Які основні нормативно-правові акти, що регулюють порядок ведення касових операцій?
Контроль за додержанням суб'єктами господарювання, зокрема підприємцями, норм з регулювання обігу готівки в національній валюті здійснюють органи ДФСУ.
Основними законодавчими та нормативно-правовими актами, що регулюють порядок ведення касових операцій, проведення розрахунків, повноту оприбуткування виручки від реалізації товарів, є2:
2 Крім того, на практиці під час проведення перевірок з питань касової дисципліни залишаються актуальними деякі питання із Методрекомендацій №210.
Які перевірки бувають щодо питань дотримання вимог касової дисципліни?
Види перевірок, що стосуються питань касової дисципліни, — це документальні та фактичні перевірки. Періодичність проведення документальних перевірок та строк, протягом якого вони здійснюються, визначають безпосередньо органи контролю, з урахуванням норм ПКУ.
Якщо перевіркою підприємця було виявлено порушення, то за її результатами складається акт про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою (додаток 9 до Положення №637) у трьох примірниках, у якому викладається зміст порушення з відповідним обґрунтуванням. Акт про перевірку має містити висновки про результати перевірки, а також рекомендації підприємцю щодо усунення виявлених недоліків. Акт про перевірку підписують службові особи, які проводили перевірку, а також підприємець. Перший примірник надсилається контролюючим органам за місцем державної реєстрації підприємця для вжиття заходів, що передбачені законодавством України, другий — передається безпосередньо підприємцю, третій примірник залишається в документах органу контролю. Якщо порушень не виявлено, то службові особи, які проводили перевірку, складають довідку за довільною формою, у якій міститься інформація щодо питань, які перевірялись, термін перевірки, посилання на законодавство України, згідно з яким проводилася перевірка. Зазначену довідку підписують службові особи, які проводили перевірку, а також підприємець.
Що таке фактичні перевірки і хто їх проводить?
Контролюючими органами ДФСУ в межах їх повноважень у випадках та у порядку, встановлених ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, проводяться фактичні перевірки.
Така перевірка здійснюється за місцем фактичного провадження діяльності.
Предметом перевірки є виконання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій.
Який порядок проведення фактичної перевірки та які документи повинні пред'явити посадові особи контролюючого органу перед початком фактичної перевірки?
Загальні вимоги до порядку організації та проведення фактичних перевірок передбачені ст. 80 ПКУ. Така перевірка здійснюється без попередження СГ.
Як сказано у п. 85.2 ПКУ, СГ зобов'язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає після початку перевірки.
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається підприємцю або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності однієї з обставин, передбачених п. 80.2 ПКУ.
При цьому в наказі рекомендується враховувати обов'язкові реквізити, передбачені для направлення на проведення перевірки згідно з п. 81.1 ПКУ. Такий наказ складається окремо на кожного суб'єкта господарювання з врахуванням (зазначенням переліку) його господарських об'єктів (у разі наявності), які підлягають перевірці, з зазначенням посад та прізвищ посадових осіб, які проводитимуть перевірку.
Допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно з ст. 81 ПКУ. Перевіряючі мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених у п. 80.2 ПКУ, та за умови пред'явлення таких документів:
1) направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи — платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид перевірки, підстави, дата початку та тривалість, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
2) копії наказу про проведення перевірки;
3) службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням, є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.
Які особливості проведення фактичної перевірки в питаннях здійснення розрахункових операцій?
Фактична перевірка, відповідно до п. 80.7 ПКУ, проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності підприємця або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Одночасно, згідно з п. 80.4 ПКУ, перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій може бути проведена контрольна розрахункова операція. При цьому товари, які були отримані перевіряльниками під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню у непошкодженому вигляді.
Які строки проведення фактичної перевірки?
Тривалість фактичної перевірки не повинна перевищувати 10 діб, з правом подовження на строк до 5 діб за підстав, визначених пп. 82.3.1 та 82.3.2 ПКУ, — це:
1) заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);
2) змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.
Яких порушень щодо касової дисципліни слід уникати підприємцям?
Указом №436 передбачено ряд порушень, при виявленні яких органами ДФСУ застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, — це:
1) неоприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;
2) перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів — у розмірі 25% виданих під звіт сум (у випадку видання коштів під звіт найманому працівникові підприємця);
3) проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, — у розмірі сплачених коштів.
