Визначення понять
Специфічною рисою організації будівництва є створення, переміщення, ремонт і ліквідація тимчасових допоміжних об’єктів (підсобних приміщень, складів, майстерень, настилів, містків, драбин тощо).
До тимчасових будівель і споруд належать виробничі, складські, допоміжні, побутові і громадські будівлі та споруди, необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт (БМР) і обслуговування робітників будівництва. Такі об’єкти спеціально будуються (створюються) на період будівництва. Після завершення будівельно-монтажних робіт тимчасові об’єкти підлягають або списанню з обліку як інвентарний об’єкт (що супроводжується його ліквідацією з виконанням робіт з демонтажу, розбирання та подальшим оприбуткуванням цінностей, що можуть бути використані на підприємстві), або переміщенню до нового будівельного майданчика для використання за призначенням.
Титул у будівництві — це стисла характеристика будови (об’єкта), яка містить розкриття основних її показників: назву, джерела фінансування, технічні показники тощо; як правило, зазначається на одному аркуші. Титули будов входять до так званих титульних списків — поіменних переліків об’єктів, що будуються (реконструюються).
Титулодержатель (забудовник) — юридична особа, яка освоює капітальні вкладення, виділені на будівництво, здійснює його підрядним або господарським способом; найменування організації титулодержателя передбачено у титулі будови. Перелік титульних тимчасових об’єктів передбачено у титулі будови. До нетитульних належать об’єкти, не передбачені у титулі будови.
Тимчасові споруди, про які йдеться у запитанні, належать до нетитульних, вони включені до актів виконаних робіт підрядника, і витрати на їх створення фінансуються замовником.
Бухгалтерський облік
Бухгалтерський облік нетитульних споруд є актуальнішим для підрядних організацій, якщо забудовник (замовник) будівництва отримує готовий об’єкт певної вартості і не вимагає отримання у власність тимчасових нетитульних споруд, що використовувалися у процесі будівництва. Крім того, такі споруди тому і називаються тимчасовими, що можуть бути використані або повністю зношені у процесі будівництва.
Щодо обліку витрат, пов’язаних з експлуатацією тимчасових (нетитульних) споруд, то витрати зі спорудження, складання, розбирання, амортизації, поточного ремонту і переміщення нетитульних тимчасових будівель та споруд враховуються у загальновиробничих витратах. Витрати на створення тимчасових (нетитульних) споруд підрядником у процесі виконання робіт за будівельним контрактом, зокрема приоб’єктних контор і комор виконробів, складських приміщень, навісів тощо, відображають відповідно до НП(С)БО 18 «Будівельні контракти».
Витрати, пов’язані зі спорудженням, ремонтом, розбиранням тимчасових нетитульних споруд, призначених для конкретного об’єкта будівництва (приоб’єктні контори і комори виконробів і майстрів; санітарно-побутові приміщення; складські приміщення, навіси тощо); тимчасові розводки від магістральної і розвідної мережі електроенергії, води, пари, газу і повітря у межах робочої зони конкретного об’єкта будівництва; витрати, пов’язані з адаптацією будівель, що споруджуються чи є на будівельних майданчиках, замість будівництва нетитульних тимчасових будівель і споруд на конкретному об’єкті будівництва відносять до інших прямих витрат на будівництво (п. 3.3 підр. 3 розділу IV Методрекомендацій з формування собівартості БМР).
Витрати на спорудження та розбирання тимчасових (титульних і нетитульних) будівель і споруд обліковують у порядку, встановленому для обліку виконаних будівельно-монтажних робіт, і включають до собівартості будівельно-монтажних робіт за відповідними статтями калькуляції та елементами витрат.
Зазначені витрати обліковують на окремому субрахунку рахунку 23 «Виробництво» і вже з нього списують у дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації» для організацій, які застосовують 9-й клас рахунків, і в дебет рахунку 80 «Матеріальні витрати» (субрахунок 809 «Інші матеріальні витрати») для організацій, які застосовують 8-й клас рахунків.
Будівництво з матеріалів замовника
Але позаяк за умовами запитання тимчасові споруди будувалися за рахунок матеріалів замовника, то тут, на нашу думку, слід діяти за аналогією до операцій із давальницькою сировиною. Тобто:
— отримані від замовника матеріали відображаються виконавцем за балансом (вони йому не належать, а отже, не є його активами);
— після закінчення будівельних робіт (або на проміжних стадіях будівництва, якщо це передбачено договором) виконавець звітує про долю таких отриманих матеріалів — напрям їх використання та про стан тимчасових споруд на дату закінчення робіт за таким договором;
— якщо тимчасові споруди вже повністю зношені і немає економічної вигоди від їх передачі або розбирання, це зазначається у такому звіті. Тоді їх вартість (що складається з вартості матеріалів та витрат, пов’язаних із їх спорудженням та експлуатацією) увійде до загальної вартості будівництва, але у первинних документах слід окремо зазначити кількість і вартість таких використаних матеріалів замовника;
— якщо тимчасові споруди можна передати замовникові або розібрати та внаслідок цього отримати матеріали, які можна використовувати у господарській діяльності, долю таких тимчасових споруд має вирішити замовник. Зазвичай такі активи повертаються замовникові;
— якщо вони залишаться за рішенням замовника у виконавця, такі активи виконавцю слід буде оприбуткувати як безоплатно отримані (за справедливою вартістю та визнати дохід від їх отримання, за матеріалами — одразу, а за тимчасовими спорудами — відповідно до зазначених вище Методрекомендацій з формування собівартості БМР).
Нормативна база
- Методрекомендації з формування собівартості БМР — Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Мінрегіонбуду від 31.12.2010 №573.
- НП(С)БО 18 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 №205.