Ведення обліку, складання звітності та порядок нарахування та сплати єдиного податку

Ведення обліку, складання звітності
та порядок нарахування та сплати єдиного податку

27.

Що є складовою доходу фізособи — платника ЄП?

Що каже закон?

Доходом платника єдиного податку є:

для фізичної особи — підприємця — дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

П. 292.1 ПКУ

А що на практиці?

Відповідно до ст. 292 ПКУ, доходом фізособи — платника ЄП є:

1) вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (крім пасивних доходів а також доходів, отриманих від продажу рухомого та нерухомого майна);

2) вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг. Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платникові згідно з письмовими договорами дарування та іншими договорами, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації чи їх повернення, а також товари, передані на відповідальне зберігання і використані таким платником ЄП (хоча на практиці у разі відсутності документів на придбання податківці розглядають таке отримання як безоплатне, хоча наведеного визначення це не стосується, але рекомендуємо не зловживати відсутністю документів);

3) сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Ця вимога стосується платників третьої та п'ятої групи, які є платниками ПДВ.

28.

У якій формі повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) платники ЄП?

Що каже закон?

Платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

П. 291.6 ПКУ

29.

Чи має право платник ЄП отримати від юрособи вексель за реалізований товар?

А що на практиці?

Слід розуміти, що у разі видачі векселя припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за договором, за яким відбувалося постачання товару (за іншими подібними договорами), та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. У такому разі виникають зобов'язання за іншим договором та припиняються зобов'язання за договором постачання товару. Отже, заборони підприємцям на розрахунки із застосуванням векселів у законодавстві немає.

Але треба врахувати, яку систему оподаткування застосовує підприємець. Адже платники ЄП, згідно з п. 291.6 ПКУ, повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) лише у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Щоправда, можна зауважити, що розрахунки у формі векселя, згідно з ч. 3 ст. 341 ГКУ, — це одна з форм безготівкових розрахунків. Це так, але якщо у госпдіяльності між двома суб'єктами господарювання виникають вексельні розрахунки, то зобов'язання перед підприємцем не припиняються — вони «переводяться» на інший договір. Відповідно, це справді будуть безготівкові розрахунки — але за векселем, а не за товар. За товар буде здійснено вексельний розрахунок, а підприємцям-«єдинникам» це заборонено пунктом 291.6 ПКУ. Адже в межах одного договору (договору постачання, приміром) будуть відсутні грошові розрахунки — зобов'язання за договором постачання погашаються у негрошовій формі. Отже, в межах договору постачання не буде грошових розрахунків, а будуть вексельні. Грошові розрахунки відбуваються вже за векселем. Саме тому отримувати вексель «єдиноподатники» не можуть, бо це буде порушенням правил перебування на спрощеній системі оподаткування, яке призведе до переходу на загальну систему оподаткування з наступного кварталу (відповідно до п. 4 пп. 298.2.3 ПКУ).

30.

Який порядок визначення складу доходів суб'єктів господарювання — фізичних осіб — платників ЄП?

Офіційна думка

Згідно зі статтею 42 ГКУ підприємництво — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору суб'єктом господарювання — фізичною особою видів господарської діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПКУ.

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Крім того, згідно з п. 292.11 ст. 292 ПКУ до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються:

1) суми податку на додану вартість;

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі у межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) — платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи — підприємця;

7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;

10) дивіденди, отримані платником єдиного податку — юридичною особою від інших платників податків, оподатковані у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з Інструкцією №492 поточні банківські рахунки для фізичних осіб — резидентів поділяються на поточні рахунки фізичних осіб — підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності, та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Фізична особа — підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового (поточного — ред.) рахунка, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.

Отже, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку з врахуванням вимог статті 292 ПКУ.

Платники єдиного податку ведуть облік доходів у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 — 296.1.3 ПКУ.

Платники єдиного податку першої, другої, третьої та п'ятої груп, які не є платниками податку на додану вартість, відображають отримані доходи у книзі обліку доходів, платники єдиного податку третьої, п'ятої групи, які є платниками податку на додану вартість, — у книзі доходів та витрат (далі — Книги) шляхом щоденного відображення отриманих доходів і фактично понесених сум витрат від провадження підприємницької діяльності за підсумками робочого дня, а також із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Зазначені Книги використовуються платником єдиного податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Разом з тим, якщо фізична особа — підприємець вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, готівку, яка на момент внесення уже була відображена у Книзі, то в платіжному дорученні зазначається призначення платежу — виручка за певний період. Таким чином, зазначена виручка повторно не включається до доходу платника єдиного податку.

При цьому сума коштів, внесених на поточний рахунок за певний період, не повинна перевищувати суму доходу, відображену в Книзі за відповідний період.

УПК №1183

31.

Який порядок перерахування у гривні доходу, вираженого в іноземній валюті, для платника ЄП?

Що каже закон?

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

П. 292.5 ПКУ

32.

За яким курсом НБУ платнику ЄП слід відобразити суму доходу — за датою відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг) чи за датою отримання коштів?

А що на практиці?

У ситуації, коли платник ЄП спочатку відвантажує товар (підтверджується митною декларацією) або надає послуги (підтверджується актом приймання-передачі), а згодом отримує оплату в іноземній валюті, потрібно врахувати норми п. 292.6 ПКУ. А це означає, що датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок. Але виникає запитання: за яким курсом НБУ відобразити суму доходу — за датою відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг) чи за датою отримання коштів? Виходячи з порядку визнання доходів, діє касовий метод — для визначення суми отриманого у валюті доходу застосовується офіційний курс Нацбанку, який діє на дату отримання коштів. Це підтверджується нормами п. 292.5 та п. 292.6 ПКУ. У листі Міндоходів від 10.04.2014 р. №8414/7/99-99-15-03-01-17 про застосування валютних курсів повідомляється, що для цілей визначення податкових зобов'язань з податків та зборів протягом усієї доби застосовується офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Нацбанком, що діє на 00 годин відповідної доби.

33.

Якою датою треба визнати дохід — датою зарахування коштів на розподільчий рахунок чи на поточний рахунок платника ЄП?

А що на практиці?

Відповідь на це запитання важлива для визначення дати отримання доходу відповідного кварталу, якщо операція здійснюється на межі кварталів.

Дохід платника ЄП визнається на дату зарахування коштів на поточний рахунок суб'єкта ЗЕД, а не на розподільчий. Пояснюється це тим, що тільки поточний рахунок є рахунком платника ЄП. Розподільчий рахунок — не рахунок СГ, а фактично допоміжний рахунок банку, через який зараховуються валютні кошти на поточний рахунок. Якщо дохід платника ЄП виражений в іноземній валюті, сума на дату отримання такого доходу перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Нацбанком України (п. 292.5 ПКУ).

34.

Чи виникає дохід від курсових різниць у фізособи — платника ЄП?

А що на практиці?

Курсова різниця, яка виникає при перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, не є доходом фізособи-підприємця — платника ЄП. Також не здійснюється перерахунок іноземної валюти, яка на дату закінчення звітного періоду обліковується на поточному рахунку підприємця (ЄБПЗ, підкатегорія 107.04). I такі висновки контролюючого органу є справді правомірними та грунтуються на нормах ПКУ.

Але від продажу іноземної валюти фізособою — платником ЄП при певному результаті все-таки може бути дохід. Так, якщо при продажу інвалюти комерційний курс буде вищим, ніж офіційний курс НБУ на дату отримання доходу, то на отриману різницю визнається дохід, сума якого підлягає відображенню у книзі обліку доходів. Як наслідок, на підставі даних книги платник ЄП відображає результат у декларації.

35.

Чи включається до складу доходу отримана поворотна фіндопомога?

А що на практиці?

