• Посилання скопійовано

Акциз на пальне

Акциз на пальне

01.

Які зміни в законодавстві відбудуться в операціях з пальним з 01.07.2019 р.?

З 1 липня 2019 р. суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво, оптовий, роздрібний продаж та зберігання пального, повинні отримати ліцензію на таку діяльність. Ці зміни запроваджено з метою скорочення обсягів тіньового ринку пального, збільшення податкових надходжень та покращення якості нафтопродуктів для споживачів.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додаються документи, перелік яких визначено Законом №481 (про них див. нижче, у відповіді на питання, як таку ліцензію отримати). Зокрема, це документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, технологічна документація (стандарти, регламенти, технологічні інструкції), що стосується виробництва та зберігання пального, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки. Для спрощення ліцензування внесено зміни до Закону №481, згідно з якими в документах, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, не вимагається зазначати цільове призначення такої ділянки, як це було передбачено раніше.

Також з 1 липня 2019 запроваджується Система електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Суб'єкти господарювання мають можливість до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками акцизного податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Пунктом 45 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою КМУ від 24.04.2019 р. №408, встановлено: для врахування в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового залишків пального у суб'єктів господарювання (які відповідно до п. 212.1 ПКУ до 1 липня 2019 року не підпадали під визначення платників акцизного податку, а з 1 липня 2019 року підпадають), облік якого в системі електронного адміністрування реалізації пального не здійснювався, такі платники з 16 до 20 липня 2019 р. (включно) без сплати акцизного податку подають заявку на поповнення обсягів залишку пального станом на 1 липня 2019 р. за кожним кодом пального згідно з УКТ ЗЕД та кожним акцизним складом/акцизним складом пересувним для подальшого використання виключно для власного споживання або промислової переробки.

Також постановою встановлено, що:

  • рахунки платників акцизного податку, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, відкриваються у Державній казначейській службі;
  • у товаросупровідних документах на пальне обсяги пального відображаються виробниками пального в кілограмах і літрах, приведених до температури 15° C;
  • у товаросупровідних документах на спирт етиловий обсяги спирту етилового відображаються виробниками спирту етилового в декалітрах і в декалітрах 100-відсоткового спирту, приведених до температури 20° C;
  • товаросупровідні документи подаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності під час митного оформлення пального або спирту етилового до контролюючих органів.

Зверніть увагу: з метою забезпечення норм ПКУ було розроблено постанову КМУ від 24.04.2019 р. №408 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового», якою затверджено Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Постанова набрала чинності 25.05.2019 р. А п. 4 постанови (перелік нормативних актів, що втратили чинність) та п. 19 — 44 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (визначається алгоритм відкриття/закриття електронних рахунків платників акцизного податку та розрахунків з бюджетом, роботи СЕАРП), затвердженого цією постановою, набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Крім того, розроблено наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового», який проходить процедуру погодження центральними органами виконавчої влади.

02.

Кому ліцензія на зберігання пального не потрібна?

Відповідно до ст. 1 Закону №481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

У свою чергу, зберігання пального — це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Законом №481 не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання. Також ДФСУ звертає увагу, що споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального, можуть використовуватися суб'єктом господарювання як на праві власності, так і користування.

Тобто незалежно від обсягів, якщо суб'єкт господарювання має ємності або інші місця зберігання з пальним — він здійснює діяльність зі зберігання пального. А зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Така ліцензія отримується на кожне місце зберігання пального.

Але з цього правила є винятки.

Так, податківці у ІПК від 30.05.2019 р. №2471/6/99-99-12-01-01-15/ІПК роз'яснили, що згідно зі ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

  • підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
  • підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
  • суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається дія власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Окрім цього, суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших винятків щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону №481 не містять.

03.

Використовуєте пальне для власних потреб: за яких умов реєструватися платником акцизу?

Згідно з редакцією пп. 213.1.12 ПКУ, яка набирає чинності з 01.07.2019 р., об'єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального або спирту етилового понад обсяги, що:

  • отримані з інших акцизних складів/акцизних складів пересувних (до 01.07.2019 р. — від інших платників акцизного податку), що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН;
  • ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
  • вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 213.1.1 ПКУ, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, установлених ст. 229 ПКУ, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН.

