Як оформити службовий транспорт на підприємстві?

Як оформити службовий транспорт на підприємстві?

Підприємство може використовувати службовий транспорт на підставі, зокрема:

— договору купівлі-продажу (в тому числі транспорту, який вже був уживаний);

— договору оренди (фінансової або оперативної);

— договору з працівником про виплату йому компенсації за використання транспорту, який належить такому працівнику на праві власності.

Кожен із зазначених способів потребує окремого розгляду (див. відповіді на запитання нижче). А порядок використання такого транспорту встановлює керівник підприємства окремим наказом — тобто, це питання залишається на розсуд самого підприємства.

Як оформлюється купівля-продаж автомобіля?

Оформити купівлю-продаж транспортного засобу можна одним із таких способів:

1. Підписати договір купівлі-продажу між продавцем і покупцем особисто в будь-якому сервісному центрі МВС України в присутності адміністратора центру з пред'явленням документа, що посвідчує особу.

2. Нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу і надати його в будь-який сервісний центр МВС України.

3. Для покупців нових автомобілів у салонах (в юридичної особи) достатньо надати в сервісний центр договір, що підтверджується печаткою продавця, і свої документи.

Кому потрібно сплачувати пенсійний збір при придбанні автомобіля у 2019 році?

Виходячи з п. 7 ст. 1 Закону №400, при придбанні легкових автомобілів, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами МВС, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів та успадкування легкових автомобілів, потрібно сплатити пенсійний збір.

Сплачувати пенсійний збір у такому випадку мають особи, які набувають право власності на автомобіль, тобто покупці.

Ставки пенсійного збору у разі придбання нового легкового автомобіля встановлені в різних розмірах залежно від вартості придбаного легкового автомобіля (п. 8 ст. 4 Закону №400):

• 3%, якщо об'єкт оподаткування не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року (у 2019 році — до 316 965 грн);
• 4% — якщо об'єкт оподаткування перевищує 165, але не перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року (у 2019 році — від 316 965,01 грн до 557 090 грн);
• 5% — якщо об'єкт оподаткування перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року (у 2019 році — від 557 090,01 грн).

Згідно з п. 15 Порядку №1740, суми пенсійного збору сплачуються платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства, за місцем проведення першої державної реєстрації в Україні легкового автомобіля в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС..

При цьому п. 14 Порядку №1740 встановлено, що така реєстрація легкових автомобілів проводиться лише за умови сплати пенсійного збору, що підтверджується документом про його сплату. Тобто спочатку з'ясовуємо платіжні реквізити і сплачуємо, а потім подаємо документи для реєстрації автомобіля.

Чи подавати ф. №20-ОПП при придбанні автомобіля?

Відповідно до п. 63.3 ПКУ платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юросіб, відокремлених підрозділів юросіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків (Порядок №1588).

Відповідно до п. 8.4 р. VIII Порядку №1588, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, подається за формою №20-ОПП протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Оскільки автомобіль буде використовуватися платником податків як транспортний засіб (про це свідчить факт його реєстрації в органі МВС), то про такий автомобіль слід подати форму №20-ОПП за податковою адресою платника податку протягом 10 робочих днів з дати його придбання.

Кому треба сплачувати транспортний податок за службові автомобілі у 2019 році?

Відповідно до пп. 267.1.1 ПКУ, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 ПКУ є об'єктами оподаткування.

За пп. 267.2.1 ПКУ об'єктом оподаткування є легкові автомобілі:

• з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно);
• середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (у 2019 році — 1 564 875 грн).

За п. 267.4 ПКУ ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Докладніше про актуальні питання сплати цього податку ми писали тут:

• За які дорогі легкові авто слід сплачувати транспортний податок у 2019 році: перелік від МЕРТ
• Місяць придбання авто не співпадає з місяцем реєстрації: що з податком?
• Хто є платником транспортного податку у разі фінлізингу?
• Авто викрадено: що з транспортним податком?

Як виплачується працівнику компенсація за використання його автомобіля?

Перш за все слід зауважити, що не всі фахівці вважають легальним оформлювати службове використання автомобіля, який належить працівнику, шляхом виплати йому компенсації. Справа в тому, що сама така виплата ґрунтується лише на нормі КЗпП — ст. 125, яка говорить про компенсацію зносу інструменту. Автомобіль — це, безумовно, не інструмент, а про використання іншого майна працівника ця норма нічого не говорить. В ЦКУ ж така компенсація не передбачена, а плата за таке користування чужим майном називається орендною платою. Втім, самі податківці не заперечують право роботодавця і працівника домовитись про таку компенсацію і не відмовляють роботодавцю в податковому кредиті за витратами, понесеними у зв'язку із експлуатацією такого автомобіля (див., наприклад, ІПК від 08.12.2017 г. №2912/6/99-99-15-01-01-15/ІПК). Але обережні роботодавці можуть отримати з цього питання власну ІПК.

На практиці виплату компенсації за використання автомобіля, який належить працівнику, оформлюють по-різному: наказом керівника, передбачають у трудовому договорі (контракті) з працівником або укладають окремий договір.

В цих документах треба висвітлити, крім іншого, такі питання: дані автомобіля (марка, державний номер, рік випуску); питання технічного обслуговування і ремонту (хто саме і за чий рахунок має їх здійснювати); розмір і порядок виплати компенсації. При цьому треба пам'ятати, шо такий автомобіль не переходить у володіння підприємства, а залишається у власності працівника. Що стосується розміру компенсації, то вона визначається за домовленістю сторін і її розмір залежить від вартості автомобіля, нормативного строку його служби, строку та інтенсивності використання тощо.

Розраховувати компенсацію податківці радять у межах норм амортизації автомобіля (оскільки компенсація виплачується за зношення автомобіля). Для цього потрібно визначитися з вартістю автомобіля на момент його передачі роботодавцю у використання та з порядком розрахунку зносу (амортизації). Підтвердженням вартості автомобіля є документи на його купівлю, якщо автомобіль новий, або експертний висновок, якщо автомобіль був в експлуатації. Амортизація нараховується одним із методів, визначених п. 26 П(С)БО 7 «Основні засоби».

Також радимо скласти наказ керівника підприємства про порядок використання автомобіля працівника в господарській діяльності підприємства із виплатою компенсації. Цим наказом встановлюється напрямок використання автомобіля на підприємстві (з якою метою він використовуватиметься), порядок використання (хто саме ним користуватиметься); порядок оформлення документів про таке використання (наприклад, на підставі подорожніх листів) тощо.

Бухгалтерський облік. У бухгалтерському обліку рахунок для відображення витрат на компенсацію вартості використання авто працівнику залежить від напряму використання такого автомобіля (Д-т 23, 91, 92, 93 чи 94). За кредитом радимо використовувати рахунок 663 «Розрахунки з працівниками за іншими виплатами».

Податковий облік

Податок на прибуток. Вартість компенсації за користування авто, так само, як і вартість придбаного і використаного у зв'язку з таким користуванням бензину, у бухгалтерському обліку потрапить до витрат підприємства у повній сумі. Розділ ІІІ ПКУ не передбачає коригувань фінрезультату у таких ситуаціях.

Податок на додану вартість. Оскільки власником автомобіля є фізособа — неплатник ПДВ, то, звісно, жодного податкового кредиту в сумі сплаченої компенсації або орендної плати підприємство не матиме.

Але якщо підприємство за договором буде здійснювати витрати на ремонти та утримання автомобіля, то матиме і податковий кредит на суми ПДВ, сплачені у ціні придбаних у зв'язку з цим товарів та послуг. І не буде визнавати податкове зобов'язання згідно з п. 198.5 ПКУ, у разі документального підтвердження використання автомобіля в господарській діяльності.

Для цього слід складати відповідні первинні документи (можна використовувати подорожні листи, хоча їх форма¹, колись типова, наразі скасована). Радимо для доведення зв'язку здійснених підприємством витрат пального з його господарською діяльністю зазначати у подорожніх листах мету поїздок і маршрут, яким рухався автомобіль.

