Приватне підприємство на спрощеній системі (3 група + ПДВ) є власником техумов (ТУ) на виробництво продукції і планує ці ТУ передати у тимчасове платне користування іншому підприємству (або підприємцю). Чи вважатиметься така передача на платній основі видом діяльності і чи треба вносити цей вид діяльності до реєстраційних даних підприємства? Чи є ТУ об'єктом авторського права, якщо вони розроблені на основі держстандартів?
ТУ розробляє юридична особа самостійно
Що таке ТУ для підприємств-виробників — чи можуть вони самостійно їх розробляти, а згодом передавати у користування третім особам?
Загалом, технічні умови — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких можуть бути встановлені чи дотримані такі вимоги (п. 22 ст. 1 Закону про стандартизацію).
Нормативний документ — документ, що встановлює правила, настанови чи характеристики щодо діяльності або її результатів (п. 14 ст. 1 Закону про стандартизацію).
Щодо питання розроблення та використання юрособами приватного права у своїй госпдіяльності технічних умов, то відповідно до ст. 16 Закону про стандартизацію підприємства, установи та організації мають право у відповідних сферах діяльності та з урахуванням своїх господарських і професійних потреб організовувати та виконувати роботи зі стандартизації, зокрема:
— розробляти, приймати, перевіряти, переглядати та скасовувати, у т. ч. технічні умови і зміни до них, установлювати процедури їх розроблення, прийняття, перевірки, перегляду, скасування та застосування;
— застосовувати прийняті ними технічні умови;
— видавати і розповсюджувати прийняті ними технічні умови.
Технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, застосовуються на добровільній основі.
Право власності на технічні умови, прийняті підприємствами, установами та організаціями, належить відповідним підприємствам, установам та організаціям. З погляду законодавства у сфері захисту авторського права ми би говорили про ТУ як про службовий твір наукового характеру. Але про це згодом.
Доволі значна більшість продукції виробляється в Україні за технічними умовами, розробленими підприємствами самостійно. I це дає змогу підтримувати не лише конкурентоспроможність відповідної продукції, а й значно урізноманітнити як асортимент, так і технологію їх виробництва, що істотно впливає на ціну таких товарів.
Держава, зі свого боку, лише контролює відповідність розроблених ТУ вимогам чинного законодавства, технічним регламентам, іншим нормативно-правовим актам та національним стандартам щодо конкретних видів продукції та вносить їх до бази даних «Технічні умови України».
Це важливо!
ДП «Укрметртестстандарт» є утримувачем Головного фонду технічних умов України та електронної бази даних «Технічні умови України» — автоматизованої системи збирання, накопичення та опрацювання даних про ТУ, чинні в Україні, та продукцію, яка випускається за ними*.
* http://csm.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3585&Itemid=150&lang=uk.
По суті, позаяк самі ТУ розробляються для виробництва продукції, то доволі часто на практиці підприємства передають право використовувати такі ТУ разом або з торговельною маркою (знаком для товарів і послуг), або комерційним найменуванням тощо. Тобто йдеться про комплекс прав або частини комплексу прав з метою виготовлення та/або продажу певного виду товару та/або надання послуг на умовах, погоджених із правоволодільцем, які визначаються та передаються за договором комерційної концесії1 (ст. 1115 — 1129 ЦКУ).
Утім, не виключено й укладення інших договорів на використання ТУ як об'єкта права інтелектуальної власності та/або розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Але тут постає питання предмета таких договорів: чи можуть ТУ бути самостійним об'єктом інтелектуальної власності, які можна передавати для використання третім особам?
Зверніть увагу!
У ТУ, які є окремим документом, має бути повний комплекс вимог до продукції, її виготовлення, контролювання, приймання та постачання.
ТУ як об'єкт авторських прав
Загалом право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (ч. 1 ст. 418 ЦКУ).
Серед перелічених об'єктів права інтелектуальної власності у ст. 420 ЦКУ та у Законі про авторське право такого об'єкта, як технічні умови, прямо не названо.
Проте, позаяк відповідно до ст. 15 ГКУ ТУ використовуються та розробляються підприємствами для цілей їх госпдіяльності, то вилучити їх із об'єктів авторського права, що охороняються законом, також не можна.