При цьому пп. 14.1.212 ПКУ визначено, що реалізація пального або спирту етилового для цілей розд. VI ПКУ — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження), зокрема, пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

  • до акцизного складу;
  • до акцизного складу пересувного;
  • для власного споживання чи промислової переробки;
  • будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

  • у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
  • при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Отже, суб'єкт господарювання, який використовує пальне виключно для потреб власного споживання, вважається особою, що реалізує пальне, за умови, що є розпорядником акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу — суб'єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 ПКУ в редакції з 01.07.2019 р.).

04.

З якого періоду застосовуються штрафні санкції за зберігання пального без наявності ліцензії?

Санкції за зберігання пального без ліцензії встановлено досить жорсткі — відповідно до ст. 17 Закону №481 таке порушення карається штрафом у розмірі 500 000 гривень.

Але зверніть увагу: 06.06.2019 р. було прийнято Закон про внесення змін до ст. 18 Закону №481 (законопроект №10359), відповідно до якого застосування до суб'єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафу у разі зберігання пального без наявності відповідної ліцензії відтерміновано до 31 грудня 2019 року (щоправда, на момент написання матеріалу цей документ перебував на підписі в Президента).

05.

Як отримати ліцензії на право реалізації та зберігання пального?

Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання повинен подати заяву, квитанцію про внесення річної плати за ліцензію, а крім того — самостійно завірені копії:

  • документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою будь-якого цільового призначення, на якій розташований об'єкт зберігання пального;
  • акту вводу в експлуатацію об'єктів у місці зберігання пального або до 2022 року — документу, що підтверджує право власності щодо всіх об'єктів у місці зберігання пального;
  • дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Усі форми заяв для отримання ліцензій на пальне можна переглянути тут. Звертаємо увагу, що ці форми заяв мають виключно рекомендований характер, оскільки законодавством не передбачено затвердження форм заяв для отримання ліцензій на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального. Такі заяви надаються органу ліцензування у довільній формі.

Залежно від того, яка саме ліцензія необхідна, заяви направляються:

  • для виробництва пального — на адресу ДФС України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8);
  • для оптової торгівлі — на адресу ДФС України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8);
  • для роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального — на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем торгівлі та за місцем розташування місць зберігання. Рекомендації по заповненню цієї заяви читайте тут.

Вартість річної плати за ліцензію становить:

  • 780 грн — за виробництво або зберігання пального;
  • 2 тис. грн — за кожне місце роздрібної торгівлі пальним та 5 тис. грн — за кожне оптове. У разі відсутності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним вартість становитиме 10 тис. грн.

Таким чином, для зберігання пального суб'єкту господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію на кожне місце зберігання пального. Але суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

06.

Що таке «акцизний склад» для пального?

З 01.07.2019 р. акцизний склад — це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб'єкт господарювання — платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Водночас не є акцизним складом, зокрема:

  • приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку 4-ї групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
  • приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання — платник єдиного податку 4-ї групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Отже, при визначенні приміщення та/або території акцизним складом необхідно враховувати:

  • загальну місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального,
  • обсяги отриманого протягом календарного року пального,
  • напрями використання пального.

Тобто для суб'єктів господарювання, які відповідають наведеним критеріям, не є акцизними складами приміщення та/або території, на яких вони як власники або користувачі зберігають та використовують пальне виключно для потреб власного споживання.

У разі недотримання хоча б одного із зазначених критеріїв такі приміщення та/або території є акцизними складами, в тому числі і у випадку, коли їхні власники або користувачі використовують отримане пальне виключно для потреб власного споживання та не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

07.

А що таке «акцизний склад пересувний» для пального?

Акцизний склад пересувний — це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки (пп. 14.1.61 ПКУ).

Розпорядник акцизного складу пересувного — це суб'єкт господарювання — платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

  • реалізує або зберігає пальне;
  • ввозить на митну територію України пальне, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального (пп. 14.1.224-1 ПКУ).

Платник податку при ввезенні на митну територію України пального, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ, або реалізації пального, зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в ЄРАН з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи (п. 231.1 ПКУ).

08.

Якщо реєструється акцизний склад, чи треба подати форму №20-ОПП?

