Який склад звітності та строки її подання? Якими нормативними документами слід керуватися для підготовки фінзвітності?
Склад фінансової звітності визначено ст. 11 Закону про бухоблік, згідно з якою фінансова звітність підприємства1 включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
1 Крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства.
Для суб'єктів малого підприємництва, неприбуткових підприємств, установ та організацій і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
Основним документом, що регламентує підготовку фінансової звітності, є НП(С)БО 1. Саме його додаток 1 містить усі основні форми фінансової звітності. Додаток 2 до НП(С)БО 1 містить аналогічні форми для консолідованої фінансової звітності.
Форми фінансової звітності суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності встановлені П(С)БО 25.
Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності затверджено наказом Мінфіну від 28.03.2013 р. №433. Також у пригоді стануть Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності, затверджені наказом Мінфіну від 11.04.2013 р. №476.
Які підприємства зобов'язані складати і подавати фінансову звітність за міжнародними стандартами? Чи мають право інші підприємства добровільно перейти на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами?
Відповідно до ч. 4 ст. 8, ч. 3 ст. 12-1 Закону про бухоблік, підприємство самостійно визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).
Положення ч. 2 ст. 12-1 зазначеного закону встановлює обов'язковість складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами для: публічних акціонерних товариств, банків, страховиків (страхових компаній), а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабміном.
Кабміном відповідний перелік видів діяльності передбачено в п. 2 Порядку №419. Крім зазначених вище суб'єктів, Порядок №419 передбачає складання фінзвітності за міжнародними стандартами кредитними спілками — з 1 січня 2015 р., а також підприємствами, які провадять господарську діяльність за такими видами: надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ 64 КВЕД), за винятком діяльності з управління активами (група 64.3 КВЕД), а також недержавне пенсійне забезпечення (група 65.3 КВЕД) — починаючи з 1 січня 2013 року, допоміжна діяльність у сферах фінансових послуг і страхування (розділ 66 КВЕД) — починаючи з 1 січня 2014 р., а діяльність з управління активами (група 64.3 КВЕД) починаючи з 1 січня 2015 року.
У випадках, коли підприємство не зобов'язане подавати фінзвітність за міжнародними стандартами згідно з законодавством, як видно з наведеного, воно вправі прийняти самостійне рішення про складання звітності за МСФЗ.
Відповідно до п. 21 МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності», для відповідності МСБО 1 «Подання фінансової звітності» перша фінансова звітність суб'єкта господарювання за МСФЗ має містити принаймні три звіти про фінансовий стан, два звіти про сукупні доходи, два окремі звіти про прибутки та збитки (якщо їх подають), два звіти про рух грошових коштів та два звіти про зміни у власному капіталі та відповідні примітки, що включають порівняльну інформацію.
Згідно ж з п. 6 МСФЗ 1, суб'єкт господарювання має скласти та подати звіт про фінансовий стан за МСФЗ на початок періоду на дату переходу на МСФЗ. Це відправна точка для підготовки фінансової звітності відповідно до МСФЗ.
Із наведених положень міжнародних стандартів, які вимагають порівняльного висвітлення інформації за попередні роки, випливає, що перший фінансовий звіт, складений відповідно до міжнародних стандартів, має бути сформований на наступну дату річного звіту після року переходу на міжнародні стандарти. Наприклад, якщо підприємство вирішує перейти на складання фінзвітності за МСФЗ з 01.01.2016 р., то першим звітом за МСФЗ буде річний звіт не за 2016, а за 2017 рік — тобто станом на 31.12.2017 р.
Згідно з ч. 4 ст. 12-1 Закону про бухоблік, підприємства інформують Держстат про складання ними фінзвітності та консолідованої фінзвітності за міжнародними стандартами.
У разі якщо українське підприємство складає фінзвітність за міжнародними стандартами, воно подає її за встановленою НП(С)БО 1 формою, при потребі із заповненням передбачених цим НП(С)БО 1 вписуваних рядків. Уся додаткова інформація, подання (розкриття) якої передбачено міжнародними стандартами, висвітлюється в примітках до фінзвітності.
На першій сторінці фінансової звітності робиться позначка про те, що вона складена за міжнародними стандартами. При переході на МСФЗ підприємства в першому фінансовому звіті, згідно з п. 11 р. ІІ НП(С)БО 1, у балансі наводять інформацію на початок і кінець звітного періоду, а також на дату переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності.
Як підприємству правильно визначити форму, за якою подавати фінансову звітність: звичайну, фінзвітність малого підприємства або спрощену фінзвітність малого підприємства?
Склад фінансової звітності визначено в ст. 11 Закону про бухоблік.
Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Для суб'єктів малого підприємництва, неприбуткових підприємств, установ та організацій і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності відповідно до згаданої статті Закону, П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.
Причому П(С)БО 25 передбачає два варіанти форм фінзвітності: фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (форми 1-м, 2-м) та спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва (форми 1-мс, 2-мс).
Для того, щоб визначити, хто який фінзвіт подає, необхідно звернутися до норм ст. 55 ГКУ, яка встановлює класифікацію підприємств за розмірами залежно від обсягів доходів та чисельності працюючих. Систематизуймо відповідні критерії в таблиці.
