Які загальні вимоги, визначені законодавством, повинні бути дотримані фізособами-підприємцями?
А що на практиці?
1. Трудові договори з фізособами повинні укладатися в письмовій формі.
2. Укладений трудовий договір підлягає реєстрації в державній службі зайнятості.
3. Дотримання порядку внесення записів до трудових книжок.
4. Дотримання вимог законодавства щодо надання відпусток.
5. Дотримання порядку припинення трудових відносин.
6. Дотримання порядку зняття трудового договору з реєстрації в державній службі зайнятості.
Як оформити трудові відносини з найманими працівниками?
А що на практиці?
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 р. №260 затверджено форму трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою.
Цей Порядок поширюється на фізичних осіб, які використовують найману працю: фізичних осіб — підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо) (далі — фізична особа).
Укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.
Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі — підприємцю внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи (п. 14 Порядку №260).
Платник єдиного податку виконує передбачені ПКУ функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
При цьому облік найманих працівників фізична особа — підприємець повинна вести самостійно з додержанням умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності щодо граничної кількості найманих працівників у відповідній групі платників єдиного податку.
Який порядок укладення трудового договору з фізособою-підприємцем?
Що каже закон?
У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Ст. 24-1 КЗпП
А що на практиці?
При реєстрації трудового договору сторони повинні пред'явити паспорт та подати такі документи:
1) ФО-підприємець — виписку або витяг з Єдиного державного реєстру (Порядок №260 встановлює подання свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, потрібно зазначити, що у документі не враховано зміни до Закону №755)14, довідку відповідної ДПІ про ідентифікаційний код (реєстраційний номер);
14 Відповідно до ч.4 ст. 43 Закону України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» державним реєстратором видається виписка з Єдиного державного реєстру.
2) працівник, який влаштовується на роботу до фізособи, — трудову книжку, довідку та копію відповідної ДПІ про ідентифікаційний код (реєстраційний номер);
3) особа, яка вперше шукає роботу і не має трудової книжки, — довідку та копію відповідної ДПІ про ідентифікаційний код (реєстраційний номер).
Зверніть увагу: реєстрація трудового договору може здійснюватись:
1) при особистій присутності підприємця та найманого працівника;
2) через довірену особу підприємця в присутності працівника;
3) при особистій присутності підприємця, але без участі працівника.
Якщо підприємець використовує варіант 2, тобто подає документи через довірену особу, то крім наведених документів слід також подати :
— копії і оригінал нотаріально завіреного доручення на представництво інтересів підприємця;
— паспорт довіреної особи.
У випадку використання варіанта 3, тобто відсутності працівника при проведенні державної реєстрації трудового договору, підприємець (або за нотаріальним дорученням уповноважена ним особа) має подати такі документи:
— підписаний сторонами трудовий договір у трьох примірниках із нотаріально посвідченим підписом працівника;
— виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;
— довідку про присвоєння реєстраційного номера (за наявності);
— копію довідки про присвоєння реєстраційного номера, виданої працівникові;
— трудову книжку працівника (за наявності);
— паспорт.
Після подання всіх необхідних документів відповідальна особа центру зайнятості в день подання трудового договору реєструє його у книзі реєстрації трудових договорів. Трудовому договору присвоюється номер і ставиться дата його реєстрації. Якщо працівник був відсутнім при проведенні держреєстрації трудового договору, відповідальна особа центру зайнятості повертає підприємцеві (або за нотаріальним дорученням уповноваженій нею особі) два примірники такого договору з відміткою про реєстрацію.
Підприємець зобов'язаний вручити під розписку працівникові один примірник зареєстрованого трудового договору протягом трьох робочих днів з дня його отримання, а також повернути йому трудову книжку із записом про прийняття на роботу.
Як підприємець здійснює записи до трудової книжки найманого працівника?
Що каже закон?
Трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.
Зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості. Під час прийняття на роботу вноситься запис: «Прийнятий на роботу (далі зазначається професійна характеристика робіт) за трудовим договором (зазначаються дата та номер договору), зареєстрованим у державній службі зайнятості (зазначається повна назва центру зайнятості)», при цьому у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (дата і номер реєстрації трудового договору державною службою зайнятості: «трудовий договір (номер), зареєстрований (дата)»), а при звільненні — запис: «Звільнений з роботи (далі зазначається підстава звільнення з посиланням на відповідні статті КЗпП України)», при цьому у графі 4 зазначається дата зняття трудового договору з реєстрації державною службою зайнятості: «трудовий договір (номер) знято з реєстрації (дата)».
Унесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою.
П. 2.20-1 Інструкції №58
Який порядок розірвання трудового договору, укладеного між підприємцем та фізособою?
А що на практиці?
У разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково у трудовому договорі здійснюється запис про підстави його розірвання з посиланням на відповідну статтю КЗпП. Потім про факт звільнення потрібно повідомити державну службу зайнятості (яка зареєструвала цей трудовий договір). Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір із реєстрації (робить позначку у книзі реєстрації трудових договорів).
Відповідальна особа центру зайнятості на підставі запису про зняття трудового договору з реєстрації, зробленого у книзі реєстрації трудових договорів, робить на трьох, а в разі відсутності працівника — на двох примірниках трудового договору запис.
Записи про зняття з реєстрації трудового договору дають право фізособі-підприємцю внести записи до трудової книжки працівника про звільнення його з роботи. Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, унесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою. Лише в цьому випадку він вважається розірваним, а працівник — звільненим.
У який строк треба зареєструвати розірвання договору?
А що на практиці?
Розірвання трудового договору між фізособою-підприємцем і найманим працівником здійснюється на підставі відповідних статей КЗпП та Порядку №260. Підстави припинення трудового договору передбачені у ст. 36 КзпП.
Як було зазначено у відповіді на попереднє запитання, сторони трудового договору повинні сповістити державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір, про факт припинення трудових відносин, пред'явивши свої примірники договору.
Наголошуємо, що фізична особа — підприємець має право внести запис до трудової книжки працівника про звільнення його з роботи лише після внесення цих записів про зняття договору з реєстрації. Крім того, посадова особа центру зайнятості обов'язково підтверджує особистим підписом записи, внесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.
Необхідно пам'ятати, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок — виплатити всі суми, що належать працівникові від фізичної особи — підприємця.
Строки для зняття з реєстрації трудового договору законодавством не встановлені, але слід пам'ятати, що при затримці видачі трудової книжки з вини роботодавця (наприклад, якщо з його вини несвоєчасно знято з реєстрації трудовий договір) працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. А порушення вимог законодавства про працю відповідно до ст. 41 КпАП спричиняє накладання штрафу на посадових осіб і громадян — суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 1700 грн.).
Який розмір ЄСВ застосовують роботодавці при нарахуванні заробітної плати найманим працівникам?
А що на практиці?
Роботодавці, зокрема підприємці-платники ЄП:
— нараховують єдиний внесок на суми нарахованої заробітної плати (доходу) найманим працівникам відповідно до класів професійного ризику виробництва, з урахуванням видів їх економічної діяльності, у розмірах від 36,76 до 49,70%,
— та утримують із зазначених сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3,6% (при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності найманим працівникам передбачено інші розміри нарахування та утримання ЄСВ, див. таблицю).
Отже, підприємець — платник єдиного податку нічим не відрізняється від інших роботодавців. Звітним періодом для нарахування та сплати ЄСВ роботодавцями, до яких належить і «єдинник», є календарний місяць. При цьому платник ЄП — роботодавець зобов'язаний сплачувати ЄСВ під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої цей внесок нараховується (з авансових виплат, і при повному розрахунку із працівником за місяць). Але не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Відповідно і звітувати за працівників слід щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. У такому випадку «єдинник» повинен заповнити і подати звітність за формою №Д4 (наказ Міндоходів від 09.09.2013 р. №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). Подається звітність за місцем взяття на облік підприємця в органах доходів і зборів (грошові суми в таблицях звіту заповнюються в гривнях з копійками).