Суми, які не включаються до доходу платника ЄП, перелічені у п. 292.11 ПКУ. Зокрема, це суми поворотної фінансової допомоги (далі — ПФД), отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання. Отже, платникові ЄП — позичальнику треба стежити за датою отримання та повернення ПФД. Адже якщо сума фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, протягом 12 календарних місяців не буде повернена позикодавцю, у платника ЄП за нормою ч. 3 п. 292.11 ПКУ виникає дохід. Пам'ятайте, що відлік дати отримання починається з дати отримання грошей, про що свідчитиме банківська виписка (дата отримання позикових коштів). До речі, під час обчислення строку користування ПФД з метою оподаткування ЄП застосовуються саме календарні місяці з дати отримання. Відповідно, якщо ПФД отримана, наприклад, 15 травня, перший календарний місяць з дня її отримання припадає на період з 15 травня до 31 травня.

Приклад 1. Договір позики, за яким позичальником є платник ЄП, складено 26 травня 2013 р. ПФД отримано 2 червня 2013 р., про що свідчить банківська виписка. Останнім календарним місяцем, коли ще можна уникнути оподаткування, буде травень 2014 р., тобто граничний строк повернення — 31 травня 2014 р. Якщо позичальник не поверне ПФД до 31.05.2014 р. (незалежно від установленого терміну повернення грошей у договорі позики), з 01.06.2014 р. така ПФД потрапить до складу доходу, що оподатковується ЄП, і платник ЄП у складі доходу за 2014 р. змушений буде визнати дохід на суму (частину суми, якщо протягом 12 місяців частину коштів було повернено) неповерненої ПФД.

Треба уважно простежити, щоб сума ПФД, яка не повернута протягом 12 календарних місяців, не перевищила обсяг річного граничного доходу для застосування спрощеної системи оподаткування. У разі перевищення обсягу доходу, встановленого для окремої групи, до суми перевищення застосовується ставка ЄП у розмірі 15%.

36.

Як визначається сума доходу за посередницькими договорами?

Що каже закон?

У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

П. 292.4 ПКУ

А що на практиці?

Зверніть увагу: у п. 292.4 ПКУ не згадується про договір комісії, адже на практиці доволі часто вважають, що за таким посередницьким договором, як договір комісії, доходом платника ЄП буде також винагорода. Але виходячи зі змісту такого договору, де комісіонер — платник єдиного податку, хоч і діє в чужих інтересах, але виступає від власного імені, до складу доходу належить уся сума отриманих від комітента коштів.

37.

Як визначити суму доходу фізособі — платнику ЄП від транспортно-експедиторських послуг?

Офіційна думка

Згідно зі статтею 1 Закону від 1 липня 2004 року №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність», який визначає особливості такої діяльності в Україні, транспортно-експедиторська послуга — це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за транспортно-експедиторським договором.

Експедитор (транспортний експедитор) — суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

За таким договором одна сторона (експедитор) зобов'язується за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (стаття 9 Закону №1955).

Винагородою експедитору за надані послуги вважають кошти, сплачені йому клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування. В оплату не включають витрати за послуги (роботу) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачують під час виконання цього договору.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, яких залучали до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Нагадуємо, що відповідно до положень частини 292.4 статті 292 Податкового кодексу України щодо надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди довіреного (агента).

Враховуючи суть договору, кошти, що надходять фізичній особі — підприємцю платнику єдиного податку, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, не є його власністю і відповідно не включають до отриманого ним доходу. Доходом такого платника є плата за виконання договору транспортного експедирування.

Роз'яснення Міндоходів у м. Києві від 16.04.2014 р.

38.

Як визначити дохід фізособі — повіреному — платнику ЄП?

А що на практиці?

Факт виконання послуги підтверджується первинним документом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1006 ЦКУ, повірений зобов'язаний надати звіт про виконання доручення та підтвердні документи, якщо цього вимагатимуть умови договору та характер доручення.

Дохід платника ЄП — повіреного визначається на підставі даних обліку, який ведеться за нормами ст. 296 ПКУ. Якщо повірений — платник ЄП другої групи (нагадаємо, що платник ЄП, перебуваючи у цій групі, може надавати послуги лише платникам ЄП або фізособам) або третьої та п'ятої групи, не є платником ПДВ, отримана сума винагороди відображається у книзі обліку доходів відповідно до Порядку №1637-1. У графах 2 — 7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за фіксованою ставкою для платника ЄП другої групи або за ставкою 5 чи 7% для платника ЄП третьої та п'ятої групи. Платники ЄП третьої (за ставкою 3%) та п'ятої (за ставкою 5%) групи, які є платниками ПДВ, отриману суму винагороди відображають у книзі обліку доходів і витрат згідно з Порядком №1637-2: у графах 2 — 7 розділу I книги відображається сума винагороди без ПДВ. Відповідно у графах 2 та 3 розділу II книги відображаються понесені витрати, пов'язані з виконанням договору доручення. Дані з книг використовуються для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

39.

Який порядок визначення доходів фізособою — підприємцем при продажу нерухомого майна?

Офіційна думка

<...> суб'єктом права власності законодавством визначається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитись взагалі у власності фізичної особи. При цьому, такий суб'єкт права власності як фізична особа — підприємець не відокремлюється.

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі — ПКУ).

Подібні доходи оподатковуються у загальновстановленому порядку, передбаченому розділом IV ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, доходи фізичної особи — підприємця від продажу нерухомого майна не включаються до доходу фізичної особи — підприємця платника єдиного податку та оподатковуються у загальновстановленому порядку, відповідно до розділу IV ПКУ.

Лист ДПС у м. Києві від 13.03.2013 р. №2411/10/17-4-15

40.

Чи повинні приватні підприємці — «єдиноподатники» вести бухгалтерський облік?

А що на практиці?

Приватні підприємці не зобов'язані вести бухгалтерський облік, хіба що за власним бажанням для цілей внутрішнього контролю. Під державне регулювання такий облік не підпадає.

Норми Закону від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положень (стандартів) бухгалтерського обліку на облік приватного підприємця не поширюються. Те саме стосується фінансової звітності, яка базується на даних бухгалтерського обліку.

На відміну від бухгалтерського обліку, підприємець зобов'язаний вести облік власної діяльності у книзі обліку доходів або книзі обліку доходів і витрат, залежно від того, є він платником ПДВ чи ні.

41.

Чи потрібно зберігати первинні документи підприємцям — платникам ЄП?

А що на практиці?

Обов'язок платників ЄП вести облік встановлено п. 296.1 ПКУ. При цьому фізособи — платники ЄП:

— які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів (пп. 296.1.1 ПКУ);

— які є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів і витрат (пп. 296.1.2 ПКУ).

Форми книг та порядки їх ведення затверджені наказом Мінфіну від 15.12.2011 р. №1637. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 55 ГКУ, підприємці (а саме ними є фізособи — платники ЄП) визнаються суб'єктами господарювання. А згідно з ч. 8 ст. 19 ГКУ всі суб'єкти господарювання повинні вести первинний (оперативний) облік своєї роботи.

Пункт 44.1 ПКУ вимагає від підприємців — платників ЄП вести облік на підставі документів, регістрів тощо, ведення яких передбачено законодавством. Складати податкову звітність на підставі даних, не підтверджених документами, заборонено. А п. 44.3 ПКУ вимагає зберігати такі документи (зазначені у п. 44.1 ПКУ) не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються згадані документи, а у разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності. Ось тільки чіткого переліку документів та регістрів, на підставі яких мають вести облік платники ЄП, нічим не встановлено.

Отже, платникам ЄП слід зберігати документи про отримані доходи (на підставі них заповнюються відповідна книга і податкова декларація), а щодо витрат, то їх зберігання актуальне лише для платників ЄП, які зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат.

Хоча на практиці податківці посилаються на пп. 165.1.5 ПКУ, який зобов'язує платників податків надавати, зокрема, під час податкових перевірок документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування, первинні документи тощо.

Отже, платники ЄП, які ведуть книгу обліку доходів, зберігати первинні документи, які підтверджують понесені ними витрати, законодавчо не зобов'язані. Платники ЄП, які ведуть книгу обліку доходів і витрат, повинні зберігати первинні документи щодо понесених витрат, адже ними вони підтверджують витрати, відображені у такій книзі, а також право на ПК з ПДВ.

42.

Як заповнюється книга обліку доходів платника ЄП?

А що на практиці?