¹ Форма подорожного листа службового легкового автомобіля раніше була затверджена наказом Держкомстату від 17.02.98 р. №74, а для вантажного автомобіля — наказом Мінтрансу та Мінстату від 29.12.95 р. №488/346.

ПДФО, ВЗ та ЄСВ. Сума компенсації за використання авто не належить до фонду оплати праці, вона є додатковим благом. Тому із суми компенсації потрібно утримати ПДФО у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5%. Ознака у формі №1ДФ у такому разі «126». А ось ЄСВ на такий дохід не нараховується (п. 11 р. І Переліку №1170).

Як взяти автомобіль в оперативну оренду?

Сторонами договору оперативної (тобто звичайної) оренди транспортного засобу можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, в т. ч. фізособи-підприємці. Незалежно від того, ким є сторони договору оренди транспортного засобу, він завжди укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 799 ЦКУ). А якщо однією зі сторін договору оренди транспортного засобу є фізична особа (у нашому випадку це може бути орендодавець), то такий договір підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 799 ЦКУ). У разі невиконання цієї вимоги такий договір є нікчемним і не створює юридичних наслідків (ч. 1 ст. 220 ЦКУ).

Орендар самостійно використовує транспортний засіб у своїй діяльності і має право без згоди орендодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу (ст. 800 ЦКУ). Але оскільки договір оренди транспортного засобу є одним із різновидів договору оренди, на нього поширюються загальні правила, встановлені параграфом 1 глави 58 ЦКУ.

Зверніть увагу: згідно з п. 16 Порядку №1388, за бажанням юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування транспортним засобом, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві (складеній у довільній формі) або документах, що підтверджують право користування транспортним засобом.

Оплата користування орендованим майном регулюється ст. 762 ЦКУ. Виходячи з цієї статті орендну плату починають сплачувати з моменту фактичного отримання транспортного засобу у користування, і вона не сплачується за період, у якому орендар не міг використовувати орендований ним транспортний засіб через обставини, за які він не відповідає. До таких обставин належить, зокрема, повернення транспортного засобу орендодавцю. Для того щоб зафіксувати період фактичного перебування орендованого транспортного засобу у користуванні в орендаря, а також стан, у якому він був отриманий та повернений, сторони договору, як правило, складають акт приймання-передачі автомобіля.

Облік в орендаря

Податок на прибуток. Як при надходженні в оренду автомобіля, так і сплаті орендної плати юрособі чи фізособі — резидентам, жодних коригувань фінансового результату проводити не треба.

Податок на додану вартість. Передання автомобіля в оперативну оренду не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до пп. 196.1.2 ПКУ. Тому безпосередньо при отриманні автомобіля в орендаря права на податковий кредит не буде.

Що ж стосується орендних платежів, то з метою оподаткування ПДВ вони вважаються винагородою за надані послуги із оренди. А датою віднесення сум ПДВ до ПК вважається дата тієї події, що відбулася раніше (п. 198.2 ПКУ):

— дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату оренди;

— дата отримання платником податку послуг із оренди.

При цьому, згідно з п. 198.3 ПКУ, орендар матиме право на ПК з ПДВ за послугами оренди лише за умови належного оформлення та реєстрації в ЄРПН орендодавцем ПН.

Щодо компенсації орендарем будь-яких інших витрат орендодавця (наприклад, транспортного податку), то на сьогодні у податківців переважає така позиція. Якщо компенсація передбачена договором оренди, вона включається до бази оподаткування орендної операції (вважається складовою орендної плати). Якщо ж про компенсацію укладено окремий договір, її надання є окремою і, як правило, не оподатковуваною операцією. Втім, оскільки податківці дають суперечливі роз'яснення з цього приводу, радимо отримати власну ІПК.

ПДФО, ВЗ та ЄСВ. Дохід у вигляді орендної плати від здачі в оренду автомобіля є оподатковуваним доходом фізособи (пп. 164.2.5 ПКУ).

При цьому, якщо орендодавцем є звичайна, а не самозайнята особа, то нарахувати і сплатити суму податку до бюджету повинен податковий агент такої фізособи — СГ-орендар. Ставка податку становить 18% від суми доходу, отриманого у вигляді орендної плати. Об'єкт оподаткування визначають виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі. У Податковому розрахунку за формою №1ДФ дохід у вигляді орендної плати автомобіля відображають з ознакою доходу «127». З таким роз'ясненням ви можете ознайомитися в підкатегорії 103.25 ЗІР.

Підприємство-орендар перераховує ПДФО до бюджету за своїм місцезнаходженням (пп. 168.4.1 ПКУ, ч. 2 ст. 64 БКУ).

Відповідно, орендну плату ще й потрібно оподаткувати військовим збором (1,5%). А ось нараховувати ЄСВ не потрібно — орендна плата не потрапляє до бази нарахування ЄСВ, це теж давня і стала позиція податківців.

Якщо орендодавцем є підприємець і цей факт доведено (наприклад, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності — витяг з ЄДР), податковий агент ПДФО та ВЗ не утримує і не сплачує, оскільки відповідно до норм ПКУ фізична особа — підприємець здійснює оподаткування такого доходу самостійно.

Якщо ж підприємець не надасть документи, що підтверджують його статус підприємця (витяг з ЄДР), то юрособа — податковий агент має утримати з такого «непідприємницького» доходу ПДФО у розмірі 18% та ВЗ у розмірі 1,5%.

Що стосується відображення виплачених доходів підприємцю (як тих, що отримані від видів діяльності, зазначених у витязі з ЄДР, так і від не зазначених у витязі) у формі №1ДФ, то податківці роз'яснили, що такі суми відображаються в податковому розрахунку за ф. №1ДФ під ознакою доходу «157» (підкатегорія 103.25 ЗІР).

Бухгалтерський облік

Згідно з п. 8 П(С)БО 14, орендований автомобіль орендар обліковує на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» — за вартістю (балансовою (залишковою) або первісною вартістю орендодавця), що зазначається в договорі операційної оренди.

Збільшення залишку рахунка 01 відбувається при прийнятті на облік орендованих необоротних активів, зменшення — при їх поверненні орендодавцю та у разі перенесення заборгованості перед орендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс (якщо орендоване майно дуже пошкоджено або зникло, тому повернути його орендодавцю неможливо).

Нарахована орендна плата потрапляє до витрат підприємства на прямолінійній основі (п. 9 П(С)БО 14). Це означає таке: якщо орендна плата сплачена наперед або ж нарахована, скажімо, за півроку, її потрібно відносити до витрат періоду, зважаючи на спосіб отримання економічних вигід. Тому сплачену орендну плату за наступні звітні періоди відображають на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» — Д-т 39 К-т 685, а далі щомісяця (або щокварталу) списують на витрати періоду. Якщо наперед орендну плату не перераховують і нарахування відбувається періодично — витрати відображають без використання рахунку 39.

До яких саме витрат потрапить орендна плата, залежить від цільового використання орендованого автомобіля (23, 91, 92, 93, 94).

Якщо орендодавцем є фізособа, то утримані ПДФО та військовий збір відображають проведенням Д-т 685 К-т 641.

Ремонт і поліпшення орендованого майна в орендаря

Відповідно до П(С)БО 14, витрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Тож якщо відбудеться поліпшення, модернізація орендованого майна, то витрати, пов'язані з такими подіями, відображатимуться за субрахунком 117 «Інші необоротні матеріальні активи». Строк та метод амортизації такого необоротного активу встановлює сам орендар відповідно до норм П(С)БО 7. Визначаючи строки корисного використання такого необоротного активу, на нашу думку, слід виходити з визначеного договором оренди строку корисного використання об'єкта. Під час нарахування податкової амортизації можна керуватися методами, запропонованими П(С)БО 7, окрім виробничого. У разі дострокового припинення договору оренди відповідний об'єкт поліпшень підлягає списанню з балансу на витрати з урахуванням п. 34 П(С)БО 7.

