Підприємство має намір розмістити банер з рекламою у соціальній мережі. Які підтвердні документи мають бути за такою операцією? Чи може працівник розрахуватися коштами з корпоративної картки за послугу з розміщення реклами? Які особливості, якщо рекламодавцем буде нерезидент?
Юридичний аспект
Як відомо, у соціальних мережах реклама розміщується у вигляді банерів або відеороликів. Виходячи з визначення реклами, можна стверджувати, що й банер є різновидом реклами.
Згідно зі ст. 1 Закону про рекламу, реклама — інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару (ст. 1 Закону про рекламу). Статтею 8 Закону про рекламу встановлено загальні вимоги до її розміщення. Порушення цих вимог призводить до відповідальності, зазначеної у ст. 27 Закону про рекламу. Залежно від порушення відповідальність може бути покладена на рекламодавця, виробника або розповсюджувача реклами.
Тому банер має відповідати вимогам, передбаченим у ст. 8 Закону про рекламу.
Банер може бути й анімаційним залежно від можливостей сайту, де розміщується реклама. У такому разі слід пам'ятати ще й про порядок виготовлення такого банера. Порядок створення анімацій не відрізняється від порядку створення відеоролика, про особливості виготовлення якого можна дізнатися у статті «Реклама в ЗМI» в «ДК» №29/2016.
При співпраці безпосередньо із власником соціальної мережі або сайту щодо розміщення рекламного банера між підприємством-замовником та сайтом має бути укладено договір з надання рекламних послуг відповідно до положень ст. 901 — 907 ЦКУ (на розміщення реклами).
Водночас зверніть увагу на те, що створений банер є результатом творчості. Тому на підставі норми ст. 433 ЦКУ в цьому разі виникають особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності у вигляді художнього твору та аудіовізуальних творів.
Відповідно до ст. 1 Закону про авторське право твором образотворчого мистецтва, зокрема, вважається малюнок, гравюра, літографія тощо. А аудіовізуальний твір є об'єктом, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як зі звуковим супроводом, так і без нього).
Отже, банер належить до творів образотворчого мистецтва, а якщо він анімований, — до аудіовізуальних творів.
При цьому авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і не потребує реєстрації чи іншого спеціального оформлення. Це встановлено ч. 2 ст. 11 Закону про авторське право.
Тож, якщо підприємство бажає отримати не лише послуги з розміщення банера у соціальній мережі, а ще й майнові права на такий банер, можна оформити змішаний договір відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦКУ, в якому міститимуться елементи договору підряду та договору з передання майнових авторських прав. Або можна укласти два окремі види договорів: договір підряду та авторський договір.
Документальне оформлення
Первинні документи (акти приймання-передачі рекламних послуг) повинні відповідати вимогам, викладеним у ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік, зокрема містити обов'язкові реквізити.
Підтвердження створення банера оформлюється відповідним актом. Затвердженої форми акта немає. Але можна порекомендувати докладати до акта скриншот створеного банера.
Що ж до послуг із розміщення, то вони також оформлюються відповідним актом приймання-передачі послуг.
Бухгалтерський облік
З 01.01.2015 р. основою для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є бухгалтерський облік. Тому доцільно ретельно підтверджувати будь-які понесені витрати відповідними первинними та розпорядчими документами і діяти в межах П(С)БО та Закону про бухоблік.
Якщо авторські права на рекламний банер переходять до підприємства, то авторські та суміжні з ними права згідно з п. 5 П(С)БО 8 є об'єктами нематеріальних активів, та в обліку банер відображатиметься на субрахунку 125 «Авторське право та суміжні з ним права».
Якщо такі права не переходять до рекламодавця, то визнання в обліку об'єкта нематеріального активу не відбувається.
Окрім того, п. 9 П(С)БО 8 встановлено, що витрати на рекламу і просування товарів на ринку не можуть бути визнані нематеріальними активами.
