(044) 391-51-92
ru ua

Есть предложения, замечания или пожелания? Свяжитесь с редакцией!
Мы обязательно ответим.

;
Теги: Земля .

Зміна цільового призначення землі

Юридична або фізична особа має у власності чи в оренді земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням, наприклад землі сільгосппризначення. Але плани змінилися, і землю планують використати за іншим призначенням, наприклад для житлової забудови. Як змінити цільове призначення?

Класифікація земель за призначенням

Цільове призначення земельної ділянки — використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (ст. 1 Закону про землеустрій).

За основним цільовим призначенням земельні ділянки розбиті на категорії, які наведені в ст. 19 ЗКУ — землі: сільгосппризначення; житлової та громадської забудови; промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони і так далі.

Докладніше групування за цільовим призначенням міститься у КВЦПЗ. Кожній категорії за основним призначенням відповідає секція (А, В, С і т. д.). У межах секції є поділ на розділи і підрозділи. Таким чином, найменше групування маємо на рівні підрозділу. Групування за підрозділами характеризує вид використання землі. Наприклад, землі сільгосппризначення (категорія) на рівні підрозділу (виду використання) призначаються:

01.01 — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

01.02 — для ведення фермерського господарства;

01.03 — для ведення особистого селянського господарства і т. д.

Iнформація про цільове призначення кожної земельної ділянки міститься в Державному земельному кадастрі (ДЗК) (ч. 1 ст. 193 ЗКУ).

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки мають обов'язково містити, в тому числі, відомості про цільове призначення (один з елементів предмета договору) (ст. 132 ЗКУ).

У разі земельних торгів земельними ділянками державної та комунальної власності у переліку характеристик обов'язково має бути цільове призначення (ч. 1 ст. 136, ч. 4 ст. 137, ст. 139 ЗКУ).

Що можна, чого не можна

Власники земельних ділянок, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням (див. п. «а» ч. 1 ст. 91, п. «а» ч. 1 ст. 96 ЗКУ).

На якому рівні класифікації маємо стежити за цільовим призначенням — секції (категорії), розділу чи підрозділу (виду використання)?

Як саме мають використовуватися землі, самостійно визначає власник або користувач — у межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (ч. 5 ст. 20 ЗКУ). Але додаткові вимоги передбачені для земельних ділянок:

1) сільськогосподарського призначення, які використовуються виключно в межах вимог, установлених статтями 31, 33 — 37 ЗКУ;

2) що належать до земель оборони, які використовуються виключно згідно із Законом №1345.

Тобто якщо це землі не сільгосппризначення і оборони, потрібно з'ясувати вимоги саме до цих земель, які встановлено законом, містобудівною документацією і документацією із землеустрою. I використовувати ці землі відповідно до вимог цих документів.

Якщо це землі сільгосппризначення, їх потрібно використовувати тільки в межах окремого виду використання (на рівні підрозділу). Наприклад, землі для ведення фермерського господарства (код 01.02) не можна використовувати для індивідуального садівництва (код 01.05). Отже, якщо особа має ділянку для ведення фермерського господарства, а планує її використати для індивідуального садівництва, потрібно змінювати цільове призначення ділянки з одного виду використання на інший, у межах однієї категорії.

Але тут є виняток із загального правила. Статтею 33 ЗКУ встановлено можливість передавати землі для ведення особистого селянського господарства (код 01.03), для ведення товарного сільгоспвиробництва (код 01.01) і фермерського господарства (код 01.02) без зміни цільового призначення.

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, в тому числі за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням (п. «ґ» ч. 1 ст. 211 ЗКУ).

Чим загрожує порушення порядку зміни цільового призначення?

Порушення є підставою для (ст. 21 ЗКУ):

— визнання недійсними рішень відповідних органів;

— визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

— відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

— притягнення до відповідальності винних осіб.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою припинення права користування (ст. 141 ЗКУ) за рішенням суду (ст. 143 ЗКУ).

Відповідно до ст. 53 КУпАП використання земель за нецільовим призначенням карається накладенням на громадян адмінштрафу від 5 до 25 н. м. д. г. (85 — 425 грн), на посадових осіб — від 15 до 30 н. м. д. г. (255 — 510 грн).

У ККУ немає окремої норми стосовно відповідальності за використання земель не за цільовим призначенням. Хіба що нецільове використання призведе до безгосподарного використання і спричинить тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель зі сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту. Тоді настане відповідальність відповідно до ст. 254 ККУ: штраф до 250 н. м. д. г. (4250 грн), або обмеження волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Зміна цільового призначення — чи можлива?

