий одночасно більш ніж однією із сторін цього ОПМ;
39-4.2.15. гібридне переміщення на ринку – будь-яке гібридне переміщення, яке здійснюється фінансовим трейдером у ході його звичайної діяльності, та яке при цьому не є частиною структурованого ОПМ;
39-4.2.16. невраховане (прозоре) постійне представництво – будь-який ОПМ, який розглядається як утворення постійного представництва відповідно до законодавства юрисдикції розташування головного офісу нерезидента – іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, та не розглядається як утворення постійного представництва відповідно до законодавства іншої юрисдикції;
39-4.2.17. структурований організаційно-правовий механізм (структурований ОПМ) – ОПМ, що включає гібридну розбіжність, де розбіжність у результатах врахована як складова (умова застосування) ОПМ, або ОПМ, який був розроблений для отримання розбіжності у результатах, за винятком випадків, коли платник податків або асоційована з ним особа не могли знати про гібридну розбіжність і не користувалися податковою вигодою, отриманою в результаті гібридної розбіжності;
39-4.3. гібридна розбіжність – результат ОПМ, що виникає за участі платника податків або для цілей підпункту 39-4.5.3 пункту 39-4.5 цієї статті суб’єкта, коли:
а) платіж за фінансовим інструментом призводить до врахування витрат без визнання доходів (прибутку) та:
1) такий платіж не включається до об’єкту оподаткування протягом розумного періоду часу, і
2) розбіжність у результатах спричинена відмінностями в характеристиці інструменту або платежу, здійсненого за ним.
Платіж за фінансовим інструментом вважається включеним до доходу протягом розумного періоду часу, якщо:
1) платіж включається юрисдикцією отримувача до обʼєкту оподаткування того податкового періоду, який починається протягом 12 місяців після закінчення податкового періоду платника, або
2) платіж буде включений юрисдикцією отримувача до обʼєкту оподаткування в майбутньому податковому періоді, а умови платежу відповідають таким, які були б узгоджені між незалежними особами;
б) платіж гібридному суб’єкту призводить до врахування витрат без визнання доходів (прибутку), і така розбіжність у результатах є наслідком різниці у розподіленні платежів, здійснених гібридному суб’єкту відповідно до законодавства юрисдикції, де створений або зареєстрований гібридний суб’єкт , та юрисдикції будь-якої особи, яка бере участь у цьому гібридному суб’єкті;
в) платіж суб’єкту з одним або кількома постійними представництвами призводить до врахування витрат без визнання доходів (прибутку), і така розбіжність у результатах є наслідком різниці у розподіленні платежів, здійснених між головним офісом та постійним представництвом субʼєкта, або між двома або більше постійними представництвами одного і того ж суб’єкта відповідно до законодавства країн, де такий суб’єкт здійснює діяльність;
г) платіж призводить до врахування витрат без визнання доходів (прибутку), в результаті платежу на користь неврахованого (прозорого) постійного представництва;
ґ) платіж гібридного суб’єкта призводить до врахування витрат без визнання доходів (прибутку), і така розбіжність є наслідком того, що платіж не враховується для цілей оподаткування відповідно до законодавства юрисдикції отримувача;
д) умовний платіж між головним офісом та його постійним представництвом, або між двома або більше постійними представництвами призводить до врахування витрат без визнання доходів (прибутку), і така розбіжність є наслідком того факту, що платіж не враховується для цілей оподаткування відповідно до законодавства юрисдикції отримувача; або
е) виникає подвійне врахування витрат.
39-4.4. Цей пункт застосовується з урахуванням таких особливостей:
а) платіж, що представляє базисний дохід від переданого фінансового інструменту, не повинен призводити до гібридної розбіжності відповідно до положень підпункту «а» пункту 39-4.3 цієї статті, якщо платіж здійснюється фінансовим трейдером в рамках виконуваного гібридного переміщення на ринку за умови, що юрисдикція платника вимагає, щоб фінансовий трейдер включив в якості доходу всі суми, отримані у зв’язку з фінансовим інструментом, що передається;
б) в ситуаціях, визначених підпунктами «г», «ґ» та «д» пункту 39-4.3 цієї статті, гібридна розбіжність виникає тільки в тому обсязі, в якому юрисдикція платника дозволяє взаємозарахування щодо суми віднесення на зменшення об’єкту оподаткування та суми, яка не є доходом з подвійним включенням до обʼєкту оподаткування;
в) розбіжність у результатах не повинна розглядатися як гібридна розбіжність, крім тих випадків, коли вона виникає між асоційованими особами, між платником податків та асоційованою особою, між головним офісом та постійним представництвом, між двома або більше постійними представництвами одного і того ж суб’єкта або за структурованим ОПМ.
39-4.5. Усунення наслідків гібридних розбіжностей
39-4.5.1. У випадках, коли гібридна розбіжність призводить до подвійного врахування витрат:
а) якщо Україна є юрисдикцією інвестора, то врахування витрат не дозволяється для такого платника податку в Україні у відповідній сумі;
б) якщо Україна є юрисдикцією платника і врахування витрат дозволяється в юрисдикції інвестора, то врахування витрат не дозволяється для платника податку в Україні у відповідній сумі.
Однак будь-яке врахування витрат має бути дозволеним у випадку, якщо в поточному або наступному податковому періоді відбувається подвійне визнання доходів (прибутку) (тобто дозволяється взаємозарахування суми врахування витрат проти суми подвійного визнання доходів (витрат)).
39-4.5.2. У випадках, коли гібридна розбіжність призводить до врахування витрат без визнання доходів (прибутку):
а) якщо Україна є юрисдикцією платника, врахування витрат без визнання доходів (прибутку)не дозволяється для платника податку в Україні у відповідній сумі;
б) якщо Україна є юрисдикцією отримувача платежу та якщо врахування витрат без визнання доходів (прибутку)дозволяється в юрисдикції платника, сума платежу, яка у іншому випадку стала б підставою для розбіжності у результатах, включається до бази оподаткування в Україні.
39-4.5.3. Врахування витрат не дозволяється для будь-якого платежу платника податку, у тому обсязі, в якому такий платіж безпосередньо або опосередковано призводить до зменшення об’єкту оподаткування, що створює гібридну розбіжність, через операцію або сукупність операцій між асоційованими особами, або як частину структурованого ОПМ, крім випадків коли в одній з юрисдикцій, в яких здійснюються операції або сукупність операцій, при визначені бази оподаткування проведено еквівалентне коригування щодо такої гібридної розбіжності.
39-4.5.4. Якщо гібридна розбіжність, зокрема або в тому числі полягає у неоподаткуванні доходу неврахованого (прозорого) постійного представництва, що виникає для платника податку – резидента України в інших юрисдикціях, платник податку повинен включити суму такого доходу до об’єкту оподаткування в частині, яка відноситься до неврахованого (прозорого) постійного представництва.
Вимоги цього підпункту застосовуються, якщо інше не передбачено положеннями чинних міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України.
39-4.5.5. Якщо гібридне переміщення було здійснено з метою одержання переваг в частині звільнення чи зменшення податку з доходів нерезидента, який підлягає утриманню платником податків в України з суми платежу за переміщений фінансовий інструмент на користь однієї або декількох залучених сторін, платник податку має право на застосування переваг, передбачених відповідним чинним міжнародним договором України тільки в тій частині прибутку, яка підлягає оподаткуванню в країні резиденції отримувача, якщо таким міжнародним договором не передбачено інше.
39-4.6. Усунення наслідків зворотних гібридних розбіжностей
39-4.6.1. Якщо одна або більше асоційованих осіб, які є суб’єктами- нерезидентами, володіють в сукупності безпосередньо або опосередковано 50 та більше відсотками корпоративних прав, прав голосу, частки в капіталі або прав на отримання частини прибутку в гібридному суб’єкті, який зареєстрований або створений в Україні, і при цьому знаходяться в юрисдикції або юрисдикціях, які розглядають цей гібридний суб’єкт як платника податку, гібридний суб’єкт вважається резидентом України.