Насамперед нагадаємо: книга обліку доходів призначена для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість. Порядок складання книги встановлено Порядком №1637-1. Основні правила:

1) книгу слід прошнурувати, пронумерувати сторінки та безоплатно зареєструвати у ДПІ за місцем обліку підприємця. За потреби реєстрації нової книги протягом податкового (звітного) періоду записи у ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня книга залишається у підприємця;

2) книга заповнюється від руки, чорнилом темного кольору або пастою кулькової ручки. Тобто вести таку книгу в електронному вигляді «єдиноподатники», на відміну від підприємців на загальній системі, наразі не можуть;

3) у разі внесення виправлень новий запис засвідчується підписом підприємця;

4) записи у книзі повинні здійснюватися щодня, за підсумками робочого дня, зі сумарним підсумком за місяць, квартал, рік;

5) книга повинна зберігатися у підприємця протягом 3 років після здійснення останнього запису.

У цій книзі підприємець, зокрема, відображає:

1) суму коштів, отриманих від продажу товарів, робіт, послуг (графа 2), а також зменшення такого доходу внаслідок повернення коштів покупцю (графа 3). Різниця (додатна або від'ємна) між сумами граф 2 та 3 зазначається у графі 4;

2) вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг (графа 5).

Зверніть увагу, що у книзі є графа 6, у якій має відображатися сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Але згідно з п. 292.3 ПКУ ця сума включається до оподатковуваного доходу лише тих підприємців, які одночасно є і платниками ЄП, і платниками ПДВ. Отже, графа 6 цієї книги не повинна заповнюватися.

Приклад 2. Фізособа — платник ЄП другої групи 30.06.2014 р. отримав:

— готівкові кошти від продажу товарів фізособам на суму 3000 грн.;

— безоплатно послуги (що підтверджують договір і акт наданих послуг) на суму 200 грн.

Крім того, 30.06.2014 р. повернуто кошти покупцю на суму 300 грн. У книзі обліку доходів ці доходи відобразяться таким чином (див. зразок 1 ).

Зразок 1

Заповнення книги обліку доходів

Дата	Дохід від провадження діяльності						Дохід, що оподатковується за ставкою 15 %
	вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг			вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), грн.	сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, грн.	всього, грн. (гр. 4 + гр. 5 + гр. 6)	вид доходу	сума, грн.
	сума, грн.	сума повернутих коштів за товар (роботи, послуги) та/або передплати, грн.	скоригована сума доходу, грн. (гр. 2 - гр. 3)	вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), грн.		всього, грн. (гр. 4 + гр. 5 + гр. 6)	вид доходу	сума, грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
30.06.2014	3000	300	2700	200	—	2900	—	—
Усього за червень 2014	3000	300	2700	200	—	2900	—	—

43.

Як заповнюється книга обліку доходів і витрат платника ЄП?

А що на практиці?

Насамперед нагадаємо, що таку книгу повинні вести платники єдиного податку, які є платниками податку на додану вартість.

Правила заповнення та зберігання цієї книги аналогічні до наведених у відповіді на запитання 42, встановлених для книги обліку доходів.

Але форма книги доходів та витрат, звісно, інша. Відрізняється вона насамперед тим, що у ній підприємець повинен відображати та підраховувати підсумки не лише отриманих доходів, а й понесених витрат. До того ж, оскільки цю книгу заповнюють платники ПДВ, то і доходи, і витрати у ній потрібно відображати без ПДВ.

Зверніть увагу, що у розділі I «Доходи» є графа 6, аналогічна за змістом із розглянутою вище графою 6 книги обліку доходів. Але у книзі обліку доходів і витрат цю графу заповнювати потрібно (за наявністю такого отриманого доходу).

Приклад 3. Фізособа — платник ЄП третьої групи 30.06.2014 р. отримав:

— доходи від продажу товарів на суму 24000,00 грн., у т. ч. ПДВ на суму 4000,00 грн.;

— доходи у сумі кредиторської заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності (виходячи з договору поставки) 10000,00 грн. без ПДВ (зауважимо: чіткої відповіді, чи сума заборгованості враховується з ПДВ, чи ні, у ПКУ немає, тому при настанні такої ситуації краще отримати індивідуальну консультацію в ДПІ).

Крім того, цією датою повернено кошти покупцям на суму 1200,00 грн., у т. ч. ПДВ 200,00 грн.

Придбано товарів на суму 30000,00 грн., у т. ч. ПДВ 5000,00 грн. Проведені розрахунки з постачальниками та покупцями підтверджено відповідними виписками з поточного рахунка підприємця у банку.

У книзі обліку доходів і витрат ці доходи відобразяться таким чином (див. зразок 2).

Зразок 2

Заповнення книги обліку доходів і витрат

I. Доходи

Дата	Дохід від провадження діяльності*						Дохід, що оподатковується за ставкою 15 %**
	вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг			вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) без ПДВ, грн.	сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, без ПДВ, грн.	всього, грн. (гр. 4 + гр. 5 + гр. 6)	вид доходу	сума, грн.
	сума без ПДВ, грн.	сума повернутих коштів за товар (роботи, послуги) та/або передплати без ПДВ, грн.	скоригована сума доходу, грн. (гр. 2 - гр. 3)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
30.06.2014	20000	1000	19000	—	10000	29000	—	—

II. Витрати

Дата	Витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг)		Витрати на оплату праці найманих працівників, грн.	Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, грн.	Інші витрати, грн.	Всього, грн. (гр. 3 + гр. 4 + гр. 5 + гр. 6.)
Дата	вид витрат	сума без ПДВ, грн.	Витрати на оплату праці найманих працівників, грн.		Інші витрати, грн.	Всього, грн. (гр. 3 + гр. 4 + гр. 5 + гр. 6.)
1	2	3	4	5	6	7
30.06.2014	Придбано товар	25000	—	—	—	25000

44.

Які ставки єдиного податку передбачено для фізосіб — платників ЄП?

Що каже закон?

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі — мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

П. 293.1 ПКУ

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб — підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку — у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку — у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

П. 293.2 ПКУ

Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі:

Для третьої і четвертої груп платників єдиного податку:

1) 3 відсотки доходу — у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Для п'ятої і шостої груп платників єдиного податку:

1) 5 відсотків доходу — у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 7 відсотків доходу — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Пп. 293.3.1 та 293.3.2 ПКУ

Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої — третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

П. 293.4 ПКУ

45.

Який порядок сплати ЄП фізособами-підприємцями?

А що на практиці?

Платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для вищевказаних платників здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяв таких платників.

Платники єдиного податку третьої та п'ятої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

46.

Чи мають право ФОП — платники ЄП третьої або п'ятої груп протягом року змінити ставку ЄП?

Офіційна думка

Фізичні особи — платники єдиного податку третьої або п'ятої груп, які обрали ставку єдиного податку в розмірі 5 або 7 відсотків, мають право протягом року змінити ставку єдиного податку: третя група (5%) на ставку у розмірі 3 відсотки; п'ята група (7%) на ставку у розмірі 5 відсотків, за умови реєстрації таких платників єдиного податку платниками податку на додану вартість. Крім того, фізичні особи — платники єдиного податку третьої або п'ятої груп, які є платниками податку на додану вартість та оподатковують дохід за ставками в розмірі 3 або 5 відсотків відповідно, також мають право протягом року змінити ставку єдиного податку: третя група (3%) на ставку у розмірі 5 відсотки; п'ята група (5%) на ставку у розмірі 7 відсотків, за умови анулювання такими платниками свідоцтва платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ.

Податковий інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.minrd.gov.ua/)

47.

Який термін подання заяви на реєстрацію ПДВ підприємцем у разі добровільної зміни ставки ЄП?

Офіційна думка

У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до пп. «б» пп. 4 п. 293.8 ст.293 Податкового кодексу України реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.

Податковий інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.minrd.gov.ua/)

48.

Платник ЄП другої групи без найманих працівників перебуває у декретній відпустці, доходів не отримує, чи можливо не платити ЄП?

А що на практиці?