Форми фінансової звітності суб'єктів малого підприємництва залежно від критеріїв діяльності
| Форма | Вид суб'єкта звітування | Критерії обсягів діяльності |
| Звіт за формою 1-м, 2-м | Представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності | Критерії обсягів діяльності не встановлюються |
| Суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи, які визнані такими відповідно до законодавства (крім тих, що складають звіт за ф. 1-мс, 2-мс) | Середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ (інформація може бути отримана на сайті НБУ, за даними січня — листопада 2015 р. середній курс становив трохи більше 24,1 грн/євро, отже 2 млн євро — це приблизно 4,8 млн грн) | |
| Звіт за формою 1-мс, 2-мс | Суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи, що відповідають критеріям мікропідприємництва | Середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом |
| Суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства | Юридичні особи — платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 п. 291.4 ПКУ — протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 млн грн (п. 44.2 ПКУ) |
* Юридичні особи, які не відповідають наведеним в таблиці критеріям, зобов'язані складати та подавати повний фінансовий звіт — за формами, визначеними НП(С)БО 1 (форми 1, 2, 3, 4 та примітки до звітності).
Слід відзначити, що на сьогодні принципи побудови балансу та звіту про фінансові результати в усіх трьох комплектах звітності (звичайний фінзвіт, фінзвіт суб'єкта малого підприємництва, спрощений фінзвіт суб'єкта малого підприємництва) принципово не відрізняються. Їх відмінність — лише в ступені деталізації. Чим дрібнішим підприємством є суб'єкт звітування, тим меншої деталізації вимагає фінзвіт. Тому якщо підприємство має глибшу деталізацію, воно при складанні більш спрощеної форми просто укрупнює показники, включаючи їх до відповідних більш крупних статей звітності. Наприклад, стаття «запаси» у формі 1-мс включає, зокрема, товари, матеріали та готову продукцію. Стаття «основні засоби» форми 1-мс включає не лише основні засоби, а й нематеріальні активи.
Які строки подання фінансової звітності? Хто зобов'язаний подавати фінзвітність до податкового органу?
За приписами п. 5 Порядку №419 граничний строк для подання річних фінансових звітів — 28 лютого наступного за звітним року. А оскільки у 2016 році 28 лютого — це неділя, то у 2016 році граничний строк буде перенесено на 29 лютого (п. 10 Порядку №419).
Щодо подання фінзвітності до територіальних податкових органів, то вона, як і раніше, подається у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток (абз. 2 п. 5 Порядку №419, п. 46.2 ПКУ). Тобто більшість підприємств, для яких базовим звітним періодом є календарний рік, мають подати фінзвітність до 1 червня 2016 р. (п. 57.1 ПКУ). Решта (які подають декларації з податку на прибуток щокварталу) подають фінансову звітність, як і декларацію з податку на прибуток, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем IV кварталу, — до 9 лютого 2016 р.
А от вимога подання фінзвітності до податкової стосується лише платників податку на прибуток. Підприємства — платники єдиного податку не зобов'язані подавати фінансову звітність до податкових органів.
Чинний ПКУ передбачає подання фінансової звітності разом із декларацією з податку на прибуток. Чи потрібно подавати уточнюючу фінзвітність у разі подання уточнюючої декларації з податку на прибуток за відповідний період?
Згідно з п. 46.2 ПКУ, платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
Відповідно до п. 50.1 ПКУ, в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації. Він має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
ПКУ не містить норм, які б зобов'язували платника податку на прибуток в разі уточнення показників декларації з податку на прибуток додавати до уточненої податкової декларації відповідну уточнену фінансову звітність. Нема такого правила і в Порядку №419.
Більше того, якщо йдеться про попередні (до 2015 р.) звітні періоди, то помилка в декларації може бути не пов'язаною з відображенням доходів і витрат у фінансовій звітності (приміром, доходи і видатки у фінзвітності відображені правильно, а в податковій звітності — неправильно).
П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» в п. 5 передбачає, що виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності. Причому згідно з п. 20 П(С)БО 6, підприємство в примітках до фінзвітності розкриває інформацію про виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, зокрема про зміст і суму помилки, статті фінзвітності минулих періодів, які були переобраховані з метою повторного подання порівняльної інформації, а також факт повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність повторного оприлюднення.
Згідно з п. 4 згаданого П(С)БО, виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) — а саме такими є помилки щодо визнання доходів і витрат.
Тому підприємство може вказати відповідну інформацію про виявлені та виправлені помилки в фінансовому звіті за рік, у якому таке виправлення здійснене. Причому як вхідне сальдо (залишок на початок року) вказується вже правильна інформація. При цьому в примітках може бути вказано, що повторне оприлюднення не проводилося. Оскільки черговий річний фінзвіт також надається до податкового органу, то він якраз і буде таким способом проінформований про виправлення фінзвітності за минулі роки.
Що стосується звітних періодів 2014 року, якщо платник податку на прибуток подавав квартальну податкову декларацію, а також у майбутньому (коли в 2016 і наступних роках уточнюватиметься річний період за 2015 рік), то тут подання уточненої (виправленої) фінансової звітності може бути необхідним.
Так, згідно з п. 44.2 ПКУ, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Річ у тому, що форма декларації, яка враховує нові, чинні з 01.01.2015 р. правила оподаткування, затверджена лише в жовтні 2015 р. (наказ Мінфіну від 20.10.2015 р. №897). Доти діяла стара форма, затверджена наказом Міндоходів від 30.12.2013 р. №872. Тож за звітні періоди І квартал, півріччя, 9 місяців 2015 р. суб'єкти, що мусили подавати декларацію з прибутку, подавали її за старою формою.
