Хто зобов'язаний сплачувати ЄСВ? У яких випадках сплачують ЄСВ юрособи, а в яких — фізособи? Чи є якась різниця між тим, як сплачують ЄСВ підприємці та юрособи?
Платники ЄСВ визначені в ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ.
У п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ визначені платниками ЄСВ роботодавці — юридичні та фізичні особи. А в пп. 2-14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ визначені платники ЄСВ — звичайні фізичні особи, які, власне, і є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому в пп. 4 — 5 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ визначені фізичні особи, як підприємці, так і ті, які забезпечують себе роботою самостійно і не перебувають у трудових відносинах, тому вони самі за себе сплачують ЄСВ (одночасно є страхувальниками і застрахованими особами).
Фізичні особи, зазначені в пп. 10, 12-14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, теж, як правило, не перебувають у трудових відносинах й отримують з бюджету або Фонду грошове забезпечення, допомогу або компенсації. За них ЄСВ сплачує особа, яка виплачує їм зазначені види доходів.
А роботодавці є страхувальниками для всіх інших категорій фізичних осіб — платників ЄСВ, що зазначені у ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ.
Хто є роботодавцями для цілей справляння ЄСВ?
Роботодавці — це страхувальники у значенні, встановленому п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ, тобто особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати ЄСВ як страховий внесок за інших застрахованих осіб (найманих працівників).
Сім видів роботодавців визначені в абзацах 2 — 8 п. 1 частини 1 ст. 4 Закону про ЄСВ. Розгляньмо за порядком кожний вид.
Роботодавці — юридичні особи, які використовують працю найманих осіб. Це такі юридичні особи та їх підрозділи:
— підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання;
— філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Під цей вид роботодавців потрапляють усі юрособи, які використовують найману працю як за трудовими, так і за цивільно-правовими договорами (далі — ЦПД), з фізичними особами, що не є підприємцями, або якщо фізособа має статус підприємця, але роботи за ЦПД не відповідають видам його підприємницької діяльності. Наприклад, юридичною особою — платником податку на прибуток укладається ЦПД на виконання ремонтних робіт з підприємцем 2 групи на єдиному податку з видом діяльності «оптова торгівля». У такому випадку така юрособа буде належати до роботодавців цього виду.
Роботодавці — фізичні особи-підприємці (далі — ФОП).
Цей вид роботодавців теж використовує працю фізичних осіб на умовах:
— трудового договору, що регулюється КЗпП.
— на умовах ЦПД на виконання робіт або надання послуг, що регулюється ЦКУ.
При цьому обидва вищезазначені види роботодавців не утримують ЄСВ з договорів цивільно-правового характеру, укладених з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, оскільки такі підприємці самостійно сплачують ЄСВ з винагороди, яку вони отримують за такими договорами.
Фізичні особи (в тому числі підприємці і ті, які займаються незалежною професійною діяльністю), які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). Коли такі фізичні особи є роботодавцями, то вони є страхувальниками для своїх працівників і сплачують ЄСВ за таких працівників на загальних підставах. Таким чином, платником ЄСВ за найманого працівника може бути будь-який пересічний громадянин.
Роботодавці — дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами. Навіть працюючи за кордоном у дипломатичному представництві України, громадяни України — працівники такого представництва зберігають статус застрахованих осіб і страховий стаж.
Роботодавці — дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), розташовані на території України. Стосовно сплати ЄСВ дипломатичні представництва інших кран, розташовані в Україні, повинні виконувати свої обов'язки як звичайні роботодавці. При цьому іноземці, які працюють у зазначених представництвах і установах на території України, не зазначені в Законі про ЄСВ як платники ЄСВ. А отже, іноземному представництву доведеться сплачувати ЄСВ тільки з доходів працівників, які є громадянами України.
Роботодавці — підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства. Оскільки для вищевказаних соціальних виплат встановлено окрему ставку ЄСВ, то особи, які виплачують такі виплати, визначені Законом про ЄСВ окремо. Зазначені виплати виплачуються лише застрахованим особам, що вказані у п. 9 — 14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ. Зокрема, це особи, які отримують допомогу з тимчасової непрацездатності, перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами й отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами та особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини.
Роботодавець — інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах, що наведені вище для перших двох видів роботодавців — зокрема, на умовах трудового договору або договору цивільно-правового характеру (окрім договорів цивільно-правового характеру з підприємцями в межах обраних ними видів підприємницької діяльності).
Хто є застрахованими особами?
Застрахована особа у значенні, встановленому п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ, — це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку ЄСВ.
Перелік застрахованих осіб наведений у пп. 2-14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ. Далі розглянемо кожний пункт докладніше.
Працівники — громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ) та особи без громадянства, які працюють на умовах трудового договору:
— на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб та в інвестора (оператора) за угодою про розподіл продукції (абзаци 2 та 8 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ);
— у фізичних осіб — підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством (абзац 3 пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ);
— у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (абзац 4 пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).
Фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці 2 пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, чи у фізичних осіб — підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами.
ФОП, які виконують такі договори за видами їхньої діяльності, що відповідають відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, до цього пункту не відносяться.
Фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Оскільки ці особи є застрахованими особами, і водночас особи, які укладають з ними ЦПД на виконання робіт або надання послуг за видами їх підприємницької діяльності, позбавлені обов'язку сплачувати за них ЄСВ, вони сплачують ЄСВ самі за себе.
Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Ці особи так само мають сплачувати ЄСВ за себе, як і ФОП.
Громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України). Громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), розташованих на території України.
Особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді.
Працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу.
Батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.
Особи, які отримують допомогу з тимчасової непрацездатності, перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами й отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами.
Особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.
Особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини.
Один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Як платнику ЄСВ визначити власну ставку ЄСВ та базу нарахування, до якої вона застосовується?
База нарахування ЄСВ визначається статтею 7 Закону про ЄСВ. Далі в таблицях показана зведена інформація про бази нарахування ЄСВ для різних категорій платників та ставки ЄСВ.