Дійсно, п. 295.5 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку:

1) протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки;

2) за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Таке звільнення відбувається за умови подання заяви до органу ДПС щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

В інших випадках ПКУ не передбачає звільнення від сплати єдиного податку у разі, якщо фізособа — платник ЄП не провадить госпдіяльності.

Листок непрацездатності видається не лише у випадку хвороби працівника, а й у випадку вагітності та пологів. Так, у консультації, розміщеній у «Віснику податкової служби» №45/2012, зазначається: «Фізична особа — підприємець — платник єдиного податку першої або другої групи, яка не використовує працю найманих осіб, звільняється від сплати єдиного податку на період її тимчасової втрати працездатності у зв'язку з вагітністю та пологами лише за умови підтвердження такої непрацездатності листком непрацездатності».

Нарахування авансових внесків для платників ЄП першої і другої груп здійснюється органами ДПСУ на підставі заяви такого платника ЄП щодо розміру обраної ставки ЄП, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ПКУ). Заява щодо терміну тимчасової втрати працездатності подається у довільній формі. Норми ПКУ не передбачають окремо встановленого терміну для подання такої заяви. Зі свого боку рекомендуємо заяву подати разом із листком непрацездатності.

Закон про ЄСВ не звільняє «єдиноподатників» на час відпустки від обов'язку сплати єдиного внеску. Відповідно, якщо місяць відпустки припадає на граничний термін сплати ЄСВ (платниками ЄП єдиний внесок сплачується за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ), слід заздалегідь подбати за сплату єдиного внеску.

Є й альтернативний варіант несплати єдиного податку у разі неведення госпдіяльності, зокрема через відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, — можна скористатися нормами пп. 298.2.2 ПКУ. Ним встановлено, що платники ЄП можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ (за умови відсутності непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до глави 1 розділу XIV ПКУ), з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

У випадку переходу на загальну систему оподаткування підприємець може зекономити:

1) на сумах податку на доходи фізичних осіб. Оскільки об'єктом оподаткування у «загальносистемників» є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з госпдіяльністю такої фізособи-підприємця (п. 177.2 ПКУ). А оскільки жодної виручки у підприємця не буде, то і ПДФО підприємець-«загальносистемник» не сплачуватиме;

2) на сумах ЄСВ. Згідно з пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, для підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, базою для нарахування ЄСВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО, та сума доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізосіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Оскільки доходу, що оподатковується ПДФО, у підприємця не буде, підприємець-«загальносистемник» не сплачуватиме і ЄСВ.

49.

Чи передбачено звільнення від сплати ЄП на час щорічної відпустки?

А що на практиці?

Відповідно до ст. 45 Конституції, кожен, хто працює, має право на відпочинок. I таке право мають платники ЄП першої та другої груп без найманих працівників за дотримання певних умов.

Згідно з п. 295.1 ПКУ, платники ЄП першої і другої груп сплачують податок авансовими внесками не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Авансові внески для таких платників ЄП нараховуються на підставі заяви щодо розміру обраної фіксованої ставки ЄП (у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року). Iнформація про період щорічної відпустки подається у вигляді заяви у довільній формі, це підтверджується пп. 298.3.2 ПКУ.

Податківці рекомендують подавати заяву щодо періоду щорічної відпустки до початку відпустки. Це означає, що заяву рекомендовано подавати до 1 числа місяця (адже у ПКУ йдеться про календарний місяць з 1 до 30 (31) числа) відпустки. На нашу думку, якщо авансовий платіж сплачується не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, бажано заяву на відпустку, яка планується у наступному місяці, подати до або під час сплати ЄП.

Постає запитання: чи може платник єдиного податку скористатися нормою п. 295.5 ПКУ — звільнення від сплати податку протягом одного календарного місяця у разі подання заяви на відпустку в більш пізні терміни? Вважаємо, що так, адже терміну подання заяви на відпустку Податковим кодексом не встановлено, тож підприємець має право подати таку заяву і пізніше, навіть у місяці відпустки. Від себе рекомендуємо не зволікати з поданням заяви на відпустку, бажано зробити це не пізніше 20 числа місяця — останній день сплати авансового платежу ЄП. Такими діями підприємець повідомляє орган Державної податкової служби, чому не сплачено авансовий платіж ЄП поточного місяця, і убезпечує себе від штрафних санкцій за нормою п. 122.1 ПКУ.

Слід пам'ятати, що на період відпустки підприємець не звільнений від сплати інших податків та подання звітності у встановлені ПКУ строки.

Також за період відпустки підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати ЄСВ у розмірі не меншому від мінімального внеску.

Якщо, приміром, підприємець подав до органу Державної податкової служби заяву на відпустку, що дозволяє йому не сплачувати авансового внеску за цей місяць, але у періоді відпустки отримав дохід (про що може свідчити дата надходження коштів на поточний рахунок), то підприємець не звільняється від сплати ЄП.

Адже отримання доходу свідчить про здійснення господарської діяльності. I якщо кошти на поточний рахунок потраплять після 20 числа (після граничної дати сплати ЄП), це може розглядатися так, що підприємець вчасно не сплатив авансового внеску ЄП, з відповідним нарахуванням штрафних санкцій. Тож радимо пам'ятати про це.

Приклад 4. ФОП Iванов Д. Ю. — платник ЄП другої групи — займається реалізацією господарських товарів. Фіксована ставка єдиного податку встановлена міською радою м. Львова у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 р. — 1218,00 грн., що становить 243,60 грн. на місяць. Фізособа-підприємець не має найманих працівників, планує у серпні 2014 р. піти у відпустку. 18.06.2014 р. він сплатив авансовий внесок єдиного податку за липень 2014 р. Одночасно до органу ДПС Галицького району підприємець подав заяву у довільній формі про період щорічної відпустки.

ФОП — платник ЄП зобов'язаний сплатити ЄСВ у розмірі не меншому від 422,65 грн.

Якщо єдиний податок за серпень 2014 р. уже було сплачено раніше (наприклад, податок сплачувався за декілька місяців наперед), то потрібно або в заяві на відпустку додатково зазначити: «Прошу згідно з пунктом 295.6 ПКУ зарахувати суму сплаченого авансового внеску з єдиного податку за серпень 2014 р. у рахунок сплати авансового внеску за вересень 2014 р.» або подати окрему заяву у довільній формі про зарахування сплати ЄП за серпень 2014 р. у рахунок сплати майбутніх платежів з аналогічним поясненням.

50.

Які підстави для зміни системи оподаткування?

А що на практиці?

Порядок відмови від спрощеної системи оподаткування передбачено у п. 298.2 ПКУ з урахуванням норм Порядку №1675. Підприємці — платники ЄП можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування та перейти на загальну систему (у цьому випадку оподаткування доходів від провадження підприємницької діяльності відбуватиметься за нормами ст. 177 ПКУ) або зобов'язані зробити це у випадках, передбачених нормами ПКУ.

Змінити систему оподаткування за власним бажанням підприємець може за умови відсутності непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу з ЄП та/або інших податків і зборів, які платник єдиного податку повинен сплачувати (перелік податків та зборів, від яких звільнено платників ЄП, встановлено п. 297.1 ПКУ) (пп. 298.2.2 ПКУ).

Також нагадаємо, що контроль за дотриманням сплати ЄСВ покладено на податкові органи. Тому заборгованість зі сплати єдиного внеску теж може стати причиною відмови змінити систему оподаткування.

Примусовий перехід на загальну систему оподаткування передбачено у випадках, перелік яких наведено у пп. 298.2.3 ПКУ:

— перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу відповідної групи (першої — третьої групи) та непереходу на іншу групу і незастосування іншої ставки ЄП (або при перевищенні доходу у 20 млн. грн., це максимальна сума доходу, яка дозволяє застосовувати спрощену систему — платники ЄП, що належать до п'ятої групи) (пп. 5 п. 291.4 ПКУ);

— застосування іншого способу розрахунків, ніж грошова форма;

— здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (пп. 291.5.1 ПКУ);

— перевищення чисельності фізосіб, які перебувають у трудових відносинах із платником ЄП (п. 291.4 ПКУ);

— здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників ЄП (у свідоцтві платника ЄП, отриманому до 31 грудня 2013 року), причому для платників ЄП першої і другої групи дохід, отриманий від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі (у свідоцтві) платника ЄП, оподатковується не за фіксованою ставкою, а за ставкою 15% — пп. 2 п. 293.4 ПКУ);

— несплати податкового боргу⁷, що виник у платника ЄП протягом двох послідовних кварталів (пп. 3 п. 299.15 ПКУ).

