ru ua

Есть предложения, замечания или пожелания? Свяжитесь с редакцией!
Мы обязательно ответим.

;

РОЗДІЛ 4. ДІЯЛЬНІСТЬ ФОПів НА ЄДИНОМУ ПОДАТКУ

Спрощена система оподаткування має свої переваги: насамперед менше податкове навантаження. Але для підприємців, які сплачують єдиний податок, встановлено суворі обмеження — і щодо видів діяльності, що їх вони можуть здійснювати, і щодо відносин із підприємствами на загальній системі оподаткування. До того ж перша та друга групи підприємців-«єдинників» не можуть бути платниками ПДВ. Розглянемо все це докладніше.

Який розмір єдиного податку сплачують підприємці

Відповідно до п. 293.2 ПКУ, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються місцевими органами влади для фізосіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку — у межах до 10% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;

2) для другої групи платників єдиного податку — у межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.

Але у разі здійснення платниками єдиного податку 1-ї і 2-ї груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності (п. 293.6 ПКУ).

Для фізосіб-«єдинників» 3-ї групи п. 293.3 ПКУ встановлено відсоткові ставки єдиного податку у розмірі:

1) 3% доходу — у разі сплати ПДВ;

2) 5% доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Для фізосіб-підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставку єдиного податку встановлено у розмірі 5%. До того ж такі підприємці можуть перебувати лише у третій групі платників єдиного податку.

Які види доходів ФОПів не оподатковуються єдиним податком?

За п. 292.10 ПКУ, не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми ЄСВ.

Решту видів коштів, які не включаються до доходу, встановлено п. 292.11 ПКУ. А саме:

1) суми ПДВ (які надходять тоді, коли підприємець є платником ПДВ);

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) — платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, вартість яких була включена до доходу юрособи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізособи-підприємця;

7) суми ПДВ, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надміру сплачених податків і зборів, установлених цим Кодексом, та суми ЄСВ, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів.

Також до доходу фізосіб-«єдинників» не включаються отримані такою фізособою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхових виплат і відшкодувань. Не включаються до складу доходів також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізособі та використовується в її господарській діяльності.

Приклад. Як оподатковується продаж фізособою-«єдинником» автомобілів, нерухомості та інших активів, що їх він використовує у підприємницькій діяльності?

Фізособи-«єдинники» не ведуть бухгалтерського обліку своєї діяльності. Тож їхні основні засоби не підлягають амортизації. Також підприємець не визнає і витрати щодо використання ОЗ. Принаймні ті, що зменшують об'єкт оподаткування єдиним податком.

Дохід, отриманий від продажу ОЗ (наприклад, автомобіля), який належить на праві власності фізособі та використовується у господарській діяльності такої фізособи як підприємця — платника єдиного податку, оподатковується ПДФО за нормами ст. 173 ПКУ. Тобто такі доходи оподатковуються як доходи фізособи від продажу рухомого майна.

А ось у разі продажу такого автомобіля як товару (тобто якщо такий автомобіль не використовувався як ОЗ) він оподатковуватиметься вже єдиним податком. Але у такому разі на підприємця чекають наслідки у вигляді оподаткування такого доходу за ставкою 15% єдиного податку та переходу на загальну систему, адже займатися продажем підакцизних товарів йому також заборонено.

Докладніше про те, хто з підприємців в якій групі «єдинників» може перебувати, які види діяльності такі підприємці не можуть здійснювати та який розмір єдиного податку вони сплачують у 2018 році, наведемо в таблиці.

Таблиця

Умови перебування на спрощеній системі оподаткування для різних груп

Група платників єдиного податку
Річний дохід, грн
Дозволена кількість працівників
Ставка
Не можуть бути платниками ЄП
Звичайна
Підвищена
1 група:
фізособи-підприємці, які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню
300 тис. Не використовують працю найманих осіб 10% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176,20 грн) 15% — для фізосіб-підприємців у випадках, визначених п. 293.4 ПКУ Згідно з п. 291.5 ПКУ:
підприємці та юрособи, які здійснюють:
— діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім їх розповсюдження), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
— обмін інвалюти;
— виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу ПММ в ємностях до 20 л та діяльності фізосіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
— видобування, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і каміння, у т. ч. органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
— видобування, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
— діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвеєрами, аварійними комісарами та аджастерами;
— управління підприємствами;
— надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
— продаж предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
— організацію, проведення гастрольних заходів;
фізособи-підприємці, які:
— здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту;
— надають в оренду земельні ділянки загальною площею понад 0,2 га, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 кв. м, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини загальною площею понад 300 кв. м. Страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом;
реєстратори цінних паперів;
госпсуб'єкти, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юрособам, які не є платниками ЄП, дорівнює або перевищує 25%;
представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юрособи, яка не є платником ЄП;
фізичні та юридичні особи — нерезиденти;
платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником ЄП мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
2 група:
фізособи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства
1, 5 млн Не перевищує 10 осіб 20% МЗП (744,60 грн)
3 група:
фізособи-підприємці та юрособи — суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми
5 млн Не обмежено Встановлюється у відсотках до доходу:
3% доходу;
5% доходу
Для юросіб у випадках, визначених п. 293.5 ПКУ:
6% зі сплатою ПДВ;
10% без сплати ПДВ

У яких випадках до підприємців-«єдинників» буде застосовано підвищені ставки ЄП?

Усі випадки, коли до отриманих доходів фізосіб-«єдинників» слід застосовувати ставку в розмірі 15%, наведено у п. 293.4 ПКУ. А саме:

1) до суми перевищення граничного обсягу доходу для перебування на спрощеній системі. Але для кожної з груп ці обсяги різні: 1-ша група — 300 тис. грн, 2-га група — 1,5 млн грн, 3-тя група — 5 млн грн;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесених до 1-ї або 2-ї групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж встановлено для «єдинників»;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Перелік цих видів наведено у пп. 291.5.1 ПКУ;

5) до доходу, отриманого платниками 1-ї або 2-ї групи від провадження діяльності, яка не передбачена у пп. 1 або 2 пункту 291.4 ПКУ відповідно.

Новація 2018 року — з 15 серпня підприємцям дозволено перебувати у четвертій групі платників єдиного податку!

Але для того щоб потрапити до такої групи (звісно, добровільно) і продовжувати в ній перебувати, слід виконувати певні умови:

— провадження діяльності виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону «Про фермерське господарство»;

— здійснення виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилову, переробки такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продажу;

— провадження господарської діяльності (крім постачання) за місцем податкової адреси;

— заборона використання праці найманих осіб;

— членами фермерського господарства такої фізособи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;

— площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

З наведених умов найсуворішою є остання — це обмеження площі земель, якого для юросіб-сільгосптоваровиробників наразі не встановлено. Решта — цілком логічні.

