Як оподатковується ПДФО та ВЗ зарплата та лікарняні?
Загальні правила
На початку слід зазначити, що згідно з пп. 164.2.1 ПКУ доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ПКУ). В такому ж самому порядку оподатковується і сума нарахованих працівнику лікарняних — з метою оподаткування така виплата прирівнюється до зарплати і разом відображається в формі №1ДФ з ознакою доходу «101».
Однак оскільки Законом №909 з 01 січня 2016 року скасовано утримання єдиного внеску з заробітної плати найманих працівників, то під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування ПДФО визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму податкової соціальної пільги за її наявності, але без зменшення на суму єдиного внеску. При цьому доходи у вигляді заробітної плати оподатковуються ПДФО за ставкою 18%.
А ще зарплата оподатковується військовим збором за ставкою 1,5%, при цьому базою оподаткування є вся сума нарахованої зарплати (без зменшення на суму податкової соціальної пільги).
Розмір ПСП і граничний розмір доходу для її застосування у 2019 році
| Податкова соціальна пільга з ПДФО (ПСП з ПДФО) | |||
| Категорії осіб, що можуть скористатись правом зменшення суми місячного оподатковуваного доходу у вигляді зарплати на суму ПСП з ПДФО (ст. 169 ПКУ) | Розмір ПСП з ПДФО (у відсотках до загального розміру ПСП*) | Сума ПСП з ПДФО, грн | Граничний розмір доходу для застосування податкової соціальної пільги, грн** |
| Для будь-якого платника податку (пп. 169.1.1 ПКУ) | 100% | 960,50 | 2690,00 |
| Для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — з розрахунку на кожну таку дитину (пп. 169.1.2 ПКУ) | 100% | 960,50 х кількість дітей | одному з батьків 2690,00 х кількість дітей |
|
Для платника податку, який (пп. «а», «б» пп. 169.1.3 ПКУ):
а) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником — з розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
б) утримує дитину-інваліда — з розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років
|
150% | 1440,75 х кількість дітей | 2690,00 х кількість дітей |
|
Для платника податку, який (пп. «в» — «е» пп. 169.1.3 ПКУ):
в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;
ґ) є інвалідом I або II групи, у т.ч. з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена пп. «б» пп. 169.1.4 ПКУ;
д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після ДСВ, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім осіб, визначених у пп. «б» пп. 169.1.4 ПКУ
|
150% | 1440,75 | 2690,00 |
|
Для платника податку, який є (пп. «а» — «ґ» пп. 169.1.4 ПКУ):
а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу»;
б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом I і II груп, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року до 27 січня 1944 року
|
200% | 1921,00 | 2690,00 |
Порядок надання податкової соціальної пільги залишився без змін. З нашими прикладами щодо застосування ПСП у 2019 році можна ознайомитися в аналітиці.
Приклади оподаткування зарплати в 2019 році наводили і податківці, ось деякі з них.
Приклад 1. Працівникові нараховано за повний відпрацьований місяць 4 173 грн — мінімальну зарплату. Податкова соціальна пільга до такої заробітної плати не застосовується, оскільки вона більша за граничний розмір доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (2 690 грн).
1. Рахуємо ПДФО: 4 173 x 18% (ставка ПДФО) = 751,14 грн.
2. Рахуємо військовий збір: 4 173 x 1,5% (ставка військового збору) = 62,60 грн.
Утримання з заробітної плати = 813,74 грн (751,14 грн + 62,60 грн).
До виплати працівникові — 3 359,26 грн (4 173 грн - 751,14 грн - 62,60 грн).
Єдиний внесок 22% — нараховує і сплачує роботодавець: 4 173 x 22% = 918,06 грн.
Приклад 2. Працівникові (самотня мати, яка виховує двох неповнолітніх дітей) нараховані за повний відпрацьований місяць 4 173 грн. Вона повідомила роботодавця в заяві про те, що має право на підвищену 150-відсоткову податкову соціальну пільгу згідно з пп. «а» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ), та додала відповідні документи. При визначенні граничного рівня доходу, який у такому випадку дає право на отримання податкової соціальної пільги, слід керуватись абзацом 2 п. п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, згідно з яким граничний розмір доходу для самотньої матері визначається як добуток суми 2 690 грн та відповідної кількості дітей. Отже, для самотньої матері розрахункова межа для нарахування ПСП становитиме 5 380 грн (2 690 x 2), а податкова соціальна пільга становитиме 2 881,50 грн (1 440,75 x 2).
1. Рахуємо ПДФО: (4 173 - 2881,50) x 18% (ставка ПДФО) = 232,47 грн.
2. Рахуємо військовий збір: 4 173 x 1,5% (ставка військового збору) = 62,60 грн.
Утримання = 295,07 грн (232,47 грн + 62,60 грн).
До виплати працівникові — 3 877,93 грн (4 173 грн - 232,47 грн - 62,60 грн).
