Які умови роботи в кожній групі ЄП? Які види діяльності є забороненими на спрощеній системі оподаткування? Які наслідки порушення умов перебування на ЄП?
Покажемо основні критерії та умови перебування на першій-третій групі ЄП в таблиці 1.
Таблиця 1
Основні критерії перебування на ЄП та заборонені види діяльності в розрізі 1-ї — 3-ї груп
| Умова | Група 1 | Група 2 | Група 3 | |
| Платник ПДВ | Неплатник ПДВ | |||
| Обсяг доходу за календарний рік, грн | 300 000 | 1 500 000 | 20 000 000 без ПДВ | 20 000 000 |
| Обмеження по кількості працівників | Не використовують працю найманих осіб | 10 | Без обмежень | |
| Дозволені види діяльності | Роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або господарська діяльність з надання побутових послуг населенню | Надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства | Без обмежень | |
| Заборонені види діяльності | — | Посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння | Без обмежень | |
| Ставки податку | Фіксована ставка залежно від виду діяльності (до 10% мінімальної заробітної плати на 1 січня) | Фіксована ставка залежно від виду діяльності (до 20% мінімальної заробітної плати на 1 січня) | 2% доходу + ПДВ | 4% доходу |
| Ведення обліку | Доходів | Доходів | Доходів і витрат | Доходів |
| Звітність | Щорічна | Щорічна | Поквартальна | Поквартальна |
| Форма розрахунків | Грошова форма (готівкова та/або безготівкова) | Грошова форма (готівкова та/або безготівкова) | Грошова форма (готівкова та/або безготівкова) | Грошова форма (готівкова та/або безготівкова) |
| Реєстрація платником ПДВ | Ні | Ні | Так | Ні |
Крім тих обмежень, що представлені в таблиці, заборонені види діяльності для ЄП 1-ї — 3-ї групи регламентовані п. 291.5 ПКУ. Так, зокрема, на ЄП не можуть працювати ті, хто має намір здійснювати обмін іноземної валюти, займатися фінансовим посередництвом, лотереями, організацією азартних ігор. Пам'ятайте, що навіть якщо види діяльності дозволяють суб'єкту підприємництва перебувати на спрощеній системі оподаткування, важливо відслідковувати стан розрахунків із бюджетом: адже норми пп. 291.5.8 ПКУ забороняють реєструватися платником ЄП тим, у кого на день подання заяви є податковий борг1 (байдуже якого розміру). Підприємці мають вказати обраний вид діяльності у заяві про застосування спрощеної системи згідно з КВЕД ДК 009:2010.
1 Крім ситуацій, коли мова йде про безнадійний податковий борг, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Щодо ставок ЄП, то загальні ставки ЄП показані в таблиці 1. Проте є низка випадків, коли до доходів ЄП 1-ї — 3-ї групи (фізичні особи — підприємці) застосовується ставка 15% (п. 293.4 ПКУ):
1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного п. 291.4 ПКУ;
2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, які перебувають на 1-й або 2-й групі;
3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого, ніж грошовий, способу розрахунків;
4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;
5) до доходу, отриманого платниками 1-ї або 2-ї групи від провадження діяльності, яка не передбачена у пп. 1 або 2 п. 291.4 ПКУ відповідно.
Ставка 15% застосовується не до всього доходу, а тільки до суми перевищення. Але це не єдині наслідки зазначених вище порушень. У разі перевищення граничного обсягу доходу, визначеного для ЄП п. 291.4 ПКУ:
— платники ЄП 1-ї групи з наступного календарного кварталу за заявою мають перейти на застосування ставки ЄП, визначеної для 2-ї або 3-ї групи, або взагалі відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування;
— платники ЄП 2-ї групи з наступного календарного кварталу за заявою мають перейти на застосування ставки ЄП, визначеної для 3-ї групи, або взагалі відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування;
— платники єдиного податку 3-ї групи (фізичні особи — підприємці) до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15%, а також зобов'язані перейти на загальну систему оподаткування.
А за всіма іншими порушеннями, відповідно до пп. 298.2.3 ПКУ, зокрема у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником ЄП, а також у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, потрібно перейти на загальну систему оподаткування.
Крім того, якщо платник ЄП 1-ї — 2-ї груп здійснює декілька видів господарської діяльності, застосовується максимальний розмір ставки ЄП, встановлений для таких видів господарської діяльності. А оскільки ставки ЄП встановлюються місцевими радами, то у разі коли «єдиноподатник» здійснює діяльність на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради, уся сукупність його доходів оподатковується за максимальною ставкою ЄП (п. 293.7 ПКУ).
Для підприємців на 3-й групі ЄП, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 4% доходу (п. 293.3 ПКУ).
«Єдиноподатникам»-юрособам 3-ї групи також слід уважно відслідковувати факти перевищення граничного обсягу доходу, здійснення діяльності, забороненої на спрощеній системі оподаткування, та іншого, ніж грошовий (готівковий/безготівковий), способу розрахунків, адже всі такі доходи будуть оподатковуватися за подвійною ставкою (п. 293.5 ПКУ) з подальшим переходом на загальну систему оподаткування (п. 293.8 ПКУ).
Як визначається дохід «єдиноподатника»? Що не включається до складу доходу? Які є нюанси заповнення книг?
Відповідно до п. 294.1 ПКУ, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку 1-ї, 2-ї та 4-ї груп є календарний рік, а «єдиноподатники» 3-ї групи звітують поквартально. Доходом підприємця-«єдиноподатника» є дохід (виручка) за такий звітний період, отриманий у грошовій формі (готівковій/безготівковій), матеріальній та нематеріальній формах (ч. 1 ст. 292 ПКУ). До доходу платника ЄП — фізособи не включаються пасивні доходи (див. відповідь на наступне запитання), а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності. Проте це зовсім не означає, що такі доходи не оподатковуються: до таких доходів застосовується загальний порядок оподаткування ПДФО як для фізосіб.
Для «єдиноподатників» 1-ї та 2-ї груп правильний обрахунок їх доходу є ключовим фактором для перебування на спрощеній системі оподаткування: якщо дохід у межах 300 тис. грн (1500 тис. грн — за дотримання інших умов, визначених п. 291.4 ПКУ) — є право на ЄП, але розмір ЄП до сплати від розміру доходу не залежить, адже ставка є фіксованою щомісяця. А от у платників ЄП 3-ї групи правильний обрахунок доходу потрібен для обрахунку суми ЄП до сплати в бюджет.
Крім того, до складу доходу включається і вартість безкоштовно отриманих протягом звітного періоду товарів, робіт, послуг на підставі письмових договорів дарування або інших письмових договорів, що не передбачають грошової або іншої компенсації (п. 292.3 ПКУ). Будьте уважні: товари, передані «єдиноподатнику» на відповідальне зберігання, але використані ним у його госпдіяльності, також відносяться до категорії безкоштовно отриманих товарів.