Підприємства-орендарі, які мають коригувати фінрезультат на податкові різниці або самостійно вирішили проводити таке коригування, повинні пам'ятати про таке. У пп. 138.3.3 ПКУ визначені групи основних засобів (інших необоротних активів) та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку.

Для розрахунку амортизації витрати на поліпшення (ремонт) орендованих основних засобів зараховуються як окремий об'єкт групи 9 «Інші основні засоби» з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років.

Отже, якщо підприємство застосовує податкові різниці, то при нарахуванні амортизації у податковому обліку (амортизація розрахована відповідно до п. 138.3 ПКУ) на витрати щодо поліпшення орендованих ОЗ необхідно зважати на мінімально допустимий строк корисного їх використання — 12 років. На цьому податківці наполягали і раніше, зокрема, у листі від 05.11.2015 р. №23622/6/99-99-19-03-02-15.

Але чи означає це, що амортизувати такі витрати в податковому обліку орендар — платник податку на прибуток має як мінімум 12 років, якщо оренда майна триває менший строк? І чи має орендар амортизувати такі витрати у разі, якщо орендодавець їх відшкодовує? Звісно, що ні.

Якщо витрати на поліпшення орендованого майна відшкодовуються орендодавцем, в бухобліку така операція відображається як реалізація (продаж) об'єкту інших необоротних матеріальних активів (понесених витрат на поліпшення). А в податковому обліку відбувається реалізація (продаж) об'єкту інших основних засобів. При цьому відбувається коригування фінансового результату за ст. 138 ПКУ.

Якщо орендоване майно повертається орендодавцю, але компенсацію за його поліпшення він не сплачує, то в податковому обліку орендаря (за аналогією до бухгалтерського обліку) відбувається списання (ліквідація) відповідного об'єкту необоротних активів.

Навіть якщо зазначені події відбудуться до спливу 12 років з дати введення цього об'єкту в експлуатацію, це, як і в випадку з іншими необоротними активами, означатиме, що після списання об'єкта з балансу його амортизація — в обох обліках — припиняється.

Витрати на підтримання об'єкта в робочому стані, якщо згідно з договором оренди вони покладаються на орендаря, включаються до складу його витрат.

Відображення в обліку виплат з орендної плати, витрат на утримання та ремонти орендованого нерухомого або рухомого майна залежить від того, для здійснення якої діяльності таке майно було взято в оренду. Так, якщо орендоване майно використовується у роботі адміністративного персоналу підприємства, то витрати на нього згідно з П(С)БО 16 включаються до складу адміністративних витрат у періоді їх понесення.

Що стосується ПДВ, то у разі якщо ремонтні роботи чи поліпшення на орендованому автомобілі пов'язані з оподатковуваними операціями в межах госпдіяльності, вхідний ПДВ за ними має право потрапити до податкового кредиту. Звісно, якщо наявна належно оформлена податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН.

Що ж стосується ПДВ, то варто зазначити, що як платна, так і безоплатна передача поліпшень об'єкта оперативної оренди підпадає під визначення постачання товарів, а тому відповідно до п. 185.1 ПКУ така передача підлягає обкладенню ПДВ.

Як взяти автомобіль у фінансовий лізинг (оренду)?

Основними нормативно-правовими актами, якими слід керуватися в операціях фінансового лізингу, є ЦКУ (ст. 806 — 809), ГКУ (ст. 292), ПКУ та Закон про фінлізинг.

Надання лізингодавцем об'єктів лізингу лізингоодержувачу для використання у господарській діяльності з правом подальшого викупу є фінансовим лізингом. У пп. «б» пп. 14.1.97 ПКУ зазначено, що з метою оподаткування лізингодавцем може бути як юридична, так і фізична особа. Проте спеціальним нормативним документом з цього питання є Закон про фінлізинг, у ст. 4 якого сказано, що лізингодавцем може бути лише юридична особа. А от щодо лізингоодержувачів обмеження немає.

Виходячи зі змісту Закону про фінлізинг (ст. 8), за договором фінлізингу не передбачається переходу права власності на автомобіль, йдеться лише про користування. Якщо лізингоодержувач бажає придбати у власність предмет фінансового лізингу, то для цього слід укласти з лізингодавцем окремий договір купівлі-продажу. Право власності на автомобіль у такому разі переходить до лізингоодержувача з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено іншого. Звісно, від самого початку можна в договорі фінлізингу передбачити, за яку суму лізингоодержувач має право викупити авто після завершення відносин фінлізингу.

Лізингові платежі сплачують у порядку, встановленому договором, згідно з ч. 2 ст. 16 Закону про фінлізинг їх склад може включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Бухгалтерський облік у орендаря

У бухгалтерському обліку об'єкт фінансової оренди (лізингу) відображається у бухгалтерському обліку орендаря як основний засіб і амортизується протягом періоду очікуваного використання.

Лізингоодержувач відображає таку операцію відповідно до п. 5 та 6 П(С)БО 14. Об'єкт фінлізингу слід відображати одночасно як ОЗ через капітальні інвестиції (дебет субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів») і як довгострокові зобов'язання (кредит субрахунку 531 «Зобов'язання з фінансової оренди»).

Згідно з п. 5 П(С)БО 14, орендар відображає отриманий у фінансовий лізинг об'єкт одночасно і як актив, і як зобов'язання за найнижчою на початок строку лізингу оцінкою:

— або за справедливою вартістю об'єкта;

— або за теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Мінімальні орендні платежі — це платежі, що підлягають сплаті лізингоотримувачем протягом строку оренди (за винятком вартості послуг і податків, що підлягають сплаті лізингодавцю, та непередбаченої орендної плати), збільшені для орендаря і для орендодавця на суму гарантованої ліквідаційної вартості об'єкта (п. 4 П(С)БО 14).

За можливості та наміру орендаря придбати об'єкт оренди за нижчою ціною, ніж його справедлива вартість на дату придбання, мінімальні орендні платежі складаються з мінімальної орендної плати за весь строк оренди й суми, яку необхідно сплатити відповідно до угоди про придбання об'єкта оренди (п. 4 П(С)БО 14).

Якщо в угоді про фінансову оренду не зазначено орендну ставку відсотка, то для визначення теперішньої вартості мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі кредити орендаря (п. 5 П(С)БО 14).

Фінансові витрати лізингоодержувача (винагорода лізингодавцю, відсотки за договором лізингу) відображають у сумі, що відноситься до звітного періоду. У момент нарахування виникає поточне зобов'язання (кредит субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами») на суму лізингового платежу за відповідний період. Тож потрібно відобразити зменшення довгострокового зобов'язання на суму частки компенсації об'єкта фінлізингу (Д-т 531) та витрати на суму фінансових витрат за дебетом субрахунку 952 «Інші фінансові витрати» (винагороди лізингодавцю, відсотків тощо).

Витрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди (реконструкцію, модифікацію, модернізацію, дообладнання, добудування тощо), які зумовлюють зростання майбутніх економічних вигід, очікуваних від самого початку його використання, відображаються як капітальні інвестиції та включаються до вартості об'єкта фінансової оренди (п. 6 П(C)БО 14).

Податок на прибуток. Основні засоби, отримані у фінансову оренду (лізинг), підлягають амортизації відповідно до п. 138.3 ПКУ. При цьому фінрезультат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації на такі основні засоби відповідно до правил бухгалтерського обліку і зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів відповідно до п. 138.3 ПКУ.

Податок на додану вартість. Операція з передання (отримання) майна (автомобіля) у фінансову оренду (лізинг) вважається постачанням товарів (пп. 14.1.191 ПКУ), а отже оподатковується ПДВ на загальних підставах.

З метою оподаткування передача автомобіля у фінансову оренду (лізинг) передбачає передання орендарю разом із таким об'єктом усіх ризиків і винагород, пов'язаних із правом користування та володіння ним (пп. «б» пп. 14.1.97 ПКУ). Зокрема, оренда (лізинг) вважається фінансовою, якщо виконується одна з умов:

— за строк оренди орендар амортизує 75% первісної вартості об'єкта (пп. 5 та 7 П(С)БО 14) і договором передбачено придбання такого об'єкта орендарем — перехід права власності до орендаря;

— балансова (залишкова) вартість об'єкта оренди на момент спливу дії договору становить не більш як 25% первісної вартості такого об'єкта на початок строку оренди;

— сума орендних платежів із початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта або перевищує її;

— майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням орендаря та із закінченням дії договору не може бути використаним іншими особами.

