ru ua

Есть предложения, замечания или пожелания? Свяжитесь с редакцией!
Мы обязательно ответим.

;

Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 12.10.2018 р. №4411/6/99-99-15-01-01-15/IПК

Щодо подання податкової звітності при реорганізації (перетворенні) підприємства

Суттєво. ДФСУ надала детальну інструкцію щодо подання податкової звітності при реорганізації (перетворенні) підприємства.

! Юрособам у стані реорганізації

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення ПрАТ щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно подання податкової звітності при реорганізації (перетворенні) підприємства і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною першою статті 106 ЦКУ злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, — за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Статтею 107 ЦКУ встановлено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

Водночас статтею 108 ЦКУ встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Щодо подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Разом з відповідною податковою декларацією платник податку на прибуток подає квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу. Фінансова звітність, що складається та подається платниками податку на прибуток, є додатком до декларації та її невід'ємною частиною (пункт 46.2 статті 46 Кодексу).

У разі якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (підпункт 137.4.3 пункту 137.4 статті 137 Кодексу).

З урахуванням зазначеного підприємство, що припиняється у процесі реорганізації шляхом перетворення, повинно скласти податкову декларацію з податку на прибуток за звітний період, на який припадає дата його реорганізації (перетворення).

Отже, ПрАТ, що припиняється у процесі реорганізації шляхом перетворення у ТОВ, повинно скласти податкову декларацію з податку на прибуток підприємств з позначкою страховика у рядку 9 «Особливих відміток» за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. №897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за №1415/27860 (у редакції наказу Мінфіну від 28.04.2017 р. №467), за звітний період, на який припадає дата його перетворення, та самостійно здійснити розрахунок з бюджетом.

Щодо подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств новоствореним платником податку на прибуток ТОВ повідомляємо, що у разі, якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку на прибуток підприємств протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду (підпункт 137.4.2 пункту 137.4 статті 137 Кодексу).

Податкова декларація за звітний (податковий) рік подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.6 пункту 49.18 статті 49 Кодексу).

Щодо подання податковим агентом податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ)

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу (40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за №111/26556 (далі — Податковий розрахунок за формою №1ДФ).

Відповідно до розділу II Податкового розрахунку за формою №1ДФ зазначена звітність подається окремо за кожний квартал протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.

Так, граничний термін подання Податкового розрахунку за формою №1ДФ за III квартал 2018 року — до 10.11.2018 р., за IV квартал 2018 року — до 10.02.2019 р.

При цьому податкова звітність подається платником податку до контролюючих органів згідно зі статтею 49 Кодексу.

Пунктом 49.3 статті 49 Кодексу передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Щодо подання податкової декларації з плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Підставою для нарахування плати за землю є дані державного земельного кадастру та договір оренди земельної ділянки (пункт 286.1 статті 286, пункт 288.1 статті 288 Кодексу), а також дата виникнення у юридичної особи права на таку ділянку.

Отже, питання подання податкової декларації з плати за землю — вид декларації («Звітна», «Нова звітна», «Уточнююча») та строк її подання, потребує аналізу землевпорядних та правовстановлюючих документів за кожною окремою земельною ділянкою, що в порядку статті 791 Земельного кодексу України набула статусу об'єкта цивільних прав та ідентифікована за такими необхідними для обчислення податкових зобов'язань з плати за землю елементами податку, як: платник — власник або користувач; об'єкт оподаткування — межі та площа; база оподаткування — нормативна грошова оцінка; ставки (стаття 7 Кодексу).

Поряд з тим повідомляємо, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу).

Взаємовідносини, зазначені у запиті, щодо подання податкової декларації з плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, потребують аналізу документів та матеріалів, які дають змогу ідентифікувати предмет запиту більш детально.

Враховуючи зазначене, пропонуємо, у разі необхідності, для отримання податкової консультації з порушених питань звернутися до контролюючого органу з наданням усіх копій документів у порядку, встановленому законодавством.

Щодо подання звітності зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок)

Відносини в сфері державної політики з адміністрування єдиного внеску регулюються Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).

Частиною першою статті 4 Закону №2464 установлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати єдиний внесок до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 р. за №460/26905 (у редакції наказу Мінфіну від 15.05.2018 р. №511) (далі — Порядок №435), звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — Звіт) формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку №435 страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою №Д4 згідно з додатком 4 до Порядку №435.

Якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт за найманих працівників до органів доходів і зборів ними не подається (пункт 11 розділу II Порядку №435).

Щодо відображення резерву незароблених премій у податковій декларації з податку на прибуток підприємств

Положеннями пункту 141.1 статті 141 Кодексу передбачено особливості оподаткування страховика, у тому числі різниці, на які збільшується (зменшується) фінансовий результат до оподаткування.

Зокрема, фінансовий результат до оподаткування страховика:

збільшується на позитивну різницю між приростом (убутком) сформованих у відповідному звітному періоді відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та/або міжнародних стандартів фінансової звітності страховими резервами (технічними, математичними, належних виплат страхових сум та іншими, формування яких передбачено законодавством у сфері страхування, крім тих, що не впливають на формування фінансового результату до оподаткування страховика) (за вирахуванням частки участі перестраховика в страхових резервах) та приростом (убутком) відповідних резервів, розрахованих за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (за вирахуванням частки участі перестраховика в страхових резервах) (підпункт 141.1.3 пункту 141.1 статті 141 Кодексу);

зменшується на від'ємну різницю між приростом (убутком) сформованих у відповідному звітному періоді відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та/або міжнародних стандартів фінансової звітності страховими резервами (технічними, математичними, належних виплат страхових сум та іншими, формування яких передбачено законодавством у сфері страхування, крім тих, які не впливають на формування фінансового результату до оподаткування страховика) (за вирахуванням частки участі перестраховика в страхових резервах) та приростом (убутком) відповідних резервів, розрахованих за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (за вирахуванням частки участі перестраховика в страхових резервах) (підпункт 141.1.4 пункту 141.1 статті 141 Кодексу).

Відповідно до підпунктів 141.1.3 та 141.1.4 пункту 141.1 статті 141 Кодексу розроблено Методику формування страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, яка затверджена розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 р. №3104 (далі — Методика).

Методика встановлює порядок формування технічних резервів за договорами страхування, співстрахування та перестрахування з видів страхування, інших, ніж страхування життя (пункт 1.2 розділу 1 Методики).

Згідно з пунктом 2.2 розділу 2 Методики резерви незароблених премій віднесено до складу технічних резервів, розрахунок яких здійснюється відповідно до пункту 3.3 розділу 3 Методики.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємств страхові резерви страховиків відображаються у рядках 4.1.1 та 4.2.1 розділу 4 «Iнші різниці (стаття 39, стаття 1231, стаття 141, підрозділ 4 розділу XX Кодексу)».

Щодо необхідності інформування контролюючого органу про зміну облікової політики

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зазначеним Законом та Кодексом не передбачено обов'язок підприємства повідомляти контролюючі органи про зміну облікової політики.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

«ДК» №44 від 29.10.2018

«ДК» №44 від 29.10.2018


The remote server returned an error: (404) Not Found.