Відповідно, витрати на розміщення реклами будуть згідно з п. 19 П(С)БО 16 фіксуватися в обліку у складі витрат на збут (рахунок 93 «Витрати на збут»).
Якщо банер на балансі обліковується як НМА, то витрати на його створення відображаються поступово у вигляді амортизаційних нарахувань, але спочатку всі витрати накопичуються за Д-т субрахунку 154 та формують первісну вартість об'єкта НМА.
Таким чином, якщо за умовами договору до підприємства — замовника реклами переходять права власності на банер, такий банер слід оприбуткувати як нематеріальний актив, якщо ж такі права не переходять, а лише отримано послуги з розміщення банера, то це є витратами на рекламу, відповідно, — витратами на збут.
Податок на прибуток
Підприємствам — платникам податку на прибуток, які мають застосовувати податкові різниці для коригування або прийняли самостійне рішення про коригування, слід пам'ятати про таке. Якщо за договором замовник банера отримує майнові авторські права на нього, то в обліку, аналогічно до бухгалтерського, банер слід буде визнати нематеріальним активом. Насамперед НМА має відповідати визначенню, встановленому пп. 14.1.120 ПКУ.
Статтею 138 ПКУ встановлено податкові різниці за НМА.
Коригування фінрезультату до оподаткування
Фінансовий результат до оподаткування збільшується:
1) на суму нарахованої амортизації НМА відповідно до П(С)БО 8 або міжнародних стандартів;
2) на суму уцінки та втрат від зменшення корисності НМА, включених до витрат звітного періоду відповідно до П(С)БО або міжнародних стандартів;
3) на суму залишкової вартості окремого об'єкта НМА, визначеної відповідно до П(С)БО 8, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
1) на суму розрахованої амортизації НМА відповідно до пп. 138.3.4 ПКУ;
2) на суму залишкової вартості окремого об'єкта НМА, визначеної з урахуванням положень ст. 138 ПКУ, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;
3) на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності НМА в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності НМА відповідно до П(С)БО або міжнародних стандартів.
Амортизацію у податковому обліку треба нараховувати за строками, встановленими у пп. 138.3.4 ПКУ. Майнові авторські права на банер належать до групи 5 НМА — строк мінімального користування має бути не менш ніж 2 роки.
Виходячи з норми пп. 14.1.225 ПКУ, у разі коли право власності на банер переходить до замовника, то винагорода не є роялті. Адже право власності на об'єкти інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням передано замовнику для кінцевого споживання.
У такому разі у замовника при обов'язку коригувати фінрезультат на податкові різниці не виникатимуть різниці за пп. 140.5.5 — 140.5.7 ПКУ, адже платежі не є роялті.
У разі придбання послуг із розміщення банера у замовника реклами також можуть виникати й інші податкові коригування, зокрема різниця на підставі пп. 140.5.4. ПКУ. Тобто слід буде збільшити визначений фінрезультат на суму 30% винагороди за створення банера, якщо він замовлявся у нерезидентів (в тому числі нерезидентів — пов'язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у пп. 39.2.1.2 ПКУ.
За пп. 141.4.6 ПКУ, резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20% суми таких виплат за власний рахунок.
Податок на додану вартість
Відповідно до пп. «б» п. 185.1 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Згідно з пп. «б» п. 186.3 ПКУ, місцем постачання рекламних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання.
Тож якщо такий банер буде розміщено навіть на іноземному сайті, то об'єкт оподаткування ПДВ усе одно виникатиме, враховуючи, що отримувачем послуг є український суб'єкт господарювання (додатково див. ст. 208 ПКУ).
Якщо банер буде розміщено на сайті резидента України — платника ПДВ, то операція з розміщення банера на сайті буде об'єктом оподаткування ПДВ, бо місцем постачання таких послуг також вважається місце постачання їх на митній території України.
Також радимо забезпечити документальний зв'язок понесених витрат на рекламний банер із господарською діяльністю підприємства, аби податківці під час перевірки не змогли застосувати пп. «г» п. 198.5 ПКУ.