Доходи такого гібридного суб’єкта підлягають оподаткуванню в України в тій мірі, в якій ці доходи не підлягають оподаткуванню іншим чином згідно з законодавством України або будь-якої іншої юрисдикції.
39-4.6.2. Підпункт 39-4.6.1 пункту 39-4.6 цієї статті не застосовується до інструментів колективного інвестування.
Для цілей цієї статті під «інструментами колективного інвестування» слід розуміти інвестиційний фонд або механізм, що має широке коло учасників, володіє диверсифікованим портфелем цінних паперів та підпадає під дію правил щодо захисту інвесторів у країні, в якій він має осідок.
39-4.7. Усунення наслідків розбіжностей податкового резиденства.
Якщо врахування витрат щодо платежу, витрат або збитку платника податку, який є резидентом для цілей оподаткування як в Україні, так і в іншій юрисдикції, дозволяється в обох юрисдикціях, врахування витрат в Україні не дозволяється в сумі, в якій інша юрисдикція дозволяє взаємозарахування щодо суми подвійного врахування витрат та суми, яка не є доходом з подвійним включенням до обʼєкту оподаткування.».
7. Підпункти «а» та «б» пункту 44-1.1 статті 44-1 викласти в такій редакції:
«а) нерезидентів – іноземних юридичних осіб (незалежно від наявності у них філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, зареєстрованих відповідно до законодавства України) та нерезидентів – іноземних утворень без статусу юридичної особи, якщо такі особи (утворення) здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, яке визнається для відповідної особи (утворення) згідно з положеннями підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;
б) іноземних юридичних осіб / іноземних утворень без статусу юридичної особи, які визначаються резидентами у разі наявності місця ефективного управління відповідної особи (утворення) на території Україні згідно з положеннями підпункту 3 підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;».
8. Пункт 49.18 статті 49 доповнити підпунктом 49.18.6-1 такого змісту:
«49.18.6-1. календарному року для платників податку на прибуток, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, які стають на облік у контролюючих органах, – до 1 червня року, що настає за звітним, у якому вперше виконується хоча б одна з умов, визначених в підпунктах «а» - «к» підпункту 14.1.213-2 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;».
9. У підпункті 57.1-1 статті 57:
підпункт 57.1-1.1 доповнити абзацом другим такого змісту:
«Іноземні юридичні особи / іноземні утворення без статусу юридичної особи, які визначаються резидентами у разі наявності їх місця ефективного управління на території Україні згідно з положеннями підпункту 3 підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, застосовують положення цього пункту для податкових (звітних) періодів, в яких такі особи вважаються платниками податку на прибуток – резидентами.»;
у підпункті 57.1-1.7 слова «до абзаців четвертого – сьомого» замінити словами «до абзаців четвертого та п’ятого».
10. Абзац четвертий пункту 63.6 статті 63 викласти у такій редакції:
«іноземним юридичним особам / іноземним утворенням без статусу юридичної особи;».
11. Пункт 64.5 статті 64 викласти в такій редакції:
«64.5. Іноземні юридичні особи / іноземні утворення без статусу юридичної особи, у випадках, визначених цим Кодексом, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах в Україні у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
64.5.1. Іноземна юридична особа, зобов’язана стати на облік, якщо така особа:
а) здійснює в Україні діяльність через філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, зареєстровані відповідно до законодавства України;
б) здійснює в Україні діяльність, що призводить до утворення постійного представництва згідно з положеннями підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;
в) має місце ефективного управління на території Україні, яке визнається згідно з положеннями підпункту 14.1.213-2 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу;
г) придбаває нерухоме майно або отримує майнові права на таке майно в Україні, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості чи подільний об’єкт незавершеного будівництва, розташований чи який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта буде розташований на території України;
ґ) відкриває рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкриває електронні гаманці в емітентах електронних грошей;
д) набуває право власності на інвестиційний актив, визначений абзацом третім підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, у нерезидента, який не зареєстрований в Україні платником податку на прибуток згідно з цим Кодексом;
Іноземне утворення без статусу юридичної особи, зобов’язане стати на облік якщо таке утворення здійснює діяльність та/або відповідає критеріям, переліченим у підпунктах «б», «в» та «д» цього підпункту.
64.5.2. Іноземна юридична особа / іноземне утворення без статусу юридичної особи, зобов’язана(е) подати заяву та документи для взяття на облік:
а) у десятиденний строк після реєстрації іноземною юридичною особою на території України філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу – до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу, який зареєстрований першим на території України;
б) у десятиденний строк після початку здійснення діяльності, що призводить до утворення постійного представництва нерезидента – іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи згідно з положеннями підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (для іноземної юридичної особи – якщо така діяльність розпочинається без реєстрації відповідно до законодавства України філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу) – до контролюючого органу за тим місцем діяльності, де постійне представництво утворилося першим;
в) до придбання іноземною юридичною особою нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні, на неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості чи подільний об’єкт незавершеного будівництва, розташований чи який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта буде розташований на території України - до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна, придбаного першим та/або вартість якого є найбільшою;
г) до дати здійснення першої оплати за об’єкти та/або інвестиційний актив, що придбавається, визначений у абзаці третьому підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, – до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна та/або української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, придбаного першим та/або вартість якого є найбільшою;
ґ) до відкриття іноземною юридичною особою рахунку/електронного гаманця в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку, іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг/емітента електронних грошей, в яких планується відкрити перший рахунок /електронний гаманець.
64.5.3. До заяви юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, додаються копії таких документів (з пред’явленням оригіналів):
а) витягу з відповідного реєстру (торговельного, банківського, судового або іншого реєстру, в якому відповідно до законодавства відповідної держави (території) фіксується факт створення (інкорпорації, реєстрації), виданого в країні реєстрації іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;
б) документа, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного (реєстраційного, облікового) номера (коду) іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи в країні її(його) реєстрації, якщо у витягу з відповідного реєстру не зазначені відомості про такий номер (код), що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;
в) для іноземного утворення без статусу юридичної особи – копія легалізованого документа (або засвідчений в установленому порядку витяг з нього) про створення такого утворення та документа, яким підтверджуються повноваження особи (юридичної чи фізичної) управляти таким утворенням (генерального партнера, управителя, довірчого власника, компанії з управління активами, іншої уповноваженої особи), виступати від його імені перед третіми особами, приймати рішення щодо виконання таким утворенням обов’язків платника податків щодо його доходів (прибутків) та активів (для випадку взяття на облік іноземного утворення без статусу юридичної особи);
г) документа, яким підтверджуються повноваження представника іноземної юридичної особи / особи, наділеної повноваженнями управляти іноземним утворенням без статусу юридичної особи. У разі якщо такий документ виданий в країні реєстрації особи (утворення), він повинен бути легалізований в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
64.5.4. Заява та документи мають бути подані при настанні першої із подій, визначеної в підпункті 64.5.1 цього пункту.
Взяття на облік здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, відповідної заяви та документів, передбачених цим пунктом, з присвоєнням контролюючими органами таким особам податкового номера згідно з пунктом 63.6 статті 63 цього Кодексу.
Основним місцем обліку іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, є територія, де така особа зареєстрована платником податку на прибуток. За відсутності такої реєстрації або у разі зміни підстав для перебування на обліку в контролюючих органах, для визначення основного місця обліку застосовуються положення абзацу четвертого цього підпункту.
Якщо відповідно до вимог цього пункту у іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, одночасно виникає кілька підстав для постановки на облік на різних територіях, взяття на облік за основним місцем обліку здійснюється залежно від першої підстави, яка визначається з дотриманням черговості підпунктів «а» - «ґ» підпункту 64.5.2 цього пункту.