⁷ Сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (пп. 14.1.175 ПКУ).

51.

Чи треба подавати заяву при зміні системи оподаткування?

А що на практиці?

Якщо платник ЄП змінює систему оподаткування, він зобов'язаний повідомити про це контролюючі органи, подавши заяву. Такий документ підприємець подає за місцем своєї реєстрації. Окремої форми заяви про відмову від спрощеної системи немає, це звична форма Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (затверджена наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. №1675). У заяві зазначаються обов'язкові відомості, а також дата (період) відмови від застосування спрощеної системи у зв'язку з переходом на загальну та причини відмови від спрощеної системи оподаткування (рядок 5.4 «Відмова від спрощеної системи оподаткування» форми заяви).

Відповідно до п. 4 Порядку №1675, заява подається суб'єктом господарювання до органу державної податкової служби особисто або поштою. Подання заяви в електронному вигляді наразі нормами чинного законодавства не передбачено.

Дата подання заяви залежить від того, з якої причини підприємець відмовляється від спрощеної системи оподаткування. Якщо перехід пов'язаний із власним рішенням суб'єкта господарювання, заява подається не пізніше ніж за 10 к. д. до початку нового календарного кварталу (року) (норма пп. 298.2.1 ПКУ). Якщо перехід пов'язаний із порушенням вимог застосування спрощеної системи, тут не все однозначно, бо дата подання повідомлення про зміну системи оподаткування прописана у ПКУ не дуже коректно. Річ у тім, що термін подання заяви «не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, в якому допущено відповідне порушення» встановлено лише для випадку перевищення відповідного обсягу доходу (п. 293.8 ПКУ, п. 9 Порядку №1675), а для інших порушень (див. відповідь на попереднє запитання та пп. 298.2.3 ПКУ) терміну немає. Проте логічно і в інших випадках примусового переходу дотримуватися цього терміну. Хоча варто врахувати, що пп. 298.2.1 ПКУ поширюється і на випадки примусового переходу. Отже, щодо питання терміну подання заяви при обов'язковій зміні оподаткування маємо суперечність двох норм Податкового кодексу.

У підпункті 298.2.1 ПКУ сказано про термін: «не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року)». Загалом, можна зрозуміти, що у разі примусового переходу потрібно дотримуватися саме цього терміну. Але на практиці у багатьох випадках це є неможливим. Наприклад, платник ЄП здійснив бартерну операцію 30 числа, тож згідно з пп. 4 пп. 298.2.3 ПКУ він мусить перейти на загальну систему оподаткування. Відповідно, заяву доведеться подати не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено порушення.

Отже, якщо зміна системи оподаткування не пов'язана з порушеннями та відбувається за власним бажанням підприємця, заява про відмову від спрощеної системи оподаткування подається не пізніше ніж за 10 к. д. до початку податкового кварталу. Якщо перехід здійснюється через порушення (перелік порушень зазначено у пп. 298.2.3 ПКУ), заяву слід подати не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено порушення.

Особливо це стосується підприємців, які перебували на першій або другій групі ЄП. Адже такі особи щомісяця сплачують фіксовану ставку ЄП авансом не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ), тож якщо контролюючий орган не повідомити до цієї дати про перехід на загальну систему, у картці особового рахунка платника ЄП з'явиться недоплата.

Отже, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування (або в якому сталося порушення), підприємець перебуває на загальній системі оподаткування.

52.

Які податки слід сплачувати підприємцю з моменту переходу на загальну систему оподаткування?

А що на практиці?

Спрощена система оподаткування — це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків. Так, відповідно до п. 297.1 ПКУ, платника ЄП було звільнено від сплати деяких податків та зборів. Але з моменту переходу на загальну систему оподаткування підприємець ризикує стати платником податків та зборів, яких він раніше не платив. Зокрема, це стосується збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності та податку на додану вартість, податку на доходи тощо.

Відповідно до пп. 267.1.1 ПКУ, платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання — фізичні особи — підприємці на загальній системі оподаткування, які отримують в установленому ст. 267 ПКУ порядку торгові патенти та провадять, зокрема, такі види підприємницької діяльності:

— торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

— діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України (перелік платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент, затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1258).

Щодо ПДВ, то згідно з п. 181.1 ПКУ, якщо загальна сума від проведення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню відповідно до р. V ПКУ (у т. ч. з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі), нарахована (сплачена) особі протягом останніх 12 к. м., загалом перевищує 300 тис. грн. (без ПДВ), підприємець зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ. Під оподатковуваними операціями слід розуміти операції, які підпадають під оподаткування ПДВ (пп. 14.1.186 ПКУ). При визначенні загального обсягу оподатковуваних операцій звітного періоду для реєстрації платником ПДВ враховуються обсяги операцій, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, нульовою ставкою ПДВ, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування ПДВ.

У такому разі (за необхідності реєстрації платником ПДВ) реєстраційна заява (за формою №1-ПДВ, додаток 1 до наказу Міндоходів від 16.01.2014 р. №26) подається не пізніше 10-го числа першого календарного місяця, в якому зроблено перехід (п. 183.4 ПКУ). Тож слід пам'ятати, які саме операції постачання потраплять до загальної суми, після перевищення якої треба зареєструватися платником ПДВ.

Згідно з п. 183.10 ПКУ, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації та не подала вчасно до органу Міндоходів реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Тому в жодному разі не можна відкладати подання заяви на останній день! Відповідно, якщо особа підпадає під обов'язкову реєстрацію платником ПДВ і не подала вчасно заяву та здійснює постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, починаючи з 11 числа календарного місяця і до моменту реєстрації платником ПДВ їй будуть нараховані ПЗ з ПДВ без права на податковий кредит за цей період. Пам'ятайте, що ст. 123 ПКУ передбачено відповідальність за ненарахування або несплату податку в разі невчасної реєстрації платником ПДВ.

Якщо особа при зміні системи оподаткування за власним бажанням хоче стати платником ПДВ (перевищення суми у 300 тис. грн. немає), заява подається не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду.

Також не слід забувати, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані застосовувати РРО (хоча й зі згаданого правила є винятки — див. ст. 9 та ст. 10 Закону про РРО).

53.

У які строки подається декларація платника єдиного податку?

А що на практиці?

Відповідно до п. 296.2 та п. 296.3 ПКУ, платники єдиного податку:

— першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду — протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 ПКУ). У такі строки декларація подається, якщо платник ЄП не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п'ятої групи;

— третьої або п'ятої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду — протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 49.18.2 ПКУ). Такі платники сплачують єдиний податок за показниками поданої податкової декларації протягом 10 к. д. після закінчення граничного терміну подання звітності.

Увага: дата сплати податку, яка припадає на вихідний день, не переноситься, тобто податок треба сплатити відповідно до п. 57.1 ПКУ до настання вихідного дня.

54.

Як заповнити декларацію підприємцю — платнику ЄП?

А що на практиці?

Наказом Мінфіну від 21.12.2011 р. №1688 затверджено форму податкової декларації платника єдиного податку — фізособи-підприємця. Для заповнення податкової декларації платника єдиного податку використовуються дані книг обліку доходів, які ведуться платником ЄП, в яких відображаються отримані доходи.

Декларація платника ЄП — фізособи складається з шести розділів. Розділи II, III, IV або V заповнюють залежно від обраної групи ЄП. Тобто з цих розділів має бути заповнено лише один. У Розділі VІ відображають результати господарської діяльності платника ЄП — фізособи. Цей розділ, принаймні рядок 21, повинні заповнювати всі без винятку ФОП. Розділ VIІ заповнюють у разі самостійного виправлення помилок.

