До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 05.02.2018 р. №464/6/99-99-15-02-02-15/IПК
Транспортні витрати можуть бути закладені у вартості товарів (без виокремлення ціни), а можуть оплачуватися окремо, або ж узагалі продавець може взяти їх на себе. Саме умови поставки, визначені договором, дають інформацію про те, як обліковувати транспортні витрати.
Якщо транспортні послуги оплачуються покупцем, то вони акумулюються на рах. 28 і, по суті, формують первісну вартість товарів, запасів, що придбаваються (Д-т 28).
Для цього витрати на транспортування повинні відповідати трьом умовам, а саме:
— мають бути включеними до ціни товарів;
— мають бути документально підтверджені;
— піддаватись обчисленню.
У ситуації, коли хоча б одна умова не виконується, такі витрати не підлягають вилученню з митної вартості, бо в такому разі їх формально немає, вони «прошиті» у вартості товарів, що імпортуються.
У коментованій IПК податківці нагадують, що транспортні витрати можуть бути підтверджені такими документами:
— рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
— банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
— калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та митною територією України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Перелік не вичерпний — декларант (або уповноважена ним особа) за власним бажанням можуть подати будь-які інші додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Крім того, ці первинні документи мають бути проведені у бухобліку як одержувача, так і перевізника, експедитора під час проведення документальних перевірок. Безумовно, точка зору є логічною. Але від себе додамо, що окремий суб'єкт господарювання є відповідальним тільки за власний облік і жодним чином не може впливати на відображення окремих документів в обліку своїх бізнес-партнерів: невідображення в обліку хоча б одного з контрагентів первинного документа зовсім не робить усю угоду фіктивною.
Поліна ПАЛАМАРЧУК, «Дебет-Кредит»