З 1 травня 2019 року було введено Реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, за допомогою якого буде здійснюватися реєстрація платників акцизного податку-розпорядників акцизних складів/акцизних складів пересувних, акцизних складів/акцизних складів пересувних. Отже, суб'єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов'язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

А кожен такий акцизний склад — це об'єкт, пов'язаний із оподаткуванням. Тому податківці наголошують: у вас з'явився новий акцизний склад, ви переїхали чи хочете закрити старий — не забудьте повідомити про це контролюючі органи за місцем податкової «прописки». Для цього знадобиться форма №20-ОПП, тобто Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які ведеться діяльність.

09.

Якщо акцизний склад не зареєстрували, але далі використовуємо, чим це загрожує?

Як повідомляють податківці, у разі виявлення фактів зберігання або реалізації на митній території України пального або спирту етилового на акцизному складі, не зареєстрованому в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, відповідні контролюючі органи тимчасово (до винесення рішення суду) вилучають з вільного обігу таке пальне або спирт етиловий, ємності та обладнання, що використовувалися для зберігання або реалізації такого пального або спирту етилового, та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Виконання постанови суду про вилучення в дохід держави (конфіскацію) пального або спирту етилового, а також ємностей, обладнання та транспортних засобів, в яких таке пальне або спирт етиловий переміщувалося та/або зберігалося або з яких реалізовувалося, здійснюється відповідно до закону (оновлений п. 228.4 ПКУ).

10.

Чи вважатимуться місця зберігання пального акцизним складом, а СГ — розпорядником акцизного складу за умови, що придбані обсяги пального перевищують встановлені новими нормами ПКУ, при цьому зберігається таке пальне в спеціальних ємностях та використовується для власних потреб?

Акцизний склад — це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу здійснює свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (пп. «б» пп. 14.1.6 ПКУ).

Оскільки суб'єкт господарювання закуповує та зберігає пальне на території в ємностях, загальна місткість яких перевищує зазначені в пп. «б» пп. 14.1.6 ПКУ (в редакції з 01.07.2019), то такі місця зберігання пального будуть відповідати ознакам акцизного складу. А суб'єкт господарювання (за наявності документів про право власності/користування приміщенням або територією, означених як акцизний склад) — вважатиметься розпорядником акцизного складу.

11.

Акцизні склади для пального мають бути обладнані лічильниками. А які штрафи за порушення цієї вимоги?

Дійсно, на акцизних складах мають бути встановлені витратоміри-лічильники та рівнеміри, а саме: на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу встановлюється витратомір-лічильник, а на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі встановлюється рівнемір.

Встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів й передача даних з них до ДФС потрібні з метою побудови комплексної системи контролю за фактичним обігом та залишками пального на НПЗ, нафтобазах та АЗС.

Акцизні склади, витратоміри-лічильники, рівнеміри та резервуари потрібно зареєструвати в ДФС в такі терміни:

  • акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів, — не пізніше 1 липня 2019 року;
  • акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1 000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів, — не пізніше 1 жовтня 2019 року;
  • акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1 000 куб. метрів, — не пізніше 1 січня 2020 року.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності.

У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів, вони вважаються не встановленими.

Паливороздавальні та оливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, виконують функції витратомірів-лічильників.

За порушення вимог щодо встановлення та реєстрації витратомірів та рівнемірів встановлені штрафи у розмірі:

  • 20 тис. грн за кожний необладнаний резервуар та/або не зареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу та/або не зареєстрований витратомір-лічильник.
  • 50 тис. грн за кожне аналогічне повторне порушення протягом року.

Такі штрафи застосовуються:

  • з 1 липня 2019 року — до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів;
  • з 1 жовтня 2019 року — до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1 000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів;
  • з 1 січня 2020 року — до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1 000 куб. метрів.

Але зверніть увагу! Не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками акцизні склади, на яких здійснюється виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу.

Також не потрібно встановлювати витратоміри-лічильники та/або рівнеміри-лічильники у приміщеннях або територіях, які не є акцизними складами:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) — власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання — платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

12.

Щоденні залишки пального з 1 липня 2019 р.: як розраховувати?

ДФС у підкатегорії 116.13 ЗІР нагадує, що відповідно до пп. 230.1.3 ПКУ з 01.07.2019 р. розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, у які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° C.

Розпорядники акцизних складів, на акцизних складах яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно формувати дані лише про добовий фактичний обсяг реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° C.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв'язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

13.

Хто з 1 липня має складати акцизні накладні?

З 1 липня 2019 року наберуть чинності зміни до Податкового кодексу України в частині складання акцизних накладних.