Відповідно до п. 3.1 ДСТУ 1.3:20042, технічні умови (ТУ) — це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати продукція, процеси та послуги. ТУ встановлюють вимоги до продукції, призначеної до самостійного постачання (виконання, надавання) та регулюють відносини між виробником (постачальником) та споживачем (користувачем). ТУ можуть бути невід'ємною частиною комплекту конструкторської, технологічної або іншої технічної документації на продукцію або окремим документом.
1 Багато хто знає їх як договори франчайзингу.
2 http://metrology.com.ua/download/dstu-gost-gost-r/60-dstu/512-dstu-1-3-2004.
При цьому в п. 3.10 ДСТУ 1.3:2004 зазначено, що право власності на ТУ належить тим госпсуб'єктам, на кошти яких їх створено або яким це право передано в порядку, встановленому законодавством. За згодою власника ТУ дозволено використовувати іншим госпсуб'єктам.
Судова практика загалом виходить з того, що технічні умови є документом технічного характеру, що встановлює технічні вимоги, яким мають відповідати продукція, процеси та послуги, та, за наявності передбачених законодавством підстав, може бути визнаний об'єктом авторського права.
Судова практика
Правова позиція щодо можливості віднесення ТУ до об'єктів авторського права викладена в низці постанов ВГСУ, зокрема від 20.09.2016 р. у справі №910/29402/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/61478352), від 23.12.2014 р. у справі №910/26167(10/155-10-4437) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41997003), від 24.05.2011 р. у справі №9/318-10(2/48-09) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/16283155), від 23.09.2008 р. у справі №25/293-07 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/2111793) тощо.
При цьому, як зазначають суди, технічні умови не виключаються з правової охорони після їх затвердження у встановленому порядку, бо на них не поширюється норма, передбачена пунктом «в» ст. 10 Закону про авторське право, а саме: «не є об'єктом авторського права видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади».
I це більш ніж правильно. Авторське право на ТУ їх розробник набуває в силу їх створення та з моменту такого створення. I хоча через скасування реєстрації ТУ після перевірки на відповідність вимогам чинного законодавства вносяться до бази даних «ТУ України»1, автор ТУ за законом отримує всі немайнові та майнові права на них незалежно від виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.
1 http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&title=DovidkaSchodoTekhnichnikhUmovPidprimstv-tekhnichniUmoviNeRestruiutsia — державна реєстрація ТУ скасована.
Передбачена Законом про авторське право правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі (ч. 3 ст. 8 цього Закону).
До речі, з моменту внесення ТУ до бази даних «ТУ України» обсяг прав правоволодільця не змінюється, проте зі службового твору ТУ перетворюються на нормативний документ (п. 3.10 ДСТУ 1.3:2004), і це створює передумови для правоволодільця розпоряджатися такими ТУ на власний розсуд — користуватися ТУ з власною метою, продавати, передавати права використання третім особам у повному обсязі чи частково, а також перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання (фактично, всі майнові права, передбачені у ст. 440 ЦКУ).
Чому ми на цьому наголошуємо? Багато хто скаже, що для виникнення та здійснення авторського права не вимагається факту реєстрації твору (а ми вище зазначили, що визнаємо ТУ службовим твором наукового характеру), усі права на твір виникають з моменту його створення.
Водночас, виходячи з визначення терміна «Технічні умови», наведеного на початку статті, останній визначає технічні вимоги на продукцію, що виготовляється, й передати ТУ третім особам без проходження процедури їх перевірки та офіціалізації неможливо.
Стандарт, який регламентує порядок перевіряння та реєстрації технічних умов, — СОУ КЗПС 74.9-02568182-002:2014 «Головний фонд технічних умов України та база даних «Технічні умови України». Загальні вимоги» — технічні умови та зміни до них підлягають перевірці та вносяться до бази даних «ТУ України» лише за умови їх відповідності законодавству України, технічним регламентам, іншим нормативно-правовим актам та національним стандартам щодо конкретних видів продукції.