Можлива не завжди. У п. «в» ч. 2 ст. 111 ЗКУ сказано про можливість заборони на зміну цільового призначення, відповідно до закону, договору, рішення суду.

У п. «б» ч. 15 розд. Х «Перехідні положення» ЗКУ зазначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок (крім земельних ділянок з метою їх надання інвесторам — учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами), які:

— перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

— земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства;

— земельних часток (паїв).

Є також обмеження щодо зміни цільового призначення окремих категорій земель.

Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них (див. ч. 6 ст. 20 ЗКУ):

— об'єктів загальнодержавного значення;

— доріг;

— ліній електропередачі та зв'язку;

— трубопроводів;

— осушувальних і зрошувальних каналів;

— геодезичних пунктів;

— житла;

— об'єктів соціально-культурного призначення;

— об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією;

— у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

— у разі віднесення земель, зазначених у пунктах «а» і «б» ч. 1 ст. 150 ЗКУ, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення. Зміна категорії таких земель здійснюється за погодженням з ВРУ. А погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на таких землях, — за погодженням ВРУ відповідно до ст. 151 ЗКУ.

Особливо цінні землі

Відповідно до п. «а» і «б» ч. 1 ст. 150 ЗКУ до особливо цінних земель належать:

а) у складі земель сільськогосподарського призначення:

— чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах;

— лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти;

— темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті;

— бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти;

— дерново-підзолисті суглинкові ґрунти;

— коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття;

б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини.

За погодженням з КМУ здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності (див. ч. 7 ст. 20 ЗКУ) і мають призначення:

— природно-заповідне;

— інше природоохоронне;

— історико-культурне;

— лісогосподарське.

Процедура зміни цільового призначення

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч. 1 ст. 20 ЗКУ). Проект включає в себе документи, перелік яких наведено в ст. 50 Закону про землеустрій.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності (див. ч. 3 ст. 20 ЗКУ).

Крок 1. Розробка проекту.

За ініціативою власника ділянки розробляється проект землеустрою. Отримувати дозвіл на розробку не потрібно. Особливості розробки проекту встановлено Законом про землеустрій. Замовниками можуть бути землевласники і землекористувачі. Розробниками (так звана землевпорядна організація) — ФОПи, які є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, чи юридичні особи, у складі яких не менше двох таких інженерів1. Розробка проекту здійснюється на підставі договору між замовником і розробником. Як правило, розробник не тільки розробляє проект, але й турбується про його погодження, експертизу (за необхідності), реєстрацію ділянки в ДЗК, державну реєстрацію права. Проект розробляється у строк, встановлений договором, і складається як у паперовій, так і в електронній формі.

1 Реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників див. за посиланням: http://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/.

Крок 2. Погодження проекту.

Розроблений проект погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗКУ.

За загальним правилом, проект погоджують територіальні відділення Держгеокадастру, а земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, — центральний орган Держгеокадастру. Поряд з погодженням в органі Держгеокадастру, потрібне обов'язкове додаткове погодження стосовно проектів за земельними ділянками окремих видів призначення.

Обов'язкове додаткове погодження земельних ділянок, на яких розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), здійснюється структурними підрозділами районних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у сфері містобудування та архітектури (якщо такий орган не утворено, — структурний підрозділ облдержадміністрації з питань містобудування та архітектури).

Погоджують зі структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекти щодо ділянок:

— природно-заповідного;

— іншого природоохоронного призначення;

— земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або

— в межах прибережної захисної смуги.

Якщо ж ці природні ділянки розташовані у зоні відчуження або зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідні проекти погоджують з Мінприроди.

Проекти погоджують додатково з Мінкультом щодо ділянок, розташованих на території пам'яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та на охоронюваних археологічних територіях.

Зі структурними підрозділами обласної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації у сфері охорони культурної спадщини щодо ділянок, розташованих на території земель історико-культурного призначення, пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення.

З Держлісагенством — стосовно ділянок лісогосподарського призначення.

З Держводагенством — стосовно ділянок водного фонду.

