• Посилання скопійовано

Порядок нарахування єдиного соціального внеску

Порядок нарахування
 єдиного соціального внеску

14.

Який порядок взяття на облік платників єдиного внеску?

Офіційна думка

Відповідно до абз. 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464), облік осіб, зазначених у п. п. 1, 4, 5 частини 1 ст. 4 Закону №2464, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (Державна податкова служба України. — Прим. ред.1), за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

1 Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (п. 4 Постанови КМУ від 01.03.2014 р. №67 «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів»).

Пунктами 1, 4, 5 частини 1 ст. 4 Закону №2464 визначено перелік платників єдиного внеску, а саме:

— роботодавці;

— фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

— особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;

Взяття на облік осіб, зазначених в абз. 2, 3, 5 та 7 п. 1 частини 1 ст. 4 Закону №2464, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон №755), здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом №755, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей (абз. 4 частини 1 ст. 5 Закону №2464).

Згідно з п. 2 розділу II Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 №458, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1646/24178 (далі — Порядок), у день отримання відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом №755, орган доходів і зборів направляє відомості про юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб — підприємців до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків за інформацією, отриманою від органу доходів і зборів, відносить до класу професійного ризику виробництва юридичну особу (її відокремлений підрозділ) або фізичну особу — підприємця та не пізніше наступного робочого дня направляє органу доходів і зборів повідомлення про віднесення її до класу професійного ризику виробництва.

Відповідно до п. 3 розділу II Порядку відомості з реєстраційної картки, надані державним реєстратором, та інформація робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про віднесення юридичної особи (відокремленого підрозділу) або фізичної особи — підприємця до класу професійного ризику виробництва органом доходів і зборів вносяться до реєстру страхувальників.

Датою взяття на облік як платника єдиного внеску є дата внесення органом доходів і зборів запису щодо такого платника до реєстру страхувальників.

Пунктом 4 розділу II Порядку визначено, що дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку взаємного обміну інформацією передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ органу доходів і зборів, в якому такого платника взято на облік, класу професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом його економічної діяльності, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Органи доходів і зборів передають дані про взяття на облік платників єдиного внеску Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування в порядку взаємного обміну інформацією.

Бюджетні установи, підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариства УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працівників і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, а також підприємства та організації громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, подають до органу доходів і зборів документи про підтвердження зазначеного статусу. Документи, отримані від платника, долучаються до облікової справи такого платника (п. 7 розділу II Порядку).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб — підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам — підприємцям у порядку, встановленому Законом №755 (п. 5 розділу II Порядку).

Інформаційно-довідковий ресурс Міндоходів1 (категорія 301.02)

1 ДПСУ є правонаступником прав та обов’язків ліквідованого Міндоходів у відповідних сферах діяльності (п. 4 Постанови КМУ від 01.03.2014 р. №67 «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів».

15.

Хто є платником ЄСВ?

А що на практиці?

Відповідно до ст. 4 Закону про ЄСВ, платниками єдиного внеску, зокрема, є:

а) роботодавці — підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), а також фізичні особи — підприємці, які:

1) використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);

2) виплачують грошове забезпечення, допомогу з тимчасової непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;

б) працівники — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;

в) фізичні особи, які за цивільно-правовими договорами виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб чи у фізичних осіб — підприємців;

г) фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

База нарахування і розміри соціальних внесків передбачені ст. 7 і 8 Закону про ЄСВ.

16.

Який граничний дохід для нарахування ЄСВ?

Що каже Закон?

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску — максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок — сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Ст. 1 Закону про ЄСВ

А що на практиці?

Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової зарплати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією №5. ЄСВ нараховують у межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом, на яку нараховується ЄСВ.

Як передбачає ч.2 п. 4.3 Інструкції №455, при визначенні максимальної величини бази нарахування ЄСВ виплати враховуються у такій черговості:

1) спочатку сума нарахованої зарплати за видами виплат, що включають основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці;

2) потім — сума винагороди за цивільно-правовими договорами;

3) насамкінець — сума допомоги з ТВП, сума допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.