Єдиний внесок 22% — нараховує і сплачує роботодавець: 4 173 x 22% = 918,06 грн.
Приклад 3. Працівникові (мати, яка виховує двох неповнолітніх дітей, одна з яких — особа з інвалідністю) нараховано за повний відпрацьований місяць 4 173 грн. Вона повідомила в заяві роботодавцю про право на 100-відсоткову податкову соціальну пільгу на одну дитину та на підвищену 150-відсоткову податкову соціальну пільгу на дитину-інваліда, згідно з пп. 169.1.2 та пп. «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, та додала відповідні документи. При визначенні граничного рівня доходу, який у цьому випадку дає право на отримання податкової соціальної пільги, слід керуватись абзацом 2 пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ: граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги для матері, яка виховує двох дітей, одна з яких є інвалідом, визначається як добуток суми 2 690 грн та відповідної кількості дітей. Отже, для матері, яка має двох неповнолітніх дітей, одна з яких — особа з інвалідністю, розрахункова межа для нарахування ПСП становитиме 5 380 грн (2 690 x 2), а податкова соціальна пільга становитиме 2 401,25 грн (960,50 грн + 1 440,75 грн), оскільки пп. 169.3.1 ст. 169 ПКУ передбачено застосування основної та підвищеної соціальної пільги одночасно.
1. Рахуємо ПДФО: (4 173 - (960,50+1 440,75)) x 18% (ставка ПДФО) = 318,92 грн.
2. Рахуємо військовий збір: 4 173 x 1,5% (ставка військового збору) = 62,60 грн.
Утримання = 381,52 грн (318,92 грн + 62,60 грн).
До виплати працівникові — 3 791,48 грн (4 173 грн - 318,92 грн - 62,60 грн).
Єдиний внесок 22% — нараховує і сплачує роботодавець: 4 173 x 22% = 918,06 грн.
Дохід у вигляді додаткового блага: у яких випадках він виникає?
Правила оподаткування такого доходу досить прості (ми про них писали тут).
А ось для того, щоб визначити, у яких випадках такий вид доходу виникає, слід уважно читати ПКУ та роз'яснення податківців.
Адже перелік доходів, які визнаються додатковим благом за ПКУ, наведений у пп. 164.2.17. До них належать, здебільшого, чітко означені види доходів, такі як прощений борг або безповоротна фінансова допомога. Але є і такі, які прописані загальними словами, як от «вартість використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах».
Якщо читати цю норму, виходить, що будь-які виплати, крім тих, що:
а) наведені в ПКУ окремо (наприклад, зарплата, благодійна допомога, виплати від ФСС тощо);
б) надані для виконання трудової функції (але це має бути обумовлене в трудовому або колективному договорі), вважатимуться додатковим благом.
Та треба бути уважними. Адже, наприклад, такі виплати, якщо вони стосуються підзвітних сум, матимуть іншу назву — надміру витрачені кошти. Є свої правила оподаткування і для спецодягу, і для мобільного зв'язку на підприємстві тощо. І якщо їх не виконувати — дохід стане оподаткованим і отримає статус додаткового блага.
Докладніше про це далі.
Як оподатковуються ПДФО та ВЗ суми відшкодованих роботодавцем витрат, понесених фізичною особою (працівником) на проїзд під час відрядження?
Відповідно до пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ не є доходом платника податку — фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).
Зазначені в абз. 2 пп. 170.9.1 ПКУ витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів.
При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Враховуючи викладене, суми відшкодованих витрат на проїзд не є об'єктом оподаткування ПДФО лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема у вигляді електронного квитка на проїзд повітряним транспортом за умови надання посадкового талона, у тому числі електронного посадкового талона, отриманого під час он-лайн реєстрації, та розрахункового документа про його придбання.
Механізм обліку розрахункових операцій при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, а також вимоги до форм бланків проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті визначено Порядком оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженим спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013 р. №331/137 (далі — Порядок №331).
Відповідно до п. 1.4 Порядку №331 посадочний документ — це візуальна форма електронного проїзного документа або його частини на паперовому або електронному носії інформації (мобільний телефон, смартфон, планшет, компактний персональний комп'ютер, чип-карта тощо), що містить унікальний код та унікальний номер електронного проїзного документа, інформація з якого зчитується відповідним пристроєм або заноситься до відповідної відомості за встановленою формою.
Проїзний документ — це розрахунковий документ установленої форми, оформлений на відповідному бланку проїзного документа чи сформований в електронному вигляді відповідно до вимог цього Порядку та чинного законодавства, що засвідчує укладення договору між залізницею і пасажиром на проїзд й видається пасажиру після оплати ним вартості цієї послуги.
Пунктом 5.6 Порядку №331 передбачено, що, зокрема, посадочний документ, перевізний документ, документ на повернення та документ на послуги, роздруковані на паперовому носії, є розрахунковими документами (транспортними квитками).