Таблиця 1
База нарахування ЄСВ та ставки ЄСВ для роботодавців
| Категорія платника ЄСВ згідно з ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ |
База нарахування ЄСВ згідно зі ст. 7 Закону про ЄСВ |
Ставка ЄСВ згідно зі ст. 8 Закону про ЄСВ |
| Роботодавці, зазначені у пункті 1 (крім абзацу 7) | Сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати* за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7) | Відповідно до класу професійного ризику виробництва — від 36,76% до 49,7%** (ч. 5 ст. 8) |
| Сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7) | 34,7% (ч. 5 ст. 8) |
|
| Сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати* за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці найманим працівникам із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах (п. 1 ч. 1 ст. 7) | 45,96% (ч. 5 ст. 8) |
|
| Сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати* за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці — на період до 1 січня 2023 року — для підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010) (п. 1 ч. 1 ст. 7) | 33,2% (ч. 5 ст. 8) |
|
| Роботодавці, зазначені у пункті 1 (крім абзацу 7) — бюджетні установи | Сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати* за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7) | 36,3% (ч. 5 ст. 8) |
| Роботодавці, зазначені у пункті 1 (крім абзацу 7), в яких працюють інваліди | Сума нарахованої кожній застрахованій особі — інваліду заробітної плати* за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7) | 8,41% (ч. 13 ст. 8) |
| Роботодавці, зазначені у пункті 1 (крім абзацу 7) — підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50% загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці | Сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати* за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7) | 5,3% (ч. 14 ст. 8) |
| Роботодавці, зазначені у пункті 1 (крім абзацу 7) — підприємства та організації громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50% загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці | Сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати* за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7) | 5,5% (ч. 14 ст. 8) |
| Роботодавці, зазначені у пункті 1 в абзаці 7 (крім військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення), які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства | Сума оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства*, крім військових частин та органів, які виплачують грошове забезпечення особам, зазначеним у пункті 9 частини 1 ст. 4 (п. 1 ч. 1 ст. 7) | 33,2% (ч. 6 ст. 8) |
| На період до 1 січня 2023 року платники, які є підприємствами суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), звільняються від сплати ЄСВ на суму оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, що здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування України (п. 1 ч. 1 ст. 7) | — | |
| * У разі якщо база нарахування ЄСВ (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄСВ, встановленої для відповідної категорії платника. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки ЄСВ застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). **Розмір ЄСВ встановлюється відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено роботодавців, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Всього передбачено 67 класів, для яких встановлено розмір ЄСВ від 36,76% до 49,7%. СГД, який провадить господарську діяльність у декількох видах економічної діяльності, під час визначення розміру ЄСВ відноситься до класу професійного ризику виробництва за основним видом його економічної діяльності. Відокремлений підрозділ юридичної особи (філія або представництво), який самостійно проводить розрахунки з оплати праці найманих працівників, теж отримує певний клас професійного ризику і ставку ЄСВ за його основним видом економічної діяльності (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). |
||
Таблиця 2
База нарахування ЄСВ та ставки ЄСВ для самозайнятих осіб
| Категорія платника ЄСВ згідно з ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ | База нарахування ЄСВ згідно зі ст. 7 Закону про ЄСВ | Ставка ЄСВ згідно зі ст. 8 Закону про ЄСВ |
| Застраховані особи, зазначені у пункті 4 та пункті 5: ФОП на загальній системі оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність |
Сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума ЄВС не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7) |
34,7%* (частина 11 ст. 8) |
| Застраховані особи, зазначені у пункті 4 — ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування | Суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7) | 34,7%* (частина 11 ст. 8) |
| * У разі бажання ФОП та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, брати участь на добровільних засадах ставки ЄСВ визначені частиною 11 ст. 8 Закону про ЄСВ в таких розмірах: у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, ЄСВ встановлюється у розмірі 36,6% від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО; у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, ЄСВ встановлюється у розмірі 36,21% від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО; у разі бажання зазначених осіб бути застрахованими за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) ЕСВ встановлюється у розмірі 38,11% від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. |
||
Таблиця 3
База нарахування ЄСВ та ставки ЄСВ для інших застрахованих осіб
| Категорія платника ЄСВ згідно з ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ |
База нарахування ЄСВ згідно зі ст. 7 Закону про ЄСВ |
Ставка ЄСВ згідно зі ст. 8 Закону про ЄСВ |
| Застраховані особи, зазначені у пунктах 2, 6, 7 і 8, крім осіб, зазначених у ч. 9 ст. 8 | Сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7) | 3,6% (ч. 7 ст. 8) |
| Застраховані особи, які працюють на посадах, зазначених у ч. 9 ст. 8 | 6,1% (ч. 9 ст. 8) |
|
| Застраховані особи — інваліди, працюючі на підприємствах УТОГ і УТОС | 2,85% (ч. 7 ст. 8) |
|
| Застраховані особи, зазначені у пункті 3 | Сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7) | 2,6% (ч. 8 ст. 8) |
| Застраховані особи, зазначені у пунктах 10, 12, 13 та 14 | Нарахування та сплата ЄСВ за таких платників здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому КМУ (Постанова КМУ від 02.03.2011 р. №178), але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу (п. 1 ч. 1 ст. 7) | — |
| Такі платники звільняються від сплати єдиного внеску із сум отриманих ними грошового забезпечення, допомоги або компенсації (п. 4 ч. 1 ст. 7) | — | |
| Застраховані особи, зазначені у пункті 11, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами. | Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами (п. 4 ч. 1 ст. 7) | 2% (ч. 12 ст. 8) |
| Застраховані особи, зазначені у пункті 9 — військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу | Грошове забезпечення | 2,6% (ч. 10 ст. 8) |
Чи будь-який працедавець має право застосовувати коефіцієнт до ставки ЄСВ з 01.01.2015 р.?
Згідно з п. 3 розділу ІІ Закону №77 з 01.01.2015 р. деякі роботодавці отримали право застосовувати при нарахуванні ЄСВ зменшувальний коефіцієнт 0,4 до встановленої їм згідно з класом професійного ризику ставки ЄСВ. Наприклад, якщо така ставка ЄСВ становить 36,77%, то коефіцієнт 0,4 зменшить її до розміру 14,708%, що більш ніж уполовину зменшує навантаження на роботодавця.
Але щоб застосувати такий коефіцієнт, роботодавцю треба відповідати певним вимогам. По-перше, такий коефіцієнт може бути застосовано до зарплати (або іншого доходу, в т. ч. винагороди за договорами цивільно-правового характеру) працівника тільки за його основним місцем роботи (тобто місцем роботи, де зберігається його трудова книжка) (див. ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).
По-друге, роботодавець має відповідати одночасно умовам, встановленим п. 3 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №77:
1) загальна база нарахування ЄСВ за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), у 2,5 рази або більше має перевищувати загальну середньомісячну базу нарахування ЄСВ платника за 2014 рік. Якщо ця умова не виконується, то платник замість коефіцієнта 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування ЄСВ платника за 2014 рік на загальну базу нарахування ЄСВ за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4);
2) середня заробітна плата по підприємству має збільшитися мінімум на 30% порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;
3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта має становити не менше ніж 700 гривень;
4) середня заробітна плата по підприємству має становити не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати (в січні — листопаді 2015 р. це 3654 грн, а в грудні 2015 р. — 4134 грн).
Але вже з 01.01.2016 р. законодавці передбачають загальне право роботодавців застосовувати зменшувальний коефіцієнт 0,6 без виконання будь-яких умов.
Чи може підприємство змінити клас професійного ризику протягом року?
Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону про ЄСВ, клас професійного ризику виробництва визначається Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Але хоча ця норма не була змінена, фактично з 01.01.2015 р. зазначений Фонд припинив своє існування. Згідно з п. 4 р. VII Закону №1105 було створено Фонд соціального страхування України (далі — Фонд), реорганізувавши шляхом злиття Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Втім, хоч Фонд і новостворений, обов'язки він наразі виконує ті самі, які виконували відповідні скасовані фонди, і навіть за нормативними документами, затвердженими цими фондами (доки не наберуть чинності інші, новіші нормативні документи). Отже, Фонд виконуватиме й обов'язок зі встановлення (або зміни в разі необхідності) класу професійного ризику роботодавців у порядку, який діяв раніше.
Клас професійного ризику визначає ставку ЄСВ, за якою роботодавці (у загальному випадку) будуть нараховувати ЄСВ на суму зарплати власних працівників. Нагадаємо, що наразі існує 67 класів професійного ризику виробництва, ставки ЄСВ для кожного класу наведено в ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ.
Звісно, що вперше клас професійного ризику визначають тоді, коли СГД проходить процедуру реєстрації (див. р. ІІ Порядку №1162). Для цього ДПІ в день отримання відомостей про створення нового СГД від держреєстратора передає їх Фонду. А Фонд не пізніше наступного робочого дня присвоює на підставі цих відомостей (а саме за видом діяльності, зазначеним СГД як основний) клас професійного ризику відповідно до Порядку №30 і повідомляє про це зазначену ДПІ.