Починаючи з цієї дати платники податку будуть зобов'язані скласти в електронній формі акцизну накладну:

  • при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок;
  • при ввезенні пального або спирту етилового на умовах, визначених ст. 229 ПКУ;
  • при реалізації пального або спирту етилового.

Акцизні накладні складаються в електронній формі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН).

До речі, з 1 липня форма акцизної накладної та її обов'язкові реквізити зміняться. Про це ми писали тут.

Статтю 231 ПКУ доповнено правилами, що визначають випадки, коли особи, які реалізують пальне або спирт етиловий, зобов'язані складати акцизні накладні в одному примірнику, а коли — в двох примірниках.

Пунктом 231.6 ПКУ уточнено строки реєстрації акцизних накладних в ЄРАН:

  • акцизних накладних, складених при реалізації пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, — не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання;
  • першого примірника акцизної накладної при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу — у день складання такої акцизної накладної, але не пізніше здійснення операції з реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу;
  • першого примірника акцизної накладної при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного — у день складання такої акцизної накладної, але не пізніше здійснення операції з реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу пересувного;
  • першого примірника акцизної накладної при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу пересувного до акцизного складу — після фактичного отримання пального або спирту етилового на акцизний склад, але не пізніше трьох календарних днів, наступних за датою складання акцизної накладної;
  • першого примірника акцизної накладної при ввезенні пального або спирту етилового на митну територію України — не пізніше дня, наступного за днем оформлення належним чином митної декларації;
  • другого примірника акцизної накладної — після фактичного отримання пального або спирту етилового на акцизний склад / акцизний склад пересувний, але не пізніше трьох календарних днів, наступних за днем отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного — отримувачем пального або спирту етилового;
  • розрахунку коригування — не пізніше трьох календарних днів, наступних за датою його складання.

При цьому відповідно до п. 23 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ із змінами та доповненнями, внесеними Законом №2628, акцизні накладні/розрахунки коригування, складені:

  • до 30 червня 2019 року (включно), реєструються в ЄРАН до 15 липня 2019 року (включно);
  • з 1 до 31 липня 2019 року (включно), реєструються в ЄРАН у період з 23 липня до 15 серпня 2019 року (включно);
  • з 1 серпня 2019 року, реєструються в ЄРАН у терміни, передбачені п. 231.6 ПКУ.

Акциз на електроенергію

14.

Хто буде платником акцизу серед постачальників електроенергії з 1 липня?

З 1 липня 2019 року набирають чинності зміни до Закону «Про ринок електричної енергії», що, зокрема, розширює коло платників акцизного податку з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів.

Так, відповідно до п. 212.1 ПКУ платниками акцизного податку з електричної енергії є:

  • особа, яка виробляє підакцизні товари на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;
  • особа — суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари на митну територію України.

Не є платниками податку особи, які здійснюють діяльність з виробництва електричної енергії за умови її продажу на оптовому ринку електричної енергії або з постачання електричної енергії, крім платників, зазначених у пп. 212.1.12 ПКУ.

Об'єктом оподаткування акцизним податком (п. 213.1 ПКУ) є операції з:

  • реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (пп. 213.1.1);
  • оптового постачання електричної енергії (пп. 213.1.10).

Базою оподаткування є вартість реалізованої електричної енергії без податку на додану вартість (ст. 214 ПКУ), виходячи з якої обчислюється сума податкового зобов'язання із врахуванням ставки у розмірі 3,2% (п. 215.3 ПКУ), а також дати виникнення податкових зобов'язань щодо постачання електроенергії — дата підписання акта прийому-передачі електроенергії (п. 216.10 ПКУ).

Не підлягають оподаткуванню операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками або з відновлюваних джерел енергії (код пільги 14020054, пп. 213.2.8 ПКУ).

Класифікація когенераційних установок проводиться Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України (строк дії становить один рік).

Платники акцизного податку (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у ст. 215 ПКУ) подають до контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку не пізніше 20 числа кожного місяця наступного звітного періоду та за формою у порядку, встановленому ст. 46 ПКУ.

Форму, порядок заповнення та подання декларації акцизного податку затверджено Наказом №14.

У Декларації заповнюються лише відповідний розділ і додатки до Декларації, які відповідають виду господарської діяльності платника та виду підакцизних товарів (продукції). Якщо платник є одночасно платником акцизного податку за різними видами господарської діяльності згідно зі ст. 212 ПКУ, він подає одну Декларацію з відповідними розділами та додатками до неї.