Дивує хіба що заборона найму працівників, яка суперечить ч. 5 ст. 1 Закону «Про фермерське господарство». Отже, працювати у такому господарстві, якщо воно перебуватиме у 4-й групі платників єдиного податку, зможуть лише сам підприємець і члени його сім'ї. Члени сім'ї не є найманими працівниками такого підприємця, хоча й мають право на отримання частини результату діяльності фермерського господарства (прибутку).

Порядок обрахунку та сплати єдиного податку фермерами не відрізнятиметься від того, як це робили юрособи 4-ї групи. Регулює цей порядок п. 295.9 ПКУ.

За п. 293.9 ПКУ для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

— для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) — 0,95;

— для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,57;

— для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) — 0,57;

— для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,19;

— для земель водного фонду — 2,43;

— для сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту, — 6,33.

Переваги 4-ї групи для підприємців

Чому підприємці бажали отримати можливість перебувати у четвертій групі платників єдиного податку? Звісно, підприємці і раніше могли здійснювати господарську діяльність в аграрному секторі економіки. Не заборонено здійснювати таку діяльність їм і на єдиному податку. Отже, і до цього фізособи мали три групи, в яких вони, виконуючи ці обмеження, могли перебувати і торгувати власною сільгосппродукцією.

Різниці дві:

1) перша, друга та третя групи платників єдиного податку суворо обмежені сумою річного доходу. Отже, ФОП до 15 серпня 2018 року міг перебувати на єдиному податку, якщо його річний дохід не перевищував 5 млн грн. На відміну від цього, юрособи, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, могли обрати і четверту групу платників єдиного податку, для якої не встановлено обмеження суми річного доходу;

2) перша та друга групи платників єдиного податку сплачують його у фіксованому розмірі, тобто у певному відсотку від мінімальної зарплати. Третя група сплачує єдиний податок у певному відсотку від суми доходу (5% або 3% та ПДВ). На відміну від цього, юрособи, які перебувають у четвертій групі, сплачують єдиний податок виходячи з площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що належать їм на праві власності або використовуються, у тому числі, на умовах оренди.

Отже, переваги для тих ФОПів — сільськогосподарських товаровиробників, у яких річний дохід перевищує 5 млн грн, очевидні. Замість переходу на загальну систему оподаткування і сплати 18% ПДФО та 1,5% військового збору з чистого доходу, вони можуть залишатися на єдиному податку завдяки переходу до 4-ї групи. При цьому вони отримують майже фіксовану суму цього податку, яку слід сплатити. Але вона не залежить від суми отриманого доходу. Тож такі ФОПи мають вибір і самі можуть порахувати, які податки їм вигідніше сплачувати.

Не слід також забувати, що «єдинники» 4-ї групи звільнені від обов'язку сплати земельного податку за землі, що їм належать та використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ПКУ). Хоча реєстрація платниками ПДВ у них відбувається на загальних підставах (зокрема, на них поширюється критерій в 1 млн грн для обов'язкової реєстрації платником ПДВ, установлений ст. 181 ПКУ).

При цьому такі підприємці матимуть істотну перевагу над юрособами: їх віднесено оновленою редакцією п. 296.10 ПКУ до осіб, які можуть не застосовувати РРО при готівкових розрахунках. Щоправда, за умови що річна сума доходу не перевищить 1 млн грн.

ФОП на єдиному податку — платник ПДВ

Коло осіб, які для потреб оподаткування ПДВ мають право або зобов'язані бути зареєстровані як платники ПДВ, визначено пп. 14.1.139 та п. 180.1 ПКУ.

Зокрема, особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету, є фізособа-підприємець, яка:

— або є платником податків і зборів, установлених Податковим кодексом, крім єдиного податку;

— або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ;

— або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому ПКУ порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Ставку єдиного податку 3% передбачено лише для третьої групи платників єдиного податку. Отже, підприємці першої та другої груп не можуть бути платниками ПДВ. Якщо вони добровільно цього бажають, їм доведеться одночасно з реєстрацією платниками ПДВ перейти до третьої групи платників єдиного податку з відповідною ставкою.

Утім, навіть якщо фізособи не зареєстровані як платники ПДВ, але ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники ПДВ (п. 181.2 ПКУ).

Пунктом 181.1 ПКУ визначено умову, за якої суб'єкт господарювання зобов'язаний зареєструватися платником ПДВ, а саме: у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V цього Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу.

Але тут є нюанс: зазначена норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками єдиного податку першої — третьої груп.

Отже, якщо підприємець перебуває у 1 — 3 групах і не порушує умов перебування в цих групах, а при перевищенні суми річного доходу вчасно переходить до наступної групи «єдинників», він стає платником ПДВ винятково добровільно. Таким чином, отримувати 5 млн грн річного доходу і не сплачувати ПДВ для підприємця-«єдинника» цілком реально.

Але якщо підприємець порушує правила перебування на спрощеній системі оподаткування і переходить на загальну систему оподаткування, треба бути дуже уважним. На дату такого переходу (з наступного кварталу) підприємець має порахувати суму оподатковуваних операцій за попередні 12 календарних місяців. I якщо така сума перевищила 1 млн грн, він повинен зареєструватися платником ПДВ. Тобто подати заяву за формою №1-ПДВ не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на загальну систему оподаткування.

Якщо ж він не подав або несвоєчасно подав реєстраційну заяву до контролюючого органу, обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлено для подання такої заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн грн за останні 12 календарних місяців.

У такому разі контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання та накладає на платника податків штраф у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з ПДВ розмір штрафу становить 50% суми нарахованого податкового зобов'язання (п. 123.1 ПКУ).

Об'єкт і база оподаткування ПДВ

Статтею 185 ПКУ визначено операції, що є об'єктом оподаткування ПДВ, а саме операції з постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, а також постачання послуг із міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування визначається у порядку, встановленому ст. 188 ПКУ, з урахуванням особливостей, передбачених розділом V цього Кодексу.

Ставки ПДВ

Згідно зі ст. 193 ПКУ розміри ставок ПДВ залежать від здійснюваних операцій і встановлюються від бази оподаткування у розмірах 20%, 0% та 7%.

ФОП-«єдинник» та ЗЕД

ПКУ не встановлює для підприємців на єдиному податку заборону на зовнішньоекономічну діяльність. Проте при цьому треба враховувати умови перебування в тій чи іншій групі платників єдиного податку. Наприклад, якщо підприємець першої групи продає товари виключно на ринках, експортувати такі товари без втрати статусу «єдинника» він не зможе. Не може і підприємець другої групи надавати послуги юрособам — неплатникам єдиного податку (а нерезиденти-юрособи статусу «єдинника» не мають).

Отже, фізособа-підприємець — платник єдиного податку може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як на території України, так і за її межами, за умови що він не здійснює видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

А як визначається сума доходу підприємця-«єдинника», якщо він був одержаний в іноземній валюті?

