Податок на доходи фізичних осіб

34.

Які виплати оподатковуються ПДФО?

А що на практиці?

Як сказано у ст. 162 ПКУ, платниками податку на доходи є:

1) фізична особа — резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

2) фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

3) податковий агент.

Відповідно до пп. 14.1.180 ПКУ, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа (платник податку, який є фізособою — підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності, пп. 14.1.226 ПКУ), представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізособи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПКУ.

Перелік виплат, установлений п. 164.2 ПКУ, чималий, тож спинімося на тих, які нараховуються найманим працівникам. Це, зокрема:

1) доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платникові податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

2) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платникові податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

3) сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється згідно з п. 170.9 ПКУ;

4) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо¹ (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу).

¹ Додаткові блага — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (пп. 14.1.47 ПКУ).

Нагадаємо, що, відповідно до п. 164.5 ПКУ, якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп) ,

де:

К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

35.

Як оподатковується заробітна плата?

Що каже Закон?

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

П. 164.6 ПКУ

А що на практиці?

Відповідно до пунктів 167.1 та 167.4 ПКУ, ставка ПДФО становить:

1) 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;

17% до суми перевищення, якщо база оподаткування в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (1218,00 грн. — мінімальна зарплата, встановлена на 01.01.2014 р.);

2) 10% бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати шахтарів — працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових та рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 відсотків і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у т. ч. центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у вугільній промисловості, — за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 р. №36.

36.

Як оподатковується заробітна плата іноземця?

Офіційна думка

<...> 2. Статтею 26 Конституції України та статтею 3 Закону України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами та свободами, а також несуть ті самі обов'язки, що й громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами або міжнародними договорами України.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» визначено право на зайнятість, відповідно до п. 4 якої іноземці та особи без громадянства, які прибули до України для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 42 Закону №5067 підприємства, установи й організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, який видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дозвіл роботодавцеві на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які здатні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обгрунтування доцільності застосування їх праці, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства і розмір плати за видачу дозволу, яка зараховується до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому пунктом 6 статей 42 Закону №5067 встановлено випадки працевлаштування іноземців без передбаченого даною статтею дозволу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі — Кодекс), відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є: фізична особа — резидент, що одержує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа — нерезидент, що одержує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 170.10 ст. 170 Кодексу оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження в Україні, які нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, здійснюється за правилами та ставками, які визначені для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

Згідно з п. 163.2 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерелом його походження в Україні. При цьому п. 164.2 ст. 164 Кодексу передбачено, що до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до п/п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу заробітна плата для цілей розділу IV ПКУ — це основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом та оподатковуються за ставками 15 (17) %, встановленими п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Згідно з п. 164.6 ст. 164 Кодексу при нарахуванні доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Умови та порядок застосування податкової соціальної пільги передбачено ст. 169 Кодексу. Зокрема, п/п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Кодексу наведено вичерпний перелік доходів фізичних осіб, до яких податкова соціальна пільга не може бути застосована. Так, до цього переліку відносяться доходи інші, ніж заробітна плата; заробітна плата, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, які виплачуються з бюджету; і дохід самозайнятої особи від здійснення підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Отже, Кодексом не передбачено винятків або обмежень щодо застосування податкової соціальної пільги для нерезидентів. Тобто платник податку — нерезидент має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, що отримується від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Лист Міндоходів від 06.08.2013 р. №9531/5/99-99-17-03-03-16

37.

На яку дату застосовується курс НБУ для виплати заробітної плати іноземцю — на дату нарахування чи виплати?

Офіційна думка

Відповідно до п. 2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року №200 юридичні особи — резиденти та іноземні представництва можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для оплати праці, виплати премій і призів працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом.

При цьому, відповідно до п. 5.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, з поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб — резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюється, зокрема, оплата праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні, а саме виплати готівкою або перерахування коштів на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України.

Згідно із п. 164.4 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (далі — ПКУ) під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Відповідно до пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 ПКУ доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами розділу IV ПКУ для нерезидентів).

Згідно із п. 164.6 ст. 164 ПКУ для обчислення бази оподаткування використовується нарахована заробітна плата.

Враховуючи вищевикладене, при нарахуванні та виплаті заробітної плати в іноземній валюті юридичною особою — резидентом найманому працівнику — нерезиденту, такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування таких доходів.

Інформаційно-довідковий ресурс Міндоходів (категорія 103.02)

38.