Згідно з п. 8.4 розділу VIII Порядку №331 електронний проїзний документ містить таку обов'язкову інформацію в електронній базі, як прізвище та ім'я пасажира.
Враховуючи викладене, підставою для невключення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків суми відшкодованих йому витрат на проїзд є транспортний квиток, який містить усі реквізити, встановлені Порядком №331, зокрема прізвище та ім'я працівника юридичної особи.
При цьому, окрім зазначених вимог, мають бути виконані усі інші встановлені п. 170.9 ПКУ вимоги.
Працівник не відзвітував вчасно за підзвітними коштами та/або не повернув вчасно їх невикористаний залишок: що з ПДФО та ВЗ?
За пп. 170.9.2 ПКУ авансовий звіт подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:
— завершує таке відрядження;
— завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
У разі якщо під час службових відряджень відряджена особа — платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (пп. «а» пп. 170.9.3 ПКУ).
І лише у випадку, якщо під час службових відряджень відряджена особа — платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів. А за наявності поважних причин роботодавець може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.
Якщо ці правила порушені, то підзвітні кошти отримують статус «надміру витрачені кошти» — це загальна назва доходів, отриманих із порушенням п. 170.9 ПКУ, і вони відображаються у формі №1ДФ з ознакою доходу «118» (якщо порушень не було — підзвітні і неоподатковані кошти в цьому звіті не відображаються).
При цьому слід мати на увазі таке! Нормами п. 164.5 ПКУ встановлено: під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування ПДФО (щодо військового збору це правило не працює!) є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп), де
К — коефіцієнт;
Сп — ставка ПДФО, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником ПДФО на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
Тобто для 2019 року, коли до надміру витрачених коштів застосовується ставка ПДФО 18%, значення «натурального» коефіцієнта становитиме 100 : (100 - 18) = 1,21951. І в першому розділі форми №1ДФ такий дохід слід відображати саме у збільшеному на цей коефіцієнт вигляді — такого правила в Порядку №4 немає, але податківці на цьому наполягають (щодо розділу ІІ для військового збору — ні). Докладніше про це тут.
Купуємо у фізосіб рухоме або нерухоме майно, як визначити ставку ПДФО та ВЗ?
Щодо нерухомості слід пам'ятати про таке (ст. 172 ПКУ):
— дохід, отриманий фізособою від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується;
— дохід, отриманий фізособою від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених вище, або від продажу інших об'єктів нерухомості, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%;
— для визначення суми оподатковуваного доходу необхідна незалежна оцінка нерухомого майна та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна;
— доходи нерезидентів від продажу нерухомого майна оподатковуються за ставкою 18%.
У формі №1ДФ такий дохід відображається з ознакою доходу «104».
Щодо рухомого майна — автомобілів, мотоциклів та мопедів (ст. 173 ПКУ):
— дохід, отриманий фізособою від продажу протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню;
— дохід, отриманий фізособою від продажу протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%;
— для визначення суми оподатковуваного доходу необхідна незалежна оцінка транспортного засобу та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу;
— доходи нерезидентів від продажу рухомого майна оподатковуються за ставкою 18%.
В формі №1ДФ такий дохід відображається з ознакою доходу «105».
Щодо іншого рухомого майна (ст. 173 ПКУ):
— дохід фізособи від продажу іншого рухомого майна, відмінного від легкового автомобіля, мотоцикла, або мопеда, оподатковується за ставкою 5%;
— незалежна оцінка майна та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не вимагається;
— доходи нерезидентів від продажу рухомого майна оподатковуються за ставкою 18%.
В формі №1ДФ такий дохід відображається з ознакою доходу «105».
Військовий збір у всіх випадках, коли доходи фізособи від продажу рухомого або нерухомого майна оподатковуються ПДФО за ставками 5% або 18%, справляється за ставкою 1,5%.
Придбання у фізосіб сільгосппродукції: чи сплачувати ПДФО та ВЗ?
Відповідно до пп. 165.1.24 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених ЗКУ для ведення:
— садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
— особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 га. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абз. 2 цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.
У разі, якщо розмір земельних ділянок, зазначених в абз.3 пп. 165.1.24 ПКУ, перевищує 2 га, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
Підставою для невключення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходів, отриманих від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, є наявність у такої фізичної особи довідки за формою №3-ДФ. Довідка видається сільською, селищною, міською радою або радою об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом 5-ти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.
Порядок видачі довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок за формою №3-ДФ, затверджений наказом Міндоходів №32. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки.
У разі порушення умов пп. 165.1.24 ПКУ при продажу фізичною особою власної сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) сума доходу, отримана від такого продажу, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника та оподатковується на загальних підставах. У такому випадку платник податків має включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за підсумками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5%.