Платники ЄП на 3-й групі, які є платниками ПДВ, до доходу за звітний період включають суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.3 ПКУ).
У разі роботи за посередницькими договорами (доручення, комісії, транспортного експедирування) або за агентськими договорами доходом «єдиноподатника» є сума отриманої винагороди повіреного, агента (п. 292.4 ПКУ).
Пам'ятайте, що «єдиноподатники»-підприємці застосовують касовий метод підрахунку доходу, а це означає, що в розрахунок береться не тільки оплата за вже фактично поставлені (відвантажені) товари, роботи, послуги, а й аванси та передоплати. Так, норми п. 292.6 ПКУ визначають датою отримання доходу платника єдиного податку дату надходження коштів платнику ЄП у грошовій (готівковій або безготівковій) формі та дату підписання платником ЄП акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Оскільки до складу доходів «єдиноподатника» 3-ї групи — платника ПДВ включається і прострочена кредиторська заборгованість (ч. 3 п. 292.3 ПКУ), то датою отримання такого доходу є дата списання в обліку кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Для «єдиноподатника»-юрособи датою отримання доходу є також момент надходження коштів, зокрема дата передоплати (авансу). У разі переходу із загальної системи на ЄП датою отримання доходу є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів (абз. 2 п. 292.6 ПКУ).
Для платників ЄП — юросіб окремо встановлено правила визначення доходу при продажу основних засобів (п. 292.2 ПКУ).
Вичерпний перелік того, що не відноситься до складу доходів платника ЄП, наведено в п. 292.10, п. 292.11 ПКУ. Так, до складу доходів «єдиноподатника» не відносяться суми фіндопомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, а також повернення коштів внаслідок повернення товару, розірвання договору чи за листом-заявою про повернення коштів.
Проте п. 292.15 ПКУ зазначає, що при визначенні обсягу доходу, що дає право суб'єкту господарювання зареєструватися платником ЄП або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди. Зауважте, що цей пункт не звільняє від оподаткування отриманих сум єдиним податком, а тільки застосовується для визначення права перебувати на спрощеній системі!
Хоча, наприклад, ДПСУ у листі від 07.09.2012 р. №1553/0/61-12/15-2216є, №2728/0/71-12/15-2217є зауважує (на наш погляд, неслушно), що якщо юридична особа — платник ЄП отримує суму коштів у результаті задоволення претензії у порядку, встановленому законом, як компенсація прямих витрат або збитків, понесених у результаті порушення прав та інтересів, то вона не включає зазначену суму до складу доходу платника ЄП. На наш погляд, п. 292.15 ПКУ (і це чітко в ньому зазначено) застосовується не з метою оподаткування єдиним податком певних доходів, а з метою визначення права перебування на спрощеній системі оподаткування.
Облік «єдиноподатників»-підприємців зводиться до заповнення книг. Платники ЄП 1-ї та 2-ї груп та платники ЄП 3-ї групи (фізичні особи — підприємці), які не є платниками ПДВ, щоденно за підсумками дня заповнюють Книгу обліку доходів (далі — Книга доходів). Причому якщо платник ЄП здійснює діяльність за кількома адресами і при цьому веде одну Книгу доходів, то доходи в ній мають відображатися від усіх місць діяльності в розрізі окремих щоденних підсумків (див. лист ДФСУ від 29.10.2015 р. №10121/Д/99-99-17-02-02-14). Форма Книги доходів затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №579. Якщо вона за ініціативою «єдиноподатника» ведеться в паперовому вигляді, Книгу доходів слід зареєструвати в податковій за місцем власної реєстрації.
Платники ЄП 3-ї групи (фізичні особи — підприємці), які є платниками ПДВ, ведуть облік доходів та витрат у Книзі обліку доходів і витрат (далі — Книга доходів та витрат), форма якої також затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №579. Цю книгу слід обов'язково зареєструвати в місцевій податковій, якщо ведення книги передбачено в паперовому вигляді.
Попередня форма Книг (стара форма) була затверджена наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. №1637. Якщо стара Книга ще не закінчена, її можна вести далі: обов'язку заводити нову книгу немає! Але якщо Книга ведеться за старою формою, її треба вести за новими правилами:
— у гривнях з копійками (з 28.07.2015 р.) — п. 8 Порядку №579;
— у гр. 2 р. І окремо вказувати готівковий та безготівковий дохід (ч. 3 п. 6 Порядку №579).
До речі, в ЗІР податківці консультують, що старі Книги потрібно заповнювати за старими правилами, ми ж не поділяємо такого підходу.
Нюанси заповнення нових форм Книг «єдиноподатниками» регламентовано п. 6 Порядку №579, де детально розписано, які суми мають заповнити ту чи іншу графу та розділ.
За порушення порядку ведення обліку доходів та витрат податківці штрафують підприємців за ст. 164-1 КУпАП 51-136 грн. За помилки в Книгах у 2012 році адмінштраф не застосовується (п. 4 р. ІІ Закону №4834, категорія ЗІР 107.11).
Якщо протягом року платник 1-ї — 2-ї групи не допустив перевищення доходу та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників ЄП 2-ї, 3-ї групи, за підсумками року він має подати за місцем своєї реєстрації податкову декларацію платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця, в якій заповнюється відповідний розділ. Якщо протягом року відбувалася зміна групи платника ЄП, то декларація буде подаватись одна, проте із заповненими двома відповідними розділами (додатково див. ЗІР 107.08, відповідь на запитання «Як заповнюється податкова декларація платника ЄП-ФОП у разі зміни групи протягом року?»).
І як рекомендовано у листі ДФСУ від 15.10.2015 р. №9605/0/99-99-05-03-01-14, звітувати за 2015 рік платники ЄП мають уже за новою формою декларації, затвердженою Наказом №578.
Юрособи — платники ЄП 3-ї групи також мають нову форму звітності (Наказом №578 затверджено форму податкової декларації платника єдиного податку третьої групи для юридичних осіб). Але, за словами податківців у листі ДФСУ від 15.10.2015 р. №9605/0/99-99-05-03-01-14, «єдиноподатники» за три квартали 2015 року мали би подати звітність за старою формою (затвердженою Наказом №1688), бо обов'язку подавати податкову звітність платника ЄП за три квартали 2015 року за новою формою у юридичних осіб немає. Для складання звітності за 2015 рік починаючи з 01.01.2016 р. слід подавати нову форму декларації.
У чому полягають нюанси оподаткування пасивних доходів у «єдиноподатників» 2-ї — 3-ї груп?