Датою виникнення ПЗ з ПДВ орендодавця (лізингодавця) і ПК з ПДВ орендаря (лізингоодержувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання (отримання) об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу) (п. 187.6 й абз. 5 п. 198.2 ПКУ).

У загальних випадках база оподаткування ПДВ у разі передання майна у фінансову оренду (лізинг) є договірною (контрактною) вартістю товару (автомобіля), але не нижче за ціну придбання об'єкта лізингу (якщо авто в орендодавця обліковується як основний засіб — не нижче за його балансову (залишкову) вартість) (п. 188.1 ПКУ). Про це нагадують фахівці ДФС у підкатегорії 101.06 ЗІР.

Що ж стосується процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу в межах договору фінансового лізингу, то вони згідно з абз. 3 пп. 196.1.2 ПКУ не оподатковуються ПДВ.

Також варто зауважити ще деякі особливості оподаткування ПДВ. Так, згідно з п. 189.5 ПКУ, у разі постачання авто (у т. ч. уживаних) за договорами фінансового лізингу, які були повернуті лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник ПДВ, у зв'язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є додатна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

Водночас ціна продажу визначається відповідно до п. 188.1 ПКУ (договірною (контрактною) вартістю), а ціна придбання визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що не сплачені за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Облік повернення автомобіля

Податок на прибуток. У разі повернення автомобіля, взятого у фінлізинг, відбуватиметься зворотний фінлізинг. А тому тут мають бути застосовані податкові різниці при продажу авто, отриманого у фінлізинг, у вигляді коригування фінрезультату до оподаткування на залишкову вартість авто (у лізингоотримувача, який повертає об'єкт фінлізингу) та при нарахуванні амортизації (у лізингодавця, який знову буде обліковувати у себе об'єкт фінлізингу).

Податок на додану вартість. Якщо здійснюється повернення лізингоотримувачем — платником ПДВ об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю — платнику ПДВ, то лізингоотримувач — платник ПДВ зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за ставкою 20% на вартість такого об'єкта й скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН на лізингодавця — платника ПДВ. Лізингодавець — платник ПДВ під час отримання такого об'єкта фінансового лізингу включає суми ПДВ, визначені за такою операцією, до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН.

Якщо ж здійснюється повернення лізингоотримувачем — неплатником ПДВ об'єкта фінансового лізингу лізингодавцю — платнику ПДВ, то при здійсненні такої операції лізингоотримувач — неплатник ПДВ податкових зобов'язань із ПДВ не визначає, а тому формування лізингодавцем — платником ПДВ податкового кредиту за такою операцією не здійснюється.

Бухгалтерський облік

Операція повернення предмета фінлізингу у бухобліку відображається за аналогією до П(С)БО 27. Відповідно до п. 11 П(С)БО 14, якщо предмет фінлізингу визнається утримуваним для продажу, він відображається орендодавцем відповідно до П(С)БО 27, і здійснюється запис Д-т 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» К-т 10.

Суму зворотного продажу буде відображено у лізингоодержувача на підставі документів: акта приймання-передачі, податкової накладної, договору тощо у сумі фактично не сплачених лізингових платежів.

Зверніть увагу! До лізингових платежів належить сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсація відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (п. 2 ст. 16 Закону про фінлізинг). Але в операції зворотного лізингу у визначенні ціни реалізації бере участь лише частина суми компенсації вартості ОЗ, отриманого у фінлізинг, що є не сплаченою на дату повернення (включаючи прострочені платежі з компенсації вартості предмета лізингу).

Транспортний податок

У разі передачі легкового автомобіля у фінансовий лізинг (оренду) платником транспортного податку щодо транспортних засобів, зареєстрованих в Україні згідно з чинним законодавством, є орендодавець (юридична чи фізична особа — власник транспортного засобу). При цьому Декларація подається за місцем реєстрації об'єкта оподаткування протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а сплата транспортного податку здійснюється з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Лізингоодержувач починає сплачувати цей податок з місяця, в якому він набуде право власності на авто і перереєструє його на себе у сервісних центрах МВС.

Відповідно, в разі повернення автомобіля лізингодавцю з місяця такого повернення платником транспортного податку стає вже лізингодавець. Але про це орендарю теж треба вказати — в уточнюючій декларації з цього податку.

Який порядок встановлено для списання ПММ?

Наразі розд. ІІІ ПКУ не передбачено податкових різниць, пов'язаних із витратами на ПММ. Тому ці витрати впливають на об'єкт оподаткування податком на прибуток за правилами бухгалтерського обліку.

Правилами бухгалтерського обліку (як П(С)БО, так і міжнародними стандартами) не передбачено нормування витрат ПММ. Норми №43 тепер мають використовуватися лише для планування потреби підприємств у ПММ і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання палива, а також можуть застосовуватися для розроблення питомих норм витрат палива, тим більше що цей наказ не пройшов держреєстрації в Мін'юсті.

Таким чином, витрати на паливо в повному розмірі можуть бути включені до витрат платника податку на прибуток, який використовує легкові автомобілі, у разі використання автомобілів у його діяльності та лише в установлених межах витрачання палива з урахуванням умов експлуатації автотранспорту. Такі межі (норми), як і раніше, визначаються у наказі керівника підприємства.

У багатьох випадках податківці під час перевірок вимагають від підприємств для підтвердження списаних ПММ у складі витрат розрахунки нормативних витрат палива автотранспорту відповідно до Норм №43.

У разі невідповідності або відсутності цих норм податківці говорять про безпідставне включення до витрат виробництва та, відповідно, податкового кредиту витрат на придбання палива, яке було списано підприємством. Унаслідок цього за результатами документальної планової виїзної перевірки контролери донараховують підприємству податкові зобов'язання з ПДВ та застосовують штрафні санкції.

Але існує й судова практика не на користь такої позиції податківців. Наприклад, Харківський окружний адміністративний суд у рішенні від 29.01.2019 р. у справі №520/10111/18 дійшов висновку: Норми №43 не є нормативно-правовим актом та не підлягають обов'язковому застосуванню. Викладений висновок додатково кореспондується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі №817/1429/16.

Отже, виходить, що відштовхуватися від Норм №43 при списанні ПММ наразі підприємства не зобов'язані, а тому мають право включати в свої витрати всю суму списаних ПММ на підставі будь-якого первинного документа, розробленого ними самостійно з урахуванням обов'язкових реквізитів. Але це й досі дискусійне питання, тому яких норм дотримуватись, кожен платник податків вирішує для себе самостійно.

Підставою для бухгалтерського обліку витрат, в т.ч. списання ПММ, є первинні документи, які фіксують відповідні факти таких витрат. Ці документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення. Нині суб'єкти господарювання можуть використовувати довільні форми первинних документів для списання ПММ, грунтуючись на нормах п. 2.7 Положення №88 та листі Мінінфраструктури від 23.04.2013 р. №4492/25/10-13. Але такі документи мають містити обов'язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення №88.

Чи можна визнавати витрати за ПММ, що придбані працівником після робочого часу?

Чек РРО, що підтверджує факт придбання ПММ, свідчить лише про вчинення водієм такого правочину, як придбання ПММ від імені та за рахунок підприємства. Про використання таких ПММ свідчитиме подорожній лист.

Отже, факт придбання ПММ у вихідний день ще не означає, що придбані ПММ були використані водієм у вихідний день та на невиробничі потреби. До того ж законодавство не забороняє вчиняти правочини щодо придбання або отримання ПММ від імені підприємства в неробочий час.

Докладніше про цю ситуацію тут.

Як оформлюється використання автомобіля під час відрядження?