Працівникам видається спецодяг або формений одяг: чи буде ПДФО та ВЗ?
До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надається роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах.
Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються КМУ та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.
Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку №4, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надається роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах, відображається у податковому розрахунку за ф. №1ДФ під ознакою доходу «136».
Якщо працівник, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому спеціальний (формений) одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, то вартість такого майна включається до складу місячного оподатковуваного доходу та оподатковується за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%. Тобто в цьому випадку у працівника виникає дохід у вигляді додаткового блага, який обов'язково потрібно показати в формі №1ДФ із ознакою доходу «126».
У разі якщо працівник, що припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому спеціальний (формений) одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, та компенсує залишкову вартість цього майна роботодавцю, то вартість такого майна не включається до складу місячного оподатковуваного доходу. Зазначена норма передбачена пп. 165.1.9 ПКУ.
Надаємо допомогу на лікування: коли можна не оподатковувати ПДФО та ВЗ?
Зверніть увагу на те, що в ПКУ є дві норми, які дозволяють надати фізособі неоподатковану допомогу на лікування.
Якщо надаємо допомогу безпосередньо працівнику. Згідно з пп. 165.1.19 ПКУ до загального оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку або члена сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку, за умови документального підтвердження витрат, пов'язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов'язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України від 06.04.2000 р. №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» із змінами та доповненнями та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань в період загрози епідемій відповідно до Закону України від 24.02.1994 р. №4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» із змінами та доповненнями за наявності відповідних підтвердних документів.
Але зазначені норми застосовуються роботодавцем платника податку лише за наявності відповідних документів, які підтверджують факт проведення такого лікування та медобслуговування.
Така допомога відображається в формі №1ДФ за ознакою доходу «143», ми про це писали тут.
Якщо надаємо допомогу шляхом сплати медичному закладу. Відповідно до пп. «а» пп. 170.7.4 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається, зокрема, резидентами — юридичними особами у будь-якій сумі (вартості) закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку у розмірах, що не перекриваються виплатами з Фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, у разі дотримання визначених п. 170.7 ПКУ умов.
Надавачу такої допомоги потрібно її відобразити в формі №1ДФ, як надану конкретній фізособі, на лікування якого вона надавалася, з ознакою «169».
До речі, розмір такої неоподаткованої допомоги на сьогодні не встановлений, оскільки загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування й досі не запроваджено. Отже, він може бути будь-яким.
Але тут є обмеження щодо видів лікування, на які поширюється ця допомога як неоподаткована. Тобто, загалом така допомога не оподатковується, крім витрат на косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями), водолікування та геліотерапію, не пов'язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни, аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування), операції з переміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування), лікування тютюнової чи алкогольної залежності; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
І, звісно, якщо сплата коштів буде здійснюватись податковим агентом медичному закладу, то первинні документи (в оригіналі) на підтвердження цих витрат у нього будуть.
У якому розмірі у 2019 році можна надавати нецільову допомогу без наслідків з ПДФО та ВЗ?
Відповідно до пп. 170.7.3 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ, встановленого на 1 січня такого року (розмір місячного прожиткового мінімуму, діючий для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножений на 1,4 та округлений до найближчих 10 гривень).
Статтею 7 Закону України від 23.11.2018 р. №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921 грн в розрахунку на місяць.
Отже, сума нецільової благодійної допомоги, що надається юридичною особою фізичній особі у розмірі, який у 2019 році не перевищує 2 690 грн, не включається до оподатковуваного доходу такої особи, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб і відображається у податковому розрахунку №1ДФ за ознакою доходу «169».
Перевищення допомоги над вказаним розміром підлягає оподаткуванню у джерела виплати податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5% (в 2019 році оподатковується сума, що перевищує 2 690 грн). Таке перевищення відображається у формі №1ДФ за ознакою доходу «127».
Роботодавець купує працівнику або його дітям путівку на відпочинок/лікування: що з ПДФО та ВЗ?
Статтею 165 ПКУ визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або членів його сім'ї першого ступеня споріднення, які надаються його роботодавцем — платником податку на прибуток підприємств безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) один раз на календарний рік, за умови, що вартість путівки (розмір знижки) не перевищує 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року (абз. 2 пп. 165.1.35 ПКУ).
При цьому членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПКУ вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (пп. 14.1.263 ПКУ).
Крім того, згідно з пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 ПКУ.
Отже, дохід, отриманий платником податку та/або членами його сім'ї першого ступеня споріднення, у вигляді вартості путівки на відпочинок, оздоровлення та лікування, наданої їм роботодавцем — платником податку на прибуток підприємств, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором у разі дотримання вимог пп. 165.1.35 ПКУ.