Іноземні юридичні особи, які є власниками нерухомого майна, зобов’язані стати на облік за неосновним місцем обліку згідно з пунктом 63.3 статті 63 цього Кодексу.
64.5.5. Взяття на облік іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, які мають місце ефективного управління (місце розташування/розміщення фактичного керівного органу) на території України здійснюється згідно з підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.
64.5.6. У разі реєстрації особи-нерезидента як платника податку на додану вартість відповідно до пункту 2081.2 статті 2081 цього Кодексу одночасно автоматично здійснюється взяття на облік такої особи-нерезидента без подання заяв та документів, передбачених цим пунктом.
Якщо після реєстрації особи – нерезидента платником податку на додану вартість, виникають інші підстави для взяття на облік, визначені підпунктом 64.5.1 цього пункту, основне місце обліку такої особи не змінюється до анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
64.5.7. Взяття на облік в контролюючих органах іноземної юридичної особи, згідно з цим пунктом, не звільняє таку особу від обов’язку реєстрації відокремленого підрозділу такої особи згідно із законодавством України у разі створення філії, представництва чи іншого відокремленого підрозділу.
64.5.8. Взяття на облік іноземного утворення без статусу юридичної особи, є відмінним від взяття на облік осіб, які уповноважені на прийняття рішень щодо виконання податкових обов’язків такого іноземного утворення без статусу юридичної особи та/або взяття на облік власників частки (корпоративних прав) чи вигодонабувачів. За наявності підстав, передбачених цим Кодексом такі уповноважені особи / власники часток / вигодонабувачі підлягають взяттю на облік в контролюючих органах як окремі платники податків. У такому випадку, їм присвоюються окремі податкові номери.
64.5.9. У разі, якщо іноземна юридична особа / іноземне утворення без статусу юридичної особи здійснює на території України діяльність, яка призводить до утворення постійного представництва (і при цьому така діяльність не є діяльністю іноземної юридичної особи через зареєстровані філії, представництва або інші відокремлені підрозділи), така іноземна юридична особа / іноземне утворення без статусу юридичної особи у порядку, визначеному пунктом 63.3 статті 63 цього Кодексу зобов’язана(не) повідомити контролюючий орган за основним місцем обліку про об’єкт оподаткування, через який провадиться діяльність. Зазначене повідомлення також надається щодо об’єктів нерухомого майна, які іноземна юридична особа має на території України.
64.5.10. У разі встановлення контролюючим органом за результатами податкового контролю ознак ведення іноземною юридичною особою діяльності, зазначеної в підпунктах «а», «б», «в», «д» підпункту 64.5.1 цього пункту (зокрема здійснення резидентом діяльності в інтересах нерезидента через відокремлені підрозділи, у тому числі, що має ознаки постійного представництва), або встановлення ознак ведення іноземним утворенням без статусу юридичної особи, діяльності, зазначеної в підпунктах «б», «в», «д» підпункту 64.5.1 цього пункту без взяття такої іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи на облік, контролюючим органом призначається перевірка такої діяльності. Порядок проведення перевірки для цілей цього підпункту визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
За результатами перевірки контролюючий орган складає акт перевірки, який надсилається іноземній юридичній особі / іноземному утворенню без статусу юридичної особи в порядку, визначеному пунктом 86.13 статті 86 цього Кодексу.
На підставі акта перевірки контролюючим органом може бути прийняте рішення про взяття на облік такої іноземної юридичної особи/іноземного утворення без статусу юридичної особи без подання заяви про взяття на облік та отримання заперечення до акта перевірки.
Порядок повідомлення нерезидентів про взяття на облік як платників податків встановлюється Кабінетом Міністрів України. ».
12. У статті 78:
у пункті 78.1:
у підпункті 78.1.22 після слів «що свідчить про ведення» додати слова «іноземною юридичною особою / іноземним утворенням без статусу юридичної особи, яка(яке) є».
доповнити підпунктами 78.1.22-1 і 78.1.22-2 такого змісту:
«78.1.22-1. у разі отримання інформації щодо іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, яка(яке) має місце ефективного управління на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.213-2 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік, або інформації, що така особа (утворення), не виконала вимоги щодо взяття на облік у терміни, визначені цим Кодексом.
78.1.22-2. у разі отримання інформації щодо юридичних осіб, які утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії (юридичні особи, утворена (організації) без статусу юридичної особи) щодо набуття права власності на інвестиційний актив, визначений абзацом третім підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, без взяття на податковий облік, або інформації, що така іноземна компанія (юридична особа, утворення (організація) без статусу юридичної особи) не виконала вимоги щодо взяття на облік у терміни, визначені цим Кодексом.».
доповнити підпунктом 78.1.29 такого змісту:
«78.1.29. Перевірка призначається з підстав, визначених підпунктом 78.1-1 цього пункту.»
доповнити пунктом 78.1-1 такого змісту:
«78.1-1. За наявності у контролюючого органу відомостей, які свідчать про можливе недотримання платником податку принципу «витягнутої руки» у випадках, для яких застосування принципу «витягнутої руки» передбачено цим Кодексом та міжнародними договорами, не виконання вимог щодо усунення наслідків гібридних розбіжностей у випадках, визначених статтею 39-4 цього Кодексу або про участь платника в операціях, які мають ознаки податкового зловживання, контролюючий орган має право призначити позапланову виїзну або невиїзну перевірку такого платника податку з питань дотримання відповідних положень цього Кодексу, а також інших вимог розділу ІІІ цього Кодексу, що застосовуються до відповідних операцій.
Дата початку такої перевірки зазначається в рішенні про її призначення, яке приймається контролюючим органом, і надсилається платнику податків. Перевірка може бути призначена не раніше, ніж 90 календарних днів від дати винесення такого рішення. В рішенні мають бути описані відомості, наявність яких стала підставою для призначення відповідної перевірки, а також операції, у відношенні яких перевірка буде проведена.
Протягом 45 днів від дати отримання рішення про призначення перевірки відповідно до цього підпункту, платник податку має право добровільно подати контролюючому органу пояснення у відношенні операцій, які згадані в рішенні а також (якщо до відповідних операцій застосовується принцип «витягнутої руки» – документацію з трансфертного ціноутворення.
За результатом розгляду наданих платником пояснень та/або документації з трансфертного ціноутворення та/або якщо платник податку протягом 70 календарних днів від дня отримання рішення про призначення перевірки згідно з цим підпунктом, подав уточнені податкові декларації та сплатив податок, штрафні санкції та пеню, контролюючий орган має право скасовувати рішення про призначення відповідної перевірки.
При прийнятті рішення про призначення перевірки відповідно до цього підпункту контролюючий орган може використовувати джерела податкової інформації, перелічені в статті 72 цього Кодексу, а також відомості, отримані контролюючим органом в ході перевірок, які проводяться, але не завершені на дату винесення рішення, згаданого в абзаці другому цього підпункту.
Перевірку відповідно до цього підпункту може бути призначено у відношенні операцій, які відносяться до періоду, за який контролюючим органом розпочато, але не завершено планову або позапланову перевірку з інших підстав. У такому разі відповідні операції виключаються з предмету планової або позапланової перевірки, яку розпочато, на підставі рішення про призначення перевірки, прийнятого відповідно до абзацу другого цього пункту.
Тривалість перевірки, призначеної відповідно до цього пункту не повинна перевищувати 18 місяців, а положення пунктів 82.1 - 82.3 статті 82 цього Кодексу не застосовуються до таких перевірок. Кожні шість місяців проведення перевірки, призначеної відповідно до цього пункту, контролюючий орган надає платнику податків інформацію про поточний стан проведення перевірки. .»;
в абзаці другому пункту 78.4 після слів та цифр «передбачених підпунктом 78.1.22» доповнити цифрами «,78.1.22-1, 78.1.22-2».