Щоб віднести до складу витрат на відрядження витрати на ПММ, паркування та інший автомобільний клопіт, роботодавець повинен оформити використання такого автомобіля документально.

По-перше, має бути наказ на відрядження. Наказ про направлення працівника у відрядження — це обов'язковий документ. Саме у ньому встановлюється майбутній маршрут службової поїздки працівника та вказується інформація щодо використання службового автомобіля. У наказі потрібно також зазначити, що якщо працівник витратить у відрядженні власні кошти, зокрема на пальне або ремонт автомобіля, то працедавець відшкодує йому ці витрати за наявності підтвердних документів.

По-друге, має бути документ на списання ПММ. Оскільки типова форма подорожнього листа втратила чинність, то за бажання працедавці можуть розробити свою форму первинного документа для обліку використаного пального — відповідно до ст. 9 Закону про бухоблік і п. 2.7 Положення №88.

Авансовий звіт. Повернувшись із відрядження, працівник зобов'язаний відзвітувати про витрати, понесені під час відрядження, за формою, затвердженою наказом Мінфіну України від 28.09.2015 р. №841. Якщо ж ні аванс не видавався, ні корпоративна картка не використовувалася, а працівник витрачав лише свої гроші, подавати звіт саме за згаданою формою він, загалом, не зобов'язаний. Але, як правило, податківці наполягають саме на ній: вона є звичнішою і спричинює менше запитань щодо оформлення.

У будь-якому разі до звіту про витрачені кошти, свої або підзвітні, працівник зобов'язаний додати підтвердні документи: фіскальні чеки з АЗС, акти і видаткові накладні зі СТО (у разі ремонтів), квитанції за паркування тощо. Фіскальні чеки на суму понад 240 грн з ПДВ не дадуть права на ПК з ПДВ згідно з пп. «б» п. 201.11 ПКУ. Для придбання ПММ зручніше використовувати паливні талони або паливні картки.

Нагадуємо, що терміни подання звіту про використання підзвітних коштів та повернення невикористаних підзвітних коштів (або ж коштів, отриманих під звіт, але про витрачення яких працівник не має оформлених відповідно до вимог законодавства первинних документів) встановлено пп. 170.9.2 — 170.9.3 ПКУ.

У разі відрядження на службовому легковому автомобілі (в тому числі орендованому) до складу витрат платника податку відносяться сплачені під час відрядження за кордон збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами, а також витрати, пов'язані зі стоянкою та паркуванням автомобіля під час відрядження, та витрати на придбання пально-мастильних матеріалів.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу витрат підприємства лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.

Витрати, пов'язані з експлуатацією автомобіля під час відрядження, пов'язані із господарською діяльністю підприємства. Вони визнаються витратами в обліку — причому саме того виду, для якого здійснюється кожна конкретна поїздка. Наприклад, якщо відрядження пов'язане з відкриттям в іншому місті нової філії, то витрати на нього будуть адміністративними. Якщо мета поїздки — участь у виставці з рекламною метою, то витрати на експлуатацію автомобіля під час поїздки будуть збутовими (п. 18, п. 19 П(С)БО 16 «Витрати»). Але якщо мета поїздки — благодійний захід чи інша мета, що не передбачає збільшення майбутніх вигід, придбання виробничих активів, підписання договорів про продажі тощо, то витрати на експлуатацію автомобіля, так само як і решта витрат за таким відрядженням, у бухгалтерському обліку будуть іншими операційними витратами.

Як відобразити в обліку списання автомобіля?

Відповідно до п. 33 П(С)БО 7, об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі чи невідповідності критеріям визнання активом.

Докладніше про це зазначено у п. 40 Методрекомендацій №561: об'єкт основних засобів списується з балансу при його вибутті внаслідок:

• продажу;
• ліквідації;
• безоплатної передачі;
• нестачі;
• остаточного псування;
• інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

Ліквідація відбувається внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, а саме через відсутність імовірності отримання в майбутньому економічних вигод, а продаж — при можливості отримання економічних вигід внаслідок продажу ОЗ.

Критеріїв того, як визначити «відсутність імовірності отримання в майбутньому економічних вигод», Мінфіном не встановлено. Отже, знову ця процедура лягає на плечі самого підприємства, і головним чинником прийняття рішення про ліквідацію ТЗ є одне — очікування.

Тому навіть якщо об'єкт ОЗ повністю замортизовано, але підприємство бажає використовувати його і далі, списувати такий об'єкт ОЗ не обов'язково.

Згідно з п. 41 Методрекомендацій №561, для визначення непридатності основних засобів до подальшої експлуатації, недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Тобто саме постійно діюча комісія приймає рішення про ліквідацію транспортного засобу.

В актах на списання (можна, хоч і не обов'язково, застосовувати форму №ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів») наводяться дані про об'єкт, зокрема: інвентарний номер, рік випуску (побудови), дата надходження на підприємство та введення в експлуатацію, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, інформація про кількість та вартість проведених ремонтів, технічний стан та причини списання. Крім того, в актах (у розділі «Розрахунок результатів списання об'єктів») зазначаються витрати на списання (із посиланням на відповідні первинні документи), а також перелік та вартість матеріальних цінностей, отриманих внаслідок ліквідації об'єкта.

Акти складаються у двох примірниках:

• один передається до бухгалтерії та буде підставою для відображення ліквідації транспортного засобу у бухобліку,
• другий буде підставою для передачі на склад (інше місце зберігання) матеріальних цінностей, які було отримано від ліквідації.

Складені акти затверджуються керівником — посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно із законодавством (статутом підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктами ОЗ, та після затвердження відображаються в бухгалтерському обліку.

Вибуття основних засобів внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, тобто ліквідації, відображається за кредитом рахунку 10 «Основні засоби».

За дебетом субрахунку 976 «Списання необоротних активів» відображається залишкова вартість списаних необоротних активів та витрати, пов'язані з їх ліквідацією (розбирання, демонтаж). Адже згідно з п. 29 П(С)БО 16 «Витрати» залишкова вартість ліквідованих необоротних активів відображається в обліку у складі інших витрат.

Відмітимо, що витрати, пов'язані з ліквідацією основних засобів, відображаються також за дебетом субрахунку 976 (наприклад, послуги сторонніх організацій, що здійснювали демонтаж, послуги із утилізації й т.п.).

Що стосується амортизації, її нарахування припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття такого об'єкта (п. 29 П(С)БО 7). Але якщо застосовується виробничий метод амортизації — її нарахування припиняється з дати, яка настає за датою вибуття об'єкта ОЗ. Під час відображення ліквідації у бухгалтерському обліку частина первісної вартості в сумі, що дорівнює накопиченій амортизації, згортається з такою амортизацією (Д-т 13 К-т 10).

Деталі та інші матеріали, отримані під час списання автомобіля, оприбутковуються з визнанням іншого доходу (субрахунок 746 «Інші доходи від звичайної діяльності») і зарахуванням на рахунки обліку матеріальних запасів.

Звертаємо увагу, що у разі вибуття об'єктів ОЗ, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта ОЗ включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу (п. 21 П(С)БО 7). Відповідно до рекомендацій Мінфіну, наведених у листі від 13.06.2007 р. №31-34000-10-16/12153, на суму такого перевищення роблять проведення: Д-т 411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів» К-т 441 «Прибуток нерозподілений».

Податок на прибуток

Ті платники податку на прибуток, які за пп. 134.1.1 ПКУ повинні застосовувати податкові різниці, мають пам'ятати, що у разі ліквідації їх визначений фінансовий результат має (п. 138.1, 138.2 ПКУ):

• збільшитися на суму на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів, визначеної відповідно до П(С)БО;
• зменшитися на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ.

Якщо авто було віднесено до невиробничих,то при його ліквідації слід буде збільшити фінрезультат на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до П(С)БО.

Податок на додану вартість

За п. 189.9 ПКУ, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Наразі визначення звичайної ціни для неконтрольованих операцій наводиться в пп. 14.1.71 ПКУ. Але про ліквідацію ОЗ в цьому визначенні не зазначено. Наведені в ньому алгоритми можуть бути застосовані для продажу, та не можуть використовуватися для списання. Тож наразі немає затвердженого підходу для визначення звичайної ціни з метою оподаткування ПДВ операції з ліквідації ОЗ.