При цьому нормами пп. 165.1.35 ПКУ не встановлено обмеження щодо кількості платників податків та/або членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яким роботодавець — платник податку на прибуток підприємств надає путівки. Тобто у разі надання роботодавцем — платником податку на прибуток підприємств путівок на оздоровлення працівнику та членам його сім'ї (дружині та двом дітям) один раз на календарний рік, знижка поширюється на кожну особу, незалежно від періоду, коли вони будуть використані.
У разі якщо розмір знижки на путівку, яку роботодавець надає своєму працівнику та членам його сім'ї (дружині та двом дітям), перевищує встановлений граничний розмір доходу, то податковий агент під час нарахування (виплати) такого доходу зобов'язаний за рахунок платника податку утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із загальної суми наданої такої знижки на кожну путівку.
Чи оподатковується ПДФО та ВЗ вартість мобільного зв'язку, наданого роботодавцем працівнику безоплатно (або відшкодування витрат працівника на такий зв'язок)?
Як роз'яснюють податківці, сума коштів, відшкодована працедавцем фізичній особі за використання власного мобільного телефону для виробничих потреб, у межах вартості мобільних розмов, не є додатковим благом та базою нарахування єдиного внеску.
Але лише за наявності відповідних документів, що підтверджують використання мобільного зв'язку виключно у виробничих цілях.
Зокрема це угода про надання послуг мобільного зв'язку, список працівників, які використовують власні мобільні телефони у зв'язку з виробничою необхідністю, розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв'язку абоненту, у яких відображаються час переговорів, номер адресата, а також вартість розмов тощо.
Докладніше про це ми писали тут і тут.
Надали нецільову благодійну допомогу: як відобразити у ф. №1ДФ?
До оподатковуваного доходу з метою оподаткування ПДФО не включається сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ. У 2019 р. така неоподатковувана сума становить 2 690 грн.
Перевищення допомоги над вказаним розміром (у 2019 р. — 2 690 грн) підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%.
Відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги зазначаються податковим агентом у податковій звітності за формою №1ДФ. Отже, сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі та, що перевищує встановлений граничний розмір, відображається у формі №1ДФ під ознакою доходу «169».
Сплатили за медстрахування працівників: що з ПДФО та ВЗ?
Сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі за договорами добровільного медичного страхування, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.16 ПКУ).
Тобто така сума, сплачена роботодавцем страховій компанії на користь працівника, оподатковується податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 18% та військовим збором у розмірі 1,5%, як додаткове благо.
Під час нарахування доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К — коефіцієнт; Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування (п. 164.5 ПКУ), і дорівнює 1,219512.
У формі №1-ДФ дохід, отриманий працівником у вигляді добровільного медичного страхування, відображається за ознакою «124» і відображається повністю, без вирахування ПДФО та військового збору.
Підприємство продає автомобіль фізособі. Чи буде ПДФО?
Нагадаємо, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб включається дохід. Оскільки кошти за автомобіль сплачує сама фізособа юрособі, начебто доходу у фізособи взятися немає звідки — суцільні витрати.
Але слід мати на увазі такий вид доходу, як додаткове благо. Він виникає, зокрема, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.
Отже, якщо продаж автомобіля здійснюється юридичною особою фізичній особі за звичайними цінами, то об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у фізичної особи не виникає, оскільки фізична особа фактично несе витрати на придбання майна.
Якщо при продажу автомобіля юридичною особою надається індивідуальна знижка фізичній особі, то у такої фізичної особи виникає дохід у розмірі наданої знижки.
Зазначена норма передбачена пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ.
Виплачуємо фізособі за договорами земельного сервітуту: куди сплачувати ПДФО?
Оподаткування орендної плати за користування земельною ділянкою, власником якої є фізособа, ми розглядали тут. А зараз поговоримо саме про сервітут.
Нагадаємо, що договірні відносини щодо користування земельними ділянками визначаються цивільно-правовими угодами, зміст та порядок укладення яких регулюються Земельним кодексом України (далі — ЗКУ) та Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ).
Відповідно до розд. III ЗКУ одним із видів прав на землю є право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Статтею 401 ЦКУ передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (п. 3 ст. 403 ЦКУ).
Також п. 3 ст. 101 ЗКУ передбачено, що власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, відповідно до п. 162.1 ПКУ якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з пп. 163.1.1 ПКУ об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім доходів, визначених ст. 165 ПКУ. Крім того, вказані доходи є об'єктом оподаткування військовим збором.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18%, визначену в ст. 167 ПКУ та ставку військового збору 1,5%, встановлену пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ.
Згідно з пп. 168.4.4 ПКУ юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених ПКУ, — за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).
Підпунктом 168.4.9 ПКУ визначено, що суми ПДФО, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об'єктів оренди (суборенди, емфітевзису).
Єдина звітність з ЄСВ та ПДФО: чи це буде і коли?