Тому, на нашу думку, без внесення ТУ до бази даних вони не можуть передаватись у користування за господарськими договорами третім особам як нормативний документ. Хоча не можна заперечити можливості розроблення ТУ як службового твору однією організацією та подання на перевірку та внесення до бази даних «ТУ України» іншою особою, яка придбала такі ТУ у власність.
ТУ і продукція, вироблена на основі ТУ
Загалом, слід врахувати, що не всі ТУ апріорі є об'єктами авторського права. Об'єктом ТУ може бути продукція, зокрема конкретні марки, моделі товарів. Типовими об'єктами ТУ серед товарів є: вироби, що випускаються дрібними серіями (предмети галантереї, вироби народних промислів); вироби змінного асортименту (сувеніри, що випускаються до певної події); вироби, що освоюються промисловістю; продукція, що випускається на основі нових рецептур та/або технологій; інше.
У будь-якому випадку, чи підпадає об'єкт, що виробляється на основі розроблених ТУ, під захист авторського права, вирішує сам автор відповідно до вимог чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності.
Договірні конструкції для розпорядження ТУ
Позаяк судові органи все-таки визнали захист ТУ як об'єкта авторського права, то госпсуб'єкти мають право укладати договори, пов'язані з використанням та розпорядженням об'єктами інтелектуальної власності.
Водночас, позаяк лише власник (правоволоділець) вирішує, яким способом розпоряджатися розробленими ним ТУ, він не позбавлений права укладати звичайні договори, передбачені ЦКУ, щодо передачі прав власності чи права використання ТУ третім особам (не як об'єкт авторського права), зокрема на умовах спільної діяльності чи спільного використання.
На нашу думку, тут можна виокремити кілька видів договорів.
1. ТУ як окремий документ (з об'єктом захисту авторського права).
Отже, якщо ТУ є окремим документом та містять повний комплекс вимог до продукції, її якості, технології виробництва та інші необхідні вимоги контролю та постачання, то, на нашу думку, такі ТУ цілком можуть бути самостійним предметом одного з видів договорів, передбачених ст. 1107 ЦКУ:
1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) ліцензійний договір;
3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
2. ТУ як складова технічної документації (з об'єктом захисту авторського права).
Якщо ж ТУ є складовою (невід'ємною) частиною комплекту конструкторської, технологічної або іншої технічної документації на продукцію, то в такому разі ТУ не є самостійним предметом договору — відповідні договори, як правило, передають усю інформацію на продукцію, у т. ч. ТМ (знак для товарів і послуг), інші об'єкти інтелектуальної власності та/або майнові права (йдеться про комерційну концесію/субконцесію).
По суті, тут ідеться про договори комерційної концесії (франчайзингу) — передачу правоволодільцем (власником зареєстрованих ТУ) комплексу прав на використання ТМ (бренду) та бізнес-моделі (рецептури, технології тощо виробництва продукції), а також усієї супутньої інформації, яка потрібна для ведення бізнесу. Сюди ж можна віднести й договори ноу-хау — йдеться про відомості технічного, економічного тощо характеру, що існують у вигляді інформації, у тому числі в режимі комерційної таємниці, навичок, досвіду, що не охороняються як об'єкти промислової власності та не розкриті з різних причин1.
1 Колосов О. Є., Сівецький В. I., Панов Є. М. Види ноу-хау і особливості їх оформлення. Можливості захисту прав на технічне ноу-хау в українському законодавстві // Вісник НТУУ КПI, Сер. «Хімічна інженерія, екологія та ресурсозбереження». — 2008. — №2. — С. 7 — 15 (http://www.kolosov.kiev.ua/file/shop/118_1.pdf).
3. ТУ як окремий документ (без об'єкта захисту авторського права).
Для таких випадків можна використовувати будь-які правові конструкції (договори), що укладаються на виконання робіт чи надання послуг по створенню/розробці ТУ за замовленням, а також договори передачі у користування ТУ.
Захист авторських прав підприємства — власника ТУ
Незалежно від обраних договірних конструкцій, у власника ТУ виникає питання: як захищати права правоволодільця (підприємства, яке розробило ТУ та внесло їх до бази даних «ТУ України»)?
На нашу думку, незалежно від виду договірних відносин, до захисту прав на ТУ слід ставитись як до захисту авторського права на твір (ст. 433 — 448 ЦКУ).
