Купівля та продаж валюти

Купівля та продаж валюти

Чи можлива купівля, обмін іноземної валюти банком, який клієнт обрав як обслуговуючий банк за зовнішньоекономічним договором, якщо реєстр митних декларацій надійшов до іншого банку?

Офіційна думка

Вимоги пункту 1 глави 1 розділу II Положення №281, а також пункту 3 глави 1 розділу II Положення №281 щодо проведення розрахунків з нерезидентом за зовнішньоекономічним договором через одного суб'єкта ринку передбачають, що реєстри митних декларацій надходитимуть саме до того суб'єкта ринку, який здійснює купівлю, обмін іноземної валюти за цим договором. Таким чином, клієнт має зазначати у митній декларації реквізити саме того уповноваженого банку, через який здійснюватиметься купівля, обмін іноземної валюти для розрахунків за відповідним зовнішньоекономічним договором.

Разом з тим суб'єкт ринку (до якого переведений на обслуговування зовнішньоекономічний договір) на підставі пункту 3 глави 1 розділу II Положення №281 має право для купівлі, обміну іноземної валюти використати письмове повідомлення іншого банку з інформацією про дані реєстру митних декларацій, який одержав цей банк за відповідним зовнішньоекономічним договором резидента.

Лист НБУ від 25.09.2012 р. №29-113/9544

Чи можливе проведення резидентом розрахунків шляхом купівлі (обміну) та перерахування купленої іноземної валюти через один уповноважений банк, а власної іноземної валюти — через інший?

Офіційна думка

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Положення №281 клієнти-резиденти мають право здійснювати операції з купівлі (обміну) та перерахування купленої (обміняної) іноземної валюти через одного суб'єкта ринку за кожним зовнішньоекономічним договором. В той же час, зазначена норма не забороняє клієнту-резиденту перераховувати власні кошти в іноземній валюті з поточного рахунку, що відкритий в іншому уповноваженому банку (який не здійснює купівлю, обмін іноземної валюти) з метою виконання зобов'язань за цим зовнішньоекономічним договором.

Лист НБУ від 25.09.2012 р. №29-113/9544

Як у бухобліку відображати купівлю валюти?

А що на практиці?

Згідно з п. 5 П(С)БО 21: «Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат)». Відповідно, придбавши іноземну валюту на поточний валютний рахунок, в обліку її слід відображати за курсом НБУ на дату зарахування на рахунок.

Для відображення операцій купівлі іноземної валюти у бухобліку використовується субрахунок 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» в кореспонденції із субрахунком 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Отриману інвалюту відповідно відображають за Д-т 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» К-т 333.

У разі придбання на міжбанку валюти за курсом нижчим, ніж курс НБУ на цей день (фактично витратили менше гривень на придбання валюти, ніж маємо гривневого еквівалента на валютному рахунку від придбаної валюти), різниця між курсом МВБ та НБУ (від'ємна різниця, адже курс НБУ вищий), помножена на кількість придбаної валюти, буде відображатися на субрахунку 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти» (проведення Д-т 333 К-т 711), отже отримано своєрідний дохід від операції придбання валюти. Якщо ж курс МВБ вищий, ніж курс НБУ, додатну різницю між курсами, перемножену на кількість валюти, відображаємо на субрахунку 942 «Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти», адже фактично понесли втрати — витратили гривень більше, ніж маємо гривневого еквіваленту придбаної валюти (проведення Д-т 942 К-т 333).

Нагадаємо: банк за свої послуги з купівлі валюти отримує від клієнта комісійну винагороду. Це зазначається у заяві про купівлю іноземної валюти. Причому така комісія може бути утримана лише у гривневому еквіваленті. Для платника податку сплата комісійної винагороди вважатиметься у бухобліку витратами звітного періоду в складі адміністративних витрат як витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти (див. п. 18 П(С)БО 16). У податковому обліку це будуть також адміністративні витрати відповідно до пп. «є» пп. 138.10.2 ПКУ, причому з урахуванням п. 138.5 ПКУ вони визнаються витратами того звітного періоду, в якому здійснені. Найчастіше винагороду банки утримують із суми коштів, перерахованих на купівлю інвалюти, відповідно здійснюється проведення Д-т 92 К-т 333.

Невикористану частину коштів, перерахованих для купівлі на міжбанківському валютному ринку інвалюти, банк повертає на поточний рахунок платника (Д-т 311 К-т 333).

Як у податковому обліку відображати купівлю валюти?

Офіційна думка

Якщо іноземну валюту придбано та продано або перераховано в оплату товарів (робіт, послуг), в погашення заборгованостей в іноземній валюті у звітних періодах після 01.07.2012 до дати звітного балансу (протягом одного кварталу), то до складу доходів або витрат платника податку включається позитивна чи від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом іноземної валюти, визначеної за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату такого придбання.

Узагальнююча податкова консультація,
затверджена наказом ДПСУ від 05.07.2012 р. №574

А що на практиці?

За нормами розділу III ПКУ операція купівлі валюти відображається у податковому обліку платника. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті в податковому обліку здійснюється за нормами п. 153.1 ПКУ. Відповідно до абз. 2 пп. 153.1.4 ПКУ: «У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти». Балансова вартість іноземної валюти — це вартість інвалюти, визначена за офіційним курсом нацвалюти до інвалюти на дату звітного балансу або на дату здійснення операції, залежно від того, яка дата настала пізніше. Датою звітного балансу буде кінець звітного періоду (кварталу), що передує тому, в якому цю операцію здійснено. Тож балансову вартість інвалюти при її придбанні слід визначати за курсом НБУ на дату такого придбання.