У газеті «Голос України» за 25.09.2019 р. офіційно опубліковано закони щодо подання єдиної звітності з ЄСВ і ПДФО, якими вносяться відповідні зміни до Закону про ЄСВ і ПКУ Запроваджено єдину звітність буде вже з 1 січня 2021 року!
Йдеться про:
— Закон України від 19.09.2019 р. №115-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб»;
— Закон України від 19.09.2019 р. №116-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб».
У більшості випадків база нарахування ЄСВ збігається з базою нарахування ПДФО у вигляді заробітної плати та винагороди за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Тому запроваджується єдиний уніфікований документ шляхом об'єднання окремих форм податкової звітності, що на сьогодні подаються суб'єктами господарювання — податковими агентами та страхувальниками (підприємства та самозайняті особи, які використовують працю найманих працівників) у різні строки (звіт з ЄСВ подається щомісячно, а форма №1ДФ — щоквартально).
Об'єднання звітності з ЄСВ і ПДФО дозволить скоротити кількість звітів для платників податків — страхувальників та зменшить витрати часу бізнесу на складання самої звітності.
Крім того, законами передбачено спрощення подання звітності з єдиного внеску:
— для фізосіб-підприємців та фізосіб, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, передбачено, що відомості про нарахування, обчислення і сплату ЄСВ з доходів від підприємницької діяльності або провадження незалежної професійної діяльності подаються у складі річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації);
— для фізосіб — платників єдиного податку передбачено подання звітності з єдиного внеску у складі податкової декларації платника єдиного податку.
Для страхувальників (підприємств та самозайнятих осіб, які використовують працю найманих працівників) запроваджується квартальна звітність з податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску з розбивкою по місяцях звітного кварталу.
І вже зараз слід звернути увагу на два нюанси.
По-перше, внаслідок введення єдиної звітності перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Тобто, хто мав подавати старі звіти, той подаватиме і новий єдиний звіт, без здійснення жодних зайвих рухів.
По-друге, передбачається, що нова форма звіту подаватиметься лише у разі нарахування сум доходів платнику податку — фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.
Нагадаємо, що зараз Звіт з ЄСВ роботодавцям треба подавати обов'язково, якщо у них є наймані працівники, які перебувають із ними у трудових або цивільно-правових відносинах. А ось форму №1ДФ, навпаки, подають лише ті, хто нарахував будь-які доходи фізособам. Тепер це правило намагаються запровадити і щодо звітності з ЄСВ. Що можна лише вітати.
Які будуть штрафи?
На сьогодні за порушення процедури складання та подання звітності з ЄСВ та ПДФО, ВЗ відповідальність встановлена різна і різними законами. І що буде з цими штрафами після того, як звітність стане єдиною?
Звісно, що штрафувати будуть однаково і за одним законодавчим актом — ПКУ. І це буде той самий штраф, який сьогодні існує для форми №1ДФ.
Передбачається, що за неподання, подання з порушенням установлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку, зменшення та/або збільшення сум ЄСВ, та/або до зміни платника податку (застрахованої особи) буде накладатися штраф 510 грн, а за повторне — 1020 грн.
Це передбачено у новій редакції пп. 119.2 ПКУ та новою редакцією п. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ.
Нагадаємо, що наразі за неподання звіту з ЄСВ за ст. 25 Закону про ЄСВ накладається штраф у розмірі 10 н.м.д.г. (170 грн), а при повторному оштрафуванні за неподання протягом поточного року — 60 н.м.д.г. (1020 грн).
Але як і раніше при поданні ф. №1ДФ, так і після новацій штрафів не буде, якщо недостовірні відомості або помилки у звітності виникли через перерахунок ПДФО в межах норми пп. 169.4 ПКУ.
Виплачуємо дохід підприємцю-«загальнику»: які наслідки у податкового агента — джерела виплати?
Під час нарахування (виплати) фізичній особі — підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують ПДФО у джерела виплати, якщо фізособа, яка отримує такий дохід, надала копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.
Інакше такий дохід доведеться оподаткувати як ПДФО (18%), так і ВЗ (1,5%).
В обох випадках такий дохід податковий агент має показати у формі №1ДФ із ознакою «157». На цьому наполягають податківці.
У яких випадках можна не подавати форму №1ДФ?
Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), а також суми утриманого з них ПДФО до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику ПДФО податковим агентом протягом звітного періоду. Це передбачено пп. «б» п. 176.2 ПКУ.
Чи можна на підставі цього зробити висновок, що якщо нарахування доходу в звітному кварталі не було, форму №1ДФ за нього можна й не подавати? Так, і ми про це писали раніше.
Пам'ятайте! Податковий агент може не подавати податковий розрахунок за формою №1ДФ при одночасному дотриманні таких обов'язкових умов:
— не здійснювалось нарахування доходів платнику податку;
— не здійснювались виплати будь-яких доходів протягом звітного періоду;
— не перераховувався ПДФО та військовий збір.
Як складається податковий розрахунок за формою №1ДФ?