13. Пункт 79.2 статті 79 доповнити абзацом третім такого змісту:
«Норми цього підпункту не поширюються на перевірки, передбачені підпунктами 78.1.22, 78.1.22-1 , 78.1.22-2 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.».
У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.
14. Статтю 81 доповнити пунктом 81.4 такого змісту:
«81.4. Норми цієї статті не поширюються на перевірки, передбачені підпунктами 78.1.22, 78.1.22-1, 78.1.22-2 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.».
15. Пункт 86.13 статті 86 викласти у такій редакції:
«86.13. Акт (довідка), складений за результатами перевірки діяльності іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи щодо фактів і обставин, що можуть свідчити про ведення діяльності, зазначеної в підпункті «д» підпункту 65.4.1 пункту 65.4 статті 65 цього Кодексу, або про ведення діяльності через постійне представництво, або про виникнення місця ефективного управління на території Україні, надсилається іноземній юридичній особі / іноземному утворенню без статусу юридичної особи в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, або надається їх уповноваженому представнику чи надсилається до компетентного органу держави, за законодавством якої створено іноземну юридичну особу / іноземне утворення без статусу юридичної особи або до компетентного органу держави, резидентом якої є іноземна юридична особа / іноземне утворення без статусу юридичної особи.
У разі отримання від іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи письмових заперечень на акт (довідку), такі заперечення розглядаються у порядку, визначеному цим Кодексом.».
16. У пункті 102.1 статті 102:
в абзаці першому після слів «вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу» доповнити словами «, а також у разі встановлення податкового зловживання»;
в абзаці другому після слів «вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу» доповнити словами «, а також у разі встановлення податкового зловживання».
17. У статті 103:
підпункт 103.1 доповнити абзацом другим такого змісту:
«Водночас для цілей цієї статті нерезидентом вважається особа, яка є резидентом країни, з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, в розумінні терміну «резидент», який визначено відповідним чинним міжнародним договором, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи нерезидентом відповідно до підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.»;
підпункт 103.2 доповнити абзацом сьомим такого змісту:
«Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування чи застосування пониженої ставки податку у випадках, передбачених підпунктом 39-4.5.5 пункту 39-4.5 статті 39-4 цього Кодексу, дозволяється щодо розміру чистого оподатковуваного прибутку нерезидента щодо відповідного платежу, якщо чинним міжнародним договором України не передбачено інше.».
18. Пункт 117.4 статті 117 викласти в такій редакції:
«117.4. Ведення іноземною юридичною особою без взяття на облік у контролюючих органах у порядку, передбаченому цим Кодексом, діяльності через філію, представництво або інший відокремлений підрозділ, або ведення такою особою (суб’єктом) діяльності, яка призводить до утворення постійного представництва (якщо така діяльність розпочата без реєстрації відокремленого підрозділу відповідно до законодавства України);
ведення іноземним утворенням без статусу юридичної особи без взяття на облік у контролюючих органах у порядку, передбаченому цим Кодексом, діяльності, яка призводить до утворення постійного представництва;
невиконання іноземною юридичною особою / іноземним утворенням без статусу юридичної особи, яка(яке) має місце ефективного управління на території України вимог щодо взяття на облік у контролюючих органах у терміни, визначені цим Кодексом;
невиконання іноземною юридичною особою / іноземним утворенням без статусу юридичної особи, яка (яке) набула право власності на інвестиційний актив, визначений абзацом третім підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, вимог щодо взяття на облік у терміни, визначені цим Кодексом, –
тягне за собою накладення штрафу на нерезидента в розмірі 600 000 гривень.
Штраф, передбачений цим пунктом, не застосовується у наступних випадках:
якщо з урахуванням положень міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, нерезидент не вважається таким, що веде діяльність через постійне представництво в Україні,
якщо прибуток, одержаний нерезидентом від діяльності в Україні через таке постійне представництво, не підлягає оподаткуванню в Україні, або
якщо податковим агентом з сум виплачених на користь нерезидента доходів з джерелом походження з України утримано податок в сумі, яка дорівнює або перевищує суму податку, яка підлягає сплаті нерезидентом від діяльності, яку він здійснює через постійне представництво в Україні.».
19. У статті 133:
у пункті 133.1.1:
у абзаці другому підпункту 133.1.1 слова «абзацами четвертим – шостим» замінити словами «абзацом четвертим»;
підпункт 133.1.5 викласти в такій редакції:
«133.1.5. іноземні юридичні особи / іноземні утворення без статусу юридичної особи, які мають місце ефективного управління (місце розташування/розміщення фактичного керівного органу) на території України.
Перший податковий (звітний) період іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, яка(яке) має місце ефективного управління (місце розташування / розміщення фактичного керівного органу) в Україні починається з 1 січня календарного року, щодо якого буде виконуватись хоча б одна з умов, визначених в підпунктах «а» – «й» підпункту 14.1.2132 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
У разі усунення умов, визначених в підпунктах «а» – «й» підпункту 14.1.213-2 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, іноземна юридична особа / іноземне утворення без статусу юридичної особи має право відмовитися від статусу податкового резидента України на підставі відповідної заяви до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та за результатами відповідної перевірки, що здійснюється контролюючим органом. Відмова іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи від податкового резидентства прирівнюється до ліквідації юридичної особи.
Порядок взяття на облік та зняття з обліку іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, а також порядок проведення перевірки, що здійснюється контролюючим органом, у зв’язку з відмовою іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи від податкового резидентства встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідна заява про взяття на облік подається до 1 лютого року, наступного за роком, щодо якого вперше виконується хоча б одна з умов, визначених у підпункті 14.1.213-2 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. До заяви додаються документи, визначені у підпункті 64.5.3 пункту 64.5 статті 64 цього Кодексу.
Іноземна юридична особа / іноземне утворення без статусу юридичної особи, що отримала(ло) статус платника податку – резидента, не визнається контрольованою іноземною компанією.»;
у пункті 133.2:
у пункті 133.2.1 слова «юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі» замінити словами «іноземні юридичні особи та іноземні утворення без статусу юридичної особи, які»;
у пункті 133.2.2 слова «нерезиденти» замінити словами «іноземні юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та іноземні утворення без статусу юридичної особи, які є нерезидентами»;
абзац перший пункту 133.3 викласти у такій редакції:
«133.3. Іноземна юридична особа / іноземне утворення без статусу юридичної особи, яка(яке) є нерезидентом, стає на податковий облік в порядку, визначеному пунктом 64.5 статті 64 цього Кодексу. Нерезидент, який всупереч таким вимогам не став на податковий облік, вважається таким, що ухиляється від оподаткування у відношенні податкових зобов’язань, визначених згідно з цим Кодексом, а одержані ним доходи (прибуток) вважаються прихованими від оподаткування.».
20. Абзац дванадцятий підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 виключити.
21. У абзаці другому підпункту 135.2.1.1 підпункту 135.2.1 статті 135 слова «абзаців четвертого – шостого» замінити словами «абзацу четвертого».
22. У статті 136:
у пункті 136.3 цифри «15,» виключити;
доповнити пунктом 136.9 такого змісту:
«136.9. Якщо відповідно до інших положень цього Кодексу прибуток платника податку звільняється від оподаткування, але платник податку отримав такий прибуток внаслідок здійснення операції (домовленості, дії), комбінованої операції, або низки операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, якщо такі операції (домовленості, дії) є податковим зловживанням, до такого об’єкту оподаткування застосовується базова (основна) ставка податку.».