Щоправда, при цьому, якщо справа потрапляє до суду, питання щодо того, чи мають розроблені підприємством технічні умови усі ознаки об'єкта авторського права, вирішуватиме призначена судова експертиза об'єктів інтелектуальної власності.
Як свідчить практика розгляду спорів у господарських судах, експертиза може визнати, що спірні ТУ мають ознаки об'єкта авторського права як літературний письмовий твір наукового характеру1.
Якщо ж експертиза дійде протилежного висновку, то можуть виникнути питання й до самого договору про використання ТУ як об'єкта авторського права (ліцензійний договір, ліцензія на використання ТУ, договір про передання виключних майнових прав на ТУ тощо). I тоді це може вплинути не лише на чинність договору, а й викликати запитання з боку ДФС.
Отже, відповідаючи на поставлені запитання, слід зазначити, що передати ТУ третім особам у платне користування власник (розробник) таких ТУ може, але обирати форму договірних відносин доведеться самому.
При цьому потрібно також врахувати й відповідні КВЕДи обом учасникам укладеного договору.
Якщо ТУ передаватимуться як об'єкт авторського права з укладенням відповідного виду договорів у сфері інтелектуальної власності, то спрощена система оподаткування потребуватиме дотримання вимог ПКУ, а саме:
1) ставка 5% до отриманого приватним підприємством доходу стосується лише тих видів діяльності, які містяться в ЄДР та внесені до реєстру платників ЄП. Для всіх інших доходів ставка єдиного податку становитиме 15% (пп. 4 п. 293.4 ПКУ);
2) доходом платника єдиного податку є для юридичної особи будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 (п. 292.1 ПКУ).
Тому перш ніж укладати договори про розпорядження ТУ як об'єктом авторського права, платникам ЄП слід перевірити свої КВЕДи та, у разі потреби, внести до ЄДР, наприклад, КВЕД 2010 — 77.40 «Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами» (як правило, йдеться про діяльність агентств та агентів у сфері інтелектуальної власності). У решті випадків варто прив'язуватись до КВЕДів, що стосуються продукції, на яку розроблені ТУ.
Спроба законотворців змінити ситуацію
Насамкінець звернемо увагу на те, що вже була спроба внести зміни до чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності — проект №26202. Але він був відкликаний. Хоча у пояснювальній записці згадувалось про те, що об'єктами інтелектуальної власності нарівні з винаходами, промисловими зразками та ін. є результати науково-дослідних робіт, а також інші результати інтелектуальної праці, до яких належить і нормативна документація (НД), що створюється на підставі матеріалів і висновків науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Брак належного регулювання з боку держави призвів до таких негативних наслідків:
1. Підприємницькі структури, несанкціоновано придбавши нормативну, конструкторську, технологічну та іншу документацію, що є інтелектуальною власністю, тим самим отримують дохід, якого фактично позбавлений сам автор.
1 Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 р. у справі №910/29402/15, http://reyestr.court.gov.ua/Review/59006258, ВГСУ підтримав висновки судів попередніх інстанцій; Рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2016 р. у справі №908/42/16, http://reyestr.court.gov.ua/Review/62313406.
2 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=13969.
2. Створюються умови для недобросовісної конкуренції, адже до ціни продукції не входить розроблення або придбання конструкторської, технологічної, в тому числі і нормативної документації, якщо вона придбана у спосіб, не санкціонований власником оригіналу.
3. Крадена НД не перебуває на обліку у власника оригіналу, тому до неї не вносяться відповідні зміни. Отже, продукція, що поставляється згідно з такою НД, не відповідає вимогам чинного законодавства і, як правило, має низьку якість.
Тому, поки не внесені відповідні зміни до чинного законодавства, договірним сторонам варто самостійно подбати про захист своїх прав безпосередньо у змісті договору, а також прописати можливість внесення змін з їх наступною перевіркою та внесення до бази даних «ТУ України».
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про стандартизацію — Закон України від 05.06.2014 р. №1315-VII «Про стандартизацію».
- Закон про авторське право — Закон України від 23.12.93 р. №3792-XII «Про авторське право і суміжні права».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»