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) затверджено наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. №4 із змінами (далі — Порядок №4).
Оскільки останнім часом ця форма не змінювалась, цілком можна скористатися покроковою інструкцією від податківців, яку ми розміщували тут.
А про те, як виправити помилки в цьому звіті, читайте в нашому аналітичному матеріалі (з прикладами).
Кількість працівників протягом кварталу змінювалась: як скласти форму №1ДФ?
Згідно з п. 3.7 розділу III Порядку №4, графи 6 та 7 податкового розрахунку за формою №1ДФ заповнюються на фізичних осіб, які:
— приймались на роботу у звітному періоді (графа 6);
— були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді (графа 7).
Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 6 та 7 не заповнюються.
Навпроти напису «Працювало за трудовими договорами» у реквізитах податкового розрахунку за формою №1ДФ проставляється кількість працівників, які працюють за трудовими договорами (контрактами) (п. 3.1 розділу III Порядку №4).
При цьому якщо, наприклад, станом на 01 квітня поточного року за трудовими договорами працювало 30 осіб, а протягом звітного кварталу одна особа звільнилась, дві особи були прийняті на роботу, то фактично протягом звітного кварталу працювало 32 особи.
Отже, якщо протягом звітного періоду кількість працівників змінювалась у зв'язку із прийняттям та звільненням з місця роботи, то в графі «Працювало за трудовими договорами» податкового розрахунку за формою №1ДФ слід зазначати максимальну кількість працівників, які фактично працювали за трудовими договорами протягом звітного кварталу.
Які зміни відбулись у 2019 році в Довіднику ознак доходів для складання форми №1ДФ?
Наказом Мінфіну від 31.10.2018 р. №863 до Порядку №4 було внесено зміни. Зокрема:
— оновлено ознаки доходів: 113, 114, 127, 143, 145, 149, 156, 160, 163, 183;
— додано ознаки доходу 186 — 194.
Про це ми докладно (на прикладах конкретних і різноманітних видів доходів) писали тут.
Тому зараз звертаємо вашу увагу на найбільш спірну зміну: поділ у Довіднику «інших» доходів на дві окремі ознаки.
Тепер у Довіднику є дві ознаки доходу з дуже схожими назвами, різницю між якими треба пам'ятати:
«127» — Інші доходи, які включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
«194» — Інші доходи, які не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Що це означає? Що замість однієї ознаки доходу «інші», в яку податківці відносили усі види доходів, для яких не було встановлено окремих ознак, тепер ці доходи треба буде ще сортувати на оподатковані і не оподатковані. При цьому, як і раніше, чіткого переліку, які доходи належать до інших, не існує.
Тож кваліфікувати доходи перед їх зазначенням в формі №1ДФ доведеться за принципом виключення:
— нараховуємо дохід,
— шукаємо для нього ознаку доходу,
— якщо немає — це інший дохід,
— оподатковуваний чи ні — визначаємо за ПКУ. Зокрема, цьому допоможе ст. 165 ПКУ, але частина пільг зазначається і в інших статтях розділу IV ПКУ.
Зверніть увагу: податківці вже надали перше роз'яснення щодо застосування нової ознаки доходу «194». Вони радять у формі №1ДФ відображати суму списаної на користь фізичної особи заборгованості, за якою минув строк позовної давності та розмір якої не перевищує суму, що становить 50% місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, під ознакою доходу «194», як виплату інших доходів.
Які штрафи за порушення порядку складання та подання форми №1ДФ передбачені у 2019 році?
Відповідно до п. 119.2 ПКУ, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, виникли у зв'язку з виконанням податковим агентом вимог п. 169.4 ПКУ та були виправлені відповідно до вимог ст. 50 ПКУ.
Тобто за неподання та/або несвоєчасне подання, подання з помилками форми №1ДФ податковому агенту загрожує штраф 510/1020 грн (залежно від того, який це на черзі подібний штраф застосовується протягом року).
Але помилки щодо доходів та ПДФО можна виправити і без штрафу — якщо оформити це як перерахунок. При цьому у податкового агента є право проводити такий перерахунок не лише у випадках, які є обов'язковими (див. пп. 169.4.2 ПКУ), а і за власним бажанням за будь-який період (пп. 169.4.3 ПКУ). Мало того, подекуди податківці говорять, що таким чином можна перерахувати і ВЗ (але на це варто попередньо отримати ІПК).
У які строки і до якого бюджету сплачується ПДФО та ВЗ?
Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) до бюджету передбачено статтею 168 ПКУ, відповідно до якої ПДФО, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України (далі — БКУ).
Відповідно до статті 64 БКУ ПДФО, який сплачується податковим агентом — юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента — юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах ПДФО, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.
Підпунктом 168.4.3 ПКУ передбачено, що суми ПДФО, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати ПДФО відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету ПДФО, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого ПДФО на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (підпункт 168.4.4 ПКУ).