Відповідно до пп. 292.1 ПКУ, доходом платника єдиного податку для ФОПа є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.

Своєю чергою, дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ПКУ).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ПКУ).

А тепер покроково розглянемо операції, що виникають при надходженні валютної виручки.

Валютні кошти зараховуються на розподільчий рахунок

Розподільчі рахунки використовуються банківськими установами при перерахуванні певних видів доходів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів як транзитні. Тому кошти, що зараховуються на розподільчий рахунок, не включаються до доходу підприємця. На дату такого зарахування дохід у підприємця не виникає.

Банк здійснив обов'язковий продаж частини валюти

Що відбувається в такому разі:

— валютні кошти списуються з розподільчого рахунку;

— та частина коштів, що підлягає обов'язковому продажу (нині і до кінця 2018 року це 50% надходжень), продається, а виручка від продажу зараховується на гривневий рахунок підприємця;

— решта коштів зараховується на валютний рахунок підприємця.

Дохід при цьому також визнається відповідними частинами:

— виручка від продажу валюти визнається доходом у повній сумі зарахованої гривні (з урахуванням комісії);

— непродана частина виручки визнається доходом виходячи з добутку курсу НБУ на дату зарахування валютних коштів та суми зарахованої на валютний рахунок підприємця валюти.

Відповідно до цього заповнюється книга обліку доходів підприємця. Виходячи зі суми коштів, що була отримана на гривневий рахунок, та з вартості валюти, що була отримана на валютний рахунок підприємця. При цьому датою виникнення доходу є дата зарахування коштів на відповідні рахунки підприємця після їх списання з розподільчого рахунку.

А чи треба визнавати дохід у вигляді курсової різниці?

Податківці вважають, що розрахунку курсової різниці, яка виникає при продажу іноземної валюти фізособи-підприємця, та включення такої курсової різниці до доходу платника єдиного податку нормами ПКУ не передбачено.

Крім цього, курсові різниці можна визначити лише згідно з стандартами бухобліку, а його підприємці, як відомо, не ведуть.

Отже, зміна курсу НБУ не потребує від підприємця перерахунку суми валюти, розміщеної на валютному рахунку, і не призводить до виникнення доходу.

А якщо такий залишок валюти буде продано у майбутньому?

Податківці вважають, що оподатковуваний дохід у цьому разі у підприємця не виникне. Навіть якщо курс НБУ зросте і підприємець внаслідок такого продажу отримає більше, аніж визнав доходу при зарахуванні цієї валюти на свій рахунок.

Податківці вважають, що після отримання цих коштів підприємець може ними розпоряджатися вільно. I подальші операції з такими коштами розглядатимуться не в межах підприємництва, а як операції звичайної фізособи.

Свою думку податківці базують на ст. 44 ГКУ, за якою підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Фізособа-підприємець має право вільно користуватися коштами для власних потреб з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення господарської діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством від підприємницької діяльності.

Отже, позаяк з валютної виручки вже був сплачений єдиний податок, то далі вона розглядається як власні кошти звичайної фізособи. А відповідно до пп. 165.1.51 ПКУ доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних із переходом права власності на такі валютні цінності, не включається до розрахунку загального оподатковуваного доходу звичайної фізособи.

Порядок сплати підприємцями єдиного податку та ЄСВ

Фізособи-«єдинники» 1 — 3 груп повинні сплачувати ЄСВ за себе у самостійно визначеному розмірі, але не нижчому від мінімального страхового внеску, незалежно від факту отримання доходу.

У 2018 році залишається норма щодо звільнення від сплати ЄСВ за себе фізосіб-«єдинників», які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю. Отже, підприємці звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону про пенсійне страхування, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Єдиний податок сплачується підприємцями 1 — 3 груп у строки, встановлені ст. 295 ПКУ.

А саме:

— платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть сплатити єдиний податок авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року;

— платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Підприємці четвертої групи єдиного податку самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу ДФС за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік (п. 295.9 ПКУ).

А податок сплачується частинами — щокварталу протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:

у I кварталі — 10%;

у II кварталі — 10%;

у III кварталі — 50%;

у IV кварталі — 30%.

Фізособи-підприємці, які у звітному періоді обрали спрощену систему оподаткування та ставку єдиного податку, встановлену для четвертої групи, або перейшли на застосування ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося таке обрання/перехід, а надалі — у порядку, визначеному пп. 295.9.2 ПКУ.

Порядок сплати ЄСВ «єдинниками» встановлено нормами пп. 2 п. 6 розд. IV Iнструкції №449. За нею платники сплачують ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, наступного за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

Але за бажанням фізособи-«єдинники» можуть сплачувати ЄСВ у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми ЄСВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, наступного за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

При цьому мінімальний розмір місячного страхового внеску з ЄСВ становить у 2018 році 819,06 грн (22% від розміру мінімальної зарплати), а максимальний (22% від 15 розмірів мінімальної зарплати) — 12285,9 грн.

Лікарняний або відпустка

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів (п. 295.5 ПКУ).

Iнформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов'язковим доданням копії листка непрацездатності подається в заяві у довільній формі (пп. 298.3.2 ПКУ).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

У ПКУ передбачено календарний місяць відпустки: тобто з 1 до 31 (30, 29 чи 28) числа, тому у заяві, що подається з метою несплати єдиного податку, треба зазначати повний місяць.

Наприклад, якщо підприємець-«єдинник» хворів 30 і більше календарних днів і при цьому хвороба розпочалася до 20 числа місяця та закінчилася у наступному місяці, то такий платник звільняється від сплати єдиного податку лише за календарний місяць, в якому почав хворіти, а за наступний календарний місяць, в якому відповідно до листка непрацездатності хвороба закінчилася, сплачує єдиний податок відповідно до норм ПКУ.

Пунктом 295.6 ПКУ визначено, що суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого п. 295.1 і п. 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.

Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку за період хвороби за умови подання таким платником заяви до органу доходів і зборів щодо терміну тимчасової втрати працездатності з доданням копії листка (листків) непрацездатності.

Зверніть також увагу на таке: на період лікарняного або відпустки підприємець не провадить підприємницької діяльності. Саме тому йому надається право не сплачувати за цей період (місяць) єдиного податку. Проте якщо податківці доведуть, що у зазначеному періоді підприємець отримував доходи, то донарахують суму єдиного податку за такий місяць зі штрафними санкціями та пенею.

I — звільнення від сплати єдиного податку не позбавляє підприємця від сплати інших податків та ЄСВ. А також від обов'язку подання звітності у встановлені строки.

Чи може фізособа-підприємець — платник єдиного податку, яка подала до контролюючого органу заяву щодо періоду щорічної відпустки, надалі відкликати її у зв'язку з перебуванням у цьому періоді на лікарняному?