Якщо працівнику в рахунок заробітної плати надається подарунок, чи слід застосовувати коефіцієнт?

А що на практиці?

Якщо подарунок — це складова фонду оплати праці (як наслідок, дохід отримано у негрошовій формі), потрібно врахувати такий подарунок у загальній сумі отриманого протягом місяця доходу найманого працівника. Загальна сума доходу з урахуванням «зарплатного» подарунка береться до уваги для визначення бази оподаткування ПДФО та ЄСВ. База оподаткування ПДФО у частині зарплати, яка надається у негрошовій формі, за нормами п. 164.5 ПКУ визначається за допомогою натуркоефіцієнта (за ставкою 15% дорівнює 1,176471; якщо подарунок недешевий і буде застосовано ставку 17%, натуркоефіцієнт становитиме 1,204819). Хоча деякі фахівці вважають, що застосовувати натуркоефіцієнт до доходу у вигляді зарплати не треба. На наш погляд, дохід у вигляді зарплати — це один із видів доходів платника, перелік яких визначено у п. 164.2 ПКУ. Винятків щодо «зарплатного» доходу у п. 164.5 ПКУ немає (додатково див. лист Міндоходів від 06.08.2013 р. №9531/5/99-99-17-03-03-16, відповідь на запитання 3).

Не слід забувати про випадки надання ПСП, якщо сума місячного оподатковуваного доходу з урахуванням подарунка є більшою за 1710,00 грн. (у 2014 р.), — за пп. 169.4.1 ПКУ немає підстав для зменшення доходу у розмірі ПСП.

Отже, за нормою п. 164.6 ПКУ, при нарахуванні доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску, а також на суму податкової соціальної пільги при її наявності.

У частині оподатковуваного доходу, що надається у негрошовій формі, ПДФО сплачується протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп. 168.1.4 ПКУ).

39.

До якого розміру доходу може застосовуватись ПСП?

Що каже Закон?

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 та підпунктами «а» і «б» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Пп. 169.4.1 ПКУ

А що на практиці?

Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць) на 2014 рік затверджено Законом України від 16.01.2014 р. №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік». У 2014 році прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня встановлено у розмірі 1218,00 грн., відповідно розмір ПСП становить 609,00 грн. Згідно з п. 1 розділу ХIХ ПКУ до 31 грудня 2014 року розмір ПСП становить 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня податкового року, для будь-якого платника податку.

Пільга застосовується до доходу у вигляді заробітної плати в межах 1710,00 грн. (1218,00 х 1,4 = 1705,20 грн., округлено — 1710,00 грн.).

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП «на дітей» одному з батьків, визначається як добуток суми, що дає право на ПСП, та відповідної кількості дітей. Тобто один із батьків трьох дітей матиме право на ПСП при доході у межах 5130,00 грн. (1710,00,00 грн. х 3). Пільга «на дітей» надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років, а у разі її смерті до досягнення зазначеного віку — до кінця року, на який припадає смерть.

40.

До яких видів доходу застосовується ПСП?

А що на практиці?

ПСП застосовується до нарахованого платникові податку місячного доходу у вигляді заробітної плати лише за одним місцем його нарахування (пп. 169.2.1 ПКУ).

Як зауважують контролюючі органи: «Платник податків на свій розсуд обирає найвигідніше місце застосування ПСП до заробітної плати незважаючи на те, де в нього знаходиться трудова книжка» (роз'яснення Міндоходів від 01.07.2013 р.).

Наголосимо, що ПСП застосовується лише до заробітної плати. Крім того, пп. 169.2.3 Кодексу зазначає, що ПСП не може бути застосована до:

1) доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

2) заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету:

3) доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Тому якщо підприємство виплачує дохід за цивільно-правовою угодою, застосовувати ПСП до нього не можна.

Приклад. Заробітна плата працівника становить 1700,00 грн. Оскільки його дохід у межах граничного розміру (1710,00 грн.), такий платник ПДФО має право на застосування податкової соціальної пільги. Податком на доходи фізичних осіб оподатковується заробітна плата, з якої вже утримано єдиний соціальний внесок та зменшена на суму ПСП.

Визначаємо суму ЄСВ, що утримується із нарахованої заробітної плати: 1700,00 грн. х 3,6 % = 61,20 грн.

Визначаємо базу оподаткування ПДФО із врахуванням ПСП: ((1700,00 грн. - 61,20 грн.) - 609,00 грн.) х 15 % = 154,47 грн.