Дані про встановлений клас професійного ризику і присвоєну ставку ЄСВ зазначаються у виписці з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам. У разі незгоди зі встановленим класом професійного ризику виробництва платник ЄСВ протягом 10 робочих днів після отримання виписки з Єдиного державного реєстру має звернутися для узгодження класу професійного ризику виробництва до органу Фонду, де він перебуває на обліку. Для цього подається заява за формою додатка 2 до Порядку №30, де, зокрема, вказується правильний вид основної діяльності. І якщо Фонд погодиться із аргументами платника, його клас професійного ризику (і, відповідно, ставку ЄСВ) буде змінено. І це, по суті, перша ситуація, коли, ще на початку власної господарської діяльності, СГД може змінити клас професійного ризику (і зробити це «заднім числом», тобто застосовувати такий змінений показник з початку реєстрації платником ЄСВ).
Далі змінити клас професійного ризику СГД зможе на підставі річного звіту до Фонду (форма якого затверджена додатком 3 до Порядку №30 і який подається до органу Фонду за місцем обліку СГД до 25 січня року, наступного за звітним) або на підставі перевірки від ДПІ, яка адмініструє сплату ЄСВ таким СГД. Таким чином, навіть якщо підприємство протягом року змінить вид діяльності, до закінчення такого року воно не може змінити клас професійного ризику: зміна виду основної діяльності за звітом до Фонду впливає на клас професійного ризику і ставку ЄСВ такого підприємства у наступному після звітного році.
Якщо СГД у звітному році не провадив господарської діяльності і за результатами попереднього року неможливо встановити основний вид економічної діяльності, йому необхідно звернутися до органу Фонду із заявою за формою згідно з додатком 2 до Порядку №30, у якій вказується основний вид економічної діяльності (знову ж таки, зазначений у відомостях, які містяться в Єдиному державному реєстрі).
Зверніть увагу: як при першій, так і при всіх наступних змінах класу професійного ризику СГД самостійно здійснює перерахунок ЄСВ з дня зазначеної зміни. Отже, у разі зміни класу професійного ризику виробництва в середині року (на підставі перевірки) платник здійснює перерахунок ЄСВ за період з 01 січня поточного року до дати встановлення нового класу професійного ризику. Результати такого перерахунку відображаються у звітності по ЄСВ в тому періоді, у якому проведено перерахунок, звісно, різними строками, із зазначенням періодів, за які було здійснено донарахування або зменшення сум ЄСВ.
Хто має пільги з ЄСВ?
По-перше, це ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Вони звільняються від сплати за себе ЕСВ згідно з частиною 4 ст. 4 Закону про ЄСВ. Незважаючи на це, такі ФОП сплачують ЄСВ за найманих працівників та осіб, які виконують роботи або надають послуги згідно з договорами цивільно-правового характеру (якщо такі договори виконуються не в рамках підприємницької діяльності таких осіб) на загальних підставах. Також такі ФОП можуть бути платниками ЄСВ за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (на підставі договору, укладеного з ДПІ за місцем проживання/реєстрації).
По-друге, на період до 1 січня 2023 року звільняються від сплати ЄСВ роботодавці, які є підприємствами суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), на суму оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, що здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування України (пункт 1 частини 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
По-третє, звільняються від сплати ЄСВ застраховані особи, зазначені у пунктах 10, 12, 13 та 14 частини 1 ст. 4 Закону про ЄСВ. Це такі особи, як: батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту; особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу при народженні дитини; один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства. І це логічно, адже зазначені особи, як правило, не працюють, а отже, не мають доходу, на який нараховується або з якого утримується ЄСВ.
Нарахування та сплата ЄСВ за таких платників здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому КМУ (Постанова КМУ від 02.03.2011 р. №178), виходячи зі ставки 33,2 відсотка суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації, відповідними органами, які здійснюють виплату таких доходів. Але місячна сума такого ЄСВ не може бути меншою за мінімальний страховий внесок за кожну таку особу (пункт 1 частини 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Як нараховувати ЄСВ при скороченому і неповному робочому часі?
Роботу на умовах скороченого робочого часу передбачено ст. 51 КЗпП. Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник має виконувати трудові обов'язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється тільки для певних категорій працівників, а саме:
— для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
— для осіб віком від 15 до 16 років (учнів — віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул) — 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку;
— для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, — не більше 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій та посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено постановою КМУ від 21.02.2001 р. №163;
— для окремих категорій працівників спеціальними нормативними актами. Зокрема, до них належать працівники освіти, працівники охорони здоров'я, інваліди І та ІІ груп тощо.
Робота на умовах неповного робочого часу регламентується ст. 56 КЗпП. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Відповідно до розміру зарплати здійснюється і нарахування ЄСВ.
При скороченому робочому часі нараховується повна заробітна плата, отже, ЄСВ теж нараховується за загальними правилами.
При неповному робочому часі сума зарплати (база нарахування ЄСВ) може бути менше мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Нагадаємо, що на 2015 рік мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 1218 грн на січень-листопад та 1378 грн — на грудень 2015 р.
Але з 01.01.2015 р., у разі якщо база нарахування ЄСВ (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума ЄСВ, що сплачується роботодавцем, розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Це правило не стосується суми ЄСВ, яку сплачує працівник.
Так, наприклад, якщо працівник працює на умовах неповного робочого часу та його заробітна плата за січень 2015 р. становить 1000 грн, то нарахування ЄСВ здійснюється таким чином:
— ЄСВ з роботодавця (за умовною ставкою 37%): 1218 грн х 37% = 450,66 грн;
— ЄСВ з працівника за ставкою 3,6%: 1000 грн х 3,6% = 36,00 грн.
У які строки має сплачуватися ЄСВ до бюджету?
Порядок сплати ЄСВ визначений ст. 9 Закону про ЄСВ. Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону про ЄСВ, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. І лише ФОП і фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), зазначені в абз. 3 та 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, які не мають банківського рахунку, сплачують ЄСВ шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Платники ЄСВ, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ (тобто крім ФОП на загальній та на спрощеній системі оподаткування), зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому роботодавці (платники ЄСВ, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ) під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати ЄСВ у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі) (або до такої виплати).
ЄСВ перераховується одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Наприклад, ЄСВ слід сплачувати саме того дня, коли працівник отримує товари (послуги) в рахунок заробітної плати, або коли роботодавець оплачує за працівника такі товари (послуги) з подальшим утриманням цієї суми із заробітної плати. Зокрема, це стосується також утримання аліментів: якщо таке утримання проводиться в останній день місяця при нарахуванні зарплати, цього ж дня слід і сплатити ЄСВ в сумі, що припадає на суму аліментів.
Платники ЄСВ — ФОП на загальній системі оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ) зобов'язані сплачувати ЄСВ, що нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.
Платники ЄСВ — ФОП на спрощеній системі оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ) зобов'язані сплачувати ЄСВ щоквартально у сумі, нарахованій за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.
Платники ЄСВ — особи, які забезпечують себе роботою самостійно — тобто провадять незалежну професійну діяльність (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ), зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Згідно з ч. 10 ст. 9 Закону про ЄСВ, днем сплати ЄСВ вважається:
1) у разі перерахування сум ЄСВ з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів — день списання банком суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу ДФСУ. Згідно з п. 8.4 ст. 8 Закону про платіжні системи, міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів, тому можливі ситуації, коли орган ДФСУ отримає кошти пізніше встановленого строку, якщо платник ініціював відповідний переказ пізніше, ніж за три дні до спливу граничного строку сплати ЄСВ. Але порушення строку сплати ЄСВ з боку платника тут не буде, якщо день списання коштів платника ЄСВ з його рахунку настав до спливу граничного строку сплати ЄСВ;
2) у разі сплати ЄСВ готівкою — день прийняття до виконання банком або іншою установою — членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. При цьому слід зважати на тривалість операційного часу банку чи установи, через яку здійснюється сплата ЄСВ. Згідно з п. 1.4 Інструкції №22, операційний час — частина операційного дня банку або іншої установи — члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Далі, відповідно до п. 2.19 Інструкції №22, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження, а розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Наприклад, операційний час банку — з 9:00 до 16:00. Якщо платник ЄСВ надасть банку документ на переказ готівки для цілей сплати ЄСВ 20 числа наступного місяця після 16:00, банк виконає його вже 21 числа (або пізніше, якщо 20 число — передсвятковий день або день перед вихідним або неробочим днем). У цьому випадку платник ЄСВ несвоєчасно сплатить ЄСВ і надалі буде сплачувати відповідні штрафні санкції.