Згідно з п. 50.1 ПКУ, уточнення до декларації подається за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Нова ж форма декларації, затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. №897, що використовується і як уточнюючий розрахунок (за умови проставлення відповідної відмітки), містить в кінці відмітки про одночасне подання форм фінансової звітності. Незважаючи на відсутність відповідних вимог у законі, вбачається, що в умовах чинних правил оподаткування податком на прибуток (визначення об'єкта оподаткування за правилами бухобліку з урахуванням у деяких випадках різниць, передбачених законом) може бути доцільним показати відповідність фінрезультату за правилами П(С)БО або МСФЗ, вказаного в декларації, даним фінзвітності. У такому разі для уникнення майбутніх запитів податкових органів, а також спроб визначити податкові зобов'язання камеральною або позаплановою невиїзною документальною перевіркою, може бути доцільно додавати уточнену (виправлену) фінзвітність за відповідний період до уточненої податкової декларації.
Але наголосимо на тому, що за законом платник податку на прибуток цього робити не зобов'язаний.
Чи передбачено законодавством штраф за неподання або несвоєчасне подання фінансової звітності до податкових органів?
Відповідно до п. 46.2 ПКУ, платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.
Ця норма існує вже кілька років, і платники податку на прибуток подавали фінансову звітність до податкових органів окремо від податкової звітності з податку на прибуток, проте в ті ж самі строки.
Свого часу існували різні думки щодо наявності відповідальності за неподання або несвоєчасне подання фінзвітності у вигляді фінансового штрафу, що застосовується при неподанні або несвоєчасному поданні податкової декларації.
Але згодом, ще в 2012 р., наказом ДПС України від 22.11.2012 р. №1047/479 була затверджена узагальнююча податкова консультація, в якій у відповіді на запитання про відповідальність платника податку на прибуток за неподання фінзвітності вказувалося на наявність адміністративної відповідальності за ст. 164-2 КпАП — порушення законодавства з фінансових питань. Вказувалося також на те, що податкові органи не уповноважені складати протоколи про такі адміністративні правопорушення, адже складання протоколів і розгляд відповідних справ віднесено до компетенції ДФІ (державної фінансової інспекції).
Постановою Кабміну від 28.10.2015 р. №868 передбачено реорганізацію ДФІ шляхом перетворення в Державну аудиторську службу. Однак за час з моменту прийняття згаданої узагальнюючої податкової консультації в КпАП нічого не змінилося, і стаття 164-2 на сьогодні є, по суті, «мертвою нормою», адже подання фінзвітності до ДФІ законом не передбачено (крім суб'єктів, які підпорядковані їй як органу управління державною власністю).
Отже, можна зробити висновок, що для широкого загалу суб'єктів господарювання не передбачено відповідальності за неподання або несвоєчасне подання фінзвітності до податкових органів. Не передбачено й адміністративних штрафів для посадових осіб платника податків за таке правопорушення.
Слід, однак, звернути увагу на те, що є всі підстави вважати, що організаційна схема подання фінзвітності до податкових органів дещо зміниться.
Річ у тому, що нова форма декларації, затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. №897, що використовується і як уточнюючий розрахунок (за умови проставлення відповідної позначки), в кінці містить позначки про одночасне подання форм фінансової звітності у вигляді додатків. Оскільки ПКУ передбачає саме одночасне подання фінзвітності, на нашу думку, існує ризик, що в майбутньому податкові органи робитимуть спроби не визнавати декларацією подану податкову звітність з податку на прибуток за відсутності доданої звітності з підстав її неповноти — відсутності додатків. Таким чином, платники податку на прибуток не зможуть уникнути подання фінансової звітності разом зі згаданою декларацією. Проте наразі відповідної практики немає, адже нова форма декларації застосовуватиметься за період 2015 р. вперше.
Чи передбачено законодавством штраф за неподання або несвоєчасне подання фінансової звітності до органів державної статистики?
Згідно з п. 2 Порядку №419, фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.
На практиці питання щодо можливості застосування адміністративного штрафу за неподання фінансової звітності органам державної статистики виникає через те, що її помилково відносять до статистичної звітності.
Проте чинне законодавство, хоча і встановлює обов'язок подання фінансової звітності до цих органів, однак не прирівнює фінансову звітність до статистичної. Норм, які би передбачали належність фінзвітності до даних державних статистичних спостережень, немає. І тому при неподанні або несвоєчасному поданні фінзвітності до органів статистики складу правопорушення, передбаченого ст. 186-3 КпАП, — порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень (за яке протоколи складаються і справи розглядаються органами державної статистики згідно зі ст. 244-3, 255 КпАП), немає, а адміністративна відповідальність не настає.
Адміністративна відповідальність за неподання фінзвітності передбачена ст. 164-2 КпАП — це порушення законодавства з фінансових питань. Але право складати протоколи і розглядати адмінсправи за цією статтею, згідно зі ст. 234-1 та ст. 255 КпАП, — компетенція ДФІ, яка згідно з постановою Кабміну від 28.10.2015 р. №868 реорганізується шляхом перетворення в Державну аудиторську службу. Оскільки ДФІ не задіяна в механізмі подання фінзвітності органам державної статистики, адміністративна відповідальність з цієї підстави органами ДФІ на практиці не застосовується.
Чинним законодавством не передбачено також і фінансового штрафу на підприємство за неподання або несвоєчасне подання фінзвітності до органів державної статистики.
У чому полягають відмінності річної фінзвітності?
Як ми знаємо, річна фінансова звітність має бути складена з урахуванням результатів річної інвентаризації. Наразі не є предметом дискусії, наскільки доцільно її проводити, наскільки трудомістким є цей процес на великих підприємствах з активним рухом складських залишків. Це вимога чинного законодавства (ст. 10 Закону про бухоблік та п. 12 Порядку №419). Таку фінансову звітність складають за підсумками року, усі показники (як активи, так і зобов'язання) мають бути підтверджені річною інвентаризацією. Порядок її проведення тепер регулюється Положенням №879.