23. У статті 137:
у пункті 137.4:
підпункт 137.4.3 після слів «платник податку ліквідується» доповнити словами «або відбувається зміна податкової резиденції платника податку», після слів «дата ліквідації» доповнити словами «або зміна податкової резиденції платника податку»;
доповнити підпунктом 137.4.4 такого змісту:
«137.4.4. якщо відбувається трансфер майна або діяльності за межі податкової юрисдикції України з підстав, визначених підпунктом «г» підпунктом 14.1.251-1 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такого трансферу.»;
пункт 137.5 доповнити підпунктом «є» такого змісту:
«є) іноземні юридичні особи / іноземні утворення без статусу юридичної особи, – в тому випадку, якщо місце їх ефективного управління (місце розташування / розміщення фактичного керівного органу) знаходиться на території України.».
24. Пункт 138.1 статті 138 доповнити абзацами сьомим та восьмим такого змісту:
«на суму позитивної різниці між ринковою вартістю основних засобів та/або нематеріальних активів, у відношенні яких відбувся трансфер майна або діяльності за межі податкової юрисдикції України, у випадках, визначених підпунктами «а», «в» і «г» пункту 14.1.251-1 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, визначеною відповідно до принципу «витягнутої руки, та залишковою вартістю таких основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеною з урахуванням положень цієї статті Кодексу;»;
на суму позитивної різниці між ринковою вартістю об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, у відношенні яких відбувся трансфер майна або діяльності за межі податкової юрисдикції України, у випадках, визначених підпунктами «а», «в» і «г» пункту14.1.251-1 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, визначеною відповідно до принципу «витягнутої руки» та первісною вартістю таких невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів.».
25. У статті 140:
пункти 140.1 і 140.2 викласти в такій редакції:
«140.1. Оподаткування витрат на запозичення
140.1.1. Під витратами на запозичення для пунктів 140.1, 140.2 цієї статті слід розуміти такі категорії витрат:
витрати з нарахування та/або сплати процентів за всіма видами боргових зобов’язань за запозиченнями;
інші витрати, економічно еквівалентні процентам;
витрати, понесені у зв’язку із залученням фінансування, у тому числі, платежі за позиками з правом участі у прибутку;
витрати на суму процентів, які вважаються нарахованими (умовно нараховані проценти), на конвертовані облігації та дисконтні облігації;
витрати, пов’язані із залученням фінансування альтернативними способами;
витрати, що дорівнюють сумі процентів та/або комісії у складі платежів у межах договору фінансового лізингу;
капіталізовані витрати, що дорівнюють сумі процентів (далі – капіталізовані проценти), що збільшують собівартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (зокрема в частині амортизації основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка відповідає сумі таких капіталізованих процентів);
суми, розраховані на підставі прибутковості фінансування, у тих випадках, коли витрати у будь-яких господарських операціях платника податку, які не визначені цим підпунктом, розглядаються згідно з вимогами статті 39 цього Кодексу як витрати, пов’язані із операціями запозичення, і оцінюються із дотриманням принципу «витягнутої руки»;
витрати, що дорівнюють сумі плати, яка нарахована на умовну суму за похідними фінансовими інструментами (деривативами) та/або за інструментами хеджування, пов’язаними із борговими зобов’язаннями за запозиченнями;
сума негативних курсових різниць, які виникають за правилами бухгалтерського обліку у зв’язку здійсненням операцій запозичення в яких платник податку виступає позичальником коштів (майна) або одержувачем товарів (робіт, послуг), в тій мірі, в якій вони перевищують позитивні курсові різниці, які виникають за правилами бухгалтерського обліку у зв’язку із здійсненням операцій запозичення, в яких платник податку виступає кредитором щодо наданих іншим особам коштів (майна) або надавачем товарів (робіт, послуг), незалежно від того чи здійснюються такі операції на платній чи безоплатній основі. Для цілей цього абзацу враховуються, зокрема, але не виключно курсові різниці, які розраховуються від основної суми кредиту, позики, запозичення коштів або майна, вартості одержаних на умовах розстрочки чи відстрочки платежу товарів (робіт, послуг);
комісії за гарантії, пов’язані із операціями запозичення;
комісії за організацію залучення фінансування та подібні витрати, пов’язані із будь-якими іншими операціями запозичення, якщо такі призводять до сплати (нарахування) процентів.
140.1.2. Капіталізовані проценти, що збільшили собівартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності враховуються при розрахунку витрат на запозичення у періоді нарахування амортизації відповідних об’єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів.
Для цілей пунктів 140.1, 140.2 цієї статті до суми витрат на запозичення, нарахованих протягом податкового (звітного) періоду, додається частка амортизаційних відрахувань, що припадає на суму процентних витрат, капіталізованих у складі вартості об’єкта основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів до моменту введення його в експлуатацію.
Платник податку в кожному окремому податковому (звітному) періоді визначає частку амортизаційних відрахувань із вартості відповідного об’єкта основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що припадає на суму таких капіталізованих процентів, виходячи із застосовного методу амортизації та строку корисного використання відповідного об’єкта основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів.
140.2. Різниці, які виникають щодо суми надмірних витрат на запозичення.
140.2.1. Фінансовий результат до оподаткування збільшується на частину суми надмірних витрат на запозичення, яка обчислюється за формулою:
ПР = НВЗ – 30% EBITDA, де:
ПР – сума, на яку збільшується фінансовий результат до оподаткування відповідного податкового (звітного) періоду;
НВЗ – сума надмірних витрат на запозичення поточного податкового (звітного) періоду, визначена згідно з вимогами підпункту 140.2.5 цього пункту;
EBITDA – показник, який визначається за даними відповідного податкового (звітного) періоду шляхом додавання до суми, яка дорівнює розміру об’єкта оподаткування податком на прибуток податкового (звітного) періоду, визначеного згідно з вимогами підпункту 140.2.3 цього пункту, наступних сум:
суми витрат на запозичення, віднесених за правилами бухгалтерського обліку до витрат поточного податкового (звітного) періоду, яка перевищує суму доходів, які отримані платником податку у формі процентів (в тому числі доходів, економічно еквівалентних процентам) в тому ж самому податковому (звітному) періоді;
суми амортизації основних засобів або нематеріальних активів такого податкового (звітного) періоду, розрахованої відповідно до пункту 138.3 статті 138 цього Кодексу з урахуванням положень підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу.
140.2.2. Коригування фінансового результату до оподаткування на різницю, визначену підпунктом 140.2.1 цього пункту, не здійснюється, якщо показник ПР, обчислений згідно з вимогами зазначеного підпункту, має від’ємне значення.
140.2.3. Для цілей підпункту 140.2.1 цього пункту розмір об’єкта оподаткування визначається згідно із статтею 134 цього Кодексу з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу, крім:
від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;
різниці, визначеної цим пунктом.
140.2.4. Якщо у податковому (звітному) періоді показник, EBITDA, визначений згідно з вимогами підпункту 140.2.1 цього пункту, має від’ємне значення, фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму надмірних витрат на запозичення в частині, що віднесено за правилами бухгалтерського обліку до витрат поточного податкового (звітного) періоду.
140.2.5. Для цілей цього пункту під надмірними витратами на запозичення слід розуміти суму, яка визначається за формулою:
НВЗ = ЗП – ПД, де:
НВЗ – сума надмірних витрат на запозичення в частині, що віднесено за правилами бухгалтерського обліку до витрат поточного податкового (звітного) періоду;
ЗП – загальна сума витрат на запозичення по всіх операціях запозиченням платника податку, що віднесено за правилами бухгалтерського обліку до витрат поточного податкового (звітного) періоду, яка визначається з урахуванням особливостей, зазначених у підпункті 140.2.6 цього пункту;
ПД – сума доходів, які отримані платником податку у формі процентів (в тому числі – доходів, економічно еквівалентних процентам) в тому ж самому податковому (звітному) періоді.