Відповідно до п. 295.5 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Iнформація про період щорічної відпустки і терміни втрати працездатності з обов'язковим доданням копії листка непрацездатності подається заявою у довільній формі (пп. 298.3.2 ПКУ).

Зразок заяви

  Начальнику ДПI у м. Чернігові ДПС
ФОП Iваненко I. I.
який проживає за адресою: 14000,
м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 10
ідентифікаційний номер 1234567890

Заява

У зв'язку з тим, що з 1 до 30 червня 2018 року я перебуватиму у відпустці, на підставі пункту 295.5 ПКУ прошу звільнити мене від сплати єдиного податку за червень 2018 року (як платника єдиного податку групи 2 без найманих працівників).

28 травня 2018 р. Iваненко I. I. (підпис)

З метою уникнення порушення термінів сплати авансових платежів податківці рекомендують подавати до контролюючого органу заяву щодо періоду щорічної відпустки до початку відпустки. Заяву щодо терміну втрати працездатності з обов'язковим доданням копії листка непрацездатності доцільно подавати одразу після закінчення лікарняного.

Таким чином, фізособа-підприємець — платник єдиного податку, яка не використовує працю найманих осіб, може відкликати заяву щодо періоду щорічної відпустки до її початку та скористатися правом на звільнення від сплати єдиного податку за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Під час тимчасової непрацездатності за підприємцем на єдиному податку зберігається право отримувати лікарняні. Аналогічне право мають і вагітні жінки — на допомогу по вагітності та пологах.

Реалізується це право «єдинниками» так само, як і підприємцями на загальній системі оподаткування (див. відповідний розділ книги). А щодо оподаткування отриманих підприємцем лікарняних та декретних виплат — дивіться IПК ДФСУ від 06.06.2018 р. №2484/Г/99-99-13-01-02-14/IПК наприкінці цього розділу.

Реєстрація підприємцем та обрання спрощеної системи

Згідно з п. 299.2 ПКУ, ДФС веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Отже, відповідно до п. 299.1 ПКУ, реєструється суб'єкт господарювання як платник єдиного податку шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

У випадках, передбачених пп. 298.1.2 ПКУ, ДФС у разі відсутності визначених ПКУ підстав для відмови, реєструє суб'єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до пп. 298.1.2 ПКУ, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з ЄДР про проведення держреєстрації, якщо така заява додана до реєстраційної картки (п. 299.4 ПКУ).

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку (п. 299.5 ПКУ).

Але платникам ЄП 1-ї та 2-ї груп треба пам'ятати про таке. Відповідно до п. 294.4 ПКУ, для зареєстрованих в установленому порядку фізосіб-підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку. За цей проміжок часу фізособи-«єдинники» 1-ї та 2-ї груп вважаються такими, що перебувають на загальній системі.

Для новостворених фізосіб-«єдинників» 3-ї групи, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи, перший звітний період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

Щодо четвертої групи підприємців-«єдинників», то для них встановлено такі правила.

Для того щоб стати платником єдиного податку 4-ї групи, фермер подає заяву. Заява подається на вибір платника податків в один зі способів, визначених частинами 1 — 4 пп. 298.1.1 ПКУ (податківцям — особисто, поштою, в електронному вигляді або держреєстратору при реєстрації ФОПа).

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ПКУ). А для фермерів, які перейшли на сплату єдиного податку зі сплати інших податків і зборів, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду (п. 294.3 ПКУ).

Які порушення можуть призвести до втрати права на ЄП

Усі види порушень, які призводять до обов'язку перейти на загальну систему, встановлено пп. 298.2.3 ПКУ. Зокрема:

1) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 п. 291.4 ПКУ, платниками єдиного податку першої і другої груп, які не використали право на застосування інших ставок, установлених для третьої групи, — з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи — з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 ПКУ, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків. За п. 291.6 ПКУ платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

4) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права на спрощену систему оподаткування, встановлених п. 291.5 ПКУ, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

5) у разі перевищення чисельності фізосіб, які перебувають у трудових відносинах із платником єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

6) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

7) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів — в останній день другого із двох послідовних кварталів;

8) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, не передбаченої у пп. 1 або 2 пункту 291.4 ПКУ відповідно, — з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Серед зазначених порушень особливу увагу слід звернути на здійснення діяльності, яка «єдиннику» певної групи заборонена. I ось тут працює жорстке обмеження щодо відносин підприємців-«єдинників» із підприємством:

1) перша група платників єдиного податку взагалі з юрособами не працює;

2) друга група платників єдиного податку товари може продавати будь-яким юрособам, а ось надавати послуги — лише юрособам — платникам єдиного податку.

Таким чином, якщо ви — юрособа на загальній системі оподаткування і плануєте придбавати послуги у підприємця на єдиному податку, вам одразу треба обирати третю групу.

Що буде фізособі-«єдиннику» на 2-й групі за надання послуг платникам інших податків?

За п. 291.4 ПКУ, однією з умов перебування фізособи-підприємця у 2-й групі єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг платникам єдиного податку та/або населенню. Тому надання послуг платникам податків, що застосовують загальну систему оподаткування, є порушенням умов перебування фізособи-підприємця на спрощеній системі оподаткування.

При недотриманні умов перебування в обраній групі єдиного податку фізособа-підприємець втрачає право перейти на сплату єдиного податку для інших груп шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу (пп. 298.1.5 ПКУ).

У разі порушення умов перебування у 2-й групі єдиного податку, передбачених пп. 2 п. 291.4 ПКУ, така особа зобов'язана:

— перейти на загальну систему з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність. Такий порядок переходу вважається відмовою від спрощеної системи оподаткування. I для відмови суб'єкту господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) слід подати до контролюючого органу заяву;

— до отриманого доходу за договором надання послуг юрособі — платнику податку на прибуток застосувати ставку єдиного податку в розмірі 15%;

— відобразити в квартальній податковій декларації наростаючим підсумком окремо такі доходи;

— подати декларацію за податковий (звітний) квартал, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, з наростаючим підсумком з початку року протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Якщо фізособа-підприємець не виконала вищеперелічених вимог ПКУ та не перейшла на сплату інших податків і зборів, то реєстрація платника єдиного податку другої групи анулюється за рішенням контролюючого органу на підставі акта перевірки з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено таке порушення. Унаслідок цього всі доходи, отримані після дати анулювання реєстрації платника єдиного податку, оподатковуватимуться на загальних підставах.

Реєстрація Книги обліку

Наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №579 затверджено Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками ПДВ, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ.

Наказом №579 встановлено право обрати спосіб ведення книги обліку. Але наразі можна вести книгу обліку тільки у паперовому вигляді. Це пов'язано з тим, що технічно не впроваджено алгоритму реєстрації книг у ДФС в електронному вигляді. Тож у будь-якому разі фізособі-«єдиннику» слід іти до відповідного податкового органу та реєструвати книгу обліку у паперовому вигляді.

