• Посилання скопійовано

Кому і коли подається річна фінансова звітність?

01.

Кому і коли подається річна фінансова звітність?

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону про бухоблік, порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади, крім суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, та банків, визначаються Кабміном, а саме — Порядком №419.

Відповідно до п. 2 Порядку №419, фінансова звітність подається:

— органам, до сфери управління яких належать підприємства,

— трудовим колективам на їх вимогу,

— власникам (засновникам) відповідно до установчих документів,

— іншим органам та користувачам згідно із законодавством, зокрема органам державної статистики. Зокрема, п. 46.2 ПКУ встановлює обов'язок подання платниками податку на прибуток до органів ДФС фінансової звітності як додатка до декларації з цього податку.

02.

Коли подається фінансова звітність до органів статистики?

Перш за все слід зазначити, що фінансова звітність має два типи форм: так звані велика і мала.

Великими або повними називають типи форм, які затверджені НП(С)БО 1. Це тип фінзвітності, яку підприємства складають виключно про себе, і тип звітності, який має назву корпоративної, яку головні підприємства складають за наслідками своєї діяльності та діяльності підприємств, які вони контролюють.

Ці типи мають назву великої або повної фінансової звітності, оскільки вона містить у собі 4 звіти (Баланс, Звіт про фінансовий результат, Звіт про власний капітал та Звіт про рух грошових коштів) і примітки до них (типова форма яких затверджена наказом Мінфіну від 29.11.2000 р. №302).

Але існує ще і скорочений тип фінзвітності, форми якого затверджені П(С)БО 25 у складі Балансу та Звіту про фінансові результати. Це форми Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва та Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва. Як видно з назви, такі форми фінзвітності мають право складати лише ті підприємства, які віднесено цим стандартом до малого підприємництва. Докладніше про це ми розповімо далі.

А зараз зупинимось лише на періодичності та строках подання такої фінзвітності.

Щодо періодичності слід зазначити, що базовим звітним періодом для будь-якої фінзвітності є календарний рік — це прямо передбачено ст. 13 Закону про бухоблік. При цьому:

— перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.

— звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Але в деяких випадках підприємства складають фінзвітність і за коротший період. Вона має назву проміжної фінансової звітності. Іноді це відбувається за рішенням керівництва самого підприємства (наприклад, на вимогу його власників) або інших користувачів фінзвітності (наприклад, банків при видачі кредиту, або за вимогою контрагента при укладанні іншої господарської угоди). Тією ж статтею 13 Закону про бухоблік передбачено, що відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди. Отже, за рішенням підприємства проміжна фінзвітність може складатись постійно (згідно з наказом про облікову політику) і періодично, в разі потреби.

Деякі випадки складання проміжної фінзвітності прямо передбачені законодавством. Зокрема, ст. 11 Закону про бухоблік прямо вимагає подання від підприємств як річної, так і проміжної фінзвітності. Хоч в ній і зазначається про скорочену фінзвітність для суб'єктів малого підприємництва, цей закон нічого не говорить про періодичність її складання. Натомість Мінфін у листі від 12.04.2011 р. №31-08410-06-5/95457 говорив, що юридичні особи, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 ПКУ, зобов'язані складати та подавати до відповідних органів фінансову звітність, передбачену для суб'єктів малого підприємництва, один раз на рік. Час минав, і зміни, внесені до ПКУ, скасували колишню редакцію п. 154.6 ПКУ. Але це роз'яснення залишається актуальним і зараз — ті підприємства, які складають Спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, звітують до органів статистики лише раз на рік. Решта повинні робити це щокварталу.

Відповідно до п. 5 Порядку №419, проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев'ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам статистики не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 28 лютого наступного за звітним року. Таким чином, річна фінзвітність за 2018 рік до органів статистики подається до 28 лютого 2019 р.

Зверніть увагу! Пунктом 10 Порядку №419 визначено, що у разі коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання звітності переноситься на перший після вихідного робочий день. Хоч у 2019 році щодо річної фінзвітності це правило не спрацює, про нього слід пам'ятати.

03.

Коли треба подавати фінзвітність до органів ДФС?

Проміжна (за I квартал, перше півріччя, дев'ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами органам ДФСУ у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств (п. 5 Порядку №419).

Але це ще не все. Згідно з п. 46.2 ПКУ, платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність. Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід'ємною частиною.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені пунктом 133.4 ПКУ, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, утворені в порядку, визначеному законом, звітують у разі порушень пункту 133.4 ПКУ), та річну фінансову звітність.

Нагадаємо, що згідно з п. 49.18 ПКУ податкові декларації з податку на прибуток подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

  • календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.6 ПКУ);
  • календарному року для «квартальних» платників податку на прибуток — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 ПКУ).

Отже, незалежно від того, як часто платники податку на прибуток подають декларацію з цього податку, за 2018 рік вони мають однаковий граничний строк звітування. У 2019 році цей строк настає 1 березня 2019 р.

Зверніть увагу! Згідно з п. 49.20 ПКУ, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Хоч у 2019 році щодо річної звітності з податку на прибуток це правило не спрацює, про нього слід пам'ятати.

04.

Хто має проходити щорічний аудит фінансової звітності за 2018 рік?

Підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня 2019 року оприлюднити річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність за 2018 рік разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством.

Підприємства, що становлять суспільний інтерес, — це підприємства — емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які відповідно до Закону про бухоблік належать до великих підприємств.

Зверніть увагу! У статті 14 Закону про бухоблік є і ще дві норми.

1. Великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі).

2. Інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, зобов'язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці (у повному обсязі).

Але в листі Мінфіну від 07.12.2018 р. №35210-06-5/32299 наголошувалось на тому, що відповідно до пункту 1 розділу II Закону №2164 ці норми набирають чинності з 01 січня 2019 року.

Таким чином, великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства, інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, оприлюднюють річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком починаючи з фінансової звітності за 2019 рік.

Водночас у цьому листі повідомлялось, що з метою надання впевненості щодо показників фінансової звітності підприємств, наведених в абзаці другому частини третьої статті 14 Закону, які вперше застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності (далі — МСФЗ) з датою переходу 01.01.2018 р. та перераховують проміжну фінансову звітність, річну фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за 2018 рік, включаючи вступний баланс на 01.01.2018 р. за МСФЗ згідно з вимогами МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності», доцільно оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на веб-сторінці починаючи з фінансової звітності за 2018 рік.

Якщо підприємства серед тих, що наведені вище, немає або воно не відповідає критеріям тих, для кого встановлено обов'язок проходження щорічного аудиту, то такому підприємству проходити щорічний аудит не обов'язково. Навіть якщо таке підприємство пройде аудит у добровільному порядку, оприлюднювати результати аудиту воно не зобов'язане.