140.2.6. У разі, якщо витрати на запозичення відповідного податкового (звітного) періоду виникають по операціях запозичення, щодо яких згідно з вимогами цього Кодексу обов’язковим є дотриманням принципу «витягнутої руки», витрати на запозичення, які враховуються при визначення показника ЗП, не можуть перевищувати сум, які відповідають принципу «витягнутої руки» у таких операціях.
140.2.7. Сума надмірних витрат на запозичення поточного податкового (звітного) періоду, що згідно з вимогами підпункту 140.2.1 цього пункту залишилася не врахованою у витратах платника податку (дорівнює показнику ПР), додається до загальної суми надмірних витрат на запозичення, що залишилися не врахованими у витратах платника податку у попередніх податкових (звітних) періодах. Такий результат вважається накопиченою сумою надмірних витрат на запозичення.
На початок кожного нового податкового (звітного) року накопичена сума надмірних витрат на запозичення, підлягає зменшенню на 5 відсотків. Після цього її залишок вважається накопиченою сумою надмірних витрат на запозичення, яка може бути врахована у майбутніх податкових (звітних) періодах за правилами, встановленими підпунктом 140.2.8 цього пункту.
Платник податку веде окремий облік накопиченої суми надмірних витрат на запозичення.
140.2.8. Якщо при визначенні показників податкового (звітного) періоду згідно з вимогами підпункту 140.2.5 цього пункту, показник НВЗ є від’ємним або дорівнює нулю, платник податку зменшує фінансовий результат до оподаткування відповідного податкового (звітного) періоду на частину накопиченої суми надмірних витрат на запозичення, яка не перевищує розрахункову суму, що визначається за формулою:
ВР = ((ПД – ЗП) + 30%EBITDA) ≤ НСН, де:
ВР – сума, на яку зменшується фінансовий результат до оподаткування поточного податкового (звітного) періоду;
ПД – сума доходів, які отримані платником податку у формі процентів (в тому числі доходів, економічно еквівалентних процентам) в тому ж самому податковому (звітному) періоді;
ЗП – загальна сума витрат на запозичення по всіх операціях запозиченням платник податків, що віднесено за правилами бухгалтерського обліку до витрат поточного податкового (звітного) періоду, яка визначається з урахуванням особливостей, зазначених у підпункті 140.2.6 цього пункту;
НСН – накопичена сума надмірних витрат на запозичення, визначена з урахуванням вимог абзацу другого підпункту 140.2.7 цього пункту.
Позитивна різниця між показниками НСН та ВР вважається загальною сумою надмірних витрат на запозичення, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування у попередніх податкових (звітних) періодах, і враховується для цілей застосування абзацу першого підпункту 140.2.7 цього пункту у наступних податкових (звітних) періодах.».
пункт 140.3 виключити;
у пункті 140.5:
підпункт 140.5.1 викласти в такій редакції:
«140.5.1. На суму витрат за операціями, які не мають розумної економічної причини (ділової мети).
Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року;»;
у підпункті 140.5.2:
абзац перший викласти у такій редакції:
«140.5.2. на позитивне значення суми об’єкта оподаткування, яку платник податку не отримав (як в результаті недоотримання доходів, так і в результаті понесення певних витрат), але отримав би, якби умови контрольованих операцій такого платника відповідали би принципу «витягнутої руки», згідно із вимогами статті 39 цього Кодексу.»;
у підпункті 140.5.2-1:
в абзаці першому слова «яку контролюючий орган не враховує (не визнає)» замінити словами «яка не враховується (не визнається)»;
абзац третій виключити;
у підпункті 140.5.4:
в абзаці п’ятому слова «якщо такі операції не мають ділової мети» замінити словами «якщо такі операції не враховуються (не визнаються)», слова та цифри «Обов’язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 цього Кодексу.» виключити;
в абзацах шостому та сьомому слова «відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу» виключити;
в абзаці восьмому слова «якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію» замінити словами «якщо така операція не враховується (не визнається)»;
у підпункті 140.5.5-1:
в абзаці четвертому слова «якщо такі операції не мають ділової мети» замінити словами «якщо такі операції не враховуються (не визнаються)», слова та цифри «Обов’язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 цього Кодексу.» виключити;
в абзаці п’ятому слова «відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу» виключити;
в абзаці сьомому слова «якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію» замінити словами «якщо така операція не враховується (не визнається)»;
у підпункті 140.5.6:
в абзаці другому слова «якщо такі операції не мають ділової мети» замінити словами «якщо такі операції не враховуються (не визнаються)», слова та цифри «Обов’язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 цього Кодексу.» виключити;
в абзаці третьому слова «відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу» виключити.
підпункт 140.5.11 виключити;
доповнити підпунктами 140.5.18 – 140.5.20 такого змісту:
«140.5.18. На суму витрат, понесених з метою одержання доходів, зазначених в підпунктах 140.4.1-140.4.3 пункту 140.4 статті 140 цього Кодексу.»;
140.5.19. на суму перевищення уточненого об’єкта оподаткування над сумою об’єкта оподаткування, розрахованого відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу, але без урахування коригувань, передбачених цим підпунктом.
Для цілей цього підпункту під уточненим об’єктом оподаткування розуміється об’єкт оподаткування, який розрахований згідно з положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу з урахуванням таких особливостей:
а) якщо фінансовий результат до оподаткування враховує, зокрема, операції (домовленості, дії) та/або комбіновані операції, які є податковими зловживаннями, то для розрахунку уточненого об’єкту оподаткування враховується фінансовий результат до оподаткування без урахуванням таких операцій (домовленостей, дій) та/або комбінованих операцій;
б) якщо платником здійснювались операції (домовленості, дії) та/або комбіновані операції, які є податковим зловживанням, то фінансовий результат до оподаткування має визначатись виходячи із сутності таких операції (домовленостей, дій) та/або комбінованих операцій та результату, задля досягнення якого вони були спрямовані;
в) різниці, на які збільшується або зменшується фінансовий результат до оподаткування, визначаються відповідно до положень цього розділу з урахуванням фінансового результату до оподаткування, визначеного відповідно до підпунктів «а» і «б» цього пункту.
140.5.20. на суму позитивної різниці між ринковою вартістю цінних паперів, якщо відбувся трансфер майна або діяльності за межі податкової юрисдикції України, у випадках, визначених підпунктами «а», «в» і «г» пункту14.1.251-1 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу визначеною відповідно до принципу «витягнутої руки» та балансовою вартістю таких цінних паперів.»;
доповнити пунктами 140.7 та 140.8 такого змісту:
«140.7. У випадку, якщо фінансовий результат до оподаткування має бути збільшений відповідно до декількох положень цього розділу, застосуванню підлягає лише те положення, яким передбачено максимальне збільшення фінансового результату до оподаткування.
У випадку, якщо платник податку збільшив фінансовий результат до оподаткування відповідного до одного з положень цього розділу, а контролюючий орган встановлює порушення іншого положення цього розділу, яке вимагає збільшення фінансового результату на більшу суму, контролюючий орган зобов’язаний врахувати збільшення фінансового результату до оподаткування, яке вже самостійно проведено платником податку.
140.8. Усунення наслідків гібридних розбіжностей
140.8.1. Фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду у випадках, визначених статтею 39-4 цього Кодексу збільшується на:
а) суму, щодо якої не дозволяється врахування витрат без визнання доходів (прибутків);
б) суму платежу згідно зпідпунктом «б» підпункту 39-4.5.2 пункту 39-4.5 статті 39-4 цього Кодексу, якщо така сума не збільшує фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду на підставі інших положень цього розділу;
в) частину доходу, яка відноситься до неврахованого (прозорого) постійного представництва, як визначено підпунктом 39-4.5.4 пункту 39-4.5 статті 39-4 цього Кодексу.».
