• Посилання скопійовано

Коментар до Закону України від 06.10.2022 р. №2654-IX

Е-резидентство для нерезидентів

Закон про е-резидентство набирає чинності 01.04.2023 р. Він дає іноземцям право без перетину кордону України провадити бізнес в Україні як ФОПи, укладати договори та сплачувати податки без обмеження видів госпдіяльності.

Позаяк Україна наполегливо рухається до членства в ЄС, одним із найважливіших завдань на цьому шляху є максимальне наближення законодавства України до законодавства ЄС.

І ось чергова новація від наших законотворців — електронне резиденство (е-резидентство).

Хто такий е-резидент?

Це ФОП-іноземець (3-тя група ЄП, 5%, без сплати ПДВ), який досягнув 18-річного віку, зареєстрований в інформаційній системі «Е‑резидент» на вебпорталі «Дія» або у мобільному застосунку «Дія», відомості про якого внесені до ЄДР.

Як сказано у пояснювальній записці до законопроєкту, ця концепція мала бути цікавою насамперед представникам ІТ-галузі. Для цього запроваджуються сприятливі умови для реєстрації зацікавленими іноземцями та особами без громадянства, які набули статусу е-резидента, себе як ФОП та ведення підприємницької діяльності без необхідності перебування в Україні. Е-резидент-підприємець відповідно до закону сплачує податки від своєї підприємницької діяльності в Україні. Це дозволить іноземцям та особам без громадянства, які набули статусу електронного резидента та зареєстрували себе підприємцями, здійснювати підприємницьку діяльність та сплачувати податки в Україні, не полишаючи країни проживання (перебування).

Звісно, перш ніж згадати про оподаткування доходів ФОПів із таким новим статусом, варто звернути увагу на уникнення подвійного оподаткування. Адже у визначенні «е-резидента» за пп. 14.1.56-6 ПКУ такий підприємець не набуває статусу податкового резидента України разом зі статусом ФОПа та е-резидента.

Якщо звернутися до конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, укладених Україною, то, як правило, вони містять прив’язку або до представництва у договірній державі, або до перебування у договірній державі понад 183 днів, що вказує на оподаткування отриманих доходів від комерційної діяльності чи залежних особистих послуг у цій договірній державі. Проте статус «е-резидент» прямо вказує на відсутність прив’язки до податкового резидента та до місця життєвих інтересів.

І позаяк особиста присутність на території України не обов’язкова для отримання статусу е-резидента, то питання уникнення подвійного оподаткування наразі відкрите і потребуватиме відповідних роз’яснень країни перебування майбутнього українського е-резидента. До цих питань ми повертатимемося ще не раз.

Організація діяльності е‑резидента

Іноземець має право набути статусу е-резидента після подання ним через інформаційну систему «Е-резидент» заяви про набуття статусу електронного резидента (е-резидента), його ідентифікації та надання кваліфікованих електронних довірчих послуг (ст. 70-1 ПКУ).

Відповідні зміни вносяться і до Закону про держреєстрацію.

Отже, спочатку заява. Електронний резидент для державної реєстрації як ФОП подає заяву в електронній формі з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія». По суті, іноземець заповнює заяву про державну реєстрацію ФОПа, проте зазначає в ній прохання про реєстрацію себе як е-резидента.

При цьому зареєстровані е-резиденти як ФОПи вважаються платниками ЄП із дня їх держреєстрації без (!) необхідності подання заяви про обрання спрощеної системи оподаткування (пп. 298.1.2 ПКУ).

Це у той час як українському громадянину, який подає реєстраційну заяву на реєстрацію ФОПа, щоб одразу стати «єдинником», треба вказати на бажання обрати спрощену систему оподаткування та/або платником ПДВ. З е‑резидентами, як бачимо, інакше. Тут варіанта вибору системи оподаткування немає.

Для реєстрації ФОПом такий іноземець використовує паспортний документ для виїзду за кордон. Заява підписується КЕП (про удосконалений електронний підпис (УЕП) у Законі про е-резидентство не йдеться).

При цьому ще одна відмінність від звичайних українських ФОПів — це включення іноземця до інформаційної системи «Е-резидент».

Порядок подання заяви та реєстрації визначається Мін’юстом та Мінцифри. Водночас порядок набуття та скасування статусу е-резидента, ідентифікації осіб, які мають намір набути статус е-резидента, та надання їм доступу до кваліфікованих електронних довірчих послуг визначається КМУ.

Далі — держреєстратор передає інформацію до відповідного податкового органу, який протягом двох робочих днів реєструє ФОПа платником ЄП (п. 299.1 ПКУ). При цьому подання іноземцем заяви на набуття статусу е-резидента прирівнюється до особистого подання до відповідного контролюючого органу облікової картки фізособи — платника податків та заяви для реєстрації в Державному реєстрі.