Процедура погодження:

1) розробник подає проект до територіального відділення Держгеокадастру за місцем розташування ділянки (ділянок, розташованих на «чорнобильській» території, — центральному органу Держгеокадастру);

2) у разі додаткового погодження відповідним органам надаються копії проекту;

3) Держгеокадастр та інші органи у разі додаткового погодження мають протягом десяти робочих днів з дня погодження проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на нормативні документи.

Крок 3. Експертиза проекту Держгеокадастром.

Проводиться у випадку, якщо це обов'язково передбачено Законом про держекспертизу (див. ч. 6 ст. 186-1 ЗКУ).

Обов'язкова експертиза Держгеокадастру

Обов'язковій експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок:

— особливо цінних земель;

— земель лісогосподарського призначення;

— земель водного фонду;

— природоохоронного;

— оздоровчого;

— рекреаційного;

— історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 9 Закону про держекспертизу

Порядок проведення експертизи встановлено у ст. 31 — ст. 39 Закону про держекспертизу.

Погоджений проект подається замовником або розробником до Держгеокадастру. Строк експертизи — протягом 20 робочих днів (ст. 34 Закону про держекспертизу). За результатами експертизи видається висновок.

Крок 4. Рішення про зміну цільового призначення.

Відповідний орган у місячний строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою приймає рішення про його затвердження та зміну цільового призначення ділянки (див. ч. 3 ст. 20 ЗКУ):

— щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, — сільською, селищною, міською радою;

— щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, — районною державною адміністрацією;

— щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, — обласною державною адміністрацією.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування із зміною їх цільового призначення

Здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою (ч. 1 ст. 123 ЗКУ).

Особа, зацікавлена отримати в користування таку ділянку, звертається до таких органів з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. У клопотанні зазначається цільове призначення, за яким особа планує використовувати ділянку.

До клопотання додаються (ч. 2 ст. 123 ЗКУ):

— графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки;

— письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Iнші матеріали і документи вимагати заборонено.

Відповідний орган у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову. Після чого зацікавлена особа (замовник) укладає з розробником договір про розробку проекту за формою Типового договору.

Розробка і погодження проекту здійснюються в такому самому порядку, як наведено вище.

Нарешті у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 ЗКУ).

Крок 5. Внесення змін до ДЗК.

Здійснюється відповідно до норм Закону про ДЗК і Порядку №1051 (див. п. 116 — 134).

Затверджений проект подається кадастровому реєстратору до місцевого управління Держгеокадастру з метою внесення відомостей про зміну цільового призначення до Державного земельного кадастру (ДЗК) (див. ч. 2 ст. 21 Закону про ДЗК). Внесення відомостей здійснюється у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з дня отримання відповідних документів (ч. 14 ст. 21 Закону про ДЗК).

Після внесення змін заявнику видається витяг з ДЗК.

Крок 6. Державна реєстрація прав на земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням у державному реєстрі прав.

Здійснюється відповідно до Закону про держреєстрацію і Порядку №1127. Відповідні документи (заява, витяг з ДЗК, рішення про затвердження проекту тощо) подаються до ЦНАП чи до нотаріуса. Якщо держреєстрація проводиться шляхом внесення змін до раніше здійсненого запису, строк реєстрації не має перевищувати одного робочого дня з дня реєстрації відповідної заяви (див. ст. 19 Закону про держреєстрацію). Якщо реєстраційні дії в держреєстрі щодо відповідної ділянки проводяться вперше, строк реєстрації сягає 5 робочих днів.

Нормативна база

  • ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
  • ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. №2768-III.
  • ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III.
  • Закон про держекспертизу — Закон України від 17.06.2004 р. №1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації».
  • Закон про держреєстрацію — Закон України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
  • Закон про ДЗК — Закон України від 07.07.2011 р. №3613-VI «Про Державний земельний кадастр».
  • Закон про землеустрій — Закон України від 22.05.2003 р. №858-IV «Про землеустрій».
  • Закон №1345 — Закон України від 27.11.2003 р. №1345-IV «Про використання земель оборони».
  • КВЦПЗ — Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Держкомзему від 23.07.2010 р. №548.
  • Порядок №1051 — Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою КМУ від 17.10.2012 р. №1051.
  • Порядок №1127 — Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 р. №1127.
  • Типовий договір — Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений постановою КМУ від 04.03.2004 р. №266.

Олександр ЗОЛОТУХІН, консультант

«ДК» №35 від 27.08.2018

«ДК» №35 від 27.08.2018


The remote server returned an error: (404) Not Found.