Таблиця
Розмір єдиного внеску
| Фонд оплати праці найманих працівників, у т. ч. іноземців | «Єдинник» нараховує та сплачує індивідуальний процент ЄСВ, який залежить від його класу професійного ризику виробництва. |
| Утримує 3,6% із суми зарплати працівника | |
| Допомога з ТВП (як перші п'ять днів за рахунок коштів підприємця, так і всі інші дні хвороби за рахунок коштів ФСС) | «Єдинник» нараховує і сплачує 33,2% на суму допомоги |
| Утримує 2% із суми допомоги, що надана працівнику |
Якщо у підприємця працює інвалід, який розмір нарахування ЄСВ?
Офіційна думка
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закони України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) платниками єдиного внеску є працедавці, зокрема фізичні особи — підприємці, що використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовим договором.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону єдиний внесок для працедавців встановлюється у відсотках до суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються відповідно до Закону України «О оплаті праці», відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесені платники єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Частиною тринадцятої статті 8 Закону визначено, що єдиний внесок для підприємств, установ та організацій, у яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної Законом бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.
З урахуванням зазначеного єдиний внесок у розмірі 8,41 відсотка встановлений тільки для підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб, де працюють інваліди. На фізичних осіб — підприємців, що використовують працю інвалідів, ця пільга не поширюється.
Враховуючи вищезазначене, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності на фонд оплати праці найнятих робітників, що є інвалідами, зобов'язані нараховувати єдиний внесок у розмірі, який визначається залежно від класу професійного ризику виробництва. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Лист Міндоходів від 09.10.2013 р. №12905/6/99-99-17-03-01-16
Які виплати найманого працівника оподатковуються ПДФО?
А що на практиці?
Як сказано у ст. 162 ПКУ, платниками податку на доходи є:
1) фізична особа — резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
2) фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
3) податковий агент.
Відповідно до пп. 14.1.180 ПКУ, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — це, зокрема, фізособа-підприємць.
Перелік виплат, установлений п. 164.2 ПКУ, чималий. Спинімося на тих, які нараховуються найманим працівникам:
1) доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платникові податку відповідно до умов трудового договору (контракту);
2) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платникові податку відповідно до умов цивільно-правового договору;
3) сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється згідно з п. 170.9 ПКУ;
4) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо15 (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу).
15 Додаткові блага — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (пп. 14.1.47 ПКУ).
Нагадаємо, що відповідно до п. 164.5 ПКУ, якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп) ,
де: К — коефіцієнт;
Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
Як оподатковується заробітна плата?
Що каже закон?
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
П. 164.6 ПКУ
А що на практиці?
Відповідно до п. 167.1 та 167.4 ПКУ, ставка ПДФО становить:
1) 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;
2) 17% до суми перевищення, якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (1218,00 грн. — мінімальна зарплата, встановлена на 01.01.2014 р.).
Чи слід проводити індексацію заробітної плати працівникам платника ЄП?
А що на практиці?
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації і сум індексації грошових доходів населення визначені Постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078. Ці правила стосуються не лише підприємств та організацій, а й фізичних осіб — підприємців, у тому числі тих, що обрали спрощену систему оподаткування. Індексація грошових доходів працівників проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, тобто 101%. Отже, індексувати зарплату найманих працівників платник ЄП повинен, але лише в частині, що дорівнює розміру прожиткового мінімуму, встановленому для працездатних осіб, що діє в місяці проведення індексації (п. 4 Порядку №1078). У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу. При цьому різниця між рівнем прожиткового мінімуму на працездатну особу і нарахованою заробітною платою не індексується. Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації наведено у додатку 1 до Постанови №1078.