Декларація платника ЄП складається наростаючим підсумком за рік та заповнюється у гривнях без копійок (це видно із шапки колонки 3 форми).

У разі перевищення встановленого граничного доходу для відповідної групи чи якихось інших порушень (застосування іншого способу розрахунків, ніж готівковий або безготівковий розрахунок коштами; отримано дохід від видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему; підприємцями I або II груп отримано дохід від виду діяльності, який не зазначено у реєстрі платника ЄП) у декларації потрібно окремо відображати:

1) обсяг доходу, оподаткований за відповідною групою ЄП;

2) обсяг доходу, що перевищує встановлений граничний розмір відповідної групи (сума доходу відображається у звітності періоду, в якому відбулася така подія);

3) обсяг доходу, отриманого при правопорушеннях (при проведенні не дозволених ПКУ способів розрахунків, при здійсненні діяльності, яка не дає права на застосування спрощеної системи, тощо). Відображається у звітності періоду, в якому сталася така подія.

Для платників ЄП I та II групи алгоритм заповнення декларації однаковий. Такі «спрощенці» перед заповненням показників діяльності зазначають окремо сплачені щомісячні авансові внески ЄП. Суму отриманого доходу відображають у рядку 01 (для ФОП I групи) або рядку 06 (для ФОП II групи) податкової декларації.

У разі перевищення встановленого граничного доходу для відповідної групи (I група — 150 тис. грн., II група — 1 млн. грн.) або інших вищеназваних порушень такі суми у декларації відображають окремо.

Платники ЄП III та V групи — платники ПДВ сплачують податок від суми доходу, зазначеного у рядку 11 декларації — у розмірі 3%, або в рядку 16 декларації — у розмірі 5 % (суми доходів показуються без ПДВ). Якщо ж платники ЄП зазначених груп — неплатники ПДВ, то ЄП сплачується у розмірі 5% від доходу, зазначеного у рядку 12 декларації, або у розмірі 7% від доходу, зазначеного у рядку 17.

У разі перевищення такими платниками ЄП встановленого граничного доходу у розмірі 3 млн. грн. (або 20 млн. грн.) або отримання доходу із застосуванням іншого ніж грошовий спосіб розрахунку та/або доходу від забороненої діяльності, суму відображають у відповідних рядках 13,14 та/або 15 (або 18, 19, 20) податкової декларації. Зверніть увагу: якщо платник ЄП III та V групи отримав дохід від діяльності, не зазначеної у реєстрі (свідоцтві, отриманому до 31.12.2014 р.) платника ЄП, він не показує такі суми окремо у рядках декларації.

Розділ VІ «Визначення податкових зобов'язань по єдиному податку» містить результати господарської діяльності платника ЄП — фізособи. Платники ЄП загальну суму доходу відображають наростаючим підсумком протягом календарного року у рядку 21 декларації. У разі порушень дохід оподатковується за ставкою 15%, сума податку зазначається у рядку 22.

Платники ЄП III та V групи суму податкового зобов'язання відображають у рядках 23-26.

Рядок 27 містить загальну суму ПЗ з початку року. У рядку 28 протягом року потрібно відображати суму з рядка 27 попереднього звітного періоду. Тут слід бути уважним і не забувати обов'язково відображати суму податку, нараховану у попередньому звітному періоді. Інакше, якщо, наприклад, не показати у піврічній декларації суму ЄП, нараховану за I квартал, то, як наслідок, до сплати за II квартал буде зазначена сума така сама, як і за півріччя. Тому у платника ЄП за підсумками півріччя може бути недоплата саме на суму ЄП за підсумками I кварталу. У рядку 29 (різниця р. 27 — р. 28) декларації проставляється сума податку, яку платник ЄП повинен сплатити за результатом господарської діяльності звітного періоду, а точніше за звітний квартал. Зазначену суму податку з рядка 29 платник ЄП зобов'язаний сплатити протягом 10 к. д. після граничного терміну подання податкової декларації.

55.

Як виправити помилку під час заповнення податкової декларації з єдиного податку?

А що на практиці?

Загальні правила та порядок виправлення помилок визначено ст. 50 ПКУ. Ця стаття зобов'язує платників податків, які самостійно виявили помилки у раніше поданих деклараціях, здійснити відповідні виправлення до податкової декларації звітного періоду, у якій припустилися помилки. При цьому слід враховувати строки давності, визначені ст. 102 ПКУ, — не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Якщо ж контролюючий орган проводить документальну перевірку відповідного податку, виправити помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку (далі — УР) до поданих раніше декларацій за будь-який звітний період неможливо (п. 50.2 ПКУ).

Уточнюючий розрахунок не подається і в разі подання нової звітної декларації з виправленими показниками. Подати нову звітну декларацію можливо лише до закінчення граничного строку подання декларації.

Отже, у разі самостійного виправлення платник має змогу подати окремий уточнюючий розрахунок або виправити помилку у складі поточної декларації наступного періоду.

Увага: якщо платник виявляє факт заниження ПЗ минулих податкових періодів, він зобов'язаний:

1) або надіслати УР та сплатити суму недоплати і штраф у розмірі 3% від такої суми до подання УР;

2) або відобразити суму недоплати у складі декларації, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження ПЗ, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання.

Рекомендуємо у разі виявлення помилки, що свідчить про заниження ПЗ, та при отриманні платником повідомлення про проведення документальної перевірки самостійно виправитися через подання УР (якщо документальна перевірка розпочнеться до дати подання поточної декларації, у якій є можливість зробити виправлення). Адже якщо помилку виявить контролюючий орган, розмір штрафних санкцій буде значно збільшено — 25% суми визначеного ПЗ (п. 123.1 ПКУ).

Якщо виявлено недоплату ПЗ, платник повинен нарахувати та сплатити не лише суму недоплати і штрафу за несплату податкового зобов'язання, а й пеню. Сума пені нараховується на суму недоплати за весь період заниження (пп. 129.1.2 ПКУ). Базою для розрахунку суми пені буде сума заниження податку з розрахунку 120% облікової ставки НБУ, що діяла на день заниження податкового зобов'язання (п. 129.4 ПКУ). Припустімо, пеня нараховується за 30 к. д. виходячи з облікової ставки НБУ — 9,5%⁸ та суми заниження податкових зобов'язань — 300,00 грн., пеню розраховуємо так: 300 х 0,095 х 1,20 : 365 (якщо високосний рік — на 366) х 30 = 2,81 грн. Нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати ПЗ (пп. 2.1.1 Інструкції №953). А закінчується у день зарахування коштів (несплаченого ПЗ) на відповідний рахунок Держказначейства (пп. 129.3.1 ПКУ).

⁸ З 15.04.2014 р. облікова ставка НБУ встановлена в розмірі 9,5% річних (Постанова НБУ від 14.04.2014 р. №212).

56.

Який порядок виправлення помилки у складі поточної декларації?

А що на практиці?

Про самостійне виправлення платником ЄП помилки свідчитимуть відповідно заповнена шапка декларації платника ЄП — фізособи та дані у розділі VII, який заповнюється тільки у зв'язку з виправленням самостійно виявленої помилки.

У разі виправлення помилки у складі поточної декларації у полі 1 — тип податкової декларації — проставляють позначку «х» у комірці «звітна» (якщо граничний термін подання декларації не настав, це може бути і комірка «звітна нова»). У полі 2 зазначають звітний період, за який подається декларація (про виправлення помилок свідчитимуть відповідні рядки далі, до поля 2 більше нічого не вноситься). Решта даних у шапці заповнюються без жодних особливостей.