Про те, як податківці будуть визначати звичайні ціни з метою оподаткування ПДВ, ми писали тут.

Але коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, то така ліквідація не є поставкою для цілей ПДВ.

Тож на підставі вищенаведеної норми ПКУ платникам ПДВ можна й оминути нарахування ПДВ при ліквідації основних засобів, якщо наслідком такого списання буде те, що ОЗ не зможе бути використано надалі за первісним призначенням. Документами, що підтверджують знищення, розібрання або перетворення основного засобу, є висновки відповідної експертної комісії щодо неможливості використання в майбутньому цих засобів за первісним призначенням та акти на їх списання відповідної форми. Зверніть увагу! Пунктом 189.10 ПКУ встановлено: якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються ПЗ з ПДВ.

Як відображається в обліку продаж автомобіля?

При відображенні в бухгалтерському обліку операції з продажу основних засобів потрібно керуватися нормами П(С)БО 27. Тобто перш ніж продати об'єкт ОЗ, його треба перевести у запаси — на субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» за залишковою вартістю. До вартості такого об'єкта також увійдуть витрати, пов'язані з підготуванням його до реалізації.

За п. 1 П(С)БО 27, необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу у разі, якщо:

• економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;
• вони готові до продажу у їх теперішньому стані;
• їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати визнання їх такими, що утримуються для продажу;
• умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;
• здійснення їх продажу має високу ймовірність, зокрема якщо керівництвом підприємства підготовлено відповідний план або укладено твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості.

При цьому п. 3 П(С)БО 27 встановлено, що первісне визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу проводиться на дату, коли щодо активів, групи вибуття задовольняються умови, наведені вище, або на дату оприбуткування активів, придбаних з метою продажу.

Необоротні активи, група вибуття, які визнані утримуваними для продажу, припиняють визнаватися у складі необоротних активів. На необоротні активи, утримувані для продажу, у т.ч. необоротні активи, що входять до групи вибуття, амортизація не нараховується (п. 6 П(С)БО 27).

Отже, переведення об'єкта з основних засобів до складу необоротних активів, утримуваних для продажу, має здійснитися на дату, коли дотримано всіх перелічених вище умов: Д-т 131 К-т 10, Д-т 286 К-т 10. Якщо хоча б однієї з умов не дотримано — переводити об'єкт зі складу основних засобів до необоротних, утримуваних для продажу, не можна.

Якщо необоротні активи, призначені для продажу, ще не реалізовані й обліковуються й далі, то надалі на кожну дату балансу вони відображаються у бухобліку за найменшою із двох величин — за балансовою вартістю або за чистою вартістю реалізації (п. 9 розд. ІІ П(С)БО 27).

За п. 5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід від реалізації необоротного активу, утриманого для продажу, відноситься до складу інших операційних доходів (п. 7 П(С)БО 15) та відображається на субрахунку 712 «Дохід від реалізації оборотних активів». При цьому не визнається доходом сума ПДВ, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Тож за загальним правилом сума нарахованих ПЗ з ПДВ буде виключатися із суми нарахованого доходу, пов'язаного з реалізацією необоротного активу, утриманого для продажу. Для цього треба буде зробити проведення Д-т 712 К-т 641/ПДВ.

Відповідно до п. 20 П(С)БО 16, собівартість реалізованих необоротних активів, які утримуються для продажу, відноситься до складу інших операційних витрат. Підтверджує це й опис субрахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів», наведений в Інструкції №291. Так, на цьому субрахунку ведеться облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо) і необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу.

Зауважимо, що Мінфін одного разу у листі від 25.07.2008 р. №31-34000-10-10/29072 висловив думку, що дохід від реалізації необоротних активів, утримуваних для продажу, слід відображати за кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності», а їх собівартість — за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності». Але ми притримуємося позиції, що слід застосовувати субрахунки 712 і 943, як це передбачено Інструкцією №291.

Для відображення заборгованості за необоротними активами, утримуваними для продажу, Інструкцією №291 призначено субрахунок 680 «Розрахунки, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу». Це говорить, що в проведення Д-т 361 К-т 712, яке зазвичай робиться при реалізації ОЗ, треба додати кореспонденцію з субрахунком 680 (Д-т 680 К-т 712, Д-т 361 К-т 680). Втім, на практиці мало хто робить такі проведення, тому, на нашу думку, використовувати їх не обов'язково і таку заборгованість цілком правильно буде обліковувати за дебетом субрахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

У разі реалізації об'єкта основних засобів, який переведено до групи вибуття, треба скласти Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма №ОЗ-1). Порядок оформлення цього акта встановлено Наказом №352. Його складають у трьох примірниках: перші два — для підприємства, яке передає основний засіб (перший примірник додається до звіту, а другий — до повідомлення на передачу та для акцепту), третій — особі, що приймає основні засоби.

Втім, на нашу думку, підприємство може оформити й іншу форму первинного документа про таку реалізацію, наприклад, накладну. Головне, щоб такий первинний документ містив усі обов'язкові реквізити первинного документа, встановлені ст. 9 Закону про бухоблік. А от переведення ОЗ до групи вибуття можна оформити і відповідним наказом про таке переведення.

Податок на прибуток

Як правило, автомобіль на підприємстві належить до виробничих основних засобів — тобто використовується у господарській діяльності (спрямованій на отримання доходу).

Тому ті платники податку на прибуток, які за пп. 134.1.1 ПКУ повинні застосовувати податкові різниці, мають пам'ятати, що у разі продажу або іншого способу вибуття ОЗ їх визначений фінансовий результат має (п. 138.1, 138.2 ПКУ):

• збільшитися на суму на суму залишкової вартості окремого об'єкта виробничих основних засобів, визначеної відповідно до П(С)БО;
• зменшитися на суму залишкової вартості окремого об'єкта виробничих основних засобів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ.

Податок на додану вартість

При постачанні основних виробничих або невиробничих засобів база оподаткування ПДВ визначається відповідно до п. 188.1 ПКУ, а саме виходячи з їх договірної вартості.

При цьому база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни).

Тож у разі продажу ОЗ за договірною ціною, яка більша від балансової вартості ОЗ або дорівнює їй, підприємство нараховує ПЗ з ПДВ саме з договірної вартості. Відповідно до п. 201.1 ПКУ, продавець складає одну ПН на покупця та реєструє її в ЄРПН.

Якщо ж ОЗ буде продаватися за ціною нижче його балансової вартості, то підприємство має нарахувати ПЗ з ПДВ:

• на договірну ціну;
• на суму перевищення балансової вартості над договірною ціною.

При цьому такому продавцю ОЗ доведеться на дату першої події скласти дві ПН: одну на покупця на договірну ціну, а другу — на самого себе з типом причини 15. замість позначки «Х» зазначається код ознаки 3 та зазначається тип причини 15 — Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання.

Така ПН отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої ПН, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

У графі 2 — опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця), крім номенклатури автомобілю також зазначається «перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання».

Графи 3.1, 3.2, 3.3, 4, 5, 12 не заповнюються.

Інші графи зведеної ПН заповнюються без особливостей.

Які дії повинне здійснити підприємство при викраденні автомобіля?

Транспортний податок

Податківці у своїх роз'ясненнях вказують, що у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який є об'єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, у якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем. Проте такий факт має бути підтверджений відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов'язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання.

Податок на додану вартість

Відповідно до п. 189.9 ПКУ, встановлення факту викрадення основних засобів не призводить до нарахування платником ПДВ податкових зобов'язань з ПДВ, незалежно від того, чи встановлено винних осіб, що вчинили крадіжку, та чи стягуються з таких осіб втрати, якщо такий факт підтверджується відповідно до законодавства.

Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події затверджена наказом МВС від 06.11.2015 р. №1377.