Чи можна розрахуватися за розміщення банера коштами, знятими з корпоративної картки?
Корпоративна платіжна картка випускається банком тільки для суб'єктів господарської діяльності — юридичної особи або фізособи-підприємця. Відповідно до п. 1.13 Закону про платіжні системи, банк, що здійснює випуск платіжної картки, стає емітентом щодо цієї картки. Згідно з п. 1 розд. III Положення №705 користувачі мають право використовувати корпоративні картки для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків і умов договору з емітентом.
Для того щоб працівник оплатив послуги з розміщення реклами шляхом зняття коштів з корпоративної картки, підприємство має його на це уповноважити. Для цього слід видати наказ по підприємству (загалом розрахунок готівкою — це виняткові операції, і, найімовірніше, вони можуть здійснюватися хіба що з підприємцями на ЄП). Але насамперед для підтвердження необхідності таких розрахунків має бути видано наказ щодо необхідності розміщення реклами.
Згідно з п. 2.12 Положення №637, фізособи — довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України можуть одержувати готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу або особистого спеціального платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі.
Такі довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів (авансовий звіт) разом із підтвердними документами про витрати в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, разом із невитраченим залишком готівки, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку, в т. ч. чек банкомата. Строк такого звітування для випадків, коли готівкові кошти були отримані для виконання цивільно-правових дій із застосуванням платіжних карток на користь підприємства, відповідно до пп. 170.9.3 ПКУ становить 3 банківські дні після завершення операції (після виконання цивільно-правових дій).
Тобто разом з авансовим звітом працівник має надати чек банкомата, акт наданих рекламних послуг та акт на створення банера, договір відповідних рекламних послуг та створення банера. Радимо перш ніж уповноважити працівника на оплату цих послуг, провести з ним інструктаж з метою запобігання помилок у вищенаведених документах. Усі ці документи мають бути складені на ім'я підприємства. Якщо таким працівником буде директор, то наказ про його уповноваження щодо оплати послуг з розміщення рекламного банера у соціальних мережах видавати не треба. Але всі інші первинні документи неодмінно мають бути у наявності.
А от при виплаті винагороди нерезиденту використовувати готівкові кошти з корпоративної картки заборонено.
Зверніть увагу!
Кошти у будь-якій валюті, що знаходяться на рахунку, відкритому до корпоративної банківської платіжної картки, заборонено використовувати для (п. 8.3 Iнструкції №492):
— одержання заробітної плати, інших виплат соціального характеру;
— розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами);
— здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за межі України.
Кошти з поточного рахунку в іноземній валюті юрособи можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу винятково для (абз. 2 п. 8.3 Iнструкції №492):
— одержання готівки за межами України для оплати витрат на відрядження;
— здійснення розрахунків у безготівковій формі за межами України, які пов'язані з витратами на відрядження й витратами представницького характеру, а також на оплату експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням і перебуванням повітряних, морських, автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Кодексу торговельного мореплавства України, Повітряного кодексу України, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Міжнародної конвенції про дорожній рух.
За ст. 7 Декрету №15-93, у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України — гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.
Тож виходить, що розрахунки з нерезидентами можна проводити лише у безготівковій формі через уповноважені банки.
За невиконання вимоги ст. 7 Декрету №15-93 передбачено штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення цих розрахунків (абз. 6 п. 2 ст. 16 Декрету №15-93).
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про авторське право — Закон України від 23.12.93 р. №3792-XII «Про авторське право і суміжні права».
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Закон про рекламу — Закон України від 03.07.96 р. №270/96-ВР «Про рекламу».
- Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
- Декрет №15-93 — Декрет КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
- Iнструкція №492 — Iнструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою НБУ від 12.11.2003 р. №492.
- Положення №637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637.
- Положення №705 — Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою НБУ від 05.11.2014 р. №705.
- П(С)БО 8 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну від 18.10.99 р. №242.
Ганна РУСАНОВА, «Дебет-Кредит»