Як бути, якщо у підприємства немає власної веб-сторінки? Де розміщувати фінансову звітність та аудиторський висновок? Оскільки Законом про бухоблік вводиться безумовний обов'язок із такого розміщення фінзвітності та аудиторського висновку на офіційному веб-сайті юрособи, то такий веб-сайт доведеться створити, хоча б і з цією єдиною метою.

05.

Що буде, якщо фінансову звітність та/або аудиторський висновок не було оприлюднено?

На сьогодні за це передбачено адміністративну відповідальність за ст. 163-16 КУпАП.

Порушення порядку оприлюднення фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності разом з аудиторським звітом тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17000 до 34000 грн).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34000 до 51000 грн).

06.

Чи потрібно подавати уточнену фінансову звітність при виправленні помилок?

Змінами, внесеними до Закону про бухоблік, що набрали чинності з 01.01.2018 р., передбачено можливість уточнення фінансової звітності, в тому числі з метою виправлення помилок.

Так, п. 6 ст. 14 Закону про бухоблік передбачено, що підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності у таких випадках:

  • за результатами проведення аудиторської перевірки;
  • з метою виправлення самостійно виявлених помилок;
  • з інших причин.

Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності фінансової звітності здійснюються у такому самому порядку, як і фінансової звітності, що уточнюються.

Отже, слід врахувати таке:

  • подання уточненої фінансової звітності в обов'язковому порядку не вимагається, підприємства можуть робити це на власний розсуд;
  • окремі уточнені форми фінансової звітності відсутні, тож уточнена фінзвітність з правильними показниками подається за формами, затвердженими НП(С)БО 1 та наказом Мінфіну від 29.11.2000 р. №302 (примітки до фінансової звітності);

Правила виправлення помилок у бухгалтерському обліку визначено нормами П(С)БО 6.

Усі помилки, допущені у бухгалтерському обліку і, як наслідок, — у фінансовій звітності, можна розподілити на дві групи:

1) які були допущені у попередніх періодах, але у звітному році (тобто в проміжній фінзвітності поточного року)

2) які були допущені у попередніх роках.

Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. Тобто таку фінзвітність слід перездати.

А ось помилки минулих років, у свою чергу, бувають двох типів:

1) які не вплинули на суму доходів і витрат за попередні звітні періоди. Переважно такі помилки полягають у тому, що в попередніх звітних періодах були неправильно класифіковані окремі статті балансу, при цьому на суму доходів та витрат це не вплинуло. Виправляють такі помилки шляхом коригування відповідних статей балансу на початок звітного року без коригування сальдо нерозподіленого прибутку;

2) які вплинули на суму доходів і витрат за попередні періоди. Їх виправлення здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року і, за потреби, інших статей балансу.

Виправлення помилок оформляють за допомогою бухгалтерської довідки, в якій треба описати суть помилки, навести помилкові бухгалтерські проведення, які були зроблені в минулих періодах, зазначити правильні проведення, які слід було відобразити в обліку.

А ще інформація про виправлені помилки наводиться у примітках до фінзвітності (п. 20 П(С)БО 6). При цьому зазначають:

— зміст і суму помилки;

— статті фінансової звітності минулих періодів, які були переобраховані з метою повторного подання порівняльної інформації;

— факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.

Але такий порядок виправлення помилок застосовується в усіх випадках, крім випадку, коли фінансова звітність подавалась платником податку на прибуток до ДФС. Про це читайте далі.

07.

Уточнення фінзвітності разом із декларацією з податку на прибуток

Оскільки фінансова звітність подається разом з податковою декларацією з податку на прибуток підприємств, то у разі виправлення помилок у такій декларації та при поданні уточнюючого розрахунку необхідно також подати до контролюючого органу виправлену фінансову звітність.

Згідно з п. 46.2 ПКУ, платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ. Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ПКУ, платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід'ємною частиною. Форму Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджено Наказом №897. Фінансова звітність подається як додаток ФЗ до декларації.

Порядок виправлення платником податку самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним декларації, визначено нормами ст. 50 ПКУ. Відповідно до п. 50.1 ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податку виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до неї за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, у разі виявлення помилок у фінансовій звітності, яка є додатком ФЗ до декларації, платник податків повинен подати разом з уточнюючою декларацією виправлений додаток ФЗ до неї. При цьому відповідно до п. 46.4 ПКУ платник податків може подати доповнення до такої декларації, складене за довільною формою, з поясненням проведених виправлень у фінансовій звітності.

08.

Яку роботу слід провести перед складанням річної фінансової звітності?

Перш ніж складати річну фінзвітність, потрібно провести деяку роботу.

1. Відобразити в бухобліку результати обов'язкової річної інвентаризації — у тому місяці, коли її було завершено. Про річну інвентаризацію ми писали на сайті «ДК», про річну інвентаризацію каси — у «ДК» №50/2018, а в листопаді 2018 р. вийшов електронний спецвипуск, присвячений питанням інвентаризації.

2. З урахуванням, зокрема, результатів інвентаризації, за потреби потрібно перекваліфікувати активи та зобов'язання, списати їх або нарахувати чи скоригувати резерви. Наприклад, в складі оборотних активів не можуть обліковуватися необоротні активи (наприклад, довгострокова дебіторська заборгованість не може обліковуватись на рахунках, призначених для короткострокової заборгованості) і навпаки. Аналогічно у складі довгострокових зобов'язань не можуть бути відображені поточні зобов'язання (наприклад, частина довгострокового кредиту банку, що підлягає погашенню протягом наступного року, має обліковуватись у складі короткострокових боргів) і навпаки.

3. Якщо підприємство веде облік розрахунків із покупцями та постачальниками без застосування рахунків обліку виданих і отриманих авансів (такий підхід формально не відповідає Інструкції №291, проте широко використовується на практиці), на дату річного балансу потрібно аванси віднести на відповідні субрахунки 371 та 681 або зробити їх аналітичне виділення на рахунках 36 та 63.

