Імпорт — оподаткування та облік
Який курс НБУ застосовувати при обчисленні витрат, що формують собівартість реалізованого імпортованого товару?
Що каже Закон?
Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати — за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.
Пп. 153.1.2 ПКУ
Як формуються витрати імпортера у разі придбання товару з післяплатою?
А що на практиці?
У разі придбання товару з післяплатою звернімося до пп. 153.1.2 ПКУ. Цей підпункт містить норму, де зазначено, що операції в іноземній валюті під час їх первісного визнання відображаються в обліку із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції. Тобто на дату здійснення операції з придбання імпортованого товару, за який ще не сплачено, використовується курс НБУ на дату МД, тобто на дату, коли ми визнали запаси у бухобліку. Але до витрат собівартість цих запасів потрапить за датою, коли визнається дохід від їх реалізації за п. 138.4 ПКУ.
Чи виникають курсові різниці у разі придбання товару з післяплатою?
Що каже Закон?
Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Пп. 153.1.3 ПКУ
Як формуються витрати імпортера у разі передоплати за товар?
А що на практиці?
У разі передоплати товару витрати визнаються за курсом, що діяв на дату здійснення оплати. Фактично маємо аналогію з абзацом 1 п. 6 П(С)БО 21, а саме: «Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу».
Якщо передоплата відбувається частинами, то звернімося знову до п. 6 П(С)БО 21: «...У разі здійснення авансових платежів в іноземній валюті постачальникові частинами та одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів виходячи з послідовності здійснення авансових платежів...». Якщо підприємство імпортує товар, який оплачувало поетапно з різними курсами НБУ, то у бухобліку треба відобразити придбання частинами з урахуванням тих курсів, які діяли під час сплати авансів. Таким чином сформованими витратами користуватимемося і в податковому обліку, але за датою визнання доходів від реалізації таких товарів. Відповідно до п. 137.4 ПКУ, для визнання доходів діє принцип нарахування.
У якому звітному періоді виникає право на податковий кредит з ПДВ у покупця при здійсненні передоплати за імпортний товар?
А що на практиці?
У платників ПДВ — імпортерів виникає хибна думка, що у періоді здійснення передоплати за ЗЕД-операцією є право на податковий кредит з ПДВ. Тоді постає запитання: оскільки за імпортною операцією сплачено аванс, то на підставі якого документа є право на ПК?
Відповідно до п. 198.2 ПКУ, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до складу ПК є дата сплати ПЗ з ПДВ за нормою п. 187.8 ПКУ. А датою виникнення ПЗ з ПДВ, за п. 187.8 ПКУ, є дата подання митної декларації для митного оформлення. Тому попередня (авансова) оплата вартості товарів, що імпортуються, не приводить до нарахування ПЗ з ПДВ та відповідно не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту такого імпортера, що підтверджує п. 187.11 ПКУ. У ЗЕД-операціях облік розрахунків з продавцем імпортного товару ведеться окремо від обліку сум ПДВ, облік яких ведеться залежно від операцій з руху товару. Якщо, приміром, аванс постачальникові було перераховано 31-го числа, а митне оформлення товару та сплата ПДВ на митниці відбулись 1-го числа наступного місяця, то саме у цьому місяці виникають ПЗ з ПДВ. Документ, який дає право на ПК при операціях імпорту товарів, — це митна декларація, яка підтверджує сплату ПДВ на митниці (графа 47 МД).
Отже, при здійсненні передоплати за імпортною операцією товарів у покупця немає митної декларації. А операції з ввезення товарів на митну територію України відображаються у Реєстрі ПН на підставі саме цього документа.
Зауважимо, що сплачені на митниці суми ПДВ не відображаються у розділі I Реєстру ПН та декларації з ПДВ. Тобто за наявності МД платник ПДВ відображає сплачені митним органам суми ПДВ у Реєстрі ПН1 тільки у розділі II. На підставі даних з Реєстру складається декларація з ПДВ2, у якій сума податку, що дає право на ПК, відображається у рядку 12.1.
1 Форму реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядок його ведення затверджено наказом Міндоходів від 25.11.2013 р. №708.
2 Форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міндоходів від 13.11.2013 р. №678.