Як сплачують ЄСВ підприємці та роботодавці, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є ВЕЗ «Крим»?
Згідно з п. 11.2 ст. 11 Закону про ВЕЗ «Крим», на території ВЕЗ «Крим» діють норми Закону про ЄСВ. Але під час тимчасової окупації території ВЕЗ «Крим» сплата ЄСВ платниками (як роботодавцями, так і підприємцями) здійснюється з урахуванням певних особливостей:
— ЄСВ не сплачується з доходів, отриманих фізичними особами на тимчасово окупованій території, і такі платники позбавлені обов'язку подавати звітність з ЄСВ за зазначеними доходами (п. 12.3 ст. 12 Закону про ВЕЗ «Крим»);
— тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом №1207, зупиняється застосування до платників ЄСВ із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 Закону про ЄСВ.
Отже, особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території АР Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обов'язків сплати ЄСВ під час провадження їхньої підприємницької діяльності на тимчасово окупованій території України. І жодних штрафів за несвоєчасну сплату ЄСВ або неподання звітності з ЄСВ, передбачених Законом про ЄСВ, до таких платників застосовуватися не буде.
Але такі особи мають право на добровільну сплату ЄСВ у порядку, визначеному КМУ або уповноваженим органом з питань Криму. Наразі, на жаль, такого порядку не затверджено. Хоча на сайті Мінфіну України розміщено проект нової Інструкції про порядок нарахування і сплати ЄСВ на заміну існуючій: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=403868. Цей проект, як передбачається, має врахувати зміни, внесені до порядку сплати ЄСВ законами про ВЕЗ «Крим» і №1207, а отже, він має передбачати і порядок добровільної сплати ЄСВ від осіб з ВЕЗ «Крим».
Як сплачують ЄСВ підприємці та роботодавці, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є зона АТО?
Законом №1669 до Закону про ЄСВ були внесені зміни — а саме додано новий п. 9-3 до розділу VIII Закону про ЄСВ. У ньому зазначено, що всі платники ЄСВ, визначені ст. 4 Закону про ЄСВ, які перебувають на обліку в органах ДФСУ, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.
Отже, і підприємці, і роботодавці позбавлені від обов'язку сплачувати ЄСВ і подавати звітність з ЄСВ, у разі якщо вони перебувають на обліку як платники ЄСВ в зоні проведення АТО. Таке позбавлення від обов'язків в них виникло з самого початку проведення АТО і закінчиться після закінчення проведення АТО, але воно не виникає автоматично: законодавець вимагає подати заяву (довільної форми) до органу ДФСУ за основним місцем обліку платника або за місцем його тимчасового проживання не пізніше 30 календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.
А що ж буде до подання такої заяви (протягом періоду проведення АТО)? Чи не виникне недоїмка — адже податкові органи, які адмініструють сплату ЄСВ, не мають документів від платника про те, що він користується наразі зазначеною вище пільгою? Чи не зростатиме розмір штрафів і пені за такими недоплатами? Заспокоїмо платників ЄСВ одразу — ні, негативних наслідків від такої несплати і неподання звітності з ЄСВ за період проведення АТО не буде.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені ст. 25-26 Законом про ЄСВ за невиконання обов'язків платника ЄСВ в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, до таких платників ЄСВ не застосовуються.
Крім того, недоїмка, що виникла у платників ЄСВ, які перебувають на обліку в органах ДФСУ, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому ПКУ для списання безнадійного податкового боргу.
Як сплачують ЄСВ підприємці, які мобілізовані під час АТО?
Законом №1275 до Закону про ЄСВ були внесені зміни — а саме додано новий п. 9-2 до розділу VIII Закону про ЄСВ. Він стверджує, що на час проведення АТО, усі платники, зазначені в ст. 4 Закону про ЄСВ, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених п. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, якщо вони не є роботодавцями. Отже, підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування) позбавлені під час мобілізації від сплати ЄСВ і подання звітності з ЄСВ, але тільки за себе.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи — підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу ДФСУ фізичною особою — підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа — підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
А чи не виникнуть до подання зазначених документів в підприємця недоїмка, штрафи та пеня за несплаченими сумами ЄСВ і за неподаною звітністю з ЄСВ під час мобілізації? Ні, якщо навіть податківці і нарахують борг з ЄСВ, вони повинні будуть його відсторнувати.
Якщо у підприємця є хоча б один найманий працівник, він має уповноважити іншу особу (як правило, такого працівника) на період свого перебування на військовій службі:
— на нарахування та виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів,
— на виконання інших обов'язків такого підприємця, визначених ст. 6 Закону про ЄСВ, крім сплати ЄСВ (із зарплати та інших доходів).
ЄСВ, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою — підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована фізична особа — підприємець у заяві, яка подається до органу ДФСУ, зазначає дані про нарахований ЄСВ на суму таких виплат уповноваженою особою протягом строку військової служби фізичної особи — підприємця.
Звітність про нарахований ЄСВ протягом строку військової служби фізичної особи — підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою фізичною особою — підприємцем у порядку та строки, встановлені Законом про ЄСВ, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Законом.
Зазначимо, що наведені вище правила діють протягом усього особливого періоду, визначеного Законом про мобілізацію (зокрема, ст. 1, ч. 8 ст. 4 Закону про мобілізацію), тобто періоду з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності 18.03.2014 р., по день закінчення особливого періоду на території України (особливий період включає в себе час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій).
Чи нараховується ЄСВ на суму орендної плати за договором оперативної оренди, якщо орендодавцем є фізична особа?
Договір оренди — це цивільно-правовий договір, який регулюється главами 58 та 59 ЦКУ. Згідно зі ст. 759 ЦКУ, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Таким чином, договір оренди не є договором на виконання робіт (регулюється главою 61 ЦКУ) або договором на надання послуг (регулюється главою 63 ЦКУ).
Базою для нарахування ЄСВ відповідно до ст. 7 Закону про ЄСВ є сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Оскільки договір оренди не підпадає під визначення таких договорів, то на суму орендної плати ЄСВ не нараховується. І хоча Закон про ЄСВ не містить прямої норми, у якій би це зазначалося, саме така позиція ДФСУ наведена на її сайті (у Загальнодоступному інформаційному ресурсі).
Приклад. Підприємство орендує у працівника нежитлове приміщення. Місячна орендна плата становить 20000 грн. Заробітна плата працівника за січень 2015 р. становить 8000 грн. У січні 2015 р. підприємство уклало з цим же працівником цивільно-правовий договір на разові юридичні послуги. Вартість послуг за договором становить 2300 грн.
ЄСВ з працівника утримується таким чином:
із заробітної плати за ставкою 3,6 %: 8000,00 х 3,6 % = 288,00 грн;
із винагороди за юридичні послуги за ставкою 2,6 %: 2300,00 х 2,6 % = 59,80 грн;
з орендної плати ЄСВ не утримується.