Порядок реєстрації книги у паперовому вигляді встановлено пп. 1 п. 3 Порядку №579. Так, фізособа-«єдинник» зобов'язана подати до ДФС за основним місцем обліку примірник книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат), на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізосіб, які мають позначку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, податкова адреса.

Книга обліку має бути прошнурована, пронумерована. Її реєстрація у ДФС засвідчується підписом керівника або заступника керівника контролюючого органу та скріплюється печаткою.

Зареєстрована книга обліку доходів (книга обліку доходів і витрат) видається у день подання платником єдиного податку книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат).

Порядок ведення Книги обліку доходів (Книги обліку доходів та витрат)

Відповідно до п. 296.1 ПКУ, платники єдиного податку першої — третьої груп ведуть облік у вигляді заповнення книг обліку доходів та книг обліку доходів та витрат.

Згідно з пп. 296.1.1 ПКУ, платники єдиного податку першої і другої групи та платники єдиного податку третьої групи (фізособи-підприємці), які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Підпунктом 296.1.2 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат.

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. №579 (далі — Порядки №579).

Зверніть увагу: за п. 7 Порядків книги мають зберігатися у платника податку протягом 3-х років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис! Книга обліку доходів (книга обліку доходів і витрат) має зберігатися безпосередньо у фізособи-підприємця — платника єдиного податку незалежно від кількості місць провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог Порядків №579, фізособи-підприємці — платники єдиного податку першої — третьої груп відображають фактично отриману суму доходу та фактично понесених витрат від провадження діяльності (для 3-ї групи платників ПДВ). Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку №579, платник єдиного податку (2-га група) щодня вносить до граф 2 — 6 книги відомості про дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до п. 293.2 ПКУ, зі сумарним підсумком за місяць, квартал, рік (крім доходу, що оподатковується за ставкою 15%). Тобто відображається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, що підлягає оподаткуванню у межах госпдіяльності підприємця.

Згідно з п. 5 Порядку №579, записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, тобто зазначається підсумкова сума коштів, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримані готівкою (графа 4 книги), та окремо сума безоплатно отриманих товарів (послуг) (графа 5 книги). Крім того, окремо фіксується дохід, що оподатковується за ставкою 15%: дохід, отриманий від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників ЄП 2-ї групи, та/або дохід від здійснення діяльності, забороненої платникам ЄП (графа 8 книги). Витрати в книзі не обліковують.

Якщо фізособа-«єдинник» протягом робочого дня не отримувала доходу, то заповнювати книгу обліку доходів або книгу обліку доходів і витрат не треба.

Фізособи-«єдинники» 3-ї групи (платники ПДВ) ведуть книгу обліку доходів і витрат, у якій щодня, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи та понесені витрати (п. 1 Порядку).

У розділі книги щодо доходів слід наводити види доходів від здійснення підприємницької діяльності.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

ДФС неодноразово наголошувала, що відображення у книзі обліку доходів, отриманих до дати її реєстрації у контролюючому органі, та її неведення є порушенням вимог ПКУ та Порядку №579.

При цьому податківці зауважують, що відповідно до ст. 164-1 КУпАП неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів та витрат суб'єктами господарювання, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від 3 до 8 н. м. д. г. (від 51 до 136 грн).

Дії, передбачені ч. 1 ст. 164 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративною стягненню за те саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 8 н. м. д. г. (від 85 до 136 грн).

А саме:

— у графі 2 зазначають отриману суму коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги;

— у графі 3 — суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передоплати;

— у графі 4 — скориговану суму доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів та розраховують як різницю граф 2 і 3;

— у графі 5 — вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), наданих платнику податку згідно з договорами дарування та іншими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику податку на відповідальне зберігання і використані таким платником;

— у графі 6 — суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;

— у графі 7 — загальну суму доходу як суму граф 4, 5 і 6;

— у графах 8 і 9 — вид та суму доходу, що оподатковується за ставкою 15%;

Витрати в книзі показують відповідно до п. 6 Порядку №579. Так, графи 2, 3 та 6 розділу II «Витрати» книги заповнюють у такому порядку:

— у графах 2 і 3 — витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без ПДВ, у тому числі суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за мінусом непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою;

— у графі 6 — суму інших витрат, понесених у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо.

Первинні документи

Позаяк третя група — платники ПДВ повинні вести книгу обліку доходів і витрат, то зрозуміло, що їм без первинних документів, на підставі яких у цій книзі відображаються витрати, не обійтися.

На відміну від доходів, у ПКУ не зафіксовано переліку витрат, облік яких повинні вести такі підприємці.

Тож орієнтуватися треба на Порядок заповнення такої книги, затверджений наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №579. Згідно з ним у цій книзі мають бути відображені відомості про:

— витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без ПДВ;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків (у цьому випадку — ПДВ) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку;

— транспортно-заготівельні витрати;

— інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою;

— витрати на оплату праці у разі використання праці найманих осіб;

— суму сплаченого ЄСВ (як за себе, так і за найманих працівників);

— суму інших витрат, понесених у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо.

На все це підприємець третьої групи — платник ПДВ повинен мати первинні документи, а в ідеалі — і договори (або інші підтвердні документи).

Решта підприємців-«єдинників» обліку витрат не ведуть, а отже, надавати податківцям документи про придбання товарів, оплату послуг тощо не зобов'язані.

Зверніть увагу: часто під час документальних перевірок податківці вимагають у підприємців документи про походження товару, яким вони торгують, а інколи — оборотно-сальдові відомості щодо наявності та руху такого товару. Це пов'язано з тим, що податківці вважають так: не контролюючи, скільки було продано товарів, перевірити, чи не ухиляється підприємець від сплати податку, неможливо. А може, він не всю виручку відображає в книзі? Тим більше якщо розрахунки проводяться готівкою. Крім цього, відсутність документів про придбання товарів, на думку податківців, може свідчити про безоплатність отримання таких товарів. А це означає отримання підприємцем додаткового оподатковуваного доходу.

Але обов'язок мати документи про походженні товару встановлено ПКУ лише для підприємців на загальній системі оподаткування (п. 177.10 ПКУ). Для «єдинників» такого обов'язку не встановлено, принаймні прямої норми ПКУ щодо цього немає. Вони не зобов'язані вести бухгалтерський облік придбаних та реалізованих товарів і складати за ними первинні документи (крім розрахункових документів, які при готівкових розрахунках не через РРО найчастіше залишаються тільки у покупців).

Докладніше про те, які документи мусять зберігати підприємці на єдиному податку 1 — 3 груп і яка відповідальність (штрафи) передбачена за порушення цих вимог, див. у роз'ясненні ДФСУ наприкінці розділу.