Залежно від групи платник ЄП заповнює відповідний розділ декларації (розділ II — V). Пам'ятайте: згідно з п. 296.7 ПКУ, декларацію складають наростаючим підсумком з урахуванням норм п. 296.5 і 296.6 ПКУ. Якщо помилку виправляємо у складі поточної декларації, всі рядки заповнюємо правильно з урахуванням помилки. А вже розрахунки у зв'язку з виправленням помилки (збільшення — рядок 32, зменшення — рядок 33) будуть відображатися у розділі VII декларації. У цьому самому розділі показуємо нарахування штрафу, у цьому разі у розмірі 5% (рядок 34), та суму нарахованої пені (рядок 35). Пам'ятайте: нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на рахунок Держказначейства, тож платник при відображенні суми пені у рядку 35 повинен визначити день, коли буде сплачуватися пеня разом зі штрафом та визначеними ПЗ, задекларованими за цей період.

57.

Який порядок виправлення помилки через подання окремого УР?

А що на практиці?

У разі виправлення помилки через подання окремого УР шапку декларації заповнюємо дещо інакше. Поле 1 містить позначку «х» у комірці «уточнююча». У полі 2 зазначаємо звітний період, за який виправляються помилки. Решта даних у шапці заповнюються без жодних особливостей. Залежно від обраної групи ЄП заповнюємо відповідний розділ декларації (II — V) правильно, враховуючи виправлення. Розділ VI декларації платника ЄП свідчить про правильно визначені ПЗ з ЄП. I вже наступний розділ VII уточнюючої декларації розкриватиме суть помилки. Аналогічно, як у разі виправлення помилки у складі поточної декларації, у цьому розділі підлягають заповненню відповідні рядки.

Увага: у рядку 30 зазначаємо суму ЄП до моменту виправлення, її слід переписати з рядка 29 декларації того періоду, який тепер виправляється. А рядок 31 міститиме правильну суму ПЗ за податковий період, який виправляється (фактично дублюється рядок 29 цієї уточнюючої декларації). Як наслідок, ці два показники порівнюються, і залежно від результату є факт збільшення (рядок 32) або зменшення (рядок 33) податкових зобов'язань. Якщо у цій уточнюючій декларації є заповнений рядок 32, це свідчить про нарахування штрафу у розмірі 3% (цей розмір платник ЄП вписує вручну у назві показника рядка 34) та нарахування пені (рядок 35).

Приклад 5. Платник ЄП III групи, який застосовує ставку ЄП у розмірі 5%, з початку 2013 року неправильно заповнював податкову декларацію: не врахував, що декларація складається наростаючим підсумком. Декларації платника ЄП містили фактичну суму доходів за окремими кварталами — рядки 12 та 21, відповідно сума єдиного податку до сплати визначалася виходячи зі суми доходу I, II і III кварталу — рядки 24 та 29, а рядок 28 містив прочерк (саме це і є помилкою). Помилку виявлено в кінці 2013 р. у грудні.

Виходячи зі суті помилки, відразу зауважимо, що недоплати до бюджету немає, відповідно, факту заниження ПЗ — також, про що свідчить правильне значення рядка 29 кожної декларації окремого кварталу. Адже рядок 29 зазначає саме суму до сплати єдиного податку, яка підлягає нарахуванню і сплаті до бюджету за наслідками окремого звітного податкового періоду (у цьому випадку кварталу).

Спочатку зауважимо деякі моменти. При визначенні ПЗ з ЄП до сплати у рядках 24 та 27 відображають суму податку наростаючим підсумком (з початку календарного року або з початку застосування спрощеної системи до останнього дня календарного кварталу). У рядку 28 у декларації звітного періоду — кварталу — наводять суму ЄП, яка підлягала сплаті у попередньому кварталі (значення рядка 27 попереднього звітного періоду, ця сума береться з декларації минулого кварталу звітного року). Як наслідок, враховуючи вимогу заповнення звіту з наростаючим підсумком, у рядку 29 декларації відповідного звітного періоду показують різницю між рядками 27 та 28. Саме ця сума рядка 29 і є податковим зобов'язанням, яке підлягає сплаті протягом 10 к. д. після граничного терміну подання декларації (п. 57.1 ПКУ).

А тепер порядок виправлення за умовами ситуації. Як було зазначено вище, платник ЄП має можливість виправити помилку шляхом уточнення у складі поточної декларації або шляхом подання уточнюючої декларації. Розгляньмо варіант подання уточнюючих декларацій, який виходячи зі суті помилки є єдиним, бо треба виправити показники двох попередніх звітних кварталів, тобто подати дві уточнюючі декларації. Пояснюється це тим, що для платника ЄП III групи за нормами п. 294.1 ПКУ звітним періодом є календарний квартал.

Отже, при поданні уточнюючої декларації платник ЄП — фізособа у шапці звіту заповнює поле 1 з позначенням типу декларації «уточнююча». Поле 02 буде вказувати на звітний період, який виправляється, — позначка «х» у комірці півріччя. Решту реквізитів шапки уточнюючої декларації заповнюють класично.

У розділі IV форми звіту у рядку 12 зазначають суму доходу наростаючим підсумком (сума доходів за I та II квартали). У розділі VI, в якому визначаються ПЗ з ЄП, заповненню підлягають рядки:

21 — загальна сума доходу наростаючим підсумком (це значення рядка 12);

24 — сума податку за ставкою 5%, ця сума розраховується як 5% від значення рядка 21;

27 — дублюється сума з рядка 24;

28 — сума ПЗ попереднього періоду — це значення рядка 27 декларації за I квартал;

29 — сума ЄП до сплати за результатами окремо II кварталу (у формі декларації у рядку 29 наведено формулу визначення такої суми: рядок 27 — рядок 28).

Враховуючи вищезазначені виправлення, уточнююча декларація платника ЄП тепер заповнена правильно. Після самостійних виправлень платник заповнює розділ VII, у якому фактично і пояснюється суть виправлення та визначаються суми недоплати, штрафу і пені. Увага: за умовами прикладу недоплати немає, а тому:

— у рядку 30 зазначають суму ЄП, який був сплачений за показниками півріччя (у цьому рядку дублюється сума з рядка 29 декларації за півріччя, яка виправляється);

— рядок 31 повинен містити уточнену суму ПЗ, але у ситуації, яка аналізується, платник уточнює лише неправильно зазначені суми доходу, а порушень щодо виправлень ПЗ немає. Як наслідок, цей рядок міститиме нову суму ПЗ з рядка 29, яка у нашому випадку дорівнює старій;

— враховуючи дані з попередніх двох рядків (30 та 31), наступні рядки 32 — 35 будуть із прочерками. Пояснюється це тим, що внаслідок виправлення помилки збільшення ПЗ немає, відповідно немає бази для нарахування 3-відсоткового штрафу і немає підстав для нарахування пені (адже суми заниження ПЗ немає).

Аналогічно до вищеописаного порядку дій платник ЄП складає окремий уточнюючий розрахунок за три квартали, безумовно, враховуючи дані з уточнюючої декларації за півріччя.

Обидві уточнюючі декларації платник ЄП подає до ДПІ за місцем своєї реєстрації. Згодом при складанні річної декларації платник ЄП буде враховувати дані останньої декларації, яка в цьому випадку є уточнюючим розрахунком за три квартали.

58.

Чи звільняються мобілізовані підприємці від сплати єдиного податку та ЄСВ?

Офіційна думка

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш, як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 ПКУ).

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПКУ фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку третьої та п'ятої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Водночас зазначаємо, що платники єдиного податку першої та другої групи, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки.

Тобто вказана категорія платників єдиного податку на законних підставах може скористатись правом на тимчасову відпустку та при цьому використати можливість не сплачувати єдиний податок на період відпустки.

Разом з тим, відповідно до Указу у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі та згідно з пунктами 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України на території України оголошено часткову мобілізацію.

На підставі Указу місцеві органи виконавчої влади за участі органів місцевого самоврядування забезпечують своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, на збірні пункти та у військові частини. Згідно з Указом мобілізація проводиться протягом 45 діб з дня набрання чинності Указом.

Враховуючи зазначене та з метою врегулювання питань нарахувань авансових внесків для фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку першої і другої груп, що не здійснювали господарську діяльність на період мобілізації та не одержували дохід, контролюючі органи, керуючись ст. 101 ПКУ, матимуть підстави вважати податковий борг платника єдиного податку, що виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), безнадійним податковим боргом, що підлягатиме списанню, але при цьому вказана категорія платників повинна буде надати підтверджуючий документ з військового комісаріату, у якому буде зазначено період перебування на зборах. При цьому контролюючі органи не застосовують до зазначеної категорії платників штрафні санкції та пеню з єдиного податку за період їх перебування на військовій службі.