26. У статті 141:
у пункті 141.4:
у підпункті 141.4.1:
підпункт «е» викласти в такій редакції:
«е) прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів:
цінних паперів, корпоративних прав та деривативів;
акцій, корпоративних прав, часток в іноземних юридичних особах / іноземних утвореннях без статусу юридичної особи, (незалежно від того, чи є такі особи (утворення) резидентами або нерезидентами України), якщо понад 50 відсотків вартості таких акцій, корпоративних прав, часток у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню безпосередньо або опосередковано утворюється за рахунок вартості нерухомого майна та/або прав користування нерухомим майном, яке розташовано в Україні, та/або правами на видобуток корисних копалин на території України, якими безпосередньо або опосередковано володіє особа (утворення), акції, корпоративні права, частки якої продаються (відчужуються).
Для цілей визначення того, чи стосується абзац третій підпункту «е» цього підпункту відповідних акцій, корпоративних прав, часток, сукупна вартість нерухомого майна та/або прав користування нерухомим майном та/або прав на видобуток корисних копалин, якими безпосередньо або опосередковано володіє відповідна особа (утворення), порівнюється з вартістю акцій, корпоративних прав, часток, які продаються (відчужуються), незалежного від того, чи відображаються відповідне майно та/або майнові права в бухгалтерському обліку особи (утворення), яка ними безпосередньо володіє. Водночас вартість відповідного майна, майнових прав, акцій, часток, корпоративних прав визначається відповідно до принципу «витягнутої руки.
Вважається, що особа, акції, корпоративні права, частки якої продаються (відчуджуються), опосередковано володіє будь-яким майном, зазначеним в абзаці третьому цього підпункту, якщо така особа прямо або опосередковано володіє 25 або більше відсотками акцій, корпоративних прав, часток в особі, яка безпосреденьо володіє відповідним майном.
У разі, якщо нерухоме майно та/або права користування нерухомим майном та/або права на видобуток корисних копалин та/або інвестиційні активи, зазначені в абзаці третьому цього підпункту даруються та/або передаються до статутного (пайового) капіталу іноземної юридичної особи / іноземного утворення без статусу юридичної особи, – нерезидента (незалежно від того, чи є особа, яка їх передає, фізичною особою, юридичною особою, яка утворена відповідно до законодавства України, іноземною юридичною особою, іноземним утворення без статусу юридичної особи) та/або одержуються іноземною юридичною особою / іноземним утворення без статусу юридичної особи) – нерезидентом внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення), така операція вважається продажем (відчуженням) відповідних інвестиційних активів на користь покупця – іноземної юридичної особою / іноземного утворення без статусу юридичної особи) – нерезидента, і до такої операції застосовуються положення абзаців одинадцятого – тринадцятого підпункту 141.4.2 цього пункту.»;
доповнити підпунктом «е-1» такого змісту:
«е-1) доходи від відчуження майна, що формує частину майна постійного представництва нерезидента (незалежно від взяття нерезидента на податковий облік та/або реєстрації платником податку на прибуток), включаючи доходи від відчуження такого постійного представництва окремо чи в сукупності з підприємством (майном) самого нерезидента як цілісного майнового комплексу.
Майно вважається таким, що формує частину майна постійного представництва нерезидента, якщо це майно:
а) надане нерезидентом у користування постійному представництву або передане на баланс такого постійного представництва та використовується нерезидентом при здійсненні господарської діяльності через це представництво, та/або
б) використання такого майна безпосередньо або опосередковано забезпечує отримання доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування постійного представництва, та/або
в) постійне представництво несе витрати на збереження або обслуговування майна, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування такого постійного представництва.
Положення абзацу першого цього підпункту застосовуються до операції з відчуження майна, якщо операція здійснюється як відчуження цілісного майнового комплексу, активи якого у сукупності забезпечують можливість здійснювати господарську діяльність нерезидента (у тому числі через його представництво) повністю або частково.
Положення абзацу першого цього підпункту не застосовуються до доходів від продажу товарів (запасів), які нерезидент реалізує у ході звичайної господарської діяльності, доходів від відчуження окремих активів або об’єктів майна нерезидента, якщо відповідна операція здійснюється у зв’язку з закриттям відокремленого підрозділу (представництва) нерезидента в Україні, інші випадки припинення діяльності нерезидента через постійне представництво, або у зв’язку з ліквідацією нерезидента.».
підпункт 141.4.2 викласти в такій редакції:
«141.4.2. Резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 18 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4–141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва, які утворюються внаслідок діяльності таких нерезидентів на території України або через відокремлені підрозділи таких нерезидентів в Україні, якщо згідно з цим Кодексом такі нерезиденти або такі відокремлені підрозділи цих нерезидентів зареєстровані платниками податку на прибуток підприємств на момент виплати.
У разі, якщо резидент внаслідок здійснення контрольованої операції зобов’язаний здійснити коригування (збільшення) фінансового результату до оподаткування, відповідно до підпункту 140.5.2 та 140.5.2-1 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, і при цьому такий платник не сплатив податок за ставкою, визначеною попереднім абзацом при здійсненні відповідної операції, такий резидент має утримати податок за ставкою 18 відсотків (якщо іншої ставки не встановлено міжнародним договором) з суми такого коригування (збільшення). Такий податок має бути сплачений до 1 жовтня року, що настає за податковим (звітинм) роком. Вимоги першого речення цього абзацу також застосовуються до операцій з виплати інших доходів, прирівняних цим Кодексом до дивідендів.
Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової або якщо податок не було сплачено в строки, визначені абзацами першими-другим, восьмим та десятим цього підпункту, то сума доходу, з якого має бути сплачений податок, визначається таким чином:
СОД = СДх100 / (100-СП), де
СОД – сума доходу, що підлягає оподаткуванню;
СД – сума виплаченого доходу;
СП – ставка податку, встановлена цим пунктом для оподаткування відповідної категорії доходів.
У разі якщо нерезидент набуває право власності на нерухоме майно, неподільний об’єкт незавершеного будівництва / майбутній об’єкт нерухомості чи подільний об’єкт незавершеного будівництва, розташований чи який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта буде розташований на території України, у іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, нерезидент, який набуває право власності на таке майно, зобов’язаний утримати податок з суми виплаченого на користь іншого нерезидента доходу, за ставкою в розмірі 18 відсотків, задекларувати та перераховувати до бюджету України податок під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Такий нерезидент – покупець зобов’язаний стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням нерухомого майна до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні, на неподільний об’єкт незавершеного будівництва / майбутній об’єкт нерухомості чи подільний об’єкт незавершеного будівництва, розташований чи який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта буде розташований на території України. Взяття на облік таких нерезидентів здійснюється в порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 цього Кодексу.
У разі якщо нерезидент набуває право власності на інвестиційний актив, визначений абзацом третім підпункту «е» підпункту 141.4.1 цього пункту, у іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні відповідно до норм цього пункту, нерезидент, який набуває право власності, зобов’язаний утримати податок з прибутку від відчуження інвестиційного активу, виплаченого на користь іншого нерезидента, за ставкою в розмірі 18 відсотків та за його рахунок, задекларувати та перераховувати до бюджету України податок під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країною резиденції особи, на користь яких здійснюється виплата, що набрали чинності.
Такий нерезидент – покупець зобов’язаний не пізніше дати здійснення першої оплати за об’єкти та/або інвестиційний актив, що придбавається, стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням нерухомого майна та/або української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину. Взяття на облік таких нерезидентів здійснюється в порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 цього Кодексу, а реєстрація нерезидентів-фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків здійснюється в порядку, встановленому пунктом 70.5 статті 70 цього Кодексу.