Факт викрадення товарів підтверджуватимуть інвентаризаційні документи й документ з органу поліції (довідка, лист, акт тощо), на підставі яких операцію з викрадення відображають в обліку.

Тобто операція з ліквідації основних засобів у разі їх викрадення, яке підтверджено інвентаризаційними документами та відповідними документами органів поліції, для цілей оподаткування ПДВ не розглядається як операція з постачання товарів, та податкові зобов'язання за операцією з ліквідації таких основних засобів згідно з п. 189.9 ПКУ не визначаються.

При цьому у підприємства може виникнути обов'язок нарахувати ПДВ на підставі пп. «г» п. 198.5 ПКУ, якщо при придбанні такого основного засобу було відображено податковий кредит.

Для нарахування ПЗ потрібно скласти не пізніше останнього дня звітного періоду, в якому встановлено факт викрадення основних засобів, і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну, виходячи з їх балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок такого звітного періоду, з типом причини 13 та зареєструвати її своєчасно у ЄРПН.

Відображення в обліку

При крадіжці автомобіля його списання відбувається тому, що об'єкт не відповідає визначенню активу й основного засобу, наведеному у п. 4 П(С)БО 7.

На день встановлення крадіжки авто в обов'язковому порядку проводять інвентаризацію (п. 7 розд. І Положення №879). Розпочинають її відповідно до наказу керівника.

Але оскільки факт крадіжки мають встановити ще і працівники правоохоронних органів, крім документів про проведену інвентаризацію потрібні ще й документи про відкриття та результати кримінальної справи, довідка МВС про зняття з обліку автотранспортного засобу тощо.

Щодо відшкодування вартості викрадених основних засобів страховою компанією або орендатором, хочемо зазначити, що в бухгалтерському обліку така операція визнаватиметься доходом підприємства відповідно до П(С)БО 15.

Бухгалтерський облік викрадення авто

У бухгалтерському обліку списання викраденого авто відображають такими проведеннями:

1) Д-т 131 К-т 105 — на суму зносу;

2) Д-т 976 К-т 105 — на суму залишкової вартості автомобіля;

3) нарахування ПДВ на підставі п. 198.5 ПКУ буде відображатися проведенням: Д-т 949 К-т 641. Відповідно до п. 1.3 Інструкції з бухобліку ПДВ, суми податкових зобов'язань з ПДВ відображаються платниками цього податку за кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість» у кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат діяльності — у випадках втрат і витрат матеріальних цінностей та інших ресурсів понад встановлені норми. Тож у разі викрадення авто, зафіксованого у протоколі інвентаризаційної комісії, потрібно нарахувати ПДВ на підставі відповідної бухгалтерської довідки. Відповідно, нарахування податкових зобов'язань з ПДВ буде збільшувати витрати підприємства;

4) одночасно сума збитків, понесених унаслідок викрадення, яка дорівнює залишковій вартості автомобіля, відображається на позабалансовому рахунку 072 «Невідшкодовані недостачі та втрати від псування цінностей». Ці суми відображають за балансом до моменту встановлення винних осіб.

Відповідно до п. 29 П(С)БО 7 та п. 27 Методрекомендацій №561, у бухгалтерському обліку викрадений об'єкт ОЗ (автомобіль) припиняє амортизуватися починаючи з місяця, наступного за місяцем його списання.

Відшкодування збитку винною особою. Після встановлення винних осіб розрахована сума збитку, який вони мають відшкодувати, відображається за дебетом субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків».

У бухгалтерському обліку це буде відображено проведеннями:

1) 072 — сума збитків списується з позабалансового рахунку;

2) Д-т 375 К-т 746 — відображено дохід, який отримає підприємство внаслідок відшкодування нанесеної шкоди винною особою;

3) Д-т 311 (301) К-т 375 — надходження коштів від винної особи на рахунок у банку або до каси.

Як відображаються в обліку витрати на ТО та ремонт автомобіля?

Облік витрат на ТО

Відповідно до абз. 3 п. 1.3 Положення №102, технічне обслуговування (ТО) — це комплекс операцій чи операція щодо підтримання роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування. Крім того, в додатках А та Б до Положення №102 наведено приблизний перелік операцій із ТО автотранспорту. Розрізняють такі види ТО, які необхідно проводити регулярно при експлуатації автомобіля:

• щоденне обслуговування (перелік робіт наведено в п. 3.5 Положення №102);
• ТО-1 — проводиться для легкових автомобілів і автобусів — при пробігу в 5 000 км; для вантажних автомобілів і створених на їх базі — при пробігу в 4 000 км (перелік робіт наведено у додатку А до Положення №102);
• ТО-2 — проводиться для легкових автомобілів і автобусів — при пробігу в 20 000 км; для вантажних автомобілів і створених на їх базі — при пробігу в 16 000 км (перелік робіт наведено у додатку Б до Положення №102);
• сезонне ТО — проводиться два рази на рік одночасно з проведенням ТО-2 (перелік робіт наведено у додатку В до Положення №102).

Бухгалтерський облік

Будь-які витрати, що їх підприємство здійснює для підтримання автомобіля в робочому стані (на технічний огляд, нагляд, обслуговування, ремонт тощо), з метою одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, слід включати до витрат (п. 15 П(С)БО 7 та п. 32 Методрекомендацій №561). А отже, витрати на ТО — як витрати на підтримання об'єкта ОЗ у робочому стані — списують до витрат у звітному періоді понесення (капіталізацію витрат не здійснюють). Залежно від того, з якою метою використовують авто, визначається стаття витрат у бухгалтерському обліку. Тож якщо автомобіль використовують:

— у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, то всі витрати відносять на дебет рахунку 23 «Виробництво»;

— із загальновиробничою метою — на дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»;

— з адміністративною метою — на дебет рахунку 92 «Адміністративні витрати»;

— з метою збуту — на дебет рахунку 93 «Витрати на збут»;

— з іншою метою — на дебет субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Якщо ТО виконується підприємством самостійно, то витрати відображаються такими проведеннями:

Д-т 23 (91, 92, 93, 949) К-т 661 — оплата праці працівників, які здійснюють ТО;

Д-т 23 (91, 92, 93, 949) К-т 651 — нарахування на оплату праці працівників, які здійснюють ТО;

Д-т 23 (91, 92, 93, 949) К-т 207 — витратні матеріали.

Якщо ТО виконується на станції технічного обслуговування, то витрати відображаються проведенням Д-т 23 (91, 92, 93, 949) К-т 631.

Податковий облік

Податок на прибуток. У розділі ІІІ ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування в частині операцій із техобслуговування автомобілів. Тому вартість ТО транспортного засобу в повній мірі потрапить до податкових витрат.

Що ж стосується проведення ТО на авто, що використовується не у господарській діяльності підприємства, то розділ ІІІ ПКУ наразі також не передбачає коригування фінансового результату до оподаткування на негосподарські витрати.

Податок на додану вартість

Суми нарахованого (сплаченого) ПДВ при отриманні послуг з ТО (чи за витратами, здійсненими при самостійному проведенні ТО) можна віднести до ПК з ПДВ, за умови наявності належним чином оформленої і зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної (п. 198.3, 201.10 ПКУ). Дата збільшення податкового кредиту визначається на загальних підставах відповідно до п. 198.2 ПКУ.

Втім, якщо авто, на якому було проведено ТО, використовується у негосподарській діяльності підприємства чи в не оподатковуваних ПДВ операціях, то згідно з п. 198.5 ПКУ слід буде нарахувати «технічні» ПЗ з ПДВ, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну.

Якщо при проведенні ТО автомобіля на СТО використані матеріали (запчастини) замовника (автовласника), то вважаємо, що при їх передачі не виникає ПЗ з ПДВ. Адже така операція не є поставкою в розумінні ст. 185 ПКУ і, відповідно, не є об'єктом оподаткування ПДВ. Також не потрібно проводити коригування «вхідного» ПК з ПДВ, бо ці матеріали (запчастини) використані в господарській діяльності.