На підставі Указу фізичні особи, призвані на військову службу, які отримують грошове забезпечення, зокрема і фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (при цьому у господарській діяльності не використовують працю найманих осіб), звільняються від сплати єдиного внеску (за себе). При цьому умовою звільнення від сплати є нездійснення господарської діяльності у цей період, неотримання доходів та надання підтверджуючих документів з військових комісаріатів, у яких зазначається період перебування на військовій службі.

УПК №276

59.

Яка передбачена відповідальність для платників ЄП?

Що каже закон?

Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

П. 300.1 ПКУ

А що на практиці?

Відповідно до пп. 16.1.4 ПКУ, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі ст. 300 ПКУ, до платника єдиного податку застосовується відповідальність, зокрема, за:

— порушення при обчисленні податку;

— несвоєчасність сплати сум єдиного податку;

— неповну сплату суми єдиного податку, що підлягає до сплати;

— порушення термінів подання податкових декларацій.

Згідно з абз. 2 п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ: «Штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються».

60.

Як нараховується ЄСВ підприємцем на єдиному податку?

А що на практиці?

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, підприємець на спрощеній системі оподаткування є платником ЄСВ. Отже, такий підприємець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ. Виняток становлять «спрощенці» — пенсіонери за віком та інваліди, у разі якщо вони отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ лише за умови їхньої добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ).

Нагадаємо, що умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону №1058⁹, тож платники ЄП, які отримують пенсію за вислугу років, зокрема відповідно до Закону №2262¹⁰, не звільняються від сплати ЄСВ.

Ставку ЄСВ для підприємців на ЄП, який вони сплачують самі за себе, встановлено у розмірі 34,7%¹¹ до бази нарахування (ч. 11 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Нарахування ЄСВ підприємцем на спрощеній системі оподаткування, на відміну від підприємців на загальній системі оподаткування, де базою є сума доходу, яка оподатковується ПДФО, здійснюється на суми, які платник ЄП визначає самостійно (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). Але потрібно пам'ятати про обмеження, встановлені Законом про ЄСВ:

— сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску¹²;

— сума бази нарахування ЄСВ не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ¹³.

⁹ Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

¹⁰ Закон України від 09.04.92 р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

¹¹ За бажання брати участь у страхуванні на добровільних засадах залежно від виду страхування розмір ЄСВ становить: 36,6%, 36,21% та 38,11% (ч. 11 ст. 8 Закону про ЄСВ).

¹² Визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується дохід, та підлягає сплаті щомісяця (ч. 5 ст. 1 Закону про ЄСВ).

¹³ Максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (ч. 4 ст. 1 Закону про ЄСВ).

Зауважте, що Законом України від 27.03.2014 р. №1165-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» внесено зміни. Відповідно до змін (дата набрання чинності — 03.04.2014 р.) мінімальна заробітна плата протягом 2014 року збільшуватись не буде. Завдяки змінам, у 2014 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

А це означає, що місячна мінімальна сума єдиного внеску протягом 2014 року становить 422,65 грн. (1218,00 х 34,7%).

У 2014 році розмір максимальної бази нарахування для ЄСВ становить 20706,00 грн., а це означає, що максимальний місячний розмір ЄСВ становить 7185 грн.

Наведені граничні показники мінімальної суми ЄСВ та максимальної бази для ЄСВ є місячними. Крім того, Законом про ЄСВ не передбачено звільнення підприємців — платників ЄП від сплати ЄСВ, у разі якщо у будь-якому місяці вони не отримували доходів (за винятком платників ЄП першої та другої групи, які не використовують працю найманих осіб, в період мобілізації відповідно до Указу Президента від 17.03.2014 р. №303/2014 та за умов неотримання доходів та надання підтверджуючих документів з військових комісаріатів, у яких зазначається період перебування на військовій службі, див. відповідь на запитання 58).

Отже, «спрощенці» сплачують ЄСВ за періоди, в яких вони були платниками ЄП, незалежно від того, чи провадили вони фактично у цей період підприємницьку діяльність.

61.

У якій термін слід сплатити ЄСВ підприємцю на єдиному податку?

А що на практиці?

ЄСВ сплачується підприємцями — платниками ЄП за календарний квартал, до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). За бажанням «спрощенці» можуть сплачувати ЄСВ у мінімальному граничному розмірі помісячно, до 20-го числа кожного місяця поточного кварталу. Авансові суми згодом враховуються під час остаточного розрахунку, який здійснюється за календарний квартал.

Важливо, що днем сплати ЄСВ вважається:

— у разі перерахування сум з рахунка платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів — день списання банком суми платежу з рахунка підприємця незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

— у разі сплати готівкою — день приймання банком до виконання документа на переказ готівки разом зі сумою коштів у готівковій формі.

62.

Яка передбачена відповідальність для платників ЄСВ?

Що каже закон?

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

П. 11 ст. 9 Закону про ЄСВ

А що на практиці?

Сума ЄСВ, своєчасно не сплачена платниками у встановлені строки, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону про ЄСВ та п. 6.2 Інструкції №455).

Штраф становить 10% від своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожен день прострочення платежу (ч.10 ст. 25 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ).

За донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого єдиного внеску (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ).

63.

Як звітує платник ЄП за сплаченим за себе ЄСВ?

А що на практиці?

Звітним періодом, за який платники ЄСВ подають звітність за місцем взяття на облік до органу Міндоходів, є календарний рік (абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). Порядок та строки подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі — Звіт) передбачено Порядком №454. Платники ЄП формують та подають Звіт самі за себе до органу Міндоходів за місцем обліку один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом (п. 3.2 Порядку №454). Якщо протягом року підприємець змінював місце проживання (поза межами територіального обслуговування органу доходів і зборів, у якому він перебував на обліку), звітність подається до органу доходів і зборів за новим місцем взяття на облік (п. 3.7 Порядку №454).

Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №454, при цьому підприємець — платник ЄП заповнює таблицю 2 Звіту. У разі призначення пенсії за віком протягом року платник ЄП подає Звіт із позначкою «Призначення пенсії» за період до дати формування заяви на призначення пенсії (п. 4.11 Порядку №454). На наш погляд, аналогічно підприємець повинен діяти і в разі отримання соціальної допомоги за інвалідністю.

Таблиця 2 додатка 5 заповнюється в розрізі кожного місяця року, суми в ній проставляються у гривнях з копійками.

У графі 2 таблиці 2 зазначається самостійно визначена платником ЄП сума, на яку нараховується ЄСВ. Наприклад, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законодавством у відповідному місяці (у разі якщо підприємець сплачує мінімальний розмір ЄСВ).

У графі 3 таблиці 2 записується розмір ЄСВ — тобто ставка 34,7%. Якщо підприємець бере участь на добровільних засадах, зазначається розмір ЄСВ залежно від виду добровільного страхування: 36,6%, 36,21% або 38,11% (ч. 11 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Графа 4 таблиці 2 визначає суму ЄСВ, яку підприємець мав сплатити за звітний рік (тобто добуток значень графи 2 і графи 3). Графи 5 та 6 таблиці 2 заповнюватимуться у разі участі підприємця у загальнообов'язковому державному соцстрахуванні на добровільних засадах.

У рядку «Усього» таблиці 2 визначають річні показники кожної графи (сума значень усіх місяців року).

Якщо протягом року підприємець змінював систему оподаткування, Звіт формується із заповненими двома таблицями: таблиця 1 (де наводяться відомості про доходи, отримані під час перебування протягом звітного року на загальній системі оподаткування) та таблиця 2 (де наводяться відомості про доходи, отримані під час перебування протягом звітного року на спрощеній системі оподаткування).

Зміст

Головні новини

Головне за тиждень

Зараз коментують

Перевір свого контрагента:

Ведення обліку, складання звітності та порядок нарахування та сплати єдиного податку