Зауважимо, що платники, які здійснюють операції з реалізації електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками або з відновлюваних джерел енергії, і мають відповідні ліцензії на здійснення таких операцій, зобов'язані за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації з акцизного податку незалежно від того, здійснювали вони господарську діяльність у звітному періоді чи ні.

Отже, виробники електроенергії, які мають ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електроенергії, — є платниками акцизного податку і повинні подавати Декларації починаючи з 01.07.2019 р., тобто Декларація за липень 2019 року подається до контролюючого органу не пізніше 20.08.2019 р., а нараховане зобов'язання сплачується не пізніше 30.08.2019 р.

Платники, визначені пп. 212.1.15 ПКУ, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2-1 ПКУ).

Отже, платники, які здійснюють операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії, і мають відповідні ліцензії на здійснення таких операцій, зобов'язані за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

Акциз на алкоголь

15.

Які зміни в законодавстві відбудуться в операціях зі спиртом етиловим з 01.07.2019 р.?

На акцизний податок у липні 2019 році чекають великі зміни. Найголовніші з них:

  • змінюються принципи обліку пального та спирту етилового (далі — СЕ);
  • рух пального та СЕ буде відслідковуватися між окремими акцизними складами, а не від одного платника податку до іншого;
  • запроваджується новий підхід до визначення акцизних складів;
  • запроваджується система електронного адміністрування спирту етилового (тобто СЕА СЕ);
  • акцизні накладні тепер складатимуться і на обсяги спирту етилового.

Це ті нововведення, які буде запроваджено через зміни до ПКУ. Але у Закон №481 також внесено численні зміни, внаслідок яких він тепер регулюватиме виробництво і обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального!

З 1 липня 2019 року до числа платників акцизного податку буде додано (зміни до пп. 212.1.15 ПКУ) юридичних осіб, що ведуть облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи, та осіб, які реалізують спирт етиловий. Останні підлягають обов'язковій реєстрації в ДФС до початку здійснення реалізації СЕ (реєстраційна заява має бути подана не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації СЕ).

Зверніть увагу: змінено визначення спирту етилового — це всі види ректифікованого та дистильованого спирту етилового, біоетанол, інші види спирту етилового, зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД (пп. 14.1.237 ПКУ). Ці зміни діють з 1 січня 2019 р. Поняття «реалізація спирту етилового» застосовується виключно для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва такого спирту.

Оновлено і визначення об'єкта оподаткування акцизним податком у пп. 212.1.12 ПКУ. З 01.07.2019 р. ним вважатимуться операції з реалізації з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів спирту етилового понад обсяги, що:

  • отримані з інших акцизних складів/акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН;
  • ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
  • вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 213.1.1 ПКУ, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених ст. 229 ПКУ, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН. Зауважимо, що сама ст. 229 ПКУ теж зазнала відповідних змін. Зокрема, зміни до п. 229.1 ПКУ стосуються особливостей оподаткування спирту етилового, який використовується для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, оцту з харчової сировини, парфумерно-косметичної продукції та біоетанолу.

З 1 липня 2019 року буде кардинально змінено визначення акцизного складу у пп. 14.1.6 ПКУ.

За новим визначенням акцизним складом є спеціально обладнані приміщення на обмеженій території — для операцій зі спиртом етиловим, горілкою та лікеро-горілчаними виробами.

Також законодавці визначили, що не є акцизним складом. Це приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для певних операцій з горілкою та лікеро-горілчаними виробами, які вже побували на акцизному складі.

За пп. 14.1.6-1 ПКУ з 01.07.2019 р. пересувним акцизним складом буде транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

  • переміщення в ньому митною територією України спирту етилового, що реалізується (крім спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним пп. «а» п. 2 ч. 2 ст. 91 МКУ);
  • зберігання в ньому спирту етилового на митній території України;
  • ввезення на митну територію України спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ.

Не є пересувним акцизним складом транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Отже, розпорядники таких акцизних складів зобов'язані їх зареєструвати до 1 липня 2019 р. (за аналогією до розпорядників таких складів для пального, про яких ми писали вище).