Пам'ятайте: розмір ЄСВ застосовується окремо для кожного виду виплат відповідної категорії платників (розмір ЄСВ щодо кожного виду виплат див. у відповідях на наступні запитання). А застосування максимальної величини при нарахуванні єдиного внеску на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, оплати щорічної відпустки, період яких більше одного місяця, здійснюється окремо за кожний місяць.

Треба врахувати умови ч. 3 п. 4.3 Інструкції №455: якщо нарахування зарплати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, такі виплати включаються до зарплати того місяця, в якому були здійснені нарахування (а не за який були здійснені нарахування!).

17.

Який розмір ЄСВ застосовують роботодавці при нарахуванні заробітної плати найманим працівникам?

А що на практиці?

Роботодавці нараховують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми нарахованої заробітної плати (доходу) найманим працівникам відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням видів їх економічної діяльності, у розмірах від 36,76 до 49,70% та утримують із зазначених сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3,6% (при нарахуванні допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю найманим працівникам передбачено інші розміри нарахування та утримання ЄСВ. Виняток також передбачено для підприємств, де працюють інваліди).

18.

Як нараховується ЄСВ, якщо виплата доходу здійснюється у натуральній формі?

Офіційна думка

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є підприємства, установи й організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно-правовими договорами, зокрема філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Базою для нарахування єдиного внеску для зазначених платників відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону є сума нарахованої заробітної плати по видах виплат, які включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, зокрема в натуральній формі, які визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», і сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з підпунктом 2.3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за №114/8713, разові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних і пам'ятних дат, як у грошовій, так і в натуральній формі), відносяться до заробітної плати як інші заохочувальні і компенсаційні виплати і, отже, є базою для нарахування й утримання єдиного внеску.

Згідно з частиною першої статті 9 Закону єдиний внесок обчислюється виключно в національній валюті, зокрема з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Застосування підвищувального коефіцієнта Законом не передбачено.

Лист ПФУ від 19.08.2013 р. №21800/03-20

19.

Який розмір ЄСВ застосовують роботодавці при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності найманим працівникам?

А що на практиці?

Роботодавці (страхувальники) — юридичні особи та фізособи — підприємці нараховують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця у розмірі 33,2% (крім підприємств суднобудівної промисловості, які на період до 1 січня 2023 року звільняються від сплати), та утримують із зазначених сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2%.

20.

Який розмір ЄСВ застосовують роботодавці при нарахуванні заробітної плати працюючим інвалідам?

Офіційна думка

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема фізичні особи — підприємці, що використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовим договором.

Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону єдиний внесок для роботодавців встановлюється у відсотках до суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесені платники єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Частиною тринадцятою статті 8 Закону визначено, що єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, у яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної Законом бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

З урахуванням зазначеного єдиний внесок у розмірі 8,41 відсотка встановлений тільки для підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб, де працюють інваліди. На фізичних осіб — підприємців, що використовують працю інвалідів, ця пільга не поширюється.

Враховуючи вищезгадане, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності на фонд оплати праці найманих працівників, що є інвалідами, зобов'язані нараховувати єдиний внесок у розмірі, який визначається залежно від класу професійного ризику виробництва. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Лист Міндоходів від 09.10.2013 р. №12905/6/99-99-17-03-01-16

А що на практиці?

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ, роботодавці — підприємства, установи та організації (за винятком підприємців) нараховують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми нарахованої працюючим інвалідам заробітної плати у розмірі 8,41% та утримують із зазначених сум єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3,6%.

21.

Чи звільняється від сплати ЄСВ працюючий на підприємстві пенсіонер за віком?

Офіційна думка

Сплата єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування (далі — ЄВ) регулюється Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).

Згідно з п. 2 частини 1 ст. 4 Закону №2464 працівники, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних особах, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є платниками ЄВ.

Платники ЄВ зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати ЄВ (п. 1 частини 2 ст. 6 Закону №2464).

Звільнення від сплати ЄВ для працюючих на підприємстві пенсіонерів законодавством не передбачено.