Виплачено зарплату працівнику: 1700,00 грн. - 61,20 грн. - 154,47 грн. = 1484,33 грн.

41.

Чи має право на ПСП підприємець, який є найманою особою та отримує заробітну плату?

А що на практиці?

Податковий кодекс України не містить заборони на застосування ПСП до зарплати працівників, зареєстрованих одночасно підприємцями. Працівник, який є підприємцем, має право на ПСП до отриманої зарплати, якщо її розмір не перевищує 1710,00 грн. ПСП у такому разі становитиме 609,00 грн.

Також підприємець може скористатись правом на ПСП до своєї зарплати у підвищеному розмірі за наявності підстав.

42.

Чи застосовується ПСП в місяці звільнення? Якщо так, то як правильно її застосувати: до загальної суми (з урахуванням компенсації) чи тільки до заробітної плати?

Офіційна думка

Статтею 83 КЗпП встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Таким чином, з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб грошова компенсація за невикористану відпустку розглядається як заробітна плата і враховується при визначенні граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП. Зазначена сума включається до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується з врахуванням норм п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу.

Згідно з пп. 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 цього Кодексу ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку був звільнений з місця роботи.

Отже, до суми нарахованої працівнику заробітної плати за дні, відпрацьовані у місяці звільнення, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку застосовується ПСП, встановлена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, за умови дотримання вимог цієї статті.

Крім того, роботодавець платника податку зобов'язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування ПСП, з урахуванням положень абзацу другого п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої ПСП під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем (пп. «в» пп. 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу).

Роз'яснення Міндоходів від 01.07.2013 р.

43.

Який розмір ПСП у 2014 році?

А що на практиці?

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП. Розмір пільги в 2014 році див. у таблиці 2.

Таблиця 2

Розмір ПСП, який застосовується у 2014 році

Вид та розмір ПСП	Підстава (пункт ПКУ)	Категорії платників ПДФО
100% звичайна 609,00 грн.	169.1.1 п. 1 розділу ХIХ	Будь-який платник податку
100% звичайна «на дітей» 609,00 грн.	169.1.2	Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — з розрахунку на кожну таку дитину
150% підвищена «на дітей» 913,50 грн.	169.1.3 «а»	Одинока мати (батько), вдова (вдівець) або опікун, піклувальник — з розрахунку на кожну дитину віком до 18 років
150% підвищена «на дітей» 913,50 грн.	169.1.3 «б»	Особа, що утримує дитину-інваліда, — з розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років
150% підвищена «чорнобильська» 913,50 грн.	169.1.3 «в»	Особа, віднесена законом до першої або другої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
150% підвищена «студентська» 913,50 грн.	169.1.3 «г»	Учень, студент, аспірант, ординатор, ад'юнкт
150% підвищена 913,50 грн.	169.1.1 «г»	Інвалід I або II групи, у т. ч. з дитинства (крім інвалідів, зазначених у пп. «б» п. 169.1.4)
150% підвищена 913,50 грн.	169.1.3 «д»	Особа, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів
150% підвищена 913,50 грн.	169.1.3 «е»	Учасник бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (нова норма, якою можуть скористатися, зокрема, «афганці») (крім інвалідів, зазначених у пп. «б» п. 169.1.4)
200% підвищена 1218,00 грн.	169.1.4 «а»	Герой України, Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці або повний кавалер ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особа, нагороджена чотирма і більше медалями «За відвагу»
200% підвищена 1218,00 грн.	169.1.4 «б»	Учасник бойових дій під час Другої світової війни або особа, яка у той час працювала в тилу, та інвалід I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
200% підвищена 1218,00 грн.	169.1.4 «в»	Колишній в'язень концтаборів, гетто й інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особа, визнана репресованою чи реабілітованою
200% підвищена 1218,00 грн.	169.1.4 «г»	Особа, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками
200% підвищена 1218,00 грн.	169.1.4 «ґ»	Особа, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року до 27 січня 1944 року

44.

Який порядок отримання ПСП?

А що на практиці?

Підставою для отримання працівником ПСП є подання роботодавцю заяви про самостійне обрання місця застосування ПСП та документів, що підтверджують таке право.

Заява про застосування ПСП подається у довільній формі. Порядок подання та перелік документів, які має надати працівник для отримання ПСП, визначив Кабмін у Постанові №1227 (пп. 169.2.2 ПКУ).