Також відрізняються і вимоги закону щодо складу квартальної і річної звітності. Згідно зі ст. 13 Закону про бухоблік, проміжна звітність, яка складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року, передбачена в складі балансу та звіту про фінансові результати. Згідно ж із ч. 2 ст. 11 цього Закону, річна фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Які основні операції необхідно здійснити перед складанням річного балансу?
Перед складанням річної фінансової звітності необхідно здійснити цілий ряд господарських операцій, що є необхідними для подальшого правильного перенесення залишків і оборотів по рахунках синтетичного обліку до відповідних статей фінзвітності. До їх числа можна віднести нижчезазначені операції.
1. Відобразити в обліку результати річної інвентаризації (відповідні операції відображаються в обліку в періоді завершення інвентаризації, яка обов'язково проводиться перед складанням річного фінансового звіту).
2. З врахуванням, зокрема, результатів інвентаризації, перекваліфікувати при потребі активи й зобов'язання, при потребі — списати їх або нарахувати або відкоригувати резерви. Мова йде про те, що в бухгалтерському обліку в складі оборотних активів не можуть обліковуватися необоротні активи (наприклад, довгострокова дебіторська заборгованість) і навпаки. Аналогічно в складі довгострокових зобов'язань не можуть бути відображені поточні зобов'язання (наприклад, частина довгострокового кредиту банку, що підлягає погашенню протягом наступного року) і навпаки. Відповідні зміни відображаємо в бухгалтерському обліку.
3. Якщо підприємство веде облік розрахунків з контрагентами без застосування рахунків обліку виданих й отриманих авансів (тобто «згорнуто», що загалом не відповідає Інструкції №291, однак практикується багатьма підприємствами), на дату річного балансу потрібно відповідні статті розгорнути (аванси віднести на відповідні субрахунки 371 і 681 або провести їх аналітичне виділення).
4. У раз обліку овердрафтів за кредитом рахунку обліку коштів у банку (31) на кінець року віднести їх на рахунок обліку кредитів банку (рахунок 60).
5. Нарахувати амортизацію основних засобів і нематеріальних активів, а також відобразити в обліку всі інші необхідні операції за останній звітний місяць (квартал) відповідного року.
6. Відобразити нарахування податків і зборів, що виникають у результаті діяльності підприємства у звітному році. Якщо на момент складання балансу достовірних даних про суму таких податків немає, але вони істотні, варто нарахувати відповідні резерви. Зокрема, йдеться про відображення у фінансовій звітності сум річного податку на прибуток, суму якого потрібно буде віднести на фінансовий результат (рахунок 79).
7. Закрити рахунки обліку витрат періоду (92, 93, 94), що повністю відносяться до операційних витрат у періоді їх виникнення, рахунок обліку інших (неопераційних) витрат — 97 шляхом віднесення їх дебетового залишку на фінансовий результат (рахунок 79). При використанні 8-го класу рахунків (за економічними елементами) перед цим також закрити 8-й клас рахунків.
8. Закрити рахунки обліку доходів (рахунку класу 7) шляхом віднесення їхнього кредитового залишку на фінансовий результат (рахунок 79).
9. Визначити річний фінансовий результат — прибуток або збиток шляхом віднесення відповідного залишку за рахунком 79 на відповідний субрахунок рахунку 44.
10. Вивести сальдо на одному із субрахунків рахунку 44 (441, 442).
У чому полягає основний алгоритм заповнення розд. І Звіту про фінрезультати? На що слід звертати увагу?
Звіт про фінансові результати (або так звана форма №2, далі — Звіт) є частиною як квартальної, так і річної звітності тих підприємств, які повинні подавати фінансову звітність згідно з вимогами НП(С)БО 1. По суті, на цей Звіт поширюються загальні вимоги, встановлені НП(С)БО 1 та Порядком №419, у т. ч. і щодо термінів його подання до державних органів статистики та ДПІ.
Технологія складання звіту на підставі даних бухобліку полягає в тому, що кожен його показник може бути отриманий з даних оборотів за рахунком 79 «Фінансові результати».
За кредитом рахунку 79 відображаються доходи звітного періоду (кореспондуючі рахунки з 70 по 76 означають відповідні види доходів, що відповідають певним статтям звіту про фінрезультати). Аналогічно за дебетом рахунку 79 відображаються витрати (кореспондуючі рахунки з 90 по 98 означають відповідні види витрат, що відповідають певним статтям витрат звіту про фінансові результати). А залишок цього рахунку на кінець року (до віднесення його на рахунок 44) — це сума прибутку (за кредитом) або збитку (за дебетом) звітного року.
Наведений підхід застосовується для складання не лише звичайного, а й спрощеного фінансового звіту.
Якихось унікальних процедур у складанні звіту немає. Звіт складають наростаючим підсумком з початку звітного року. Його показники зазначають у тисячах гривень без десяткового знака, крім розділу IV Звіту, грошові показники якого наводять у гривнях з копійками. Доходи і витрати визначають згідно з П(С)БО та відображають у Звіті у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження та сплати грошей.
Як ми пам'ятаємо, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 П(С)БО 16). При заповненні Звіту слід користуватися Методрекомендаціями №433 та Методрекомендаціями №476.
У розділі І обраховується фінансовий результат діяльності підприємства за звітний період — прибуток або збиток.