До доходу платника ЄП (фізособи) не включаються отримані такою фізособою пасивні доходи у вигляді відсотків, дивідендів, роялті, страхові виплати і компенсації, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, що належить на праві власності фізособі і використовується в її господарській діяльності (ч. 1 п. 292.1 ПКУ). Такі доходи оподатковуються за загальними правилами розділу IV ПКУ.
Страхове відшкодування та компенсації. У разі отримання юридичною особою — платником ЄП 3-ї групи страхового відшкодування такі суми включаються до доходу платника податку в податковому періоді їх отримання. А от щодо фізосіб, то п. 292.1 ПКУ прямо зазначає: страхові виплати і відшкодування не потрапляють до об'єкта оподаткування ЄП. Але позиція податківців не перестає дивувати. У ЗІР, у підкатегорії 107.04, у відповіді на запитання: «Чи включається до доходу ФОП — платника ЄП сума компенсації витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового збору та державного мита, сплаченого таким платником?», податківці наполягають, що «суми компенсаційних витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судового збору та державного мита, повернені за рішенням суду третьою особою на його поточний рахунок, включаються до доходу такого платника ЄП». Можливо, податківці просто переплутали фізичних та юридичних осіб? Щодо останніх — у них протилежна позиція (ЗІР, підкатегорія 108.01.02).
Норми п. 292.15 ПКУ регламентують невключення до складу доходу компенсації (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди. Компенсаційні суми, отримані платником ЄП (як фізичною, так і юридичною особою), не включаються до складу доходів таких осіб, що підтверджується роз'ясненням податківців (ЗІР, підкатегорія 108.01.02). Така лояльна позиція є трохи дивною і, на нашу думку, слабо аргументованою. Адже п. 292.15 ПКУ зазначає, що компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди не включається в дохід при визначенні обсягу доходу, що дає право суб'єкту господарювання зареєструватися платником ЄП. А отже, у платника ЄП така компенсація мала би включатися до суми доходу, який оподатковується ЄП. Проте ми рекомендуємо отримати індивідуальну податкову консультацію з цього питання.
Відсотки банку. Відсотки — це дохід, який виплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна (пп. 14.1.206 ПКУ). За договором банківського рахунку, укладеним з юридичною або фізичною особою, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок кошти або банківські метали, виконувати розпорядження власника рахунку про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку і проведення інших операцій за рахунком. За користування коштами, що є на рахунку клієнта, банк сплачує відсотки, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом (п. 2.5 гл. 2 Положення №516). Відсотки, отримані від банку за користування коштами на рахунку (як депозитному, так і поточному), включаються до доходу юридичної особи — платника ЄП 3-ї групи.
А ось у фізосіб — платників ЄП є нюанси. До їхнього доходу не включаються отримані пасивні доходи у вигляді відсотків. Таким чином, відсотки, отримані від банку за користування коштами на рахунку (як депозитному, так і поточному), не включаються до доходу фізособи-підприємця — платника ЄП і будуть оподатковуватися за загальними правилами розділу IV ПКУ. В ЗІР у підкатегорії 107.04 прямо зазначено, що відсотки, отримані за користування коштами як на поточному, так і на депозитному рахунку, не включаються до доходу фізособи-підприємця.
Як застосовується обмеження кількості найманих працівників? Які працівники не беруться до обрахунку середньої чисельності?
Підприємці першої групи не можуть мати найманих працівників. На другій групі ЄП дозволено мати до 10 працівників, що мають трудові відносини із даним працедавцем одночасно. Це означає, що протягом кожного місяця календарного року кількість осіб, із якими укладаються трудові відносини, не повинна перевищувати 10 осіб. Знову ж таки, мати працівників, перебуваючи на другій групі ЄП, — це лише дозвіл, можливість, але не обов'язок. Підприємець 2-ї групи ЄП може працювати і самостійно без будь-яких найманих працівників. Для платників ЄП 3-ї групи обмежень не встановлено.
Зверніть увагу, що відповідно до приписів пп. 291.4.1 ПКУ при розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємцем на ЄП, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку (3 роки та 6 років). Це означає, що якщо у платника ЄП на 2-й групі є трудові відносини із 7 фактично працюючими найманими працівниками та двома працівницями, одна з яких саме перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, а друга — у відпустці по вагітності і пологах, то такий платник ЄП має право укласти трудові договори ще із 3-ма працівниками (максимум). Факт закінчення відпусток у вищеназваних працівниць варто чітко відслідковувати, аби не перевищити законодавчо визначену межу 10 працівників і не втратити право на перебування на ЄП. До речі, сумісники в це обмеження також входять.
У які строки потрібно сплачувати єдиний податок та звітувати?
Як ми пам'ятаємо, платники ЄП 1-ї та 2-ї групи звітують у межах календарного року. Декларацію слід подати протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового року (пп. 49.18.3 ПКУ). Для платників 3-ї групи податковим періодом є календарний квартал (п. 294.1 ПКУ), а це означає, що у цьому разі декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (пп. 49.18.2 ПКУ).
Новоутвореним суб'єктам господарювання, які хочуть стати платниками ЄП третьої групи, слід звернути увагу на п. 294.4 ПКУ. Якщо новоутворений суб'єкт господарювання подав заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування протягом 10 календарних днів з дня держреєстрації, перший звітний період починається з першого числа місяця, у якому відбулася державна реєстрація. Наприклад, суб'єкт господарювання пройшов державну реєстрацію 10 листопада 2015 р., а вже 13 листопада 2015 р. було подано заяву на спрощену систему оподаткування на 3-й групі, відповідно, першим звітним періодом для такого «єдиноподатника» буде листопад 2015 року.
Сплата грошового зобов'язання до бюджету «єдиноподатниками» 1-ї та 2-ї груп здійснюється авансом помісячно, не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Відповідно до п. 122.1 ПКУ, несплата (неперерахування) платником ЄП 1-ї та 2-ї груп авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені п. 295.1 ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50% обраної ставки ЄП.
«Єдинники» 3-ї групи сплачують податок поквартально — протягом 50 календарних днів після закінчення кварталу. За невчасну сплату податкового зобов'язання передбачено відповідальність відповідно до ст. 126 ПКУ.
Як сплачувати єдиний соціальний внесок платникам ЄП — фізособам? Яка форма та строки звітності?
Єдиний соціальний внесок за себе сплачують усі «єдиноподатники» незалежно від групи ЄП та величини отриманого доходу в мінімальному обсязі — 34,7% мінімальної заробітної плати. Якщо протягом року мінімальна заробітна плата зростає, то зростає і мінімальна сума ЄСВ. Оплата здійснюється поквартально до 20-го числа місяця, наступного за звітним. Відзвітувати потрібно за підсумками року — до 10 лютого. Звіт подається за формою Д5 (додаток до Порядку №435). Від ЄСВ (сплати та звітування) звільнені тільки «єдиноподатники», що є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують пенсію або соцдопомогу (ч. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ та п. 3 розділу III Порядку №435).
