ФОП, платник єдиного податку, помилково перерахував збір за спеціальне використання води в 2013 році. Як повернути помилково перераховані кошти? Контролюючий орган вимагає надати, крім платіжної вимоги, згідно з якою був зроблений платіж, виписку банку. Але це неможливо зробити у зв'язку з відсутністю (ліквідацією) на сьогодні банківської установи, через яку було сплачено податок.
Збір за спеціальне використання води належав до загальнодержавних податків та зборів відповідно до пп. 9.1.12 ПКУ у редакції до 31.12.2014 р. Зараховуються загальнодержавні податки та збори до державного і місцевих бюджетів відповідно до БКУ.
Зверніть увагу: на підставі підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ, в період з 1 січня 2011 р. до 31.12.2011 р. платники єдиного податку, як юридичні особи, так і ФОП, не були платниками збору за спеціальне використання води, а з 01.01.2015 р. є платниками рентної плати1 за водокористування (відколи, власне, така рентна плата і з'явилася в ПКУ)2. Відповідно до пп. 5 п. 297.1 ПКУ, з 1 січня 2015 р. не є платниками рентної плати за спеціальне використання води тільки платники ЄП четвертої групи.
1 Визначення терміна «рентна плата» див. у пп. 14.1.217 ПКУ — це загальнодержавний податок, який справляється, зокрема, за спеціальне використання води.
Відповідно до п. 323.2 розділу XVI ПКУ, який був чинним з 01.07.2012 р. та діяв до 01.01.2015 р., не є платниками збору за спеціальне використання води (а з 01.01.2015 р. згідно з п. 255.2 ПКУ — рентної плати за спеціальне використання води) фізичні особи — підприємці та платники єдиного податку, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (санітарно-гігієнічні потреби — це використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані). Отже, якщо «єдинник» сплатив збір за спецводокористування за умови використання води тільки для санітарно-гігієнічних потреб, та ще й за 2013 рік, то сума такого платежу є помилково сплаченим грошовим зобов'язанням.
Помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов'язань підлягають поверненню платнику на підставі ст. 43 ПКУ. Однією з умов повернення є відсутність у такого платника податкового боргу. Тобто повернення здійснюється тільки після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою повернення грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів з дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Заява із зазначеною сумою та видом помилкового платежу оформлюється в довільній формі з обов'язковим реквізитом щодо визначення платником податків напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені, згідно з п. 6 Порядку №11461, а саме:
1) на поточний рахунок платника податку в банку;
Обов'язкова інформація, що має міститися в заяві про повернення зайво або помилково перерахованих до бюджету коштів:
— причини повернення коштів з бюджету;
— найменування платника (суб'єкта господарювання);
— код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи;
— реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті);
— місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи
— номер контактного телефону;
— сума платежу, що підлягає поверненню;
— спосіб перерахування коштів з бюджету — у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Відповідно до абз. 7 п. 5 Порядку №787
1 До набрання чинності Порядком №1146 (22.01.2016 р.) діяв аналогічний Порядок, затверджений наказом Мінфіну від 30.12.2013 р. №882/1188.
2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету;
3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку;
4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в банку;
5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку;
6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава.
Далі контролюючий орган не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання заяви готує висновок про повернення сум коштів із відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету органу Казначейства для виконання.
Цей висновок складається на підставі даних особових рахунків платників та за формою згідно з додатком 1 до Порядку №1146.
Одним із реквізитів висновку є номер та дата платіжного доручення, згідно з яким було перераховано податкове зобов'язання та виникла надміру сплачена сума.
На підставі отриманих висновків орган Казначейства протягом 5 робочих днів повертає платникам податків помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов'язань, а також повідомляє про це відповідний контролюючий орган. Своєю чергою, контролюючий орган у строк не пізніше 5 робочих днів повідомляє платників податків про можливість отримання належних їм коштів.
Є ще Порядок №787, згідно з абз. 4 п. 5 якого подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів із бюджету й оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Але це не досить зрозуміло, адже водночас, згідно з Порядком №1146, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють здійснення надходжень бюджету. Тому, на нашу думку, заяву слід подавати саме до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податку. А вже такий орган, згідно з п. 43.5 ПКУ, подаватиме відповідне подання до органу Казначейства.
Згідно з Інструкцією №22, розрахунковий документ — документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Згідно з п. 2.24 цієї Інструкції, кошти з рахунку платника списуються на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку, а інші примірники передаються платнику (але не менше ніж один). На вимогу клієнта банк надає підписану уповноваженою особою довідку про виконання платіжної вимоги або підписаний примірник платіжної вимоги, на підставі якої здійснено оплату. Умови щодо передавання розрахункових документів визначаються в договорах банківського рахунку клієнтів.
Отже, зазначення в заяві даних про документ, який підтверджує помилкову сплату податку, є обов'язковою умовою для повернення таких коштів платнику. І таким документом має бути не виписка банку, а саме платіжне доручення про їх перерахування або інший розрахунковий документ. За наявності у платника податку платіжного доручення контролюючий орган не має підстав для відмови в поверненні помилково перерахованих коштів.
Але є й альтернативний шлях використання помилково перерахованих коштів. Окрім повернення коштів, п. 87.1 ПКУ передбачено, що за рахунок надміру сплачених сум платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів можна сплатити грошові зобов'язання або погасити податковий борг. Збір за спеціальне використання води належав до загальнодержавних податків. Тож платник єдиного податку може скористатися правом за рахунок помилково сплачених коштів на підставі заяви погасити інший загальнодержавний податок, у разі наявності (наприклад, акцизний збір, ПДВ в разі реєстрації платником цього податку, екологічний податок або рентну плату).
Для інформації. У разі якщо ФОП працює в сферах господарювання, в яких використання води є невід'ємною частиною ведення господарської діяльності (наприклад, перукарні, кафе тощо), він, безспірно, є платником збору за використання води, а на сьогодні — рентної плати зі спеціального водокористування. Також, у разі якщо цей суб'єкт господарювання надає в оренду власне приміщення іншому суб'єкту господарювання, який використовує воду для задоволення виключно власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, то такий орендар також не є платником збору. А якщо суб'єкт господарювання, який орендує приміщення, використовує воду на інші, ніж власні питні та санітарно-гігієнічні, потреби і при цьому не має окремого дозволу на спеціальне водокористування, то платником збору є водокористувач-орендодавець за весь фактичний обсяг використаної води (у тому числі за фактичний обсяг води, використаної орендарем). Коло водокористувачів, які є платниками збору за спеціальне використання води, та водокористувачів, які не є платниками збору, визначено в ПКУ.
Нормативна база
- БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. №2456-VI.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Порядок №1146 — Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Мінфіну від 15.12.2015 р. №1146.
- Порядок №787 — Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Мінфіну від 03.09.2013 р. №787.
- Інструкція №22 — Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою НБУ від 21.01.2004 р. №22.
Юлія ВОРОБЙОВА, «Дебет-Кредит»