Інформаційно-довідковий ресурс Міндоходів (категорія 301.04.01)

22.

Який розмір ЄСВ застосовують СГ при нарахуванні фізособі доходу (винагороди) за цивільно-правовим договором?

А що на практиці?

Базою нарахування єдиного соціального внеску є винагорода за цивільно-правовим договором (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Сума ЄСВ, що підлягає сплаті, складається з двох частин:

— 2,6% суми винагороди за договором (ч. 8 ст. 8 Закону про ЄСВ), при цьому нарахування єдиного внеску здійснюється за рахунок сум, на які єдиний внесок нараховано (ч. 6 ст. 7 Закону про ЄСВ);

— 34,7% суми винагороди (ч. 4 п. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ), сплачується працедавцем (підприємцем) за власний рахунок.

Нагадаємо, ЄСВ нараховується в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (ч. 3 ст. 7 Закону про ЄСВ). Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

23.

Який термін сплати ЄСВ?

А що на практиці?

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Порядок сплати ЄСВ передбачено у ст. 9 Закону про ЄСВ: роботодавці зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Роботодавці під час кожної виплати зарплати (доходу), на суми якої (якого) нараховується ЄСВ, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплатити нарахований на ці виплати ЄСВ у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Днем сплати ЄСВ відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону про ЄСВ вважається:

— у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки контролюючого органу — день списання банком або органами Державної казначейської служби України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок контролюючого органу;

— у разі сплати єдиного внеску готівкою — день прийняття до виконання банком або іншою установою — членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

— у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті — день надходження коштів на відповідні рахунки контролюючого органу, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

24.

У яких випадках слід отримати Довідку про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску?

Що каже Закон?

Банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Якщо в розрахункових документах або документах на переказ готівки сума єдиного внеску менша, ніж 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки та/або платіжні доручення, та/або інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати разом з оригіналом довідки-розрахунку, погодженим з органом доходів і зборів за місцем взяття на облік платника єдиного внеску.

П. 2 Порядку №453

А що на практиці?

Пунктом 5 Порядку №453 передбачено, що за рішенням керівника органу доходів і зборів довідка про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску за формою згідно з додатком 2 до Порядку №453 надається:

1) платникам, які звертаються за погодженням довідки-розрахунку, у якій сума перерахування єдиного внеску менша ніж 1/3 суми коштів на виплату заробітної плати, зазначеної в грошовому чеку та/або платіжному дорученні, та/або іншому розрахунковому документі, у зв'язку із застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску;

2) платникам, які протягом попереднього року не допустили порушень законодавства про нарахування та сплату єдиного внеску.

Важливо: строк дії довідки, що надається платнику єдиного внеску для пред'явлення банку, не повинен перевищувати одного року.

25.

Чи сплачується ЄСВ, якщо рахунки платника заблоковано (арештовано)?

Офіційна думка

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі — Закон №2464) у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — ЄВ) до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку ЄВ, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 ст. 9 Закону №2464 визначено, що ЄВ підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати ЄВ зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати ЄВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Інформаційно-довідковий ресурс Міндоходів (категорія 301.04)

26.

Чи слід утримувати ЄСВ із суми нарахованої орендної плати?

А що на практиці?

Що стосується питання нарахування ЄСВ, то слід зазначити, що базою для нарахування єдиного внеску відповідно до ст. 7 Закону про ЄСВ, дійсно, є сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Але виходячи з норм ЦКУ, зокрема ст. 759, оренда не є послугою, відповідно ЄСВ за договором оренди не нараховується.

27.

Чи слід нараховувати ЄСВ на одноразові заохочення?

А що на практиці?

Одноразові заохочення працівників, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і в натуральній формі), входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат (пп. 2.3.2 Інструкції №5). Отже, такі одноразові заохочення є об'єктом для нарахування та утримання ЄСВ.

28.

Чи слід нараховувати ЄСВ при наданні працівникам путівок?

А що на практиці?

Вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів працедавця, належать до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат (за пп. 2.3.4 Інструкції №5). Таким чином, вартість зазначених путівок є об'єктом для нарахування та утримання ЄСВ.