Застосування РРО

За п. 296.10 ПКУ, РРО не застосовуються платниками єдиного податку:

— першої групи;

— другої, третьої та четвертої груп (фізособи-підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

Норми п. 296.10 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які реалізують технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту.

Тож «єдинники», які реалізують технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, повинні будуть обов'язково застосовувати реєстратори розрахункових операцій незалежно від обсягу отриманого доходу від такого продажу.

Пам'ятайте, що суб'єкти господарювання мають застосовувати РРО, якщо оплата за відповідні товари провадиться у готівковій формі. Тож тим «єдинникам», які застосовують для розрахунків за продані товари безготівкову форму, РРО не потрібні.

Декларація ЄП та звіт з ЄСВ

Форма податкової декларації платника єдиного податку — фізособи-підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. №578.

За п. 296.2 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, установлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу та щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 ПКУ. Тобто така декларація подається протягом 60 календарних днів після закінчення звітного періоду.

Зверніть увагу: такий порядок подання декларації встановлено, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

За п. 296.3 ПКУ, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Тобто така декларація подається протягом 40 календарних днів після закінчення звітного періоду.

За пп. 296.5.1 ПКУ, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізособи-підприємці) групи, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.

У податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподатковуваного за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої групи, обсяг доходу, оподатковуваного за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподатковуваного за новою обраною ставкою єдиного податку, авансові внески, встановлені п. 295.1 ПКУ.

Форма річного Звіту з ЄСВ для підприємців на загальній системі оподаткування затверджена як додаток 5 до Порядку №435. Подається він до органу ДФС до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Такі підприємці заповнюють таблицю 2 цього додатка.

При цьому базу для нарахування ЄСВ підприємці-«єдинники» визначають за кожен місяць не з отриманого доходу, а самостійно. Але така база повинна бути не більшою від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. А сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Офіційна думка

Наказ ДПС України від 06.07.2012 р. №596
УЗАГАЛЬНЮЮЧА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ, ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ СУБ'ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ — ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ВИРОБНИЦТВО ТА ПРОДАЖ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ

У податковій консультації вживаються такі скорочення:

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI — Кодекс;

Закон України від 4 листопада 2011 року №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування обліку та звітності» — Закон №4014;

Закон України від 24 травня 2012 року №4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» — Закон №4834-VI.

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Верховною Радою України 24 травня 2012 року прийнято Закон №4834-VI, який набрав чинності з 1 липня 2012 року (далі — Закон №4834-VI).

Враховуючи норми Закону №4834-VI, з 1 липня 2012 року суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, надається право обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

При цьому передбачено, що такі суб'єкти господарювання належать виключно до третьої групи платників єдиного податку.

Для таких платників ставка єдиного податку встановлюється у розмірі 5 відсотків.

Також зазначаємо, що відповідно до внесених змін, передбачених Законом №4834-VI, з 1 липня 2012 року подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування більше одного разу протягом календарного року не є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

При цьому суб'єкти господарювання — фізичні особи, якщо є платниками інших податків і зборів, можуть здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Отже, з 1 липня 2012 року суб'єкт господарювання — фізична особа, яка є платником інших податків і зборів відповідно до Кодексу, може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування з видом діяльності з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, за умови дотримання платником вимог, установлених Кодексом для платників єдиного податку, шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.

У разі необхідності зміни групи фізичним особам — підприємцям, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (зокрема, діяльність яких пов'язана зі здійсненням виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння), відповідно до пп. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Кодексу (у редакції Закону №4834-VI) з 1 липня 2012 року надано право самостійно подати заяву до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу.

Також зазначаємо, що до набрання чинності Законом №4834-VI абзацом четвертим пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 глави 1 розділу XIV Кодексу (у редакції Закону №4014) було визначено, що фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, не можуть бути платниками єдиного податку.

Запитання 1. Фізична особа — підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування з січня 2012 року на другій групі з видом діяльності, що відповідає вимогам ст. 291 Кодексу. З якого періоду платник податку може змінити групу на спрощеній системі оподаткування з метою здійснення діяльності, що пов'язана з виробництвом, постачанням, продажем (реалізацією) ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння?

Відповідь: Фізична особа — підприємець, платник єдиного податку, згідно з пп. 298.1.5 п. 298.1 ст. 298 Кодексу у редакції Закону №4834-VI з 1 липня 2012 року має право самостійно подати заяву до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу та змінити групу на спрощеній системі оподаткування. При цьому зазначаємо, що платники, які бажають здійснювати діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, можуть обрати лише третю групу платників єдиного податку зі ставкою єдиного податку у розмірі 5 відсотків.

Тобто суб'єкт господарювання — фізична особа, платник єдиного податку, який бажає здійснювати діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння на спрощеній системі оподаткування, після 1 липня 2012 року, але не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного кварталу може подати відповідну заяву та обрати 3 групу зі ставкою 5 відсотків з 1 жовтня 2012 року.

Запитання 2. Приватний підприємець не перебуває на спрощеній системі оподаткування. З січня 2012 року є платником інших податків і зборів відповідно до Кодексу та здійснює діяльність, пов'язану з виробництвом, постачанням, продажем (реалізацією) ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. З якого періоду платник може перейти на спрощену систему оподаткування із зазначеним видом діяльності?

Відповідь: Суб'єкт господарювання — фізична особа, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм чинного законодавства, може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року (пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Кодексу) шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

Згідно з положеннями Кодексу та Закону №4834 з 1 липня 2012 року платники, які бажають здійснювати діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, можуть обрати третю групу платників єдиного податку зі ставкою єдиного податку у розмірі 5 відсотків.

Отже, платник податку, який перебував на загальній системі оподаткування, може перейти на сплату єдиного податку із зазначеним видом діяльності з 1 жовтня 2012 року, при цьому обравши третю групу зі ставкою 5 відсотків.

ЗАГАЛЬНОДОСТУПНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ РЕСУРС
(ПІДКАТЕГОРІЯ 107.11)

ФОПам — платникам єдиного податку необхідно зберігати первинні документи

Згідно з пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги (пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).

Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПКУ).

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів — для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 ПКУ) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПКУ).

При заповненні податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця використовуються дані книги обліку доходів або книги обліку доходів та витрат, тому їх показники відповідно до норм п. 44.1 ст. 44 ПКУ повинні бути підтверджені первинними документами, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПКУ.

Отже, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку зобов'язані забезпечити зберігання первинних документів, на підставі яких заповнювалися дані книги обліку доходів або книги обліку доходів та витрат, що використовувалися для складання податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця, або інші первинні документи, які використовуються для складання податкової звітності по іншим податкам і зборам, — у разі їх сплати. Такі первинні документи зберігаються не менш як 1095 днів з дня подання податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця або іншої податкової звітності, для складення якої вони використовуються.

