Підприємство-виробник здійснює оптовий продаж власної продукції тільки безготівково. Чи можна в приміщенні складу поставити платіжний термінал для прийняття оплати через картки час від часу? Чи треба застосовувати РРО разом із платіжним терміналом?
Поняття безготівкових розрахунків
Платіжний термінал є зручним способом розрахунків з покупцями. Але важливо з'ясувати взаємозв'язок роботи платіжного термінала і РРО. Погляньмо, чи є випадки, коли можна застосовувати лише платіжний термінал без РРО.
Думка податківців
Чи необхідно застосовувати РРО при здійсненні розрахунків через платіжний термінал (із застосуванням платіжних карток) <...>?
При здійсненні розрахунків у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток (із використанням платіжного термінала, поєднаного з реєстратором розрахункових операцій (далі — РРО) суб'єкт господарювання повинен проводити розрахункові операції через належним чином зареєстрований РРО із роздрукуванням відповідних документів, крім суб'єктів господарювання, які згідно з чинним законодавством можуть не застосовувати РРО при розрахунках за продані товари та надані послуги <...>
Підкатегорія 109.10 ЗIР
Якщо суб'єкт господарювання, незалежно від системи оподаткування, здійснює продаж товарів (послуг) виключно у безготівковій формі, РРО не застосовується. Визначення безготівкових розрахунків наводиться у п. 1.4 Iнструкції №22. Це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також коли платник вносить готівку до каси банку на рахунок отримувачів коштів (підтвердження наводиться у п. 12 ст. 9 Закону про РРО1).
1 Якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо) (п. 12 ст. 9 Закону про РРО).
Водночас у преамбулі Закону про РРО зазначається, що його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Постає запитання: що ж це за неузгодженість?! Жодної неузгодженості немає. Безготівкова форма розрахунків у світлі Закону про РРО — це розрахунки із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
У визначенні терміна «розрахункова операція», що наводиться у ст. 2 Закону про РРО, є уточнення, що це в т. ч. приймання від покупця платіжних карток.
А далі п. 1 ст. 3 цього закону наголошує, що продавець, який здійснює продаж у готівковій та/або безготівковій формі із застосуванням платіжних карток у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язаний проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстрований РРО. Ця вимога не стосується тих суб'єктів, які на підставі Закону про РРО звільнені від застосування РРО. Щоправда, за дотримання певних вимог, установлених у ст. 9 Закону (про що далі).
Питання, яке ми намагаємось дослідити: якщо законодавство звільняє продавця від застосування РРО, то чи можна ставити лише термінал і здійснювати розрахунки без касового апарата?
Судячи з вищенаведеного роз'яснення, фахівці ДФС вважають: якщо Закон про РРО звільняє від обов'язкового застосування РРО, то платіжний термінал можна використовувати без РРО. Таке ж роз'яснення знаходимо й у листі ДФС в Одеській області від 09.03.2016 р. №208/Р/15-32-14-06-10: якщо дохід платника єдиного податку 2-ї або 3-ї групи протягом календарного року не перевищує 1 млн грн, реєструвати та застосовувати РРО при використанні РОS-термінала не обов'язково, адже згідно з п. 6 ст. 9 Закону про РРО такі СГ не зобов'язані використовувати РРО.
Хто звільнений від РРО
За загальним правилом ст. 3 Закону про РРО, суб'єкти господарювання у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, із застосуванням платіжних карток, повинні застосовувати РРО.
Але ми не випадково наголосили на підприємствах торгівлі, громадського харчування та послуг. Тому що, за п. 1 ст. 9 Закону про РРО, якщо підприємство здійснює торгівлю продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту1), — воно не зобов'язане застосовувати РРО.
Продукція власного виробництва
Визначення поняття «продукція власного виробництва» для потреб Закону про РРО немає. Але зрозуміло, що це діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу (додатково див. лист Мін'юсту від 15.05.2015 р. №490-0-2-15/8.1).
Але є дві умови, які мають виконуватися одночасно.
1. Підприємство не повинне бути підприємством торгівлі та громадського харчування. Зверніть увагу: якщо статутом підприємства визначено основним видом діяльності торгівля або громадське харчування, то це підприємство належить до підприємств торгівлі або громадського харчування2.
1 Перелік таких товарів затверджено Постановою КМУ від 16.03.2017 р. №231.
2 Додатково див. ЗIР, підкатегорія 109.01, відповідь на запитання: «Яким чином підприємство може вважатись підприємством торгівлі або громадського харчування в розумінні п. 1 ст. 9 ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»?».
2. Розрахунки мають проводитися у касах підприємств-виробників з оформленням прибуткових касових ордерів (далі — ПКО). Як заповнюється касова книга та виписується ПКО, наводиться у гл. 3 Положення №637. Нічого складного у цьому немає, важливо відривну частину (квитанцію ПКО з підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником) надати покупцю та провести операцію у касовій книзі.
Часто чуємо запитання: «Чи дозволено при продажу власної продукції за готівку замість оформлення у касі підприємства ПКО застосовувати незареєстрований у органах ДФС касовий апарат за умови щоденного роздрукування Х-звіту та відображення його даних у касовій книзі підприємства?». Ні, такого дозволу немає. ДФСУ в IПК від 18.07.2017 р. №1258/6/99-99-14-05-01-15/IПК повідомляє: якщо виробник продукції не дотримується зазначених вище умов, це означає, що він самостійно відмовився від такої пільги і зобов'язаний застосовувати зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи РРО.