Спочатку визначаємо різницю між чистим доходом від реалізації товарів, робіт, послуг та їхньою собівартістю. Додатна різниця є валовим прибутком підприємства, а від'ємна — валовим збитком. Далі визначаємо фінансовий результат від операційної діяльності підприємства (прибуток або збиток):
— до валового прибутку або до валового збитку додаємо суми інших операційних доходів;
— від валового прибутку віднімаємо або до валового збитку додаємо суми адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
До фінансового результату від операційної діяльності додаємо доходи від участі у капіталі, інші фінансові доходи та інші доходи. Результуючий показник слід зменшити на суму фінансових витрат, втрат від участі у капіталі, інших витрат підприємства. Після цього у рядку 2300 наводимо суму податку на прибуток. Зверніть увагу: у цьому рядку має зазначатися лише та сума податку на прибуток, яка визначена щодо операцій, що наводяться у розділі І. Адже податок на прибуток, визначений за операціями, наведеними у розділі ІІ, повинен бути наведений у рядку 2455 Звіту.
Платники податку на прибуток, які здають лише річну декларацію, нараховують цей податок наприкінці звітного року (рядок 2300 Звіту). Далі визначаємо власне чистий фінансовий результат (різниця між фінрезультатом до оподаткування та сумою податку на прибуток). Звісно, якщо фінансовий результат був від'ємним, то сума податку на прибуток додається до нього, й отриманий показник є загальною сумою збитку підприємства за звітний період. Показник чистого фінансового результату звітного періоду бере участь у формуванні показника графи 4 рядка 1420 балансу «Нерозподілений прибуток (збиток)». Як відомо, це значення розраховується з урахуванням значення цього показника на початок звітного періоду, чистого прибутку/збитку за звітний період та використання чистого прибутку підприємством протягом звітного періоду.
У чому полягають особливості заповнення розділу ІІІ Звіту про фінрезультати?
У цьому розділі показуються відповідні елементи операційних витрат (на виробництво та збут, управління й інші операційні витрати), яких зазнало підприємство у процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, за мінусом витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. До елементів витрат цього розділу включаються собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг. Собівартість реалізованих товарів (покупних), запасів у цьому розділі не наводимо.
Щодо елементів витрат у складі собівартості, то вони визначаються за даними аналітичного обліку (адже за даними лише синтетичного обліку на виробничому підприємстві, при наявності незавершеного виробництва, як правило, технологічно визначити економічні елементи практично неможливо). Щодо решти операційних витрат, то для них відповідні показники визначаємо з оборотів за дебетом рахунків 92, 93 і 94 бухобліку.
Які бувають помилки у фінансовій звітності? Як оформлюються їх виправлення?
Усі помилки, допущені у бухгалтерському обліку і, як наслідок, — у фінансовій звітності, можна розподілити на дві групи:
1) які не вплинули на суму доходів і витрат за попередні звітні періоди;
2) які вплинули на суму доходів і витрат за попередні періоди і внаслідок цього на суму прибутку за ці періоди, яка сформувала показник нерозподіленого прибутку в балансі на початок наступного звітного року.
Виправлення таких помилок має бути оформлено за допомогою бухгалтерської довідки, у якій треба описати суть помилки, навести помилкові бухгалтерські проведення, які були зроблені в минулих періодах, зазначити правильні проведення, які слід було відобразити в обліку. Відтак за даними цих проведень коригують відповідні статті фінансової звітності згідно з п. 4, п. 5 П(С)БО 6, якщо ці помилки були здійснені в минулих кварталах поточного року. Якщо ж ці помилки були здійснені й одразу виявлені в одному кварталі, їх можна виправити без оформлення бухдовідки, адже у фінансовій звітності такі помилки не відобразилися.
Помилки, що не впливають на нерозподілений прибуток: у чому їх суть та як їх виправити?
Переважно такі помилки полягають у тому, що в попередніх звітних періодах (роках) були неправильно класифіковані окремі статті балансу, при цьому на суму доходів та витрат це не вплинуло. Виправляють такі помилки шляхом коригування відповідних статей балансу без коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.
Приклад. Під час складання балансу за 2015 р. виявилося, що у фінансовій звітності за 2014 рік припустилися помилки: частина довгострокової заборгованості помилково не була переведена до складу поточних зобов'язань. У такому разі потрібно просто рекласифікувати заборгованість, правильно відобразивши її у балансі (поточні зобов'язання збільшаться, довгострокові зобов'язання мають зменшитися).
Тут підприємство має відкоригувати тільки ті статті пасиву балансу, що були неправильно обраховані, а загальний підсумок (валюта) балансу не зміниться. Аналогічні помилки можливі і при неправильній класифікації статей активу балансу. Можливе також одночасне коригування статей активу і пасиву — така ситуація спричинить зміну підсумку балансу.
У балансі на наступні звітні дати на початок звітного року після виправлення помилок показують уже правильні (виправлені) залишки. У примітках до фінансової звітності наступних періодів наводиться інформація про виправлені помилки та про факт оприлюднення виправленої звітності або недоцільність її оприлюднення.
Як виправити помилки, що вплинули на оподатковуваний прибуток?
Якщо має місце помилка у визначенні витрат або доходів, вона обов'язково потягне за собою і спотворення показника нерозподіленого прибутку, який сформується за підсумками того періоду, у якому припустилися помилки. Тут можуть бути різні ситуації:
1) уся сума помилки впливає тільки на показник нерозподіленого прибутку на кінець періоду, в якому допущена помилка;
2) сума помилки частково впливає на показник нерозподіленого прибутку, а частково — на вартість активів підприємства на кінець періоду, в якому припустилися помилки.