4. У разі обліку овердрафтів за кредитом рахунка обліку грошових коштів у банку (31) на кінець року перенести від'ємні залишки по рахунку 31 на рахунок обліку кредитів банку (рахунок 60). З цього питання є досить давній лист Мінфіну від 09.12.2003 р. №31-04200-30-5/7021, де Мінфін радить відображати овердрафт за кредитом рахунку 31, але інформацію про нього (себто від'ємне сальдо за рахунком 31) наводити у статті балансу про короткострокові кредити банків. Хоча, строго кажучи, при використанні овердрафтових сум відповідні записи слід робити безпосередньо у кореспонденції з рахунком 60, а не 31, тоді кредитового сальдо на активному рахунку 31 не буде. На практиці використовують обидва варіанти обліку овердрафту. Компромісним варіантом може бути поточний облік овердрафту на рахунку 31 (бо так справді зручніше у щоденній роботі, і на жодну звітність це не впливає), а на кожну дату балансу слід переносити від'ємний залишок на рахунок 60 операцією: Д-т 31 К-т 60. На початку наступного звітного періоду робиться зворотний запис: Д-т 60 К-т 31. Таким чином, на дату балансу залишки на рахунках 31 та 60 будуть сформовані правильно, що дозволить правильно складати баланс автоматично за допомогою програмного забезпечення.

5. Відобразити нарахування податків та зборів за звітний рік. Якщо на момент складання балансу достовірних даних про суму таких податків ще немає, але вони є істотними, слід нарахувати відповідні резерви. Зокрема, це стосується річного податку на прибуток, суму якого треба буде віднести на фінансовий результат (Д-т 79 К-т 98). Як правило, податок на прибуток нараховується лише після того, як фінрезультат визначено та проведено всі коригування фінрезультату відповідно до ПКУ. Зокрема, на цьому етапі визначаються відстрочені податки відповідно до П(С)БО 17. Показники балансу на кінець року порівнюються з оцінкою його статей за податковими правилами і розраховуються тимчасові різниці між ними, які беруть участь в розрахунку відстрочених податків. Якщо підприємство є платником єдиного податку, але з певних причин подає повний фінансовий звіт замість малого або скороченого (за формами, що затверджені П(С)БО 25), воно повинне нарахувати єдиний податок за звітний рік.

6. Закрити рахунки обліку витрат періоду (92, 93, 94), що повністю відносяться до операційних витрат у періоді їх виникнення, рахунок обліку інших (неопераційних) витрат — 97 шляхом віднесення їх дебетового залишку на фінансовий результат (рахунок 79). При використанні 8-го класу рахунків (витрати за елементами) перед цим також закрити 8-й клас рахунків.

7. Закрити рахунки обліку доходів (рахунки класу 7) шляхом віднесення їх кредитового залишку на фінансовий результат (рахунок 79).

8. Визначити річний фінансовий результат — прибуток або збиток шляхом віднесення відповідного залишку за рахунком 79 на відповідний субрахунок рахунку 44 та вивести сальдо на одному із субрахунків рахунку 44 (441, 442).

09.

За якими формами подається річна фінансова звітність?

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про бухоблік, склад та форми фінансової звітності підприємств установлюються Мінфіном за погодженням із Держстатом. На сьогодні є п'ять форм фінансової звітності:

  • форма №1 — Баланс (Звіт про фінансовий стан), форма затверджена НП(С)БО 1;
  • форма №2 — Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), форма затверджена НП(С)БО 1;
  • форма №3 — Звіт про рух грошових коштів (затверджено дві форми звіту: за прямим та за непрямим методом), форма затверджена НП(С)БО 1;
  • форма №4 — Звіт про власний капітал, форма затверджена НП(С)БО 1;
  • форма №5 — Примітки до річної фінансової звітності, форма затверджена наказом Мінфіну від 29.11.2000 р. №302.

До складу річної фінзвітності входять усі п'ять форм. Усі ці форми певним чином повинні бути узгоджені між собою — тобто певні рядки однієї форми повинні відповідати певним рядкам іншої форми. Як саме порівнювати показники фінзвітності, можна дізнатися з Методичних рекомендацій з перевірки порівнянності показників фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну від 11.04.2013 р. №476. Докладніше ми розповімо про це у наступних матеріалах.

Додаткові форми звітності, які формально не входять до фінансової звітності, але подаються разом з нею, — це звіт про управління та звіт про платежі на користь держави (див. п. 2 Порядку №419).

Підприємства (крім бюджетних установ, мікропідприємств та малих підприємств) подають разом з річною фінансовою звітністю звіт про управління. Середні підприємства мають право не відображати у звіті про управління нефінансову інформацію. Мінфін наказом від 07.12.2018 р. №982 затвердив Методичні рекомендації зі складання звіту про управління. Форму звіту про управління не затвердили, тому кожне підприємство відповідно до визначення та опису змісту цього звіту має самостійно розробити його форму. Звіт про управління містить додаткову інформацію, що не включена до фінансової звітності, зокрема достовірний огляд розвитку підприємства та його діяльності за звітний період з описом ризиків і невизначеностей, з якими стикається підприємство.

Підприємства, які провадять діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення або заготівлю деревини і при цьому становлять суспільний інтерес, подають разом з річною фінансовою звітністю звіт про платежі на користь держави. Про цей звіт ми писали в «ДК» №01-02/2019.

10.

Як взаємопов'язані форми фінансової звітності?

Усі форми фінзвітності так чи інакше узгоджуються між собою. Жодна форма не існує сама по собі, не стикуючись з іншими формами.

1. Якщо у звітному році підприємство не виправляло помилки минулих років та не розподіляло накопичений прибуток, то чистий фінрезультат у рядках 2350 або 2355 звіту про фінрезультати збігається зі зміною показника нерозподіленого прибутку у рядку 1420 балансу від початку до кінця року.

2. Зміна суми показників рядків 1410 та 1415 пасиву балансу (збільшення чи зменшення за звітний рік) має відповідати підсумку розділу ІІ звіту про фінрезультати у рядку 2450.

3. Показники розділу І пасиву балансу на початок року повинні відповідати показникам рядка 4095 звіту про власний капітал.

4. Показники розділу І пасиву балансу на кінець року повинні відповідати показникам рядка 4300 звіту про власний капітал.

5. Загальний підсумок показників по вертикалі звіту про власний капітал повинен дорівнювати загальному підсумку показників по горизонталі. У звіті про власний капітал ця підсумкова цифра знаходиться у графі 10 рядка 4300, одночасно вона має дорівнювати підсумку розділу І пасиву балансу — рядок 1495 на кінець року. Якщо до скоригованих залишків власного капіталу на початок року, що відображаються в балансі підприємства на початок року, додати приріст (чи зменшення) власного капіталу за даними звіту про власний капітал за звітний рік, то ми отримаємо балансовий залишок власного капіталу на кінець року.

6. Між основними формами фінзвітності та типовою формою приміток до них досить багато «точок дотику», тож ми звели їх у таблицю. Якщо певний розділ приміток у таблиці не наведено, то це означає, що він складається на підставі аналітичних даних та з іншими рядками фінзвітності не співставляється.