Також з 1 липня 2019 р. запроваджуються акцизні накладні на спирт етиловий — суттєві зміни відбулися у ст. 231 ПКУ. Про те, коли мають складатися такі акцизні накладні, ми наводили у відповіді на інше запитання вище.

Крім цього, пунктом 24 підрозділу 5 розділу ХХ ПКУ встановлено, що протягом 20 к.д., починаючи з 1 липня 2019 року (тобто до 20 липня 2019 р.), платник акцизного податку зобов'язаний подати до контролюючого органу акт проведення інвентаризації обсягів залишків спирту етилового станом на початок дня 1 липня 2019 року із зазначенням адрес об'єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків спирту етилового, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишків спирту етилового, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об'єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об'єктів. Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишків спирту етилового податківці враховують у формулі, визначеній п. 232.3 ПКУ, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

16.

Зберігаємо придбаний алкоголь в окремому приміщенні: чи є воно акцизним складом?

Відповідно до абз. «а» пп. 14.1.6 ПКУ, з 01.07.2019 р. акцизний склад — це, зокрема, спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі — приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

При цьому розпорядник акцизного складу — суб'єкт господарювання (далі — СГ), який, зокрема, одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп. 14.1.224 ПКУ).

Таким чином, приміщення, в якому СГ, які не є виробниками алкогольних напоїв, здійснюють їх зберігання, одержання чи видачу, а також реалізацію спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів відповідно до отриманої ліцензії, не є акцизним складом.

17.

Як алкогольні напої повинні бути правильно марковані акцизними марками?

Пунктами 226.1 та 226.2 ПКУ визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до п. 226.9 ПКУ вважаються такими, що немарковані:

  • алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;
  • алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
  • вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;
  • алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Крім того, п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1251, передбачено, що вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених п. 226.9 ПКУ, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:

  • пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абз. 7 п. 5 цього Положення;
  • наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив — 4 х 10 міліметрів; горизонтальний — 4 х 20 міліметрів; діагональний — 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);
  • пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки — на 5 чи більше міліметрів;
  • відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
18.

Торгуємо алкогольними напоями у роздріб — чи маємо сплачувати акцизний податок?

Згідно з пп. 213.1.9 ПКУ об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пп. 14.1.212 ПКУ під реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів слід розуміти продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування.

Підпунктом 215.3.10 ПКУ визначено, що для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 ПКУ, ставка податку становить 5%.

19.

Як визначити суму роздрібного акцизу на алкоголь?

Базою оподаткування з роздрібного акцизного податку є вартість (з ПДВ та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 ПКУ. Це зазначено у пп. 214.1.4 ПКУ.

Виходячи з цієї норми, роздрібний акциз обчислюється з вартості реалізованих підакцизних товарів з урахуванням ПДВ. Водночас база обкладення ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, крім, зокрема, роздрібного акцизного податку (п. 188.1 ПКУ). Тобто до бази оподаткування ПДВ сам «роздрібний» акциз не включається.

Таким чином, сума податкового зобов'язання з роздрібного акцизного податку обчислюється за формулою: Роздрібний акциз = ФРЦ : 105 х 5,

де:

ФРЦ — фактична роздрібна ціна (ціна у фіскальному чеку) з урахуванням ПДВ та нарахованого на цю ціну акцизного податку.

Сума податкового зобов'язання з ПДВ становить (листи ДФСУ від 26.01.2016 р. №1390/6/99-99-19-03-02-15 та від 02.03.2016 р. №4702/6/99-99-19-03-02-15): ПДВ = (ФРЦ - Роздрібний акциз) : 120 х 20.

Наприклад, якщо фактична роздрібна ціна підакцизних товарів (ціна у фіскальному чеку) дорівнюватиме 100 грн, включаючи ПДВ та роздрібний акцизний податок, то:

сума податкового зобов'язання з роздрібного акцизного податку: Роздрібний акциз = 100 : 105 х 5 = 4,76 грн;

сума податкового зобов'язання з ПДВ: ПДВ = (100 - 4,76) : 120 х 20 = 15,87 грн.

20.

Чи може роздрібний торговець алкоголем продавати алкоголь оптовим покупцям?

Податківці в ІПК від 08.05.2019 р. №2022/6/99-99-12-01-02-15/ІПК наголошують, що суб'єкт господарювання, який має ліцензію саме на роздрібний продаж алкоголю, не має права торгувати алкоголем оптом. Вони нагадують про фінансові санкції за здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії — 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень.