Нарахування ЄСВ здійснюється таким чином:
на заробітну плату за ставкою згідно класу професійного ризику 37 % (умовно) : 8000,00 х 37 % = 2960,00 грн;
на суму винагороди за юридичні послуги за ставкою 34,7 % (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ) : 2300,00 х 34,7 % = 798,10 грн;
на суму орендної плати ЄСВ не нараховується.
ЄСВ в сумі 288,00 + 59,80 + 2960,00 + 798,10 = 4105,90 грн має бути сплачений одночасно з виплатою заробітної плати та винагороди за юридичні послуги, але не пізніше 20 лютого 2015 р.
Як оподатковуються ЄСВ і відображаються у звіті з ЄСВ доходи, нараховані страхувальником фізособі за декілька звітних періодів (місяців)?
На практиці часто трапляється, що в певному місяці страхувальник нараховує фізособі доходи за минулі або майбутні періоди. Прикладами такого нарахування можуть бути лікарняні і відпусткові виплати, суми допомоги по вагітності та пологах, а також суми винагороди за договорами цивільно-правового характеру, в разі, якщо таким договором передбачено, що акт про приймання-передачу виконаних робіт, наданих послуг оформлюється одразу за кілька місяців, тощо.
Як оподатковуються такі виплати? Ставки, за якими вони оподатковуються, є звичайними для виду виплат та категорії застрахованої особи. А ось принцип їх оподаткування ЄСВ інший. З метою оподаткування ЄСВ такі виплати діляться на частини за періодами, за які вони нараховані. Ці частини для лікарняних, відпусткових виплат та сум допомоги по вагітності та пологах визначаються пропорційно дням відповідних періодів, за які вони нараховані. А ось якщо договір цивільно-правового характеру передбачає сплату загальної суми винагороди за кілька місяців його виконання, то сума такої винагороди ділиться на кількість таких місяців, зазначених у відповідному акті (договорі). Таким чином, до оподатковуваного доходу кожного такого місяця потрапить рівна частка винагороди.
Після цього розраховані частини такого «перехідного» доходу додаються до загальної суми оподатковуваного доходу за відповідні місяці. І загальна сума ЄСВ, яка має бути сплачена за такі місяці, розраховується вже із збільшеної загальної суми такого оподатковуваного доходу.
У звіті з ЄСВ за формою додатка 4 такі «перехідні» виплати відображаються таким чином:
— у таблиці 1 вони відображаються як звичайний дохід, нарахований у звітному періоді: і в загальній сумі нарахованого доходу, і в базі для нарахування (утримання) ЄСВ. У загальній сумі нарахувань і утримань буде відображено і суму ЄСВ, нараховану та утриману з таких доходів. При цьому не потрібно робити виправлень за попередні звітні періоди або відображати виплати, нараховані в поточному звітному періоді, за майбутні звітні періоди, у звітності за такі майбутні звітні періоди. Усі доходи, в тому числі нараховані за попередні або майбутні звітні періоди, відображаються у додатку 4 за той звітний період, у якому вони нараховані;
— у таблиці 6 вони відображаються окремими частками — на кожний звітний період (місяць і рік), за який нараховано такі доходи, складається окремий рядок (із зазначенням відповідної інформації в реквізиті 11).
Наприклад, якщо працівнику у січні 2015 р. нараховано лікарняні за 10 днів грудня 2014 р. (1000 грн) і 6 днів січня 2015 р. (600 грн), за одним лікарняним листком, наданим працівником у січні 2015 р., а також 2000 грн заробітної плати за січень 2015 р., то сума лікарняних оподатковуватиметься за ставками 33,2% (нарахування) і 2% (утримання), а сума зарплати — за ставкою, встановленою відповідно до класу професійного ризику (нарахування), і 3,6% (утримання). У таблиці 6 за січень 2015 р. проведені нарахування слід відобразити трьома різними рядками:
— у першому зазначається, окрім іншого, сума нарахованої зарплати (2000 грн), місяць, за який вона нарахована (січень 2015 р.), і сума утриманого ЄСВ (72 грн);
— у другому зазначається, окрім іншого, сума нарахованих лікарняних (600 грн), місяць, за який вона нарахована (січень 2015 р.), і сума утриманого ЄСВ (12 грн);
— у третьому зазначається, окрім іншого, сума нарахованих лікарняних (1000 грн), місяць, за який вона нарахована (грудень 2014 р.), і сума утриманого ЄСВ (20 грн).
Яку звітність з ЄСВ подають платники ЄСВ залежно від їх категорії і якими є строки такого подання?
Чинні форми звітності з ЄСВ та порядок їх заповнення затверджено як додатки до Порядку №454.
Додаток 4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» подається до ДПІ за місцем обліку щомісячно, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду, усіма особами, які використовують найману працю (за трудовими та цивільно-правовими договорами, крім договорів із ФОП), а також особами, які виплачують грошове забезпечення і суми державної допомоги із Фонду.
Додаток 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» подається виключно підприємцями та особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Звітним періодом, дані якого відображаються у цьому звіті, є календарний рік. Однак підприємці, незалежно від обраної системи оподаткування, подають цей звіт до ДПІ за місцем обліку до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. А особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, — до 1 травня року, наступного за звітним періодом.
Додаток 6 «Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати до органів доходів і зборів» подається виключно тими застрахованими особами, які уклали договір про добровільну участь у державному соціальному страхуванні, або тими особами, які, на підставі відповідного договору, добровільно доплатили до бюджету суму ЄСВ для збільшення власного страхового стажу (у разі якщо протягом певного періоду сплачений ними або за них страховий внесок був меншим за мінімальний розмір). Звітним періодом для таких осіб є тривалість дії договору, а якщо договором про добровільну участь передбачено одноразову сплату особою єдиного внеску за попередні періоди, у яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, — період, за який одноразово сплачено єдиний внесок за попередні періоди. Подається звіт протягом 30 календарних днів після закінчення строків дії договору.
Як заповнюється роботодавцями звіт з ЄСВ за формою додатка 4?
Звіт з ЄСВ за формою додатка 4 до Порядку №454 (далі — додаток 4) складається з дев'яти таблиць. Однак платник ЄСВ заповнює не всі їх, а лише потрібні. При цьому обов'язково заповнюється перша сторінка додатка 4, на якій у табличній формі зазначається перелік таблиць звіту, які складає платник ЄСВ за певний звітний період.
Роботодавці, як правило, заповнюють таблиці 1, 5 і 6.
У таблиці 1, відповідно до Порядку №454, зазначаються загальні відомості про роботодавця і його працівників (застрахованих осіб), про загальну суму нарахованого фізособам доходу за звітний місяць і про базу для нарахування ЄСВ, визначену з такого доходу, ставки ЄСВ, які застосовує роботодавець, і суми нарахованого (у т. ч. утриманого з доходів фізосіб) ЄСВ. В додатку до таблиці 1 довідково відображаються дані про виплату зарплати у звітному місяці (у т. ч. строки такої виплати, встановлені роботодавцем), а також суми залишку розрахунків із бюджетом з соціального страхування (субрахунок 652) на початок і кінець звітного періоду. Там же зазначається сума заборгованості із зарплати на початок і кінець звітного періоду, але в цьому випадку слід відображати лише ту частину залишку субрахунку 661, строк невиплати якої перевищив місяць (тобто нарахована, але не виплачена у поточному звітному місяці зарплата тут не відображається).