Таблиця

Співставність приміток з іншими формами фінзвітності

Розділ приміток Форма фінансової звітності, яка розкривається у примітках
Назва форми Рядки форми
I. Нематеріальні активи Баланс 1000, 1001, 1002, 1050
II. Основні засоби   1010, 1011, 1012
III. Капітальні інвестиції   1005
IV. Фінансові інвестиції   1030, 1035, 1160
V. Доходи і витрати Звіт про фінрезультати  
  А. Інші операційні доходи і витрати   2120, 2180
Б. Доходи і втрати від участі в капіталі за інвестиціями   2200, 2255
В. Інші фінансові доходи і витрати   2220, 2250
Г. Інші доходи і витрати   2240, 2270
VI. Грошові кошти Баланс 1165
VII. Забезпечення і резерви   1520, 1660
VIII. Запаси   1100
IX. Дебіторська заборгованість   1125, 1130, 1135, 1136, 1155
XII. Податок на прибуток Звіт про фінрезультати 2300, 2455
XIV. Біологічні активи Баланс 1020, 1110

Нематеріальні активи та гудвіл у фінансовій звітності

Інформація про нематеріальні активи відображається у рядках балансу 1000, 1001, 1002 та вписуваному рядку 1050, у якому відображається гудвіл. Якщо підприємство не відображає гудвіл в окремому рядку 1050, воно включає його до складу нематеріальних активів.

Докладніша інформація про нематеріальні активи наводиться у розділі І приміток до фінзвітності: залишок НА на початок року, надходження, переоцінка, вибуття, нарахування амортизації, втрати від зменшення корисності, інші зміни, залишок на кінець року — в розрізі первісної (переоціненої) вартості та накопиченої амортизації. Ця інформація наводиться у розрізі видів НА:

  • права користування природними ресурсами;
  • права користування майном;
  • права на комерційні позначення;
  • права на об'єкти промислової власності;
  • авторське право та суміжні з ним права;
  • інші нематеріальні активи;
  • гудвіл.

Для заповнення розділу І приміток використовуються дані рахунків 12, 13, 19 та проводиться співставлення підсумків з відповідними рядками балансу. Зокрема, по НА показники рядку 1001 Балансу повинні збігатися з рядком 080 графи 3 і 14 приміток, а рядку 1002 Балансу — з рядком 080 графи 4 і 15.

Основні засоби у фінансовій звітності

Інформація про основні засоби наводиться у рядках 1010, 1011, 1012 балансу та деталізується у розділі ІІ приміток до фінзвітності.

До розділу II «Основні засоби» приміток включено показник «Інвестиційна нерухомість» (рядок 105). У розділі II окремо розкривається також інформація про інвестиційну нерухомість, оцінену за справедливою вартістю (рядок 269), про вартість основних засобів, переданих у заставу (рядок 262) та призначених для продажу (рядок 265), про залишкову вартість основних засобів, втрачених унаслідок надзвичайних подій (рядок 2651) тощо. У цьому розділі розкривається інформація за кожною групою ОЗ, що включені до рядків 1011 та 1012 балансу. Перелік інформації (відомостей), які повинні відображатись у цьому розділі, наведено у пунктах 36 — 39 П(С)БО 7 «Основні засоби». Інформація про основні засоби, яку не передбачено формою Приміток, але яка підлягає розкриттю у примітках, наводиться у текстовій частині приміток — пояснювальній записці.

Згідно з п. 18 П(С)БО 7, відомості про зміни первісної вартості та суми зносу ОЗ заносяться до регістрів їх аналітичного обліку. Відповідно у графі 6 розділу II приміток буде відображено дооцінку первісної вартості ОЗ (Д-т 10 К-т 423) та у графі 7 — дооцінку зносу ОЗ (Д-т 423 К-т 131).

Графа 8 рядка 260 підлягає розшифруванню, якщо протягом року основні засоби переведені до групи вибуття, визнані як утримувані для продажу (рядок 265 розділу II приміток).

Інформація про інвестиційну нерухомість наводиться в рядках 105, 269 та 341 (капітальні інвестиції) приміток.

Загалом, розділ ІІ приміток побудований за такою схемою: залишок ОЗ на початок року, надходження, переоцінка, вибуття, нарахування амортизації, втрати від зменшення корисності, інші зміни, залишок на кінець року — в розрізі первісної (переоціненої) вартості та накопиченої амортизації, а також наводиться інформація про одержані за фінансовою орендою та передані в оперативну оренду основні засоби.

Запаси у фінансовій звітності

Запаси належать до оборотних активів, тому інформація про них наводиться у розділі ІІ активу балансу, у рядку 1100.

Підприємство може додавати до балансу вписувані рядки, у яких відображається вартість запасів у розрізі їх видів (див. таблицю).

Таблиця

Вписувані рядки балансу до рядка 1100 «Запаси»

Статті Код рядка
Виробничі запаси 1101
Незавершене виробництво 1102
Готова продукція 1103
Товари 1104

Якщо підприємство наводить у балансі додаткові статті щодо запасів, то при цьому сума додаткових статей може не дорівнювати статті 1100. Наприклад, вартість запасів — 20 тис. грн, незавершеного виробництва — 65 тис. грн, а залишки готової продукції та товарів підприємство визнало несуттєвими — 0,9 та 0,8 тис. грн відповідно. Підприємство приймає рішення про відображення у балансі інформації про запаси та незавершене виробництво, а статті про готову продукцію та товари не наводити. Тоді у рядку балансу 1110 буде наведено загальну вартість запасів: 20 + 65 + 0,9 + 0,8 = 86,7 тис грн, після округлення до тисяч грн — 87 тис. У рядках 1101 та 1102 буде наведено цифри 20 та 65 тис грн, що в сумі дадуть 85 тис. грн, що не співпадає з рядком 1100 балансу.

Не випадково до рядку 1100 не включається інформація про брак у виробництві, яка накопичується на рахунку 24. Справа в тому, що брак не визнається активом, і тому на рахунку 24 не повинно залишатися сальдо на кінець звітного періоду. Вартість виробничого браку повинна списуватися або за рахунок винних осіб, або на витрати підприємства. Докладніше про це ми писали у «ДК» №27/2014 у статті «Брак у виробництві».

Інформація про запаси деталізується у примітках до фінзвітності, незалежно від того, чи навело підприємство вписувані рядки у балансі, чи ні. У розділі VIIІ приміток розшифровується інформація про наявність запасів на підприємстві в розрізі субрахунків синтетичних рахунків 20, 22, 23, 26 та 28. Якщо в балансі наводиться інформація про вартість запасів на початок та кінець року, то тут ще додається інформація про переоцінку запасів — збільшення чистої вартості реалізації запасів або їх уцінку. Для цього аналізуються обороти інвентарних рахунків обліку запасів у кореспонденції з операційними субрахунками 719 та 946.