У чому ж різниця між цими двома видами торгівлі? Щодо алкогольних напоїв, щоб дізнатися відповідь на це питання, доведеться звернутись до Закону №481.

Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону №481).

Нормами пп. 14.1.212 ПКУ визначено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів — це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування.

З цих норм ДФСУ робить висновок: суб'єкт господарювання, який має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, має право реалізовувати ці товари лише громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

У цьому є лише один нюанс, який і досі викликає запитання. Коли алкоголь продається громадянам в магазині (через РРО та оформлення фіскального чека), питань немає — це роздрібна торгівля. А хто такі «інші кінцеві споживачі»? Якщо, наприклад, суб'єкт господарювання придбаває алкогольні напої з безготівковою оплатою, як дізнатись, кінцевий він споживач чи придбав ці товари з метою подальшого продажу? Адже такий покупець не зобов'язаний надавати продавцю інформацію про мету покупки!

Податківці визначальною ознакою оптового продажу вважають порядок його документального оформлення.

Оптова торгівля — це діяльність з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (абз. 12 ч. 1 ст. 1 Закону №481). Оптова торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Податківці вважають, що оптовий продаж алкоголю здійснюється на підставі договору та оформлюється такими документами, як видаткові накладні, податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні встановленого зразка №1-ТН/алкогольні напої.

Отже, можна зробити висновки:

1) для продажу алкоголю іншим суб'єктам господарювання, який оформлено видатковими накладними, податковими накладними, а також товарно-транспортними накладними встановленого зразка №1-ТН/алкогольні напої, потрібна відповідна ліцензія на оптову торгівлю алкоголем;

2) якщо навіть продаж як такий відбувається лише громадянам та іншим кінцевим споживачам, але повернення алкогольних напоїв постачальнику оформляється так само, як і оптовий продаж (у висновку №1), то для такого повернення суб'єкту господарювання-покупцю теж потрібна ліцензія на оптову торгівлю.

21.

Суб'єкт господарювання торгує безалкогольним пивом. Чи повинен він реєструватися платником акцизного податку?

Продаж безалкогольного пива не оподатковується акцизним податком, оскільки воно не належить до підакцизних. І ось чому.

Відповідно до пп. 14.1.144 ПКУ пиво — це насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, який зазначений у товарній позиції 2203 згідно з УКТ ЗЕД.

В свою чергу під безалкогольним пивом розуміють насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, одержаний під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами з об'ємною часткою спирту не більш як 0,5%, отриманий шляхом діалізу або переривання головного бродіння, або виготовлення пивного сусла зі зниженою часткою сухих речовин у початковому суслі, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2202 (ст. 1 Закону №481, зі змінами та доповненнями).

При цьому пп. 215.3.1 ПКУ ставки акцизного податку встановлено, зокрема, на пиво із солоду (солодове), що відноситься до товарної групи 2203 00 згідно УКТ ЗЕД.

На товари, що відносяться до товарної групи 2202 згідно УКТ ЗЕД, ставки акцизного податку ПКУ не встановлено та такі товари не віднесено до підакцизних.

Тому операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі товарів, які не належать до підакцизних, зокрема пива безалкогольного, акцизним податком не оподатковуються.

22.

Чи буде порушенням продаж алкоголю шляхом його доставки за адресою покупця?

ДФСУ в ІПК від 16.05.2019 р. №2207/Д/99-99-14-05-01-14/ІПК нагадує, що згідно з п. 11 ч. 1 ст. 15-3 Закону №481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових у не визначених для цього місцях торгівлі.

Місце торгівлі алкоголем — це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування. При цьому для алкогольних напоїв, крім пива, — це має бути місце торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане РРО (незалежно від їх кількості) або де є КОРО (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв.

Такі вимоги до місця, де здійснюється продаж алкоголю, встановлені незалежно від того, чи оформляється в них продаж інших товарів.

Окрім цього, податківці звертають увагу, що суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно з санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами.

Та найголовніше, що законодавством не передбачено право суб'єктів господарювання здійснювати торгівлю алкогольними напоями поза місцем торгівлі, зокрема, шляхом доставки алкогольних напоїв представником суб'єкта господарювання на адресу кінцевого споживача. А отже, така торгівля є забороненою і загрожує порушнику санкціями з боку ДФС.