Як оформляти касові операції підприємцю?
Усі операції підприємців між собою, з іншими підприємствами та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать до касових операцій. Для підприємців каса — це місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів. До приватних підприємців не висуваються особливі вимоги щодо облаштування каси для проведення розрахункових операцій. Проте відображаються касові операції у відповідних книгах обліку. Книга обліку для підприємця — це книга обліку доходів (затверджена наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. №1637), якщо він перебуває на спрощеній системі оподаткування3, або книга обліку розрахункових операцій (затверджена наказом Міндоходів від 28.08.2013 р. №417) для підприємців на загальній системі оподаткування та платників ЄП, які зобов'язані використовувати РРО. Книга обліку розрахункових операцій (далі — КОРО) — це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах ДФСУ книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг). Проведення підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у книзі обліку доходів або КОРО є оприбуткуванням готівки. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України для підприємців встановлено нормами Положення №637. У п. 2.6 Положення №637 встановлено вимогу, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. За неоприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки до підприємця застосовується штрафна санкція у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (п. 1 Указу №436).
3 За умови, що платник ЄП не використовує РРО. Які платники ЄП — фізособи зобов’язані використовувати РРО, розглянуто у відповіді на запитання «У яких випадках підприємці зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій?».
Чи зобов'язані підприємці вести касову книгу та встановлювати ліміт каси?
Відповідно до п. 4.2 Положення №637, підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування) касової книги не ведуть. А це означає, що підприємці, на відміну від юридичних осіб, не зобов'язані оформляти готівкові операції за допомогою прибуткових і видаткових касових ордерів.
Також, відповідно до п. 2.7 згаданого положення, підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки не встановлюють. А це означає, що підприємець самостійно вирішує, де йому зберігати кошти: у касі або на поточному рахунку в банку. Відповідно, готівкову виручку до банку підприємці здають у будь-який момент та у будь-якій сумі.
Але відсутність обов'язку встановлювати ліміт не означає, що такі суб'єкти господарювання не повинні дотримуватись вимог касової дисципліни. За порушення касової дисципліни та порядку ведення операцій з готівкою до підприємців застосовується установлена законодавством відповідальність (див. відповідь на запитання «Які основні нормативно-правові акти, що регулюють порядок ведення касових операцій?»).
Чи застосовується до підприємця фінансова санкція за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки найманому працівнику?
Як було зазначено вище, підприємцю не уникнути відповідальності за п. 1 Указу №436, а саме за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.
Крім того, якщо найманий працівник з якихось причин вчасно не встиг або забув подати авансовий звіт та/або повернути невикористану частину виданого авансу, це не мине для нього без наслідків. У разі порушення вимог пп. 170.9.2 ПКУ з працівника стягується ПДФО у розмірі 15% (20% — на суму, що перевищує 12180 грн у 2015 році4). Згідно з пп. 164.2.11 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ПКУ. На відрядження — у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з пп. 170.9.1 ПКУ, під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, — у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій. Між іншим, база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, збільшується на коефіцієнт згідно з п. 164.5 ПКУ. Сума податку на доходи, нарахована на невідзвітовані чи не повернуті вчасно кошти, утримується підприємцем за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) фізособи за відповідний місяць, а за браком суми доходу — з оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати податку (див. пп. 170.9.1 ПКУ).
4 17 % на суму, що перевищувала 12180 грн у 2014 році.
Чи треба видавати покупцю товарний чек при проведенні розрахункових операцій?
Відповідно до визначення терміна «розрахунковий документ» у ст. 2 Закону про РРО, це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених Законом про РРО, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Підприємці, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також з 01.01.2015 р. операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону про захист прав споживачів (це вимога п. 15 ст. 3 Закону про РРО). У випадку звільнення від використання РРО, це може бути товарний чек. Цей документ може складатись у довільній формі, але відповідно до Положення №614 повинен містити такі обов'язкові реквізити:
— назву господарської одиниці;
— адресу;
— для платників ПДВ — індивідуальний податковий номер (перед номером друкуються великі літери «ПН»);
— для СГ, що не є платниками ПДВ, — ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер за ДРФО (перед яким друкуються великі літери «ІД»);
— якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру — то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги);
— вартість одиниці виміру товару (послуги);
— найменування товару (послуги);
— позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати;
— загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»;
— для платників ПДВ, окремим рядком — літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка — великі літери «ПДВ»;
— порядковий номер товарного чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;
— напис «ТОВАРНИЙ ЧЕК» та логотип виробника.