Приклад. Під час підготовки до складання фінансової звітності за 2015 р. (річної інвентаризації) виявили помилку за 2014 р.: не було списано використаний бензин на суму 6000 грн. Списання бензину мало би збільшити суму витрат на збут і зменшити вартість залишку бензину в баках машин, а це означає, що в періоді виникнення помилки слід було в обліку здійснити проведення Д-т 93 К-т 209, Д-т 791 К-т 93. Далі, ця сума вплинула на фінансовий результат за 2014 р. Д-т 791 К-т 93 та суму нерозподіленого прибутку Д-т 791 К-т 441. Отже, для виправлення помилки слід здійснити безпосередньо проведення Д-т 441 К-т 209, після виправлення помилки слід зменшити показник нерозподіленого прибутку на початок 2015 року в балансі на 6000 грн та значення статті балансу «Запаси» (у фінзвітності за 2015 р. це значення графи 3 рядків 1100, 1101 і 1420 балансу).
Яка додаткова інформація, крім передбаченої формами фінансової звітності, має наводитися в примітках до звітності?
Примітки до фінансової звітності, згідно з п. 3 розділу І НП(С)БО 1, — це сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію й обґрунтованість статей фінансової звітності, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.
До інформації, що підлягає відображенню в примітках, може бути віднесена інформація:
- яка висвітлює дані бухобліку і є суттєвою, тобто її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності;
- яка не наведена у фінзвітності, але відображення якої передбачено відповідними П(С)БО або МСФЗ;
- яка додатково пояснює аналіз статей фінансової звітності.
Наприкінці кожного П(С)БО наводиться перелік інформації, яка підлягає розкриттю у примітках.
Зокрема, національні стандарти передбачають наведення в примітках до звітності інформації про:
- рух нематеріальних та необоротних активів, про інвестиції (капітальні та фінансові);
- методи оцінки запасів та балансову вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації або переданих у переробку, на комісію, в заставу;
- структуру (складові) інших операційних, фінансових та інших доходів i витрат;
- обсяг бартерних операцій;
- рух забезпечень і резервів;
- використання амортизаційних відрахувань;
- перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості.
Як передбачено у п. 7 розділу IV НП(С)БО 1, у примітках до фінзвітності наводиться інформація про призначення та умови використання кожного елемента власного капіталу — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань (крім зареєстрованого капіталу). Перелік інформації, яку наводять у примітках акціонерні товариства, передбачено п. 8 розділу IV НП(С)БО 1.
Типова форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності» затверджена наказом Мінфіну від 29.11.2000 р. №302. Показники (одиниця грошового виміру), які повинні наводитися у примітках, — тисяча гривень. Відповідно до п. 7 згаданого наказу, підприємства, які складають фінансову звітність за МСФЗ, форму №5 не подають, але наведена вище інформація наводиться у примітках до фінансової звітності, складеної за МСФЗ. Отже, примітки — це не лише типова форма №5, а сукупність показників (пояснювальна записка), що дає повну та об'єктивну картину про фінансове становище і результати діяльності підприємства у вигляді письмового пояснення, таблиць, графіків тощо.
Типова форма №5 складається з 13 розділів, кожен з яких містить пояснення (уточнення) щодо відповідної операції, окремої статті фінзвітності. Інформація у примітках до фінзвітності (форма №5) — це здебільшого таблична інформація, що становить розшифрування змісту та/або змін залишків (на початок і на кінець року) тих чи інших показників перших двох форм фінансової звітності: балансу та звіту про фінансові результати.
Зауважимо: наказом Мінфіну від 11.04.2013 р. №476 затверджено Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності, зокрема форми №5 «Примітки до річної фінансової звітності». Завдяки Методрекомендаціям є можливість перевірити правильність заповнення показників у примітках за допомогою порівняння рядків між собою, а також з показниками Балансу (форма №1), Звіту про фінансові результати (форма №2), Звіту про рух грошових коштів (форма №3) та декларації з прибутку. Повинна бути збережена відповідність рядків розділу приміток з відповідною формою фінзвітності. Слід зазначити, що для заповнення приміток використовуються показники не тільки фінансової звітності, а й дані синтетичного і аналітичного обліку за окремими субрахунками.
Як заповнюється розділ ІІІ «Капітальні інвестиції» форми 5 «Примітки до річної фінансової звітності»?
Виходячи з визначення терміна «капітальні інвестиції» (див. П(С)БО 7 та П(С)БО 8), це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію, виготовлення, придбання ОЗ та витрати у придбання, створення і модернізацію НА. Головним критерієм є витрати на придбання майбутнього активу. У бухобліку витрати на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів відображаються за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції».
Отже, цей розділ містить інформацію щодо витрат, пов'язаних з придбанням ОЗ (зокрема інформацію про капітальні інвестиції в інвестиційну нерухомість) та НА.
При заповненні цього розділу слід пам'ятати, що ОЗ та НА, які одержані від учасника (засновника) підприємства (Д-т 10,12 К-т 46) або безоплатно (Д-т 10,12 К-т 424), не відображаються на рахунку 15, адже витрати на придбання понесені не були. Отже, слід аналізувати обороти та сальдо рахунка 15.
Рядок 340 графи 4 приміток повинен збігатися з рядком 1005 графи 4 (розбіжність на суму авансових платежів підрядникам для фінансування капітального будівництва1) форми №1.
1 Забудовник, який отримав від пайовика кошти для пайової участі в будівництві об'єкта, відображає їх за дебетом рахунків обліку грошових коштів, запасів і кредитом рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження». Після оформлення документів про право власності пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта й приймально-передавального акта забудовник на відповідну вартість дебетує рахунок 48 у кореспонденції з рахунком 15 (Інструкція №291).