У таблиці 5 зазначаються лише дані про приймання та звільнення працівників, надання їм відпустки по вагітності та пологах або відпустки по догляду за дитиною (як до 3-х років, так і до 6-ти років). При цьому зазначаються окремі відомості про самих працівників: їх громадянство, чи є вони зовнішніми сумісниками, чи уклали договір цивільно-правового характеру за основним місцем роботи, ПІБ, ІПН тощо.
У таблиці 6 персоніфіковано, тобто вже в розрізі кожної окремої фізособи, із зазначенням її ПІБ та ІПН, розшифровується сума утриманого з них ЄСВ, зазначена загальною сумою у таблиці 1. Однак крім цього у таблиці 6 зазначаються і показники, які вплинули на розрахунок суми утриманого ЄСВ по кожному працівнику — звітний період, за який в поточному звітному періоді було нараховано дохід, базу нарахування ЄСВ, категорію застрахованої особи. Також у таблиці 6 зазначаються відомості щодо страхового стажу кожної застрахованої особи, кількість календарних днів тимчасової непрацездатності, кількість календарних днів без збереження заробітної плати, кількість календарних днів відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами тощо.
Таблиця 7 додатка 4 формується страхувальниками в разі визначення періодів (строків) трудової або іншої діяльності, що відповідно до законів, зараховуються при визначенні права на відповідну пенсію, а також періоди страхового стажу, не пов'язані з трудовою та/або професійною діяльністю.
Якщо в страхувальника відсутні робочі місця, робота на яких зараховується до спеціального стажу, таблиця 7 додатка 4 не формується і не подається до ДПІ.
Як заповнюється підприємцями звіт з ЄСВ за формою додатка 5?
Звіт з ЄСВ за формою додатка 5 до Порядку №454 (далі — додаток 5) складається з трьох таблиць. Однак підприємці заповнюють лише:
— таблицю 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами — підприємцями» — якщо вони перебувають на загальній системі оподаткування;
— таблицю 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами — підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування» — якщо вони перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Звісно, в обох випадках обов'язково заповнюється і перша сторінка звіту, у якій зазначаються вид таблиці, яку підприємець подає як звіт.
Обидві таблиці дуже схожі і заповнюються дуже просто: окрім відомостей про самого підприємця, в них зазначається і те, чи сплачує він ЄСВ лише за базовою ставкою 34,7%, чи за більшою — в разі добровільного страхування у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або страхування з тимчасової втрати працездатності, або в усіх встановлених законодавством видах соціального страхування.
Обидві таблиці передбачають зазначення в них, у розрізі місяців звітного календарного року, сум отриманого підприємцем доходу, нарахованого з них ЄСВ, а також кількість днів тимчасової непрацездатності та відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, які прямо впливають на суму отриманого доходу, і, як наслідок, суму ЄСВ, яку підприємець сплатить за такі дні.
Однак якщо у таблиці 1 підприємець на загальній системі оподаткування зазначає суми чистого доходу (прибутку), які були заявлені в податковій декларації фізичної особи-підприємця (і які, відповідно, оподатковані ПДФО), то в підприємця — платника єдиного податку інша база для нарахування ЄСВ — він визначає її самостійно, однак у сумі, не меншій за мінімальну зарплату. Це спричиняє різницю у порядку заповнення графи 2 таблиці 1 і таблиці 2.
Як заповнюється звіт з ЄСВ за формою додатка 5 особами, які ведуть незалежну професійну діяльність?
Звіт з ЄСВ за формою додатка 5 до Порядку №454 складається з трьох таблиць. Однак особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, заповнюють лише таблицю 3 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно» (і, звісно, перший аркуш звіту за формою додатка 5, у табличній частині якого це зазначається).
Таблиця 3 додатка 5 заповнюється дуже просто: спочатку платник зазначає розмір ЄСВ, встановлений законодавством для обов'язкової сплати, — 34,7%, а в разі добровільної участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності — 36,6%, у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві — 36,21%, у всіх видах загальнообов'язкового державного соціального страхування — 38,11%.
Потім в ній у розрізі місяців звітного календарного року зазначається сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Також зазначається кількість днів тимчасової непрацездатності або відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, які прямо вплинули на розмір ЄСВ, який має сплатити така особа.
Таким чином, визначається окремо за кожний місяць сума ЄСВ, а річною сумою нарахованого ЄСВ буде, відповідно, значення рядка «Усього» графи 5 таблиці 3. Також наприкінці таблиці довідково підраховуються підсумки у розрізі ставок ЄСВ, які застосовував протягом звітного року платник ЄСВ; загальна сума таких сум ЄСВ має дорівнювати значенню рядка «Усього» графи 5 таблиці 3.
Як самостійно виправити помилки у звітності з ЄСВ, якщо граничний строк подання такої звітності ще не минув?
Порядком №454 визначено правила виправлення помилок, якщо їх платник ЄСВ припустився при складанні звітності з ЄСВ.
Згідно з п. 5.1 Порядку №454, у разі виявлення помилки у звіті страхувальник має право до закінчення терміну подання цього звіту повторно сформувати та подати звіт до ДПІ за місцем взяття на облік. Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком.
Як самостійно виправити помилки за минулий звітний період у таблиці 1 звіту з ЄСВ за формою додатка 4?
Виправленню помилок у звітності з ЄСВ присвячено розділ V Порядку №454. Як правило, в разі допущення помилки за минулий звітний період рекомендується подати відповідні скасовуючі та початкові документи. Однак із форми самої таблиці 1 додатка 4 ми бачимо, що вона не має уточнюючої, скасовуючої або нової звітної форми. Тож виправляються помилки у таблиці 1 додатка 4 в тому звітному періоді (місяці), у якому їх було виявлено. Так, помилки за лютий 2014 р., виявлені і виправлені у січні 2015 р., виправляються у звіті з ЄСВ за січень 2015 р. Для виправлення помилок формою таблиці 1 додатка 4 передбачено два рядки:
— рядок 6, у якому зазначається донарахований та/або доутриманий ЄСВ у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах;
— рядок 7, у якому зазначається зменшення суми ЄСВ у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах.
Таке коригування сум ЄСВ відображається в цих рядках не тільки в розрізі ставок ЄСВ, а й за причинами, які призвели до відповідного коригування: у рядках 6.1 і 7.1 відображають коригування, спричинені арифметичними помилками, а в рядках 6.2 і 7.2 — коригування, спричинені відповідною зміною класу професійного ризику виробництва для страхувальника.
Зазначені виправлення відображаються в рядках 6 або 7 у таблиці 1 загальними сумами, і в одній таблиці 1 можуть таким чином виправлятися помилки одночасно за декілька звітних періодів.
Але інші помилки, які не стосуються сум нарахованого і утриманого ЄСВ, на жаль, у таблиці 1 додатка 4 виправити неможливо.
Як самостійно виправити помилки за минулий звітний період у таблиці 5 звіту з ЄСВ за формою додатка 4?
Виправленню помилок у звітності з ЄСВ присвячено розділ V Порядку №454.
Згідно з п. 5.2 Порядку №454, якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені у таблиці 5 додатка 4, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу. Отже, страхувальник подає до ДПІ у звітному періоді, в якому було знайдено помилку, окрему таблицю 5 додатка 4 з позначкою «х» у реквізиті «Тип»: «скасовуюча». Звісно, при цьому заповнюється і перша сторінка звіту з ЄСВ за формою додатка 4, у якій зазначається, яка саме таблиця подається страхувальником (і кількість рядків в ній).