45.

З якого часу починає застосовуватися ПСП?

Що каже Закон?

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності¹ всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Пп. 169.2.2 ПКУ

¹ З 01.04. 2014 р. набрав чинності наказ Міндоходів від 21.01.2014 р. №49, яким затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ); додатково див. лист Міндоходів від 27.02.2014 р.

А що на практиці?

Зауважимо, що контролюючий орган у своїх консультаціях повідомляє: якщо заяву і підтвердні документи подано не з початку місяця, ПСП застосовується до всієї суми доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого в такому місяці.

Але слід звернути увагу ось на який момент: якщо при звільненні працівника з попереднього місця роботи при доході менш ніж 1710,00 грн. надавалася ПСП, то при прийнятті на нове місце роботи потрібно уточнити, чи працівник користувався ПСП. Якщо працівника, приміром, прийнято на роботу з 19 травня, а звільнено з попереднього місця праці 16 травня і в травні він скористався ПСП за старим місцем праці, то 19 травня він напише заяву про надання ПСП за новим місцем праці з 1 червня і таким чином норм ПКУ буде дотримано. Якщо ж пільгу буде застосовано за двома місцями праці, то відповідно до пп. 169.2.4 ПКУ працівник втрачає право на застосування ПСП, а роботодавцю слід буде доутримати ПДФО та нарахувати штраф.

46.

Які будуть наслідки порушення працівником порядку застосування ПСП?

А що на практиці?

Відповідно до пп. 169.2.4 ПКУ, якщо працівник порушує умови застосування ПСП (ПСП застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів), він утрачає право на отримання ПСП за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування ПСП поновлюється.

Працівник може поновити право на застосування ПСП, якщо подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення. На підставі цього кожен роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100% суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому працівникові. У разі ж коли сума виплати недостатня — за рахунок наступних виплат.

Якщо суми недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу працівника, то такі суми включаються до річної податкової декларації такого працівника. При цьому право на застосування ПСП поновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, у якому суми такої недоплати та штраф повністю погашаються.

На виконання пп. 169.2.4 ПКУ наразі діє наказ Міндоходів від 27.01.2014 р. №86, яким встановлюється порядок інформування роботодавців про наявність порушень працівниками порядку застосування ПСП, виявлених на підставі даних податкової звітності (тобто камеральних перевірок) чи документальних перевірок, а також порядок інформування роботодавця про позбавлення платника податку або про відновлення його права на ПСП. Так, згідно з п. 5 Порядку №86, у разі виявлення порушення застосування фізособою ПСП відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає повідомлення про наявність порушень застосування ПСП, позбавлення платника податку або про відновлення його права на податкову соціальну пільгу. Форму такого повідомлення також затверджено цим наказом.

З дати отримання повідомлення роботодавець зобов'язаний зупинити застосування ПСП щодо зазначеного у ньому працівника. Строки отримання такого повідомлення визначено п. 11 Порядку №86: це або дата вручення особисто фізособі-роботодавцю чи посадовій особі юрособи-роботодавця під розпис, або дата, зазначена у повідомленні про вручення листа, яким надіслано такий документ.

Про те, що працівнику відновили право на ПСП, роботодавець може дізнатися також з повідомлення, яке надійшло від контролюючого органу (наразі форма документа також затверджена наказом Міндоходів від 27.01.2014 р. №86).

47.

Чи потрібно поновлювати заяву про застосування ПСП щороку?

Офіційна думка

Податковим кодексом не передбачено щорічне поновлення заяв про застосування ПСП і у разі дотримання вимог ст. 169 Податкового кодексу ПСП застосовується до заробітної плати платника податку з дня отримання роботодавцем заяви про її застосування.

Але якщо у платника податків виникає право на застосування ПСП з інших підстав, ніж ті, які були зазначені у попередній заяві, такий платник повинен подати нову заяву з відповідними підтвердними документами.

Роз'яснення Міндоходів від 01.07.2013 р.

48.

Чи слід оподатковувати ПДФО виплачену працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати?

Офіційна думка

1. Статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «О оплаті праці» передбачено виплату компенсації працівникам за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація здійснюється у разі затримки виплати заробітної плати на один і більше календарних місяців.

Відповідно до п/п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс), заробітна плата для цілей розділу IV — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Підпунктом 2.2.8 п. 2.2 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 (даті — Інструкція), передбачено, що суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати включаються до фонду додаткової заробітної плати, тобто прирівнюються до заробітної плати.