Питання лише в тому, який саме податковий орган обліковуватиме такого особливого «спрощенця» — це має визначити КМУ.

А ще листування з таким платником ЄП (п. 42.4 ПКУ) податкові органи здійснюватимуть виключно засобами електронного зв’язку в електронній формі, а податковою адресою (п. 45.1 ПКУ) буде e-mail, зазначений у реєстраційній заяві ФОПа. Відповідні зміни внесено до п. 65.1 ПКУ щодо взяття на облік е-резидентів.

Види господарської діяльності

Щодо видів господарської діяльності (КВЕД), то спочатку у проєкті передбачалося визначити чіткий перелік, чим мають право займатись е-резиденти:

видання комп’ютерних ігор (58.21 КВЕД);

видання іншого програмного забезпечення (58.29 КВЕД);

комп’ютерне програмування (62.01 КВЕД);

інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп’ютерних систем (62.09 КВЕД);

оброблення даних, розміщення інформації на вебвузлах і пов’язана з ними діяльність (63.11 КВЕД) тощо.

Проте у вже підписаному Законі жодних обмежень немає: вимоги пунктів 291.5 — 291.6 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку 3-ї групи — е-резидентів (п. 291.8 ПКУ).

Отже, обмеження за видами господарської діяльності, передбачені для звичайних «спрощенців», е-резидентів не стосуються.

Особливості господарської діяльності

Відповідні зміни для перебування е-резидентом на спрощеній системі оподаткування внесено й до пп. 3 п. 291.4 ПКУ, а саме: електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як ФОПи, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:

— не використовують працю найманих осіб — громадян або резидентів України;

— не отримують доходів із джерелом походження з України, крім пасивних доходів (процентів, нарахованих на залишок коштів на рахунку в банку, — пп. 13 п. 292.11 ПКУ);

— обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (Закон про е-резидентство набирає чинності з 01.04.2023 р., тож і розрахунок обсягу доходу здійснюватиметься вже на 2023 рік).

Оподаткування доходів та податкові агенти

Як ми вже наголосили, ставка ЄП для е-резидентів становить 5%. Проте у разі перевищення у податковому (звітному) періоді обсягу доходу, встановленого для 3-ї групи, ставка становитиме 15%. Е-резиденти не є платниками ЄСВ (за себе, як ФОПи-«спрощенці»).

Податковим (звітним) періодом для е-резидентів є календарний квартал (п. 294.1 ПКУ).

Проте строки сплати єдиного податку, визначені у п. 295.3 ПКУ (10 календарних днів після граничного строку подання квартальної звітності), для е-резидентів не застосовуються. Чому? Тому що у них будуть податкові агенти, які відповідатимуть за утримання і сплату податків.

Податковий агент для е-резидента

Для е-резидента податковим агентом є банк, в якому електронному резидентові (е-резидентові) відкрито поточний рахунок.

Причому обирати будь-який банк такий е-резидент не може, йому буде запропоновано перелік банків, з якими можна працювати в Україні, в інформаційній системі «Е-резидент».

Доходом платника єдиного податку для е-резидентів є обсяг коштів, зарахованих на рахунок такого платника податків у банку. Саме банк як податковий агент під час зарахування коштів на поточний рахунок такого платника зобов’язаний утримати податок зі суми зарахування за рахунок таких коштів та не пізніше наступних двох робочих днів перерахувати його до державного бюджету. У такому самому порядку сплачується й податок у разі перевищення обсягу доходів.

На податкового агента покладатиметься й обов’язок подання квартального податкового розрахунку сум надходжень платника 3-ї групи єдиного податку на рахунки у банках і сум утриманого з них податку за формою, встановленою Мінфіном, до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Податкова перевірка

Особливості ведення спрощеного обліку доходів та витрат (п. 296.1 ПКУ) до е-резидентів не застосовуються. Тож жодного документального обліку та контролю за госпопераціями!

Податкові органи навіть інформацію щодо операцій за рахунками е-резидентів, а саме відомості на визначену дату або за визначений період часу про операції зарахування коштів на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунку контрагента, отримуватимуть від банків, а не від самих е-резидентів.

Фактично йдеться про відсутність права податкових органів на проведення будь-яких видів податкових перевірок е-резидентів. Уся відповідальність за сплату податків покладається на податкових агентів (банки) (п. 126.1 ПКУ).

Фінмоніторинг

Фінансові операції е-резидентів як порогові підпадають під пильну увагу Держфінмоніторингу (ч.1 ст. 20 Закону про фінмоніторинг). Банки як суб’єкти первинного фінмоніторингу здійснюють належну перевірку е-резидентів (ідентифікацію та верифікацію) їх як нерезидентів (п. 1-1 ч. 9 ст. 11 Закону про фінмоніторинг).

