Що таке призупинення дії трудового договору, ми докладно розповідали тут.
Тоді ж ми говорили про проблему, щодо якої і досі немає чіткого роз’яснення з боку податківців: це відображення періоду призупинення трудових відносин у зарплатній звітності.
Адже просто все здається лише в законі, а на практиці виникає як мінімум три головні нюанси. Насправді їх більше, але ми зараз зупинимось лише на трьох.
Нюанс перший: період призупинення.
Дія норми про призупинення розпочалася наприкінці березня. Отже, може бути таке: частину місяця працівник відпрацював (або був у оплачуваній відпустці, на лікарняному, у відпустці по вагітності та пологах тощо), словом, мав нарахування, а частину — його трудовий договір було призупинено.
Отже, щодо таких працівників нарахування треба проводити в цьому місяці лише за його частину. Якщо в цей момент (коли була оплата) за працівником зберігався середній заробіток (лікарняні, декретні, відпускні тощо) — доплату до мінімальної зарплати робити буде не треба. Якщо ж він працював, не забуваємо про те, що мінімальна зарплата як гарантія діє і під час війни. Щоправда, застосовується вона пропорційно відпрацьованому часу.
Приклад: працівник у березні до 23 числа працював, а з 24 березня роботодавець вирішив призупинити трудовий договір із таким працівником. Припустимо, що за графіком березня у такого працівника 175 робочих годин, з яких він відпрацював 135 (а 40 годин припадають на період призупинення).
Якщо оклад працівника 6000 грн, то йому буде нараховано: 6000 х 135 : 175 + (6500 - 6000) х 135 : 175 = 5014,29 грн.
При цьому він зберігає право на компенсацію, яка не нараховується: 6000 х 40 : 175 + (6500 - 6000) х 40 : 175 = 1485,71 грн.
Нюанс другий: оподаткування доходів працівника.
З одного боку, як ми пам’ятаємо, нарахувань за період призупинення в бухобліку не буде. Тож, здавалося б, що може бути простіше: беремо нарахований дохід і оподатковуємо лише його.
Але: у працівника є право на компенсацію втраченої зарплати і навіть на сплату за нього ЄСВ (чого роботодавець під час призупинення трудових відносин не робить). Для цього бухгалтер і здійснює щомісячний розрахунок. І це не лише розрахунок втраченої зарплати, а і ЄСВ, який мав бути нарахований на цю втрачену зарплату.
Що буде з ПДФО та ВЗ за такою компенсацією, наразі сказати важко. Можливо, працівник колись отримає компенсацію вже після утримання з її суми в рахунок бюджету ПДФО та ВЗ. Можливо, і навпаки — працівник отримає від держави-агресора певну суму, з якої доведеться платити податки. Ми зараз не знаємо, яким буде механізм компенсації, його застосовуватимуть вже після перемоги. Проте щодо ЄСВ поради рахувати вже зараз пролунали.
Тому, на нашу думку, вже зараз бухгалтеру треба рахувати не лише суму втраченої зарплати, а і ПДФО, ВЗ та ЄСВ з такої втраченої зарплати. І робити це, знову ж таки, на нашу думку, слід враховуючи усю суму місячної зарплати працівника, а не окремо оподатковувати нараховану зарплату, і окремо розраховану, але не нараховану.
Наприклад, у ситуації, яку ми розглядали в прикладі вище, ми б нарахували ЄСВ і утримали ПДФО та ВЗ з усіх належних працівнику 6500 грн разом, а не окремо по складових цієї суми. Проте в бухобліку відображали б, звісно, лише частину, пропорційно нарахованій зарплаті.
Тобто ЄСВ розраховували б за березень в сумі 6500 х 22% = 1430 грн. Проте в нарахування березня потрапило б лише 1430 : 6500 х 5014,29 = 1103,14 грн. А решта (1430 - 1103,14) = 326,86 грн. було б зазначено у рахунок компенсації.
Аналогічно розподіляли б і порахований ПДФО та ВЗ.
Нюанс третій: відображення у «зарплатній» звітності.
Мінекономіки у своєму роз’ясненні просить роботодавців вести розрахунок втраченої зарплати та ЄСВ. Скоріш за все, таку інформацію слід відображати і в єдиній «зарплатній» звітності (податковому розрахунку).
Проте в чинну форму податкового розрахунку відповідні зміни внесені не були. І дуже ймовірно, що й не будуть внесені, адже у законотворців є плани зробити зарплатну звітність знову щомісячною. Про це ми писали вище.
В таких умовах ті, хто мав призупинення трудових договорів, не зобов’язані повідомляти про це ДПС (закон цього не вимагає, а роз’яснення Мінекономіки мають рекомендуючий характер та податкової звітності не стосуються).
Втім, щоб не було питань, а чому це роботодавець в ситуації, яку ми навели в прикладі, не донарахував ЄСВ до мінімального розміру, на нашу думку, варто подати доповнення у довільній формі (про що проставити позначку в самому податковому розрахунку). Право подати таке доповнення встановлене п. 46.4 ПКУ. В ньому треба зазначити персоніфіковано інформацію про працівників, з якими призупинено трудові договори (із зазначенням періоду призупинення), а також про втрачені ними суми зарплати та ЄСВ через таке призупинення.
Адже, на нашу думку, в цій ситуації донараховувати ЄСВ до розміру мінімального страхового внеску роботодавець не повинен — цю втрату має компенсувати держава-агресор. Проте податківці з цього приводу ще не висловилися, отже, чекаємо на їх роз’яснення.