Облік витрат на ремонт автомобіля

Ремонт — це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин, а капітальний ремонт — це ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у т. ч. базових (п. 1.3 Положення №102).

На підставі цих документів бухгалтер (разом із начальником транспортного відділу чи головним інженером — якщо ви за штатним розписом маєте таких працівників) визначає, чи належать виконані роботи до ТО, чи вони є ремонтом автомобіля (поточним або капітальним).

Термін «поліпшення» в Положенні №102 не визначений. На практиці під поліпшеннями маються на увазі конструктивні зміни в автомобілі, які додають нові (розширюють наявні) можливості автомобіля. Прикладами поліпшень можуть бути: встановлення сигналізації (підвищується захищеність автомобіля від несанкціонованого використання), встановлення газового обладнання (дозволяє зекономити вартість проїзду), установка фаркопа (дозволяє використовувати причіп), установка тенту над кузовом (з'являється захист вантажів від зовнішніх факторів).

Бухгалтерський облік

Будь-які витрати, що їх підприємство здійснює для підтримання автомобіля в робочому стані, зокрема, на ремонт, з метою одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, слід включати до витрат (п. 15 П(С)БО 7 та п. 32 Методрекомендацій №561). А отже, витрати на поточний ремонт — як витрати на підтримання об'єкта ОЗ у робочому стані — списують до витрат у звітному періоді понесення (капіталізацію витрат не здійснюють).

Що ж стосується витрат на капітальний ремонт, то такі витрати можуть бути як витратами звітного періоду, так і витратами у вигляді збільшення первісної вартості відремонтованого авто.

Так, п. 30 Методрекомендацій №561 говорить, що витрати на капітальний ремонт об'єктів ОЗ визнаються витратами звітного періоду. Адже, як ми вище зауважили, капітальний ремонт авто також виконується для відновлення його справності, тобто з метою одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід.

Витрати на підтримання авто в робочому стані (поточний ремонт й капремонт як відновлення справності) залежно від того, з якою метою використовують автомобіль, відображаються проведеннями:

Д-т 23, 91, 92, 93, 94, 97 К-т 631 (685) — якщо ремонтні роботи здійснювалися підрядним способом;

Д-т 23, 91, 92, 93, 94, 97 К-т 13, 20, 22, 65, 66 тощо — якщо ремонт робили самостійно (господарським способом).

Втім, внаслідок проведення капремонту може здійснюватись і збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання авто. У такому разі слід говорити про капремонт як поліпшення. Так, прикладами такого поліпшення на авто є модифікація, модернізація об'єкта ОЗ з метою подовження терміну його корисної експлуатації (пп. «а» п. 31 Методрекомендацій №561).

Нагадаємо, що згідно п. 14 П(С)БО 7 витрати, пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією основного засобу, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання такого об'єкта, є поліпшенням. Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта ОЗ, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням ОЗ, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.

Якщо ж ремонт авто спричинює його поліпшення, то витрати на таке поліпшення капіталізуються. Проведення будуть такими:

Д-т 152 К-т 631 (685) — якщо роботи проводила підрядна організація;

Д-т 152 К-т 13, 20, 22, 65, 66 тощо — якщо підприємство самостійно проводить ремонтні роботи.

Надалі при завершенні ремонтних робіт слід зробити проведення Д-т 105 К-т 152, наслідком якого є збільшення первісної вартості автомобіля (тобто капіталізація витрат на ремонт).

Відзначимо, що витрати на поліпшення об'єкта ОЗ, у результаті яких збільшуються первісно очікувані економічні вигоди від його використання, збільшують первісну вартість такого об'єкта. Отже, збільшується й база для нарахування амортизації — вартість, що амортизується, тож після поліпшення підприємству потрібно розрахувати нову норму щомісячної амортизації.

Крім цього, оскільки поліпшення може істотно покращити характеристики об'єкта ОЗ, то, як правило, зростає й строк корисного використання (експлуатації) об'єкта ОЗ.

Нагадаємо, що згідно з п. 25 П(С)БО 7 строк корисного використання (експлуатації) об'єкта ОЗ переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання, адже зміну строку корисного використання (експлуатації) основних засобів можна вважати зміною в облікових оцінках згідно з П(С)БО 6.

Заміна компонента ОЗ. Також слід згадати й про заміну запчастини, яка обліковується як ОЗ. Відповідно п. 4 П(С)БО 7, якщо один об'єкт ОЗ складається із частин, котрі мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з таких частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт ОЗ.

А згідно з п. 29 Методрекомендацій №561 заміна окремих важливих компонентів (частин) ОЗ (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо строк корисного використання такої частини відрізняється від строку корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. За цих обставин заміна згаданого компонента відображається капітальними інвестиціями в придбання нового об'єкта основних засобів (Д-т 152 К-т 207, 685, 661, 651, Д-т 105 К-т 152) і списанням заміненого об'єкта (Д-т 131 К-т 105, Д-т 976 К-т 105).

Якщо в основному засобі виходить з ладу один із його важливих компонентів (частин), який неможливо відновити, а лише замінити, то ситуацію з вилучення зламаного компоненту слід розглядати як часткову ліквідацію об'єкта. Згідно з п. 35 П(С)БО 7, у разі часткової ліквідації об'єкта ОЗ його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються, відповідно, на суму первісної (переоціненої) вартості й зносу ліквідованої частини об'єкта.

Рішення про те, який саме вид ремонту було здійснено, приймає керівник за участі головного інженера чи механіка (за наявності таких посад на підприємстві). Саме керівник, проаналізувавши здійснені підприємством ремонтні роботи щодо автомобіля, повинен вирішити, чи спрямовані вони на підвищення його техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) як об'єкта ОЗ, що спричинить у майбутньому збільшення економічних вигід, чи їх результатом є лише підтримання об'єкта ОЗ у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання (п. 29 Методрекомендацій №561).

І кілька слів про документування витрат на ремонти. Так, факт передачі авто сторонній організації на час ремонту бажано засвідчити актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма №ОЗ-1, затверджена Наказом №352). Цей документ оформляє замовник послуг ремонту. Після закінчення ремонтно-поліпшувальних робіт виконавець видає підприємству відповідний документ, наприклад акт виконаних робіт (п. 7 р. V Правил №615). На його підставі бухгалтер складе акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (типова форма №ОЗ-2, затверджена Наказом №352).

Якщо ремонтні роботи підприємство проводить самостійно, то найчастіше оформляють наряд-замовлення на виконання робіт, накладну на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма №М-11, затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 р. №193), акти за формою №ОЗ-1 та №ОЗ-2. Крім того, інформацію про ремонт ОЗ слід відображати і в Інвентарній картці обліку основних засобів (типова форма №ОЗ-6, затверджена Наказом №352).

Податковий облік

Податок на прибуток. Відповідно до пп. 138.3.2 ПКУ, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення й ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію чи інші поліпшення невиробничих ОЗ, тобто ОЗ, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Тож у разі ремонту (поточного чи капітального), реконструкції, модернізації чи іншого поліпшення невиробничих основних засобів витрати не збільшують амортизаційну вартість для нарахування амортизації в податковому обліку.

Що ж стосується виробничих ОЗ, то згідно з пп. 138.3.1 ПКУ розрахунок податкової амортизації таких ОЗ здійснюють за правилами бухгалтерського обліку. Тому й вартість об'єктів для амортизації в податковому обліку формується за правилами бухобліку.

Податок на додану вартість

Платник податку має включити «вхідний» ПДВ у вартості проведених ремонтів і поліпшень авто до ПК згідно з п. 198.3 ПКУ. Щоправда, підтвердженням податкового кредиту з ПДВ є зареєстровані в ЄРПН податкові накладні.

Датою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата події, яка відбулася раніше (п. 198.2 ПКУ):

— або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

— або дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому, якщо відремонтовані чи поліпшені авто використовуються в операціях, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, в операціях, звільнених від оподаткування, або ж в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку, тоді потрібно буде нарахувати «технічні» податкові зобов'язання з ПДВ на підставі пп. 198.5 ПКУ.