Ще одне запитання: «Якщо виробниче підприємство при продажу власної продукції вирішить встановити платіжний термінал, чи потрібно йому проводити запис через касову книгу?». На думку автора, враховуючи другу вимогу (див. п. 2 вище), підприємство в такій ситуації не може зробити запис у касову книгу і скласти ПКО. Бо й справді: як тут провести розрахунки у касі підприємства та здійснити запис у касову книгу?! Адже поняття «каса» означає місце здійснення готівкових розрахунків, а також видачі касових документів. «Касова книга» — це документ для первинного обліку готівки в касі. А «готівкові розрахунки», відповідно до Положення №637, — це платежі готівкою. Тим часом розрахунки платіжною карткою не є готівковими — це оплата в безготівковій формі, але яка є розрахунковою операцією в світлі Закону про РРО.
Виходить, якщо виробниче підприємство в приміщенні складу вирішить поставити платіжний термінал для зручності розрахунків з клієнтами за власну продукцію, умови п. 1 ст. 9 не можуть виконуватись через відсутність змоги скласти ПКО для покупця та здійснити запис у касову книгу: адже у цьому випадку немає готівкових операцій.
Але читач може звернути увагу ще на одну норму п. 12 ст. 9 Закону про РРО, яка також звільняє в певних випадках від РРО. За цією нормою, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо), касовий апарат не потрібен.
На початку статті ми згадували роз'яснення податкових органів (підкатегорія 109.10 ЗIР), на підставі якого можна зробити аналогічний висновок. Якщо суб'єкт господарювання згідно з чинним законодавством має право не застосовувати РРО, то розрахунки у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток через платіжний термінал можуть здійснюватися без РРО. Але тут є певна неузгодженість в законодавстві. За п. 12 ст. 9 Закону про РРО, йдучи від протилежного, безготівкові продажі звільнені від РРО, і хоча розрахунок платіжними картками підпадає під це поняття, не застосовувати РРО у цьому випадку нам не дає п. 1 ст. 3 Закону про РРО: СГ, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі із застосуванням платіжних карток у сфері торгівлі, застосовують РРО.
Тоді можна сказати таке:
1) якщо підприємство є торговельним, то приймання від покупця платіжних карток — це розрахункова операція, яка у сфері торгівлі вимагає застосування РРО (додатково див. http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/5468);
2) якщо підприємство-продавець є виробником продукції (і, що важливо, не є торговельним!), то у разі приймання від покупця платіжних карток РРО, за логікою, не потрібен.
А тепер про неузгодженість у законодавстві. Підприємство-виробник, як було сказано вище, не може провести у касовій книзі операцію продажу продукції власного виробництва, якщо такий продаж здійснено через термінал. А норма п. 1 ст. 9 Закону звільняє від РРО саме за виконання виробником певних вимог: складання ПКО та запис до касової книги.
Безумовно, виробник продукції може піти іншим шляхом, аргументуючи відсутність готівкових розрахунків п. 12 ст. 9 Закону, і провадити продаж через термінал без РРО. Це смілива позиція, і вона ґрунтується на нормах закону, але перш ніж підтримувати її, слід отримати індивідуальну податкову консультацію.
Висновок: якщо підприємство є виробником власної продукції і здійснює готівковий продаж, слід дотримуватися вимог п. 1 ст. 9 Закону або використовувати РРО. Якщо підприємство-виробник провадить розрахунки за свою продукцію через термінал, це означає, що готівкового продажу немає і загалом РРО не застосовується, проте є певні суперечності в нормах.
Отже, підприємство-виробник платіжний термінал може встановити лише за власним бажанням.
Відповідальність
У п. 1 ст. 17 Закону про РРО наводиться перелік порушень, за які підприємство може бути оштрафованим. Зокрема, у випадку непроведення розрахункових операцій через РРО пунктом 1 ст. 17 Закону про РРО передбачено фінансову санкцію.
За вчинене вперше порушення — 1 грн, а за кожне наступне — 100% вартості товарів, проданих з порушеннями, передбаченими у п. 1 ст. 17 Закону про РРО. Але на санкцію в 1 грн можна не розраховувати. Підпункт 1 ст. 17 Закону про РРО встановлює види порушень, які можуть повторюватись тривалий період роботи підприємства, тобто бути однотипними.
У листі ДФСУ від 31.07.2014 р. №862/7/99-99-22-06-03-17/34 повідомляється: оскільки продаж товару без застосування РРО не є триваючим порушенням і невидача касового чека під час кожного продажу товару визнається окремим порушенням, то наступне незастосування РРО при продажу товарів (наданні послуг) є окремим порушенням, тобто наступне незастосування РРО чи невидача чека при продажу товару буде вважатись повторним.
Наостанку зауважимо: обов'язкове приймання платіжних карток, відповідно встановлення платіжних терміналів вимагається тільки від підприємств торгівлі, підприємств громадського харчування та послуг, які застосовують РРО. Це передбачено постановою КМУ від 29.09.2010 р. №878.
Нормативна база
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Iнструкція №22 — Iнструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22.
- Положення №637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»