Від операції з купівлі інвалюти платник може отримати:

— дохід, якщо курс НБУ більший від міжбанківського;

— витрати, якщо курс міжбанку вищий від курсу НБУ.

Приклад 3. ПП «Хайтек» подало заявку до уповноваженого банку на купівлю 2000 доларів США для виконання умов контракту на поставку товару на умовах передоплати. За попереднім розрахунком було перераховано з поточного рахунка 16500,00 грн. на купівлю валюти. Комісія банку становить 160,00 грн., які були включені до попереднього розрахунку. Курс НБУ на дату зарахування на поточний валютний рахунок — 7,85 грн./дол. Валюта придбана на МВБ за курсом: варіант I — 8,15 грн./дол.; варіант II — 7,75 грн./дол. (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Операція купівлі валюти у податковому та бухгалтерському обліку

Як проводитиметься оподаткування операцій з продажу іноземної валюти?

А що на практиці?

Розглянемо тільки операції добровільного продажу валюти на підставі заяви клієнта про продаж (обов'язковий продаж іноземної валюти, тимчасово запроваджений Постановою НБУ від 14.11.2013 №453, не розглядається). У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти до складу доходів або витрат в податковому обліку платника податку за нормою пп. 153.1.4 ПКУ включається додатна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, визначеною за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату здійснення такої операції (аналогічна позиція викладена в УПК №574). Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей пп. 153.1.4 ПКУ означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату звітного балансу або на дату здійснення операції, залежно від того, яка дата настала пізніше.

Датою звітного балансу буде кінець звітного періоду (кварталу), що передує тому, в якому цю операцію здійснено. Тож балансову вартість інвалюти при її продажу слід визначати за курсом НБУ на дату такого продажу.

Отже, від операції продажу інвалюти платник може отримати:

— дохід, якщо курс НБУ менший від міжбанківського;

— витрати, якщо курс міжбанку менший від курсу НБУ.

Для відображення операцій продажу іноземної валюти у бухобліку використовується субрахунок 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті». Тобто фактичною датою здійснення операції продажу (дата у правому нижньому куті заяви про продаж іноземної валюти) валюта має бути списана з поточного валютного рахунка (субрахунка 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та/або 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті») у дебет субрахунка 334.

На субрахунку 711 узагальнюється інформація про доходи від купівлі-продажу іноземної валюти, зокрема додатна різниця між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю. А на субрахунку 942 — інформація про витрати на купівлю-продаж іноземної валюти, зокрема від'ємна різниця між ціною купівлі-продажу іноземної валюти та її балансовою вартістю.

Визначення балансової вартості валюти наводиться у п. 4 П(С)БО 15. Зверніть увагу, що сума балансової вартості валюти не визнається ні доходами (п. 6 П(С)БО 15), ні витратами (п. 9 П(С)БО 16). Які величини ми маємо порівнювати, щоб порахувати додатну чи від'ємну різницю при здійсненні операцій продажу іноземної валюти у бухобліку? Однією величиною є ціна продажу валюти. Іншою — балансова вартість валюти. Ціна продажу валюти визначатиметься з урахуванням курсу МВБ, а балансова вартість валюти при операції продажу валюти обчислюється з урахуванням курсу НБУ на дату здійснення господарської операції. Дата продажу інвалюти фіксується у примірнику заяви на продаж, яку банк повертає клієнту. Адже саме там буде зазначено дату виконання операції.

Яким чином відображаються операції з придбання однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту?

Офіційна думка

Операції з придбання однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту розглядаються як дві одночасно здійснені операції: продаж та придбання відповідної іноземної валюти, порядок оподаткування яких передбачено пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Кодексу.

УПК, затверджена наказом ДПСУ від 05.07. 2012 р. №574

Як у податковій декларації з податку на прибуток відображається позитивне чи від'ємне значення операцій з продажу або придбання іноземної валюти?

Офіційна думка

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємства (далі — Декларація) позитивне значення операцій з продажу або придбання іноземної валюти відображається у рядку 03.19 додатка ІД до рядка 03 Декларації та переноситься у складі підсумкової суми цього додатка до рядка 03 Декларації, від'ємне значення операцій з продажу або придбання іноземної валюти — у рядку 06.4.12 додатка ІВ до рядка 06.4 Декларації та переноситься у складі підсумкової суми цього додатка до рядка 06.4 Декларації.

Інформаційно-довідковий департамент Міндоходів

У якому рядку додатка ІВ відображається від'ємна різниця між курсом МВБ та курсом НБУ від здійснення операцій з продажу або придбання іноземної валюти?

А що на практиці?

На нашу думку, витрати від здійснення операцій з продажу або придбання іноземної валюти — від'ємну різницю між курсом МВБ та курсом НБУ — коректніше відображати у рядку 06.4.43. Адже як видно із назви рядка 06.4.12, у ньому відображається саме від'ємне значення курсових різниць. Курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. А валютний курс — це установлений Нацбанком курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни (п. 4 П(С)БО 21). Отже, до визначення суми курсових різниць враховується курс НБУ при різних датах. Відповідно, комерційний курс МВБ, на підставі якого у платника можуть з'явитися витрати, не має відношення до терміна «курсові різниці». Однак якщо платник відобразить такі витрати у рядку 06.4.12, не можна стверджувати, що це фатальна помилка. А от витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти, відображаються у рядку 06.4.43 додатка ІВ.