Згідно з п. 5.6 Порядку №454, якщо в таблиці 5 додатка 4 страхувальник не зазначив будь-якої дії щодо застрахованої особи, він подає разом зі звітом за поточний звітний період звіт за попередній період, який містить: титульний аркуш (перелік таблиць звіту), дані на цю застраховану особу із зазначенням статусу таблиці 5 — додаткова. Тобто в такому разі окремо подається таблиця 5 з позначкою «х» у реквізиті «Тип»: «додаткова», обов'язково з титульним аркушем, у якому зазначається, за який звітний період така таблиця подається, і кількість заповнених при цьому в цій таблиці рядків.
При цьому в одній таблиці 5 за скасовуючою або додатковою формою можна виправити декілька помилок, припущених в такій таблиці: наприклад, скасувати відомості не про одного, а про кількох працівників, зазначені в такій таблиці раніше; або, навпаки, зазначити додатково всі раніше не зазначені в цій таблиці відомості.
Але помилки виправляються за кожний звітний період окремо; тобто якщо страхувальник припустився помилок при заповненні таблиці 5 за листопад і грудень 2014 року, йому доведеться виправляти ці помилки в окремих таблицях 5, складених за правилами, наведеними вище. Втім, подати (надіслати) такі таблиці можна разом, склавши один титульний аркуш (у якому зазначається кількість аркушів таблиць 5 та рядків, заповнених у них).
Як самостійно виправити помилки за минулий звітний період у таблиці 6 звіту з ЄСВ за формою додатка 4?
Виправленню помилок у звітності з ЄСВ присвячено розділ V Порядку №454. І за п. 5.5 Порядку №454, якщо страхувальником було допущено помилку в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, — подаються скасовуючі документи. Зміни в сумах нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим нарахованих сум ЄСВ за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускаються. За п. 5.7 Порядку №454, у разі коли страхувальником були допущені помилки, зазначені в пункті 5.5 цього розділу, страхувальник повинен сформувати та подати разом зі звітом за поточний звітний період звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць звіту, відповідну таблицю зі статусом «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або кількох застрахованих осіб та відповідну таблицю зі статусом «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб. Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 — 4 додатка 4.
Отже, таблиця 6 додатка 4 має типи «початкова» і «скасовуюча». Початкова використовується для внесення даних про застрахованих осіб, при складанні додатка 4 за відповідний звітний період, а також для виправлення помилок, у порядку, зазначеному вище. Скасовуюча форма таблиці 6 додатка 4 використовується виключно для викреслення раніше поданих хибних даних. Наприклад, якщо страхувальник помилився, зазначаючи ПІБ однієї застрахованої особи (при цьому у звіті з ЄСВ наводилися персоніфіковані дані про 250 різних фізосіб), то для виправлення помилки йому потрібно подати скасовуючу форму таблиці 6 додатка 4 із зазначеними в ній відомостями про таку застраховану особу (повторення з раніше поданого звіту), і початкову форму таблиці 6 додатка 4 із зазначеними в ній правильними відомостями про цю застраховану особу, і тільки про неї.
Однак помилки, які стосуються неправильно зазначеної суми доходу або утриманого ЄСВ, так не виправляються. Ці помилки треба виправляти у таблиці 6 додатка 4 за той звітний період, у якому такі помилки були знайдені та виправлені, окремим рядком. Оскільки помилки бувають різними, різним буде і порядок їх виправлення. Так, якщо потрібно зменшити в персоніфікованих даних певну суму ЄСВ, у цьому рядку дублюються помилкові дані, зазначені у звітності раніше, але в реквізиті 10 «Код типу нарахувань» зазначається 3, і це означатиме суму заробітної плати (доходу), нараховану у попередніх звітних періодах на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку страхувальником самостійно зменшено зайво нараховану суму ЄСВ. Якщо ж, навпаки, страхувальник збільшує суму ЄСВ, виправляючи помилку самостійно, то він зазначає в цьому реквізиті код типу нарахувань 2.
При цьому обов'язково зазначається місяць та рік, за який проведено нарахування (реквізит 11), що дає змогу в одній таблиці 6 додатка 4 виправити помилки за кілька звітних періодів.
Хто проводить перевірки з ЄСВ — ДПІ чи Пенсійний фонд, та які питання перевіряються під час таких перевірок?
З 01.10.2013 р. повноваження щодо адміністрування ЄСВ передано від ПФУ до органів Міндоходів, а у 2014 р. — до ДФСУ.
Права органів ДФСУ1 встановлені ст. 13 Закону про ЄСВ. Зокрема, органи ДФСУ мають право проводити перевірки на підприємствах та у фізичних осіб — підприємців згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону про ЄСВ.
1 Хоча колишнє Міндоходів реформоване в ДФСУ, в Закон про ЄСВ ще не внесені відповідні зміни, тому під словами «органи доходів і зборів» в цьому Законі слід розуміти органи ДФСУ.
Також ч. 2 п. 1 ст. 13-1 Закону про ЄСВ передбачено, що ПФУ та його територіальні органи мають право:
— брати участь у планових перевірках, які проводяться органами ДФСУ, для перевірки достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб;
— у випадках, передбачених законом, проводити позапланові перевірки бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів страхувальників щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час таких перевірок.
Тобто ПФУ перевіряє лише ті питання, що стосуються достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій. Усі інші питання щодо нарахування, сплати ЄСВ тощо перевіряють органи ДФСУ. Тому наразі ПФУ не має права проводити планові перевірки з ЄСВ самостійно, а може лише взяти участь у перевірці з ЄСВ, яка проводиться органом ДФСУ (за його згодою).
Перевірці підлягають бухгалтерські книги, звіти, кошториси та інші документи про нарахування, обчислення та сплату ЄСВ. Також перевіряється достовірність відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі — Держреєстр), тобто відомостей, зазначених у звітності з ЄСВ, поданих особою, яка перевіряється. Звісно, перевіряється і сам факт ведення відповідного обліку та вчасного і правильного складання та подання звітності з ЄСВ. Під час перевірок податківці мають право отримувати необхідні пояснення, довідки та відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.
Чи можуть проводитися щодо ЄСВ планові або позапланові перевірки?
Пунктом 2 ч. 1 ст. 13 Закону про ЄСВ передбачено, що органи ДФСУ можуть проводити документальні та камеральні перевірки. І що проводяться такі перевірки у порядку, встановленому ПКУ, а саме гл. 8 р. ІІ ПКУ (в частині, яка регулює саме документальні та камеральні перевірки).
Згідно з пп. 75.1.1 ПКУ, камеральна перевірка проводиться у приміщенні органу ДФСУ виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. У випадку перевірки щодо ЄСВ під податковою декларацією слід розуміти звітність з ЄСВ, яка подається до органів ДФСУ. Отже, під час камеральної перевірки здійснюється перевірка звітності з ЄСВ на правильність і повноту її складання, відповідність розрахунку показників формулам, які встановлені порядком складання відповідних форм звітності. Згода платника ЄСВ на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Слід зазначити, що строки проведення камеральної перевірки звітності з ЄСВ чітко не встановлені (але в середньому вони становлять 30 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої звітності за певний звітний період).
Документальна перевірка визначена в пп. 75.1.2 ПКУ. Якщо проводиться документальна перевірка з ЄСВ, то це перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати ЄСВ, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі звітності з ЄСВ, що подається до органу ДФСУ, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою ЄСВ, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом ДФСУ документів та іншої інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників ЄСВ (так само, як і платників податків) визначається залежно від ступеня ризику в їх діяльності, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарні роки, середнім — не частіше ніж раз на два календарні роки, високим — не частіше одного разу на календарний рік.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу ДФСУ і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у п. 78.1 ПКУ.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника ЄСВ. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Строки проведення документальної перевірки встановлено ст. 82 ПКУ.