Чи подають «єдиноподатники» фінансову звітність? За якою формою та в які строки?
Фізособи-підприємці фінансову звітність не готують і не подають, адже нормами п. 2 П(С)БО 25 встановлено, що норми цього положення є актуальними тільки для юросіб. 18 червня 2015 року до П(С)БО 25 були внесені зміни наказом Мінфіну від 18.06.2015 р. №573.
Зміни щодо П(С)БО 25 полягають у тому, що тепер спрощену фінзвітність суб'єкта малого підприємництва (ф. №1-мс та ф. №2-мс) мають подавати, крім юросіб, що відповідають критеріям мікропідприємництва, і суб'єкти малого підприємництва — юрособи, які ведуть спрощений бухоблік доходів та витрат.
Відповідно до п. 44.2 ПКУ, до цієї категорії належать юрособи — платники ЄП 3-ї групи. Отже, тепер усі «єдиноподатники»-юрособи 3-ї групи, незалежно від того, чи підпадають вони під визначення суб'єкта мікропідприємництва (наприклад, за критерієм чисельності працюючих), зобов'язані складати саме спрощену фінансову звітність.
І, як наслідок таких змін, для суб'єктів малого підприємництва — юросіб, що є платниками ЄП 3-ї групи, залишилося відкритим питання, з якого звітного періоду таким юрособам потрібно вперше складати спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва. Мінфін у листі від 21.08.2015 р. №31-11410-08-25/26881 роз'яснив цей нюанс:
— у поточному році юрособи-«єдиноподатники» групи 3 (які належать до суб'єктів малого підприємництва) самостійно обирають, яку звітну форму складати — фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва або спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва;
— з наступного року ці суб'єкти господарювання повинні обов'язково складати спрощений фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва.
У чому полягають особливості сплати «єдинниками» земельного податку?
За нормами статей 269 і 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Платники ЄП не сплачують податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками ЄП 1-ї — 3-ї груп для провадження господарської діяльності, та платниками ЄП 4-ї групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ПКУ).
Коли «єдиноподатник» має у власності або в користуванні просто земельну ділянку, то питань зі сплатою земельного податку немає: або він використовує таку ділянку з метою отримання доходу, з якого сплачує єдиний податок, і не сплачує земельного податку, або ж навпаки — не користується землею і платить податок.
А от якщо ділянка простоює або придбана з метою продажу, довести право не сплачувати земельного податку буде важко.
У листах від 29.09.2015 р. №20635/6/99-99-15-03-01-15 та від 30.09.2015 р. №20745/6/99-99-15-03-02-15 (див. відповідно у «ДК» №42/2015 та «ДК» №42/2015) податківці пояснюють, що платник єдиного податку не є платником земельного податку за земельну ділянку під нежитловим приміщенням (його частиною) у багатоквартирному житловому будинку з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, за умови що така земельна ділянка цим платником використовується виключно для здійснення господарської діяльності.
Але є проблема з тим, як довести таке використання у госпдіяльності. По суті, відповідь на питання, чи використовується ця земля у господарській діяльності «єдиноподатника», безпосередньо залежатиме від напряму використання такого приміщення. У випадку, коли будівля ще не добудована і платнику ЄП ще не належить, то й про сплату земельного податку на ділянку, право власності/користування на яку переходить до нього з такою будівлею (її часткою), говорити зарано. Те саме стосується і ситуації, коли право власності на будівлю (її частку) вже оформлено, а на земельну ділянку, яка до неї належить, — ні.
Наше підприємство переходить із загальної системи оподаткування на ЄП 3-ї групи. Які нюанси слід врахувати в частині оподаткування перехідних операцій з продажу товарів/надання послуг?
Усі нюанси оподаткування перехідних операцій будуть актуальними тільки у випадку, коли таке підприємство виступає в ролі продавця товарів/надавача послуг. Щодо тих операцій, де воно виступає в ролі покупця, жодних нюансів немає.
За загальним правилом отримання передоплати за договором купівлі-продажу або виконання робіт, надання послуг за договором підряду ще на загальній системі матиме такі наслідки:
— на загальній системі, коли отримано оплату у вигляді авансу, дохід не визначається;
— за фактом другої події, будучи на ЄП, відвантажуємо товар, підписуємо акт наданих послуг/виконаних робіт — на цьому етапі визначаємо дохід за приписами абз. 2 п. 292.6, 292.3 ПКУ.
У разі зворотної ситуації, коли відвантаження товару, підписання актів мало місце на загальній системі оподаткування, то отримання оплати на ЄП не зобов'язує визнавати дохід (ч. 6 п. 292.11 ПКУ).
Як ми пам'ятаємо, п. 291.5 ПКУ визначає обмеження за видами діяльності для платників ЄП. Не виключена ситуація, коли підприємство здійснило відвантаження таких товарів ще в періоді перебування на загальній системі, а оплату отримує вже перебуваючи на ЄП. І навпаки, передоплату за заборонений товар було отримано ще на загальній системі, а дата відвантаження припадає вже на період знаходження на ЄП. За приписами пп. 5 пп. 298.2.3 ПКУ платники ЄП — юрособи зобов'язані перейти на загальну систему оподаткування з наступного кварталу у разі, коли вони здійснюють діяльність, що є забороненою для «єдиноподатників». По суті, фактичне виконання зобов'язання (поставка товарів, робіт, послуг) є продовженням операції отримання передоплати (ці факти мають між собою причинно-наслідковий зв'язок). Якщо фактично заборонені операції були здійснені до переходу на ЄП, отримання оплати, навіть за «проблемний» товар (послугу), не є ризиковою операцією.
А от якщо мова йде про попередньо отриманий аванс, то здійснення поставки забороненого товару (робіт, послуг), дуже ймовірно, позбавить такого платника податків права перебувати на ЄП. У такому разі краще повернути передоплату та взагалі відмовитися від такої угоди.
У разі коли мають місце негрошові форми розрахунку, також є нюанси. Коли підприємство отримує за бартерним договором майно, по суті, це негрошова оплата. У разі коли відвантаження відбулося на загальній системі, а отримання негрошової компенсації — вже на ЄП, ситуація є дуже проблемною і є значний ризик втратити право на ЄП.
Чи є зворотна ситуація більш привабливою та менш ризикованою? Адже приписи п. 291.6 ПКУ встановлюють обмеження саме на отримання негрошової оплати. Відвантаження за договором бартеру, міни напряму не заборонено, а от отримання товару в рахунок компенсації власного поставленого товару — також проблема. Тому рекомендуємо такі операції завершати будучи ще на загальній системі оподаткування.