Як заповнюється розділ V «Доходи та витрати» форми 5 «Примітки до річної фінансової звітності»?
Наводиться інформація, передбачена п. 25 П(С)БО 15 та п. 31 П(С)БО 16, як наслідок, розшифровуються статті Звіту про фінансові результати (форма №2).
У цьому розділі узагальнюється інформація про інші операційні доходи та витрати, щодо інших доходів та витрат, приміром від курсових різниць (Д-т 714 К-т 791 або Д-т 791 К-т 945). Так, сума рядків 440 — 490, графи 3 розділу V приміток має збігатися з рядком 2120 графи 3 форми №2. Відповідно, сума рядків 440 — 490 графи 4 — з рядком 2180.
Відображаються відомості доходів і втрат від участі в капіталі за інвестиціями (Д-т 72 721, 723, 722 К-т 792 або Д-т 792 К-т 961, 963, 962). А також інформація про інші фінансові доходи і витрати: одержані дивіденди (Д-т 731 К-т 792), витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані з запозиченнями (Д-т 792 К-т 951, 952), фінансова оренда активів та інші фінансові доходи і витрати. Зазначені рядки також повинні збігатися з відповідними рядками форми №2.
Як заповнюється розділ IX «Дебіторська заборгованість» форми 5 «Примітки до річної фінансової звітності»?
Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми коштів, їх еквівалентів або інших активів: товарів, робіт, послуг. Для отримання інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності слід застосовувати П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
У цьому розділі наводиться інформація про склад і суми статті балансу (форма №1) «Інша дебіторська заборгованість». Про суму поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення тощо. Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу1 або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу2 (вимагається відповідність одному з критеріїв).
1 Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для провадження діяльності і отриманням грошей та їх еквівалентів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг (п. 3 НП(С)БО 1).
2 Нагадаємо, дата балансу — дата, на яку складений баланс підприємства. Звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (п.3 П(С)БО 6).
У графі 3 рядка 940 цього розділу приміток наводиться заборгованість за товари, роботи, послуги (сальдо Д-т 36). Графа 3 рядка 940 має збігатися з графою 4 рядка 1125 форми №1. Рядок 950 — це сальдо за Д-т 372 — 377, 63, 65 та 685. У рядку 951 зазначаються суми списаної у звітному році безнадійної дебіторської заборгованості (Д-т 38 К-т 36, 37 та Д-т 944 К-т 36, 37).
У графі 4 наводиться заборгованість зі строками непогашення за період до 12 місяців, у графі 5 — зі строком від 12 до 18 місяців, у графі 6 — зі строком непогашення від 18 до 36 місяців. Не зовсім зрозуміло, як заповнювати ці графи, швидше за все, слід використовувати дані аналітичного обліку.
Порожні та вписувані рядки: у чому полягає їх суть та як їх заповнювати?
Форма балансу на сьогодні містить багато показників. Але згідно з п. 4 розділу ІІ НП(С)БО 1, підприємства можуть не наводити статті, за якими немає інформації для розкриття (крім випадків, якщо така інформація містилася у балансі за попередній звітний період). Це означає, що за аналогією з балансом, складеним за міжнародними стандартами, у формі, яка надається користувачам, порожні рядки можуть не наводитися (але це не обов'язково).
Окрім цього, названий пункт НП(С)БО 1 передбачає, що підприємства можуть додавати статті зі збереженням їхніх назв та кодів рядків з переліку додаткових статей фінансової звітності, наведених у додатку 3 самого НП(С)БО, у разі якщо це є істотним і оцінка вписуваної статті може бути достовірно визначена. Відповідні можливі вписувані рядки містять коди (номери), які відносяться до відповідних основних (постійних) рядків відповідної форми фінзвіту. Тож наводити в балансі всі можливі вписувані рядки (якщо вони не містять інформації) не варто (бо тоді баланс буде загромаджений зайвими рядками, що ускладнить його аналіз користувачами і контролюючими органами). Але ті вписувані рядки, інформація в яких є суттєвою для прийняття рішень, мають бути вписані і заповнені. Наприклад — деталізація запасів і готової продукції, спеціальні статті звітності для страхових компаній та інших фінансових компаній. Аналогічне стосується й інших форм звітності — форми 2, 3, 4, які також можуть мати вписувані рядки.
Згортання статей: у яких випадках це припустимо?
Згідно з п. 3 розділу ІV НП(С)БО 1, згортання статей активів і зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.
Найчастіше на практиці підприємства згортають розрахунки з дебіторами та кредиторами. Іноді з економічної точки зору це допустимо, особливо якщо йдеться про однорідні зустрічні вимоги (коли один і той самий контрагент є одночасно і дебітором, і кредитором, і відповідні зобов'язання є однорідними, наприклад грошовими). Частими є ситуації, коли дебіторська та кредиторська заборгованість є різними за строками погашення та неоднорідною, а тому їх потрібно показувати у балансі розгорнуто. Неприпустимо, наприклад, згортати інформацію про розрахунки з різними покупцями та замовниками, зокрема якщо перед одним покупцем є товарний борг (унаслідок одержання авансу за товар), а інший заборгував підприємству кошти. Інформація про першого відображається у складі кредиторської заборгованості, а про другого — у складі дебіторської.
Для того, щоб відокремити (розмежувати) суми заборгованостей, потрібно використовувати дані субрахунків обліку авансів виданих та одержаних (371, 681), а якщо відповідно до прийнятої облікової політики підприємство їх не використовує, — розраховують ці суми на дату балансу на підставі даних аналітичного обліку.
Як підготувати фінзвітність до аудиту?