Яка гранична сума готівкового розрахунку одного підприємця з іншими особами?
Згідно з п. 2.3 Положення №637, підприємці мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою. Гранична сума розрахунків готівкою встановлена Постановою №210 і становить 10 тис. грн. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки (або небанківські фінустанови) шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Зазначене обмеження стосується також розрахунків під час оплати за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівкових коштів, одержаних за допомогою електронного платіжного засобу.
Обмеження не поширюються на:
1) розрахунки підприємців з бюджетами та державними цільовими фондами;
2) добровільні пожертвування та благодійну допомогу;
3) використання коштів, виданих на відрядження.
Таким чином, якщо за договором загальна сума становить більше ніж 10 тис. грн, то розрахунки можна здійснювати у різні дні частинами, кожна з яких не буде перевищувати встановлену суму обмеження.
Хто несе відповідальність за перевищення встановленої граничної суми розрахунків готівкою: СГ-платник чи отримувач коштів?
До 01.09.2013 р. редакція п. 2.3 Положення №637, яким встановлено обмеження щодо готівкових розрахунків, була іншою. За попередньою редакцією відповідальність за розрахунки понад граничну суму поширювалася на платника готівки і фактично стосувалася платників-юросіб, враховуючи, що підприємці не встановлюють ліміту каси. Зараз поточна редакція п. 2.3 Положення №637 не уточнює, на кого покладено відповідальність.
Згідно з пп. 19-1.1.4 та пп. 20.1.10 ПКУ, контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) здійснює Державна фіскальна служба України. За зазначене порушення передбачено лише адміністративні, але чималі санкції. Так, за ст. 163-15 КпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у т. ч. перевищення граничних сум розрахунків готівкою, тягне за собою накладення штрафу на фізособу-підприємця, посадових осіб юрособи у розмірі від 1700 грн до 3400 грн. На офіційних порталах ДФСУ щодо питань застосування штрафних санкцій повідомляється: «У разі здійснення суб'єктами господарювання розрахунків готівкою понад встановлену граничну суму таких платників притягують до відповідальності згідно з нормами Кодексу про адміністративні правопорушення». Тож робимо висновок: не виключено, що відповідальність несе будь-яка сторона, в обліку якої виявлено правопорушення.
У яких випадках підприємці зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій?
Відповідно до ст. 3 Закону про РРО, суб'єкти господарювання, зокрема підприємці, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані застосовувати РРО. Встановлення норм щодо незастосування РРО в інших законах, крім ПКУ, не допускається. Тепер відповідно до оновленої редакції п. 296.10 ПКУ РРО будуть застосовуватись платниками ЄП другої та третьої груп. Від застосування РРО звільнено лише другу і третю (фізособи-підприємці) групи, які здійснюють діяльність на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі5, а також платників ЄП першої групи. А це означає, що платники ЄП другої та третьої груп, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) не на ринках і не через засоби пересувної мережі, будуть працювати з касовими апаратами.
5 Частина роздрібної торговельної мережі, що складається з наметів, кіосків, пунктів пересувної торгівлі, автоматів, нестаціонарних торговельних одиниць.
Обов'язковим застосування РРО згідно з п. 1 розділу II Закону №71 стає:
— для платників ЄП третьої групи — з 1 липня 2015 року;
— для платників ЄП другої групи — з 1 січня 2016 року.
Для тих платників ЄП, які за власним бажанням з 1 січня 2015 р. до 30 червня 2015 р. включно почали застосовувати зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО, передбачено звільнення до 1 січня 2017 року від перевірок з питань дотримання порядку застосування РРО (п. 28 підрозділу 10 розділу ХХ).
Час початку і кінця зміни РРО підприємця не збігається з календарною датою їх початку та закінчення, проте під час перевірки встановлено порушення, що фіскальні чеки РРО щоденно не друкувались. Чи правомірно це?