Але як вирішуватиметься питання з реєстрацією іноземців е-резидентами, якщо вони не пройдуть перевірку банків, наразі невідомо. Нині можемо прочитати у Законі про е-резидентство, що реєстрація іноземців як е-резидентів здійснюватиметься одночасно з реєстрацією в ЄДР, інформаційній системі «Е-резидент» та відкриттям рахунку в банку, обраному з переліку на вебпорталі «Дія». Закон про е-резидентство відмови у такому разі щодо реєстрації е-резидентом не передбачає.

Господарські договори та первинні документи

Нагадаємо, що за приписами зміненого пп. 3 п. 291.4 ПКУ е-резиденти як ФОПи здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України. Водночас е-резиденти не є податковими резидентами України.

Жодних змін до ЦКУ чи ГКУ коментованим Законом про е-резидентство не вноситься.

Тому, укладаючи договори, слід враховувати та прописувати умови, беручи до уваги законодавство як України, так і країни-контрагента. Тобто йдеться про нормативне регулювання у т. ч. правил укладення договорів у сфері ЗЕД, норм Митного кодексу України, міжнародних договорів, правил Інкотермс, спеціальних вимог щодо ввезення/вивезення окремих видів товарів/продукції/сировини тощо.

Втрата статусу е-резидента

Підставами для скасування статусу е-резидента (п. 70-1.4 ПКУ) є:

а) за власним бажанням — подання іноземцем заяви про скасування статусу е-резидента (шляхом подання відповідної реєстраційної заяви через «Дію», ч. 4 ст. 18 Закону про держреєстрацію);

б) анулювання статусу е-резидента на підставі рішення Мінцифри, зокрема у разі отримання інформації про:

— смерть особи, визнання її безвісти відсутньою;

— обмеження цивільної дієздатності особи або визнання її недієздатною;

— якщо особа підпадає під ознаки, які не дозволяють їй реєструватись е-резидентом (п. 70‑1.2 ПКУ);

в) закінчення строку дії КЕП за умови, що е-резидент не продовжить його протягом одного місяця з дня завершення строку дії. Вочевидь у такому разі також має бути або рішення Мінцифри, або автоматичне внесення відомостей про таку втрату до інформаційної системи «Е-резидент» та до ЄДР. Проте наразі такого уточнення Закон про е-резидентство не містить. Можливо, про це буде прямо сказано у відповідному порядку реєстрації та ведення системи «Е-резидент», що визначається КМУ.

Іноземець втрачає статус е-резидента з дня, наступного за днем внесення запису про скасування статусу е-резидента до інформаційної системи «Е-резидент».

Отримуючи інформацію про втрату особою статусу е-резидента, контролюючий орган автоматично знімає з обліку таку особу.

Замість висновку

Очевидно, що цей Закон ще уточнюватимуть. Але навіть у поточній редакції він надає іноземцям не тільки право вести бізнес в Україні, не перетинаючи кордону нашої держави, а й створює досить комфортні податкові умови.

З 2023 року іноземці отримали можливість провадити бізнес фактично онлайн на території України, не маючи жодних проблем з обліком, сплатою податків та поданням звітності.

Лише щодо оподаткування таких доходів у країні резидентства може бути не все зрозуміло, як і щодо вирішення спорів між контрагентами, укладення договорів та інших питань, які так чи інакше супроводжуватимуть такий новий, але привабливий та специфічний спосіб ведення бізнесу.

Хоча варто додати, що е-резидентство вже активно використовується у багатьох країнах, наприклад, в Естонії, Португалії. У Дубаї цю програму очікують.

Як і в Україні, ця схема роботи не передбачає податкового резидентства, не надає права на постійне проживання у країні. Проте надає багато переваг, які передбачені й у коментованому Законі. Зокрема, йдеться про привабливу податкову політику без фізичної присутності у країні. Звісно, у більшості випадків певні особисті та комерційні податки (в окремих випадках схема роботи з е-резидентом дозволяє навіть відшкодовувати ПДВ у повному розмірі) за результатами підприємницької діяльності сплачуються у країні е-резидентства, вони захищені від подвійного оподаткування міжнародними угодами про уникнення подвійного оподаткування. Втім, в окремих державах дозволяється мати найманих працівників (цього досвіду Україна не перейняла). Фактично, йдеться про віддалене ведення бізнесу. 

Нормативна база

  • ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
  • Закон про е-резидентство — Закон України від 06.10.2022 р. №2654-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо особливостей оподаткування підприємницької діяльності електронних резидентів».
  • Закон про держреєстрацію — Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
  • Закон про фінмоніторинг — Закон України від 06.12.2019 р. №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Автор: Канарьова Наталія

До змісту номеру