Юрособа — платник ЄП 3-ї групи за ставкою 4% має намір перейти на загальну систему оподаткування без сплати ПДВ. Що потрібно врахувати при обліку перехідних операцій з продажу товарів/надання послуг?
Якщо підприємство, будучи на ЄП, отримало передоплату, а відвантаження мало місце вже на загальній системі, то за фактом передоплати відображається дохід «єдиноподатника». У зворотній ситуації, якщо першою подією був факт відвантаження продукції, підписання акта виконаних робіт, наданих послуг, то суб'єкт господарювання, будучи на ЄП, такі суми до складу доходів не відносив, адже у «єдиноподатників» — касовий метод обрахунку доходів, отже в дохід така сума потрапить, коли підприємство вже буде знаходитися на загальній системі оподаткування. У листі від 10.11.2015 р. №23920/6/99-99-19-02-02-15 податківці відзначають, що доходи та витрати підприємства при визначенні фінрезультату до оподаткування, у тому числі доходи та витрати при відвантаженні товарів на спрощеній системі оподаткування, якщо частину сплати за такі товари отримано на загальній системі оподаткування (на нашу думку, такий висновок можна поширити і на випадок, коли вся оплата повністю здійснюється в період перебування підприємства на загальній системі оподаткування), формуються згідно з правилами бухгалтерського обліку. А це означає, що витрати на придбання відвантажених на ЄП товарів (собівартість) можуть бути відображені в обліку підприємства на загальній системі оподаткування датою відображення доходів від їх реалізації (п. 7 П(С)БО 16).
Якщо ж мова йде про «єдиноподатника», що виступає у ролі покупця, то здійснення передоплати під час перебування на ЄП не позбавить його можливості мати витрати на придбання, оплачені за часі перебування на єдиному податку (факт оплати на ЄП дасть змогу віднести до витрат або амортизувати ОЗ, коли підприємство перебуває вже на загальній системі). Якщо першою подією був факт поставки, придбані товари відобразились за Д-т 281, то це також дасть змогу відобразити їх собівартість у рамках загальної системи оподаткування у звітному періоді визнання доходу з продажу цього товару. Адже визнання витрат, які є складовою собівартості товарів, відображаються за правилами бухобліку.
Зверніть увагу: при переході на загальну систему оподаткування слід прийняти рішення, чи реєструватися платником ПДВ. Обов'язкова реєстрація проводиться у разі дотримання умов, передбачених п. 181.1 ПКУ, — сума оподатковуваних ПДВ операцій за останні 12 календарних місяці сукупно перевищує 1 млн грн без ПДВ. Якщо цей поріг перевищено, така особа має подати реєстраційну заяву за формою №1-ПДВ не пізніше 10 числа першого календарного місяця, у якому здійснено перехід на загальну систему оподаткування (абз. 1 п. 183.4 ПКУ, ч. 1 п. 3.6 Положення №1130). Крім того, особа може зареєструватися платником ПДВ і в добровільному порядку (п. 182.1 ПКУ).
За яких умов у платників ЄП виникає обов'язок використовувати РРО?
Перш ніж відповісти на це запитання, потрібно відразу зауважити, що вимоги для платників ЄП — фізосіб та юросіб встановлено окремо. Враховуючи це, з'ясуємо, кому та в яких випадках слід використовувати РРО.
Платники ЄП — фізособи. Випадки застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон про РРО. Його дія поширюється на всіх суб'єктів господарювання, у т. ч. платників ЄП, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо). У преамбулі Закону про РРО сказано, що встановлення норм щодо незастосування РРО в інших законах, крім ПКУ, не допускається.
Відповідно до п. 296.10 ПКУ, РРО не застосовуються платниками ЄП — фізособами:
— першої групи;
— другої і третьої груп незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн грн.
Якщо протягом календарного року обсяг доходу буде більшим за 1 млн грн, застосування РРО є обов'язковим. У цьому разі застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника ЄП.
Отже, при продажу товарів (наданні послуг) платниками другої і третьої груп за готівку або через платіжний термінал, за умови перевищення обсягу доходу протягом року 1 млн грн (зверніть увагу: враховується вся сума доходу, а не тільки в готівковій формі!) РРО не уникнути.
Також слід зауважити, що на сьогодні існує певна колізія для платників ЄП другої групи. Згідно п. 1 розділу ІІ Закону №71 для таких СГ є обов'язковим застосування РРО з 01.01.2016 р. (незалежно від того, чи обсяг фактичних операцій досяг рівня 1 млн грн). Але за ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому до уваги слід брати оновлену норму п. 296.10 ПКУ.
Приклад. Платник ЄП другої групи надає послуги масажу населенню. Сума доходу в готівковій формі протягом січня — листопада 2015 р. становить 300 тис. грн, проте загальна сума доходу за цей період, за даними графи 6 Книги, — 900 тис. грн. У разі досягнення до кінця 2015 року суми більшої за 1 млн грн платник ЄП зобов'язаний з 01.01.2016 р. застосовувати РРО. Якщо до кінця звітного року перевищення граничної суми не відбувається, то зважати на граничну суму слід уже протягом наступного календарного року (обсяг фактичних операцій відстежується в межах календарного року).
Платники ЄП — юрособи. При здійсненні готівкових розрахунків, а також розрахунків у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) платники ЄП незалежно від групи та обсягу доходу використовувати РРО зобов'язані:
— у сфері торгівлі та громадського харчування;
— при наданні послуг.
Проте ст. 9 Закону про РРО передбачено низку операцій, коли можна здійснювати діяльність без РРО. А також ст. 10 цього закону передбачено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Хто має право не використовувати РРО?
При готівкових розрахунках незалежно від суми доходу звільнені від РРО платники ЄП першої групи. Для всіх решти платників єдиного податку встановлено певні вимоги, зазначені у відповіді на попереднє запитання.
Для платників ЄП — юридичних осіб звільнення від РРО передбачено ст. 9 та ст. 10 Закону про РРО. Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону про РРО, при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва юрособи всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах підприємств з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, видачею відповідних квитанцій, РРО та розрахункові книжки не застосовують.
Увага: винятку для власновиробленої продукції підприємців ця норма не передбачає, адже касової книги такі СГ не ведуть, відповідно, виконати умови п. 1 ст. 9 не мають змоги.
На виконання ст. 10 Закону про РРО Кабміном встановлено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій — це Перелік №1336. Для певних видів діяльності ним встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування РРО є обов'язковим. Також платникам ЄП другої групи потрібно звернути увагу на обмеження щодо кількості найманих працівників при наданні побутових послуг, зокрема з ремонту взуття, швейних та трикотажних виробів з 1 або 2 працюючими (п. 11 Переліку №1336).
Приклад 1. Платник ЄП — юрособа отримує готівкову оплату за прибирання квартир. За яких умов юрособа має право не використовувати РРО?