Сума компенсації включається до фонду оплати праці того місяця, в якому фактично проводяться її нарахування і виплата відповідно до п/п. 1.6.2 р. 1 Інструкції.

Згідно п/п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платникові податку відповідно до умов трудового договору (контракту) й оподатковуються за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Кодексу 15 (17) %.

При нарахуванні доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 169.1 ст. 169 Кодексу з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 даної статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного доходу оподаткування, що отримується від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Згідно з п/п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та заокругленого до найближчих 10 гривень. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку і в розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 і підпунктами «а» та «б» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, і відповідної кількості дітей.

Виходячи з викладеного суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати повинні бути враховані при визначенні граничного розміру заробітної плати, який дає право на застосування податкової соціальної пільги за умови дотримання всіх інших вимог, передбачених ст. 169 Кодексу.

2. Статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «О оплаті праці» передбачено виплату компенсації працівникам за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Підпунктом 2.2.8 п. 2.2 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 (далі — Інструкція), передбачено, що суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати включаються до фонду додаткової заробітної плати, тобто прирівнюються до заробітної плати.

Лист Міндоходів від 06.08.2013 р. №9531/5/99-99-17-03-03-16

49.

Як оподатковується ПДФО надання харчування працівникам?

Офіційна думка

<...> 3. Забезпечення працівників харчуванням в обов'язковому порядку передбачено ст. 166, 167 Кодексу законів про працю і ст. 7 Закону України від 14.10.92 р. №2694-XII «Про охорону праці».

Водночас згідно зі ст. 9 1 Кодексу законів про працю підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників. У такому разі харчування здійснюється на умовах, визначених трудовим (колективним) договором або добровільно (на підставі наказів, розпоряджень тощо).

Підпункт 2.3.4 п. 2.3 р. 2 Інструкції №5 передбачає включення до фонду оплати праці інших заохочувальних та компенсаційних виплат, а саме: витрат соціального характеру в грошовій і натуральній формі: оплати або дотацій на харчування працівників, зокрема в їдальнях, буфетах, профілакторіях.

Для цілей розділу IV Кодексу інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платникові податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом, є заробітною платою (п/п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Разом з тим п. 164.5 ст. 164 Кодексу передбачено, що при нарахуванні (наданні) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К - 100 : (100 - Сп),

де

К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

При цьому згідно з п/п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та заокругленого до найближчих 10 гривень.

У разі якщо забезпечення харчуванням передбачено умовами колективного договору (угоди, трудового договору) і відповідає іншим умовам доходу у вигляді заробітної плати, його вартість оподатковується за правилами, встановленими для заробітної плати. При цьому у разі отримання доходу в «натуральній» формі база оподаткування визначається з урахуванням п. 164.5 — 164.6 ст. 164 і п/п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.

Водночас відповідно до абз. «б» п/п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безкоштовно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Якщо забезпечення працівників харчуванням не передбачено колективним договором або іншими документами, що підтверджують домовленість сторін (угода, трудовий договір), його вартість включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівника як додаткове благо й оподатковується за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 Кодексу 15 (17) %, із застосуванням підвищувального коефіцієнта згідно з п. 164.5 ст. 164 Кодексу.

Лист Міндоходів від 06.08.2013 р. №9531/5/99-99-17-03-03-16

50.

Як обчислити ПДФО при виплаті авансу?

А що на практиці?

Дійсно, на практиці у багатьох виникає запитання: як же обчислити ПДФО при виплаті зарплати за першу і другу половину місяця? Алгоритм оподаткування ПДФО зарплати прописано у п. 164.6 ПКУ, згідно з яким під час нарахування доходів у формі зарплати база оподаткування визначається як нарахована зарплата, зменшена на суму ЄСВ та ПСП (за наявності).

Водночас об'єктом оподаткування ст. 163 ПКУ визначає місячний (річний) оподатковуваний дохід. Тобто окремі суми зарплати (частка у вигляді авансу), які нараховані та виплачені протягом місяця працівникам, не є місячним нарахованим доходом! Отже, такі суми не є об'єктом для оподаткування ПДФО за правилами місячного обчислення податку.