Грошові кошти у фінансовій звітності

Дані про залишки грошових коштів та їх еквівалентів у гривні та в іноземній валюті на початок та на кінець року відображаються у рядку 1165 балансу та деталізуються у розділі приміток VI «Грошові кошти» у такому розрізі:

  • готівка;
  • поточний рахунок у банку;
  • інші рахунки в банку (акредитиви, чекові книжки);
  • грошові кошти в дорозі;
  • еквіваленти грошових коштів.

Рух грошових коштів від початкового до кінцевого залишку детально розшифровується в окремій формі фінансової звітності — звіті про рух грошових коштів. Підприємство за власним рішенням може обрати один із методів складання Звіту:

1) прямий метод, використовуючи при цьому форму №3;

2) непрямий — форму №3-н.

При використанні прямого методу для визначення чистої зміни грошових коштів у Звіті наводяться всі основні статті грошових надходжень та грошових видатків, а різниця між ними формує чистий рух коштів окремо від операційної (рядок 3195), інвестиційної (рядок 3295) та фінансової діяльності (рядок 3395).

За прямого методу складання звіту про рух грошових коштів використовуються дані із регістрів бухгалтерського обліку щодо дебетових або кредитових оборотів на рахунках обліку грошових коштів (рахунки 30 «Каса» і 31 «Рахунки в банках», 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті», 335 «Електронні гроші, номіновані в національній валюті») за звітний період у кореспонденції з іншими рахунками бухгалтерського обліку.

Показник ряд. 3195 звіту про рух грошових коштів буде додатним, якщо сума надходжень коштів від операційної діяльності перевищує суму витрачених на таку діяльність коштів, внаслідок чого збільшується залишок грошових коштів на кінець звітного періоду у порівнянні з залишком на початок. Від'ємний результат розрахунку може виникнути, якщо, наприклад, підприємство у межах операційної діяльності витратило більше коштів, ніж одержало, відповідно, залишок коштів на початок року дозволяв їх витрачати і без додаткового надходження, або залучалися кошти, що були отримані з фінансової чи інвестиційної діяльності.

Розділи II та III звіту про рух грошових коштів заповнюють так само, як і розділ I, — за прямим методом, незалежно від того, який метод для заповнення ф. №3 обрало підприємство — прямий чи непрямий. Про підсумки розділів ІІ та ІІІ можна сказати те саме, що і про рядок 3195, — якщо відбувається від'ємний рух коштів, то це означає, що було використано початковий залишок грошових коштів або залучено кошти з інших видів діяльності підприємства.

Власний капітал у фінансовій звітності

Перший розділ пасиву балансу, який називається «Власний капітал», відображає загальну ситуацію щодо власного капіталу та його окремих складових на початок та на кінець звітного періоду. З балансу можна дістати лише кількісну інформацію про те, на яку суму змінився той чи інший вид капіталу (відповідний рядок розділу І балансу). Для того, щоб прослідкувати причини цих змін у капіталі, складається окрема форма фінзвітності — звіт про власний капітал. Звіт про власний капітал має форму шахової таблиці: графи таблиці відповідають статтям першого розділу пасиву балансу, а у рядках наводяться причини змін показників на початок та на кінець звітного періоду — основні господарські операції, які впливають на зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.

Звіт про власний капітал складається за даними балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних за рахунками 4-го класу. Якщо всі звіти складені правильно, то залишок власного капіталу на кінець року, який відображається у балансі (всі рядки розділу І пасиву балансу та їх підсумок), збігається з даними звіту про власний капітал на кінець року.

Залишки по статтях капіталу на початок року можуть коригуватися внаслідок таких подій, як зміни облікової політики, виправлення помилок та інші зміни. Коригування здійснюються у порядку, передбаченому П(С)БО 6. Вони відображаються у рядках 4005, 4010, 4090 звіту про власний капітал.

У рядках 4100 та 4110 звіту про власний капітал наводиться інформація про те, як змінився власний капітал протягом звітного періоду внаслідок господарської діяльності підприємства. Тут звіт про власний капітал має точки дотику з «фінансово-результатним» рядком 1420 балансу (графа 7 звіту) та розділом ІІ звіту про фінрезультати (графи 4 та 5 звіту).

Також у звіті про власний капітал наводиться інформація про розподіл прибутку, накопиченого на кінець звітного року, тобто заробленого в минулих роках та у звітному році. Наводяться суми виплат власникам (дивіденди), дані про спрямування прибутку до зареєстрованого капіталу та відрахування до резервного капіталу.

У статтях розділу «Внески учасників» наводяться дані про внески до зареєстрованого капіталу підприємства та погашення заборгованості з капіталу (зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до зареєстрованого капіталу підприємства). Суми внесків відображаються за відповідними позиціями власного капіталу.

У статтях розділу «Вилучення капіталу» наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок викупу акцій (часток) власної емісії, перепродаж чи анулювання викуплених акцій (часток), вилучення частки в капіталі, зменшення номінальної вартості акцій, або інші зміни в капіталі, зокрема придбання (продаж) неконтрольованої частки в дочірньому підприємстві.

У статті «Разом змін у капіталі» наводиться підсумок змін у складі власного капіталу за звітний період. Загальна сума змін власного капіталу, що відбулися протягом звітного року, визначається підсумовуванням і відніманням річних оборотів за всіма позиціями власного капіталу.

Загальний підсумок показників по вертикалі повинен дорівнювати загальному підсумку показників по горизонталі. У звіті про власний капітал ця підсумкова цифра знаходиться у графі 10 рядка 4300, одночасно вона має дорівнювати підсумку розділу І пасиву балансу — рядок 1495 на кінець року. Рядок 4300 звіту про власний капітал має відповідати статтям балансу на кінець звітного року.

11.

За якими податками подається податкова річна звітність підприємств?

Податкова звітність платників податків здебільшого подається за місячний або квартальний звітний період. Проте є випадки, коли звітним періодом є рік. Наведемо найбільш поширені з них.

Так, деякі платники податку на прибуток відповідно до п. 137.5 ПКУ можуть звітувати за рік та подавати декларацію у строки, передбачені для річної звітності відповідно до пп. 49.18.6 ПКУ — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп теж є календарний рік:

декларація платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця подається підприємцями першої та другої груп раз на рік відповідно до п. 296.2 ПКУ. Це відбувається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Але згідно з пп. 296.5.1 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (тобто протягом 40 календарних днів після закінчення відповідного кварталу), у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи — підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.