Прибуток від здійснення операцій, визначених у підпунктах «д» та «е» підпункту 141.4.1 цього пункту, визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження відповідного об’єкту / активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого об’єкту / активу. Якщо на вимогу особи, яка відповідно до цього підпункту є відповідальною за сплату податку з прибутку від здійснення такої операції, нерезидент, який відчужує відповідний об’єкт/актив, не надає документи, що підтверджують витрати на придбання такого об’єкту / активу, базою оподаткування податком на такий прибуток є вартість операції з відчуження інвестиційного активу.
У разі, якщо одержання інвестиційного активу особою, яка його передає, відбувалось внаслідок операцій, визначених в абзаці шостому підпункту «е» підпункту 141.4.1 цього пункту, витрати такої особи на придбання такого активу визнаються в розмірі балансової вартості, за якою такий актив був оприбуткований в момент його одержання.
У разі якщо нерезидент здійснює продаж права власності на нерухоме майно, неподільний об’єкт незавершеного будівництва / майбутній об’єкт нерухомості чи подільний об’єкт незавершеного будівництва, розташований чи який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта буде розташований на території України, резиденту-фізичній особі, і цей продаж не пов’язаний з діяльністю такого нерезидента через постійне представництво в Україні, такий нерезидент, зобов’язаний задекларувати та перерахувати до бюджету України податок під час отримання такого доходу, за ставкою 18 відсотків якщо інше якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.»;
у підпункті 141.4.12 слова «в абзацах четвертому – шостому» замінити словами «в абзаці четвертому».
27. Статтю 142 доповнити пунктом 142.5 такого змісту:
«142.5. Звільнення, передбачені цим Кодексом не застосовуються до прибутків (доходів, коштів), які отримані внаслідок здійснення операції (домовленості, дії), комбінованої операції), або низки операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, якщо такі операції (домовленості, дії), якщо такі операції (домовленості, дії) є податковим зловживанням.».
28. Підпункт 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 викласти у такій редакції:
«162.1.3. податковий агент (в тому числі резидент – платник податку на прибуток, визначений підпунктом 3 підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, виключно стосовно доходу, визначеного пунктом 170.5 статті 170 цього Кодексу;».
29. У пункті 164.2 статті 164
доповнити підпунктами 164.2.20-1 та 164.2.20-2 такого змісту:
«164.2.20-1. суми коштів або вартість майна, отримані внаслідок операцій (домовленостей, дій), комбінованої операції), або низки операцій (домовленостей, дій), які не відповідають критеріям визнання комбінованої операції, якщо такі операції (домовленості, дії), якщо такі операції (домовленості, дії) є податковим зловживанням, у тому числі в тих випадках, коли відповідні суми згадуються в статті 165 цього Кодексу або коли відповідні суми отримані внаслідок ведення підприємницької діяльності та/або провадження незалежної професійної діяльності. Водночас, якщо платник податку вже врахував відповідну суму коштів або вартість майна у складі загального місячного (річного) оподатковуваного доходу повністю або частково, включенню до складу доходів згідно з цим підпунктом підлягає лише різниця між повною сумою отриманих коштів (вартості майна), і сумою, яка вже була включена до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
164.2.20-2. суми коштів або вартість майна, які не були включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, але були б включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, якби розрахунок відповідного об’єкту оподаткування здійснювався без урахуванням операцій (домовленостей, дій), які є податковим зловживанням, а у випадку комбінованих операцій – з урахуванням їх сутності з огляду на результат, на досягнення якого спрямовані відповідні комбіновані операції.»;
підпункт 164.2.20 вважати підпунктом 164.2.21.
30. У статті 167:
підпункт 167.5.2 пункту 167.5 після слів «нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств» доповнити словами та цифрами «, в тому числі резидентами – платниками податку на прибуток підприємств, визначеними підпунктом 3 підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу»;
доповнити пунктом 167.6 такого змісту:
«167.6. До доходів, отриманих внаслідок операцій (домовленостей, дій) або комбінованих операцій, які є податковим зловживанням, застосовується ставка податку 30 відсотків.».
31. У пункті 170.5 статті 170
підпункт 170.5.1 після слів «є емітент корпоративних прав» доповнити словами та цифрами «(в тому числі резидент – платник податку на прибуток, визначений підпунктом 3 підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу)»;
підпункт 170.5.2 після слів «Будь-який резидент» доповнити словами та цифрами «(в тому числі резидент – платник податку на прибуток, визначений підпунктом 3 підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу)».
32. Абзац перший пункту 176.2 статті 176 викласти у такій редакції:
«176.2. Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів (в тому числі резиденти – платники податку на прибуток, визначені підпунктом 3 підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, виключно стосовно доходу, визначеного пунктом 170.5 статті 170 цього Кодексу), та платники єдиного внеску зобов'язані:»
33. Підпункт 177.4.5 пункту 177.4 доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
«витрати, понесені за результатами здійснення операцій (домовленостей, дій) або комбінованих операцій, що є податковим зловживанням;».
У зв’язку з цим абзаци п’ятий – восьмий вважати відповідно абзацами шостим – дев’ятим.
34. Пункт 178.3 статті 178 доповнити абзацами п’ятим та шостим такого змісту:
«Не включаються до суми витрат особи, яка провадить незалежну професійну діяльність:
витрати, понесені за результатами здійснення операцій (домовленостей, дій) або комбінованих операцій, що є податковим зловживанням.».
У зв’язку з цим абзаци п’ятий – восьмий вважати відповідно абзацами сьомим – десятим.
35. Доповнити статтею 292-2 такого змісту:
«Стаття 292-2. Об’єкт та база оподаткування в разі отримання платниками єдиного податку коштів та/або майна внаслідок здійснення операцій, що є податковим зловживанням.
292-2.1. В разі отримання платником єдиного податку будь-якої групи (незалежно від групи платника) коштів та/або майна внаслідок здійснення операцій (домовленостей, дій) або комбінованих операцій, що є податковим зловживанням, такі кошти та/або майно є об’єктом оподаткування для такого платника податку. При цьому базою оподаткування є сума отриманих коштів та/або вартість отриманого майна.».
36. Статтю 293 доповнити пунктом 293.10 такого змісту:
«293.10. До об’єкту оподаткування, визначеного пунктом 292-2.1 статті 292-2 цього Кодексу, застосовується ставка єдиного податку у розмірі 30 відсотків від бази оподаткування, визначеної зазначеним пунктом.
Платники єдиного податку, які у календарному кварталі здійснювали операції (домовленості, дії) або комбіновані операції, які є податковим зловживанням, зобов’язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.».
37. Підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 доповнити підпунктом 11 такого змісту:
«11) у разі здійснення операцій (домовленостей, дій) або комбінованих операцій, що є податковим зловживанням– з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалися такі операції.».
38. Пункт 299.6 статті 299 доповнити підпунктом 4 такого змісту:
«4) здійснення таким суб’єктом протягом поточного календарного року та/або двох попередніх календарних років операцій (домовленості, дії) або комбінованих операцій, що є податковим зловживанням.».
39. У розділі ХХ «Перехідні положення»
підрозділ 4 доповнити пунктом 75 такого змісту:
«75. Для звітних (податкових) періодів ______ року [дата набрання чинності Законом _________] накопиченою сумою надмірних витрат для цілей пункту 140.2 статті 140 цього Кодексу вважається сума процентів, що залишились не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування попередніх звітних (податкових) періодів відповідно до вимог пункту 140.2 статті 140 цього Кодексу в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом _______, зменшена щорічно на 5 відсотків згідно з вимогами пункту 140.3 статті 140 цього Кодексу, в редакції, яка діяла до набрання чинності зазначеним Законом.».
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2028 року.
2. Установити, що до порядку підготовки та прийняття нормативно-правових актів, що приймаються на виконання вимог цього Закону, не застосовуються вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
3. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради України