Але оскільки під час виплати оподатковуваного доходу податковий агент зобов'язаний відповідно до пп. 168.1.2 ПКУ сплатити податок (а банк зобов'язаний видати кошти після надання розрахункового документа на сплату податку), то такий податковий агент обчислює податок при виплаті зарплати за першу половину місяця (авансу) не за алгоритмом (ЗПЛ — ЄСВ) х ставку ПДФО, а в умовно розрахованому відсотку до суми, що підлягає виплаті. А вже повне оподаткування із застосуванням бази та відповідних розмірів ставок, суми ПСП (при неперевищенні місячного нарахованого доходу 1710,00 грн. на місяць) має застосовуватися до загального місячного оподатковуваного доходу — сум усіх доходів, нарахованих (виплачених) протягом звітного податкового місяця.

Приклад. Іванов М. С. має оклад 5000,00 грн., нараховано аванс 3000,00 грн. Петров П. В. має оклад 10000,00 грн., нараховано аванс 6000,00 грн.

Усього нараховано авансу за відомістю 9000,00 грн., де до сплати підприємство визначає суму ПДФО в умовному розмірі 10% від суми авансу = 900,00 грн., та суму ЄСВ 37% (умовно) = 3330,00 грн.

Оскільки дохід в обліку не нараховано та не відбулося нарахування місячного доходу (а лише попередня виплата за частину відпрацьованого місяця), при обчисленні ПДФО не може застосовуватися п. 164.6 ПКУ, яким визначається база оподаткування, зменшена на суми ЄСВ та соцпільги. Щодо ставки податку, то її у прикладі також вибрано умовно при сплаті ПДФО з авансу, бо ставки податків 15% та 17% при виплаті зарплати застосовуються до бази, а як ми вже зазначали, база оподаткування за п. 164.6 ПКУ буде тільки при нарахованому місячному доході.

51.

До якого бюджету перераховується ПДФО, нарахований працівникам структурного підрозділу (цеху)?

А що на практиці?

Утриманий з доходів резидентів та нерезидентів ПДФО зараховується податковим агентом до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України (пп. 168.4.1 ПКУ). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу, ПДФО закріплюється за бюджетами місцевого самоврядування.

Згідно з пп. 14.1.180 ПКУ, податковим агентом є юридична особа, а також філія, відділення, інший відокремлений підрозділ, якщо йому надано повноваження щодо нарахування, утримання та сплати податку. Зверніть увагу: серед зазначених суб'єктів немає структурних підрозділів, отже, якщо підприємство має структурні підрозділи, податковим агентом є юрособа.

Але головне питання: до якого місцевого бюджету слід сплатити ПДФО? Порядок сплати ПДФО до бюджету передбачено п. 168.4 ПКУ. Так, у пп. 168.4.3 ПКУ встановлено (незалежно від того, уповноважений чи ні відокремлений підрозділ сплачувати ПДФО), що податок, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. Жодних інших підрозділів розділ IV ПКУ не згадує! Можна зробити висновок: якщо підрозділ є не відокремленим (див. пп. 14.1.30 ПКУ), а структурним, тобто має те ж місцезнаходження, що й підприємство, то ПДФО за найманих працівників, які працюють у такому структурному підрозділі, слід перераховувати за податковою адресою юрособи (за п. 45.2 ПКУ відомості про податкову адресу містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців).

Зверніть увагу: контролюючий орган повідомляє¹: «структурний підрозділ (цех) у розумінні Господарського кодексу при застосуванні норм Податкового кодексу в частині сплати податку на доходи фізичних осіб слід відносити до відокремленого підрозділу, не уповноваженого нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб. Відповідно обов'язок податкового агента щодо нарахування (сплати) податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників структурного підрозділу (цеху) виконує юридична особа. При цьому податок на доходи, нарахований працівникам структурного підрозділу (цеху), перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу (цеху)».

¹ Роз’яснення Міндоходів від 01.07.2013 р.

Крапку у вирішенні цього питання, яке стосується дуже багатьох платників, може поставити узагальнююча податкова консультація або внесення змін до чинного законодавства, зокрема ст. 168 ПКУ. Для уникнення непорозумінь з контролюючими органами залишається ще один вихід — отримати індивідуальну податкову консультацію згідно зі ст. 52 ПКУ за своєю податковою адресою.

Нагадаємо: відповідно до пп. «б» п. 176.2 ПКУ, у разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за формою №1ДФ у вигляді окремого витягу юридична особа подає до контролюючого органу за такий підрозділ за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

52.

Чи має право підприємство надати матеріальну допомогу на лікування працівнику і в якому розмірі? Чи буде в такому разі ПДФО?