Так, тривалість документальних планових перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва — 10 робочих днів, інших платників податків — 20 робочих днів. Продовження строків проведення таких перевірок можливе за рішенням керівника органу ДФСУ не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва — не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків — не більш як на 10 робочих днів.
А тривалість документальних позапланових перевірок не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва — 5 робочих днів, для фізичних осіб — підприємців, які не мають найманих працівників (за наявності певних умов), — 3 робочі дні, інших платників податків — 10 робочих днів. Продовження строків проведення цих перевірок можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва — не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків — не більш як на 5 робочих днів.
Чи може роботодавець не допустити працівників ДФСУ до перевірки з ЄСВ і за яких умов?
Посадові особи органу ДФСУ повинні розпочати документальну виїзну перевірку з ЄСВ у порядку, визначеному п. 81.1 ПКУ. Тобто посадові особи органу ДФСУ мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за умови пред'явлення або надіслання таких документів:
— направлення на проведення такої перевірки;
— копії наказу про проведення перевірки;
— службових посвідчень осіб, зазначених у направленні на перевірку.
Якщо ж документальна виїзна перевірка з ЄСВ є плановою, то має виконуватися і умова, встановлена п. 77.4 ПКУ: платнику ЄСВ не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Якщо склад пред'явлених платнику ЄСВ документів не відповідає цьому переліку та вимогам п. 81.1 ПКУ, такий платник має право відмовити в допуску посадових осіб ДФСУ до проведення перевірки.
Який строк давності щодо нарахування ЄСВ?
Згідно з ч. 16 ст. 25 Закону про ЄСВ, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Це означає, що орган ДФСУ може донарахувати суми ЄСВ, застосовувати штрафні санкції за порушення порядку нарахування та сплати ЄСВ, стягувати недоїмки та штрафні санкції за весь період існування СГД, починаючи з дати його взяття на облік як платника ЄСВ.
Це також означає, що платник ЄСВ зобов'язаний і має можливість виправити помилки щодо ЄСВ за звітний період будь-якої давності, і за такі допущені і навіть самостійно виправлені помилки він буде нести фінансову відповідальність, передбачену ст. 25 Закону про ЄСВ.
Як оформлюються результати перевірок органами ДФСУ?
Результати перевірок оформлюються згідно з вимогами ст. 86 ПКУ. Так, згідно з п. 86.1 ПКУ, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу ДФСУ та платниками ЄСВ або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо порушень немає, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені ПКУ, надається платнику ЄСВ або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника ЄСВ з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені ПКУ. Звісно, платник ЄСВ може відмовитися підписувати такий акт, але в такому випадку він однаково буде складений і підписаний лише перевіряючими (про факт відмови буде складено відповідний акт). Та слід пам'ятати, що відмова платника ЄСВ або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника ЄСВ від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання (п. 86.6 ПКУ).
Згідно з п. 86.2 ПКУ, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами органу ДФСУ, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі ДФСУ вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику ЄСВ у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.
Згідно з п. 86.3-86.4 ПКУ, акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, — протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику ЄСВ чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В акті перевірки повинні зазначатися як факти заниження, так і факти завищення сум ЄСВ.
Як визначено у п. 86.7 ПКУ, у разі незгоди платника ЄСВ або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу ДФСУ за основним місцем обліку такого платника ЄСВ протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом ДФСУ протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник ЄСВ (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
За результатами перевірки складається податкове повідомлення-рішення, яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень платника ЄСВ до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки — протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.9 ПКУ).
Яка відповідальність передбачена за порушення норм Закону про ЄСВ?
Закон про ЄСВ встановлює, як мінімум, два види відповідальності за його порушення: адміністративну (за ст. 26 Закону про ЄСВ) і фінансову (за ст. 25 Закону про ЄСВ).
Адміністративна відповідальність встановлена ст. 165-1 КУпАП і передбачає:
— за порушення порядку нарахування ЄСВ, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо ЄСВ або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених Законом про ЄСВ, — накладення штрафу на посадових осіб від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — н. м. д. г.). Оскільки н. м. д. г. становить 17 грн, то розмір штрафу становитиме 340 — 510 грн. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 30 до 40 н. м. д. г. (510 — 680 грн);
— за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує 300 н. м. д. г. (тобто 5100 грн), — накладення штрафу на посадових осіб від 25 до 50 н. м. д. г. (425 — 850 грн); за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ у сумі більше 300 н. м. д. г. — накладення штрафу на посадових осіб від 50 до 100 н. м. д. г. (850 — 1700 грн). Якщо ж зазначені дії вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, це тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 100 до 300 н. м. д. г. (1700 — 5100 грн).
Фінансова відповідальність, встановлена ч. 10 та ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ, з 01.01.2015 р. передбачає:
— на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (зверніть увагу, що строки давності та розмір самої пені сумою такої недоплати не обмежено);
— у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками ЄСВ, на яких не поширюється дія Закону про держреєстрацію, накладається штраф у розмірі 10 н. м. д. г. (170 грн);
— за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
— за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого ЄСВ;
— за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується ЄСВ, накладається штраф у розмірі від 8 до 15 н. м. д. г. (136 — 255 грн);
— за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми ЄСВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄСВ (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум;
— за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 н. м. д. г. (170 грн) за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Ті самі дії, вчинені платником ЄСВ, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 н. м. д. г. (1020 грн) за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом. Підприємство змінило місцезнаходження.
Як відбувається зняття з обліку платника ЄСВ та зміна місця обліку?
Згідно з р. ІV Порядку №1162, зняття з обліку платника ЄСВ у зв'язку із його ліквідацією (у т.ч. через банкрутство), припиненням здійснення фізособою підприємницької діяльності передбачає внесення відповідного запису ДПІ до реєстру страхувальників (фактично, дата внесення запису до цього реєстру і є датою зняття з обліку платника ЄСВ).
Але при цьому фіскальний орган проводить позапланову документальну перевірку щодо правильності нарахування та сплати ЄСВ. На основі акта перевірки щодо правильності нарахування та сплати ЄСВ платник здійснює остаточні розрахунки (на що дається 10 робочих днів з дати отримання акта). Прострочення проведення остаточного розрахунку з ЄСВ із бюджетом може стати підставою для неможливості проведення державної реєстрації припинення роботодавця-юрособи. Для роботодавця-фізособи це правило не діє, враховуючи інший для них порядок припинення підприємницької діяльності, встановлений Законом №1258 (див. також п. 10 р. ІV Порядку №1162).
Якщо ж заборгованості немає, то працівник ДПІ складає довідку про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску за формою №3-ЄСВ (затверджена як додаток 3 до Порядку №1162). Така довідка вручається або надсилається поштою колишньому платнику ЄСВ.
Після надходження з Єдиного державного реєстру відомостей про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника, пов'язану зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, до реєстру страхувальників ДПІ за старим місцем обліку вноситься запис про переведення на облік такого платника до ДПІ, що відповідає новому місцезнаходженню (місцю проживання). При цьому подання звітності з ЄСВ і сплата ЄСВ відбувається за новим місцем основного обліку з дати переходу до нового місця обліку (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ). Проведення перевірки за старим місцем обліку і остаточний розрахунок із бюджетом в разі зміни місцезнаходження Порядком №1162 не передбачений. Однак у праві здійснити звірку з ДПІ за попереднім місцем обліку страхувальнику ніхто не відмовляє. Отже, щоб впевнитися у тому, що відомості про стан розрахунків із бюджетом до нового місця обліку будуть передані правильно, він має право зробити таку звірку під час зміни місця обліку (тобто у день або наступного робочого дня після подання держреєстратору даних про зміну місцезнаходження).