декларація з єдиного податку 4-ї групи подається теж раз на рік. Відповідно до пп. 298.8.1 ПКУ сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

  • загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), — контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
  • звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки — контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
  • розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) — контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
  • відомості (довідку) про наявність земельних ділянок — контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Щодо ПДФО та ВЗ для деяких категорій фізосіб також встановлено обов'язок подавати річну декларацію:

декларація про майновий стан та доходи. Строки її подання:

— для громадян, які зобов'язані згідно із розділом IV ПКУ подати податкову декларацію, і осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, — до 01 травня року, що настає за звітним;

— для громадян, які мають право на податкову знижку — по 31.12.2019 р. (включно);

— для фізичних осіб — підприємців (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) — протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (року).

Важливо! Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Саме тому для підприємців на загальній системі оподаткування останнім днем подання декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік є 11.02.2019 р.;

декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подається раз на рік — до 20 лютого поточного звітного року відповідно до пп. 266.7.5 ПКУ. Декларації подаються до відповідних контролюючих органів за місцезнаходженням об'єкта(ів) оподаткування, в яких перебуває на обліку платник податку (за основним та/або неосновним місцем обліку). У разі існування об'єктів нерухомості, що знаходяться на території адміністративно-територіальних одиниць, які відповідають різним кодам за КОАТУУ органів місцевого самоврядування, але ці адміністративно-територіальні одиниці обслуговуються одним відповідним контролюючим органом, подається одна декларація з кількома додатками відповідного типу. Кількість додатків певного типу має відповідати кількості кодів за КОАТУУ органів місцевого самоврядування, які відповідають адміністративно-територіальним одиницям, на території яких розташовано об'єкт(и) нерухомості відповідного виду. Отже, за кожним таким кодом за КОАТУУ складається окремий додаток;

декларація з плати за землю подається щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року — відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій відповідно до п. 286.3 ПКУ;

декларація з транспортного податку. Відповідно до пп. 267.6.4 ПКУ, платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму транспортного податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою — платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

12.

За якою формою подавати декларацію з податку на прибуток за 2018 рік?

Мінфін наказом від 19.10.2018 р. №842 (зареєстрований у Мін'юсті 15.11.2018 р. за №1303/32755) затвердив зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Згідно з текстом наказу, він набере чинності з дня його офіційного опублікування. І 14 грудня 2018 р. його було оприлюднено в «Офіційному віснику України» №96.

Але відповідно до п. 46.6 ПКУ оновлені форми податкової звітності повинні застосовуватися для звітування за період, наступний за періодом їхнього офіційного опублікування. Тому за правилами ПКУ вперше за оновленою формою декларації з податку на прибуток слід буде звітувати:

  • платникам з квартальним звітним періодом — за І квартал 2019 року;
  • платникам з річним звітним періодом — за 2019 рік.

Але ДФСУ видала лист від 04.01.2019 р. №357/7/99-99-15-02-01-17, у якому зауважила, що видання Наказу №842 було обумовлено змінами з 01.01.2018 року в оподаткуванні податком на прибуток підприємств, які впливають на показники бюджету поточного року. А отже, платникам податку на прибуток підприємств за базовий звітний (податковий) період — 2018 рік рекомендовано подавати податкову декларацію за оновленою формою.

13.

Що змінилося в новій формі декларації з податку на прибуток?

Внесено зміни до основної частини декларації

Положеннями п. 297.5 ПКУ передбачено, що платник єдиного податку, який здійснює на користь нерезидента — юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, отриманим таким нерезидентом, здійснює нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені розділом III Кодексу.

Рядок 5 заголовної частини декларації та рядки «Код за ЄДРПОУ1» у додатках до декларації замінено на «Податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта1», у яких зазначаються код за ЄДРПОУ або реєстраційний (обліковий) номер платника податку, який присвоюється контролюючими органами, або реєстраційний номер облікової картки платника податку, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).

Рядок 9 заголовної частини декларації «Особливі відмітки» доповнено категорією «платник єдиного податку». У зазначеному полі декларації проставляють позначку платники єдиного податку, які здійснювали на користь нерезидента — юридичної особи або уповноваженої ним особи будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, отриманих таким нерезидентом.

Оновлено редакції додатків до декларації

Додаток ЗП до рядка 16 ЗП декларації

У зв'язку із включенням п. 15 до підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ, показники рядка 16 додатка, які враховуються у зменшення нарахованої суми податку на прибуток підприємств, доповнено рядком 16.5. Відповідно показник рядка 16 дорівнює сумі рядків (рядок 16.1 + рядок 16.4.1 + рядок 16.5).

У рядку 16.5 відображається зменшення податку на прибуток підприємств на суму сплаченого за поточний звітний період акцизного податку за зареєстрованими акцизними накладними на важкі дистиляти (газойль), що класифікуються у відповідних товарних підкатегоріях УКТ ЗЕД, якщо вони були використані для транспортних засобів, що класифікуються у відповідних товарних підкатегоріях УКТ ЗЕД, визначених у п. 15 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

При цьому не врахований у зменшення за поточний податковий (звітний) період залишок суми не зменшує податок на прибуток у наступних податкових (звітних) періодах.

Крім того, до рядка 16.3 додатка внесено редакційні зміни щодо уточнення показника — у цьому рядку зазначається показник рядка 16.4.2 додатка до декларації попереднього звітного (податкового) року, тобто сума нарахованого та сплаченого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів у минулих періодах, не врахована у зменшення податку за попередній звітний (податковий) рік.

Додаток ПН до рядка 23 ПН декларації

З урахуванням змін, внесених до пп. 141.4.10 ПКУ, показник рядка 22 таблиці 1 додатка поширено на інші доходи за державними цінними паперами.

З урахуванням особливостей оподаткування доходів нерезидентів у рядку 25 таблиці 1 додатка виключено посилання на умови дотримання відповідних позик або кредитів від нерезидентів згідно з пп. «в» пп. 141.4.11 ПКУ (п. 46 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу).

Звертаємо увагу, що платники єдиного податку (фізичні і юридичні особи), які здійснювали у звітному податковому періоді на користь нерезидента — юридичної особи або уповноваженої ним особи будь-які виплати відповідно до п. 297.5 ст. 297 Кодексу, складатимуть та подаватимуть додаток ПН до декларації.

Додаток РІ до рядка 03 РІ декларації

Розділ «Резерви банків та небанківських фінансових установ» оновлено різницями:

які збільшують фінансовий результат до оподаткування:

  • рядок 2.1.4 — сума використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ (пп. 1 пп. 139.3.3 ПКУ);
  • рядок 2.1.5 — сума використання резерву у зв'язку із припиненням визнання активу при прощенні заборгованості фізичних осіб, які є пов'язаними з таким кредитором або перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, або перебували з таким кредитором у трудових відносинах і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки (пп. 2 пп. 139.3.3 ПКУ);

які зменшують фінансовий результат до оподаткування:

  • рядок 2.2.4 — сума списання у попередніх звітних періодах активу, який у звітному періоді набув ознак, визначених пп. 14.1.11 ПКУ (пп. 139.3.4 ПКУ);
  • рядок 2.2.4.1 — сума доходів (зменшення витрат) від погашення раніше списаної за рахунок резерву заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ (пп. 139.3.4 ПКУ).