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) — пп. 168.1.4 ПКУ.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 ПКУ). Тобто до 30 числа місяця, наступного за місяцем, у якому такий дохід було нараховано.
Такі ж самі строки діють і для сплати ВЗ (пп. 1.4 п. 16-1 підр. 10 розділу ХХ ПКУ), хоча як раз він сплачується не до місцевого, а до загальнодержавного бюджету. Таким чином, юридична особа перераховує військовий збір як за себе, так і за неуповноважений відокремлений підрозділ до державного бюджету за своїм місцем розташування. Докладніше про це читайте тут.
Які штрафи встановлені за несвоєчасну сплату ПДФО та ВЗ?
Статтею 127 ПКУ визначено відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.
Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПКУ ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ці штрафи застосовуються податківцями як щодо ПДФО, так і щодо ВЗ. Але передбачені п. 127.1 ПКУ штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) ПДФО самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ПКУ, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами ПКУ.
Слід звернути увагу і на те, що контролюючі органи вважають наступним порушенням для цілей ст. 127 ПКУ будь-яке наступне порушення щодо сплати ПДФО протягом 3 років. Але Верховний Суд із ними не погоджується, докладніше про це — тут.
Як фізособі отримати податкову знижку та повернути собі частину сплаченого державі ПДФО?
Податкова знижка — документально підтверджена сума витрат фізособи-резидента у зв'язку з придбанням товарів або послуг у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (пп. 14.1.170 ПКУ).
Порядок отримання податкової знижки, перелік витрат, дозволених до включення до неї, визначають ст. 166 та ст. 175 ПКУ, якщо йдеться про іпотеку.
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, наводиться у п. 166.3 ПКУ і є вичерпним.
Якщо коротко, то податкова знижка — це сума витрат, на яку можна зменшити дохід у вигляді зарплати. Після зменшення здійснюється перерахунок суми ПДФО, яку фізособа мала сплатити із зарплати, і різниця повертається такій фізособі.
Право фізособи на податкову знижку у 2019 році виникає з врахуванням таких умов:
— особа є найманим працівником, отримує заробітну плату та є резидентом України. Щодо доходів, одержаних від підприємницької діяльності, права на податкову знижку немає. Аналогічне правило діє і стосовно доходів, отриманих за договорами цивільно-правового характеру. Якщо особа одночасно є підприємцем та найманим працівником, то право на знижку не втрачається, але є виключно щодо доходів, одержаних протягом 2018 року у вигляді заробітної плати;
— загальна сума податкової знижки не може перевищувати суми річної заробітної плати у 2018 році. Слід отримати у довільній формі від роботодавця копію довідки про отримані у звітному році доходи у вигляді заробітної плати (податківці вимагають цей документ, хоча прямої вимоги в ПКУ немає, мало того — ДПС може отримати таку інформацію самостійно через форму №1ДФ). У довідці про доходи, крім загальної інформації про фізособу (П. I. Б., реєстраційний номер облікової картки, період роботи), обов'язково зазначаються сума нарахованого оподатковуваного доходу (помісячно та загальною сумою), розмір та сума ПСП (за наявності), сума утриманого ПДФО (а також військового збору, хоча ця сума на розрахунок не впливає);
— наявне документальне підтвердження витрат, що включаються до такої знижки. Витрати мають бути підтверджені платіжними та розрахунковими документами (а це означає — оплачені!), зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують українського продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинні бути відображені вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Витрати належать до 2018 року, авансові суми на 2019 рік, які сплачувались у 2018 році (це часто трапляється у витратах на страхування, навчання), не можуть включатися до податкової знижки за 2018 рік. Якщо сплата здійснювалась через інтернет-банкінг (у тому числі Приват24, Ощад24), жодної заборони немає;
— документи за понесеними витратами за п. 44.3 ПКУ слід зберігати протягом 1095 днів, що настають з дня фактичного подання декларації. Так, наприклад, документи до декларації за 2018 рік слід зберігати до 31.12.2021 р. Прямої вимоги подавати підтвердні документи під час подання декларації для отримання податкової знижки не має. Але для прискорення розрахунку податковим органом сум, що підлягають поверненню з бюджету, і забезпечення правильності визначення зазначених сум рекомендуємо надавати копії документів. До речі, на вимогу ДПС фізособа повинна надати також Книгу обліку та реєстр документів. Суми отриманих доходів, понесених витрат та сплаченого ПДФО (військового збору) відображаються у Книзі обліку (додатково див. наказ Мінфіну від 23.06.2017 р. №59);
— сума податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображається у річній податковій декларації, яка подається до 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (тобто, щодо 2018 року — до 31.12.2019 р.). Право на знижку не продовжується та не переноситься на наступний рік, якщо громадянин не скористався своїм правом у встановлений строк.
Докладніше про все це читайте тут.