Пункт 11 Переліку №1336 звільняє від РРО готівкові розрахунки за прибирання квартир. Такі розрахунки оформлюються з використанням РК та КОРО відповідно до Порядку №417.
Зауважимо, що Перелік №1336 не встановлює граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій відносно таких операцій.
Приклад 2. Платник ЄП — юрособа займається ремонтом квартир. До клієнтів виїжджають наймані працівники — спеціалісти. Яким чином організувати оплату?
Якщо розрахунок здійснюється шляхом внесення покупцями готівки на поточний рахунок платника ЄП через касу банку — тоді платник ЄП отримує оплату виключно у безготівковій формі і у цьому випадку використовувати РРО не потрібно.
Якщо платник ЄП здійснює розрахункові операції в готівковій формі через найманих працівників на місці, уникнути застосування РРО немає змоги (якщо такі роботи не належать до дрібного ремонту квартир за п. 11 Переліку №1336).
Касові апарати бувають портативні і стаціонарні. Саме портативні касові апарати актуальні для випадку проведення розрахунків за надані послуги за місцем виїзду до клієнта. Порядок проведення розрахунків такий самий, як і в разі використання стаціонарного РРО, — слід проводити розрахункові операції на повну суму наданої послуги, видавати особі розрахунковий документ, щодня друкувати фіскальні звітні чеки («z-звіти»). Фіскальні звітні чеки щодня роздруковуються в разі здійснення протягом дня розрахункових операцій. Якщо в конкретний день розрахункові операції через РРО не проводилися, відповідно до п. 9 ст. 3 Закону про РРО роздруковувати фіскальний чек не треба.
Які основні правила використання РРО?
Касові апарати, які пройшли реєстрацію в податкових органах, про що свідчить присвоєння власного фіскального номера реєстратора, отримують назву «реєстратор розрахункових операцій». Якщо платник ЄП зобов'язаний використовувати касовий апарат відповідно до вимог Закону про РРО та ПКУ, дозволяється застосовувати лише ті касові апарати, в яких реалізовано фіскальні функції і які призначені для реєстрації розрахункових операцій. До фіскальних касових апаратів держава встановила певні вимоги — як до конструкції, так і до особливостей їх функціонування, введення в експлуатацію та застосування. Отже, перед використанням РРО слід виконати такі дії:
— отримати в податковому органі довідку про резервування фіскального номера РРО;
— укласти договір на сервісне обслуговування з ЦСО й опломбування РРО;
— підключити РРО до системи зберігання та збору даних ДФСУ й отримати в територіальному органі фіскальної служби реєстраційне посвідчення;
— перед початком використання РРО потрібно зареєструвати книгу обліку розрахункових операцій (книга реєструється на кожен РРО).
Порядок реєстрації та застосування касового апарату встановлено Порядком реєстрації РРО. Основні правила використання РРО такі:
— проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані та переведені у фіскальний режим роботи РРО;
— на повну суму проведеної операції видавати особі розрахунковий документ (форма №ФКЧ-1 з обов'язковими реквізитами);
— щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
— проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
— забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО;
— друкувати або створювати в електронній формі на РРО контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
Окремо хочемо звернути увагу на вимогу щоденно роздруковувати фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій. Адже, як свідчить практика перевірок, цей момент є суперечливим.
Виконуючи цю вимогу, слід врахувати, що Закон про РРО не містить прив'язки терміна «щоденне друкування» до однієї календарної дати. Законодавець лише вимагає щоденного роздруку Z-звітів, який має бути виконано не пізніше 24 годин після початку зміни роботи РРО, тобто після проведення першої розрахункової операції. Тому, звичайно, час початку і кінця зміни РРО може не збігатися з календарною датою їх початку та закінчення, що не порушує вимог п. 9 ст. 3 Закону про РРО. На наш погляд, слід враховувати факт часу початку зміни РРО, який є обов'язковим для визначення початку перебігу 24-годинної зміни роботи РРО. Отже, фіскальні звітні чеки слід роздруковувати наприкінці робочої зміни.
Як організувати розрахунки з покупцями, щоб уникнути вимоги застосування РРО?
Закон про РРО вимагає застосовувати РРО, якщо суб'єкт господарювання здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі.
За визначенням ст. 2 Закону про РРО, розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Також потрібно врахувати, що місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Ми недарма наголошуємо на цьому.
Наприклад, якщо кур'єрська служба (якщо це стороння організація) доставляє неоплачений товар і готівкові розрахунки здійснюються в момент отримання покупцем товару, виникає обов'язок провести таку операцію через РРО. Саме кур'єр видає касовий чек при передачі товару та сплаті покупцем коштів. Потрібно врахувати — якщо кур'єр є сторонньою організацією, то РРО має бути зареєстрований на такого кур'єра. Адже кур'єр приймає готівку для подальшого її переказу продавцю товару. У цьому разі продавець не застосовує РРО. Кур'єр перераховує кошти продавцю на поточний рахунок.
Пункт 12 ст. 9 Закону про РРО звільняє від використання РРО, якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються. Якщо продавець отримуватиме оплату виключно у безготівковій формі, зокрема шляхом внесення покупцями готівки на поточний рахунок через касу банку, то РРО застосовувати не треба і штрафи за його відсутність не накладатимуться.
Також зверніть увагу на позитивний висновок податківців у листі ГУ ДФС у Київській області від 18.09.2015 р. №2505/10/10-36-22-05-16 щодо торгівлі через Інтернет (див. «ДК» №41/2015): розрахунки за допомогою платіжних карт через Інтернет є безготівковими. А отже, через РРО їх проводити не потрібно. І це логічно, адже в місці отримання товарів операції з оплати за них не здійснюються.
Окремо звертаємо увагу на реалізацію такого товару, як пиво, платниками ЄП — фізособами. Згідно з пп. 14.1.5 ПКУ, з 1 липня 2015 р. пиво належить до алкогольних напоїв. Відповідно до Закону №481, торгівля таким товаром вимагає наявності ліцензії. Ліцензія видається на кожний РРО або кожну КОРО, що знаходиться у місці торгівлі. При цьому, якщо річний обсяг доходу не перевищує 1 млн грн, застосовують РК та КОРО. У разі перевищення граничної межі платник ЄП другої або третьої групи зобов'язаний проводити операцію через РРО (див. також лист ГУ ДФС у м. Києві від 22.10.2015 р. №3153/С/26-15-17-04-14).
Як і коли видавати касовий чек покупцю?
СГ, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму через РРО (або у разі незастосування РРО у випадках, визначених ст. 10 Закону про РРО, проводити розрахунки з використанням розрахункової книжки).
Касовий чек — це розрахунковий документ, тобто документ встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований і зареєстрований через РРО. Форму та зміст касового чека затверджено Положенням №614.