За незабезпечення зберігання первинних документів до платників єдиного податку можуть бути застосовані штрафи відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПКУ, зокрема незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПКУ, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Слід зазначити, що згідно з п. 297.3 ст. 297 ПКУ платник єдиного податку виконує передбачені ПКУ функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

При відсутності первинних документів на товари (роботи, послуги), придбані платником єдиного податку, у разі виявлення факту щодо неутримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу громадянам до платників податків застосовуються штрафні санкції, як до податкового агента, передбачені п. 127.1 ст. 127 ПКУ, та на суму грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нараховується пеня згідно з пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ.

Чи має право ФОП перебувати на спрощеній системі оподаткування, якщо надає в оренду приміщення (будівлю, споруду), площа якого не перевищує встановлені обмеження, яка розташована на земельній ділянці, що перевищує 0,2 га?

Підпунктом 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Відповідно до п. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV, зі змінами і доповненнями (далі — ЦКУ), власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі (ст. 793 ЦКУ).

Згідно зі ст. 796 ЦКУ одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування всією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦКУ).

Отже, фізична особа — підприємець, яка здає в оренду приміщення (споруду, будівлю), площа якого не виходить за обмеження, встановлені ПКУ, та розташоване на земельній ділянці, що перевищує 0,2 га, може перебувати на спрощеній системі оподаткування, якщо у договорі оренди визначено розмір земельної ділянки, право користування якою передається наймачеві, і при цьому площа такої ділянки не перевищує 0,2 гектара.

В іншому випадку фізична особа — підприємець не може перебувати на спрощеній системі оподаткування та повинна перейти на сплату інших податків і зборів, установлених ПКУ.

Як визначається дохід за попередній календарний рік у разі прийняття ФОПом рішення про застосування спрощеної системи оподаткування з 1 січня наступного року?

Згідно з пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому пп. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 розд. XIV ПКУ.

Розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. №1675.

Враховуючи вищенаведене, у разі прийняття фізичною особою — підприємцем рішення про перехід на спрощену систему оподаткування з 1 січня наступного року заява до контролюючого органу подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку нового року разом із розрахунком доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування.

Отже, дохід за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, визначається на момент подання заяви з урахуванням запланованої суми отримання доходу за період, що залишився до кінця року після подання заяви.

Чи має право ФОП — платник ЄП здійснювати види діяльності, які не зазначені в його облікових даних?

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), визначено, що фізична особа — підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, установленим гл. 1 р. XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, установлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл. 1 р. ХIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПКУ).

У разі якщо фізична особа — підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку — фізичних осіб (п. 177.6 ст. 177 ПКУ).

Отже, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку не має права здійснювати в межах підприємницької діяльності такі види діяльності, які не зазначені в його облікових даних.

Що зазначається у рядку 7 «Місце провадження господарської діяльності» заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, якщо ФОП — платник ЄП здійснює діяльність у заздалегідь не визначених місцях (торгівля на виставках, ринках тощо)?

Відповідно до пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Форма та порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. №1675, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2011 р. за №1536/20274.

У заяві зазначаються обов'язкові відомості, зокрема місце провадження господарської діяльності (п. 298.3 ст. 298 ПКУ).

Реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 ст. 299 ПКУ).

До реєстру платників єдиного податку вноситься, зокрема, місце провадження господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 ПКУ).

Отже, фізична особа — підприємець, яка самостійно виявила бажання здійснювати діяльність на спрощеній системі оподаткування, повинна дотримуватися вимог ст. 298 ПКУ та зазначати в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування обов'язкові відомості, у тому числі «Місце провадження господарської діяльності».

У разі здійснення діяльності у заздалегідь не визначених місцях (торгівля на виставках, ринках тощо) фізична особа — підприємець — платник єдиного податку у рядку 7 «Місце провадження господарської діяльності» заяви зазначає: «Торгівля на ринках України» та/або «Торгівля на виставках України», інше.

У разі зміни місця провадження господарської діяльності (наприклад, у заяві зазначено «Торгівля на ринках України», а фізична особа — підприємець — платник єдиного податку планує здійснювати діяльність на виставках) платники єдиного податку першої і другої груп подають заяву не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбудуться такі зміни, та зазначають місце провадження господарської діяльності — «Торгівля на виставках України».

Лист ГУ ДФС у м. Києві від 25.03.2016 р. №2516/К/26-15-13-02-15
ЩОДО ОПОДАТКУВАННЯ КОШТІВ ПРИ ПЕРЕРАХУВАННІ НА РОЗРАХУНКОВИЙ РАХУНОК ФОП ВІД ВЛАСНОГО ІМЕНІ ПРИ УМОВІ, ЩО ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ БУДЕ «ПЕРЕРАХУНОК ВЛАСНИХ КОШТІВ»

Згідно з п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс), доходом платника єдиного податку для фізичної особи — підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до норм Iнструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (далі — Iнструкція), поточні банківські рахунки для фізичних осіб — резидентів поділяються на: поточні рахунки фізичних осіб — підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності, та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Тобто власні кошти, внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку.

Аналогічні роз'яснення розміщено на офіційному сайті ДФС України в рубриці «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» категорія 107 «Єдиний податок для фізичних осіб — підприємців» підкатегорія 107.04 «Порядок визначення доходу та його склад».

Лист ГУ ДФС у Рівненській області від 27.04.2016 р. №83/14з/17-00-13-03-05
ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ДОХОДУ ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ — ПІДПРИЄМЦЕМ НА СПРОЩЕНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ

Головне управління ДФС у Рівненській області, розглянувши звернення щодо визначення доходу фізичною особою — підприємцем на спрощеній системі оподаткування, повідомляє таке.

Відповідно до пп. 292.1.1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями (далі — Кодекс), доходом платника єдиного податку для фізичної особи — підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до пункту 292.6 статті 292 Кодексу датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Згідно з пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. №579 (далі — Порядок).

Згідно п. 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Отже, у разі використання платіжних терміналів при здійсненні розрахунків за товари (роботи, послуги) датою отримання доходів є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок платника єдиного податку.

Також якщо при здійсненні розрахунків за товари (роботи послуги) із використанням платіжних терміналів зі суми виручки банком утримується комісійна винагорода за послуги з розрахункового обслуговування, то доходом фізичної особи — підприємця є повна сума виручки (з урахуванням комісії, утриманої банком).

Лист Державної фіскальної служби України від 25.01.2017 р. №1592/7/99-99-13-02-01-17
ДЛЯ ВРАХУВАННЯ В РОБОТІ

Департамент податків і зборів з фізичних осіб для врахування в роботі та з метою оперативного інформування платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) щодо порядку подання фізичними особами — підприємцями Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435 (далі — Звіт) за 2016 рік, повідомляє.

Платниками єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464) є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність з єдиного внеску за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством (пункт 4 частини другої статті 6 Закону №2464).