Розділ «Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій (стаття 140 розділу III ПКУ)» оновлено різницями:

на які збільшується фінансовий результат до оподаткування:

  • рядок 3.1.6.1 — сума 30 відс. вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб — нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ (пп. 140.5.4 ПКУ);
  • рядок 3.1.6.2 — сума 30 відс. вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. «г» пп. 39.2.1.1 ПКУ, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи (пп. 140.5.4 ПКУ);
  • рядок 3.1.7 — розмір різниці між вартістю придбання товарів, у тому числі необоротних активів, робіт, послуг, та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки» (пп. 140.5.4 ПКУ);
  • рядок 3.1.10.1 — сума повної або часткової компенсації один раз на календарний рік вартості путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, якщо така компенсація відповідно до Кодексу не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи — платника податку на доходи фізичних осіб (пп. 140.5.10 ПКУ);
  • рядок 3.1.13 — сума витрат, понесених платником податку у поточному звітному періоді за рахунок раніше отриманих субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат відповідно до Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», але не більше суми такої субсидії, здійснених при виробництві (створенні) фільму та включених до складу витрат поточного звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 140.5.13 ПКУ);
  • рядок 3.1.14 — сума коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року суб'єктам сфери фізичної культури і спорту, а саме дитячо-юнацьким спортивним школам, центрам олімпійської підготовки, школам вищої спортивної майстерності, центрам фізичної культури і спорту інвалідів, спортивним федераціям з олімпійських видів спорту, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг у розмірі, що перевищує 8 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (пп. 140.5.14 ПКУ);

на яку зменшується фінансовий результат до оподаткування:

  • рядок 3.2.5 — сума субсидій, отриманих платником податку — суб'єктом кінематографії України для повернення частини кваліфікованих витрат відповідно до Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», здійснених при виробництві (створенні) фільму та включених до складу доходів звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 140.4.4 ПКУ).

Розділ «Різниці, передбачені підрозділом 4 розділу ХХ Кодексу» оновлено різницями:

які збільшують фінансовий результат до оподаткування:

  • рядок 4.1.18 — сума доходу, отриманого від реалізації газу (метану) вугільних родовищ, на який було зменшено фінансовий результат до оподаткування відповідно до абзацу другого п. 16 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу, за результатами податкового року, що настає за податковим періодом застосування пільги — у разі відсутності цільового використання вивільнених від оподаткування коштів (п. 16 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу);
  • рядок 4.1.19 — від'ємна різниця (яка буде відображена через рахунки обліку капіталу банку) між відкоригованим розміром резервів за активами (у тому числі групами активів), розрахованим станом на початок 2018 року відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, що застосовуватимуться з 2018 року, та розміром резервів, сформованих у зв'язку зі зменшенням корисності активів відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, які застосовувалися станом на кінець 2017 року (п. 49 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу);

які зменшують фінансовий результат до оподаткування:

  • рядок 4.2.17 — сума доходу, отриманого від операцій з газом (метаном) вугільних родовищ (реалізація, переробка, спалювання) та/або похідною сировиною газу (метану) вугільних родовищ, у тому числі газоповітряною сумішшю із вмістом газу (метану), яка не відповідає вимогам до якості природного газу, призначеного для транспортування, промислового та комунально-побутового споживання (п. 16 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу);
  • рядок 4.2.18 — додатна різниця (яка буде відображена через рахунки обліку капіталу банку) між відкоригованим розміром резервів за активами (у тому числі групами активів), розрахованим станом на початок 2018 року відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, що застосовуватимуться з 2018 року, та розміром резервів, сформованих у зв'язку зі зменшенням корисності активів відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, які застосовувалися станом на кінець 2017 року (п. 49 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу);
  • рядок 4.2.19 — накопичена станом на кінець 2017 року сума перевищення розміру резерву, сформованого у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності, над лімітом, розрахованим відповідно до положень Кодексу, у тому числі відповідно до п. 21 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу (крім частини резерву (у межах перевищення над лімітом), що була використана або розформована у звітних (податкових) періодах до 01.01.2018 р.) (п. 50 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу).

Додаток АМ до рядка 1.2.1 додатка РІ до рядка 03 РІ декларації

З урахуванням положень пп. 138.3.3 ПКУ, яким встановлено мінімально допустимі строки амортизації окремих груп (1, 10, 11, 13), графи 3 — 5 рядків А1, А10, А11, А13 додатка доповнені позначкою «Х», оскільки такі групи не відносяться до основних засобів і не заповнюються суб'єктами господарювання.

Докладно ці зміни ми аналізували тут.

14.

Як складається річна декларація з єдиного податку для підприємців І — ІІІ груп?

Чинна форма податкової декларації платника єдиного податку — фізособи-підприємця затверджена Наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №578.

За п. 296.2 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до ДФС декларацію у строк, установлений для річного звітного періоду. Тобто така декларація подається протягом 60 календарних днів після закінчення звітного періоду. Тому за 2018 рік «єдинники» І та ІІ груп мають подати декларацію до 1 березня 2019 року включно.

За п. 296.3 ПКУ «єдинники» ІІІ групи подають до ДФС декларацію у строки, встановлені для квартального звітного періоду. Тобто така декларація подається протягом 40 календарних днів після закінчення звітного періоду. Тож за IV квартал 2018 року «єдинники» ІІІ групи мають подати декларацію до 11 лютого включно, оскільки 9 лютого припадає на суботу.

Наразі діє єдина форма декларації для підприємців — «єдинників» І, ІІ та ІІІ груп. Декларація заповнюється наростаючим підсумком з початку року. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється у зв'язку з відсутністю даних (суми), то в ньому робиться прокреслення. Докладно складання такої декларації за 2018 рік ми аналізували тут.

Нагадаємо, що «єдинники» І — ІІ груп мають власні строки сплати податку (авансовими внесками), тому подання декларації і сплата єдиного податку для них не пов'язані між собою. А ось платники ІІІ групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації (п. 295.3 ПКУ).

Проте за п. 295.7 ПКУ єдиний податок, нарахований за перевищення граничної суми (обсягу) доходу (який встановлений для певної групи п. 291.1 ПКУ), сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

15.

Як складається річна звітність з ПДФО та ВЗ для підприємців?