До 01.01.2015 р. п. 9 ст. 3 Законом про РРО від суб'єкта господарювання, зокрема підприємця, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, вимагалось щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій. Проте, перевіряючи дотримання цієї вимоги, перевіряючим слід врахувати, що Закон про РРО не містить прив'язки терміна «щоденне друкування» до однієї календарної дати. Законодавець лише вимагає щоденного друкування Z-звітів, яке має бути виконано не пізніше 24 годин після початку зміни роботи РРО, тобто після проведення першої розрахункової операції. Тому, звичайно, час початку і кінця зміни РРО може не збігатися з календарною датою їх початку та закінчення, що не порушує вимог п. 9 ст. 3 Закону про РРО. На практиці перевіряючим слід враховувати факт часу початку зміни РРО, який є обов'язковим для визначення початку перебігу 24-годинної зміни роботи РРО. Отже, фіскальні звітні чеки повинні роздруковуватися наприкінці робочої зміни. Наш висновок підтверджується ухвалою Одеського апеляційного суду України від 31.01.2014 р. у справі №821/2073/13-а.
Зауважимо, що з 01.01.2015 р. Законом №71 до п. 9 ст. 3 Закону про РРО було внесено зміни, а саме додано фразу «у разі здійснення розрахункових операцій», що означає, що в разі відсутності розрахункових операцій суб'єкт господарювання може не роздруковувати Z-звітів із нульовим значенням (хоча від себе рекомендуємо почекати офіційних роз'яснень цієї норми).
Яка передбачена відповідальність підприємця у разі невиконання протягом певного періоду обов'язку щоденного друку фіскального звітного чека та незберігання роздрукованого чека у книзі обліку розрахункових операцій?
У постанові від 22.12.2014 р. у справі №815/6755/14 Одеський окружний адміністративний суд зазначає: «Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій — триваюче».
Пунктом 4 ст. 17 Закону про РРО передбачено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн).
Як сказано у зазначеній постанові суду, за вчинення передбачених п. 4 ст. 17 Закону про РРО порушень контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).
Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, підприємець вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій — триваюче.
Під час роздрукування Z-звіту закінчилась касова стрічка, відповідно, такий звіт роздруковано не повністю. Чи є це порушенням, за яке нараховуються штрафні санкції?
На жаль, факт роздрукування Z-звіту відсутній, адже звіт, який роздрукований не повністю, не може вважатися документом. Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону про РРО, у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання підприємця під час перевірки може бути притягнуто до відповідальності у вигляді фінансової санкції у розмірі 340 грн. Для уникнення такої ситуації радимо перед початком друкування Z-звіту перевірити наявність касової стрічки в РРО.
Пункт 1 ст. 17 Закону про РРО встановлює види порушень, які можуть повторюватись протягом тривалого періоду. Чи є такі порушення однотипними та які санкції за них застосовуються?
За види порушень, які зазначені у п. 1 ст. 17 Закону про РРО, встановлено диференційований розмір штрафів. У листі ДФСУ від 31.07.2014 р. №862/7/99-99-22-06-03-17/34 контролюючий орган повідомив свою позицію. Так, згідно з п. 1 ст. 17 Закону про РРО, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
— у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
вчинене вперше — 1 грн;
вчинене вдруге — 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
за кожне наступне вчинене порушення — у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Зазначена норма Закону про РРО встановлює види порушень, які можуть повторюватись тривалий період роботи суб'єкта господарювання, тобто можуть бути однотипними.
Оскільки продаж товару без застосування РРО не є триваючим порушенням і невидача касового чека під час кожного продажу товару визнається окремим порушенням, то наступне незастосування РРО при продажу товарів (наданні послуг) є окремим порушенням, тобто наступне незастосування РРО чи невидача чека при продажу товару буде вважатися повторним.
Таким чином, у разі виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання підтверджених належним чином фактів неодноразових порушень вимог щодо застосування РРО до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції: за порушення, вчинене вперше, — 1 грн, за вчинене вдруге — 100% вартості проданих з порушенням товарів, за вчинене втретє — у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушенням товарів (послуг).
Враховуючи погляд податкових органів, висновок такий: якщо підприємець повинен був застосувати РРО, але цього не зробив, це вважається окремим порушенням. Отже, за перший протягом календарного року продаж без РРО (якщо цього вимагає законодавство) штраф становитиме 1 грн, за другий — 100% вартості, а за третій — уже п'ятикратний розмір вартості.
Чи потрібно підприємцям під час реалізації товарів застосовувати платіжні термінали?
