Підприємець-«єдинник» II групи бажає здійснювати через інтернет-магазин продаж постільної білизни, яку планує придбавати у виробника. Розглядається й варіант дропшипінгу. Чи може «єдинник» займатися дропшипінгом? Чи може продавати білизну юрособам та/або підприємцям-«загальносистемникам»? Чи обов'язково мати документи на придбання і продаж білизни?
Купівля та продаж товару «загальносистемникам»
Згідно з пп. 2 п. 291.4 ПКУ, можуть обрати та перебувати на другій групі платників єдиного податку фізособи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність:
— з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню;
— з виробництва та/або продажу товарів;
— у сфері ресторанного господарства.
Нормами пп. 2 п. 291.4 ПКУ встановлено вимоги щодо категорії споживачів, яким фізособи-підприємці — платники єдиного податку можуть надавати послуги, у тому числі побутові. А застережень щодо категорій покупців у разі здійснення діяльності з продажу товарів немає. Тому «єдинники» II групи можуть продавати товари платникам податків незалежно від обраної ними системи оподаткування. Про це неодноразово говорили фахівці ДФСУ, зокрема, у листах від 22.12.2015 р. №11982/Х/99-95-42-03-14, від 22.12.2015 р. №11981/М/99-95-42-03-14, від 07.12.2012 р. №6815/0/61-12/23-50.0214 (див. «ДК» №15/2013), у журналі «Вісник податкової служби України» №40/2012.
Що ж до придбання товару у юросіб чи фізосіб, які перебувають на загальній системі оподаткування, то гл. 1 р. XIV ПКУ не встановлює щодо цього жодних обмежень. Тож «єдинник» II групи має право укладати договори з юрособами та/або підприємцями-«загальносистемниками» на придбання товару без жодних податкових наслідків.
Дропшипінг. Дропшипінг, або пряма поставка (англ. dropshipping), — це вид підприємницької діяльності через Iнтернет, який полягає в реалізації товарів посередником (дропшипером з англ. dropshipper). Посередник (дропшипер) укладає посередницький договір з постачальником на надання послуг із пошуку клієнтів та реалізації товару виробника. Потім знаходить клієнтів, отримує від них замовлення, приймає оплату.
Отримані гроші від покупця посередник (дропшипер) перераховує постачальнику, за мінусом посередницької винагороди. Така винагорода утворюється у вигляді націнки, яку дропшипер встановлює до закупівельної ціни у постачальника. Відтак дані про замовлення передаються постачальнику, який і відправляє товари на адресу покупця.
Саме відправлення товару покупцеві безпосередньо від постачальника, а не від посередника становить головну особливість дропшипінгу.
Товар може відправлятися і від імені посередника, якщо це передбачено умовами договору.
В Україні на практиці при дропшипінгу оформлюється в основному або договір комісії, або агентський договір із постачальником.
Нагадаємо: згідно зі ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до ч. 1 ст. 297 ГКУ, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Отже, уклавши посередницький договір на надання послуг із дропшипінгу, «єдинник» II групи порушить умови перебування на спрощеній системі оподаткування, адже згідно з пп. 2 п. 291.4 ПКУ не має права надавати послуги юрособам та/або фізособам-«загальносистемникам».
Судова практика щодо документального оформлення. Для фізосіб-«єдинників» — неплатників ПДВ, тобто «єдинників», що ведуть виключно облік доходів, судова практика складається позитивно.
Так, відповідно до ухвали ВАСУ від 04.09.2014 р. №К/800/17347/14 у справі №805/17838/13-а, постанови Вінницького апеляційного адмінсуду від 24.09.2015 р. у справі №822/1675/15, постанови Одеського апеляційного адмінсуду від 29.01.2015 у справі №814/2701/13-а1 суд дійшов такого висновку:
«Положення ст. 296 ПКУ є спеціальними для платників єдиного податку щодо ведення обліку і складення звітності, а тому підлягають переважному застосуванню.
1 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40593062, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/51707250, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42559047.
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 — 296.1.3 цього пункту.
Крім того, пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Кодексу зазначає, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої груп, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Посилання апеляційного суду на ст. 44 ПКУ є необґрунтованим, оскільки ця норми є загальною».
Тож якщо податківці вимагатимуть документів на придбаний товар у «єдинників», слід бути готовим обстоювати свою позицію у досудовому порядку за допомогою вищенаведених аргументів або ж у судовому порядку.
Відвантаження. Згідно з ч. 6 ст. 267 ГКУ, договором поставки може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплату товарів платником, що не є покупцем.
Отже, якщо таку умову передбачити в договорі купівлі-продажу, то виробник білизни (постачальник) поставлятиме товар не покупцю — фізособі-«єдиннику» II групи, а іншій особі, про яку дізнається від такого підприємця.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»