Отже, виплати, які формують фонд оплати праці та зазначені у р. 2 Інструкції №5: зарплата, надбавки, доплати та премії, щорічні винагороди і за підсумками роботи за рік, суми індексації зарплати, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, оплата за час відпустки, простоїв, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним становищем тощо), є базою для нарахування єдиного внеску .

Як зазначено у ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ, перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується КМУ.

29.

На які доходи ЄСВ не нараховується?

А що на практиці?

Переліком №1170 затверджено види виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ. До цього переліку входять майже всі виплати із р. 3 Інструкції №5 (як такі, що не входять до фонду оплати праці). У Переліку №1170 Кабмін розподілив виплати за двома розділами:

— виплати, які надаються у грошовій формі;

— виплати, які надаються у натуральній або грошовій формі.

30.

Чи є базою нарахування ЄCВ заробітна плата фізичних осіб — нерезидентів, які працюють у представництвах іноземних держав, розташованих на території України?

Офіційна думка

Дія Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Платники ЄВ визначені у частині 1 ст. 4 Закону №2464.

Відповідно до пункту 1 та пункту 6 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками ЄCВ є дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України, громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), розташованих на території України.

Іноземні громадяни, які працюють в представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, не віднесені Законом №2464 до платників ЄCВ та не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Враховуючи зазначене, ЄCВ на заробітну плату фізичних осіб — нерезидентів представництвами іноземних держав, розташованих на території України, не нараховується та не утримується.

ГУ Міндоходів у м. Києві

31.

Як нараховується ЄСВ із винагороди за цивільно-правовими договорами?

Офіційна думка

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) базою для нарахування єдиного внеску для роботодавців, які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців).

Відповідно до частини другої статті 7 Закону для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

...Нарахування єдиного внеску на суми винагороди фізичній особі за виконання робіт за цивільно-правовим договором, строк виконання яких становить 3 місяці (березень, квітень, травень), здійснюється з урахуванням вищенаведеного, тобто шляхом ділення суми винагороди за цим договором (30000 грн.) на кількість місяців (3).

При цьому, слід зазначити, що максимальна величина для таких нарахувань визначається у розмірах, що діяли в місяці, за який ці суми нараховуються.

Лист ПФУ від 04.05.2012 р. №10341/03-20

А що на практиці?

Якщо з особою оформляється цивільно-правовий договір, фізособа отримує суму винагороди, встановлену договором (обмеження на суму такої винагороди не встановлено).

На суму винагороди, встановлену фізособі за виконання робіт за цивільно-правовим договором, підприємство нараховує ЄСВ у розмірі 34,7% та утримує 2,6%. Утримання єдиного внеску здійснюється за рахунок суми, з якої він утримується (ч. 6 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Сплатити ЄСВ потрібно не пізніше 20-го числа наступного місяця. Пам'ятайте: ЄСВ нараховується в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ, яка дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується ЄСВ (у 2014 році: 01.01.2014 р. - 30.06.2014 р. — 20 706,00 грн., 01.07.2014 р. - 30.09.2014 р. — 21 250,00 грн., 01.10.2014 р. - 31.12.2014 р. — 22 117,00 грн.).

32.

Який порядок визначення суми ЄСВ для підприємця на загальній системі оподаткування?

А що на практиці?

На відміну від спрощеної системи оподаткування, де від сплати ЄСВ звільняються підприємці — пенсіонери за віком або підприємці-інваліди (особи, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу), підприємець-пенсіонер (або інвалід) на загальній системі під таке звільнення не підпадає. Отже, сплачувати ЄСВ повинні всі підприємці на загальній системі оподаткування. Для підприємців на загальній системі (якщо не розглядати ставки за добровільним додатковим страхуванням, передбаченим ст. 8 Закону про ЄСВ) ставка становить 34,7% від бази нарахування ЄСВ.

База нарахування та сума єдиного внеску залежать від розміру доходу підприємця, отриманого від підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сплачена сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано підприємницький дохід1 (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

1 Сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).