Платіжна картка — це один із різновидів платіжних інструментів, за допомогою якого можна ініціювати переказ коштів, зокрема оплатити вартість товарів і послуг. У п. 14.19 Закону про платіжні системи передбачено вимогу, що СГ зобов'язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України. Вимоги до суб'єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначає Кабінет Міністрів України. Постанова №878 встановлює вимоги щодо встановлення СГ, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг, платіжних терміналів. Нею визначено такі вимоги до СГ щодо обов'язковості встановлення платіжних терміналів:
1) СГ, які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій. Кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50% кількості РРО. У разі наявності одного РРО суб'єкт господарювання зобов'язаний встановити принаймні один термінал;
2) СГ (у т. ч. суб'єкт малого підприємництва), який здійснює діяльність у населених пунктах чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб і використання РРО для якого є обов'язковим, встановлення термінала не уникнути;
3) підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також СГ, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб, звільнені від встановлення терміналів.
Виходячи з викладеного, підприємці, які не застосовують РРО, не зобов'язані використовувати електронні платіжні засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги). Такий висновок підтверджується листом Міндоходів від 29.04.2013 р. №2397/5/99-99-18-05-16, додатково див. постанову Окружного адмінсуду м. Севастополя від 12.03.2014 р. у справі №827/85/14.
Відповідно, підприємці на загальній системі оподаткування та платники ЄП, які повинні здійснювати розрахунки у сфері торгівлі із застосуванням РРО, при здійсненні розрахунків з покупцями повинні використовувати електронні платіжні засоби. Підприємець, який не використовує РРО, відповідно не зобов'язаний встановлювати термінал, проте може це зробити за власним бажанням.
Яка відповідальність за відсутність платіжного термінала для розрахункових операцій?
Контроль за дотриманням СГ, зокрема підприємцями, вимог щодо здійснення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів здійснює податковий орган. Відповідальність за порушення недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів становить від 100 до 200 н. м. д. г. (від 1700 до 3400 грн).
Контроль за забезпеченням захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків — Держспоживінспекція. Слід зауважити, що ч. 2 ст. 17 Закону про захист прав споживачів передбачається, що продавець зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати. Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.
Якщо підприємець зобов'язаний використовувати термінал, проте не виконує цієї вимоги, згідно з пп. 12 ч.1 ст. 23 Закону про захист прав споживачів представники Держспоживінспекції накладають штраф у розмірі 500 н. м. д. г. (8500 грн). У разі ухилення від виправлення встановлених під час перевірки порушень за виданим приписом перевіряючих відповідно до ст. 188-2 КпАП можуть застосовуватись санкції у розмірі від 1 до 18 н. м. д. г. (від 17 до 306 грн).
Якщо підприємець за власним бажанням планує встановити термінал для здійснення покупцями розрахунків платіжними картками, чи зобов'язаний він застосовувати РРО?
Згідно з п. 6 ст. 9 Закону про РРО, фізичні особи — підприємці, які сплачують єдиний податок і відносяться до груп платників єдиного податку, що звільнені від використання РРО, касовий апарат не встановлюють. Але відповідно до п. 15 ст. 3 згаданого закону: «Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: <...> надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, <...>». Тому якщо за власним рішенням підприємець проводитиме розрахунки через термінал, то сліп або квитанція платіжного термінала свідчитимуть про здійснення розрахунків платіжною карткою, а ось документом, що засвідчує придбання товару (проведення розрахункової операції), буде, наприклад, товарний чек. Як наслідок, підприємець на ЄП, якого звільнено від використання РРО, має право застосовувати під час розрахунків платіжний термінал, при цьому він не зобов'язаний застосовувати РРО.
Чи має право підприємець видати кошти з каси у випадку повернення товару покупцем, який розрахувався за товар платіжною карткою?
У п. 2.4 Положення №637 сказано: якщо підприємець приймає до обслуговування електронні платіжні засоби з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг і оснащений платіжним терміналом (у тому числі з'єднаним чи поєднаним з РРО), то підприємець може за рахунок готівкової виручки або коштів, отриманих із банку, надавати держателю електронного платіжного засобу послуги з видачі готівки з друкуванням квитанції платіжного термінала (або розрахункового документа) та відображенням таких операцій у відповідній книзі обліку. Відповідно, можна зробити висновок, що спосіб повернення коштів у підприємця не залежить від способу їх отримання під час продажу товару (послуги). Хоча на практиці трапляються випадки, коли під час перевірок контролюючі органи упереджено відносяться до таких ситуацій.