А що на практиці?

Відповідно до пп. 170.7.1 ПКУ, для цілей оподаткування ПДФО благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову. Цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Підпунктом 170.7.4 ПКУ визначено, що до оподатковуваного доходу фізособи не включається цільова благодійна допомога, що надається резидентами — юридичними та фізичними особами (тобто це не обов'язково має бути винятково роботодавець) «у будь-якій сумі закладу охорони здоров'я, зокрема, для компенсації вартості платних послуг з лікування фізособи або члена її сім'ї першого ступеня споріднення, інваліда, дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків є інвалідом, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, що не перекриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат на косметичне лікування, водолікування та геліотерапію, які не пов'язані з хронічними захворюваннями, лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, лікування тютюнової чи алкогольної залежності тощо»; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Цей перелік основних лікарських засобів, щодо яких також здійснюється держрегулювання цін, затверджено постановою Кабміну від 25.03.2009 р. №333.

Невключення сум допомоги на лікування до складу оподатковуваного ПДФО доходу фізособи (у разі коли її надає роботодавець або благодійна організація) закріплено також підпунктом 165.1.19 ПКУ, яким визначено, що кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування фізособи за рахунок коштів благодійної організації або її роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов'язковий профілактичний огляд, вакцинацію працівника, тощо за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відповідно, якщо виконано вищезазначені умови, незалежно від розміру така цільова допомога на лікування не оподатковуватиметься ПДФО.

53.

У якому розмірі сума матеріальної допомоги не оподатковується ПДФО? Чи виникає база для ЄСВ?

А що на практиці?

Слід зазначити, якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників (наприклад, допомога на оздоровлення), при цьому її виплати передбачені положеннями про оплату праці найманих працівників (колективним договором, галузевою угодою тощо), прийнятими згідно з нормами трудового законодавства, то така матеріальна допомога з метою оподаткування прирівнюється до заробітної плати і вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку й оподатковується за ставками, встановленими п.167.1 ПКУ (з урахуванням п. 164.6 Кодексу).

Якщо працедавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу за їх заявами у зв'язку з особистими обставинами, яка носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, то її оподаткування регулюється п. 170.7 ПКУ.

Надання нецільової благодійної допомоги передбачено пп. 170.7.3 ПКУ. У цьому разі із суми, отриманої фізособою протягом звітного податкового року сукупно у розмірі в межах граничного доходу для застосування ПСП (в 2014 році — 1710,00 грн.), не утримуватиметься ПДФО. Сума перевищення оподатковуватиметься на загальних підставах згідно з п. 167.1 ПКУ.

Якщо матеріальна допомога разового характеру надається окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, а також поховання (такі виплати є в п. 14 розділу I Переліку №1170), то незалежно від суми, за умови подання заяви, така виплата не буде базою для нарахування ЄСВ.

Зміст

Головні новини

Головне за тиждень

Зараз коментують

Перевір свого контрагента:

Які виплати оподатковуються ПДФО?

Як оподатковується заробітна плата?

Як оподатковується заробітна плата іноземця?

На яку дату застосовується курс НБУ для виплати заробітної плати іноземцю — на дату нарахування чи виплати?

Якщо працівнику в рахунок заробітної плати надається подарунок, чи слід застосовувати коефіцієнт?

До якого розміру доходу може застосовуватись ПСП?

До яких видів доходу застосовується ПСП?

Чи має право на ПСП підприємець, який є найманою особою та отримує заробітну плату?

Чи застосовується ПСП в місяці звільнення? Якщо так, то як правильно її застосувати: до загальної суми (з урахуванням компенсації) чи тільки до заробітної плати?

Який розмір ПСП у 2014 році?

Який порядок отримання ПСП?

З якого часу починає застосовуватися ПСП?

Які будуть наслідки порушення працівником порядку застосування ПСП?

Чи потрібно поновлювати заяву про застосування ПСП щороку?

Чи слід оподатковувати ПДФО виплачену працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати?

Як оподатковується ПДФО надання харчування працівникам?

Як обчислити ПДФО при виплаті авансу?

До якого бюджету перераховується ПДФО, нарахований працівникам структурного підрозділу (цеху)?

Чи має право підприємство надати матеріальну допомогу на лікування працівнику і в якому розмірі? Чи буде в такому разі ПДФО?

У якому розмірі сума матеріальної допомоги не оподатковується ПДФО? Чи виникає база для ЄСВ?