Базою для нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний дохід підприємця (п. 177.2 ПКУ). Визначається такий дохід як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) та документально підтвердженими витратами, пов'язаними з госпдіяльністю підприємця. Але важливо зазначити, що сума чистого доходу для оподаткування ПДФО визначається за результатами року. Це прямо випливає з п. 177.5 ПКУ: звітним періодом для підприємців на загальній системі є календарний рік. То як же поєднати інформацію про оподатковуваний підприємницький дохід за рік із необхідністю сплати мінімально встановленої місячної суми ЄСВ?

Отже, від суми чистого доходу залежить і сума ЄСВ, яку мають сплатити підприємці на загальній системі оподаткування за наслідками року, щоправда, з мінімальним гарантованим місячним обмеженням. Остаточний розрахунок з ЄСВ між підприємцем та бюджетом відбувається за наслідками року — але тільки за ті місяці, в яких підприємець отримав дохід. I якщо чистий оподатковуваний дохід, отриманий підприємцем певного місяця, був нижчим за розмір мінімальної зарплати, встановлений для такого місяця, то підприємець однаково має сплатити за такий місяць ЄСВ — у сумі, не меншій ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно, якщо підприємець на загальній системі у поточному році не отримав чистого оподатковуваного доходу від підприємницької діяльності або не здійснював підприємницької діяльності, бази для сплати ЄСВ немає.

Якщо діяльність протягом року провадилася, але не щомісяця, визначити річну суму ЄСВ потрібно виходячи зі суми чистого оподатковуваного доходу підприємця за наслідками року. При цьому слід обчислити суми чистого оподатковуваного доходу за кожен місяць такого року окремо (виходячи за даними Книги доходів і витрат). Звичайно, загальною сумою чистого оподатковуваного доходу підприємця буде сума таких доходів за всі місяці звітного року.

Тим часом у ст. 7 Закону про ЄСВ, яка визначає базу нарахування ЄСВ, сказано, що внесок нараховується у межах максимальної величини бази нарахування, встановленої у цьому законі. Це максимальна сума доходу, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Максимальна величина бази нарахування — це місячний показник.

33.

Який порядок визначення суми ЄСВ для підприємця на спрощеній системі оподаткування?

А що на практиці?

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, підприємець на спрощеній системі оподаткування є платником ЄСВ. Отже, такий підприємець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ. Виняток становлять «спрощенці» — пенсіонери за віком та інваліди, у разі якщо вони отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ лише за умови їхньої добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ). Нагадаємо, що умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону №10581, тож платники ЄП, які отримують пенсію за вислугу років, зокрема відповідно до Закону №22622, не звільняються від сплати ЄСВ.

1 Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

2 Закон України від 09.04.92 р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Ставку ЄСВ для підприємців на ЄП, який вони сплачують самі за себе, встановлено у розмірі 34,7% до бази нарахування (ч. 11 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Нарахування ЄСВ підприємцем на спрощеній системі оподаткування, на відміну від підприємців на загальній системі оподаткування, де базою є сума доходу, яка оподатковується ПДФО, здійснюється на суми, які платник ЄП визначає самостійно (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). Але потрібно пам'ятати про обмеження, встановлені Законом про ЄСВ:

— сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується дохід, та підлягає сплаті щомісяця);

— сума бази нарахування ЄСВ не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ (максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок).

Наведені граничні показники мінімальної суми ЄСВ та максимальної бази для ЄСВ є місячними. Крім того, Законом про ЄСВ не передбачено звільнення підприємців — платників ЄП від сплати ЄСВ, у разі якщо у будь-якому місяці вони не отримували доходів. Отже, «спрощенці» сплачують ЄСВ за періоди, в яких вони були платниками ЄП, незалежно від того, чи провадили вони фактично у цей період підприємницьку діяльність.

ЄСВ сплачується підприємцями — платниками ЄП за календарний квартал, до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). За бажанням «спрощенці» можуть сплачувати ЄСВ у мінімальному граничному розмірі помісячно, до 20-го числа кожного місяця поточного кварталу. Авансові суми згодом враховуються під час остаточного розрахунку, який здійснюється за календарний квартал.

До змісту номеру