Універсальним джерелом інформації про фінансове становище підприємства є його фінансова звітність, яка, як правило, включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, а за нормами українського законодавства — ще й звіт про власний капітал і примітки до фінансової звітності. Зміст і форми звітності, а також загальні вимоги до розкриття її статей регламентуються НП(С)БО 1.
Деякі підприємства зобов'язані проводити щорічну аудиторську перевірку. Конкретний перелік таких суб'єктів господарської діяльності наведено у ст. 8 Закону про аудиторську діяльність. До таких підприємств, наприклад, належать відкриті акціонерні товариства, банки, емітенти цінних паперів і похідних (деривативів). Фінансова звітність таких суб'єктів господарювання повинна бути перевірена аудитором і оприлюднена згідно з вимогами законів України (ст. 9 Закону про аудиторську діяльність). Незалежно від того, обов'язковим буде майбутній аудит на підприємстві чи добровільним, слід уважно поставитися до підготовки головних інструментів аналізу — річної фінансової звітності, зокрема балансу як головної форми фінансової звітності, яка відображає зв'язок активів і джерел їх формування на певний момент часу та дозволяє визначити фінансово-майнове становище підприємства на звітну дату.
На жаль, на сьогодні немає загальноприйнятих правил, за якими в певному порядку за допомогою встановлених конкретних процедур і способів аудитор підтверджує показники балансу. Проте, незважаючи на безліч авторських методик аудиту балансу, які сьогодні є в Україні, всі вони містять загальні норми. Виходячи з цього можемо дати окремі поради, які допоможуть здійснити внутрішній самостійний аудит або підготуватися до майбутньої незалежної аудиторської перевірки.
1. Арифметика балансу: відповідність показників статей балансу на початок звітного періоду аналогічним даним на кінець попереднього звітного періоду; відповідність даних балансу підприємства даним синтетичного обліку, які накопичуються в Головній книзі або в інших регістрах бухгалтерського обліку на кінець звітного року. Щоб перевірити правильність розрахунку показників статей річної фінансової звітності, слід звернутися до Методрекомендацій №476, у яких наведено формули порівнянності статей фінансової звітності.
2. Взаємозв'язок показників форм звітності. Як правило, результат фінансової діяльності, визначений у звіті про фінансові результати, — це різниця між сумою прибутку на початок і на кінець року, яка відображається в балансі у рядку 1420. Але це тільки окремий випадок взаємозв'язку балансу та звіту про фінансові результати. Ця відповідність буде правильною тільки в тому разі, коли у звітному році не було виправлення помилок минулих років, зміни облікової політики, розподілу прибутку тощо, тобто значення прибутку змінилося тільки внаслідок господарської діяльності підприємства за рік. Згідно з Методрекомендаціями №476 (п. 97 і п. 105), рядок 1420 балансу слід звіряти з графою 7 звіту про власний капітал.
3. Потрібно уважно аналізувати статті балансу з високими питомою вагою і ступенем суттєвості. Необхідність керуватися критерієм суттєвості інформації, закріпленим п. 4 р. ІІ НП(С)БО 1. Істотність інформації насамперед визначається П(С)БО або міжнародними стандартами. При цьому критерії істотності інформації кожне підприємство встановлює самостійно. Як правило, поріг суттєвості закріплюється в наказі про облікову політику. Для визначення критеріїв істотності можна використовувати рекомендації Міністерства фінансів України, наведені ним у листі від 29.07.2003 р. №04230-04108.
4. Перевірка залишків грошових коштів, тобто підтвердження залишків за рахунками обліку даними банківських виписок — процедура нескладна. Але й тут є нюанси. Наприклад, незважаючи на те, що за виписками ми можемо побачити від'ємний залишок на рахунку (овердрафт), від'ємне значення статті балансу «кошти» на кінець звітного року є неприпустимим. За своєю суттю це короткострокові кредити банків, які відображаються в пасиві балансу (рядок 1600). Тому треба робити проведення Д-т 311 К-т 601 на суму отриманих кредитних коштів. А якщо рахунків у банку декілька і за деякими є заборгованість по овердрафту, а за іншими — залишки коштів, то відповідні статті, як правило, слід відображати в балансі розгорнуто.
5. Перед аудиторською перевіркою важливо ретельно перевірити дебіторську заборгованість. Залежно від строку погашення заборгованість визначається як поточна або заборгованість, що буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу (стаття 1155 активу балансу), — так і довгострокова, строк погашення якої більший за дванадцять місяців з дати балансу (стаття 1040 активу балансу). Особливу увагу слід приділити заборгованості, строк погашення якої за договором обмежується дванадцятьма місяцями, але під час реального оцінювання ситуації з'ясовується, що є угоди про перенесення строків оплати. Часто цю суму помилково відображають у рядку 1125, 1130, 1155 оборотних активів, тимчасом як її місце в розділі необоротних активів — рядок 1040 балансу. Аналогічне стосується і класифікації кредиторської заборгованості: поточна, що підлягає погашенню в межах 12 місяців, відображується в р. ІІІ пасиву, а довгострокова — в розділі ІІ.
6. Перший розділ пасиву балансу слід звірити зі звітом про власний капітал. Під час перевірки другого розділу пасиву балансу особливу увагу звертаємо на оцінку довгострокових зобов'язань та своєчасність переведення відповідної їх частини, що підлягає погашенню протягом 12 місяців, до поточних зобов'язань.
Під час перевірки показників балансу аудитор може використовувати таку процедуру, як складання альтернативного балансу. Розбіжності між даними альтернативного балансу і балансу підприємства зможуть показати ті перекручення в бухгалтерському балансі, які були допущені помилково або внесені до балансу умисно.