Загальні правила формування та подання Звіту передбачено розділом II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435 (далі — Порядок), які є обов'язковими для виконання платниками.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку, Звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік у органах доходів і зборів в один із таких способів:

засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством (у разі подання електронного звіту він надсилається не пізніше закінчення останньої години дня, в якому закінчується граничний строк подання Звіту, передбачений Законом);

на паперових носіях;

на паперових носіях разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Форми та строки подання Звіту фізичними особами — підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, передбачено розділом III Порядку.

Згідно з пунктом 2 розділу III Порядку, такі особи формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Граничний термін подання Звіту за 2016 рік — 9 лютого 2017 року.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з таблицею 2 додатка 5 до Порядку.

Пунктом 10 розділу IV Порядку передбачено, що фізичні особи — підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів Звіт згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку.

Фізичні особи — підприємці, які протягом звітного року змінювали систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів один Звіт із наявним титульним аркушем, який включає дві таблиці: таблицю 1 та таблицю 2 додатка 5 до Порядку (пункт 18 розділу IV Порядку).

Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник (пункт 16 розділу II Порядку).

Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі.

Звіт, складений із порушенням вимог Порядку, у тому числі без обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу, та поданий без усіх необхідних таблиць, не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався (пункт 8 розділу II Порядку).

За порушення норм Закону №2464 статтею 25 цього Закону та статтею 165 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено фінансову та адміністративну відповідальність фізичних осіб — підприємців.

Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 06.06.2018 р. №2484/Г/99-99-13-01-02-14/IПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), розглянула запит на отримання індивідуальної податкової консультації щодо деяких питань визначення доходу, отриманого в іноземній валюті фізичною особою — підприємцем (далі — ФОП), платником єдиного податку третьої групи, що не є платником податку на додану вартість, і з урахуванням фактично викладених обставин, у межах компетенції, повідомляє таке.

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ, доходом платника єдиного податку для ФОПа є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 ПКУ).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).

Разом з цим п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 13.12.2017 р. №129 «Про запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов'язкового продажу таких надходжень» (далі — Постанова №129) на період з 14.12.2017 р. до 13.06.2018 р. (включно) встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті з-за кордону, зокрема на користь ФОПа.

Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому п. 1 Постанови №129, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 50 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з п. 1 Постанови №129 поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» (далі — розподільчий рахунок) (п. 4 Постанови №129).

Пунктом 5 Постанови №129 визначено, що уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог Постанови №129:

1) без доручення клієнта;

2) виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Згідно з вимогами п. 5.3 глави 5 Iнструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492, зі змінами та доповненнями (далі — Iнструкція), на поточні рахунки в іноземній валюті зараховуються кошти, зокрема перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) через розподільчі рахунки.

Зарахування коштів на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи — резидента, яка є підприємцем, та використання коштів з цього рахунку здійснюються за режимом поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб — резидентів (п. 5.6 глави 5 Iнструкції).

Враховуючи те, що розподільчі рахунки використовуються банківськими установами при перерахуванні певних видів доходів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів як транзитні, то до складу доходу платника єдиного податку включається сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок в гривнях від обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України. Валютні кошти перераховуються у гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження їх на валютний рахунок ФОПа.

При цьому розрахунок курсової різниці, яка виникає при продажу іноземної валюти фізичної особи — підприємця, та включення такої курсової різниці до доходу платника єдиного податку нормами ПКУ не передбачено.

Одночасно зазначаємо, що відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Фізична особа — підприємець має право вільно користуватися коштами для власних потреб з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення господарської діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством від підприємницької діяльності.

Водночас відповідно до пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 ПКУ доходи від операцій із валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних із переходом права власності на такі валютні цінності, не включається до розрахунку загального оподатковуваного доходу фізичної особи.

Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів (далі — Книга) шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Порядок ведення Книги затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. №579 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 р. за №800/27245, зі змінами та доповненнями (далі — Порядок №579).

Відповідно до вимог Порядку №579 фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку першої — третьої груп відображають фактично отриману суму доходу та фактично понесених витрат від провадження діяльності. Дані Книг використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.

Пунктом 5 Порядку №579 визначено, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, в день отримання ФОПом — платником єдиного податку коштів в іноземній валюті, у книзі обліку доходів відображається вся сума коштів (з урахуванням комісії, утриманої банком), яка надійшла на валютний рахунок, перерахована у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Нацбанком України на дату отримання (зарахування) валюти на валютний рахунок ФОП.

Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 19.12.2017 р. №3040/Ч/99-99-13-02-03-14/IПК
ЩОДО ОПОДАТКУВАННЯ ДОПОМОГИ ПО ТИМЧАСОВІЙ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ, ЯКА ВИПЛАЧУЄТЬСЯ ФОНДОМ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ НА КОРИСТЬ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ — ПІДПРИЄМЦЯ, ПЛАТНИКА ЄДИНОГО ПОДАТКУ, ТА НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ НА ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ НА СУМИ ТАКОЇ ДОПОМОГИ

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується Фондом соціального страхування на користь фізичної особи — підприємця, платника єдиного податку, та нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) на суми такої допомоги і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до частини третьої ст. 19 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-ХIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №1105) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються, зокрема, підприємницькою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону №1105 за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування України (далі — Фонд) згідно із законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу, згідно з пп. 4 п. 292.11 ст. 292 якої передбачено, що до складу доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку, визначеного ст. 292 Кодексу, не включаються, зокрема, суми коштів цільового призначення, що надійшли від фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, дохід у вигляді матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності), який виплачується Фондом, не включається до доходу фізичної особи — підприємця, проте оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податків — фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Пунктом 163.1 ст. 163 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого не включаються, зокрема, винагороди і страхові виплати, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом, крім виплат, пов'язаних з тимчасовою втратою працездатності (пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Водночас згідно з пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.

Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Крім того, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір зі суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі — форма №1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі — Порядок).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності відображається податковим агентом у формі №1ДФ.

Зауважуємо, що порядок надання податкової соціальної пільги, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу, встановлено ст. 169 Кодексу. При цьому податкова соціальна пільга не може бути застосована, зокрема, до доходів платника податку, інших ніж заробітна плата.

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску регулюється виключно Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).

Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Нарахування єдиного внеску фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюють на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац перший п. 3 частини першої ст. 7 Закону №2464).

Відповідно до частини п'ятої ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.

Отже, Фонд, який виплачує допомогу по тимчасовій непрацездатності, повинен виконати функції податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету за рахунок таких осіб податку на доходи фізичних осіб та військового збору і відобразити зазначену допомогу у формі №1ДФ.

При цьому суми допомоги по тимчасової непрацездатності, отримані фізичними особами — підприємцями, в тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, не є базою нарахування єдиного внеску.

«ДК» №39 від 24.09.2018

«ДК» №39 від 24.09.2018


The remote server returned an error: (404) Not Found.