За 2018 рік ФОП на загальній системі подають декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 02.10.2015 р. №859 (далі — декларація).

ФОП на загальній системі, який не подавав заяву про припинення реєстрації у 2018 році, подає декларацію протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (року) — пп. 49.18.5 ПКУ. У 2019 році цей строк припадає на суботу, 9 лютого 2019 р., тому відповідно до п. 49.20 ПКУ строк подання річної декларації переноситься на понеділок 11 лютого 2019 р. Отже, останній день подання декларації за 2018 рік — це 11.02.2019 р.

ФОП на загальній системі, стосовно якого протягом 2018 р. було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням, повинен був подати декларацію протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Наприклад, якщо ФОП подав заяву про припинення 26 листопада 2018 р., його звітний період — з 1 січня 2018 р. по 30 листопада 2018 р., а подати таку декларацію він повинен був до 27 грудня 2018 р. включно (30 календарних днів з 27.11.2018 р. — з дня, коли його реєстрація мала би бути припинена).

Декларація подається до органу ДФС за місцем реєстрації. ФОП — платник податків, який зобов'язаний надавати річну декларацію, але на час подання проживає не за місцем реєстрації, а в іншому місці, має подати декларацію до контролюючого органу за своєю податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними.

Докладно складання цієї декларації для підприємців на загальній системі оподаткування ми розглядали тут.

16.

Як складається Звіт з ЄСВ за 2018 рік для підприємців?

Із складанням цього звіту не обійшлося без проблем. Почати слід з того, що сама форма цього звіту, а саме таблиця 1 додатка 5 до Порядку №435, недосконала, про що ми писали тут. Потім ще податківці додали сумнівів, надаючи суперечливі роз'яснення.

Втім, наразі нібито і ДФСУ, і ПФУ дійшли до порозуміння і видали власні роз'яснення щодо заповнення цього звіту. Ми про це писали тут і тут.

Зараз же нагадаємо загальні правила і моменти, на які слід звернути увагу.

Форму звітності з ЄСВ для ФОП та порядок її формування та подання затверджено наказом Мінфіну №435, а саме додатком 5 до Порядку складання такої звітності (далі — Порядок №435).

Зверніть увагу! З 1 серпня 2018 року Звіт з ЄСВ (додаток 5) було викладено в новій редакції наказом Мінфіну від 15.05.2018 р. №511. Форма звіту з ЄСВ для ФОП суттєво змінилася, і за 2018 рік звітувати потрібно буде саме за нею.

Цей звіт подають усі підприємці, які весь звітний рік або його частину були зареєстровані як ФОП. Це стосується і тих, хто зареєстрований протягом періоду менше місяця у звітному році (наприклад, ФОП, що зареєстровані в грудні 2018 р., теж мають звітувати за цією формою за 2018 рік). Але, відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку №435, ФОП як на загальній, так і на спрощеній системі, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони:

— отримують пенсію за віком;

— або є особами з інвалідністю;

— або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Звіт зазначеними особами не подається.

Звіт подається до фіскального органу за місцем взяття на облік як платника ЄСВ. Якщо підприємець протягом звітного року змінює місце проживання, що пов'язано зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, то Звіт за цей рік (з першого до останнього календарного числа звітного року) подається в ДПІ за новим місцем проживання.

Звіт підприємці подають один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним. Якщо останній день строку надання Звіту припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то останнім днем подання Звіту вважається перший після нього робочий день.

Зверніть увагу! Це правило спрацює у 2019 році, адже 10.02.2019 р. припадає на неділю, і тому останнім днем подання звіту за 2018 рік буде 11 лютого 2019 р.

Звіт подається особисто самим ФОП або іншою особою, спеціально уповноваженою підприємцем на ці дії. Таке уповноваження оформлюється нотаріальною довіреністю, у якій повинно бути зазначено про повноваження з подання звітності до фіскальних органів.

Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою цього Звіту органом ДФС накладається штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн) за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені ФОП, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1020 грн) за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом про ЄСВ.

Згідно з частиною першою ст. 165 КУпАП неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо ЄСВ тягнуть за собою накладення штрафу на фізичну особу — підприємця від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн — 680 грн).

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано такому адміністративному стягненню, тягнуть за собою накладення штрафу на фізичну особу — підприємця від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн — 850 грн).

Правила складання цього звіту ми докладно розглядали тут.

Але слід звернути увагу на кілька нюансів.

1. У колонці 2 таблиці 1 обов'язково вказується код категорії застрахованої особи:

5 — якщо працювали на загальній системі оподаткування;

6 — якщо працювали на спрощеній системі оподаткування.

2. У колонці 3 вказується:

— платниками на загальній системі:

сума чистого доходу, заявлена в податковій декларації, поділена на кількість місяців, протягом яких платник перебував на обліку як платник єдиного внеску;

— платниками на спрощеній системі:

самостійно визначена сума доходу.

3. У графу 4 вноситься сума від мінімальної до максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

І ще одне. На відміну від попередніх років, з 01.01.2018 р. підприємці на загальній системі оподаткування сплачують ЄСВ частками — такими собі авансовими платежами щоквартально. При цьому база нарахування ЄСВ визначається ними на підставі даних про чистий дохід (додатної різниці між доходами та витратами) Книги обліку. Але за місяці, у яких чистого доходу не було, однаково треба було сплатити ЄСВ у розмірі не нижче мінімального страхового внеску (база нарахування визначалась ФОП самостійно, в діапазоні від 1 до 15 мінімальних зарплат).

Проте алгоритм заповнення графи 4 таблиці 1 річного Звіту з ЄСВ (визначення місячної суми бази нарахування ЄСВ) дещо інший. Як ви побачите з роз'яснень і прикладів, запропонованих ДФС, вони вимагають «розтягувати» загальну суму чистого річного доходу на період, у якому підприємець був зареєстрований як платник ЄСВ. А отже, суми помісячного доходу стануть рівними, але будуть відрізнятися від фактичних сум доходів, отриманих протягом року в певних місяцях — на які орієнтувались підприємці при сплаті авансових платежів з ЄСВ.

І в багатьох ФОП на загальній системі виникло питання: що робити з цією різницею? Як розраховуватись із бюджетом з ЄСВ і чи не буде штрафів у разі недоплати авансових внесків?

Податківці відповіли, що фізособи-«загальники» за підсумками звітування з ЄСВ за 2018 рік мають провести остаточний розрахунок з ЄСВ з урахуванням вже сплачених сум протягом року до 10 лютого 2019 року включно. Тобто виходить, що жодних штрафів не буде, якщо сплатити різницю між авансовими платежами та сумою ЄСВ, визначеною у Звіті, у зазначені строки.

До змісту номеру