Продавці відповідно до ст. 3 Закону про РРО зобов'язані проводити операцію продажу у готівковій формі або в безготівковій формі через платіжний термінал, через РРО і надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою касовий чек на повну суму проведеної операції.
Зверніть увагу: якщо розрахунки проводяться через платіжний термінал, обов'язок проведення такої операції через РРО і видачі покупцю касового чека не зникає. У розумінні Закону про РРО сліп або квитанція платіжного термінала не є розрахунковими документами, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів, надання послуг. Сліп (паперовий документ, який містить реквізити платіжної карти та дані про здійснену операцію) підтверджує лише здійснення операції з використанням платіжної картки. Відповідно, у разі здійснення розрахункової операції за допомогою платіжної карти через платіжний термінал продавець повинен видати покупцю два документи: касовий чек і сліп.
До речі, у листі ГУ ДФС у Київській області від 18.09.2015 р. №2505/10/10-36-22-05-16 надано відповідь на запитання, якими мають бути дії продавця, якщо під час проведення платежів було помилкове зняття з платіжної картки покупця суми коштів. У цьому разі продавець повертає помилково зняті кошти готівкою і зобов'язаний провести цю операцію через РРО. Повернення коштів через РРО залежить від технічних особливостей такого РРО (п. 7 розділу ІІІ Порядку реєстрації РРО). Тому слід виділяти два варіанти оформлення розрахункової операції:
1) реєстрація від'ємної суми у фіскальній пам'яті РРО. Цей варіант може підійти тим, у кого алгоритм роботи РРО забезпечує окреме накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Після проведення розрахункової операції роздруковується на РРО фіскальний касовий чек видачі коштів (ф. №ФКЧ-2) та передається покупцеві;
2) повернення коштів за допомогою операції «Службова видача». Такий варіант слід використовувати у випадках, коли РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. I тут слід видати покупцеві фіскальний чек, яким оформлено операцію.
Заборонено реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції «сторно» (п. 7 розділу ІІІ Порядку реєстрації РРО).
А от повернення коштів за неотриманий товар (ненадану послугу), якщо оплата здійснювалась через POS-термінал, відбувається у безготівковій формі через установу банку на рахунок покупця (додатково див. лист ДФС у Полтавській обл. від 17.09.2015 р. №544/Р/16-31-22-04-27, «ДК» №44/2015). У цьому ж листі повідомляється: якщо покупець розрахувався за покупку з двох різних карток (на одній картці не вистачає грошових коштів), касовий чек може друкуватися або окремо на кожну суму розрахунку, або один на загальну суму продажу.
У яких випадках касові чеки можна не видавати покупцю?
При здійсненні розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг продавці зобов'язані проводити операцію через РРО з роздрукуванням касових чеків — це загальне правило п. 1 ст. 3 Закону про РРО. До речі, у разі непроведення розрахункової операції через РРО (нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції) статтею 17 Закону про РРО передбачено відповідальність. До продавця — суб'єкта господарювання у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки зазначених порушень застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
— за вчинене вперше порушення — 1 грн;
— за кожне наступне вчинене порушення — 100% вартості проданих з порушеннями товарів (послуг).
Крім того, відповідно до п. 15 ст. 3 Закону про РРО продавець повинен надавати покупцю товарів (послуг) на його вимогу чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону про захист прав споживачів.
Отже, враховуючи п. 15 ст. 3 Закону про РРО, особа, яка здійснює розрахунки у готівковій формі, зобов'язана надавати покупцю документ, що підтверджує перехід права власності на товар, тільки на вимогу такого покупця. Але це не звільняє продавця від проведення операції через РРО та роздруку касового чека відповідно до п. 1 цієї ж статті Закону.
Які існують обмеження щодо надання платником ЄП в оренду майна?
Відразу зауважимо, що у ПКУ для платників ЄП — фізосіб встановлено певні обмеження щодо надання майна в оренду.
Наприклад, на практиці часто виникає питання: чи може платник ЄП другої групи надавати в оренду майно, якщо орендарем буде юрособа чи підприємець на загальній системі оподаткування?
Пунктом 2 п. 291.4 ПКУ конкретизовано контрагентів — покупців послуг у платників ЄП 2-ї групи. Обрати другу групу можуть підприємці, які здійснюють госпдіяльність з надання послуг (у т. ч. побутових) платникам ЄП та/або населенню. Поняття «послуги» та «оренда» у світлі ПКУ сприймаються як тотожні. Виходить, що платники ЄП другої групи мають право надавати майно в оренду лише платникам ЄП або фізособам. З іншого боку, такий підприємець може обрати третю групу спрощеної системи оподаткування з ширшим колом можливих контрагентів. Як варіант, підприємець — платник ЄП другої групи має можливість надати майно в оренду платнику ЄП на іншій групі (у т. ч. юрособі), який, своєю чергою, за згодою орендодавця (про це слід зазначити у договорі оренди) надасть майно в суборенду СГ на загальній системі.
Крім того, пп. 291.5.3 ПКУ встановлено певні обмеження щодо площі земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень, які надаються в оренду. Підприємці взагалі не можуть бути платниками ЄП будь-якої групи у разі надання в оренду:
— житлових приміщень та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів;
— нежитлових приміщень (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
Якщо підприємець дотримується критеріїв окремо за житловими та окремо за нежитловими приміщеннями, він має право одночасно надавати в оренду такі приміщення, адже обмеження встановлено окремо для житлових та нежитлових приміщень.
Наприклад, платник ЄП може надати в оренду квартиру, площа якої 90 кв. м та складські приміщення, площа яких 250 кв. м (додатково див. лист ДПСУ в Донецькій області від 12.04.2012 р. №4698/10/06-213-16).
Платникам ЄП — фізособам, які здійснюють діяльність з надання нерухомого майна в оренду, також слід врахувати позицію податкової, викладену в УПК №136 (див. «ДК» №12/2012, коментар «ДК»).
Обмеження загальної площі нерухомості, яка може надаватися в оренду підприємцями, встановлено тільки для платників ЄП. Для підприємців на загальній системі оподаткування та фізосіб таких обмежень немає. Правовий статус фізособи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізособи-підприємця. Як сказано у роз'ясненні Мін'юсту від 14.01.2011 р. (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0012323-11), статус фізособи-підприємця — це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, але при цьому така особа не втрачає і не змінює статусу фізособи. За нормами ст. 319 та 320 ЦКУ, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Зрозуміло, за двома договорами слід застосовувати різні норми ПКУ для оподаткування. Доходи за договором оренди нерухомості від орендодавця — платника ЄП визнаються у порядку ст. 292 ПКУ, а дохід за договором оренди нерухомості від орендодавця-фізособи оподатковується за нормами пп. 170.1.2 ПКУ. Але враховуючи УПК №136, швидше за все, таку позицію підприємцеві доведеться відстоювати у суді.