Відповідальність за торгівлю поза визначеним місцем торгівлі

За продаж алкоголю у не визначених для цього місцях ліцензія платника податків підлягає анулюванню шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі порушення вимог ст. 15-3 Закону №481 (абз. 8 ч. 31 ст. 15 Закону №481).

Окрім цього, до такого суб'єкта господарювання застосовуються штрафи у розмірі 6800 гривень.

В індивідуальній податковій консультації від 13.02.2018 р. №601/ІПК/20-40-14-10-16 ГУ ДФС у Харківській області повторювало ті ж роз'яснення. Мало того, в цій консультації наголошувалось, що продажем алкоголю є не тільки сплата покупцем певної суми коштів за нього, а й приймання-передача цього товару від продавця у власність покупця (фактичне набуття права власності на товар). І підкреслювалось, що право власності на такий товар переходить до покупця в момент фактичної передачі алкоголю на підставі первинних документів.

Однак харківські податківці заявили, що доставка алкогольних напоїв за адресою покупця можлива за умови їх продажу через спеціалізовані господарські одиниці та за наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкоголем.

Під спеціалізованими господарськими одиницями маються на увазі зазначені в Правилах роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою КМУ від 30.07.96 р. №854:

  • або підприємства, які спеціалізуються на торгівлі алкоголем,
  • або спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів,
  • або заклади ресторанного господарства.

До речі, це обмеження стосується і фізосіб-підприємців. Податківці наполягають, що вони мають право здійснювати продаж алкогольних напоїв виключно через заклад ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус закладу ресторанного харчування.

Отже, якщо ви оформили відповідну господарську одиницю і продаж алкоголю проводите через неї, подальша доставка товару покупцю на певну адресу — не проблема.

Але не забувайте: у разі доставки товару за допомогою власної кур'єрської служби за умови післяплати кур'єр повинен видати покупцю розрахунковий документ (чек) в момент оплати коштів за придбаний товар. При цьому розрахунковий документ (чек) повинен бути роздрукований з використанням РРО, зареєстрованого на господарську одиницю, через яку здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями на підставі відповідної ліцензії.

23.

Як звітувати та сплачувати в бюджет акциз з роздрібної торгівлі алкоголем?

Форму декларації акцизного податку і Порядок її заповнення та подання затверджено Наказом №14. При цьому кожним платником заповнюються лише відповідний розділ і додатки до декларації, які відповідають виду господарської діяльності платника, виду підакцизних товарів (продукції).

Тобто суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, заповнює та подає до контролюючих органів за місцезнаходженням пунктів продажу товарів лише розділ Д «Податкові зобов'язання з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» і додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації.

Зразки заповнення такої декларації наведено тут, а як розрахувати суму акцизного податку при такому продажу, ми розглядали вище.

Декларація акцизного податку подається суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду (п. 223.2 ПКУ). Способи подання декларації встановлено п. 49.3 ПКУ.

Суми податку перераховуються до бюджету суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

24.

Чи потрібно придбавати ліцензію на реалізацію алкогольних напоїв, якщо СГ планує під час проведення рекламної акції (презентації) безоплатно розповсюджувати алкогольні напої?

Відповідно до статті 1 Закону №481 роздрібна торгівля визначена як діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій (статті 15 Закону №481).

Згідно із підпунктом 14.1.202 ПКУ продаж (реалізація) товарів — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Тому, як роз'яснюють податківці, при розповсюдженні алкогольних напоїв та тютюнових виробів шляхом безоплатного їх надання споживачеві право власності на них переходить до споживача. Тому такі операції розглядаються як операції з продажу і можуть здійснюватись лише за наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, якщо такі операції будуть здійснюватись без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій — 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (статті 17 Закону №481).

Зверніть увагу: хоч така безоплатна роздача і прирівнюється до роздрібного продажу алкогольних напоїв, податкове зобов'язання з акцизного податок при цьому не виникає. Таке роз'яснення наведене в ЗІР (категорія консультації 116.02).

Отже, якщо суб'єкт господарювання безоплатно розповсюджує алкогольні напої під час проведення рекламних заходів, презентацій тощо без проведення розрахункової операції, то база оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів відсутня і, відповідно, податкове зобов'язання з акцизного податку не нараховується. Проте у такого суб'єкта господарювання повинна бути наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

До змісту номеру