За яких умов підприємець — платник ЄП має право на щорічну відпустку?
За нормою п. 295.1 ПКУ, платники ЄП першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Авансові внески для таких платників ЄП нараховуються на підставі заяви щодо розміру обраної фіксованої ставки ЄП (у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року).
А платники ЄП третьої групи згідно з п. 295.3 ПКУ сплачують податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий квартал.
І тільки за нормою п. 295.5 ПКУ платники першої і другої груп можуть скористатись правом на щорічну відпустку (мається на увазі звільнення від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік) за виконання певних умов. Такі підприємці, за умови відсутності найманих осіб, на час відпустки можуть не сплачувати єдиного податку. До речі, платник ЄП може скористатися правом на відпустку, якщо має одного найманого працівника, який перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку (із обов'язковим зазначенням у заяві на отримання відпустки відомостей про перебування в декретній відпустці такого найманого працівника, див. ЗІР, підкатегорія 107.12).
Для того щоб скористатися правом на відпустку, платнику ЄП слід виконати ряд дій.
Таке звільнення відбувається за умови подання заяви до органу ДФС щодо періоду щорічної відпустки. Згідно з пп. 298.3.2 ПКУ, інформація про період щорічної відпустки подається за заявою у довільній формі.
Терміну подання заяви на відпустку ПКУ не встановлено. На практиці податкові органи рекомендують подавати заяву щодо періоду щорічної відпустки до початку відпустки. Це означає, що заяву рекомендовано подавати до 1 числа місяця (адже у п. 295.5 ПКУ йдеться про календарний місяць з 1 до 30 (31) число). Хоча, на наш погляд, якщо врахувати, що авансовий платіж сплачується не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, бажано заяву на відпустку, яка планується у наступному місяці, подати до або під час сплати ЄП. Такими діями підприємець повідомляє територіальний орган ДФС за місцем своєї реєстрації, чому не сплачено авансовий платіж з ЄП поточного місяця, і убезпечує себе від штрафних санкцій за нормою п. 122.1 ПКУ (штраф у разі несплати або несплати у строки становить 50% ставки ЄП).
Зверніть увагу: якщо тривалість відпуски є меншою від одного календарного місяця, то підстав для звільнення від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця немає (див. ЗІР, підкатегорія 107.12). Це означає, що якщо протягом місяця було отримано дохід (про що може свідчити дата надходження коштів на поточний рахунок), це свідчить про факт здійснення госпдіяльності, відповідно за цей період виникає обов'язок сплатити податок. I якщо кошти на поточний рахунок потраплять після 20 числа (після граничної дати сплати ЄП), це може розглядатися так, що підприємець вчасно не сплатив авансового внеску ЄП, з відповідним нарахуванням штрафних санкцій. Тож радимо пам'ятати про це.
На жаль, в інших випадках ПКУ не передбачає звільнення від сплати єдиного податку, у разі якщо платник ЄП хоче скористатися правом на відпустку.
Крім того, потрібно пам'ятати, що на період відпустки підприємець не звільнений від сплати інших податків, зборів та обов'язкових платежів та подання звітності у встановлені ПКУ строки. Зокрема, він повинен сплачувати ЄСВ у розмірі не менше від мінімального внеску.
Приклад. Платник ЄП другої групи не має найманих працівників. 18.10.2015 р. він сплатив авансовий внесок єдиного податку за листопад 2015 р. і одночасно подав заяву у довільній формі про період щорічної відпустки у грудні 2015 р. У будь-якому разі підприємець зобов'язаний сплатити ЄСВ у розмірі, не меншому від 478,17 грн.
Якщо єдиний податок за грудень 2015 р. уже було сплачено раніше (наприклад, податок сплачувався за декілька місяців наперед), то потрібно або в заяві на відпустку додатково зазначити: «Прошу згідно з пунктом 295.6 ПКУ зарахувати суму сплаченого авансового внеску з єдиного податку за грудень 2015 р. у рахунок сплати авансового внеску за січень 2016 р.», або подати окрему заяву у довільній формі про зарахування сплати ЄП за грудень 2015 р. у рахунок сплати майбутніх платежів з аналогічним поясненням.
Якщо платник ЄП перебуває у декретній відпустці, які податки слід сплачувати?
Нормами п. 295.5 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку:
1) протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки;
2) за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Таке звільнення відбувається за умови подання заяви до органу ДПС щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
В інших випадках ПКУ не передбачає звільнення від сплати єдиного податку у разі, якщо фізособа — платник ЄП не провадить госпдіяльність.
Листок непрацездатності видається не лише у разі хвороби працівника, а й у разі вагітності та пологів. Зауважимо, що у минулому у рубриці ЗІР податкові органи повідомляли: «фізична особа — підприємець — платник єдиного податку першої або другої групи, яка не використовує працю найманих осіб, звільняється від сплати єдиного податку на період її тимчасової втрати працездатності у зв'язку з вагітністю та пологами лише за умови підтвердження такої непрацездатності листком непрацездатності» (зараз цієї консультації немає, проте своєї актуальності вона не втратила, адже порушення норм ПКУ, враховуючи таку відповідь, немає). Тому зі свого боку рекомендуємо платнику ЄП отримати індивідуальну консультацію за ст. 52 ПКУ.
Заява щодо терміну тимчасової втрати працездатності подається у довільній формі. Норми ПКУ не передбачають окремого терміну для подання такої заяви. І краще, якщо заяву подати разом із листком непрацездатності.
Потрібно пам'ятати, що Закон про ЄСВ не звільняє від обов'язку сплати єдиного внеску на час відпустки. Відповідно, якщо місяць відпустки припадає на граничний термін сплати ЄСВ (платники ЄП сплачують єдиний внесок за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ), слід заздалегідь подбати за сплату єдиного внеску.
Є й альтернативний варіант несплати єдиного податку у разі неведення госпдіяльності, зокрема через відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, — можна скористатися нормами пп. 298.2.2 ПКУ. Ним встановлено, що платники ЄП можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.
У разі переходу на загальну систему оподаткування підприємець може зекономити:
1) на сумах податку на доходи фізичних осіб. Адже об'єктом оподаткування у «загальносистемників» є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з госпдіяльністю такої фізособи-підприємця (п. 177.2 ПКУ). А оскільки жодної виручки у підприємця не буде, то ПДФО та військового збору підприємець на загальній системі оподаткування не сплачуватиме;
2) на сумах ЄСВ. Згідно з пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, для підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, базою для нарахування ЄСВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. Оскільки доходу, що оподатковується ПДФО, у підприємця не буде, підприємець не сплачуватиме і ЄСВ.